Географія Тернопільської області

Географія Тернопільської області — частина географії України, що пов'язана із об'єктами в межах сучасної Тернопільської області.

Географічне положення
Знак на в'їзді в Тернопільську область (на межі Шумського та Лановецького районів Тернопільської та Білогірського району Хмельницької області, поблизу с. Радошівка)

Тернопільська область розташована у західній частині України, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською, на сході з Хмельницькою областями України. Тернопільщина розташована неподалік українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією.

Дослідження

Атласи і карти

1-й рукописний варіант атласу Тернопільщини підготували в 2-й пол. 1980-х викладачі природничного факультету Тернопільського педагогічного інституту (нині ТДПУ) під керівництвом Й. М. Свинка, однак він не був надрукований.

«Навчально-краєзнавчий атлас Тернопільської області» (2000), орієнтований на вивчення географії краю та туристично-екскурсійну діяльність, підготували до друку викладачі географічних факультетів Львівського національного університету та ТДПУ; в ньому на 24 сторінках опубліковано 42 карти різної тематики з довідковими матеріалами.

2001 у вид-ві «Мапа» вийшов з друку «Географічний атлас Тернопільської області», призначений для ЗОШ 2-го ступеня. Змістовий матеріал для карт атласу підібрали викладачі географічного факультету ТДПУ під керівництвом професора Ольги Заставецької. В ньому вміщено 20 карт з пояснювальними текстами, малюнками та фотографіями, що відображають адміністративно-територіальний устрій, природу, населення, культуру краю[1].

Географічне положення

Тернопільська область займає площу 13 800 км², що становить 2,3 % території України. За цим показником займає 23 місце серед інших областей України (меншими є тільки Закарпатська і Чернівецька області).

За конфігурацією території Тернопільщина нагадує трикутник з основою на сході та вершиною — на заході.

Крайні точки і протяжність

Крайня північна точка області — село Переморівка — розташоване в Шумському районі та має координати 50°13′ пн. ш. 26°12′ сх. д.. Крайня південна точка — село Білівці Борщівського району — має координати 48°31′ пн. ш. 26°21′ сх. д.. Крайня західна точка — село Дуляби — розташована в Бережанському районі і має такі координати: 49°32′ пн. ш. 24°42′ сх. д.. Крайня східна точка — село Окопи Борщівського району — має координати 48°32′ пн. ш. 26°24′ сх. д.

Протяжність області з півночі на південь — 195 км, із заходу на схід — 129 км.

Межі Тернопільської області

У сучасних межах Тернопільська область сформована 1940 року. Після того адміністративні кордони області не змінювались.

Рельєф

Тернопільська область займає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Поверхня області (на південь від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 м (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) до 116 м (у місці впадіння Збруча у Дністер).

На території області можна виділити кілька рельєфних структур:

  • Тернопільське плато — займає центральну частину області. Поділене долинами річок Серету, Гнізної та Стрипи. Це найбільш рівнинна частина області з абсолютними висотами на півночі 80-400 м, на півдні — 300—350 м.
  • Опілля (Подільське горбогір'я) — розташоване у західній частині області. Це найбільш піднята і розчленована територія області. Відносні висоти сягають 200 метрів. Тут розташована гора Попелиха заввишки 443 м — найвища точка Тернопільщини.
  • Кременецькі гори (Кременецьке горбогір'я) — розташовані у північній частині області. Їхній північний схил крутий, а південний більш пологи. Горби піднімаються до 190 м і мають вигляд гір-останців. Це гора Бона, яка тут є найвищою (408 м), Божа, Дівочі Скелі, Скелі Словацького та інші. Територія розчленована значною кількістю ярів і балок.
  • Товтровий кряж (Медобори) — простягається з північного заходу на південний схід від сіл Чорний Ліс і Загір'я до містечка Гусятина. Цей бар'єрний риф складається з вапняків, які піднімаються над поверхнею на 50-60 м. Тут поширений карст, що зумовлює утворення печер. Основні гори: Крайній Камінь (431 м), Зембова, Сабариха, Скала (417 м), Гостра Могила (398 м), Вікно, Богит (417 м). Найвища вершина — гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 м).
  • Авратинська височина — знаходиться між Медоборами і Кременецькими горами. Поверхня її слабохвиляста. Абсолютні висоти досягають 350 метрів.
  • Мале Полісся — займає північно-західну частину області. Рельєф низовинний, плоский. Висоти становлять 210—250 м. На формування рельєфу помітний вплив мав льодовика. У долинах річок поширене значне заболочення.
  • Придністровська рівнина — займає південну частину області і є найбільш зниженою її частиною. Розчленована каньойоподібними долинами річок, трапляються яри та балки. Поширені карстові форми рельєфу: печери, улоговини.

Основні вершини
Гора Висота, м Рельєфна структура Найближчий населений пункт Адміністративне входження Район
Попелиха 443 Опілля Молохів Мечищівська сільська рада Бережанський
Нижній Камінь (Крайній Камінь) 431 Медобори Хомівка Мшанецька сільська рада Зборівський

Геологія

Територія Тернопільської області розташована на Волино-Подільській плиті Східноєвропейської платформи. На глибині 1500-3000 м залягає докембрійський кристалічний фундамент, поверх якого залягають осадові породи.

Найдавнішими відкладами, які виходять на поверхню, є породи верхнього силуру (у долині Дністра, нижче по течії від села Дністрове і до Збруча). Вони представлені доломітами, доломітовими мергелями, вапняками, аргілітами і алевролітами. Девонські породи залягають на силурійських породах і трапляються на захід від села Дністрове в долині Дністра, а також у долинах його приток (Золотої Липи, Стрипи, Серету, Коропця, Нічлави). Представлені вони доломітами, вапняками, червоноколірними пісковиками, глинами й аргілітами.

З періодів мезозою на Тернопільщині виходять на поверхню породи юри і крейди. Зокрема, породи юрського періоду трапляються в південно-західній частині області, а також у долинах Дністра і його приток (Золотої Липи та Коропця). Вони представлені глинами, аргілітами, пісковиками, доломітами, вапняками і конгломератами. Породи крейдового періоду найпоширеніші на Малому Поліссі, а також у долинах річок басейну Прип'яті, Золотої Липи, Коропця, верхів'їв Серету і Стрипи. Це — вапняки, пісковики, мергелі, писальна крейда та крейдоподібні вапняки і мергелі.

Найбільшу площу Тернопільської області покривають породи кайнозою. Представлені породи з усіх його періодів. Породи палеогену не мають значної товщини і залягають у долинах Вілії та Горині. Це — піски, пісковики і мергелі. Найпоширенішими відкладами у Тернопільській області є породи нижнього неогену. Вони представлені пісками, глинами, пісковиками, вапняками, гіпсами, мергелями і бурим вугіллям.

Історія формування поверхні

Суходіл на території сучасної Тернопільщини почав формуватися ще в археї; а в кінці силуру, коли тут був тропічний клімат, море, назване Сарматським, наступило на сушу і затопило майже всю Волино-Подільську плиту, яка перетворилася на дно неглибокого моря. Південна частина області стала приморською рівниною з розгалуженою річковою мережею.

У кінці девону на території області внаслідок підняття встановився континентальний режим клімату, і так тривало аж до середини юрського періоду, коли основна частина нинішньої території області, крім заходу, стала сушею.

У крейдовому періоді відбулися коливальні рухи земної кори, і знову море наступило на Волино-Подільську плиту.

У кінці мезозою — на початку кайнозою територія області знову піднялася і стала суходолом. У палеогені відбулося опускання земної кори, і цю територію знову затопило море.

У неогені Сарматське море займало уже південну частину області. Уздовж східного узбережжя моря відбулося формування бар'єрного рифу (теперішні Товтри) із скелетів молюсків, коралів, червів, різноманітних водоростей. Унаслідок горотворення в Карпатах територія Волино-Поділської плити почала підніматися і море відступило. У цей час встановився континентальний режим клімату. Відтоді поверхня Тернопільщини не зазнавала суттєвих змін і формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру, зледеніння, господарської діяльності людини.

Антропогенові відклади

Більшу частину області займають леси та лесоподібні відклади (суглинки та супіски). У районі Малого Полісся поширені малопотужні елювіальні та делювіальні суглинки і супіски з уламками карбонатних порід. У західній частині області (на Опіллі) поширені сольові та сольово-делювіальні відклади лесового типу та малопотужні суглинки і супіски з включеннями грубоуламкового матеріалу. В районі Медобор поширені елювіальні та делювіальні відклади вершин і схилів Товтр, це суглинки, супіски і піски з уламками вапняків, щебенювато-брилові нагромадження. В долинах річок поширені алювіальні відклади: суглинки, супіски, піски, галька. Відклади мінеральних карбонатних джерел (травертини) трапляються в долинах Стрипи, Серету, Джурину.

Геоморфологічна будова

В області виділяють три геоморфологічні регіони: Мале Полісся, Поділля і Опілля.

Мале Полісся представлене денудаційними плоскохвилястими, слабкохвилястими та місцями східчастими рівнинами. На них насувався льодовик. Трапляються піщані горби — «гриви»; де-не-де трапляються горби-останці та улоговини карстового походження.

Більшу частину території Поділля займають лесові плато. На півночі та в середній частині річкові долини тут слабо врізані — до 80-100 м. На півдні річкові долини розчленовані значно сильніше — до 150 м і більше. У південній частині — Придністер'ї — поширені карстові форми рельєфу: печери, озера, лійко- та блюцеподібні пониження. Тут же значно поширені яри та глибоко врізані каньйоноподібні долини річок.

Вододільні структурно-денудаційні височини, слабко перетворені нагромадженням лесових відкладів, займають територію Кременецьких гір та Медоборів. У Кременецьких горах багато уступів, улоговин, ярів, яроподібних долин і гір-останців. Товтровий кряж складається з вапнякових горбів і гряд із значними уступами з південної сторони.

Геоморфологічний район Опілля складається з платоподібних рівнин з глибоко врізаними річковими долинами, ярами, балками, лійко- та блюдцеподібними пониженнями карстового походження.

Гідрогеогогія

Тернопільська область належить до Волино-Подільського артезіанського басейну, розташованого на південно-західній околиці Східно-Європейської платформи. У межах області підземні води мають широке розповсюдження і є основними джерелами водопостачання.

Ґрунтові води залягають на глибині 4-10 м. Запаси підземних вод є в трьох водоносних горизонтах, які розташовані на глибині 5-16 м, 30-40 м і 60-80 м. Ці води використовують для господарських і побутових потреб населення, промислових і сільськогосподарських підприємств. У більш глибоких горизонтах трапляються мінералізовані води.

Клімат

Клімат Тернопільщини помірно континентальний, дещо вологіший, ніж у східних областях України. Радіаційний режим залежить від висоти Сонця, тривалості дня та сонячного сяйва, пов'язаних з географічною широтою. Оскільки область витягнута з півночі на південь майже на 200 км, то вона нагрівається нерівномірно: північна і центральна її частини одержують менше тепла, південна — більше.

Радіаційний баланс на території області додатній і змінюється від 39 до 41,5 ккал/см2 упродовж року. У літні місяці (зокрема, в червні й липні) він є найвищим, а в зимові (зокрема, в грудні та січні) — найнижчий.

Значний вплив на клімат області мають циркуляційні процеси океанічних і континентальних повітряних мас. Перші з них проникають у вигляді циклонів з Атлантичного океану. Холодні арктичні повітряні маси, які проникають на територію області з півночі, зумовлюють пізні весняні та ранні осінні приморозки.

Взаємодія різних природних чинників зумовлює формування на території області помірно-континентального клімату з нежарким літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів.

Середня температура січня коливається від –5,6° С (у північній частині області) до –4,5° С (у південній частині). Середня температура липня +18 — +19° С. Максимальні температури сягають +39° С.

У межах області випадає достатня кількість опадів (550 мм за рік). Найбільше їх випадає на заході та північному заході, найменше — на крайньому південному сході. Переважна більшість опадів (70-75 %) випадає у теплий період року.

Абсолютний максимум температур

Абсолютний максимум температур для метеостанцій Тернопільської області:

Найтеплішим на Тернопільщині був 1989, коли середньорічна температура повітря становила +8,9° С. при кліматичній нормі +7,1° С[2].

Абсолютний мінімум температур

Абсолютний мінімум температур для метеостанцій Тернопільської області зафіксований до 1944:

Згодом найнижча температура була зафіксована:

  • село Білокриниця Кременецького району — –30,9° С (1949–1950), –31,6° С (1986–1987),
  • місто Бережани — –30,5° С (1962–1963),
  • місто Чортків — –31,6° С (1962—1963).

Найхолоднішим був 1980 із середньорічною температурою +5,7° С[3].

Агрокліматичне районування

Тернопільщина належить до вологої, помірно теплої зони: основна частина території — до підзони достатнього зволоження ґрунту (гідротермічний коефіцієнт — 2,0-1,3, сума температур — 2400—2600° С); пд. ч. (Борщівський і Заліщицький райони) — до Передкарпатського вологого, теплого району (гідротермічний коефіцієнт — 1,6-1,3, сума температур — 2400—2600° С)[4].

Гідрологія

Річки

Територією Тернопільської області протікає понад 2400 річок і потічків, 120 із них мають довжину понад 10 км.

№ Назва Впадає у права чи
ліва притока		 довжина
(у межах області),
км		 площа басейну,
км²
1 Дністер Чорне море 215
2 Бариш Дністер ліва 38 186
3 Висушка Стрипа ліва 32 187
4 Вільховець Стрипа ліва 38 173
5 Гнила Збруч права 58 772
6 Гніздечна Гнізна права 39 264
7 Гнізна Серет ліва 34 1110
8 Гнізна Гнила Гнізна ліва 36 410
9 Джурин Дністер ліва 51 300
10 Дупла Серет права 44 229
11 Золота Липа Дністер ліва 85 1310
12 Збруч Дністер ліва 244 3955
13 Коропець Дністер ліва 78 511
14 Нічлава Дністер ліва 83 871
15 Серет Дністер ліва 218 3900
16 Стрипа Дністер ліва 135 1610
17 Стрілка Нічлава права 38 209
18 Тайна Гнила права 45 327
19 Вілія Горинь ліва 32 745
20 Горинь Прип'ять права 50 995
21 Жердь Жирак права 41 139
22 Жирак Горинь права 30 561
23 Іква Стир права 40 354

Річки Тернопільщини належать до басейнів:

  • Дністра (Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч), у кількісному співвідношенні 4/5 річок.
  • Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія), у кількісному співвідношенні 1/5 річок.

Річки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Прип'яті — широкі та заболочені долини.

Живлення річок. Річки області мають змішаний тип живлення: при таненні снігу вони поповнюються талими водами, у теплий період року — дощовими, упродовж року — підземними водами. При цьому атмосферні опади складають близько 70 %, а підземні води — 30 % загального стоку.

Режим річок. Найвищий рівень води в ріках Тернопільщини спостерігається у березні-квітні, коли тане сніг, а також у першій половині літа, коли часто випадають дощі. Найнижчий — у серпні-вересні і у грудні-лютому, коли випадає незначна кількість опадів.

Кригою річки області вкриваються, в середньому, на 60-65 днів (найчастіше — з другої декади грудня до першої декади березня).

Водоспади

Найбільшим водоспадом області є Червоногородський, висотою 16 м на річці Джурин, притоці Дністра, у Заліщицькому районі.

Озера і стави

У Тернополі розташована штучна водойма — Тернопільський став.

Геологічні утворення

Ґрунти

Рослинність

У Тернопільській області росте близько 1200 видів вищих спорових і насінних рослин. Рослинний світ краю відноситься до двох основних видів: лісової і степової рослинності.

Ліси

Упродовж останніх десятиліть продовжувалося скорочення площ лісових масивів.

Через вирубування цінних порід дерев відбувається зміна видового складу лісів: зі зменшенням частки дуба і бука зростає частка граба, осики, берези тощо. У наш час найважливішими лісоутворюючими породами на Тернопільщині є:

  • дуб — 50 %
  • граб — 18 %
  • сосна — 8,8 %
  • ялина — 6,5 % лісового фонду.

Доповнюють його бук, ясен, береза, осика, тополя, вільха, клен, модрина та інші.

Найбільші площі лісових масивів розташовані у західній частині області. Дещо менше — на півночі (особливо у Кременецьких горах). Значні лісові масиви є в долинах Серету, Збруча і Стрипи.

Майже всі ділянки, які вкриті лісом, займають широколистяні ліси: грабові, грабово-дубові, букові та інші.

Грабові і дубово-грабові ліси поширені у Придністров'ї, на Тернопільському плато, на півночі Товтрового кряжу, у Кременецьких горах. Крім граба, у цих лісах ростуть дуб, ясен, береза, осика, бук, а в підліску — ліщина, горобина тощо.

Букові, дубові та грабово-букові ліси найбільше поширені на Бережанщині. Також у інших районах: Опіллі, Придністров'ї, Тернопільському плато, Медоборах. У букових лісах ростуть також граб, явір, липа, а в підліску — ліщина, калина, терен, глід та інші.

Мішані (переважно дубово-соснові) ліси поширені на території Малого Полісся. В їх підліску росте крушина, ліщина, калина.

У долинах річок Вілії, Ікви, Горині зустрічаються заплавні ліси, деревостій яких складається з вільхи, дуба, в'яза, осокора, клена та інших порід.

Крім зазначених лісів, лісовий вид ролинності Тернопільської області доповнений ще штучними насадженнями: лісосмугами (навколо міст, уздовж автошляхів та залізниць), лісопарками, дендропарками, скверами тощо.

Степи

Степова рослинність у природному вигляді на території Тернопільської області не збереглася. Під впливом діяльності людини майже всі степи розорані. Нерозорані ділянки ж зазнали техногенних змін. Їх ще можна зустріти на крутих схилах горбів, балок, у заплавах річок. Найбільше таких ділянок у Придністров'ї, Медоборах та Кременецьких горах. Серед степового різнотрав'я найпоширенішими тут є ковила, тонконіг, костриця, пирій, бородач, типчак, чебрець. Серед чагарникових формацій зустрічається терен, глід, кизил, таволга, барбарис.

Луки

Лучна рослинність поширена на нерозораних ділянках у долинах річок. Тут проростають: костриця, тонконіг, мітлиця, осока, пирій, біловус, купичник, конюшина, тимофіївка, стоколос та інші.

На Тернопільщині зустрічаються як ендемічні, так і реліктові види рослин. До ендеміків належать шавлія кременецька, шиверекія подільська, тонконіг різнобарвний та інші. Із рослин-реліктів зустрічаються брусниця карликова, молочай багатобарвний, осока біла, осока низька, хвощ великий тощо.

Червона книга України

Близько сотні представників рослинного світу Тернопільської області занесено до «Червоної книги України», серед них — білоцвіт весняний, зозулині черевички, сон великий, шавлія кременецька та ряд інших

Тварини

Тваринний світ Тернопільської області представлений лісовими та степовими видами. В області зареєстровано 412 видів хребетних, які належать до 242 родів, 97 родин, 37 рядів і 6 класів. Окремі класи нараховують: круглороті — 1 вид, риби — 45, земноводні — 11, плазуни — 10, птахи — 283, ссавці — 62.

Звірі

Поліські види тварин поширені в північній частині області. Серед них: заєць-русак, лисиця, тхір темний, дикий кабан, куниця, козуля європейська, їжак, вовк.

У середній та південній частині області живуть як степові види, так і представники тваринного світу Карпат: заєць-русак, білка, лисиця, тхір, козуля європейська, олень, рись, горностай, дикий кабан, кріт, їжак, полівка сіра, полівка степова, миша, ласка.

У багатьох водоймах живуть ондатри, видри та деякі хутрові звірі.

Птахи

Поліські види птахів: тетерук, орябок, горлиця, канюк, лелека білий, дятел, грак, сорока звичайна, шпак, ворона сіра.

  • Горлиці
  • Лелека білий
  • Сорока звичайна
  • Польовий жайворонок
  • Зозуля звичайна

Серед характерних птахів центральної та південної частини: синиця, горобець, дрізд, сойка, грак, галка, сорока, шпак, жайворонок польовий, перепілка, ластівка, стриж, сич, сова, зозуля звичайна, горлиця, канюк.

Земноводні і плазуни

Серед земноводних і плазунів найпоширенішими є: жаба, ропуха сіра, квакша, тритон, ящірка, черепаха болотяна.

Водиться 4 види змій: гадюка звичайна, мідянка, полоз лісовий, вуж.

У багатьох водоймах на плесі скупчуються дикі водоплавні птахи: чайки, качки-крижні, дикі гуси тощо.

Риби

Із риб у річках і ставках області водяться: карасі, коропи, в'юни, окуні, лящі, лини, щуки, соми, пучкурі, краснопірки та інші.

Рідкісні види

До ендемічних видів тварин належать мала кутора, подільський кріт, плямистий ховрах, чагарникова полівка.

До «Червоної книги України» занесені: із ссавців — кіт лісовий, горностай, борсук, тхір степовий, рись, видра річкова, кутора мала та інші. З птахів — беркут, лелека чорний, шуліка рудий, орлан-білохвіст, скопа, змієїд, пугач та інші. З плазунів — мідянка, полоз лісовий та інші. З риб — стерлядь, вирезуб.

Природні ресурси

Основу мінеральних ресурсів області становлять нерудні корисні копалини, зокрема природні будівельні матеріали, яких розвідано близько 300 родовищ.

У західній частині області розвідані потужні запаси мергелю (товщина пластів 18-30 м, глибина залягання 15-20 м), який вважається високоякісною сировиною для виробництва цементу. Промислове використання мергелю в області незначне.

Практично в усіх частинах області знаходяться родовища вапняків (відомо близько 100 їх родовищ), а так звані рифові вапняки, поклади яких поширені в районах Товтрової гряди, через високий вміст кальцію є унікальними в світі. Вапняки використовуються, в основному, для випалювання вапна, виготовлення щебеню, бутового каменю, в цукровій промисловості, в дорожньому, житловому та промисловому будівництві.

Значні поклади глини і суглинків (понад 100 родовищ, глибина залягання шарів не перевищує 7 м) є доброю сировинною базою для цегельно-черепичного виробництва. У північній та центральній частинах області є також поклади гончарних та вогнетривких глин, які використовуються для виробництва кахлю та гончарного посуду.

В області наявні великі запаси будівельного каменю, доломітів і пісковиків. Останні мають плитчасту будову і широко використовуються для виготовлення якісної бруківки і як облицювальний матеріал.

У західній, північній та центральній частинах області є значні поклади будівельного піску. Знайдено також родовища кварцево-глауконітових пісків, які є сировиною для виробництва скла.

Поклади крейди, які є на Тернопільщині, вважаються досить рідкісними (в Україні 3 родовища). Вони залягають близько до поверхні (до 10 м) і мають значну товщину, що дозволяє вести видобуток відкритим способом. Крейда використовується у виробництві комбікормів, для вапнування ґрунтів, виготовлення крейдових олівців, паперу, у лакофарбовій та фармацевтичній промисловості.

Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Загалом відомо понад 20 родовищ, товщина пластів досягає 20-25 м. За умовами залягання і запасами розробка цих родовищ можлива в значних масштабах і протягом тривалого часу. Використовується гіпс в сільському господарстві для гіпсування ґрунтів, у медицині, паперовій, хімічній і цементній галузях промисловості. Однак, незважаючи на значні поклади в області, гіпс ще надто мало видобувається і використовується у виробництві.

Промислове значення мають поклади торфу в Тернопільській області. Відомо близько 50 родовищ, загальні запаси торфу в яких складають близько 7,7 млн тонн.

Із нерудних корисних копалин на території області в незначній кількості зустрічаються фосфорити, які можна використовувати як мінеральне добриво, та бентонітові глини високої якості, що використовуються як адсорбційний матеріал.[5]

Топоніміка

Природна

Соціальна і господарська

На Тернопільщині дуже багато назв давнього минулого: Городище, Дзвенигород, Дуліби, Литвинів, Москалівка, Русилів, Скоморохи, Татаринці, Угорськ, Угринь, Чехів, Язловець і т. д.

Із господарською діяльністю людини пов'язані назви: Бондарівка, Гута, Ковалівка, Конюхи, Медин, Млинівці, Пасічне, Рудки, Скорики, Скородинці, Смолянка, Токи та інші.

Багато назв започатковано від власних імен: Денисів, Йосипівка, Катеринівка, Максимівка, Мар'янівка, Миколаївка, Микулинці, Настасів, Олексинці, Остап'є, Пилипче, Романівка, Романове Село, Якимівці.

На Тернопільщині багато колоритних ліричних назв: Більче-Золоте, Воля, Добривода, Добропілля, Золотий Потік, Золотники, Іване-Золоте, Коханівка, Красне, Ласківці, Нараїв, Рай, Райгород (Вишгородок), Різдвяни, Соколів, Щаснівка та інші.

Примітки
  1. І. Дітчук. Атласи Тернопільської області // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  2. І. Дем'янова. Абсолютний максимум температур // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  3. І. Заверуха. Абсолютний мінімум температур. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  4. М. Колопенюк. Агрокліматичне районування // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  5. http://www.rada.com.ua/ukr/RegionsPotential/Ternopil/6%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D

Література

    Посилання
      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.