Жінки в Азербайджані

XIX століття в житті Азербайджану характеризується творчою активністю жінок. Політичні, економічні та культурні процеси, що відбуваються в Азербайджані з цього століття, дали імпульс освіті жінок і більш активній участі їх у суспільному житті. Знаменитими творчими діячами того періоду є Хуршидбану Натаван, Агабейїм ага Агабаджі, Гончабейїм, Фатма ханум Каміни, Шахнігяр ханум, Гамер-бейїм Шейда Гарабагі та інші.

Хуршудбану Натаван, дочка останнього карабаського хана і відома азербайджанська поетеса брала активну участь у забезпеченні міського населення водою і провела водопровідну лінію в Шуші з джерела Іси в місцевості Сарибаба.[2]

У цей період, поряд з просвітництвом, важливе місце у суспільстві займала і благодійність. Говхар Гаджар, Гаміда Джаваншир, Нігяр Шихлінська, Мясьма Талишинська, Салтанат Ахмедова та інші створили жіночі благодійні товариства, які проводили значну роботу.

Мечеть Тазапір, побудована Набат Ашурбейлі-Рзаєвою, є результатом одного з таких благодійних заходів.[3]

1901 рофку відкрилася Александринська жіноча мусульманська школа, перша азербайджанська світська школа для дівчаток і перша такого роду в Російській імперії.[4][5]

Внаслідок «нафтового буму» в Баку в другій половині XIX століття сформувався місцевий заможний прошарок торгово-промислової буржуазії, серед яких були і представниці жіночої статі, що давало їм право голосу на виборах в органи місцевого самоврядування. Згідно зі «Списком виборців» до Бакинської міської думи між 1906-1909 роками у виборах брало участь понад 200 жінок, які відповідали критеріям викладеним у «Виборчому цензі».[6]

1907 року представники мусульманської фракції запропонували законопроект (ініціатором був Халіл-бек Хасмамедов), згідно з яким пропонувалося надати жінкам право голосу. Даний законопроект було прийнято з боку Мусульманської фракції, але з застереженням (передвиборчі збори повинні були проводитися роздільно). Розпуск Думи царем залишив цю ініціативу нереалізованою.[7]

Лютнева революція 1917 року стала важливою подією на шляху боротьби за жіночу рівноправність.[6][8]

На першому з'їзді партії «Мусават» (найбільшої політичної партії азербайджанців на той момент), який відбувся 26 жовтня 1917 року, було ухвалено партійну програму, 14 пунктом якої було «Правом участі у виборах користуються всі громадяни, які досягли 20-річного віку, без різниці статі, національності і віросповідання».[7]

Після проголошення 28 травня 1918 року Азербайджанської Демократичної Республіки в країні за найкоротші терміни було проведено демократичні перетворення. Загальне виборче право було введено в Азербайджані 1918 року Азербайджанською Демократичною Республікою, за день до висадки в Баку британських військ під командуванням генерала Вільяма Томсона. Було прийнято закон «Про вибори до установчих зборів Азербайджанської республіки». У загальному положенні цього закону зазначалося: «Установчі збори утворюються з членів, обраних населенням на основі загального, без різниці статі і рівного виборчого права, шляхом прямих виборів і таємного голосування, із застосуванням начала пропорційного представництва». Далі в третьому пункті другої глави зазначалося «Право участі у виборах до Установчих зборів користуються громадяни республіки обох статей, яким до дня виборів виповнюється 20 років».

Таким чином Азербайджан став першою мусульманською країною, в якій жінкам було надано таке право; азербайджанські жінки навіть випередили в цьому плані більшість своїх європейських та американських колег.[6]

1921 рік увійшов в історію Азербайджану як рік Першого з'їзду жінок. Основною метою цього з'їзду була ідея визволення жінки. Інститут дошкільного виховання, створений для дівчаток 1921 року, роком пізніше було реорганізовано у Вищий жіночий педагогічний інститут.

Початок видання журналу «Шарг гадини» («Східна жінка») 1923 року стало знаменною подією в історії жіночого руху в Азербайджані.

Друга Світова війна дала імпульс до ширшого залучення жінок до праці. Чоловіків, що пішли на фронт, у багатьох галузях замінили жінки. У цей період з'явилися льотчиці Лейла Мамедбекова, Зулейха Сеїдмамедова, Сона Нурієва, капітаном судна стала Шовкет Салімова.

Лейла Мамедбекова — азербайджанська льотчиця, перша жінка-льотчик на Кавказі і переможниця зі стрибків з парашутом. Заснувала школу десантників і парашутистів, де за роки війни підготувала близько 4 тисяч парашутистів-десантників і сотні льотчиків.[9]

З'їзди жінок Азербайджану, проведені в радянський період у 1957, 1967 і 1972 роках також відіграли важливу роль у розвитку азербайджанського жіночого руху, набутті ним більш організованої форми.

Під час активної фази Карабаського конфлікту 2 000 з 74 000 азербайджанських військових становили жінки, і 600 з них безпосередньо брали участь у військових операціях. Військова служба для жінок є добровільною.

1998 року в Азербайджані було створено Державний комітет у справах сім'ї, жінок та дітей.[10]

Станом на 2007 рік, кілька жінок займали важливі посади в уряді Азербайджану, зокрема посади віце-спікера парламенту, декількох заступників міністрів та заступника голови Центральної виборчої комісії.

В законодавстві Азербайджану в даний час відсутні будь-які обмеження для жінок щодо політичної діяльності. Станом на 2011 рік, зі 125 членів національних зборів Азербайджану 19 були жінками. При цьому це був найкращий показник порівняно з попередніми роками.

Згідно з показниками 2014 року, 50,3 % від загальної чисельності населення країни складали жінки. Це близько 4 763 600 осіб.

В даний час^[коли?] у Збройних силах Азербайджану в званнях офіцерів, прапорщиків, сержантів та рядових служать близько однієї тисячі жінок. Жінки-військовослужбовці ЗС країни задіяні в сферах освіти, діловодства, надання медичної допомоги, розвитку міжнародного співробітництва. Вони служать в тилу, військах зв'язку, розвідки та інших родах військ.[11][12]

2013 року в Азербайджані було відкрито три притулки для жінок—жертв насильства. 11 регіональних центрів підтримки сім'ї здійснюють важливу роботу співтовариства, таку як запобігання раннього вступу в шлюб, підтримка неповних сімей та заохочення гендерної рівності.

Більшість працюючих жінок в Азербайджані зайняті в освітній сфері.

На 2014 рік жінки становлять 76,2 % від загальної кількості вчителів середніх шкіл країни, 77,5 % від загального числа викладачів професійних шкіл, 47,2 % від учителів вищих навчальних закладів.

Крім того, 64,4 % лікарів Республіки становлять жінки. Близько 49,2 % докторантів і 51,2 % усіх вчених становлять жінки. Серед жінок є троє академіків і 11 асоційованих членкинь Азербайджанської Національної Академії Наук.

Загальна частка жінок, які працюють на державній службі становить 28 %. Близько 17 % від підприємців також є жінками.

2014 року 7 неурядових центрів підтримки були акредитовані для забезпечення соціальної допомоги жертвам домашнього насильства.

Після виборів 2014 року кількість жінок у муніципалітетах країни збільшилася з 4 % у 2004 році до 35 %.

На 2016 рік економічно активне населення становить 5 012 700, з яких 2 439 500 — жінки (48,67 %). Чисельність зайнятого населення — 4 759 900, 2 294 200 — жінки (48,2 %)

На 2017 рік населення Азербайджану 9 810 000, з яких 4 918 800 становлять жінки (50,14 %).[13]

У 2016 році народилося 159 тисяч 500 дівчаток і це становить 46,8 % від загальної кількості народжених дітей.

На 2017 рік жінок серед вчителів — 78,1 %, у середніх спеціальних навчальних закладах — 76,1 %, у вищих навчальних закладах — 51,9 %, серед лікарів — 64,9 %. Серед державних службовців — 28,7 %, серед підприємців — 20,9 %, спортсменів — 40,2 %.[14]

Протягом 2011 року членкині парламенту та голова Державного комітету у справах жінок і дітей активізували свою діяльність проти насильства в сім'ї. Висвітлення у ЗМІ питань домашнього насильства також почало піднімати рівень обговорення проблеми в суспільстві. 2010 року було прийнято Закон «Про запобігання насильству в сім'ї», який встановив рамки для розслідування скарг на побутове насильство, визначив процес видачі заборонних судових наказів, а також передбачив можливість створення житла і реабілітаційних центрів для жертв домашнього насильства. Максимальний термін ув'язнення за зґвалтування становить в Азербайджані 15 років. Проституція є адміністративним правопорушенням.[15][16] Сутенери, власники публічних будинків можуть бути засуджені до тюремного ув'язнення строком до 6 років[17].