День матері

Уперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914 р. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німецькій Державі, Чехословацькій республіці.

З XVII по XIX століття у Великій Британії відзначалася так звана Материнська неділя (англ. Mothering Sunday) — четверта неділя Великого посту присвячена вшануванню матерів у всій країні.

Уперше ідея виділити окремий день для відзначення єдності матерів у боротьбі за мир з'явилася у пацифістському середовищі. У США ідея вперше була оприлюднена відомою американською пацифісткою Джулією Ворд Гоув у 1872 році. «День матері», за версією Джулії Ворд, — день єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Концепція Ворд не знайшла широкої підтримки.

У 1907 році американка Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів і їхньої ролі у житті кожної людини у пам'ять про свою матір, Анну Марію Рівз-Джарвіс, відому громадську діячку, що боролася за розвиток сфери охорони здоров'я у США. Джарвіс написала листи до державних установ, законодавчих органів і видатним особам зі пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. У 1910 році штат Вірджинія першим визнав День Матері офіційним святом.

У 1914 році, президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Після завершення Першої світової війни День Матері почали відзначати й у Європі.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 85 країн (зокрема: Бахрейн, Гонконг, Індія, Малайзія, Мексика, Нікарагуа, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Катар, Саудівська Аравія, Сінгапур, Австралія, Україна[1] й ін.).

У вихованні велика роль відводиться матері, яка боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони пам'ятали свою національну спадщину та походження.

В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. На рівні з батьком величезну роль у вихованні дітей відіграє й одна з найрідніших у світі людей — матір. Саме від неї залежить виховання дитини та прищеплення любові до рідної землі.

День Матері відзначають другої неділі травня, який уважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві та відзначають День Матері.

Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу — козацтва.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була Олена Кисілевська, редактор тижневика «Жіноча доля». Також, 1929 року «Союз українок» зініціював упровадження цього свята на Тернопільщині. Організації «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та інші організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині[2]. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.

У 1939 свято заборонила радянська влада[3]. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулося в Україну.

За часів незалежної України свято встановлено «…на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, міжнародної організації „Жіноча громада“, Спілки жінок України, громадської організації „Союз українок“…» згідно з Указом Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року № 489/99[1]. Відзначають його щороку у другу неділю травня.

• Міжнародний жіночий день
• Міжнародний день дівчаток
• День батька

• Про День матері | від 10.05.1999 № 489/99
• День матері (рос.)
• Історія свят — День Матері (рос.)