Володимирівка (Петрівська селищна громада)

Село розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, навколо села знаходиться велика кількість балок і ярів.

Така будова рельєфу веде до інтенсивного поверхневого стоку води в період сніготанення та зливових дощів, що сприяє змиву грунтів і утворенню активних форм глибинної ерозії (утворення ярів та промоїн).

Зволоження грунтів проходить в основному за рахунок атмосферних опадів.

Грунтові води залягають на глибині 18-25 метрів і на процес ґрунтоутворення та умови вирощування сільськогосподарських культур не впливають.

По дну балок грунтові води залягають на глибині 0,5-3 метра і приймають участь у зволоженні грунтів.

Підґрунтові води шкідливими солями не засоленні.

Чорноземи звичайні, середньо- та малогумуснi.[2]

Клімат району, на території якого знаходиться село, помірно — континентальний., посушливий з несталим зволоженням, холодними безсніжними зимами та жарким, а іноді й посушливим літом.

За багаторічними даними Криворізької метеорологічної станції середньорічна кількість опадів становить 430—520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70 %). Днів з опадами за рік 120—140, а помісячний розподіл їх не рівномірний.[2]

Середня температура холодного періоду /січень — лютий/ коливається в межах -5˚ -6˚С, а середня температура теплого періоду / червень — серпень/ коливається в межах +18˚- +21˚С. Тривалість безморозного періоду 160—170 днів.

В окремі зими абсолютний мінімум досягає -34˚С, а в жарке посушливе літо абсолютний максимум досягає +38˚С. Ці явища свідчать про можливі випадки вимерзання озимих культур в безсніжні зими, та запалу від посухи  в жаркий період літа.

Зима — малосніжна. Середній сніговий покрив сягає 14 см. Сталий сніговий покрив установлюється в середньому 20 грудня і зникає 25 — 30 лютого. Промерзає найбільше на 76 см, в середньому на 48 см, а найменше — 26 см.

Пануючі є північно — східні вітри . Це теплі, сухі вітри, що сприяють посиленню випаровування вологи з грунту і обумовлюють посуху.

Незважаючи на періодичні відхилення кліматичних умов і значну мінливість погоди, в цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування с/г культур та їх високих врожаїв.

Територія села лежить в степовій зонні. Тут поширена степова рослинність: типчак, ковила, пирій повзучий, ромашка, конюшина, сокирки, шавлія, гвоздика, тонконіг. В балках поширений очерет, жовтець, щавель кінський, подорожник. З лікарських рослин поширені: шипшина, спориш, деревій, пустинник, череда, чистотіл.

Особливу турботу викликає масове знищення захистних лісонасаджень.

В межах села зустрічаються дикий кабан, козуля, заєць-русак, лисиця, куниця, ховрах, хом'як, а також перелітні птахи та інші тварини, характерні для даної фізико-географічної провінції. З плазунів є ящірка, гадюка степова, вуж звичайний.

В селі та його межах значне розмаїття птахів. Найбільшою групою птахів є горобині, до якої відносяться горобці, шпаки, синиці, ластівки, а також ґави, сороки, а також горлиця, яструб, дятел, жайворонок, перепел, фазан, куріпка сіра.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1080 осіб, з яких 498 чоловіків та 582 жінки.[4]

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1088 осіб.[5]

Господарських дворів — 361.

Національний склад населення

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]