Хронологія впровадження телебачення в країнах

Це список, коли в згаданих країнах відбулися перші публічно оголошені телевізійні передачі. Польові випробування, що не підлягають публіці, та демонстрації замкнутого циклу не включені. Цей перелік не слід тлумачити таким чином, що вся країна мала телебачення до зазначеної дати. Наприклад, Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина та колишній СРСР до 1939 року мали операційні телевізійні станції та обмежену кількість глядачів, у цих країнах дуже мало міст мали телебачення і телевізійні передачі не були доступні в більшості місць.

Рік Країни
1928 Сполучені Штати Америки (Механічне телебачення)[1]
1929 Велика Британія (Механічне),[2]  Німеччина (Механічне),[3]  Австралія (Механічне, експериментальне, після годин на двох існуючих радіостанціях у Мельбурні),[4][5][6]  Нідерланди (Експериментальне; у Схевенігені)[7]
1931 Франція (Механічне),  Канада (тільки у Квебекі),  Радянський Союз (Механічне),  Таїланд Сіам (Експериментальне, припинено через революцію 1932 року)
1934 Австралія (Electronic, experimental, Brisbane)[8]
1935 Німеччина (Кінотелевізійна система; напів-електронне),  Мексика (Електронне),  Нідерланди (Експериментальне; в Ейндговені, Philips)[7]
1936 Велика Британія (Електронне — BBC One),  Німеччина (Електронне — Deutscher Fernseh Rundfunk),  Сполучені Штати Америки (Електронне; експериментальне та некомерційне до 1941 — NBC)[9][10]
1937 Вільне місто Данциг (Електронне),  Франція (Electronic),[11]  Польща (Механічне)[12]
1938 Радянський Союз (Електронне)  Туреччина (Експериментальне)
1939 Японська імперія (Електронне, експериментальне),[13]  Італія (Електронне),[14]  Перу (Електронне, експериментальне),[15]  Польща (Електронне)[12]
1941 Сполучені Штати Америки ( Нью-Йорк,  Делавер,  Нью-Джерсі,  Коннектикут) регулярне комерційне мовлення, Шаблон:Дані країни Пенсільванія) .
1942 Німеччина Окупована Франція
1944 Франція (повернено)
1945 Радянський Союз (повернено)[16]
1946 Сполучені Штати Америки ( Айова (експериментальне),  Велика Британія (повернено),[16]  Філіппіни (експериментальне)
1947 Сполучені Штати Америки ( Каліфорнія,  Вашингтон, О.К.,  Вірджинія,  Меріленд,  Міссурі)
1948 Чехословаччина (експериментальне),[17]  Чилі (експериментальне),  Сполучені Штати Америки ( Огайо,  Вашингтон,  Міннесота,  Техас,  Теннессі),  Канада (експериментальне)
1949 Сполучені Штати Америки ( Алабама,  Аризона,  Айова,  Оклахома,  Північна Кароліна,  Флорида)
1950 Сполучені Штати Америки ( Айова (Де-Мойн),  Теннессі (Нашвілл)),  Куба,  Бразилія,   Швейцарія,  ФРН (експериментальне),  Мексика (експериментальне),[18]  Японія (експериментальне)
1951 Аргентина,  Данія,[19]  Нідерланди[7]
1952 Туреччина,  Canada,  Сполучені Штати Америки (Спокен,  Колорадо),  Чилі (час від часу до 1956),  Домініканська республіка,  ФРН (повний сервіс),  НДР (експериментальне),  Польща (повернено),  Таїланд (експериментальне),  Гаваї,  Велика Британія ( Шотландія),  Венесуела
1953 Японія (повернено),  Канада, (Оттава, Британська Колумбія),  Сполучені Штати Америки ( Арканзас,  Каліфорнія (Фресно), Лас Вегас)  Бельгія,[20]  Чехословаччина,  Філіппіни (з ABS, зараз ABS-CBN),  Аляска,  Велика Британія ( Північна Ірландія)
1954 Колумбія,  Сполучені Штати Америки ( Нью-Гемпшир, Вермонт, Вайомінг),  Canada, ( Альберта,  Манітоба),  Австралія (експериментальне),  Італія,  Латвійська РСР,  Марокко,  Пуерто-Рико,  Монако,  Норвегія (експериментальне)
1955 Мексика (повернено),  Естонська РСР,  Гватемала,  Гернсі,  Джерсі,  Люксембург,  Румунія (експериментальне),  Таїланд (офіційне)
1956 Австралія, Французький Алжир,[21]  Вірменська РСР,  Австрія,  Азербайджанська РСР,  Білоруська РСР,  Кіпр,  НДР (повний сервіс),  Гуам,  Грузинська РСР,  Ірак,  Нікарагуа,  Румунія,  Південна Корея,  Іспанія,  Філіппіни,  Панама,  Португалія (експериментальне),  Швеція,  Українська РСР (регулярні програми),  Уругвай,  Узбецька РСР,  Югославія[22]
1957 Чилі (повний сервіс),  Фінляндія (тестові програми),  Гонконг,[23]  Угорщина,  Кувейт,  Литовська РСР,[24]  Португалія (повний сервіс)
1958 Bermuda,  Китай,  Фінляндія (регулярні програми),  Казахська РСР,  Молдавська РСР,  Сальвадор,  Іран,  Перу,  Велика Британія ( Уельс)[25]
1959 Болгарія,  Еквадор,  Гаїті,  Гондурас,  Індія,  Киргизька РСР (регулярні програми),  Ліван,  Нігерія, острови Рюкю,[26]  Таджицька РСР,  Туркменська РСР
1960 Албанія,  Коста-Рика,  Нідерландські Антильські острови,  Нова Зеландія,  Норвегія (повний сервіс),  Південна Родезія,  Об'єднана Арабська Республіка[27]
1961 Ірландія,[28]  Північна Родезія,  Американські Віргінські Острови
1962 Кот-д'Івуар,  Республіка Конго,  Кенія,  Мальта,[29]  Індонезія,  Сьєрра-Леоне,  Китайська республіка,[30]  Тринідад і Тобаго,  Гібралтар,[31]  Судан
1963 Болівія,  Північна Корея, ,  Габон,  Малайзія,  Сінгапур,  Ямайка,  Уганда,  Верхня Вольта
1964 Афганістан,  Американське Самоа,  Барбадос, Східний Пакистан,  Ефіопія  Гваделупа,  Ліберія,  Мартиніка,  Маврикій,  Північний Ємен, Західний Пакистан,  Реюньйон,  Саудівська Аравія
1965 Нідерландська Гвіана (пробні та регулярні програми),  Гана,  Нова Каледонія,  Парагвай,  Сенегал
1966 Камбоджа,  Демократична Республіка Конго,  Греція,  Туніс,  Ісландія,  Ізраїль,[32]  Південний В'єтнам
1967 Джибуті,  Французька Гвіана,  Монголія,  Сен-П'єр і Мікелон,  Канада  Північно-західні території,  Мадагаскар,  Сент-Люсія
1968 Йорданія,  Екваторіальна Гвінея,  Лівія,  Канада  Юкон,  Канада  Нунавут
1969 Підопічна територія Тихоокеанські острови,  Абу-Дабі (тепер частина ОАЕ)
1970 Катар,  Демократична Республіка В'єтнам
1972 Сент Крістофер-Невіс-Ангілья
1973 Бахрейн,  Нігер,  Танзанія,  Того,  British Virgin Islands
1974 Центральноафриканська Республіка,  Гренада,  Оман
1975 Ангола,  Домініка,  Бруней,  САК Косово (RTV Priština),  Тувалу (foreign-owned launching),  Південний Ємен,  Волліс і Футуна
1976 Південна Африка
1977 Багамські Острови,[33]  Гвінея,  Східний Тимор
1978 Бенін,  Лесото,  Мальдіви,  Свазіленд
1979 Бірма,[34]  Шрі-Ланка
1980 Сент-Вінсент і Гренадини
1981 Беліз,  Макао,  Мозамбік,  Південно-Західна Африка
1982 Ґренландія,[35]  Мавританія[36]
1983 Андорра,  Антигуа і Барбуда,  Камбоджа (як Кампучія; перезапуск),  Камерун,  Малі,    Непал,  Сейшели,  Сомалі,[37]  Ватикан,[38]  Лаос[39]
1984 Бурунді,  Кабо-Верде,  Чад,  Коморські Острови,  Фарерські острови
1986 Майотта,  Ніуе
1987 Папуа Нова Гвінея (мовлення іноземного власника)
1989 Острови Кука,  Гвінея-Бісау,[40][41]  Сан-Марино,  Західне Самоа
1991 Кайманові острови,  Фолклендські острови,[42]  Фіджі[43]  Гаяна,  Науру,  Руанда  Сан-Томе і Принсіпі
1992 Ботсвана,  Соломонові Острови, Вануату
1993 Еритрея,  Чехія,  Словаччина[44]
1995 Гамбія,  Кірибаті,  Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья,  Теркс і Кайкос
1996 Малаві,  Палау
1998 Бутан[45]
2000 Тонга
2002 Кірибаті (native — closed in 2013),  Західна Сахара[46]
2006 Аландські острови[47]
2008 Ліхтенштейн,  Папуа Нова Гвінея (державне мовлення)
Впровадження телебачення в країнах.
   1928-1939
   1940s
   1950s
   1960s
   1970s
   1980s
   1990-2000
   2001-дотепер
   Немає телебачення
   Немає даних

Країни без телебачення

Примітки
  1. WRGB History, How Television Came to Boston: The Forgotten Story of W1XAY, W3XK: America's first television station, "WRNY to Start Daily Television Broadcasts, " The New York Times, August 13, 1928, p. 13.
  2. J.L. Baird: Television in 1932.
  3. See Museum of Broadcast Communications: Germany Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine., Berlin 1936: Television in Germany.
  4. Australian TV — The First 25 Years by Peter Bielby, page 173. ISBN 0-17-005998-7
  5. Linking a Nation — Chap 9 — Australian Heritage Council
  6. Peter Luck, 50 Years of Australian Television ISBN 1-74110-367-3 p.15
  7. Eerste NTS journaal op de Nederlandse televisie.
  8. Birth of Our Nation. Brisbane Courier Mail. Архів оригіналу за 15 лютого 2008.
  9. The Birth of Live Entertainment and Music on Television, November 6, 1936, and 1937 RCA Publicity Photographs. "Eighty-seven video programs were telecast by NBC last year, " «Where Is Television Now? Архівовано 2008-09-13 у Wayback Machine.», Popular Mechanics, August 1938, p. 178. Regularly scheduled electronic broadcasts began in April 1938 in New York (to the second week of June, and resuming in August) and Los Angeles. "Telecasts Here and Abroad, " The New York Times, April 24, 1938, Drama-Screen-Radio section, p. 10; "Early Birds, " Time, June 13, 1938; "Telecasts to Be Resumed, " The New York Times, Aug. 21, 1938, Drama-Screen-Radio section, p. 10; Robert L. Pickering, "Eight Years of Television in California, " California — Magazine of the Pacific, June 1939.
  10. Деякі сільські райони Півдня США не отримали телебачення до пізніх 1950-х та ранніх 1960-х.
  11. Хоча приймачі з 180-лінійною катодною променевою трубкою вироблялись у Франції вже в 1936 році, механічна скануюча камера все ще використовувалась як передавач в Парижі до 1937 року.
  12. The Warsaw Voice: What's On?, Historia Przemysłowego Instytutu Telekomunikacji przed II wojną światową у Wayback Machine (архівовано 28 вересня 2007) (пол.).
  13. The Evolution of TV: A Brief History of TV Technology in Japan: «Can you see me clearly?» Архівовано 2013-01-01 у Wayback Machine.; Public TV Image Experiments Архівовано 2016-05-26 у Wayback Machine..
  14. Early Television in Italy. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 11 травня 2019.
  15. Historia de la televisión en el Perú
  16. Не працювало з 1939 по 1945 через Другу світову війну.
  17. Чехословаччина стала двома країнами: Чехією та Словаччиною у 1993 році.
  18. [Archived copy. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013. Перша експериментальна станція телебачення у Латинській Америці (ісп.)
  19. History of DR.
  20. VRT (мовлення на фламандській мові) використовувало бельгійський 625-лінійний стандарт, а RTBF (мовлення на французькій) — бельгійський 819-лінійний стандарт (відмовились у 1963). Ранні бельгійські приймачі були дуже дорогими через те, що мали приймати 4 різних стандарти: бельгійський 625, європейський 625, бельгійський 819, французький 819. Пізніше був добавлений 5-й стандарт: французький 625-лінійний.
  21. Cheurfi, Achour (September 2010). Radio et télévision : histoire d'un monopole. La presse algérienne : génèse, conflits et défis (French) (Алжир: Casbah Éditions). с. 88–p. 148.
  22. Дата посилається на запуск телебачення у республіках та автономних краях Югославії. Існували: RTV Zagreb в Хорватії (1956), RTV Ljubljana в Словенії (1958), RTV Belgrade в Сербії (1958), RTV Skopje в Македонії (1964), RTV Sarajevo в Боснії і Герцеговині (1969), та RTV Titograd (Podgorica) в Чорногорії (1971). В автономному краї Косово (RTV Priština) та у Воєводині (RTV Novi Sad), ТБ було введено у 1975 році.
  23. Телебачення було введено у Гонконзі, коли він був британською колонією.
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 11 травня 2019.
  25. Уельс приймав британське мовлення з 1952 року.
  26. Телебачення було запровадженео на Рюкю (тепер частина Японії), коли вони були керовані адміністрацією США.
  27. Об'єднана Арабська Республіка була короткотерміновим союзом між  Єгипет та  Сирія з 1958 по 1961, коли Сирія вийшла з союзу.
  28. Ірландія приймала мовлення Великої Британії з 1949 року.
  29. Перед цим приймала мовлення з Італії.
  30. Рік коли телебачення було запроваджено на території під адміністрацією Китайської республіки на Тайвані та інших островах.
  31. Перед цим приймав іспанське мовлення.
  32. Ізраїль у кооперації з фондом Ротшильда почав обмежене мовлення у школах у березні 1966 року. Публічний державний ТБ канал почав мовлення у травні 1968 року. Передачі були чорно-білі (з деякими винятками)до ранніх 1980-х.
  33. Перед цим Багами приймали мовлення з США.
  34. Спочатку тестове мовлення було доступне лише у Янгоні в 1979 році. Формальний запуск в 1981. See Archived copy. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 4 січня 2009..
  35. http://knr.gl/en
  36. عن المؤسسة - موقع التلفزة الموريتانية. tvm.mr. Процитовано 25 жовтня 2018. (араб.)
  37. Louise M. Bourgault (22 червня 1995). Mass Media in Sub-Saharan Africa. Indiana University Press. с. 104–. ISBN 0-253-11309-1.
  38. Перед цим приймав мовлення Італії з 1954 року.
  39. Телебачення з міста Нонгкхай в Таїланді можна було приймати з середини 1970-х
  40. Guiné-Bissau: Televisão celebra 17º aniversário com 14 horas de emissão. Agência Angola Press. 15 листопада 2006. Процитовано 9 жовтня 2015.
  41. LUSA (Agência de Notícias de Portugal, S.A.) (14 листопада 2007). Único canal de televisão da Guiné-Bissau comemora 18 anos. Rádio e Televisão de Portugal. Процитовано 9 жовтня 2015.
  42. Також мовлення приймалось з Аргентини.
  43. Телебачення частково прийшло до Фіджі для Чемпіонату світу по регбі 1991 року. Воно стало постійним у 1994 році.
  44. Чехія успадкувала інфраструктуру Чехословаччини після її розпаду.
  45. Bhutan TV Follows Cyber Launch. BBC News. 2 червня 1999.
  46. Sahrawis launch national television. Afrol News. 21 травня 2009. Процитовано 3 червня 2012.
  47. http://www.radiotv.ax/om-alands-radio (швед.).
  48. https://publicmediaalliance.org/new-public-television-service-solomon-islands/
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.