Теорема Гріна
Теорема Гріна встановлює зв'язок між криволінійним інтегралом по замкнутому контуру і подвійним інтегралом по області , обмеженій цим контуром. Фактично, ця теорема є окремим випадком загальнішої теореми Стокса. Теорема названа на честь англійського математика Джорджа Гріна.
Розділи в | ||||||
Математичному аналізі | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
Спеціалізовані |
||||||
Формулювання
Нехай — додатно орієнтована кусково-гладка замкнута крива на площині, а — область, обмежена кривою . Якщо функції , визначені в області і мають неперервні часткові похідні , , то
На символі інтеграла часто малюють коло, щоб підкреслити, що крива замкнена.
Доведення
Нехай область — криволінійна трапеція (область, правильна в напрямку ):
Для кривої , що обмежує область , задамо напрямок обходу за годинниковою стрілкою.
Тоді:
Помітимо, що обидва одержані інтеграли можна замінити криволінійними інтегралами:
Інтеграл по береться зі знаком «мінус», оскільки, згідно з орієнтацією контуру, напрямок обходу даної частини — від до .
Криволінійні інтеграли по і дорівнюватимуть нулю, оскільки :
Замінимо в (1) інтеграли згідно з (2) і (3), а також додамо (4) і (5), що рівні нулю і не впливають на значення виразу:
Оскільки обхід за годинниковою стрілкою за правої орієнтації площини є від'ємним напрямком, то сума інтегралів в правій частині є криволінійним інтегралом по замкнутій кривій у від'ємному напрямку:
Аналогічно доводиться формула:
якщо за область взяти область, правильну в напрямку .
Віднімаючи (6) з (7), одержимо:
Зв'язок з формулою Остроградського
Розглядаючи двовимірне векторне поле, теорема Гріна рівнозначна двовимірному випадку формули Остроградського:
де це дивергенція двовимірного векторного поля , а це нормаль на границі, що вказує назовні.
Що побачити це, розглянемо одиничну нормаль у правій частині рівності. Оскільки в теоремі Гріна це вектор напрямлений вздовж дотичної до кривої, і крива C додатно орієнтована (тобто проти годинникової стрілки) крива вздовж межі, зовнішня нормаль це вектор напрямлений 90° праворуч від цього; можна обрати . Цей вектор завдовжки Тому
Отже,
Див. також
Джерела
- Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — Москва : Наука, 1966. — Т. 3. — 656 с.(рос.)