Релігія в Африці

Історія релігійного життя в Африці тісно переплітається з історичними долями народів, які населяють його, вона несе на собі відбиток тих процесів, які відбувалися і продовжують відбуватися в соціальній і політичній історії континенту. З одного боку, тут, як і раніше широко поширені традиційні вірування корінних народів — так звані автохтонні культи, які склалися у споконвічних жителів до вторгнення арабів і європейців; з іншого — не залишилися без наслідків процеси інтенсивної християнізації і ісламізації континенту, в результаті яких набуло також широкі масштаби поширення в Африці світових релігій[1][2][3]. У християнських чи ісламських громадах релігійні вірування також іноді характеризуються синкретизмом з віруваннями та практиками традиційних релігій[⇨]. Іслам сунітського штибу набув значного поширення на півночі та північному-сході, сильні його позиції і в західно- та центральноафриканських країнах Сахелю і Судану[⇨]. Християнство найбільше поширено на південь від Сахари, в Тропічній Африці. Найчисельнішою є громада вірян римо-католицької церкви[⇨], другою — вірян різних протестантських[⇨] і синкретичних церков[⇨], найменш чисельними є громади православних і монофіситів на сході континенту[⇨]. Третя аврамічна гілка, юдаїзм, історично широко представлений впродовж останніх 2 тисячоліть на півночі та північному-сході, зазнав колапсу після створення незалежної держави Ізраїль після Другої світової війни і масової репатріації євреїв, або ж їхнього переселення до країн Америки, Європи і Австралії[⇨]. Крім основних світових релігій, в Африці практикуються інші, індуїзм[⇨], сикхізм, джайнізм і зороастризм (парси) на сході й півдні (переважно серед вихідців з Індії та Ірану), буддизм[⇨] і конфуціанство на Мадагаскарі та Маскаренських островах (серед вихідців з Китаю та Південно-Східної Азії), растафаріанство[4][5]. Піднесення гуманістичної думки, політичні соціалістичні ідеї панафриканізму та зростання загальної освіченості після краху колоніальної системи та становлення молодих незалежних держав значно підвищило частку нерелігійних людей, особливо в найбільш економічно розвинених країнах[⇨].









   інші (1%)
Карта поширення основних релігій на африканському континенті (англ.)

Традиційні вірування

До місцевих традиційних релігій відносять вірування та культи, що зародились і розвивались серед місцевих африканських народів в процесі їхнього історичного розвитку до появи християнських та мусульманських місіонерів[6]. Найбільше автохтонні вірування збереглися в Тропічній Африці, на острові Мадагаскар. У XIX столітті вважалось що всі місцеві культи складають єдину панафриканську систему вірувань[7], що було розвінчано подальшими більш ґрунтовними дослідженнями. Релігійні уявлення африканців поділяють на родоплемінні (невеликих племен і етносів) та класичні (державних утворень доколоніального періоду)[6]. Основними компонентами релігійних уявлень африканців є:

  • культ предків (вірування в силу померлих представників роду здійснювати добрий або злий вплив на життя живих);
  • фетишизм (вшанування окремих природних об'єктів, часто штучних предметів культу);
  • анімізм (віра в наявність душі у неживих предметів і природних явищ);
  • магія (чаклунство, вірування вуду);
  • мана (безосібна надприродна сила)[6].

Для ранньодержавницьких утворень йоруба, акан, луба, конго, зулусів характерним є наявність розгалуженої політеїстичної системи, цілих пантеонів богів[6]. Значне місце в традиційних віруваннях займають численні ритуали, церемонії, обряди, що позначають окремі етапи життя людини: надання імені, ініціація, шлюб, поховання. Також обряди супроводжують різноманітні процеси в господарській діяльності людей[6]. Для багатьох африканських вірувань є спільне уявлення про Бога-творця (деміурга), який створив увесь Всесвіт (наприклад, Олодумаре у віруваннях йоруба), після чого «відійшов від справ відпочити» і перестав брати участь в земних справах. Присутні міфи про те, що син верховного божества жив серед людей, але після того, як вони заподіяли йому якесь зло, він вознісся на небеса. Спільною рисою африканських традиційних релігій є майже цілковита відсутність віри про рай, пекло і чистилище, як місць призначених для потойбічного життя померлим у винагороду за земні справи. Хоч вірування у потойбічне життя достатньо поширені. Серед африканців традиційно відсутні матеріальні носії божественного начала, писемних або усних святих писань і одкровень, отже і пророків, що їх передаютть іншим людям. Існують релігії (бвіті, бієрі), засновані на ритуальному прийомі психоактивних рослин.

Серед народів Гвінейського узбережжя, особливо Верхньої Гвінеї, поширені таємні союзи та товариства на релігійному підґрунті:

  • Шаманський танок в Беніні
  • Святилище йоруба в священному лісі, Нігерія
  • Вівтар вуду
  • Догони в ритуальних масках, Малі
  • Шаман народу шона, Зімбабве
  • Традиційне ворожіння на предметах, ПАР

Відносна чисельність прибічників традиційних вірувань постійно зменшується за рахунок розширення прибічників традиційного християнства, вірян харизматичних церков, мусульман. Так 1961 року їх чисельність дорівнювала 37 %; 1977 року — 30 %… 2006 року — 8 % від загального населення континенту[6][8]. Найбільше зменшення долі відбулось в Південній Африці, де за 25 років вона зменшилась у 5 разів, з 49 % 1979 року до 10 % 2006 року[6][8]. Найбільша частка «традиціоналістів» залишилась в Західній — 17,4 % (зменшення майже у 2 рази за 25 років) та Східній Африці — 15,6 % (зменшення у 2 рази за 25 років)[6][8]. Найбільша частка «традиціоналістів» 1979 року спостерігалась у Центральноафриканській Республіці (76 %), Буркіна-Фасо (73 %), Мозамбіці (70 %), Есватіні (70 %) та Ліберії (68 %)[6]. За 25 років їхній відсоток істотно зменшився, тепер більше половини населення ЦАР, Мозамбіку й Есватіні — християни, у Буркіна-Фасо більше половини населення сповідує іслам, а в Ліберії більше половини населення країни ходить до мечетей і костелів[8]. Але в цій статистиці потрібно враховувати значну частку синкретичного мислення місцевого населення, коли віднесення себе до вірян нової релігії не означає остаточного розриву з відправленням попередніх культів (особливо аграрних), що міцно тримаються в повсякденному житті більшої частини неофітів християн і мусульман. Африканці виконують християнські/мусульманські обряди і відвідують церкву/мечеть, але паралельно з цим здійснюють обряди місцевих традиційних вірувань і культів. Найменшого викоренення з боку аврамічних релігій зазнає стійка віра місцевого населення в амулети, обериги, талісмани[9]. З огляду на таку картину дійсності, більшу частину населення країн гвінейського узбережжя та Південної Африки можна віднести до сповідуючих традиційні релігії в тій чи іншій мірі.

Найсильнішого викоренення місцеві культи зазнали з боку ісламу на півночі континенту, Африканському Розі та на Коморських і Сейшельських островах[6]. Африканські традиційні вірування лягли в основу містичних уявлень серед нащадків чорношкірих рабів у Північній Америці (вуду) та Бразилії (кандомбле).

Іслам

Іслам потрапив до Африки з Аравійського півострова ще до арабських завойовницьких походів халіфа Омара VII століття, разом із першими учнями, що втікали до Абіссинії від переслідувань язичників (хіджра)[10]. Араби обертали в свою віру місцеве населення здебільшого ненасильницькими методами, адміністративними та економічними: можливістю обіймати управлінські посади, звільненням від подушного, зрівнянням у правах з іншими мусульманами[11]. Тому й досі значна частка населення Єгипту є християнами-коптами, а бербери частково сповідують традиційні вірування. До XII століття в іслам перейшло населення Магрибу, Західного й Східного Судану[11]. На східному узбережжі іслам розповсюджували арабські торгівці та переселенці з Індії[11]. Відсутність державних утворень як у Західному Судані (Малі, Сонгаї), правовірних правителів (Манса Муса, Сонні Алі, Аскія Мохаммад I) й арабська работоргівля значно пригальмували поширення ісламу в цьому регіоні, йому вдалося закріпитися лише в XVIII столітті не без впливу Османської імперії. У XXI столітті мусульманські громади існують майже у всіх країнах континенту, окрім Анголи (організоване сповідування заборонено офіційно), Ботсвани і Намібії.

Статистика чисельності мусульманського населення в країнах Африки дуже приблизна. На відміну від християнських об'єднань, особливо католицьких і протестантських, мусульманські громади не мають жорсткої організаційної структури і не займаються підрахунком своїх вірян. У країнах Північної Африки, де іслам є офіційною релігією, основна маса населення сповідує іслам, а все населення зараховується до прибічників віри в Аллаха[11]. Відсутня інформація про чисельність суфійських орденів, про співвідношення прихильників тих, чи інших релігійно-правових шкіл в сунізмі[11]. Станом на 2020 рік приблизно 40 % населення континенту є мусульманами. Незважаючи на інтенсивне просування ісламу на південь до стран Тропічної Африки, ця частка за останні 40 років майже не змінилась (41 % 1979 року; 41 % на середину 1990-х років)[12][13]. Причиною тому демографічний вибух населення Африки на південь від Сахари. Найбільше іслам поширений серед населення Північної (87,6 %), Західної (46,8 %) та Північно-Східної Африки; найменше — Південної (2,2 %)[8]. Найбільші мусульманські громади сконцентровані в Єгипті (76,9 млн) та Нігерії (80,3 млн), на них приходиться третина вірян в Аллаха в Африці[14]. Їхнє зростання за останнє півстоліття яскраво ілюструє вибуховий приріст населення й просування ісламу на південь, коли єгипетська громада збільшилась в 2 рази (з 36 млн 1976 року), то нігерійська майже втричі (з 30 млн 1976 року)[12]. По чверті від усіх мусульман континенту проживає в країнах Магрибу (~80 млн) і північного сходу (~86 млн).

  • Карта поширення ісламу в Африці
  • Гілки ісламу в країнах Африки
  • Кайруанська мечеть, 670 рік, Туніс
  • Медресе в Санкоре, X століття, Малі
  • Національна мечеть в Абуджі, XX століття, Нігерія
  • Мінарет мечеті Малінді, Занзибар, Танзанія

Іслам є державною або панівною релігією (більше 80 % населення) в Алжирі, Гамбії, Гвінеї, Джибуті, Єгипті, Коморських Островах, Лівії, Мавританії, Малі, Марокко, Нігері, Сенегалі, Сомалі, Судані, Тунісі[14]. Більше половини населення сповідує іслам також в Буркіна-Фасо (61,6 %), Нігерії (50,8 %), Сьєрра-Леоне (78,0 %), Чаді (55,3 %)[14].

В ісламі виділяють три головні гілки: сунізм, шиїзм і хариджизм. Всі вони представлені на африканському континенті.

Сунізм

До сунітів себе зараховує переважна більшість мусульман Африки (1980 року нараховувалось 190 млн сунітів, яки становили 70 % від усіх мусульман континенту). Африканський сунізм представлений всіма чотирма релігійно-правовими школами (мазхабами): малікітською, шафіїтською, ханіфітською і ханбалітською[15].

  • Малікітський мазхаб поширений на більшій частині території країн Північної (~⅓ від загальної чисельності, переважно магрибскі країни) та Західної Африки (½ від загальної чисельності). Загалом до нього відносять ⅔ мусульман-сунітів. Найбільша частка малікітів серед мусульманського населення в країнах Західної (близько 100 %) і Центральної Африки (60 %); у більшості країн Північної і Східної Африки їхня чисельність перевищує 50 % від усіх мусульман[15].
  • Шафіїтський мазхаб поширений в Єгипті, країнах узбережжя Індійського океану. До нього себе зараховує чверть мусульман континенту. Переважна їх кількість концентрується в Єгипті. Шафіїти складають більшість сунітів в Сомалі, Танзанії, Кенії, Уганді. Всі мусульманські громади Коморських Островів та Мадагаскару відносяться до шафіїтів. Шафіїтські громади також існують в Алжирі, Ефіопії, Судані, Мозамбіці та Малаві[15].
  • Ханафітський мазхаб поширений на сході континенту. До ханіфітів себе зараховує лише кожен тридцятий африканський суніт. Ханіфізм поширений у Східній Африці (⅔ від загальної кількості). Найбільші громади розташовуються в Еритреї та Ефіопії, присутні також в Судані, Кенії, Уганді, Танзанії. Приблизно 18 % ханіфітів мешкають на півночі, в Лівії та Єгипті, незначні громади в Алжирі та Тунісі. Присутні в ПАР і на Маврикії серед вихідців з Індії[16].
  • Ханбалітський мазхаб поширений в країнах Східної Африки. Нечисленна школа сунізму, до якої себе зараховує лише кожний п'ятисотий суніт Африки. Громади ханбалітів існують в Єгипті та Алжирі[16].
  • Каїрська мечеть Амра ібн аль-Аса найстаріша на континенті, VII століття
  • Руїна мечеті Кілви в Танзанії, найстарішої в Південній півкулі, XII століття
  • Мечеть Дженне, XIII століття, Малі
  • Мечеть Асмери, Еритрея
  • Мечеть Дурбана, ПАР
  • Мечеть ель-Рахман в храмі Святого Павла часів Стародавнього Риму, Алжир

Шиїзм

Загальна чисельність шиїтів в Африці незначна, 1979 року нараховувала не більше 150 тис. вірян, переважно в країнах Східної Африки, з незначними громадами вихідців з Індостану в Південній Африці і на островах Індійського океану[16]. Африканський шиїзм представлений такими напрямками і сектами: ісмаїліти, імаміти, джафарити, зейдіти та інші[16].

  • Ісмаїлітський мазхаб найбільш розповсюджений серед шиїтів Африки. Серед ісмаїлітів розрізняють нізаритів і бохора (бохра). Перші представлені в Африці індійською гілкою «ходжа», прихильників релігійного діяча XX століття Ага-хана IV Карима. Переважна більшість ісмаїлітів Східної Азії і островів Індійського океану вихідці з Індії та Пакистану, меншість — з країн Близького Сходу[17].
  • Імамітський мазхаб представлений нечисленними вихідцями з Близького Сходу та Індостану в країнах Східної Африки[17].

Хариджизм

Хариджизм як окрема течія в ісламі сформувався в VII—IX століттях і знайшов добре підґрунтя серед берберів. З часом в ньому сформувались окремі секти — азракіти, суфрити, ібадити, з яких до нашого часу зберіглася лише остання[17]. Кількість її прихильників у Північній Африці наприкінці XX століття не перевищувала 200 тис. осіб[17]. Найбільша громада знаходиться в алжирській оазі Мзаб (мозабіти або мзабіти). Численні громади також на острові Джерба в Середземному морі, що належить Тунісові; в районі гір Джебель-Нефуса на заході Лівії; на сході Марокко; в районі оази Сива в Єгипті. Вчення представлене також серед арабів Східної Африки (Ефіопія, Кенія і Танзанія)[17].

Суфізм

Представники цього аскезно-містичного напрямку ісламу протягом всієї історії існування очолювали антифеодальні, пізніше антиколоніальні рухи опору й народні повстання. Сам суфізм пропонував для цього зручні організаційні форми систему братств, таємних товариств, орденів (тарікат). Найбільш відомі народні рухи суфістів: махдісти в Судані, сенусити в Лівії, ваххабіти в Саудівській Аравії[18]. У XX столітті на території континенту найбільш впливовими орденами (таріками) були Кадірійя, Тиджанійя, Шаділійя, Хадірійя, Халватійя, Рифайя, Джазулійя, Ахмадійя.

  • Кадірійя — найвпливовіший тарік з XVII століття, що має свої представництва майже в усіх мусульманських країнах Африки, де поширений малікітський мазхаб. Має багато відгалужень, з яких у Західній Африці відомий Баккайя. Від якого в Сенегалі за проповідництва Амаду Бамби виокремилась секта мюридів (Мюридійя)[18].
  • Тиджанійя — тарік XIX століття малікітського мазхабу, заснований Ахмадом аль-Тиджані в Марокко. З Магрибу розповсюдився всіма країнами Суданського поясу. Другий за популярністю в Африці, має значну кількість відгалужень, започаткованих місцевими шейхами, серед яких аль-Хадж Омар, аль-Хадж Малік Сі, Ібрагім Ньяс та інші[18]. На базі місцевих осередків Тиджанії в Малі в 1920-х роках Хамаллахом був заснований тарік Хамалійя, який має багато прибічників у західноафриканських країнах[19].
  • Шаділійя (Шазілія, Магдубіє, Маданія) — тарік XII століття, заснований магрибським богословом Абу Мад'яном і розвинутий у XIII столітті Алі Шазілі. Має багато відгалужень на півночі континенту, дуже впливовий на сході (Судан, Ефіопія, Уганда, Кенія, Танзанія) як серед шафіїтів, так і серед малікітів. Присутній у мусульман фульбе на плато Фута-Джаллон (Гвінея)[19]. У XIX столітті від нього виокремився тарік Самманійя, що поширився територією Судану, Ефіопії та Єгипту[20].
  • Хадірійя (Хідрія) — тарік XVIII століття, що розпався на східний (Судан, Сомалі, Кенія) — Ідрисійя, та західний (Судан, Ефіопія, Чад) — Мірганійя (Хатмія, Амірганія). У XIX столітті Мухамедом бен Алі ас-Суні в Киренаїці був заснований тарік Сенусійя (Санусія)[20].
  • Халватійя — тарік XIV століття, різні відгалуження якого представлені в Єгипті, Судані й Сомалі[20].
  • Рифайя — тарік XII століття, різні відгалуження якого представлені в Єгипті, Сомалі й Танзанії[20].
  • Джазулійя — тарік XV століття, 15 відгалужень якого представлені в країнах Магрибу[20].
  • Амаду Бамба
  • Могила Ахмада аль-Тиджані у Фесі, Марокко
  • Свято шаділійців у Хумайтарі, Єгипет
  • Аденіджі Аделє
  • Частка ахмадистів серед мусульман за країною у світі

Ахмадійя (Ахмаді, Ахмадіє) — мусульманська секта, що була заснована наприкінці XIX століття в Пенджабі Мірзою Гулам Ахмад Кадіані з метою примирення ісламу, християнства та індуїзму, через синкретичне творення нової релігії. Віровчення цієї секти визнає основні положення ісламу (по Корану), проте заперечує джихад[20]. Разом з індійськими і пакистанськими емігрантами поширилось на сході континенту. Найбільш впливові громади ахмадистів в Нігерії, Танзанії, Гані, Кенії, Уганді, Джибуті, Ліберії, Сенегалі, Гамбії, Малі, Сьєрра-Леоне[20]. Серед відомих африканських ахмадистів був представник народу йоруба, король Лагоса Аденіджі Аделє.

Християнство

Історія християнства нерозривно пов'язана з історією Північної Африки. З Африкою пов'язані такі біблійні постаті, як Симон Киринейський, що ніс христовий хрест, і «ефіопський» євнух, якого охрестив євангеліст Пилип («Діяння апостолів»). Першим християнським місіонером в долині Нілу був апостол Святий Марк, перший єпископ Александрійський (42—62 роки). 325 року християнство стає державною релігією в Стародавньому Римі, відтак воно розповсюдилось майже повсюдно в Південному Середземномор'ї. Процес християнізації був перерваний арабськими завоюваннями VII століття, становленням ісламу як панівної релігії на півночі та його просуванню на південь через Сахару, передусім до середньовічних країн Західної Африки (Сонгаї, Гана, Малі, Борну). З початком великих географічних відкриттів, з кінця XV століття португальці намагаються охрестити прибережне населення Гвінейської затоки[21]. Це не дало такого результату як хрещення індіанців в Америці, лише вождівська верхівка держави Баконго в басейні Конго прийняла християнство в якості державної релігії[21]. З початком нової колоніальної експансії XIX століття активізується місіонерська діяльність англійців, французів, німців та італійців. Святий престол організовує спеціальні ордени й товариства, що сприяють такій діяльності[21]. Так 1868 року карданал Шарль Лавіжері засновує товариство місіонерів Африки, або просто Білі отці. Вони створюють численні християнські громадина Золотому Березі, в Уганді, Бельгійському Конго, Нігерії[21]. Новий період розвитку християнства на чорному континенті починається після Другої світової війни в умовах загальної кризи колоніальної системи. Місцеве духовенство потрапляє до верхівки церковної ієрархії, місіонерські церкви замінюють автокефальні[21].

  • «Євангеліст Марк і лев», ікона 823 року
  • Симон допомагає Христу
  • «Хрещення євнуха», Рембрандт, 1626 рік
  • Римський папа Віктор I
  • Поширення християнства в Середземномор'ї до 600 року
  • Делегація португальців до короля Баконго
  • Шарль Лавіжері

Перші протестанти (кальвіністи) потрапляють на континент с півдня, разом з голландцями в XVII столітті. Пізніше за ними слідують методисти, англікани, пресвітеріани. З середини XIX століття німецькі лютерани розпочинають на півдні та сході континенту прозелітичну діяльність. За ними йдуть шведи, норвежці, американці й англійці. Після Другої світової війни активізується діяльність американських англікан, єпископаліан, методистів, баптистів, п'ятидесятників та пресвітеріан[21].

Християни переважають в африканських країнах Тропічної Африки, передусім Центральної (81,3 % населення, станом на 2006 рік) та Південної (82,0 %), значна частка також у Східній (62,0 %) та Західній (35,3 %)[8]. Найбільша частка християн в Анголі (95,0 %) та Руанді (93,4 %), острівних державах Сан-Томе і Принсіпі (96,0 %) та Сейшели (93,1 %); найменша — Мавританії (0,01 %), Сомалі (0,02 %), Алжирі (0,3 %)[8]. Найчисельніші громади християн в ДР Конго (51 млн), , Нігерії (47,5 млн вірян), Ефіопії (41,5 млн), ПАР (37 млн), Кенії (36,5 млн)[8]. Приблизно ¾ африканських християн відносять себе до католицької[⇨] і протестантських церков[⇨], менше ¼ — до монофізитських[⇨] і православних[⇨], менше 1 % — до уніатських церков[⇨].

Демографічний вибух в Африці призвів і до значного зростання чисельності християнських громад. Крім того, тенденція різкого зростання християнізації підтримується і переходом вірян з інших релігій, передусім від традиційних, здебільшого до протестантизму[22]. 2015 року на континенті нараховувалось 2,2 млн вихрещених мусульман[23]. Прогнозується, що до 2025 року на континенті буде 633 млн християн. Центр християнского світу поступово зміщується від європейських розвинених країн до Африки та Азії. Американський історик християнства Єльського університету Ламін Саннех заявляє:

Африканське християнство зовсім не було просто екзотичним, курйозним явищем в оповитій мороком частині світу, воно може бути цілком природною формою майбутнього[24].

Римо-католицька церква

Догмати католицької церкви були розроблені впродовж IV—V століть на теренах Римської імперії, затвердження й піднесення відбувалось в Західноримській та варварських королівствах, що постали на її руїні, а остаточний розрив з православними церквами Візантійського світу відбувся 1054 року. Африканське походження мають ряд відомих постатей ранньої історії християнства — Ориген, Тертуліан, Аврелій Августин, Клемент Александрійський. Одним з перших отців Римської церкви африканського (берберського) походження був римський папа Віктор I, що 195 року переклав богослужіння в Римі з грецької на латинську мову. Римськими папами також були Мільтіад (311—314) і Геласій I (492—496). 2009 року папа римський Бенедикт XVI здійснив візит до африканських країн[25].

Кількість католиків на африканському континенті зросла з 2 млн 1900 року до 140 млн вірян 2000 року[26]. 1976 року на континенті до католицької церкви відносило себе 47 млн осіб (11 % населення Африки). Найбільше католиків проживало в Центральній (34 % від загальної кількості), Східній (28 %) та Західній Африці (17,5 %)[27]. Католицькі громади присутні в усіх країнах Африки, найбільші — в Нігерії, ДР Конго, Уганді, Танзанії, Анголі, Кенії. Найбільша частка католиків серед віруючих (більше 75 %) спостерігається переважно в колишніх португальських і французьких колоніях — в Кабо-Верде, Екваторіальній Гвінеї, островах Індійського океану, Сан-Томе і Принсіпі, Габоні. 2005 року католицька церква в Африці, разом з вірянами уніатських церков, нараховувала 135 млн вірян (17 % від загальної кількості віруючих). Прогнозується, що до 2025 року їхня кількість сягне 230 млн і африканські католики будуть становити 1/6 від усіх католиків світу[28][25].

  • Відсоток католиків в африканських країнах
  • Католицький собор в Лагосі, Нігерія, 1917 рік
  • Католицький собор в Дакарі, Сенегал
  • Католицький собор в Рабаті, Марокко
  • Кардинал Пітер Тарксон

Наприкінці XX століття на континенті було створено пів сотні архієпископств, до 300 єпископств, 16 апостольських вікаріатів, 1 прелатуру й 1 абатство, більше 40 монашеських конгрегацій[27]. Станом на 2020 рік, 29 кардиналів із загального числа 222, походять з Африки (ще 1978 року їх було втричі менше), загалом більше 400 тис. священників[29][27]. Це наслідки свідомої політики папи Івана Павла II, яки надавав перевагу висвяті першосвященників з країн Третього світу, внаслідок чого до 2001 року вони становили понад 40 %, тоді як частка італійців впала з 60 до 15 %[30][31]. Нігерійський кардинал і радник Івана Павла ІІ Френсіс Арінзе вважався одним з кандидатів на папський престол на папському конклаві 2005 року, на якому було обрано папою Бенедикта XVI[32]. Кардинал Пітер Тарксон, колишній архієпископ Кейп-Коуста в Гані, є наймолодшим африканським кардиналом (1948 року народження), він брав участь в папському конклаві 2013 року як «найбільш привабливий кандидат з континенту»[25][29].

Уніатство

До уніатських церков Африки відносять релігійні громади, що свого часу відокремились від православ'я і з різних причин уклали союз із Римо-католицькою церквою, тим самим визнавши верховенство римського папи, церковний догмат, але зберігши внутрішню автономію та обрядовість[33]. На континенті налічується 8 таких церков:

  • Собор Єгипетської Богоматері в Каїрі, Єгипет
  • Інтронізація коптсько-католицького патріарха Ібрагіма Ісаака Сідрака
  • Собор Святого Спаса в Адіграті, Ефіопія
  • Аддіс-абебський архієпископ Бирханеєсус Демрев Сурафіл
  • Собор в Асмері, Еритрея
  • Храм в Акрурі, Еритрея

Протестантизм

Перші протестанти з'явились на півдні континенту в XVII столітті, це були бури-переселенці з Нідерландів. Тому історично на початку XXI століття найбільша частка протестантів спостерігається в південноафриканських (⅓ загальної кількості прихожан протестантських церков в Африці, ¼ місцевого населення) і західноафриканських країнах (¼ і менше 10 %, відповідно), на островах Індійського океану (5 % і 20 %, відповідно). Протестанти численно переважають над католиками в Південній та Західній Африці[35]. Протестантські громади присутні в усіх країнах Африки, найбільші зосереджені в ПАР, Нігерії, ДР Конго, на ці три країни припадає половина протестантів у Африці[35]. Найбільша частка протестантів серед усіх віруючих громадян спостерігається в ПАР, Намібії, Мадагаскарі, Лесото, Ботсвані, Республіці Конго (20-50 %)[35]. Серед християн Сьєрра-Леоне, Єгипту, Ліберії, Гани, Нігерії, Ефіопії, Малаві, Зімбабве, Ботсвани, Есватіні, Намібії, Мадагаскару та ПАР більше протестантів ніж католиків[35].

Адвентисти

Громади адвентистів присутні в половині країн Африки. Найбільше зосереджено в Кенії, Руанді, ПАР, Малаві та на Мадагаскарі[36].

Англіканство

Громади англікан присутні в половині країн Африки, це найбільш організована і найчисельніша (20 % прихожан) протестантська церква на континенті. Найбільше англікан і єпископаліан зосереджено в ПАР, Уганді, Нігерії, Танзанії та Кенії[37]. Найчисленніші церкви (станом на 2001—2012 роки):

  • Церква Нігерії (англ. Church of Nigeria) — 20,1 млн вірян[38].
  • Церква Уганди (Church of Uganda) — 8,1 млн вірян, 31 діоцезія і 1,8 тис. парафій, в яких служать 29 єпископів і 4 тис. священників[39].
  • Англіканська церква Кенії (Anglican Church of Kenya) — 5 млн вірян, 29 діоцезій і 1,2 тис. парафій, в яких служать 2,2 тис. священників[40].
  • Єпископальна церква Південного Судану і Судану (Episcopal Church of South Sudan and Sudan) — 4,5 млн вірян, 24 діоцезії[41].
  • Англіканська церква Південної Африки (Anglican Church of Southern Africa) — 2,3 млн вірян, 24 діоцезії і 0,9 тис. парафій, в яких служать 30 єпископів і 705 священників[42].
  • Англіканська церква Танзанії (Anglican Church of Tanzania) — 2,0 млн вірян, 19 діоцезій і 1,8 тис. парафій, в яких служать 25 єпископів і 1,3 тис. священників[43].
  • Англіканська церква Руанди (Anglican Church of Rwanda) — 1,0 млн вірян, 9 діоцезій і 276 парафій, в яких служать 9 єпископів і 400 священників[44].
  • Англіканська церква Центральної Африки (Church of the Province of Central Africa) — 0,9 млн вірян, 15 діоцезій і 250 парафій, в яких служать 15 єпископів і 400 священників[45].
  • Англіканська церква Бурунді (Anglican Church of Burundi) — 0,8 млн вірян, 6 діоцезій і 112 парафій, в яких служать 5 єпископів і 176 священників[46].
  • Церква Христова в конго-англіканській громаді Конго (Church of Christ in Congo–Anglican Community of Congo) — 0,5 млн вірян, 7 діоцезій і 307 парафій, в яких служать 7 єпископів і 410 священників[47].
  • Церква Західної Африки (Church of the Province of West Africa) — 0,3 млн вірян, 12 діоцезій і 700 парафій, в яких служать 12 єпископів і 900 священників[48].

Баптизм
Богослужіння баптистів у Кіншасі, ДР Конго

Громади баптистів присутні в половині країн Африки. Найбільше зосереджено в ДР Конго, Нігерії, ПАР, Анголі та ЦАР[36]. Найчисленніші церкви (станом на 2014 рік):

  • Нігерійський баптистський конвент (англ. Nigerian Baptist Convention) — 3,5 млн вірян і 10 тис. парафій[49].
  • Баптистський союз Уганди (Baptist Union of Uganda) — 1,5 млн вірян і 2 тис. парафій[49].
  • Баптистська громада Конго (Baptist Community of Congo) — 2,1 млн вірян.
  • Баптистський конвент Танзанії (Baptist Convention of Tanzania) — 0,5 млн вірян і 3,1 тис. парафій[49].
  • Баптистська громада ріки Конго (Baptist Community of the Congo River) — 1,1 млн вірян і 2,6 тис. парафій[49].
  • Баптистський конвент Кенії (Baptist Convention of Kenya) — 0,6 млн вірян і 3 тис. парафій[49].
  • Баптистський конвент Малаві (Baptist Convention of Malawi) — 0,3 млн вірян і 1,4 тис. парафій[49].
  • Баптистський конвент Гани (Ghana Baptist Convention) — 0,2 млн вірян і 1,8 тис. парафій[49].
  • Союз баптистських церков Руанди (Union of Baptist Churches in Rwanda) — 0,3 млн вірян і 120 парафій[49].
  • Євангелістська баптистська церква Центральноафриканської Республіки (Evangelical Baptist Church of the Central African Republic) — 0,2 млн вірян і 250 парафій[49].

Кальвінізм

Більшість реформатів проживає в ПАР, присутні малочисельні релігійні громади в сусідніх з ПАР країнах. Найбільше пресвітеріан мешкає в Малаві, Гані, Камеруні, ДР Конго, ПАР і Нігерії[36]. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

  • Пресвітеріанська церква Східної Африки (англ. Presbyterian Church of East Africa) — 4,0 млн вірян, 310 парафій, 450 пасторів[50].
  • Пресвітеріанська церква Нігерії (Presbyterian Church of Nigeria) — 3,8 млн вірян[51].
  • Пресвітеріанська церква Африки (Presbyterian Church of Africa) — 3,4 млн вірян, 242 конгрегації, 175 пасторів[52].
  • Церква Христова в конголезько-пресвітеріанській громаді Конго (Church of Christ in Congo–Presbyterian Community of Congo) — 2,5 млн вірян, 926 конгрегацій, 672 пастори[53].
  • Пресвітеріанська церква Камеруну (Presbyterian Church of Cameroon) — 1,8 млн вірян, 300 парафій, 500 пасторів[54].
  • Церква центральноафриканських пресвітеріан (Church of Central Africa Presbyterian) — 1,3 млн вірян[55].
  • Пресвітеріанська церква в Судані (Presbyterian Church in Sudan) — 1,0 млн вірян, 500 конгрегацій, 265 пасторів[56].
  • Пресвітеріанська церква в Камеруні (Presbyterian Church in Cameroon) — 0,7 млн вірян, 1300 конгрегацій, 300 священнослужителів[57].
  • Євангелістська пресвітеріанська церква Гани (Evangelical Presbyterian Church, Ghana) — 0,6 млн вірян, 2180 конгрегацій, 540 пасторів[58].
  • Об'єднана пресвітеріанська церква в Південній Африці (Uniting Presbyterian Church in Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 472 конгрегації, 420 пасторів[59].
  • Пресвітеріанська церква Руанди (Presbyterian Church in Rwanda) — 0,3 млн вірян, 92 парафії, 81 пастор[60].
  • Церква Ісуса Христа на Мадагаскарі (Church of Jesus Christ in Madagascar) — 3,5 млн вірян, 5795 конгрегацій, 1200 пасторів[61].
  • Об'єднана церква в Замбії (United Church in Zambia) — 3,0 млн вірян, 1060 конгрегацій, 250 пасторів[62].
  • Євангелістська церква Камеруну (Evangelical Church of Cameroon) — 2,5 млн вірян, 700 парафій, 1000 пасторів[63].
  • Голландська реформістська церква в Південній Африці (Dutch Reformed Church in South Africa (NGK)) — 1,1 млн вірян.
  • Об'єднана реформістська церква в Південній Африці (Uniting Reformed Church in Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 758 конгрегацій, 526 пасторів[64].
  • Євангелістська церква Лесото (Lesotho Evangelical Church) — 0,3 млн вірян, 107 парафій, 64 пастори[65].
  • Християнська реформістська церква Нігерії (Christian Reformed Church of Nigeria) — 0,3 млн вірян, 12 округів, 60 конгрегацій, 64 пастори[66].
  • Реформістська церква в Замбії (Reformed Church in Zambia) — 0,3 млн вірян, 152 конгрегації, 84 пастори[67].
  • Євангелістська реформістська церква в Анголі (Evangelical Reformed Church in Angola) — 0,2 млн вірян[68].
  • Церква Христова в Судані (Church of Christ in the Sudan Among the Tiv) — 0,2 млн вірян, 452 конгрегації, 218 пасторів[69].
  • Євангелістська церква Конго (Evangelical Church of Congo) — 0,2 млн вірян, 118 конгрегації, 132 пастори[70].
  • Євангелістська конгрегація церков в Анголі (Evangelical Congregational Church in Angola) — 0,9 млн вірян, 2800 конгрегацій, 760 священнослужителів[71].
  • Об'єднана конгрегація церков Південної Африки (United Congregational Church of Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 350 приходів, 300 священнослужителів[72].
  • Хоудекерк в Кейптауні, ПАР
  • Інтер'єр Хоудекерки
  • Храм в Блантайрі, Малаві
  • Випускники Християнського університету Камеруну
  • Школа Мавулі в Хо, Гана

Лютеранство

Лютеранська церква друга за чисельністю прихожан, після англіканської, протестантська церква континенту. Її релігійні громади створено в половині країн Африки. Найбільше лютеран зосереджено в ПАР, Танзанії, Мадагаскарі, Нігерії та Камеруні[36]. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

  • Ефіопська євангелістська церква Мекане Єсуса (англ. Ethiopian Evangelical Church Mekane Yesus) — 8,3 млн вірян[73].
  • Євангелістська лютеранська церква Танзанії (Evangelical Lutheran Church in Tanzania) — 6,5 млн вірян[74].
  • Мальгашська лютеранська церква (Malagasy Lutheran Church) — 3,0 млн вірян[75].
  • Лютеранська церква Христова в Нігерії (The Lutheran Church of Christ in Nigeria) — 2,2 млн вірян[76].
  • Євангелістська лютеранська церква в Намібії (Evangelical Lutheran Church in Namibia) — 0,7 млн вірян[77].
  • Євангелістська лютеранська церква в Південній Африці (Evangelical Lutheran Church in Southern Africa) — 0,6 млн вірян[78].
  • Євангелістська лютеранська церква в Республіці Намібія (Evangelical Lutheran Church in the Republic of Namibia) — 0,4 млн вірян[77].
  • Євангелістська лютеранська церква Камеруну (Evangelical Lutheran Church of Cameroon) — 0,3 млн вірян[79].
  • Євангелістська лютеранська церква в Зімбабве (Evangelical Lutheran Church in Zimbabwe) — 0,3 млн вірян[80].

Методизм

Найбільше методистів зосереджено в Нігерії, Гані, ДР Конго, Зімбабве та ПАР[36]. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

  • Методистська церква Нігерії (англ. Methodist Church Nigeria) — 2 млн вірян, 400 округів і 2 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 47 єпископів і 2 тис. пасторів[81].
  • Методистська церква Південної Африки (Methodist Church of Southern Africa) — 1,7 млн вірян, 12 округів і 338 конгрегацій, в яких ведуть службу 750 пасторів[82].
  • Об'єднана методистська церква Кот-д'Івуар (United Methodist Church of Ivory Coast) — 1 млн вірян, 850 конгрегацій, в яких ведуть службу 110 пасторів[83].
  • Методистська церква Гани (Methodist Church Ghana) — 0,8 млн вірян, 2,9 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 700 пасторів[84].
  • Методистська церква в Кенії (Methodist Church in Kenya) — 0,5 млн вірян, 106 округів і 0,9 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 357 пасторів[85].

П'ятидесятництво

Найбільше п'ятидесятників зосереджено в ПАР, ДР Конго, Кенії, Нігерії та Бурунді[36]. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

  • Місія апостольської віри в Південній Африці (Apostolic Faith Mission of South Africa) — 1,2 млн вірян.
  • Асоціація п'ятидесятницьких церков Руанди — 1 млн вірян.
  • Лютеранський храм в Аддис-Абебі, Ефіопія
  • Лютеранська семінарія на Мадагаскарі, 1893 рік
  • Методистська церква в Кімберлі, ПАР
  • Молитовний табір методистів у Абасуа, Гана
  • Храм апостольської віри в Йоганнесбурзі, ПАР
  • і його внутрішнє оздоблення

Інші
Жінки з Армії спасіння разом з миротворцями на ярмарку в Кіншасі, ДР Конго, 2012 рік

Окрім перелічених вище в африканських країнах присутні й інші протестантські течії, чиї громади вірян налічують по декілька тисяч осіб загалом[36]. Серед них:

  • Армія спасіння. Найбільше прихожан в Кенії, ДР Конго, Зімбабве, Нігерії, ПАР, Республіці Конго.
  • Квакери. Найбільше прихожан в Кенії та на Мадагаскарі.
  • Конгрегаціоналісти. Найбільше прихожан в ПАР, Нігерії, Малаві, Замбії, Намібії, Зімбабве та на Мадагаскарі.
  • Меноніти. Найбільше прихожан в ДР Конго, Руанді, Бурунді, Ефіопії, Гані й Танзанії.
  • Моравська церква. Найбільше прихожан в Танзанії та ПАР.
  • Назарейці. Найбільше прихожан в ПАР, Мозамбіці, Есватіні.
  • Свідки Єгови. Церква заборонена в ряді країн.

Східні церкви

Загалом православних на континенті 1976 року нараховувалось 22 млн осіб (5,3 % від загального населення)[86]. Історично поширені переважно на північному сході континенту в ареалі культурного впливу Східної Римської імперії, де ця релігія була державною.

Монофізитство

Монофізитське вчення визнає лише божественну природу Христа, заперечуючи його земну, тобто людську. Особливо поширене серед землеробських народів, де знайшло підґрунтя у вигляді божества, що споконвічно перероджується у зв'язку з аграрним циклом.

  • Ефіопські священники
  • Кафедральний собор в Аддис-Абебі
  • Підзмна церква в Лалібелі, Ефіопія
  • Нубійський єпископ на фресці XI століття
  • Коптський собор Святого Марка, Каїр, Єгипет
  • Кафедральний собор в Асмері, Еритрея.

Православ'я

Православ'я на континенті історично представлене двома церквами, які першими, ще 2 тис. років тому, розпочали місіонерську діяльність на півночі та сході. Спочатку самостійно, а від IV століття, коли християнство стало державною релігією в Давньому Римі, за державної підтримки. У тому ж столітті абіссинський негус Езана Великий зробив християнство офіційною релігією в Ефіопії[90].

  • Александрійський патріархат — одна з п'яти головних церков у православному світі. Патріархат було утворено в Александрії на території Давньоримського Єгипту в перші століття нашої ери[33]. Нараховує за різними джерелами від 0,5 до 2,9 млн вірян[91]. Переважна більшість прихожан мешкає в Єгипті (до 350 тис.), значна кількість у Судані, Ефіопії, Південному Судані, ПАР, ДР Конго, Зімбабве, Замбії, Камеруні, Кенії, Лівії, Анголі, Мозамбіці й на Мадагаскарі. Церкву очолює патріарх Александрії, якому підпорядковані 6 архиєпархій в Єгипті та 20 в інших країнах Африки.
  • Карта єпархій в Африці
  • Кафедральний собор в Александрії, Єгипет
  • Церква Святого Георгія в Каїрі, Єгипет
  • Монастир Святої Катерини на Синаї

Синкретизм

До напрямку африканського релігійного синкретизму відносять як африканські християнські церкви й секти, що відокремились від католицтва та протестантизму, так і релігії створені через «одкровення» місцевими пророками як поєднання традиційних вірувань і догматів аврамічних релігій. Африканці наприкінці XIX століття стали масово знайомитися з основними догматами християнства і у багатьох із них викликала когнітивний дисонанс кричуща розбіжність проголошуваних принципів «рівності, добра і справедливості» в якості основ віри з колоніальною політикою, що проводилась європейцями на континенті. Вони звинувачували останніх в спотворенні Біблії, проповідували, що справжнім богообраним народом є чорношкірі й переносили град-Єрусалим до Ефіопії (растафаріани), чи інших африканських країн. Усі такі церкви й секти являють собою неповторний мікс своєрідних і традиційних обрядів та ритуалів, часто об'єднаних навколо постаті отця-засновника, пророка, чи месії. У відповідній літературі для них не існує усталеної термінології, тому їх об'єднують у групу «синкретичних», «незалежних», «тубільних», «месіанських», «харизматичних», або «сепаратних» церков і сект[86]. Такі церкви досить етноцентричні й почасти об'єднують лише представників певної етнічної групи. Часто їх всі розглядають як частину християнства через наявність ряду спільних рис та походження їхніх засновників, які були священниками в протестантських і римо-католицьких церквах. Так у XX столітті з середовища різних церков на місцевому підґрунті виокремились[92]:

  • від англікан та єпископаліан — Обрані євангелічного відродження (Уганда), Номья луо і Діні я Рохо (Кенія), Церква Божа (Бурунді);
  • від баптистів — Протестанстська баптистська церква Ківу (ДР Конго), Баптистський комітет (ЦАР), Баптистська церква Біблі (Мадагаскар) та Назарейська баптистська церква (ПАР);
  • від п'ятидесятників — Асамблея Бога (Буркіна-Фасо) і Місія асамблеї Бога (Того) та інші;
  • від лютеран — Центральноафриканська церква (ЦАР), Лютеранська церква бапеді (ПАР), Незалежна громада (Чад);
  • від методистів — Африканська методистська єпіскопальна церква (Есватіні), Церква Еледжі й Об'єднана тубільна африканська церква (Бенін);
  • від пресвітеріан — Асамблея братів (Екваторіальна Гвінея);
  • від римо-католиків — Марія Легія та Діні я Маріям у Східній Африці.

Більшість парафіян африканських церков мешкає в країнах Південної Африки (ПАР, Зімбабве. Замбія), значна частка — Центральної (Республіка Конго і ДР Конго) та Західної (Нігерія, Гана, Кот-д'Івуар, Бенін), незначна — Східної (Танзанія, Уганда). У жодній африканській країні вони не становлять конфесійної більшості серед місцевого населення. Найбільша частка спостерігається в ПАР, Беніні, Зімбабве й Есватіні — в районі 10-15 %.

На початку XXI століття налічується 60 млн вірян прибічників синкретичних культів на африканському континенті[93]. Найбільші церкви, секти й культи:

  • Християнська церква Сіона (англ. Zion Christian Church) — 15 млн вірян[93]. Утворена на початку XX століття в провінції Лімпопо (ПАР) Інгенасом Бранабасом Лекганьяною (1885—1948).
  • Вічний священний орден херувимів і серафимів (англ. Eternal Sacred Order of Cherubim and Seraphim) — 10 млн вірян. Заснована 1925 року в Нігерії серед народу йоруба Мозесом Орімоладе Туноласе. Має багато прихільників і за межами країни.
  • Кімбангістська церква (англ. Kimbanguist Church) — 5,5 млн вірян. Заснована 1921 року в Бельгійському Конго Симоном Кімбангу (1887—1951). Основу віровчення становить пуританська етика і заборона на насильство, багатоженство, чаклунство, танці, вживання алкоголю і тютюну. Кімбангісти відомі антиколоніальною боротьбою під гаслом «Конго для конголезців!» та поширенням своєрідної писемності мандомбе. Дуже впливова на заході ДР Конго, Анголи й Республіки Конго. Вчення кімбангістів мало вплив на формування ораганізацій Майонге та Тонзі.
  • Спокута християнська церква Божа (англ. Redeemed Christian Church of God) — 5 млн вірян[94]. Заснована 1952 року Йосієй Акиндайомі (1909—1980) в нігерійському штаті Ондо і переформатована після його смерті Єнохом Адебоя (1942-). Штаб-квартира розташовується в Лагосі. Церква має свої відділення в 165 країнах світу, в Україні — в Києві.
  • Церква Господа (англ. Church of the Lord (Aladura)) — 3,6 млн вірян[95]. Заснована 1925 року Джошуа Олуново Осітелу (1900-) в нігерійському штаті Огун серед народу йоруба. Має вплив і за межами країни.
  • Рада африканських інституційних церков (англ. Council of African Instituted Churches) — 3 млн вірян[96].
  • Церква світла Христа і Святого Духа (англ. Church of Christ Light of the Holy Spirit) — 1,4 млн вірян[97].
  • Африканська церква Святого Духа (англ. African Church of the Holy Spirit) — 0,7 млн вірян[98].
  • Африканська ізраїльська церква Ніневії (англ. African Israel Church Nineveh) — 0,5 млн вірян[99]. Заснована 1942 року Девідом Закойо Ківулу (1896-) в Кенії серед племен лух'я і луо (звідки за походженням Барак Обама). Штаб-квартира розташовується у місті Джеброк Західної провінції).
  • Інгенас Лекганьяна
  • Святкування кімбангістами Різдва 25 травня 2016 року
  • Єнох Адебоя
  • Храм Нової апостольської церкви у Кейптауні, ПАР
  • і на острові Фогу, Кабо-Верде

Серед синкретичних християнських церков не африканського походження на континенті поширена Нова апостольська церква (англ. New Apostolic Church) — більше 6 млн вірян, що становить приблизно ¾ від усіх прихожан по всьому світові[100]. Найбільша громада нових апостолян нараховується в ПАР — більше 440 тис. вірян, станом на 2008 рік[101]. Після піку чисельності у 11 млн вірян, що припав на 2007 рік, чисельність прихожан церкви за наступне десятиліття поступово зменшилась до 9 млн[101][102]. Церква утворилась 1863 року під час розколу католицько-апостольської церкви ірвінгістів, яка була заснована в 1830-х роках у Лондоні (Велика Британія) пастором Едвардом Ірвінгом.

Під впливом діяльності Свідків Єгови на континенті утворилась місцева африканська секта Кітавала, що досить популярна серед населення ДР Конго, Замбії, Зімбабве, Малаві. Там же діє церква Лумпа. На західному узбережжі Гвінейської затоки впливова синкретична секта Харріса. У Нігерії під впливом християнських догматів відбулось перетворення одного з місцевих традиційних таємних союзів на синкретичну церкву Реформоване товариство Огбоні[103].

Юдаїзм

Юдаїзм як етнічна релігія тісно пов'язаний з історією єврейського народу, яка, в свою чергу, нерозривна з Африкою вже багато тисячоліть, від біблійного єгипетського полону часів фараонів та виходу з нього до арабо-ізраїльського конфлікту на Синайському півострові й першого мирного договору з Єгиптом. Після закінчення Другої світової війни і Холокосту, проголошення незалежності держави Ізраїль та краху колоніальної системи юдаїзм на континенті зазнає коллапсу разом із переселенням єврейських громад до Ізраїлю та країн Америки. Наприкінці Другої світової війни на континенті близько 1 млн осіб сповідувало юдаїзм; 1976 року в Африці юдаїстів налічувалось 350 тис. осіб, тобто вже менше 0,1 % населення[4]. За наступні 30 років чиселність євреїв зменшилась ще раз втричі. Найменшої міграції зазнало єврейське населення Південної Африки, де на початку XXI століття мешкало приблизно 70 тис. євреїв, переважно ашкеназів, вихідців з Литви. Юдаїсти також присутні в Марокко (~2 тис. осіб), Тунісі (1 тис.), Кенії (0,3 тис.), Зімбабве (0,2 тис.), Ботсвані і Намібії, Ефіопії, ДР Конго, Уганді та Нігерії, Єгипті та на Мадагаскарі (до 100 осіб в кожній)[104][lower-alpha 1]. Найбільші єврейська громади на континенті присутні у південноафриканських Йоганнесбурзі (приблизно 50 тис. осіб), Кейптауні (16 тис.), Дурбані (2,7 тис.), Преторії (1,5 тис.) та марокканській Касабланці (1 тис.)[105].

Історично юдеї континенту поділяються на кілька груп[4]:

  • Сефарди — близькосхідні євреї, що населяють країни Північної Африки, з отриманням Ізраїлем незалежності більшість громад переселилася на його землі. Вони потрапили до Південного Середземномор'я після руйнування Другого храму римлянами під час Юдейської війни у ІІ столітті, з арабськими завоюваннями потрапили у VIII столітті до Іспанії. Звідки вони були вигнані Альгамбрським декретом із завершенням Реконкісти 1492 року. Частина іспанських і португальських євреїв осіла в Африці.
  • Місра — магрибські євреї та бербери, що сповідують юдаїзм. Їх часто рахують разом з сефардами, населяли країни Магрибу (Марокко, Алжир, Туніс). У XX столітті, після здобуття французькими колоніями незалежності, частина переселилась до Франції, частина до Ізраїлю.
  • Фалаша (бет-ізраел) — ефіопські євреї, що виводять історію своєї громади від Менеліка, сина царя Соломона й цариці Савської. Ймовірно були обернені в юдаїзм вихідцями з Південної Аравії (Саби). Визнані Починаючи з 1977 року ізраїльским урядом було здійснено ряд операцій з репатриації фалаша до Ізраїлю («Соломон», «Моїсей» тощо). Останню таку операцію було здійснено 2013 року («Канфей йона»).
  • Ашкенази — західноєвропейські євреї, що оселились на півдні континенту.
  • Караїми — нечисленна група вихідців зі Східної Європи та Криму.
  • Всередині синагоги міста Алжир, 1840 рік
  • Єврейська родина Константіни, 1900 рік, Алжир
  • Барельєф фалаша у ефіопському Ґондері
  • Операція «Соломон»
  • Ребе Мордехай Абу Серур

У Західній Африці, передусім в Тімбукту, після проникнення туди ісламу існували єврейські громади «біляд ель-Судан» які за сотні років свого існування асимілювались місцевим населенням і зникли. Останнім раввином Тімбукту наприкінці XIX століття був ребе Мордехай Абу Серур. 1496 року португальский король Мануель I вислав тисячі євреїв на острови Сан-Томе, Принсіпі та Зеленого Мису, які з часом також зазнали асиміляції. Юдаїзм сповідує нечисленна громада (до 10 тис.) серед етносу ігбо в Нігерії. Вони проводять багато паралелей між власною історією та етногенезом з історією євреїв. Уряд Ізраїлю не визнає їх як одне із загублених колін Ізраїлевих.

Індуїзм

Індуїзм в Африці сповідує більше 2 млн мешканців сходу та півдня, вихідців другої половини XIX століття з Індостану до британських африканських колоній та їхніх нащадків. Хоча індуїзм почав проникати до Африки разом із індійськими моряками, які торгували на східному узбережжі ще за часів раннього середньовіччя, пізніше вони були витиснені арабськими і португальськими купцями. Новим зв'язкам Індостану й Африки сприяло їхнє підкорення Британською імперією, значна кількість індусів на службі британської армії осідала в інших колоніях, серед яких і східноафриканські. Серед поселенців у Кенії, Уганді й Танзанії було багато сикхів. Перші робітники-поселенці в Дурбані (ПАР) звели свій храм з дощатого заліза 1875 року, який простояв 30 років і не витримав черговий сезон дощів. Пізніше його було відновлено і тепер це історична пам'ятка провінції Квазулу-Наталь. Серед індійської громади в Південній Африці 20 років прожив Магатма Ґанді, перш ніж повернутися до Індії для участі в індійському визвольному русі. Значна індуїстська громада Уганди (65 тис. осіб) була вигнана з країни тодішнім диктатором генералом Іді Аміном 1972 року. Вигнанці оселились у Великій Британії, Канаді та Індії. Через 20 років, після скасування закону, незначна частина повернулась до Кампали і заснувала там релігійну громаду[106].

Приблизно половина сучасних африканських індуїстів населяє острови Індійського океану. На Маврикії майже половина населення країни сповідує індуїзм, це найбільша релігійна громада острова[107]. Значні громади індуїстів також населяють ПАР, Танзанію, Кенію. Незначні громади індуїстів присутні також в Уганді, Судані, Ефіопії, Джибуті, Сомалі, Мозамбіці, Малаві, Замбії, Зимбабве, Руанді та Бурунді.

  • Священне озеро Ганга-Талао (Гран-Бассен) на Маврикії
  • Перший індуїстський храм в Африці, 1875 рік
  • Індуїстський храм в Дурбані, ПАР
  • Біженці з Уганди в аеропорту Схіпхол, Нідерланди
  • Індуїстський храм в Кампалі, Уганда

Індуїзм не месіанська релігія, тому її поширення здебільшого пов'язане з розширенням етнічних громад вихідців з Індії. Хоча наприкінці XX століття відбулися певні зрушення в бік прозелітства. Це діяльність Свамі Ганананди, робота місіонерів Міжнародного товариства свідомості Крішни (ISKCON) у Південно-Африканській Республіці, Уганді та Нігерії.

Буддизм
Нанхуа, найбільший буддистський храм в Африці, Бронкгорстспрейт, ПАР

Буддизм на континенті сповідує дуже незначна частка населення, близько 250 тис. вірян (оцінка 2010 року)[108]. Переважно це вихідці з Китаю та Південно-Східної Азії, що мігрували до Південної Африки (ПАР) та на острови Індійського океану (Маврикій, Реюньйон). Окрім буддизму вони також сповідують даосизм і традиційну китайську релігію (до 130 тис. вірян, за оцінкою 2010 року)[109].

Найбільша громада буддистів мешкає в ПАР (190 тис. вірян), значні громади також в Танзанії (33 тис.), Лівії (20 тис.), Алжирі (17 тис.), Нігерії (12 тис.), на Маврикії (20 тис.) та Мадагаскарі (15 тис.). Найбільша частка буддистів серед вірян на Маврикії — 1,5-2 %[110][111].

Бахаїзм
Бахаїський храм в Кампалі, Уганда

Історія бахаїзму тісно пов'язана із африканським континентом від самого свого початку, Бахаулла 1863 року відвідав Єгипет під час конвоювання до в'язниці в Акко. За його дорученням Набіл-і-Азам, до свого ув'язнення 1868 року, здійснював місіонерську діяльність в цій країні. Наприкінці XIX століття успішну прозелітичну діяльність вів Мірза Абул-Фадл, а Абдул-Баха, що замінив свого батька Бахауллу після його смерті на посаді голови релігійної громади, прожив у Єгипті кілька років. Наступник Абдул-Бахи, Шогі Ефенді подорожував Африкою в 1929 і 1940 році. Упродовж 1924—1960 років віра була офіційно зареєстрована в Єгипті, але пізніше заборонена і переслідувалася владою. Релігійний рух зазнав особливого піднесення в 1950-1960-х роках, коли 1953 року бахаїсти оголосили «Десятирічний хрестовий похід» до країн Тропічної Африки[112]. У 2006—2209 роках єгипетські бахаїсти зазнали переслідувань в Єгипті через проблему з впровадженням ідентифікаційних карток[113]. Їхні будинки підпалювали, родинами виганяли з поселень[114]. Бахаїсти Африки проводять традиційні регіональні конференції, на яких вони планують програми розвитку місцевих громад[115].

Найчисельніші релігійні громади бахаїстів 2010 року розміщувались в Кенії (512,9 тис. вірян)[lower-alpha 2], ДР Конго (282,9 тис.)[lower-alpha 3], ПАР (238,5 тис.)[lower-alpha 4], Замбії (190,4 тис.)[lower-alpha 5][116]. Вони входять в десятку найбільших бахаїстських громад світу. Найбільша частка серед прихильників інших вірувань у бахаїстів на Маврикії (1,8 % від загальної кількості населення)[lower-alpha 6] в Замбії (1,8 %)[lower-alpha 7] та Кенії (1,0 %)[lower-alpha 8][116].

Нерелігійність

Під нерелігійністю загалом розуміють не віднесення себе до будь-якої традиційної релігії, або сповідування різноманітних філософських ідей, що заперечують надприродне, або таке мислення, що лежить в рамах раціонального (агностицизм, атеїзм, деїзм, скептицизм, світський гуманізм, ігностицизм, раціоналізм). Ідеї нерелігійності в Африці мають багатотисячолітню історію, найактивніші сліди яких ми простежуємо в античні часи[117]. Значна кількість африканських філософських ідей, серед яких «убунту», дали свої пагони у світському гуманізмі[118]. Від 1950-1960-х років течія нерелігійних рухів у Африці набуває все більшої популярності серед молодих людей, що отримали європейську освіту. Особливо цьому сприяли ідеї комунізму, соціалізму та антиколоніального руху, що набули вагомого впливу на континенті після Другої світової війни. Найбільше нерелігійних людей (за оцінкою Геллапу) спостерігається в Південній, зокрема в Південно-Африканській Республіці (20 %), Ботсвані (16 %), Мозамбіці (13 %), Анголі (10 %), Намібії (8 %) і Зімбабве, та Північній Африці, Алжирі й Судані (9 %)[119].

  • Катеб Ясін
  • Самора Машел
  • Шон Куті
  • Ронні Касрілс
  • Лео Ігве
  • Воле Шоїнка
  • Надін Гордімер

Відомими представниками цих філософських течій є: єгипетська феміністка Алія Магда Ельмагді, кенійський економіст, батько американського президента Барак Обама старший, танзанійський політик Кінгунге Нгомбале-Мвіру, нігерійський правозахисник Лео Ігве, алжирські письменник Рашид Буджедра та прозаїк і драматург Катеб Ясін, південноафриканська письменниця Надін Гордімер, борці з апартеїдом Ронні Касрілс і Закі Ахмат, президент Мозамбіку Самора Машел, нігерійський музикант Шон Куті, нігерійський письменник і педагог Тай Соларін, нігерійський письменник і лауреат Нобелівської премії Воле Шоїнка, марокканський журналіст та правозахисник Зінеб Ель Разуї.

Статистика
Поширення релігій в Африці за регіоном (оцінка 2006 року від ARDA)[8]
Регіон Населення Релігії Нерелігійність
християнство іслам традиційні
вірування		 індуїзм бахаїзм юдаїзм буддизм загалом атеїзм
Північ 209 948 3969,0 %87,6 %2,2 %0,0 %0,0 %0,0 %0,0 %1,1 %0,1 %
Захід 274 271 14535,3 %46,8 %17,4 %0,0 %0,1 %0,0 %0,0 %0,3 %0,0 %
Центр 118 735 09981,3 %9,6 %8,0 %0,1 %0,4 %0,0 %0,0 %0,6 %0,0 %
Схід 302 636 53362,0 %21,1 %15,6 %0,5 %0,4 %0,0 %0,019 %0,3 %0,0 %
Південь 50 619 99882,0 %2,2 %9,7 %2,1 %0,7 %0,1 %0,035 %2,7 %0,3 %
Віряни за країною у відносній та абсолютній чисельності
Країна Населення Мусульмани Християни Інші
 % чисельність  % чисельність  % чисельність
 Алжир[120]42 200 00099,041 780 0000,28119 1280,028509
 Ангола[121][122][123]29 250 00910,0292 50095,027 787 50840,01 170 000
 Бенін[124]11 362 26927,73 147 34848,55 510 70022,62 567 872
 Ботсвана[125]2 302 8780,613 81779,11 821 57620,3467 484
 Буркіна-Фасо[126]20 244 08061,512 450 10929,86 032 7358,71 761 234
 Бурунді[127]10 681 18610,01 068 11865,06 942 77025,02 670 296
 Габон[128]2 067 56110,0206 75673,01 509 31917,0351 485
 Гамбія[129]2 163 76595,72 070 7234,290 8780,24327
 Гана[130]29 614 33718,05 330 58071,021 026 17911,03 257 577
 Гвінея[131][132]11 883 51686,210 243 5909,71 152 7014,1487 224
 Гвінея-Бісау[133]1 584 76345,1714 72822,1350 23232,8519 802
 Джибуті[134]1 049 00197,01 017 5303,031 470н. д.н. д.
 Екваторіальна Гвінея[135][136]1 222 44210,01 222 44286,01 051 3004,048 897
 Еритрея[137]5 200 00036,01 872 00063,03 276 0001,052 000
 Есватіні[138]1 300 0001,013 00090,01 170 0009,0117 000
 Ефіопія[139]105 000 00034,035 700 00063,066 150 0003,03 150 000
 Єгипет[140][123]97 521 50094,792 352 8605,35 168 639н. д.н. д.
 Замбія[141]16 887 7201,0168 87787,014 692 31612,02 026 526
 Західна Сахара[142]567 42199,99567 3210,01100н. д.н. д.
 Зімбабве[143]14 848 9053,0445 46784,012 473 08013,01 930 357
 Кабо-Верде[144]544 0812,010 88185,0462 46813,070 730
 Камерун[145][146]23 794 16430,07 138 24965,015 466 2065,01 189 708
 Кенія[147]50 000 00011,05 500 00085,042 500 0004,02 000 000
 Коморські Острови[148]850 68898,3836 2260,759541,08506
ДР Конго[149][150]84 004 98915,012 600 74878,065 523 8917,05 880 349
 Республіка Конго[151]5 399 8951,686 39879,04 265 91719,41 047 579
 Кот-д'Івуар[152]24 571 04442,910 540 97733,98 329 58323,25 700 482
 Лесото[153]2 263 0100,1226380,01 810 40819,9450 338
 Ліберія[154]4 382 38720,0876 47740,01 752 95440,01 752 954
 Лівія[155]6 470 95699,06 410 9561,060 0000,16470
 Маврикій[107]1 264 88717,3218 82532,7413 61850,0632 443
 Мавританія[156]3 984 23399,93 979 7330,014500н. д.н. д.
 Мадагаскар[157][158]26 262 81010,02 626 28140,010 505 12450,013 131 405
 Майотта[159]256 51898,8253 4391,23078н. д.н. д.
 Малаві[160][161]17 931 63720,03 586 32779,914 327 3770,117 931
 Малі[162]19 107 70695,018 152 3202,4458 5842,6496 800
 Марокко[163]34 779 40099,134 466 3850,9313 014н. д.н. д.
 Мозамбік[164][165]28 861 86320,011 544 74560,014 430 93110,02 886 186
 Намібія[166]2 413 6430,4965485,02 051 59615,0362 046
 Нігер[167]21 466 86398,321 101 9261,0214 6680,7150 268
 Нігерія[168]191 000 00050,095 500 00050,095 500 000н. д.н. д.
ПАР[169]57 725 6001,91 096 78679,746 007 30318,510 679 236
 Південний Судан[151][170]12 323 41920,02 464 68360,57 455 66819,52 403 066
 Реюньйон[171]865 8264,236 36484,8734 22011,095 240
 Руанда[172]12 001 1364,8576 05493,411 209 0611,8216 020
 Сан-Томе і Принсіпі[173]197 7003,0593196,0189 7921,01977
 Сейшельські Острови[174]94 2051,1103693,187 7045,85463
 Сенегал[175]15 726 03796,115 112 7213,6566 1370,347 178
 Сомалі[176]15 181 92599,815 171 9250,0210 000н. д.н. д.
 Судан[177]40 810 08097,039 585 7773,01 224 302н. д.н. д.
 Сьєрра-Леоне[178]7 719 72978,66 067 70620,81 605 7030,538 598
 Танзанія[179]55 000 00035,019 250 00061,033 550 0004,02 200 000
 Того[180]7 352 00020,01 470 40029,02 132 08051,03 749 520
 Туніс[181]11 446 30099,011 423 4070,440 0000,643 150
 Уганда[182]38 823 10014,05 435 23481,031 446 7115,01 941 155
 Центральноафриканська Республіка[183]4 737 42315,0710 61350,02 368 71135,01 658 098
 Чад[143]15 353 18458,08 904 84641,06 294 8051,0153 531

Див. також

Примітки
  1. Пораховані євреї, що не відділяють себе від громади ні за етнічним походженням, ні за релігійною традицією.
  2. 3-тє місце у світі.
  3. 5-те місце у світі.
  4. 8-ме місце у світі.
  5. 10-те місце у світі.
  6. 4-те місце у світі.
  7. 3-тє місце у світі.
  8. 10-те місце у світі.

Джерела
  1. Restless Spirits: Syncretic Religion Yolanda Pierce, Ph.D. Associate Professor of African American Religion & Literature
  2. African religious beliefs - Tewahedo - Palo - Serer - Tijaniyyah - Vodon. Процитовано 13 березня 2015.
  3. Dr J.O. Awolalu, Studies in Comparative Religion Vol. 10, No. 2. (Spring, 1976).
  4. Шпажников Г. А., 1981, с. 36.
  5. Harrison, Philip (2004). South Africa's top sites. (вид. 1st). Klenilworth: Spearhead. ISBN 9780864865649.
  6. Шпажников Г. А., 1981, с. 12-15.
  7. Шаревская Б. И., 1964.
  8. The Association of Religion Data Archives (ARDA) - факультет соціології Пенсильванського університету.
  9. Шпажников Г. А., 1981, с. 6.
  10. Шпажников Г. А., 1981, с. 15-23.
  11. Шпажников Г. А., 1981, с. 15.
  12. Шпажников Г. А., 1981, с. 16.
  13. (англ.) Britannica Book of the Year 2003. — L. : Encyclopædia Britannica, 2003. — С. 306. — ISBN 978-0-85229-956-2.
  14. Religious Composition by Country, 2010-2050 : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // pewforum.org : вебсайт. — Pew Research Center, 2015. — 2 April. — Дата звернення: 30 березня 2021 року.
  15. Шпажников Г. А., 1981, с. 18.
  16. Шпажников Г. А., 1981, с. 19.
  17. Шпажников Г. А., 1981, с. 20.
  18. Шпажников Г. А., 1981, с. 21.
  19. Шпажников Г. А., 1981, с. 22.
  20. Шпажников Г. А., 1981, с. 23.
  21. Шпажников Г. А., 1981, с. 23-26.
  22. Johnstone, Patrick; Miller, Duane. Believers in Christ from a Muslim Background: A Global Census // IJRR. — 2015. — No. 11. Архівовано з джерела 10 березня 2021 року.
  23. Activities Report 2003 : [англ.] : [арх. 9 травня 2021 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2003. — 3 September. — Дата звернення: 9 травня 2021 року.
  24. Tim Stafford. Historian Ahead of His Time : [англ.] : [арх. 9 травня 2021 року] / Tim Stafford : журнал. — Christianity Today, 2007. — 8 February. — Дата звернення: 9 травня 2021 року.
  25. Rachel Donadio. On Africa Trip, Pope Will Find Place Where Church Is Surging Amid Travail // New York Times. — N. Y., 2019. — March, 15. — ISSN 0362-4331. Архівовано з джерела 2020.11.12.
  26. The Catholic Explosion. Missionary of Africa Priest Speaks of Challenges and Promise in 7,000% Growth : [англ.] : [арх. 14 листопада 2011 року] // Zenit. The World seen from Rome : вебсайт. — 2011. — 11 November. — Дата звернення: 15 листопада 2011 року.
  27. Шпажников Г. А., 1981, с. 27.
  28. David Barrett. International Bulletin of Missionary Research. — 2006. — Vol. 30, no. 1 (January, 29).
  29. Synod to Address Ethnic and Religious Divisions : [англ.] : [арх. 23 серпня 2017 року] // americamagazine.org : журнал. — America Magazine, 2009. — 12 October. — Дата звернення: 8 травня 2021 року.
  30. (англ.) Philip Jenkins. The Next Christendom: The Coming of Global Christianity. — Oxford. : Oxford University Press, 2006. — 292 с. — ISBN 0-19-514616-6.
  31. Bruce Johnston. King-maker cardinal hints at possibility of African pope : [англ.] : [арх. 8 травня 2021 року] / Bruce Johnston // Sydney Morning Herald : вебсайт. — 2002. — 5 April. — Дата звернення: 20 квітня 2002 року.
  32. Rory Carroll. The Guardian profile: Cardinal Francis Arinze : [англ.] : [арх. 9 березня 2021 року] / Rory Carroll // The Guardian : вебсайт. — 2003. — 3 October. — Дата звернення: 8 травня 2021 року.
  33. Шпажников Г. А., 1981, с. 31.
  34. (англ.) Ronald G. Roberson. The Eastern Christian Churches: A Brief Survey. — 7th Edition. — Orientalia Christiana, 2017. — 276 с. — ISBN 8872103215.
  35. Шпажников Г. А., 1981, с. 27-29.
  36. Шпажников Г. А., 1981, с. 29.
  37. Шпажников Г. А., 1981, с. 28.
  38. Church of Nigeria : [англ.] : [арх. 27 вересня 2007 року] // Anglican-nig.org : вебсайт. — 2007. — 18 April. — Дата звернення: 18 квітня 2007 року.
  39. Church of Uganda : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  40. Anglican Church of Kenya : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  41. Episcopal Church of the Sudan : [англ.] : [арх. 20 липня 2008 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  42. Anglican Church of Southern Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  43. Anglican Church of Tanzania : [англ.] : [арх. 6 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  44. Province of the Episcopal Church in Rwanda : [англ.] : [арх. 4 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  45. Church of the Province of Central Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  46. Anglican Church of Burundi : [англ.] : [арх. 5 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  47. Church of Christ in Congo – Anglican Community of Congo : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  48. Church of the Province of West Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  49. BWA annual statistics : [англ.] : [арх. 18 червня 2016 року] // bwanet.org : вебсайт. — Baptist World Alliance, 2014. — 31 December. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  50. Presbyterian Church of East Africa : [англ.] : [арх. 5 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  51. Presbyterian Church of Nigeria : [англ.] : [арх. 26 жовтня 2014 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  52. Presbyterian Church of Africa : [англ.] : [арх. 4 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  53. Church of Christ in Congo – Presbyterian Community of Congo : [англ.] : [арх. 6 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  54. Presbyterian Church of Cameroon : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  55. (англ.) Patrick Johnstone and Jason Mandryk. Operation World: 21st Century Edition. — Paternoster, 2001. — С. 419.
  56. Presbyterian Church of the Sudan : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  57. Presbyterian Church in Cameroon : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  58. Presbyterian Church of Ghana : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  59. Uniting Presbyterian Church in Southern Africa : [англ.] : [арх. 4 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  60. Presbyterian Church in Rwanda : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  61. Church of Jesus Christ in Madagascar (FJKM) : [англ.] : [арх. 5 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  62. United Church of Zambia : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  63. Qui sommes-nous? : [англ.] : [арх. 30 листопада 2012 року] // eeccameroun.org : вебсайт. — Evangélique du Cameroun. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  64. Uniting Reformed Church in Southern Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  65. Lesotho Evangelical Church : [англ.] : [арх. 7 жовтня 2012 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  66. Reformed Church of Christ in Nigeria : [англ.] : [арх. 21 вересня 2012 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  67. Reformed Church in Zambia : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  68. Evangelical Reformed Church of Angola : [англ.] : [арх. 14 березня 2018 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  69. The Church of Christ in the Sudan among the Tiv (NKST) : [англ.] : [арх. 25 серпня 2011 року] // Recweb.org : вебсайт. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  70. Evangelical Church of Congo : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  71. Evangelical Congregational Church in Angola : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  72. United Congregational Church of Southern Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  73. Ethiopian Evangelical Church Mekane Yesus : [англ.] : [арх. 11 лютого 2017 року] // eecmy.org : вебсайт. — News and Events. EECMY, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  74. Churches in Tanzania : [англ.] : [арх. 1 липня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  75. Churches in Madagascar : [англ.] : [арх. 1 липня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  76. Churches in Nigeria : [англ.] : [арх. 9 травня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  77. Churches in Namibia : [англ.] : [арх. 1 липня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  78. Churches in South Africa : [англ.] : [арх. 9 серпня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  79. Churches in Cameroon : [англ.] : [арх. 18 жовтня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  80. Churches in Zimbabwe : [англ.] : [арх. 19 жовтня 2016 року] // lutheranworld.org : вебсайт. — The Lutheran World Federation, 2016. — 1 July. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  81. Methodist Church Nigeria : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  82. Methodist Church of Southern Africa : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  83. United Methodist Church of Ivory Coast : [англ.] : [арх. 4 вересня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  84. Methodist Church Ghana : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  85. Methodist Church in Kenya : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  86. Шпажников Г. А., 1981, с. 32.
  87. Orthodox Christianity in the 21st Century. Pew Research Center's Religion & Public Life Project. 8 листопада 2017. «Egypt has the Middle East’s largest Orthodox population (an estimated 4 million Egyptians, or 5% of the population), mainly members of the Coptic Orthodox Church.»
  88. Summary and Statistical Report of the 2007 Population and Housing Census Results : [англ.] : [арх. 04.06.2012] : статистичний звіт. — Federal Democratic Republic of Ethiopia, Population Census Commission, .
  89. Eritrean Orthodox Tewahedo Church : [англ.] : [арх. 29 квітня 2021 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  90. 2000 Years of History : [англ.] : [арх. 18 квітня 2012 року] // The Jewel of Africa. Ethiopia : вебсайт. — Дата звернення: 18 квітня 2012 року.
  91. Greek Orthodox Patriarchate of Alexandria and All Africa : [англ.] : [арх. 3 квітня 2021 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 3 квітня 2021 року.
  92. Шпажников Г. А., 1981, с. 33-34.
  93. Gordon Melton. «African Initiated Churches». Academic Dictionaries and Encyclopedias. http://protestantism.enacademic.com/11/African_Initiated_Churches. Процитовано 26 жовтня 2014.
  94. Redemption Camp | Armin Rosen. First Things. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
  95. Church of the Lord (Aladura) : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  96. Council of African Instituted Churches : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  97. Church of Christ Light of the Holy Spirit : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  98. African Church of the Holy Spirit : [англ.] : [арх. 9 серпня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  99. African Israel Nineveh Church : [англ.] : [арх. 21 травня 2011 року] // oikoumene.org : вебсайт. — World Council of Churches, 2006. — 1 January. — Дата звернення: 21 травня 2011 року.
  100. New Apostolic Church International. Nak.org. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 26 жовтня 2014.
  101. Zahlen, Daten, Fakten (Stand 31.12.2007) (нім.). Neuapostolische Kirche International. 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
  102. News: New Apostolic Church International (NAC) (нім.). 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 2 вересня 2010.
  103. Шпажников Г. А., 1981, с. 34.
  104. (англ.) DellaPergola, Sergio. World Jewish Population, 2018 // The American Jewish Year Book / Dashefsky, Arnold; Sheskin, Ira M. (eds.). — Dordrecht : Springer, 2018. — С. 361–452. — ISBN 9783030039066.
  105. Jewish Community in South Africa : [англ.] : [арх. 2 квітня 2021 року] // jewishsa.co.za : вебсайт. — Jewish Board of Deputies. — Дата звернення: 2 квітня 2021 року.
  106. Henckaerts, Jean-Marie; Sohn, Louis B. Mass Expulsion in Modern International Law and Practice. — Dordrecht : Martinus Nijhoff, 1995. — ISBN 90-411-00725.
  107. Mauritius : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  108. Most Buddhist Nations (2010) — QuickLists : [англ.] : [арх. 21 квітня 2021 року] // thearda.com : вебсайт. — The Association of Religion Data Archives, 2011. — 1 January. — Дата звернення: 21 квітня 2021 року.
  109. Most Chinese Universist Nations (2010) — QuickLists : [англ.] : [арх. 21 квітня 2021 року] // thearda.com : вебсайт. — The Association of Religion Data Archives, 2011. — 1 January. — Дата звернення: 21 квітня 2021 року.
  110. Religious Adherents, 2010 – Mauritius : [англ.] : [арх. 25 січня 2021 року] // thearda.com : вебсайт. — The Association of Religion Data Archives, 2011. — 1 January. — Дата звернення: 21 квітня 2021 року.
  111. Buddhism in Mauritius (1981) : [англ.] : [арх. 24 жовтня 2004 року] // Adherents.com : вебсайт. — 2001. — 10 November. — Дата звернення: 24 жовтня 2004 року.
  112. Overview Of World Religions. General Essay on the Religions of Sub-Saharan Africa : [англ.] // Division of Religion and Philosophy University of Cumbria : вебсайт. — Дата звернення: 9 грудня 2007 року.
  113. Gonn, Adam. Victory In Court For Egyptian Baha'i : [англ.] // allheadlinenews.com : вебсайт. — Cairo, Egypt: AHN, 2009. — 24 September. — Дата звернення: 24.09.2009.
  114. Baha`i Homes Attacked in Egypt Village : [англ.] : [арх. 2 жовтня 2009 року] : вебсайт. — Reuters, 2009. — 3 April. — Дата звернення: 2 жовтня 2009 року.
  115. Regional Conferences of the Five Year Plan; November 2008–March 2009 : [англ.] : [арх. 10 квітня 2021 року] // Baháʼí International Community : вебсайт. — 2008. — 20 October. — Дата звернення: 10 квітня 2021 року.
  116. QuickLists: Most Baha'i Nations (2010) : [англ.] : [арх. 21 квітня 2021 року] // thearda.com : вебсайт. — Association of Religion Data Archives, 2011. — 1 January. — Дата звернення: 21 квітня 2021 року.
  117. (англ.) Mat'e M. B. The History of Freethinking in Ancient Egypt. — 1956.
  118. (англ.) McGowan D. Atheism For Dummies. — Wiley, 2013. — ISBN 9781118509210.
  119. (англ.) Zuckerman P. Atheism and Secularity. — ABC-CLIO, 2009. — ISBN 9780313351822.
  120. Algeria : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  121. Angola : [англ.] : [арх. 19 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  122. Angola. State.gov. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 15 серпня 2012.
  123. Table: Muslim Population by Country. Pew Research Center's Religion & Public Life Project (англ.). 27 січня 2011. Процитовано 3 листопада 2018.
  124. Benin : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  125. Botswana. State.gov (2007-09-14). Retrieved on 2013-07-28.
  126. Burkina Faso : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  127. Religions - Burundi. www.nationsencyclopedia.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  128. Gabon. State.gov. 17 листопада 2010. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 серпня 2012.
  129. The Gambia : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  130. 2010 Population and Housing Census
  131. Guinea : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  132. Guinea. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 13 березня 2015.
  133. Guinea-Bissau. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 13 березня 2015.
  134. Djibouti : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  135. Equatorial Guinea. State.gov. 17 листопада 2010. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 серпня 2012.
  136. Muslims of Equatorial Guinea. insamer.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  137. Religious Composition by Country 2010-2050. Pew Research Center. Процитовано 26 жовтня 2017.
  138. 2008 Report on International Religious Freedom — Swaziland : [арх. 8 травня 2021 року] / United Nations High Commissioner for Refugees // Refworld. — Дата звернення: 13 березня 2015.
  139. 2007 Ethiopian census first draft Ethiopian Central Statistical Agency (accessed 6 May 2009)
  140. Egypt : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  141. Zambia. State.gov. Retrieved on 2013-07-28.
  142. Western Sahara : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  143. Numbers and Percentage of Muslims in African Countries. Research on Islam and Muslims in Africa (амер.). 14 лютого 2013. Процитовано 8 вересня 2018.
  144. Cape Verde. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 13 березня 2015.
  145. Cameroon. U.S. Department of State (амер.). Процитовано 8 вересня 2018.
  146. Cameroon Muslims. insamer.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  147. Kenya : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  148. Comoros : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  149. Democratic Republic of the Congo : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  150. Muslims of the Democratic Republic of the Congo (DRC). insamer.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  151. Global Religious Landscape Table — Percent of Population — Pew Forum on Religion & Public Life. Features.pewforum.org (2012-12-18). Retrieved on 2013-07-28.
  152. Cote d'Ivoire : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  153. Lesotho : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  154. Liberia. U.S. Department of State (амер.). Процитовано 3 листопада 2018.
  155. Libya. U.S. Department of State (амер.). Процитовано 3 листопада 2018.
  156. Mauritania : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  157. Madagascar : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  158. Madagascar. U.S. Department of State (амер.). Процитовано 3 листопада 2018.
  159. Mayotte : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  160. Malawi : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  161. Malawi Facts and Figures | RIPPLE Africa. www.rippleafrica.org (en-GB). Процитовано 3 листопада 2018.
  162. Mali : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  163. Morocco : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  164. Mozambique : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  165. Reporter, Staff. Mozambique fears growth of Islam. The M&G Online (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  166. Namibia. State.gov (2010-11-17). Retrieved on 2013-07-28.
  167. Niger. U.S. Department of State. Процитовано 13 березня 2015.
  168. Nigeria : [англ.] : [арх. 25 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  169. South Africa : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  170. South Sudanese Muslims. insamer.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2018.
  171. Welcome religiousintelligence.co.uk – BlueHost.com. Religiousintelligence.co.uk. Архів оригіналу за February 28 2008. Процитовано 15 серпня 2012.
  172. Rwanda. State.gov. Процитовано 15 серпня 2012.
  173. Sao Tome and Principe. State.gov. 17 листопада 2010. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 серпня 2012.
  174. Seychelles : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  175. Senegal : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  176. Somalia : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  177. Sudan : [англ.] : [арх. 18 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  178. Sierra Leone. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 13 березня 2015.
  179. Tanzania : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  180. Togo : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  181. Tunisia : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.
  182. UGANDA 2016 International Religious Freedom report. Архів оригіналу за 15 серпня 2017.
  183. Central African Republic : [англ.] : [арх. 30 березня 2021 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2021. — 24 March. — Дата звернення: 30 березня 2021 року. — ISSN 1553-8133.

Література
Українською
  • Кучменко Е. М. Історико-культурна спадщина країн Азії та Африки в новий час. — К., 2000.
  • Павлов С. В. та ін. Географія релігій : навч. посіб. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — (Освіта ХХІ століття)
  • Філоненко Ю. М. Географія релігій : навч. посіб. — Ніжин : Вид-во НДУ ім. Миколи Гоголя, 2006. — 256 с.
  • Шевчук Л. Т. Сакральна географія : навч. посіб. — Л. : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 160 с.
Англійською
  • (англ.) African System of Thought. — L., 1965.
  • (фр.) Benot J. Ideologies des independences africaines. — P., 1969.
  • (англ.) Blyden E. W. Christianity, Islam and the Negro Race. — L., 1949.
  • (англ.) The Wiley-Blackwell Companion to African Religions / Bongmba, Elias Kifon, ed. — 2012.
  • (англ.) Carlton J. H. Nationalism: a Religion. — N. Y., 1960.
  • (англ.) Church, State and Education in Africa. — N. Y., 1966.
  • (англ.) Encyclopedia of Religion and Ethics. Vol. 1—12. — Edinburgh, 1908—1926.
  • (англ.) Engel, Elisabeth. Encountering Empire: African American Missionaries in Colonial Africa, 1900—1939. — Stuttgart : Franz Steiner, 2015. — 303 с.
  • (англ.) Freeman-Grenville G. S. P. Islam and Christianity in East Africa // African Ecclesiastical Review. — Masaka, Uganda, 1960. — Vol. July.
  • (англ.) Gluckman M. Order and Religion in Tribal Africa. — L., 1963.
  • (англ.) Horton R. African Traditional Thought and Western Science // Africa. — 1967. — Vol. 37, no. 2.
  • (англ.) July R. W. The Origins of Modern African Thought. — Gaber, 1968.
  • (англ.) King N. Q. Christian and Muslim in Africa. — N. Y., 1971.
  • (англ.) Mbiti, John S. Introduction to African religion. — 2nd ed. — 1991.
  • (англ.) Mendelsohn J. God, Allah and Ju Ju. — N. Y., 1962.
  • (англ.) Olupona, Jacob K. African Religions: A Very Short Introduction. — 2014.
  • (англ.) Order and Rebellion in Tribal Africa. — L., 1963.
  • (англ.) Parrinder G. Religion in an African City. — Z., 1953.
  • (англ.) Parrinder G. Monotheism and Pantheism in Africa // JRA. — 1970. — Vol. 3.
  • (англ.) Parrinder G. African Traditional Religion. — 3rd ed. — L. : Sheldon Press, 1974. — ISBN 0-85969-014-8.
  • (англ.) Parrinder G. Africa's Three Religions. — 2nd ed. — L. : Sheldon Press, 1976. — ISBN 0-85969-096-2.
  • (англ.) Ray, Benjamin C. African Religions: Symbol, Ritual, and Community. — 2nd ed. — 1999.
  • (англ.) Religion in the Middle East Three Religions in Concord and Conflict. — Cambridge, 1969.
  • (англ.) African Ideas of God / Smith L. W. (ed). — Edinburgh, 1950.
  • (англ.) Tradition and Transition in East Africa. — L., 1969.
  • (англ.) Wilson M. Religion and the Transformation of Society, a Study in Social Change in Africa. — Cambridge, 1971.
  • (англ.) Welbourne, F. B. Atoms and Ancestors. — Hodder & Stoughton General Division, 1968. — 72 с. — ISBN 9780713115277.
Російською
  • (рос.) Африка: энциклопедический справочник в 2-х тт / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 672; 673 с.
  • (рос.) Андрианов Б. Б. Население Африки. — М., 1964.
  • (рос.) Дэвидсон Б. Африканцы. Введение в историю культуры. — М., 1975.
  • (рос.) Идейные течения в Тропической Африке. — М., 1969.
  • (рос.) Корочанцев В. А. Африка под покровом обычая. — М., 1978.
  • (рос.) Котляр Е. С. Миф и сказка Африки. — М., 1975.
  • (рос.) Крывелёв И. А. История религий [в 2-х тт.]. — М., 1976.
  • (рос.) Лавроцкий И. Р. Боги в тропиках. — М., 1968.
  • (рос.) Лот Т. Вторжение в Восточную Африку. — М., 1971.
  • (рос.) Малышева Д. Б. Религия и политика в странах Восточной Африки. — М., 1974.
  • (рос.) Пучков П. И. Современная география религий. — М., 1975.
  • (рос.) Синицына И. Ε. Обычай и обычное право в современной Африке. — М., 1978.
  • (рос.) Шаревская Б. И. Старые и новые религии Тропической и Южной Африки. — М., 1964. — 387 с.
  • (рос.) Шаревская Б. И., Тарвердова Е. А. Роль религии в общественно-политической жизни Тропической Африки. — Идейные течения в Тропической Африке. — М., 1969.
  • (рос.) Шпажников Г. А. Религия стран Африки : Справочник / Отв. ред. Р. Н. Исмагилова. — М. : Наука, 1981. — 365 с.
Французькою
  • (фр.) Tempels С. La philosophie bantou. — P., 1949.
  • (фр.) Tradition et modernisme en Afrique noire. — P., 1965.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.