Міжнародні відносини України в 1917—1922 роках

після 9 лютого 1918[1][2]

9 лютого 1918[3]

• Таємний договір по Східній Галичині та Північній Буковині від 8 лютого 1918 року (не був ратифікований)[1];

• Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року[1];

• Військова конвенція від 18 лютого 1918 року[1];

• Економічний договір від 23 квітня 1918 року[1];

• Фінансовий договір від 15 травня 1918 року[3];

• Господарський договір від 18 вересня 1918 року[3].

• Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року[4];

• Нота щодо державної приналежності Холмщини і Підляшшя від 12 червня 1918 року[4].

• Андрій Яковлів[1][3]

• В'ячеслав Липинський[5]

Посли Австро-Угорщини:

• Йоганн Форгач[1]

після 9 лютого 1918[2]

9 лютого 1918[3]

• Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року[1];

• Договір щодо «унормування встановлення публічних і приватно-правових відносин, щодо відміни воєнно-полонених і інтернованих цивільних осіб, щодо питання про амністію, яка повинна бути дана з приводу укладення мира і щодо питання про кораблі, які попалися у владу ворогів» від 12 лютого 1918 року

З боку України:

• Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року[4];
• Нота щодо незадовільного забезпечення військовополонених одягом і харчами, важких умовах їх праці, знущаннях над ними наглядачів, антисанітарному стані бараків тощо[6].

• Олександр Шульгин[5][7];
• Федір Шульга, в.о.[7];
• Василь Драгомирецький, в. о.[7];

Посли Болгарії:

• Іван Шишманов[7]

після 9 лютого 1918[2]

9 лютого 1918[3]

• Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року[1];

• Військова конвенція від 18 лютого 1918 року[1];

• Економічний договір від 23 квітня 1918 року[1];

• Фінансовий договір від 15 травня 1918 року[3];

• Господарський договір від 18 вересня 1918 року[3];

• Договір про безперешкодну евакуацію німецьких військ від 14 грудня 1918 року[8]

З боку України:

• Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року[4];

• Олександр Севрюк[3];

• барон Федір Штейнгель[5];

• Микола Порш[1];

• Роман Смаль-Стоцький[1].

Посли Німеччини в Україні:

• Альфонс Мумм фон Шварценштейн[5].

Повірені у справах Німеччини в Україні:

• Ганс фон Берхем[8]

після 9 лютого 1918[2]

9 лютого 1918[3]

• Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року[1];

• Додатковий Українсько-турецький договір про дружбу і співробітництво від 12 лютого 1918 року[9][10]

З боку України:

• Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року[4];

• Микола Левитський[3];
• Олександр Кістяківський (не приступив до виконання обов'язків)[5];
• Михайло Суковкін[5];
• Олександр Лотоцький[11];
• Токаржевський-Карашевич Ян[12].

Посли Османської імперії в Україні:

• Ахмед Мухтар-бей Моллаогли[10];

3 лютого 1919

• Андрій Яковлів

з 9 січня 1918

9 січня 1918[14]

Посли України у Великій Британії:

• Микола Стаховський;
• Арнольд Марголін;
• Ярослав Олесницький;

• Роман Смаль-Стоцький.

Посли Великої Британії в Україні:

• Джон Піктон Багге[1]

Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Італії:

• Дмитро Антонович;
• Василь Мазуренко

• Микола Ґалаґан;
• Володислав Дашкевич-Горбацький
• Юрій Гасенко
• Костянтин Мацієвич

Посли Румунії в Україні:

• Константін Коанде
• Константін Концеску

з 19 грудня 1917

29 грудня 1917[14] або

3 січня 1918

Посли Франції в Україні:

• Жорж Табуї[1]

• Відмова від виконання ультиматуму від 18 грудня 1917 року[2];

• Ультимативна нота з приводу невизнання РРФСР запропонованих українською делегацією кордонів від 3 жовтня 1918 року[5]

З боку Радянської Росії:

• Ультиматум з вимогою відмови від дезорганізації фронту, відмови від пропуску козачих формувань через Україну з фронту на Дон, припинення роззброєння радянських полків і червоноармійців, пропуску більшовицьких військ на Південний фронт і загрозою початку війни в разі неприйняття вимог протягом 48 годин від 17 грудня 1917 року[2]

• Заява білоруської делегації про незгоду з встановленим між республіками кордоном від 15 квітня 1918 року[17]

• Олександр Цвікевіч[17]

5 грудня 1918[18]

• Договір між Українською державою і Грузинською Республікою від 5 грудня 1918 року;

• Угода між урядами України і Грузії про міжбанківські переказні операції від 7 грудня 1918;

• Договір щодо обміну товарами між Українською державою і Грузинський Республікою від 7 грудня 1918 року.

• Іван Красковський

Посол Вірменії в Україні:

• Григорій Дзамоєв

Посол Грузії в Україні:

• Віктор Тевзая

Посол Азербайджану в Україні:

• Юсиф Везир

Посол Кубані в Україні:

• В'ячеслав Ткачов
  

8 лютого 1919[19]

січень 1920[20]

вересень 1917[21]

7 серпня 1920[22]

літо 1917[23]

грудень 1917[23]

серпень 1918[4]

7 серпня 1918[24]

• Попередня угода від 7 серпня 1918 року[24];

• Додаткова секретна угода від 7 серпня 1918 року[24];

• Тимчасова угода про експлуатацію частини Запорізької залізниці, яка знаходиться в межах колишньої Області Війська Донського від 31 серпня 1918 року[24];

• Тимчасова умова про перевезення в простому сполученні пасажирів, багажу і вантажів між залізницею Всевеликого Війська Донського і Українською державою від 2-5 вересня 1918 року[24];

• Тимчасова умова про передачу рухомого складу між залізницями Всевеликого Війська Донського і Української держави від 7 вересня 1918 року[24];

• Договір про спільне регулювання питань, що стосуються Донецького Басейну від 18 вересня 1918 року[24];

• Умова між урядами Української держави і Всевеликого Війська Донського щодо поштово-телеграфних зносин від 18 жовтня 1918 року[24];

• Договір про поставки цукру з Української держави в Всевелике Військо Донське від 29 жовтня 1918 року[24];

• Конвенція про «міжнародно-правове об'єднання» між Урядом Української Народної Республіки в еміграції і Донською демократичною групою від 2 квітня 1921[25].

• Нота про недоцільність визначення державної організації Дона як тимчасової від 17 липня 1918 року[4]

• Максим Славинський[5].

Міністри-резиденти України при уряді Всевеликого Війська Донського:

• Костянтин Середин (не приступив до виконання обов'язків)[4]

Посли Тимчасового уряду Війська Донського в Україні:

• Володимир Сидорін[24].

Посли Всевеликого Війська Донського на Україні:

• Михайло Свечін[24];

• Олександр Черячукін[24].

Отамани Зимової Станиці (повноважні посли) від Всевеликого Війська Донського при державі Українському:

• Олександр Черячукін[24]

жовтень 1918[4]

22 квітня 1920

• Умови перебування польських військ на території України від 4 квітня 1918 року[26]

Міжурядові договори:

• Договір від 24 травня 1919 роки (не був ратифікований)[27];

• Угода про перемир'я від 16 червня 1919 года;

• Варшавський договір (1920)[1];

• Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 года (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28]

• Резолюція протесту щодо претензії на землі непольські, заявлениі тимчасовою Польською державною радою в декларації на заклик Тимчасового уряду російського до об'єднання польського народу з вільною Російською державою від 8 квітня 1917 року[4];

• Протест у відповідь на неправдиві дані Ліквідаційної комісії про замах «українських банд» у Львові і прохання до країн Антанти про введення туди своїх військ від 7 листопада 1918 року;

• Протест щодо відкриття «Київського» відділу Міністерства внутрішніх справ Польщі від 27 листопада 1918 року[4];

• Протест у зв'язку з окупацією Північної Холмщини, Підляшшя і частини Західної Волині та арештом української адміністрації від 2 грудня 1918 року[29];

• Меморандум проти заяв про необхідність приєднання Поділля до Польщі від 22 січня 1920 року[29];

• Меморіал про основні засади подальшої діяльності Уряду УНР і його бажанні й надалі перебувати і функціонувати на території Польщі від 24 листопада 1920 року[29];

• Меморіал у справі нормалізації польсько-українських відносин у зв'язку з ратифікацією Ризького миру (без зазначення дати, після польського «Pro Memoria»[29].

З боку Польщі:

• «Pro ​​Memoria» (без зазначення дати, складений в 1921 році)[29]

• Олександр Карпінський (не приступив до виконання обов'язків)[4].

Глави Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі:

• Андрій Лівицький[30]

Надзвичайні міністри і Повноважні посли Польщі при Гетьмані України:

• Станіслав Ванькович[4]

Посли Польської республіки в УНР:

• Богдан Кутиловський

грудень 1918

17 лютого 1920[28]

• Спільна нота України, Білорусії, Литви та Естонії про протест, в зв'язку з обшуком в одному з консульств, а також проти конфіскації латвійської армії автомашин дипломатичних представництв, видворення з Латвії іноземних громадян і їх мобілізації в латвійську армію від 5 грудня 1919 року[28];

• Нота про визнання Україною незалежності Латвії і її Тимчасового уряду від 10 грудня 1919 року[28];

• Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року[28];

• Протест проти переговорів Латвії з Радянською Україною від 27 січня 1921 року[28].

З боку Латвії:

• Нота про визнання Латвією УНР від 17 лютого 1920 року[28];

• Офіційне запрошення на конгрес поштового та телеграфного зв'язку в Булдурі від 9 вересня 1920 року[28].

• Володимир Кедровський.

Представники Тимчасового уряду Латвії в Україні:

• Крістапас Бахманіс[28].

Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Литві:

• Володимир Кедровський;
• Михайло Паращук

березень 1920[28]

• Євген Голіцинський
• Михайло Паращук

Консул Естонії в Києві:

• Едуард Рітсон

1918 рік[4]

1918[31] або червень 1920[28]

• «Паперова угода» від 30 вересня 1918 року[4]

• Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28]

• Костянтин Лоський[4];

• Микола Залізняк[32];

• Володимир Кедровський, за сумісництвом посол України в Латвії та Естонії[33].

Повірені у справах Фінляндії в Україні:

• Герман Гуммерус[4]

лютий 1920[1]

5 лютого 1921[34]

• Микола Шумицький[35]

1 грудня 1918[1]

• Передвступний договір між Західно-Українською Народною Республікою і Українською Народною Республікою про подальшу Злуку обох республік в єдину велику державу від 1 грудня 1918 року[1];

• Акт злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року[1].

1919 рік

• Андрій Яковлів, за сумісництвом глава Надзвичайної дипломатичної місії України в Бельгії.

Генеральні консули Нідерландів в Києві:

• доктор Тімон Генріх Фоккер

• Дмитро Левицький

• Костянтин Лоський
• Борис Баженов

1919 рік

• Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року;

• Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року;

• Офіційний протест проти жорстокості польських військових властей щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року;

• Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року;

• Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року;

• Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року.

З боку Святого Престолу:

• Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до глави директорії УНР Симону Петлюрі про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року

• граф Михайло Тишкевич[1];

• Франц Ксаверій Бонн[1].

Апостольські візитатори в Україні:

• Джованні Дженоккі[1]

• Євген Голіцинський
• Юліан Бачинський

• Максим Славинський

• Євмен Лукасевич
• Микола Василько