Габрієль Яред

У 1971 році Габрієль Яред відправився в Бразилію відвідати дядька. Запланувавши провести там пару тижнів, у результаті він затримався на рік-півтора. Президент Всесвітньої федерації естрадних музичних фестивалів звернувся до Яреда з проханням написати пісню для музичного конкурсу в Ріо-де-Жанейро. На фестивалі пісня зайняла перше місце, а також третє місце на музичному святі в чилійськом місті Вінья-дель-Марі[5].

Всього через місяць після приїзду в Бразилію Яред, за його словами, міг вільно розмовляти на португальському діалекті каріока і писати музику в стилі босанова[5].

Яред зібрав невеликий оркестр — з шести осіб — і виступав з ним у найвідомішому нічному клубі Іпанеми з музикою, яку писав удень. У цей же час він дав концерт для квартету саксофонів на чолі з Паулу Мора, а також взяв участь в записі альбому Івана Лінса як диригент[5].

Знайомство з бразильською музичною культурою залишило помітний слід у творчості композитора. Як приклад впливу цієї культури сам Яред називав фільм «Тридцять сім і два щоранку», для якого він написав саундтрек, а також пісні, виконані Мішелем Жоназом і Франсуазою Арді[5].

Вирішивши побачитися з батьками, щоб потім повернутися до Бразилії, Габрієль Яред відправився на батьківщину, в Ліван. Проте він відвідав Париж, де в результаті і залишився. Разом з братами-музикантами, з якими він жив, Яред зайнявся написанням пісень, а також уперше спробував свої сили в оркестровці струнних, мідних духових інструментів і хору. Навички оркестратора, на відміну від композиторських, не залишилися непоміченими, і Яред впродовж наступних шести років створив переконливу серію оркестровок — всього близько трьох тисяч — які використовувалися музикантами в студіях звукозапису[4][5].

З 1974 по 1980 роки Яред завдяки співпраці з такими виконавцями, як Джонні Голлідей, Сільвія Вартан, Енріко Масіас, Шарль Азнавур, Жильбер Беко продовжував удосконалювати свої музичні навички[7]. Беручи участь у створенні альбому Star Франсуази Арді в 1976 році, він, нарешті, зміг використати інші свої здібності окрім оркестровки. Потім Яред працював з Мішелем Жоназом, Мішелем Фюгеном, Міною, коли він зміг розширити рамки своєї діяльності, проявивши себе як автор музики, художній керівник і керівник проєктів в цілому[8]. Одночасно, Яред займався написанням музики для рекламного бізнесу, брав участь у створенні роликів для радіо і телебачення, став автором джинґла для програми новин телеканалу TF1, а також записав альбом з власним вокалом. Приблизно в цей же час він вирішив поповнити свій багаж знань в царині музичної теорії та став відвідувати Паризьку консерваторію, де зайнявся вивченням поліфонії і фуги[4][6][5].

У 1980-і роки Яред став одним з піонерів у використанні семплювання для запису саундтреків. Першим фільмом, у якому музика, створена Яредом, містить семпли, став «Мальвіль» (1981), знятий за романом Робера Мерля. Для передачі атмосфери в цій кінроботі, в якій розповідається про життя в пост-ядерному світі, виявилося недостатньо традиційних методів оркестровки, і Яред став експериментувати, зокрема, з синтезатором Fairlight. Використовуючи різні звуки LP-записів етнічної музики (наприклад, звучання кануна), Яред створив власний набір семплів, на його думку найбільш відповідних для фільму. У той же час, подібні рішення, додаючи саундтреку новий ефект, що відповідає духу кінострічки, не могли ще повністю замінити традиційний оркестр, тому в «Мальвілі» вони є лише деякою частиною загального музичного оформлення. Все ж, таке звучання здалося режисерові фільму занадто незвичним, і в остаточному варіанті використовується всього п'ять хвилин музики з сорока, записаних Яредом[9].

Так само Яред комбінував звучання і в інших своїх роботах. Так у фільмі Моріса Дюговсона «Сара» (1983), у зйомках якого Яред брав участь не лише як композитор, але й зіграв одну з ролей, можна почути суміш струнного квартету, фортепіано і синтезаторів, а для фільму «Ганна К.» (1983) Коста-Гавраса використовуються симфонічний оркестр і східна музика вкупі з електронними інструментами. У претензійному, на думку більшості критиків, фільмі Жана-Жака Бенекса «Місяць у стічній канаві» (1983) разом з синтезаторами звучать скрипка і бандонеон. Створюючи музику для цього фільму Яред продовжував експериментувати. Так, для сцени в доках була записана композиція з імітацією звучання різних робочих інструментів, які використовуються на верфі, у тому числі молотків і пилок; а на фінальних титрах звучать усі теми з фільму на фоні арфи, проповіді священика і співу птахів[9].

Після «Місяця у стічній канаві» Бенекс запропонував Яреду написати музику до наступної його стрічки — «Тридцять сім і два щоранку» (1986). Прочитавши сценарій, Яред зустрівся з акторами цього фільму, Жаном-Югом Англадом і Беатріс Даль. Вони обговорили ключову сцену, в якій герої дуетом грають на фортепіано. Яред заздалегідь написав тему, враховуючи музичні можливості акторів[10]. Також, ще до зйомок була написана тема з саксофонами для сцени з каруселлю. За словами Яреда в цьому фільмі вдалося досягти такої взаємодії кіно і музики, що багато людей відразу ж згадують сцени фільму під час прослуховування музичних композицій. Цього разу, при записі саундтреку використовувалася мінімальна кількість інструментів: гітара, губна гармоніка, саксофон, ударні і синтезатор. Незважаючи на це, музика у фільмі стилістично досить різноманітна, хоча й об'єднана загальними тематичними елементами[9][11].

Фільм «Тридцять сім і два щоранку», який здобув популярність за межами Франції, сприяв виникненню інтересу до Яреда в зарубіжних режисерів. Один з них, Роберт Альтман, використав музику Яреда у фільмах «Це — доля!» та «Вінсент і Тео». Крім того, композитор був затверджений в італійському телевізійному проєкті «Римлянка», в якому взяла участь Джина Лоллобриджида[12].

Працюючи з французьким режисером Жаном-П'єром Мокі, Яред записав музику до фільму «Сентиментальний агент» (1987), створисши ще до початку зйомок головну тему. З урахуванням побажань Мокі саундтрек повинен був вийти дуже тематичним, а також дуже геррманічним. Їхня співпраця продовжилася потім у роботі над кінокомедією «Час задоволень» (1988). Ще з юності, бувши прихильником вокальної групи Double Six, Яред запросив її засновницю, Мімі Перрін, написати та виконати разом з іншими учасниками групи головну пісню для фільму[9].

Окрім ігрових фільмів Габрієль Яред брав участь і в анімаційних проєктах. Співпрацюючи з французьким аніматором Рене Лалу, він написав музику до короткометражного мультфільму «Як був врятований Вонг Фо» (1987) і повнометражній мультиплікаційній стрічці «Гандахар» (1988). Лалу надав Яреду повну свободу творчості. Композитор записав музику, використовуючи можливості синтезатора, у тому числі тему для «Гандахара», джерелом натхнення для якої послужили хорали Баха для органу[9].

Стати композитором фільму Бруно Нюйттена «Камілла Клодель» Яреду запропонувала продюсер і виконавиця головної ролі, Ізабель Аджані, після того, як з'ясувалося, що первинні плани режисера використати у фільмі музичну спадщину Бенджаміна Бріттена не можуть бути реалізовані через дію авторських прав. У саундтреку, що став одним з найкласичніших за стилем із записаних Яредом[12], помітний вплив таких композиторів, як Арнольд Шенберг, Ріхард Штраус і Густав Малер[10][13]. Разом з музикою «Англійського пацієнта» і відхиленим саундтреком для «Трої» Яред називав музику «Камілли Клодель» серед своїх трьох головних досягнень в кінематографі[14].

У 1993 році Яред став лауреатом французької національної кінопремії «Сезар» завдяки своєму творчому внеску в кінострічку Жана-Жака Анно «Коханець». Перед зйомками цього фільму Анно, розмовляючи з композитором, говорив про музику Шопена, про Маргеріт Дюрас, за автобіографічною повістю якої був написаний сценарій, порівнював її просту історію з арпеджіо в музиці. Прикладом результату такої взаємодії композитора і режисера може слугувати одна з музичних тем «Коханця», побудована на взаємодії арпеджіо на основі пентатоніки, і сі-мінорної тональності вальсу Шопена[10].

Британський кінорежисер Ентоні Мінгелла звернув увагу на Габрієля Яреда завдяки фільмам з музикою останнього — «Тридцять сім і два щоранку» і «Коханець». З'ясувалося, що їхні смаки об'єднувала захопленість Бахом; у музиці вони обоє любили красу і суворість. Мінгелла збирався задіяти талант Яреда ще для «Містера Диво» — свого першого голлівудського фільму, але невідомому в той час в Америці європейському композиторові наймачі віддали перевагу іншому. Проте, вже для наступного свого проєкту Мінгелла наполіг на участі Яреда. Таким чином почалася робота над тріумфальним для обох «Англійським пацієнтом». Для цього фільму Яред записував музику впродовж десяти місяців паралельно зйомкам. За традицією, він обмежився переглядом незначної кількості матеріалів для майбутньої стрічки. Мінгелла лише в загальних рисах дав зрозуміти, якого результату він чекає. Режисерові були потрібні елегантність і гармонія в музиці. Джерелами натхнення він запропонував музику Пуччіні і Баха, а також східні музичні твори. Коли одну з тем Баха, з «Варіацій Гольдберга», замовник запропонував залишити без змін, Мінгелла знову добився визнання необхідності використати творчість Яреда[9].

Для наступного фільму Мінгелли, «Талановитий містер Ріплі», знадобилася музика, що враховує атмосферу трилера. Режисер коротко пояснив Яреду, яким є персонаж Метта Деймона: «Ця людина, можна сказати, повністю розділена на дві частини, вона переміщується на одну ногу, а іншою відступає». Цього вистачило, щоб Яред підібрав синкоповану тему, яка, на його думку, ідеально виражала психологічний стан персонажа. Кінострічка розпочинається з пісні на музику Яреда у виконанні Шинейд О'Коннор. За словами композитора, психологічний ефект цієї пісні «привносить» атмосферу всього фільму[9].

Про роботу над «Холодною горою» Яред згадував з меншим ентузіазмом, ніж про кіномузичний досвід попередніх картин Мінгелли. Пояснював він це недостатньо частим спілкуванням з режисером, який для зйомок вимушений був тривалий час подорожувати. Крім того, проєкт здавався Яреду занадто переконливим, і він постійно шукав в ньому своє місце. Яред виділив музику, написану до початку зйомок фільму, як найвдалішу. В процесі своєї роботи композитор контактував з Ніколь Кідман, яка брала участь у зйомках, щоб обговорити деякі деталі музичного оформлення «Холодної гори»[9].

Четвертим фільмом Мінгелли, над яким працював Габрієль Яред, стало «Вторгнення» 2006 року. Цього разу запис саундтрека впродовж майже півтора років вівся спільно з британською групою Underworld. У фільмі ритмічну електронну музику групи й акустичні фрагменти підтримує оркестр струнних, додаючи емоцій в «бездушний» ритм, що передає суть сучасного міста. Таким чином, у відтвореній атмосфері постійного вичікування знаходиться місце для музичного вираження переживань героїв фільму.

Згодом Габрієль Яред був затверджений композитором останнього проєкту Мінгелли — серіалу «Жіноче детективне агентство №1», пілотний епізод якого вийшов вже після смерті режисера.

Американські кіновиробники після низки голлівудських стрічок, в роботі над якими брав участь Габреєль Яред, бачили в ньому, насамперед, романтичного композитора для історій любові, які закінчуються погано[15]. Яред, не бажаючи ставати заручником такого уявлення про себе, продовжував брати участь в європейському кінематографі, який надавав йому більше різноманітності для творчості. У той же час, його талант продовжував використовуватися і в кіно американського виробництва.

Одним з прикладів участі Яреда в європейському кіно 2000-х є оскароносний фільм Флоріана Генкеля фон Доннерсмарка «Життя інших». Режисер впродовж декількох місяців писав запити на співпрацю c Яредом, бажаючи отримати у своєму фільмі ту ж психологічну красу в музиці, яка, на думку Доннерсмарка, присутня і в «Талановитому містерові Ріплі». Врешті-решт, Яред погодився написати музику, незважаючи на скромний бюджет фільму і власну зайнятість[16][17]. У зв'язку з обмеженням за часом через свої зобов'язання в іншому проєкті («Вторгнення»), Яред запропонував співпрацю композиторові Стефану Муша[17][18], який раніше упродовж десяти років був його помічником[19]. Основні теми для майбутньої кінострічки написав Яред, а Муша адаптував матеріал до сцен фільму і займався оркестровкою. Музика, що передавала атмосферу існування людей в умовах тотального контролю, була записана за участю Празького симфонічного оркестру[18].

Музика Яреда до повнометражної анімаційної стрічки «Азур і Азмар», що оповідає про відмінності між західним і східним світами, стала деякою проєкцією не лише тематики анімаційного фільму, але й географії походження самого композитора. Розвиток сюжету в творінні Мішеля Осело супроводжується музичним переходом від поєднання західних середньовічних інструментів, серед яких, — блокфлейта і орган, до традиційних східних: канун, уд, най, арабська скрипка, східні ударні. Оскільки персонажі в мультфільмі танцюють і співають, знадобилася особлива взаємодія композитора з творчою групою, щоб синхронізувати музику і анімацію. Одним з вокальних виконавців для фільму став сам композитор[15][17][20][21].

Дещо відступивши від звичної для себе манери, за роботу над саундтреком драми Яна Кунена «Коко Шанель і Ігор Стравінський» Яред почав всього за три місяці до початку озвучування фільму. Таке виключення пояснюється використанням добре відомої Яреду теми І. Стравінського «Весна священна» як стержня в музичному оформленні фільму. За словами кінокомпозитора, його власна музика потрібна тут лише для того, щоб підкреслити історію і стосунки двох головних персонажів фільму[22].

У низці американських мелодрам, серед яких такі фільми, як «Місто янголів», «Послання в пляшці», «Найкращий друг», «Осінь у Нью-Йорку», «Амелія», Яреду вдалося застосувати своє творче уміння в голлівудському кіно іншого жанру, ставши першим в історії «фабрики марень» французьким композитором фільму жаху[23]. Можливість отримати новий досвід, яким стала робота над саундтреком фільму «1408», — за оповіданням Стівена Кінга — Яред сприйняв з радістю, назвавши його таким, що «омолоджує»[15]. Режисерові фільму, Мікаелю Гафстрему, композитора рекомендував Гарві Вайнштайн — співзасновник Miramax Films і виконавчий продюсер фільмів Мінгелли[24]. Музичне окреслювання містичних явищ у фільмі «1408» було досягнуто через поєднання традиційного симфонічного оркестру з набором електронних вставок, що надає звучанню необхідної похмурості[23][25].

До «Трої» музика Яреда, написана для кіно, була знехтувана двічі. В одному випадку це сталося через відсутність порозуміння між ним і режисером Білле Аугустом під час роботи над фільмом «Знедолені». В іншому випадку це сталося, коли Яреду доручили замінити записаний саундтрек Еда Шермура для фільму «Крила голубки», а в результаті було прийнято рішення повернутися до початкового варіанту. Але саме відмова від плодів майже річної роботи над саундтреком «Трої» стала для Яреда найнесподіванішою і неприємною[26].

Незважаючи на виниклу в Яреда в Голлівуді репутацію автора музики до романтичних драм[27] і лише незначний досвід композитора в роботі над епічними кінострічками (виключення — фільм 1985 року «Прощавай, Бонапарт»), режисер Вольфганг Петерсен все ж довірив йому музичне оформлення «Трої», розраховуючи на досить глибокий емоційний рівень твору[26]. Композитор приступив до роботи в 2003 році. Концепція Яреда припускала створення класичної музики, але в той же час їй треба було надати сучасне звучання. В атмосфері епічної історії повинні були чутися тонкі й емоційні епізоди. Яред використав оркестр духових інструментів з 25 мідними, щоб збільшити діапазон відтінків звучання. Для драматичних і батальних сцен був записаний хоровий спів. Ударні забезпечили безліч етнічних і звичайних звуків і ритмів. Був використаний болгарський хор, а також вокал македонської співачки Тані Царовської, який як «голосу долі» звучав би, наприклад, в такі ключові моменти, як поєдинок Гектора і Ахіллеса. Яред написав пісню на тему кохання Єлени і Паріса. У фільмі вона звучала б у виконанні Тані Царовської, яка написала для пісні текст на македонською мовою[26][28][29].

За словами Яреда, Петерсен, прослуховуючи зразки майбутнього саундтреку, висловлював повну задоволеність якістю музики[26][30]. Усе змінилося після тестового показу фільму для обмеженої аудиторії (близько 20 чоловік)[26]. За результатами перегляду на той момент ще не завершеному саундтреку була дана характеристика як такого, що «пригнічує» і «старить фільм». Попри те, що під час передпоказу використовувалася лише попередня звукова доріжка, впродовж 24 годин режисер і студія прийняли рішення відмовитися від послуг Яреда[26][28][30].

Те що відбулося вражений композитор назвав зрадою[26]. На своєму сайті він розмістив відкрите звернення, в якому висловив своє відношення до виниклої ситуації і заявив, що саундтрек до «Трої» став найкращим у його кар'єрі[28]. Це публічне звернення не всіма було схвалено з точки зору корпоративної етики, і були висловлені побоювання стосовно наслідків для репутації Яреда[31]. Композитор, окрім того, виклав на сайті фрагменти відхиленого саундтреку[26], але через деякий час вимушений був прибрати їх на вимогу Warner Bros. (за умовами контракту музика належить кінокомпанії)[9].

Музика до «Трої» була передоручена Джеймсу Горнеру всього за декілька тижнів до прем'єри фільму. Горнер в стислі терміни зумів записати свій саундтрек, за відгуками критиків досить непоганої якості[32]. Згодом, в одному з інтерв'ю на радіо він піддав різкій критиці Яреда, засумнівавшись в його здібностях створювати музику саме для кіно. Проте, різні оглядачі сприятливо відгукувалися про музику Яреда[29][33] і, порівнюючи два саундтреки, віддавали їй свою перевагу[34]). На одному з сайтів була навіть подана петиція з проханням включити в підготовлюване до релізу видання «Трої» на DVD додаткову звукову доріжку з музикою Яреда і/або окремий саундтрек-альбом[35]. Пізніше був випущений бутлег, на якому був відхилений саундтрек Яреда [36].

Ситуація із заміною Яреда на іншого композитора повторилася під час зйомок фільму «Турист». Режисер «Туриста», Флоріан Генкель фон Доннерсмарк, з яким Яред працював над фільмом «Життя інших», звільнив останнього, відмовившись від результатів дев'ятимісячної праці композитора, як і у випадку з «Троєю» — після тестового передпоказу[3].

Універсальної схеми роботи над музикою до фільмів у Яреда немає. Організація процесу залежить від тематики фільму і людей, з якими він працює[4][38]. На відміну від інших кінокомпозиторів[26] Яред вважає за краще включатися в роботу вже на стадії написання сценарію[39]. Такий підхід, за словами Яреда, дозволяє не прив'язувати свою творчість до «картинок з кіно» і дає необхідну свободу уяві. У ранній період своєї кіномузичної діяльності, починаючи з фільму Годара «Рятуй, хто може (своє життя)», композитор записував основний матеріал ще до початку знімального процесу. Пізніше Яред виробив гнучкіший підхід і став планувати написання деякої частини музики вже після зйомок. Такий метод він уперше застосував для фільму Жана-Жака Анно «Коханець» і розвинув, створюючи музику для «Англійського пацієнта»[4][5].

Музика зароджується в уяві Яреда вже при читанні сценарію, натхненню сприяють бесіди з режисером і акторами. На цій стадії з'являються основні тематичні композиції[38]. Перед тим, як почати працювати безпосередньо із зображенням, для узгодження музичного матеріалу з режисером Яред готує демо-запис з вигаданими темами. У ранній період творчості для її створення композитор обмежувався фортепіано. З часом, з'явилася необхідність готувати матеріали, що вже містять у собі всі музичні інструменти, що використовуються, і приклади оркестровки[38].

На наступному етапі, для того, щоб точніше «настроїти» музику стосовно зображення, композитор є присутнім на зйомках і переглядає зняті матеріали. Таким чином, музика продовжує формуватися разом з фільмом. Зазвичай Яред витрачає значну частину часу на саундтрек, і на відміну від багатьох його колег ніколи не працює відразу в декількох кінопроєктах[3][38].

Важливим моментом у створенні саундтреку Яред вважає оркестровку, яка дозволяє варіювати звучання, додаючи різні музичні відтінки і форми в мелодії для досягнення в ній необхідного акценту. У зв'язку з нестачею часу композитор користується послугами оркестраторів, які доводять матеріал, що надається Яредом, до потрібного завершення[38]. Помічниками Яреда в різний час були Стефан Муша, Джон Белл, Джеф Атмаджян[19][38].