Список лауреатів Нобелівської премії з фізики
Нобелівська премія з фізики (швед. Nobelpriset i fysik) — вища нагорода за наукові досягнення в області фізики, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук у Стокгольмі.
Список лауреатів
1900-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1901 | Вільгельм Конрад Рентген | Німеччина | «У знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед наукою, що виявилися у відкритті променів, названих згодом на його честь». | |
1902 | Гендрік Антон Лоренц | Нідерланди | «За видатні заслуги в дослідженнях впливу магнетизму на радіаційні явища». | |
Пітер Зееман | Нідерланди | |||
1903 | Антуан Анрі Беккерель (1/2 премії) | Франція | «У знак визнання його видатних заслуг, що виявилися у відкритті спонтанної радіоактивності». | |
|
П'єр Кюрі й Марія Кюрі (по 1/4 премії) | Франція | «За видатні заслуги в спільних дослідженнях явищ радіації». | |
1904 | Джон Вільям Стретт (лорд Релей) | Велика Британія | «За дослідження густини найпоширеніших газів і за відкриття аргону в ході цих досліджень». | |
1905 | Філіпп Едуард Антон фон Ленард | Німеччина | «За роботи з дослідження катодних променів». | |
1906 | Джозеф Джон Томсон | Велика Британія | «У знак визнання заслуг в області теоретичних й експериментальних досліджень електропровідності в газах». | |
1907 | Альберт Абрахам Майкельсон | США | «За створення точних оптичних інструментів і спектроскопічних і метрологічних досліджень, виконаних з його допомогою». | |
1908 | Габрієль Ліппман | Франція | «За створення методу фотографічного відтворення кольорів на основі явища інтерференції». | |
1909 | Гульєльмо Марконі | Італія | «За видатний внесок у створення бездротової телеграфії». | |
Карл Фердинанд Браун | Німеччина |
1910-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1910 | Ян Дідерик ван дер Ваальс | Нідерланди | «За роботу над рівняннями агрегатних станів газів та рідин». | |
1911 | Вільгельм Він | Німеччина | «За відкриття в області законів, що керують тепловим випромінюванням». | |
1912 | Нільс Густав Дален | Швеція | «За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках і буях». | |
1913 | Гейке Камерлінг-Оннес | Нідерланди | «За дослідження властивостей речовини при низьких температурах, які привели до отримання рідкого гелію». | |
1914 | Макс фон Лауе | Німеччина | «За відкриття дифракції рентґенівських променів у кристалах». | |
1915 |
|
Вільям Генрі Брегг й Вільям Лоренс Брегг | Велика Британія | «За заслуги в дослідженні структури кристалів за допомогою рентгенівських променів». |
1916 | Премія не присуджувалась. | |||
1917 | Чарлз Гловер Баркла | Велика Британія | «За відкриття характеристичного рентгенівського випромінювання елементів». | |
1918 | Макс Карл Еріст Людвіг Планк | Німеччина | «У знак визнання його заслуг у розвитку фізики завдяки відкриттю квантів енергії». | |
1919 | Йоханнес Штарк | Німеччина | «За відкриття ефекта Доплера в канальних променях і розщеплення спектральних ліній в електричному полі». |
1920-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1920 | Шарль Едуард Гільйом | Швейцарія | «Як визнання його заслуг перед точними вимірами у фізиці — відкриття аномалій у нікелевих сталевих сплавах». | |
1921 | Альберт Ейнштейн | Німеччина | «За заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту». | |
1922 | Нільс Бор | Данія | «За заслуги в дослідженні будови атомів і випромінювання, що випускається ними». | |
1923 | Роберт Ендрюс Міллікен | США | «За експерименти з визначення елементарного електричного заряду й вивчення фотоелектричного ефекту». | |
1924 | Манне Сігбан | Швеція | «Відкриття й дослідження в області рентгенівської спектроскопії». | |
1925 | Джеймс Франк | Німеччина | «За відкриття законів зіткнення електрона з атомом». | |
Густав Людвіг Герц | Німеччина | |||
1926 | Жан Батист Перрен | Франція | «За роботу з дискретної природи матерії й особливо за відкриття седиментаційної рівноваги». | |
1927 | Артур Голлі Комптон | США | «За відкриття ефекту, названого його ім'ям». | |
Чарльз Томсон Різ Вільсон | Велика Британія | «За метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари». | ||
1928 | Оуен Віланс Річардсон | Велика Британія | «За роботи з терміольних досліджень, і особливо за відкриття закону, що носить його ім'я». | |
1929 | Луї Віктор де Бройль | Франція | «За відкриття хвильової природи електронів». |
1930-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1930 | Чандрасекара Венката Раман | Індія | «Роботи з розсіювання світла й за відкриття ефекту, названого на його честь». | |
1931 | Премія не присуджувалась. | |||
1932 | Вернер Карл Гейзенберг | Німеччина | «За створення квантової механіки, застосування якої привело до відкриття алотропних форм водню». | |
1933 | Ервін Шредінгер | Австрія | «За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії». | |
Поль Адріен Моріс Дірак | Велика Британія | |||
1934 | Премія не присуджувалася | |||
1935 | Джеймс Чедвік | Велика Британія | «За відкриття нейтрона». | |
1936 | Віктор Франц Гесс | Австрія | «За відкриття космічних променів». | |
Карл Девід Андерсон | США | «За відкриття позитрона». | ||
1937 | Клінтон Джозеф Девіссон | США | «Експериментальне відкриття дифракції електронів в кристалах». | |
Джордж Томсон | Велика Британія | |||
1938 | Енріко Фермі | Італія | «За докази існування нових радіоактивних елементів, отриманих при опроміненні нейтронами, і пов'язане із цим відкриття ядерних реакцій, що викликані повільними нейтронами». | |
1939 | Ернест Орландо Лоуренс | США | «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів». |
1940-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1940 | Премія не присуджувалася | |||
1941 | Премія не присуджувалася | |||
1942 | Премія не присуджувалася | |||
1943 | Отто Штерн | США | «Внесок у розвиток методу молекулярних пучків і відкриття та вимір магнітного моменту протона». | |
1944 | Ісідор Айзек Рабі | США | «За резонансний метод вимірів магнітних властивостей атомних ядер». | |
1945 | Вольфганг Паулі | Австрія | «За відкриття принципу заборони Паулі». | |
1946 | Персі Вільямс Бріджмен | США | «За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків». | |
1947 | Едвард Віктор Епплтон | Велика Британія | «За дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Еплтона». | |
1948 | Патрік Мейнард Стюарт Блекетт | Велика Британія | «За вдосконалення методу камери Вільсона й зроблені у зв'язку із цим відкриттями в області ядерної фізики й космічної радіації». | |
1949 | Хідекі Юкава | Японія | «За пророкування існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил». |
1950-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1950 | Сесил Френк Павелл | Велика Британія | «За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриття мезонів, що був здійснених за допомогою цього методу». | |
1951 | Джон Дуглас Кокрофт | Велика Британія | «За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок». | |
Ернест Томас Синтон Волтон | Ірландія | |||
1952 | Фелікс Блох | США | «За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття». | |
Едвард Міллс Перселл | США | |||
1953 | Фріц Церніке | Нідерланди | «Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа». | |
1954 | Макс Борн | Велика Британія | «За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за його статистичну інтерпретацію хвильової функції». | |
Вальтер Боті | ФРН | «За метод збігів для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку з цим відкриття». | ||
1955 | Вілліс Юджин Лемб | США | «За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню». | |
Полікарп Куш | США | «За точне визначення магнітного моменту електрона». | ||
1956 | Джон Бардін | США | «За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту». | |
Волтер Хаузер Браттейн | США | |||
Вільям Бредфорд Шоклі | США | |||
1957 | Лі Цзундао | КНР | «За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки». | |
Чженьнін Янг | КНР | |||
1958 | Павло Олексійович Черенков | СРСР | «За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». | |
Ілля Михайлович Франк | СРСР | |||
Ігор Євгенович Тамм | СРСР | |||
1959 | Оуен Чемберлен | США | «За відкриття антипротона». | |
Еміліо Джино Сегре | Італія |
1960-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1960 | Дональд Артур Глазер | США | «За винахід бульбашкової камери». | |
1961 | Роберт Хофштедтер | США | «За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів». | |
Рудольф Людвіг Мессбауер | ФРН | «За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я». | ||
1962 | Лев Давидович Ландау | СРСР | «За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію». | |
1963 | Юджин Пол Вігнер | США | «За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії». | |
Марія Гепперт-Маєр | США | «За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра». | ||
Ганс Єнсен | ФРН | |||
1964 | Чарлз Хард Таунс (1/2 премії) | США | «За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі». | |
Микола Геннадійович Басов(1/4 премії) | СРСР | |||
Олександр Михайлович Прохоров (1/4 премії) | СРСР | |||
1965 | Синітіро Томонага | Японія | «За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток». | |
Джуліан Швінгер | США | |||
Річард Філліпс Фейнман | США | |||
1966 | Альфред Кастлер | Франція | «За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах». | |
1967 | Ганс Альбрехт Бете | США | «За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок». | |
1968 | Луїс Волтер Альварес | США | «За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій ним техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних». | |
1969 | Маррі Гелл-Ман | США | «За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій». |
1970-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1970 | Ганнес Альфвен | Швеція | «За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики». | |
Луї Ежен Фелікс Неель | Франція | «За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі застосування в області фізики твердого тіла». | ||
1971 | Лауреат на nobelprize.org | Денніс Габор | Велика Британія | «За винахід і розробку голографічного методу». |
1972 | Джон Бардін | США | «За створення теорії надпровідності, яку зазвичай називають теорією БКШ». | |
Леон Ніл Купер | США | |||
Джон Роберт Шріффер | США | |||
1973 | Есакі Леон (Лео) | Японія | «За експериментальні відкриття туннельних явищ в напівпровідниках і надпровідниках». | |
Івар Йевер | Норвегія, США | |||
Брайан Девід Джозефсон | Велика Британія | «За теоретичне передбачення властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона». | ||
1974 | Лауреат на nobelprize.org | Мартін Райл | Велика Британія | «За піонерські дослідження в області радіофізики». |
Лауреат на nobelprize.org | Ентоні Хьюіш | Велика Британія | ||
1975 | Оге Нільс Бор | Данія | «За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку». | |
Бен Рой Моттельсон | Данія | |||
Лауреат на nobelprize.org | Лео Джеймс Рейнуотер | США | ||
1976 | Бертон Ріхтер | США | «За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу». | |
Семюел Тінг | США | |||
1977 | Філіп Воррен Андерсон | США | «За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і невпорядкованих систем». | |
Невілл Френсіс Мотт | Велика Британія | |||
Джон Ван Флек | США | |||
1978 | Петро Леонідович Капиця | СРСР | «За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур». | |
Арно Аллан Пензіас | США | «За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання». | ||
Роберт Вудро Вільсон | США | |||
1979 | Шелдон Лі Глешоу | США | «За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі передбачення слабких нейтральних струмів». | |
Абдус Салам | Пакистан | |||
Стівен Вайнберг | США |
1980-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1980 | Джеймс Вотсон Кронін | США | «За відкриття порушень фундаментальних принципів у розпаді нейтральних K-мезонів». | |
Лауреат на nobelprize.org | Вал Логсден Фітч | США | ||
1981 | Ніколас Бломберген | США | «За внесок у розвиток лазерної спектроскопії». | |
Артур Леонард Шавлов | США | |||
Лауреат на nobelprize.org | Кай Сігбан | Швеція | «За внесок у розвиток електронної спектроскопії з високою роздільною здатністю». | |
1982 | Лауреат на nobelprize.org | Кеннет Вільсон | США | «За теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами». |
1983 | Лауреат на nobelprize.org | Субраманьян Чандрасекар | Індія, США | «За теоретичні дослідження фізичних процесів, що грають важливу роль у будові і еволюції зірок». |
Лауреат на nobelprize.org | Вільям Альфред Фаулер | США | «За теоретичне й експериментальне дослідження ядерних реакцій, що мають важливе значення для утворення хімічних елементів Всесвіту». | |
1984 | Карло Руббіа | Італія | «За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z — носіїв слабкої взаємодії». | |
Симон ван дер Мер | Нідерланди | |||
1985 | Клаус фон Клітцинг | ФРН | «За відкриття квантового ефекту Хола». | |
1986 | Лауреат на nobelprize.org | Ернст Руска | ФРН | «За роботу над електронним мікроскопом». |
Герд Бінніг | ФРН | «За винахід скануючого тунельного мікроскопа». | ||
Генріх Рорер | Швейцарія | |||
1987 | Георг Беднорц | ФРН | «За важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах». | |
Александр Мюллер | Швейцарія | |||
1988 | Леон Ледерман | США | «За метод нейтринного променя й доказ двоїстої структури лептонів за допомогою відкриття мюонного нейтрино». | |
Лауреат на nobelprize.org | Мелвін Шварц | США | ||
Джек Стейнбергер | США | |||
1989 | Лауреат на nobelprize.org | Норман Рамзей | США | «За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневому мазері й інших атомних годинниках». |
Лауреат на nobelprize.org | Ганс Демельт | США | «За розробку методу втримання одиночних іонів». | |
Лауреат на nobelprize.org | Вольфганг Пауль | ФРН |
1990-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
1990 | Лауреат на nobelprize.org | Джером Фрідман | США | «За піонерські дослідження глибоко непружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток». |
Генрі Кендалл | США | |||
Лауреат на nobelprize.org | Річард Тейлор | Канада | ||
1991 | П'єр Жиль де Жен | Франція | «За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери». | |
1992 | Файл:CHARPAK Georges-24x50-2005 cropped.jpg | Жорж Шарпак (Григорій Харпак) | Франція | «За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери». |
1993 | Лауреат на nobelprize.org | Рассел Халс | США | «За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації». |
Джозеф Тейлор мол. | США | |||
1994 | Бертрам Брокхауз | Канада | «За створення нейтронної спектроскопії». | |
Лауреат на nobelprize.org | Кліффорд Шалл | США | «За створення методу нейтронної дифракції». | |
1995 | Мартін Перл | США | «За відкриття тау-лептона». | |
Фредерік Рейнс | США | «За експериментальне виявлення нейтрино». | ||
1996 | Девід Лі | США | «За відкриття надплинності гелію-3». | |
Дуглас Ошеров | США | |||
Роберт Колман Річардсон | США | |||
1997 | Стівен Чу | США | «За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем». | |
Клод Коен-Таннуджи | Франція | |||
Вільям Філіпс | США | |||
1998 | Роберт Лафлін | США | «За відкриття нової форми квантової рідини (при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд». | |
Хорст Штермер | Німеччина | |||
Лауреат на nobelprize.org | Денієл Цуї | США | ||
1999 | Герард 'т Хоофт | Нідерланди | «За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій». | |
Мартін Вельтман | Нідерланди |
2000-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
2000 | Жорес Іванович Алфьоров | Росія | «За розробки в напівпровідниковій техніці». | |
Лауреат на nobelprize.org | Герберт Кремер | Німеччина | ||
Лауреат на nobelprize.org | Джек Кілбі | США | «За дослідження в області інтегральних схем». | |
2001 | Ерік Корнелл | США | «Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе — Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристик конденсатів». | |
Карл Віман | США | |||
Вольфганг Кеттерле | Німеччина | |||
2002 | Раймонд Девіс молодший | США | «За створення нейтринної астрономії». | |
Лауреат на nobelprize.org | Масатосі Косіба | Японія | ||
Ріккардо Джакконі | США | «За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа». | ||
2003 | Олексій Олексійович Абрикосов | Росія, США | «За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3». | |
Віталій Лазарович Гінзбург | Росія | |||
Ентоні Леггет | Велика Британія, США | |||
2004 | Девід Гросс | США | «За відкриття асимптотичної свободи у теорії сильних взаємодій». | |
Лауреат на nobelprize.org | Девід Політцер | США | ||
Френк Вільчек | США | |||
2005 | Рой Глаубер | США | «За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії, зокрема методики частотного гребінця» | |
Джон Голл | США | |||
Теодор Генш | Німеччина | |||
2006 | Джон Матер | США | «За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання». | |
Джордж Смут | США | |||
2007 | Альбер Фер | Франція | «За відкриття ефекту гігантського магнетоопору» | |
Петер Грюнберг | Німеччина | |||
2008 | Макото Кобаясі | Японія | «За встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків» | |
Тосіхіде Масукава | Японія | |||
Йоїчіро Намбу | США | «відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні» | ||
2009 | Чарлз Куен Као | Гонконг, Велика Британія, США | «За революційні відкриття стосовно передачі світла оптоволоконними лініями для оптичного зв'язку» | |
Віллард Бойл | Канада, США | «За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень — ПЗЗ-сенсора» | ||
Джордж Сміт | США | |||
2010-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
2010 | Андрій Гейм | Нідерланди | «за експерименти з двовимірним матеріалом графеном». | |
Костянтин Новоселов | Велика Британія, Росiя | |||
2011 | Сол Перлматтер | США | «за відкриття прискореного розширення Всесвіту за допомогою спостережень над далекими надновими». | |
Браян П. Шмідт | Австралія | |||
Адам Рісс | США | |||
2012 | Серж Арош | Франція | «за основоположні експериментальні методи, які уможливлюють вимірювання та маніпулювання окремими квантовими системами»[1] | |
Девід Вайнленд | США | |||
2013 | Франсуа Англер | Бельгія | «за теоретичне відкриття механізму, який допомагає нам розуміти походження маси субатомних частинок й існування якого було доведено виявленням передбаченої елементарної частинки в експериментах ATLAS і CMS на Великому адронному колайдері в ЦЕРН»[2] | |
Пітер Хіггс | США | |||
2014 | Акасакі Ісаму | Японія | «за винахід ефективних блакитних світлодіодів, що привели до появи яскравих та енергозберігаючих білих джерел світла»[3] | |
Амано Хіросі | Японія | |||
Накамура Шюджі | Японія, США | |||
2015 | Артур Макдональд | Канада | «за відкриття нейтринних осциляцій, що доводить наявність маси нейтрино»[4] | |
Такаакі Каджита | Японія | |||
2016 | Девід Таулесс | Велика Британія | «за теоретичне відкриття топологічних фазових переходів та топологічних фаз речовини»[5] | |
Данкан Галдейн | Велика Британія | |||
Джон Костерліц | Велика Британія | |||
2017 | Райнер Вайс | США | «за вирішальний внесок у розробку детектора LIGO та спостереження гравітаційних хвиль»[6] | |
Баррі Баріш | США | |||
Кіп Торн | США | |||
2018 | Артур Ешкін | США | «за розробку лазерних щипців та їхнє використання у біологічних системах»[7] | |
Жерар Муру | Франція | «за розробку методів генерації високоефективних, ультра коротких оптичних імпульсів»[7] | ||
Донна Стрікленд | Канада | |||
2019 | Джеймс Піблс | Канада | «за теоретичні відкриття у фізичній космології»[8] | |
Мішель Майор | Швейцарія | «за відкриття екзопланети, що обертається навколо сонцеподібної зірки»[8] | ||
Дідьє Кело |
2020-і
Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
---|---|---|---|---|
2020 | Роджер Пенроуз | Велика Британія | «за відкриття, що утворення чорної діри є впевненим передбаченням загальної теорії відносності».[9] | |
Райнгард Ґенцель | Німеччина | «за відкриття надмасивного компактного об'єкту в центрі нашої Галактики».[9] | ||
Андреа Ґез | США | |||
2021 | Клаус Гассельманн | Німеччина | «за роботу: "Фізичне моделювання клімату Землі, кількісна оцінка мінливості та надійне прогнозування глобального потепління"»[10]. | |
Сюкуро Манабе | Японія | |||
Джорджо Паризі | Італія |
Примітки
- The Nobel Prize in Physics 2012 (англ.)
- The Nobel Prize in Physics 2013 (англ.)
- The Nobel Prize in Physics 2014 (англ.)
- The Nobel Prize in Physics 2015 (англ.)
- The Nobel Prize in Physics 2016
- The Nobel Prize in Physics 2017
- The Nobel Prize in Physics 2018
- The Nobel Prize in Physics 2019
- The Nobel Prize in Physics 2020
- Всесвітнє потепління та зміни клімату: оголосили результати Нобелівської премії з фізики-2021
Література
- Чолаков В. Ученые и открытия. — М.: Мир, 1987.
- (рос.) Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.