Мурали Києва

Найпомітнішими українськими графіті-райтерами (художниками) у 2000-х роках стали Аес (Олексій Бордусов) і Waone (Володимир Манжос), які з 2001 року працюють разом. Обидва з 1999 року займались класичним стайл-райтингом (на графіті-жаргоні — застосування індивідуального набору шрифтів і певних стильових елементів, які формують власний стиль райтера). 2004 року перейшли до малювання персонажів. За зізнанням художників, їм «цікаво було малювати казкових персонажів. Не ілюстрації до казок, а вигаданих… персонажів, в такому казково-параноїдальному стилі». Тоді ж Аек запропонував назвати дует «Інтересними казками» («Interesni Kazki»). На їхню творчість вплинули графіті вуличних художників Ос Жемеос (порт. Os Gêmeos), Нунки (Nunca), Ніни (Nina), Зезана (Zezão), Вітче (Vitche), Сіро (Ciro) та інших. Найпершою значною роботою вважають розписи на бетонній стіні уздовж річки Либідь. 2008 року мури парканів, технічних споруд розквітнули малюнками, в яких уже впізнавався стиль «Інтересних казок». У ньому художники поєднали мотиви української народної творчості, сюрреалізму і символізму. Деякі стінописи, частково пошкоджені, збереглись, як наприклад, на Левандовській вулиці, 10, і Шота Руставелі, 24 («Мавпа з барабаном»)[13][14].

У 2010—2012 роках творчість учасників «Інтересних казок» набула широкої популярності за межами України. Художників запрошували розписувати фасади і брати участь в персональних і групових виставках у США, Мексиці, Іспанії, Італії, Португалії, Нідерландах, Індії, Словаччині та Росії[13]. 2014 року міжнародне видання «The Huffington Post» внесло мурал «Інтересних Казок» в Балтиморі до переліку 25-ти найцікавіших проєктів вуличного мистецтва у світі[15].

• Творчість «Інтересних казок» 2008 року
• 
  «Мавпа з барабаном» на Шота Руставелі, 24
• 
  Мурал на Левандовській вулиці, 10

У 2008 році у провулку між площею Льва Толстого і вулицею Шота Руставелі на стіні напівзанедбаної технічної споруди з'явився стрит-арт «Мавпа з барабаном». На ній зображений чоловік у капелюсі, над яким літає скринька з крилами. У кишені його плаща видно газету з прогнозом погоди. Однією рукою тримає чашку, в якій вирує буря, і плаває вітрильник. Іншою рукою дає потиличника мавпі. Тварина у червоних чобітках і зелено-блакитному вбранні сидить на стільці і грає на барабані. Мавпа обговорює когось, хто зображений у вигляді голови. Слова набули форму чорної бульбашки, що виходить з її рота[16]. Частина тиньку обвалилась. Значна площа малюнку сильно пошкоджена.

На деяких ресурсах пояснюють, що цей стрит-арт став першим легальним твором «Інтересних Казок» для рекламного агентства Лео Бернетта, присвяченим переможцям Міжнародного фестивалю реклами «Канські леви». Куратор виставки вуличного мистецтва Рафаель Шактер відгукнувся про творчість «Інтересних казок», як про зіткнення повсякденної реальності з уявним і духовним світом. Володимир Манжос, один із художників дуету, не воліє розтлумачувати свої твори і дозволяє глядачам самім інтерпретувати зміст муралів. На створення картин його надихають досконалі форми природи, фольклор народів світу, етнічні орнаменти, середньовічні гравюри, твори Ієроніма Босха, Альбрехта Дюрера, Рене Магрітта та інших[17].

2009 року в галереї «Лавра» відбувся фестиваль урбаністичного мистецтва «I love Kyiv». У ньому взяли участь графітери з Донецька, Луганська, Харкова і Берліна. Їм віддали стіни галереї, які перетворили на єдиний артоб'єкт[18].

Наступного року галерея у співпраці з Київською міською державною адміністрацією і за підтримки Французького культурного центру і Посольства Німеччини в Україні провели фестиваль «Muralissimo». Головною його метою була популяризація вуличного мистецтва. Водночас організатори прагнули до початку проведення Чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012» створити на сірих стінах міських будинків яскраві й позитивні мурали, які б мали «кардинально змінити зовнішній вигляд столиці і приємно здивувати гостей» столиці. Кураторами фестивалю стали вуличні художники Kiot (Олександр Павлов) і Lodek (Володимир Воротньов). На їхнє запрошення до Києва приїхали українські та іноземні стрит-арт художники[18].

Міська влада у рамках цієї співпраці попросила розписати переходи станцій швидкісного трамваю. Водночас перший стінопис зробили дует «Інтересні казки» і Lodek (Володимир Воротньов) на території галереї. Французький художник 2Shy створив «Оптичні ілюзії» на Гоголівській вулиці, 32-А. Інший француз Remed (Гійом Альба) працював на Золотоустівській, 20, над композицією «Жінка на човні», на яку надихнули монументальні пам'ятники «Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь» і «Батьківщина-Мати». Мурал не зберігся, оскільки його повністю закрив сусідній новобуд. 2015 року цей художник у властивому йому стилі створив також мурал «Спритна людина» на Обсерваторній вулиці, 3-А. Ще один мурал «Інтересних казок» і «ZonenKinder» розмістили на Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні, що на Дегтярівській, 23[18].

• Стрит-арт у галереї «Лавра»
• 
  Aec (Олексій Бордусов)
• 
  Waone (Володимир Манжос)
• 
  Графіті в галереї

2Shy. «Оптичні ілюзії» на Гоголівській, 32

2010 року в рамках фестивалю «Muralissimo» для муралу обрали кам'яницю на Гоголівській, 32-А[19]. Розписати запропонували художнику Олів'є 2Shy. Про його твори пишуть, як про «яскравий, барвистий і спонтанний Всесвіт. Його візуальна мова наївна, але водночас непокірна». 2Shy поєднує зухвалі кольори, елементи поп-культури, коміксів і комп'ютерних ігор з оптичним мистецтвом[20][21]. Мурал «Оптичні ілюзії» («Лабіринт») на будинку № 32-А — це 3D-лабіринт зі сходами, по яких пересуваються чудернацькі істоти. У верхньому лівому кутку художник поставив підпис «2Shy», оплетений павутинням. Над стінописом Олів'є працював з 25 до 28 жовтня 2010 року.

Володимир Манжос й Олексій Бордусов. «Сновидіння» на вулиці Вадима Гетьмана, 30

2011 року пройшов другий фестиваль «Muralissimo». У ньому знову взяли участь художники Володимир Манжос (Waone) й Олексій Бордусов (Аес). Команда «Інтересних казок» 29 квітня представила роботу «Сновидіння». Будинок зі стінописом розташований на розі вулиць Вадима Гетьмана (№ 30) і Борщагівської, поруч з Індустріальним мостом. Мурал добре видно на пожвавленій ділянці міста.

Художники у властивому їм стилі зобразили сюрреалістичний світ сновидінь. До нього в лівому верхньому кутку потрапляє людина з ліхтариком. Двері їй відчинила однонога істота з ключем. Справа навпочіпки сидить жінка, у якої замість голови циліндричний акваріум-океан із рибами. Ляда в середину циліндра відчинена і туди по драбині влазить чоловік. Зверху — однощогловий вітрильник. Від нього по провислому мосту ідуть люди. Ліворуч зображена велетенська жовта голова, образ сучасної цивілізації з атомними станціями, нафтовими вишками, заводами, будівлями. Однак цивілізація не стоїть міцно. Вона тане і поступово стікає у каналізацію.

Zbiok. Мурал на Олеся Гончара, 9

2011 року на фестиваль «Muralissimo» запросили польського художника Славомира Чайковського з Вроцлава, який працює під ніком Zbiok. Він — випускник художнього відділення Зеленогурського університету. На фестивалі його представили як найцікавішого серед міжнародної спільноти вуличного художника. Zbiok творив у Великій Британії, Іспанії, Німеччині, Чехії, Росії, США. У 2009 році став лауреатом Ґран-прі в IX конкурсі імені Гепперт для живописців-початківців. Міністр культури і національної спадщини Польщі призначив Чайковському стипендію[22].

На творчість Славомира вплинули художники початку ХХ століття і нью-йоркські графітери 1980-х років. Польський мураліст у своїх творах робить акцент на пошуку власної ідентичності. У його малюнках переплітаються реалістичні зображення з ілюзорними образами[23]. Водночас у Києві, як стверджує художник, дуже багато муралів, які схожі на яскраву рекламу в гіпермаркеті. Такий стінопис подібний до простої ілюстрації, яка ігнорує проблему утворення публічного міського простору. Вони розраховані лише на візуальний ефект і не мають глибоких сенсів[24].

Мурал на Олеся Гончара намальований на чотириповерховому будинку. За словами кураторів фестивалю, у сплетених постатях проявляються проблеми домінування і складних ієрархічних відносин. Фігури і композиція в цілому відсилають до творчості Фернана Леже і Пабло Пікассо[22].

У жовтні 2011 року французький художник 3ttman (Луї Ламбер) розцвітив муралом «Кохання» п'ятиповерховий будинок на вулиці Митрополита Василя Липківського, 16. Зображення схоже на яскраву арену цирку, на якому зіткнулись люди і фантастичні тварини різної статі. Однак у верхній частині картини зароджується кохання у вигляді квітки. Вона притягує дівчину і хлопця, які намальовані за мить до поцілунку[25].

Луї Ламбер розтлумачив свою картину, як алегорію кохання і дружби, а також людства в цілому. Люди постійно ведуть безглузді війни. Але водночас вони допомагають один одному підвестися і тоді вони здатні досягти мир між народами. Перед приїздом художник мав вже ескіз, але в Києві познайомився із живописом Марії Приймаченко. Він надихнувся її образами. І, за його словами, «відбулась зустріч різних культур». Однак у своєму малюнку він прибрав трагізм, який притаманний творам відомої українки. Стрит-артер повідомив, що він зазвичай використовує яскраві фарби, щоб подарувати людям радість[26][27].

Триптих «Ікони Революції» (версія ГО «Новий вогонь» за мотивами оригінального, колаж)

«Ікони Революції» — найвідоміші графіті Революції Гідності. Створені на фасаді будинку на вулиці Михайла Грушевського, 4, під час акцій протесту.

Художник під псевдонімом #Sociopath у ніч проти 10 лютого 2014 року аерозольними фарбами за допомогою підготовленого трафарету наніс на стіну триптих. Композиція складається з портретів культових українських діячів, зображених у вигляді учасників Революції Гідності, і цитат з їхніх творів: «Вогонь запеклих не пече» (Тарас Шевченко), «Хто визволиться сам, той буде вільний» (Леся Українка), «Наше все життя — війна» (Іван Франко)[29][30][31].

Наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 року № 869 графіті надано статус пам'ятки історії «на місці бойових дій та масової загибелі громадян в районі вулиці Грушевського у Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року». Артоб'єкт є частиною експозиції Музею Майдану[32].

2 вересня 2017 року графіті було стерто. Ця справа набула розголосу і 14 жовтня триптих відновили.

Сквер Небесної Сотні

Представники громадського об'єднання «Місто Сад» запропонували у сквері Небесної Сотні зробити мурал-арт, присвячений загиблим майданівцям. На прохання засновниці скверу Євгенії Кулеби фахівець зі стрит-арту Олег Соснов запросив португальського художника Алешандре Фарту (Vhils).

Вуличний художник за допомогою техніки сграфіто зробив на стіні будинку зображення майданівця Сергія Нігояна площею у 100 квадратних метрів. Фарту пояснив, що центральним елементом композиції є очі Нігояна, які є «очима всієї Небесної Сотні»[33][34].

2016 року на європейському урбаністичному конкурсі в Барселоні Сквер Небесної Сотні, в якому акцентом виступає мурал, відзначили нагородою «Особлива згадка»[35][36][37][38][39].

Жульєн Маллан й Олексій Кислов. «Відродження» (2014)

2014 року з'явились перші мурали, які дали поштовх для розвтку вуличного мистецтва в Києві. Місцева влада почала сприяти організаторам в проведенні в Києві масштабних артфестивалів. Мурали створювали в рамках міжнародних проєктів, як-от фестиваль «Французька весна». Його щовесни організовують французьке посольство, Французький інститут в Україні й Альянс Франсез. Метою фестивалю є ознайомлення із французькою культурою і реалізація різних спільних проєктів культурного обміну.

Одна із програм Французького інституту проводиться під егідою ЮНІСЕФ. У її рамках планувалось розписати стіни двох дитячих будинків у Севастополі. Для цього запросили художника Жульєна Маллана, відомого під ніком Seth. Він уже відвідував Україну 2011 року, коли знімав документальний фільм про вуличне мистецтво. Жульєну мав допомагати севастополець Олексій Кислов. Однак з початком Російсько-української війни плани змінились. Вирішили створити мурал у Києві. Для нього куратор культурних програм Французького інституту Олег Соснов обрав будинок на вулиці Боричів Тік, 33/6-А, що на розі з Андріївським узвозом. 14 квітня 2014 року художники презентували стінопис «Відродження»[40][41].

«Час змін»

«Святий Юрій»

Диптих

Одним з ініціаторів створення нового муралу-диптиха був координатор проєктів Французького інституту в Україні Олег Соснов. Він запросив вуличних художників Олексія Бордусова (Аес) і Володимира Манжоса (Waone) з «Інтересних Казок». Бордусов взявся за «Святого Юрія» на Великій Житомирській,38, а Манжос — за «Час змін» на Стрілецькій, 6[42]. 15 жовтня 2014 року киянам уже представили мурал «Святий Юрій». Митці виконали роботу під впливом тогочасних подій, зокрема анексії Криму й війни на Донбасі[43].

Жульєн Маллан. «Єдність»

2014 року мураліст Seth (Жульєн Маллан) створив ще один стрит-арт. На електрощитовій, що на Ольгинській вулиці, 3, він намалював графіті «Єдність». Малюнок складається з двох фігур у синьо-жовтому вбранні, які притулились одна до одної спинами і нерозривно зчепились руками. Їхня міцність підтримується мотузкою у формі тризубу. Герб є також на ланцюжку, який тримають постаті.

На створення графіті художника надихнули прояви солідарності протестувальників під час Революції Гідності. Візуальну картинку, яку транслювали ЗМІ, створювала велика кількість національних прапорів і символіки на Майдані Незалежності і прилеглих вулицях. Окрім того, сторонні спостерігачі звертали увагу на те, що майданівці під час протестів загортались у прапори, ніби вони могли захистити їх, як бронежилети[44][45][46].

«Contra spem spero!»

«Конвалія»

Леся Українка

14 липня 2015 року художник з Австралії Гвідо ван Гелтен завершив мурал «Конвалія» на Стрілецькій вулиці, 28. Коли стрит-артер дізнався про Лесю Українку, за його словами, «сильну жінку і сильну особистість», то вирішив, що як не вона, то більш ніхто не вартий бути зображений. Гвідо працював також під враженням її вірша «Конвалія»[47]. Саме ця квітка намальована разом із дівчиною у вишиванці[48][49][50].

У листопаді 2017 року на Великій Васильківській, 39, на місці мурала-реклами київського банка, з'явився новий стінопис. Художник із Коста-Рики Mata Ruda (Карл Міллер Еспіноза), який взяв участь у проєкті «Art United Us», намалював профіль Лесі Українки з квіткою всередині[51][52]. Це — відсилання до вірша поетеси «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь»):

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна[53].

Герої Крут

Першим із серії, присвяченій добі Української революції (1917—1921), став портрет Михайла Грушевського. Місцева влада надала для нього будинок № 75 на вулиці Січових Стрільців, на стіні якого був мурал-реклама будівельної компанії. Над портретом площею 160 квадратних метрів художники працювали майже тиждень, використавши понад 150 аерозолів. Публіці його представили 22 листопада 2015 року з нагоди 150-річчя видатного українського історика, політичного і громадського діяча[54].

14 грудня 2015 року завершили портрет гетьмана Павла Скоропадського. Для муралу обрали будинок № 12 на розі Старовокзальної та Жилянської вулиць, неподалік від центрального вокзалу, де за майже століття до того розгортались бурхливі події[44].

22 травня 2019 року на вулиці Братів Зерових, 14/18 відкрили мурал, який присвятили Головному отаманові військ УНР і Голові Директорії УНР Симонові Петлюрі з нагоди його 140-річчного ювілею[55]. Художник Андрій Пальваль завершив мурал площею в 150 квадратних метрів за п'ять днів, використавши понад 370 аерозолів з фарбою. Він відтворив портрет Петлюри, зроблений художником Артуром Орленовим[56][57].

24 серпня 2020 року на вулиці Авіаконструктора Антонова, 7, з'явився портрет Петра Франка, військового льотчика, старшини Легіону Українських січових стрільців, командира першого Летунського відділу Української галицької армії, сина українського письменника Івана Франка. У нижньому лівому кутку малюнка вміщені текст з анотацією і QR-код з відсиланням на життєпис Петра Франка. Портрет намалював Михайло Дяченко, а відтворив його на муралі Андрій Пальваль[58]

У грудні 2018 року серію робіт, підготовлених до сотої річниці боротьби українського народу за свою незалежність, доповнили муралом «Герої Крут» на Великій Васильківській, 111/113, біля палацу мистецтв «Україна». Його створили у пам'ять про героїв бою під Крутами. Ініціаторами виступили творці стрічки «Крути 1918», Київська міська державна адміністрація, Печерська райдержадміністрація, громадська організація «I live Ukraine», проєкт «Київські мурали», за фінансової підтримки ТОВ «Полісан». Роботу виконав художник Андрій Пальваль із творчої групи «Kailas-V»[59]

• Історичні портрети
• 
  Михайло Грушевський
• 
  Павло Скоропадський
• 
  Симон Петлюра
• 
  Петро Франко

У Києві в постчорнобильську добу особливо нагально стоять екологічні проблеми. 2014 року на Тургенєвській вулиці створили стрит-арт «Вітряки», що закликав до переходу до альтернативних джерел енергії. 2015 року з'явився мурал «Переправа» на Волоській вулиці, згодом «Зміна клімату» на вулиці Гусовського та інші.

«Переправа»

«Гімнастка»

Стрит-арт Фінтана Меґі

У столиці працював австралійський вуличний художник Фінтан Магі. За власним зізнанням, його твори основані на соціальному реалізмові. Магі через мистецтво прагне донести свої політичні (соціалістичні) та соціальні погляди. Його масштабні мурали глибоко інтегровані в міське середовище. У них досліджуються теми довкілля, глобальних кліматичних змін, споживання, промислових відходів, розмаїття культур, міграції.

Більшість муралів Фінтана Магі випромінюють сентиментальність. На стиль художника вплинули ілюстрації дитячих книжок і поп-сюрреалізм (лоуброу-арт)[61].

Засоби масової інформації називають Фінтана Магі «австралійським Бенксі»[62][63][64], хоча самого мураліста це обурює.

В Україну художника запросили активісти проєкту «Самосад». У червні 2015 року Фінтан Магі на стіні будівлі Державної санітарно-епідеміологічної служби, що на Волоській, 19/22, створив мурал «Переправа». На ньому зображений чоловік у вишиванці й олень, які разом долають море[44][65][66].

Мурал «Вимирущий кашалот»

Стінний розпис присвячений темі охорони довкілля. Водночас мурал мав привернути увагу громадськості до подільського проєкту «Самосад»[67]. Активісти ведуть боротьбу за створення скверу на пустирі на Спаській, 15, який здали в оренду Росії у 1998 році на 49 років за символічну плату в одну гривню на рік[68].

Окрім цього стрит-арту Фінтан Магі в Києві створив також мурали «Гімнастка» (зображення Ганни Різатдінової) у 2015 році на Стрілецькій вулиці, 12, і «Зміна клімату» у 2016 на вулиці Гусовського, 10/8.

2017 року до Києва приїхали швейцарські вуличні художники Крістіан Ребеккі й Пабло Тоні з творчої команди «Nevercrew». Концепція творів «Nevercrew» пов'язана з екологічними та соціальними проблемами, а в більш широкому сенсі — з умовами людського існування і ставленням людства до довкілля[69][70].

На вулиці Саксаганського, 147/5 художники зобразили величезного кита (за їхньою версією — кашалота) у вигляді пробитої повітряної кульки, яка поступово здувається. Це нагадування про те, що наслідками необачних людських дій можуть стати екологічні катастрофи[71]. За версією мережевого часопису вуличного мистецтва «I Support Street Art», мурал «Вимирущий кашалот» визнаний найкращим у 2017 році[72].

2015 року запустили проєкт «City Art», ініціатором якого був Гео Лерос. Одним із найпріоритетніших завдань організатори визначили створення у центрі міста артрайону, в якому планувалось представити мурали провідних вуличних художників світу. Цю ідею підтримали в КМДА. А Лероса призначили позаштатним радником київського мера з питань культури. У рамках проєктів «City Art» й «Art United Us» в Україні створили 70 муралів. До Києва запросили кілька зіркових стрит-артерів. У цілому на київських стінах працювали Гвідо ван Гелтен, Фінтан Магі, Нунка (Франциско Родріго да Сільва), JAZ (Франко Фасолі), Ариз, Олександр Гребенюк, Kailas V, Олександр Брітцев, Тарас Арм (Тарас Довгалюк), M-City (Маріуш Варас)[73][74].

• 
  Nunca. Мурал із козаком (Спаська, 6-А)
• 
  M-City. «Карусель» (Стрілецька, 20)
• 
  Ариз. Мурал на Великій Житомирській, 6

Олександр Гребенюк. «Selfmademan» на Олеся Гончара, 24-А

19 жовтня 2015 року в рамках проєкту «City Art» завершили розпис будинку на вулиці Олеся Гончара, 24-А. Роботу виконав Олександр Гребенюк із творчого гурту «Добрі люди».

Мурал представили з назвою «Selfmademan», тобто «Людина, яка досягла всього сама». Художник присвятив твір журналістам, чиєю професією він захоплюється. Їхня робота складна і часто небезпечна[75].

Олександр Гребенюк намалював людину, яка друкує на старій друкарській машинці. Вона так захопилась своїми ідеями і занурилась у працю, що просто розчинилась серед аркушів паперу, які вилітають з машинки[76][77][78][79][80].

Водночас зображений на муралі процес творення тексту радше підходить до праці літератора, аніж журналіста. Тому кияни називають мурал «Письменник за роботою».

Бразильський художник Франциско Родріго да Сільва, відомий як стрит-артер Нунка (порт. Nunca, тобто Ніколи) взявся розписати будинок № 6-А на Спаській вулиці.

У своєму творі художник прагнув об'єднати українську і бразильську культури. Він зобразив українського козака. Його обличчя розмальовують темношкірі руки, які символізують представників корінних народів Бразилії[44][81].

• Мурали у Святошинському районі
• 
  Alex Maksiov. «Стриж» на Булаховського, 40
• 
  Кенор. Абстракції на проспекті Перемоги, 114/2
• 
  Окуда. Бульвар Академіка Вернадського, 87
• 
  Pantonio. Мурал на проспекті Перемоги, 95
• 
  Олександр Корбан. «Скрипалька», Жолудєва, 4-Б

2015 року Святошинська районна держадміністрація ініціювала програму міського розвитку «Dynamic Urban Culture Kyiv»[82]. У рамках її артініціатив запросили стрит-артерів оформити кілька панельних багатоповерхових будинків. З-поміж інших на Святошині працювали португальський художник Pantonio (проспект Перемоги, 95), іспанський художник Kenor (проспект Перемоги, 114/2), Okuda, він же Оскар Сан Міґель Енріке («The World-Love is Ours» на бульварі Академіка Вернадського, 87), український художник Алекс Максіов («Стриж» на Академіка Булаховського, 40), українська команда «Up Town» (проспект Перемоги, 73/1), Олександр Корбан (Академіка Туполєва, 3 і 7-Б), Taras Arm (Синьоозерна, 2-А), В'ячеслав Шум й Анастасія Меркулова (Клавдіївська, 22 й Академіка Туполєва, 13-А)[83].

У серпні 2015 року безкоштовно розписати шістнадцятиповерхову будівлю на проспекті Перемоги, 95 зголосився португальський художник Pantonio (Антоніо Коррейя) з Азорських островів. 2014 року в Парижі він створив мурал «Смерч із риб» на стіні заввишки 66 метрів, найбільший на той час розпис в Європі. Його твори відрізняють динамізм і сині із чорним відтінки. На Святошині художник у притаманному йому стилі представив світ, наповнений неймовірними тваринами — фантастичними ластівками і зайцями[84][85].

2016 року художник знову прибув до Києва. Цього разу його птахи переплелись у шаленому русі на п'ятиповерховому будинку, що на Чоколівському бульварі, 1[86].

У вересні 2015 року неподалік від гігантських ластівок на шістнадцятиповерховому житловому будинку № 114/2, що на розі проспекту Перемоги і бульвару Академіка Вернадського, з'явився новий мурал. Організатори заявили, що жодні перешкоди не завадили завершити роботу і, зрештою, перетворити Святошин на артгалерею просто неба[87].

Над композицією працював іспанський художник Kenor (Кенор Мартінез Ванберген) з Барселони, автор багатьох абстрактних муралів у Данії, Німеччині, Польщі, Франції[88]. У 1990-х роках Кенор став одним із піонерів нової хвилі «абстрактних графіті». Його називають мультидисциплінарним художником, оскільки він є і муралістом, і скульптором. Митець прагне наповнити сірий міський пейзаж яскравими абстрактними формами. У його творах відчувається техно-ритм. Сам стрит-артер називає свою техніку «абстрактно-геометричним звуком». Його абстракції — це своєрідна візуальна інтерпретація музики, а точніше — детройт-техно, яка, за словами Кенора, мотивує на творчі дії[89]. Його динамічні миготливі композиції вирізняються насамперед виразним кольором та електризованими променями світла[90].

Про мурал на Святошині Кенор заявив, що цьому сірому постіндустріальному району потрібні кольори і мистецтво. І його робота була подарунком місцевим мешканцям. У травні 2016 року до Дня Києва стрит-артер розмалював також потяг метро, як це він зробив в Амстердамі, а після Києва у метрополітені Маямі[89][91].

2016 року Київ разом зі Львовом, Маріуполем, Одесою і Харковом приєднався до міжнародного проєкту урбаністичного мистецтва «Art United Us» («Мистецтво нас об'єднує»). Художники за допомогою монументального мистецтва мали привернути увагу до проблем зовнішньої агресії та інформаційного зомбування[92]. У столицю прибули відомі у світі художники: BKFoxx із США («Підвестися з бруду»), Себас Веласко (вулиця Олеся Гончара, 36-А), Liqen з Іспанії (Братиславська вулиця, 12), Алекс Максіов з України («Свобода» на вулиці Івана Франка, 12), Ернесто Мараньє із США («Синій птах із квітів», на бульварі Лесі Українки, 5), RekaOne з Австралії (диптих «Мати і дочка» на проспекті Миколи Бажана), Mata Ruda із США («Берегиня»), Smates (Барт Смітс) із Бельгії (Два фламінго на бульварі Лесі Українки, 30/45), Xav (Хав'єр Робледо) з Іспанії («Просте щастя»). Мурали також створили Рікі Лі Гордон з ПАР («Кожна річка впадає в море» на вулиці Саксаганського, 61), Еммануель Джарус з Канади («Велосипедист» на вулиці В'ячеслава Липинського, 13), Рустам К'юбік (Рустам Салемгараєв, «Лабіринт» на Дмитрівській, 62/20), Джейк Айкман із ПАР («Чорне море» на Бульварно-Кудрявська вулиця, 35), Франко Фасолі з Аргентини («Культурне вторгнення» у Десятинному провулку, 7), Taras Arm (Тарас Довгалюк) з України («Політ птахів» або «Лебеді» у Георгіївському провулку, 9).

• Фестиваль «Art United Us»
• 
  Тарас Арм. «Політ птахів»
• 
  Еммануель Джарус. «Велосипедист»
• 
  Джейк Айкман. «Чорне море»
• 
  Рікі Лі Гордон. «Кожна річка впадає в море»
• 
  Франко Фасолі. «Культурне вторгнення»

Mata Ruda. «Берегиня» у провулку Шевченка, 1

24 липня 2016 року завершили мурал «Берегиня» на тильному боці будинку у провулку Тараса Шевченка, 1, який фасадом обернений до Майдану Незалежності. Створив його художник Mata Ruda (Карл Міллер Еспіноза), який мешкає у США. З 2012 року митця запрошують окрім Сполучених Штатів, по всьому світу, зокрема до Пуерто-Рико, Мексики, України та в десятки інших місць. У своїх творах він концентрує увагу на соціальних проблемах, прагне розширити можливості для ігнорованих державою чи суспільством спільнот, ілюструє місцеві культури[93].

Київський мурал відображає близьку художникові тему імміграції. Це — портрет жінки, яка змушена була тікати від війни в Закавказзі. Водночас це — образ Берегині, жіночий дух, який оберігає домашнє вогнище. Жінка загорнута у традиційну українську квітчасту хустку на тлі соняшників, одного із символів України[94][95].

BKFoxx. «Підвестися з бруду» (2017)

2017 року до Києва приїхала американська художниця з Нью-Йорка BKFoxx. Вона прагне створити якісні, потужні мурали, щоб спонукати глядача до роздумів[96]. 22 листопада BKFoxx на будівлі колишнього Судового двору створила мурал «Підвестися з бруду». Художниця пояснила, що її твір про надію, а також про зусилля, працю і боротьбу, завдяки яким найкрасивіші і найдобріші речі можуть підвестися навіть у найскромніших місцях[97].

У листопаді 2017 року видання «Streetart.Today» включило мурал «Підвестися з бруду» до семи найкращих муралів місяця[98].

Хав'єр Робледо. «Просте щастя» (2017)

У серпні 2017 року на Ямській вулиці, 35/34 всесвітньо відомий іспанський художник і тату-майстер Xav (Хав'єр Робледо) створив величезний стінопис, розміром 70 на 15 метрів. На муралі «Просте щастя» він показав маленького темношкірого усміхненого хлопчика в майці. Стрит-арт художник своїм твором закликав радіти простим речам[99].

За словами кураторки проєкту Ірини Каніщевої, ніхто навіть не міг передбачити, що образ радісного малюка, якого застали у мить сміху від дитячих ігор чи жартів, може бути образливим і викликати негативну реакцію. Однак, коли мурал був ледь готовий наполовину, проти стрит-артера посипались скарги від невеликої групи місцевих мешканців. Як з'ясувалось пізніше, найактивнішим серед них був колишній заступник начальника поліції, який мешкає в тому районі. Він почав вимагати негайно припинити роботи. Невдоволені громадяни навіть переріза́ли троси люльки, в якій працював Хав'єр. Посадовець, який у скаргах використовував расистські висловлювання, обурювався тим, що йому краєвид затулить чорношкіра людина. Художнику довелося навіть призупинити роботу. Справа набула розголосу і потрапила на шпальти іноземної преси[100].

Однак попри критику, погрози, дощ і сильний вітер, Хав'єр за місяць, замість запланованих двох тижнів, все ж таки завершив свій мурал. За словами художника, більшості мешканцям, які спілкувались із ним, його твір сподобався. Кураторка Каніщева стверджує, що такі нетипові для українців артоб'єкти мають стати культурною ін'єкцією від дискримінаційних поглядів[100].

Millo. «Любов керує світом»

12 травня — 30 липня 2016 року в Україні пройшов міжнародний фестиваль сучасного мистецтва у громадському просторі «Mural Social Club». На нього запросили понад 30 українських та іноземних вуличних художників. Кураторами фестивалю стали Олег Соснов і Юлія Островська. Організатори заявили, що їхньою метою була популяризація урбаністичного мистецтва в Україні і підтримка децентралізації міської культури. Олег Соснов повідомив, що до участі у фестивалі запросили переважно концептуальних художників, чиї твори відомі у багатьох містах світу[101].

Автором першого муралу на будівлі Центру культури та мистецтв КПІ став відомий стрит-артер Li-Hill. Водночас, за загальним задумом, для переважної більшості муралів обрали будинки у спальних районах міста. На Лівобережжі розмістили мурали Родріго Бранко, Олександра Гребенюка, Сергія Радкевича, Андрія Калькова, Millo (Франческо Камілло Джорджі), Фікоса Антоніоса. Два мурали намалювали на проспекті Героїв Сталінграду, що на Оболоні. Один — диптих із парою у танці українського художника Олександра Корбана — на стінах шістнадцятиповерхового будинку № 60, інший — «Портали» іспанця Гонсало Борондо — на будинку № 16-Д.

Не всі із запланованих стрит-арт художників приїхали до Києва. Натомість твори одного з них — американського мураліста Зіо Зіґлера — представили на виставці «Деформація»[102].

Li-Hill. «Зіткнення й відкриття» (2016) на проспекті Перемоги, 37

Прикрасити фасад Центру культури й мистецтв Київського політехнічного інституту запропонували Аарону Лі-Гіллу (Li-Hill), нью-йоркському художнику канадського походження, випускнику Онтарійського коледжу мистецтва і дизайну, одного з провідних навчальних закладів Канади у царині мистецтва. Художник у своїх творах досліджує вплив індустріалізації, наукового прогресу, інформаційного простору на людину. У процесі роботи застосовує різні жанри і техніки, зокрема живопис, трафарети, елементи скульптури.

Роман Chzz. «Обмін». Електропідстанція на розі вулиць Жмеринської і Чаадаєва

Митець своїм твором відсилає до двох важливих відкриттів минулого. Одне з них — це відкриття 2012 року бозону Хіггса. Якраз зображені люди, які біжать назустріч один одному, символізують протони, які несуться у Великому адронному колайдері зі швидкістю світла, за мить до зіткнення.

З іншого боку, динамічний малюнок відтворює хронофотографію видатного французького винахідника Етьєна-Жуля Маре, різновид фотографії із серії знімків рухливих предметів. Цей винахід вплинув на розвиток кінематографу. А Маре і його сучасник Едвард Майбрідж стали прабатьками кінематографії[103].

За переконанням кураторки Юлії Островської, цей масштабний мурал — знаковий твір для столиці[104].

• Мурали на Харківському масиві
• 
  «Павич»
• 
  «Скарбниця»
• 
  «Нестабільність»
• 
  «Архангел Михаїл і дракон»
• 
  «Братерство»

Організатори кількох фестивалів вуличного мистецтва заявили про бажання перенести мурали у спальні райони. 2016 року в рамках проєкту «Art United Us» створили галерею стінописів у кварталі між станціями метро «Харківська» і «Вирлиця». Стіни багатоповерхових будинків на проспекті Миколи Бажана прикрасили мурали «Скарбниця» (№ 5) українського художника Олександра Брітцева, «Павич» (№ 5-Е) Ернесто Мараньє, «Нестабільність» (№ 7) грецького художника INO, «Архангел Михаїл і дракон» (№ 9) американського художника Гая, «Мати і дочка» (№ 9-З) австралійського художника RekaOne[105][106][107]. На Харківському шосе команда «Dourone» розписала мурал «Братерство» (№ 180/21), Паола Делфін — «Притулок» (№ 170), Олів'є Боннар — стінопис на будинку № 170[108][109][110].

Результатом діяльності артфестивалю «Mural Social Club» стали твори «Любов керує світом» Millo (Франческо Камілло Джорджі) на вулиці Архітектора Вербицького, 8, «Земля й небо» Фікоса Антоніоса на вулиці Анни Ахматової, 4, мурал Андрія Калькова на школі № 314, що на вулиці Княжий Затон, 7-А, а також три стинописи — мурал із хлопчиком Родріго Бранко, «Synergetic» Олександра Гребенюка і «Фрагменти надії» Сергія Радкевича — на Срібнокільській вулиці.

2018 року в рамках проєкту «More Than Us» («Більше, ніж ми») станцію метро «Осокорки» розписали вісім художників із різних країн — Apollo Tores із Бразилії «Універсальна мова», Matthew Dawn «Авдіївка» і Spear із Бельгії («Знання — це скарб»), Kraser з Іспанії «Батьківщина», Jasm One із Швейцарії «United», Mata Ruda з Коста-Рики «Автономія», Олександр Брітцев з України «Самоткана», BKFoxx із США «Unfinished»[111][112][113]. Куратором проєкту був Гео Лерос.[114]

• Станція метро «Осокорки»
• 
  Spear. «Знання — це скарб»
• 
  Jasm.One. «United» («Богдан Ступка»)
• 
  Kraser. «Батьківщина»

• 
  Mata Ruda. «Автономія»
• 
  BKFoxx. «Unfinished»
• 
  Apollo Tores. «Універсальна мова»