Список олій

Олії — це тригліцериди, які видобуваються із рослин. Такі олії були присутні в людській культурі протягом тисячоліть.[1] Їстівні рослинні олії використовуються в їжу, як для приготування їжі, так і як харчові додатки. Багато із олив, придатні для харчування, та для іншого використання, спалюються як паливо, наприклад у каганцях або як заміна палива із нафти.

Є кілька видів олій, які відрізняються методом видобування їх із рослин. Відповідна частина рослини піддається тискові для отримання олії, таким чином отримують пресовану олію. Всі олії, які подані в списку даної статті, можуть отримуватися цим методом. Олію також можна отримати з рослин шляхом розчинення подрібнених рослинних частин у воді, або іншому розчиннику. Отриманий розчин відділяють від рослинного матеріалу та концентрують, таким чином отримують вимиту олію. Суміш також можна розділяти, відганяючи олію від рослинного матеріалу. Таким чином добувають ефірні олії. Ефірні олії часто мають відмінні властивості та застосування, від олій, добутих пресуванням, або вимиванням.

Майже всі рослини містять певну кількість олії, але широко використовується та продається тільки декілька головних олійних культур,[2] їх доповнюють кілька десятків дрібних олійних культур.[3]

Олії можна класифікувати за кількома ознаками, наприклад:

  • За походженням: більшість (але не всі) олій добуваються із плодів, або насіння рослин, таким чином олію можна класифікувати групуючи їх за подібними рослинами, наприклад, «горіхові олії».
  • За використанням: як вище було описано, олію використовують в кулінарії, як паливо, в косметиці, для медичних цілей та для промислового використання.

Харчові олії

Список олій основний олійних культур

Ці олії займають левову частку світового виробництва харчових олій. Всі вони також можуть використовуватися як паливо.

  • Арахісова олія, в невеликій кількості використовується як приправа до салатів. Має досить високу температуру димоутворення, тому широко використовується для смаження.[4]
  • Бавовняна олія використовується для приготування їжі і в салати, як для домашнього, так і промислового застосування.[5]
  • Кокосова олія, використовується в кулінарії та медицині, добре підходить також для промислового використання. Видобувають із м'якоті ядер свіжих горіхів кокосової пальми, рідше із копри — висушеної м'якоті ядер горіхів. Поширена в тропіках, незвична своїм складом — високий вміст жирних кислот із ланцюгами середньої довжини.[6]
  • Кукурудзяна олія, використовується в кулінарії.[7]
  • Кунжутова олія. Олія холодного віджиму вживається як легка олія для приготування, гарячого віджиму темніша, і має насичений смак.[8]
  • Оливкова олія, використовувана в приготуванні їжі, виготовленні косметичних засобів, мила, і як традиційне паливо для каганців.[9]
  • Пальмова олія найбільше виготовляється в тропічному регіоні, з-поміж інших олій.[10] Популярна в кухні Західної Африки та Бразилії.[11] Також використовується як біопаливо.[12]
  • Ріпакова олія найбільше використовується в кулінарії.[13]
  • Сафлорова олія, до 1960-х широко використовувалася в лакофарбовій промисловості, зараз же більше для приготування їжі.[14]
  • Соєву олію, отримують як побічний продукт переробки соєвого шроту.[15]
  • Соняшникову олію в основному використовують в кулінарії, але також може використовуватися як біодизель.[16]

Горіхові олії
Ліщинні горіхи використовуються для виготовлення ліщинової олії.

Горіхові олії, як правило, використовуються в кулінарії, завдяки їхньому смаку. Більшість з них є досить дорогими, через складнощі добування.

  • Олія бразильського горіха (з бразильського горіха) містить 75 % ненасичених жирних кислот, в основному це олеїнова та ліноленова кислоти, а також фітостерол, бета-сітостерол.[17] Олію Extra virgin отримують під час першого пресування горіхів, може використовуватися як заміна оливковій олії, завдяки своєму м'якому та приємному смаку.
  • Букова олія, з горіхів Бука лісового (Fagus sylvatica), ціниться в Європі, використовується для салатів, та для приготування їжі.[18]
  • Горіхову олію з волоського горіху використовується завдяки своєму смаку,[19] в період Ренесансу художники використовували її для олійних фарб.[20][21]
  • Кедрова олія з горішків сосни сибірської продається як олія для гурманів,[22][23] і має потенційний інтерес у медицині, як добавка, яка пригнічує апетит.[24]
  • Олія кеш'ю (з горіхів кеш'ю) чимось подібна до оливкової. Може використовуватися в боротьбі з карієсом зубів.[25]
  • Ліщинова олія (з ліщинових горіхів) використовується в їжу завдяки своєму ароматові. Також може використовується для захисту шкіри.[26]
  • Олія макадемії (з горіхів Макадемії) з м'яким горіховим смаком, та високою температурою димоутворення.[19]
  • Мигдалева олія з горіхів мигдалю використовується в їжу, але в першу чергу йде на виробництво косметичних засобів.[27]
  • Олія монгонго з горіхів дерева монгонго (Schinziophyton rautanenii), які поширені в Південній Африці. Характеризується високий вмістом вітаміну Е. Також використовується для захисту шкіри.[28]
  • Олія пекан з горіхів дерева пекан цінується в харчуванні, але для отримання якісної олії потрібно використовувати свіжі горіхи.[29]
  • Фісташкова олія має зелений колір та сильний аромат.[19]

Цитрусові олії

Із ряду цитрусових можна добувати віджимну олію. Частина із них, наприклад олія лимону та апельсину, використовуються як ефірні олії, що доволі рідкісно для пресованих олій. Із насіння більшості цитрусових отримують олію.[30][31][32][33]

  • Апельсинова олія, як і лимонна, добувається холодним пресуванням, а не відгонкою.[34] На 90 % складається із D-лимонену. Використовується як ароматична олія, в миючих засобах, і як смакова приправа.[35]
  • Петігренова апельсинова олія
  • Грейпфрутову олію отримують із грейпфрутів. Вперше її добули експериментально у 1930 році, добре підходить для виробництва мила.[36]
  • Лимонна олія за ароматом подібна до фруктів. Одна із небагатьох ефірних олій, яку добувають пресуванням.[37] Використовується як ароматична добавка[38] та в аромотерапії.[39]
  • Петігренова померанцева олія
Плоди обліпихи

Олія з насіння баштанних культур
Олія з насіння кавуна використовується для приготування їжі у Західній Африці.

До цього списку входять всі представники гарбузових: гарбузи, дині, кавуни, огірки, кабачки. Насіння цих культур відзначені високим вмістом олії, але немає достатньої інформації про методи її добування. В більшості випадків ці рослини вирощуються для вживання у їжу, використання олії пов'язане разом із використанням насіння у їжу.[40]

  • Гарбузова олія — це спеціальна кулінарна олія, виробляється в Австрії, Словенії та Хорватії. В основному використовується для заправки салатів.[41]
  • Олію мускатного гарбуза добувають із насіння Cucurbita moschata, має горіховий присмак і використовується в салатах, маринадах та засмажках.[42]
  • Олія гіркого гарбуза добувається із китайського гіркого гарбуза. Містить багато α-Елеостерової кислоти. Поточні дослідження вказують на потенційний протиракові властивості.[43]
  • Олія еґуш із насіння Cucumeropsis mannii, багате на лінолеву кислоту.[44]
  • Кавунову олію отримують із насіння кавуна (Citrullus vulgaris). Традиційно використовується для приготування їжі у Західній Африці.[45][46]
  • Олію тикви звичайної, добувають із насіння тикви звичайної, яку вирощують в тропічному регіоні. Використовується як харчова олія.[47]
  • Олію тикви вонючої добувають із насіння Cucurbita foetidissima, рослина із нестерпним запахом, природний ареал в південному заході Північної Америки.[48]

Харчові додатки

Ряд олій використовуються як харчові додатки (або «нутрацевтики»), через вміст поживних речовин та їх передбачуваний медичний ефект. Олія з насіння огірочника лікарського, смородини чорної та енотери містять велику кількість γ-ліноленової кислоти (відповідно 23 %, 15–20 % та 7–10 % в кожній з рослин), що й привернуло увагу дослідників.

Інші харчові олії
  • Абрикосова олія подібна до мигдалевої. Використовується в косметиці.[59]
  • Авокадову олію також використовують в їжу,[60] але значно більше — в косметичній та фармакологічній промисловостях.[61][62] Також характеризується високою температурою димоутворювання в 265,56 °C.[63]
  • Амарантову олію отримують з насіння щириці, відзначається високим вмістом сквалену та ненасичених жирних кислот.[64]
  • Арганову олію отримують з насіння арганії, у Марокко використовують як харчову олію та у косметичних цілях,[65] з 1990-х років після відкриття жіночих кооперативів по видобуванню олії,[note 1] набуває поширення і в Європі.
  • Олію бабассу отримують із насіння пальми Attalea speciosa, за своїми характеристиками подібна до кокосової олії.[66]
  • Бамієву олію отримують із насіння бамії (Abelmoschus esculentus). В основному складається з олеїнової та лінолевої кислот.[67] Харчова олія, зеленувато жовтого кольору з приємним смаком та запахом.[68]
  • Буролисткову олію отримують із насіння буролистки однорічної, характеризується високим вмістом омега-3 ненасичених жирних кислот. Використовується як харчова олія, для медичного застосування в Азіатській фітотерапії, для захисту шкіри, та для приготування оліфи.[69][70]
  • Олія виноградних кісточок використовується для приготування їжі та заправляння салатів, також нею обприскують родзинки, щоб вони зберігали свій аромат.[71]
  • Гірчична олія використовується в кулінарії в Індії, для випічок. Також як масажну олію.[72]
  • Гранатову олію отримують з насіння гранату, має високий вміст паніцікової кислоти. Проводяться сучасні медичні дослідження з метою лікування та запобігання раку.[73][74]
  • Олія діка, з насіння Irvingia gabonensis, яка росте в Західній Африці. Використовується для виготовлення маргарину, мила та фармацевтичних препаратів, наприклад як пігулковий лабрикант. Не набула значного поширення.[75][76]
  • Олію какао отримують з плодів дерева какао, використовується для виробництва шоколаду, також входить до складу деяких мазей та косметичних засобів.[77]
  • Канарієву олію отримують із насіння дерева Canarium ovatum. Використовується на Філіпінах як харчова олія, так і як олія для освітлення.[78]
  • Капокову олію отримують із насіння бавовняного дерева, використовують як харчову олію, або для виробництва мила.[79]
  • Олію кейп-каштану або олію янгу добувають із дерева Calodendrum capense. Популярна в Африці, використовується для захисту шкіри.[80]
  • Кенафову олію отримують з насіння кенафу. Ця харчова олія подібна до бавовняної олії, має довгу історію використання.[81][82]
  • Олія кіноа (кіноа)подібна за своїм складом до кукурудзяної олії.[83]
  • Конопляна олія — це високоякісна харчова олія[84] також використовується для виготовлення фарб, лаків, смол та м'якого мила.[85]
Насіння коріандру, з якого добувають коріандрову олію.
  • Коріандрову олію отримують із насіння коріандру, який широко використовують як ароматична добавка, наприклад в джині, та багатьох пряноароматичних сумішах.[86] Недавні дослідження виявили антимікробні властивості цієї олії проти харчових бактерій, наприклад кишкової палички.[87]
  • Олію кохун отримують із насіння пальм Кохун (Attalea cohune), використовується як мастило, для приготування їжі, виготовлення мила та в каганцях.[88]
  • Лалемантієву олію із насіння Lallemantia iberica, з родини Глухокропивових, виявлено в місцях археологічних розкопок на півночі Греції.[89]
  • Лімнантієву олію отримують із насіння Limnanthes alba, дуже стабільна олія із вмістом понад 98 % жирних кислот із довгим ланцюгом. Подібна до ріпакової олії для промислового використання.[90]
Насіння маку, використовується для виготовлення макової олії
  • Макову олію з насіння маку тривалий час використовують в кулінарії, живописі, для виготовлення лаків та мила.[91][92][93][94]
  • Мафурову олію отримують з насіння Trichilia emetica (дерево із роду Meliaceae). Використовується для харчування в Ефіопії. Муфарове масло отримують паралельно із олією, воно не придатне в їжу і використовується для виготовлення мила, свічок, для захисту шкіри, як паливо та в медицині..[95]
  • Мерулову олію добувають із ядер мерули. Використовують як харчову олію, за її легкий, горіховий смак. Також йде на виготовлення мила. Суміш жирних кислот за своїм складом та співвідношенням подібні до таких в оливковій олії.[96][97]
  • Морингову олію отримують із насіння моринги маслянистої (Moringa oleifera). Характеризується високим вмістом бегенової кислоти. Надзвичайно стабільна олія. Також використовується як біопаливо.[98]
  • Мускатникову олію отримують з плодів роду мускатника, на відміну від інших олій, це ефірна олія, добувають її паровою дистиляцією. Мускатникова олія містить велику кількість тримістирину[99]
  • Олію з насіння нетреба отримують з рослини роду Нетреба, за властивостями подібна до макової олії, на смак та запах подібна до соняшникової олії.[100][101]
  • Олію з насіння нігер отримують із їстівного насіння рослини Нігер (ботанічна назва Guizotia abyssinica), які належать до родини Айстрових роду Guizotia. Рослину почали культивувати на Ефіопському нагір'ї, звідти набуло поширення і вирощується від Малаві до Індії.[102]
  • Папаєва олія має високий вміст омега-3 та омега-6 жирних кислот, подібна до оливкової олії.[103] Не варто плутати із папаєвою олією, яку добувають рідинною екстракцією.[104]
  • Олію пачу отримують із насіння Caryocar brasiliense (Каріокару бразильського). Цінується в Бразилії як олія для смаження.[105]
Олія пракаксі сорту virgin
  • Олію пракаксі отримують з насіння Pentaclethra macroloba. Схожа на арахісову олію, але містить більше бегенової кислоти (19 %).[106]
  • Олію зародків пшениці використовують як харчовий додаток та в косметичних препаратах, характеризується високим вмістом вітаміну Е та октакозанолу.[107]
  • Рижієву олію отримують із насіння Camelina sativa (Рижій посівний). Одна із найраніших олійних культур, датоване використання за 6 тисяч років до нашої ери.[108] В теперішні часи виробляється на території центральної та східної Європи; з широкого використання вибуло в 1940-х роках.[109] Вважається перспективним як харчова та паливна олія.[110]
  • Рисова олія — це дуже стабільна олія для приготування їжі та для салатів, підходить для високотемпературного приготування їжі.[63][111] Має потенціал як біопаливо.[112]
Стручки ріжкового дерева, з насіння якого також отримують олію.
  • Олія ріжкового дерева (з бобів ріжкового дерева)містить велику кількість незамінних жирних кислот.[113][114]
  • Олію розторопші отримують з насіння розторопші плямистої.[115] Хороше потенційне джерело спеціальних жирних кислот, каротиноїдів, токофенолів, фенолів та природних антиоксидантів,[116] а також для загального підвищення харчової цінності їжі.[117] as well as for generally improving the nutritional value of foods.[118]
  • Олію роял вичавлюють з насіння Prinsepia utilis, дикого чагарника, який росте високо в Гімалаях. Використовується в їжу, а також в медицині на території Непалу.[119]
  • Олію сає із насіння Oenocarpus bataua. Використовується в Південній Америці в харчових цілях, подібна до оливкової олії; також йде на виготовлення мила та косметичних засобів.[120]
  • Сальну горіхову олію борнео добувають із плодів дерева роду Шорея (Shorea). Використовується як замінник какао олії, для виготовлення мила, свічок, косметики та ліків у місцевостях, де поширене це дерево.[121]
  • Олія сапоте з насіння дерева Pouteria sapota використовується для приготування їжі в Гватемалі.[122]
  • Олію сача інчі отримують на теріториї перуанської Амазонки з дерева Plukenetia volubilis. Характеризується високим вмістом бегенової, омега-3 та омега- жирних кислот.[123][124]
  • Сливова олія позиціонується як кулінарна олія для гурманів.[125] За своїм складом подібна до персикової олії[126]
  • Тарамірову олію отримують з насіння руколи (Eruca sativa), яку вирощують в Західній Азії та Північній Індії. Використовується як харчова олія, яку додають до інших, щоб видалити кислотність після старіння.[127][128]
  • Тютюнову олію отримують з насіння справжнього тютюну та інших його видів (Nicotiana). Придатне ві їжу тільки після очищення.[129]
  • Фінікова олія з кісточок фінікових пальм.[130] Низький вихід та відсутність визначних характеристик виключають олію як кандидата в список олій основного використання.[131]
  • Олію хурми отримують із насіння Diospyros virginiana. Олія темного, червоно-коричневого кольору. на смак схожа на оливкову. Складається із майже однакової кількості олеїнової та лінолевої кислот.[132]
  • Олію чайного дерева (Camellia sinensis), поширена в південному Китаї для приготування їжі. Також використовується для виготовлення мила, як олію для волосся та в багатьох інших косметичних засобах.[133][134]
  • Олію чуфи отримують при вичавлюванні бульб чуфи, або земляного мигдалю (Cyperus esculentus). За властивостями подібна до соєвої, соняшникової, або ріпакової олії.[135] Використовується в їжу, або для виготовлення мила,[136] і має потенціал як біодизельне паливо.[135]
Горішки ші, з яких добувають олію дерева ші
  • Олію ші в основному виготовляють африканські жінки, із горіхів дерева ші (Vitellaria). В основному використовується для захисту шкіри, та як заміну какао-олії в кондитерських виробах, та в косметичних засобах.[137][138]
  • Яблучна олія містить багато лінолевої кислоти.[139]

Олії, які використовуються як біопаливо
Колба із біодизельним паливом
Очищене насіння соняшника
Плоди жажоби

Окрім звичного використання деякі олії можна використовувати як біопаливо (біодизель та для спалювання). Інші ж можна використовувати тільки як паливо.[note 2][140]

Не зважаючи на те, що дизельний двигун розроблювався з урахуванням можливості використовувати рослинну олію як пальне,[141] практично все дизельне паливо має нафтове походження. Олії придатні для використання як біопаливо згідно з такими параметрами:

  1. Придатні як паливо згідно температури спалаху, енергоємності, в'язкості, продуктів згорання та інших факторів
  2. Вартість, яка основана на врожайності, вартості зусиль для вирощування продукції, щоб зібрати її, та переробити після збирання

Багатоцільові олії, які також використовуються як біопаливо

Всі перераховані олії першочергово використовуються (в основному) для інших цілей; всі, окрім тунгової олії, використовуються для харчування, але також підходять і як біопаливо.

  • Арахісову олію використовували в перших демонстраціях роботи дизельного двигуна в 1900 році.[141]
  • Бавовняна олія є об'єктом досліджень економічної ефективності як сировина для біодизельного пального.[142][143]
  • Гірчична олія як біопаливо подібна до ріпакової.[144]
  • Кокосова олія перспективна в місцевостях, де розповсюджені кокосові пальми.[145]
  • Конопляна олія відзначається низьким рівнем викидів. Її використання і розповсюдження в багатьох країнах ускладнюється через зв'язок із марихуаною.[146][147]
  • Кукурудзяна олія приваблива через значні великі врожаї зерна кукурудзи.
  • Пальмова олія — це дуже популярне біопаливо, але останнім часом ставлять під сумнів її використання як палива, через вплив на навколишнє середовище від великих площ для вирощування пальми Elaeis.[148]
  • Олію ратміл використовують в Індії для освітлення.[149]
  • Редискова олія. Насіння дикої редиски містить до 48 % олії, що робить її привабливим об'єктом як паливо.[150]
  • Олія рижію посівного отримують із насіння Camelina sativa (Рижію посівного), використовується в Європі як паливо для каганців до 18-го століття.[110]
  • Рисова олія приваблива завдяки своїй низькій ціні в порівнянні з оліями інших рослин, які вирощують в Азії.[151]
  • Рицинова олія найдешевша поміж всіх кандидатів. Кінематична в'язкість може бути проблемою.[152]
  • Ріпакову олію отримують з ріпаку (каноли). Є основним джерелом біодизелю в Німеччині.[153]
  • Салікорнієва олія з насіння Salicornia bigelovii, галофіт (солестійка рослина), яка росте в Мексиці.[154]
  • Сафлорова олія досліджується як біопаливо в штаті Монтана.[155]
  • Соєва олія; економічно не вигідно вирощувати сою для олії на паливо, але приваблива як побічний продукт переробки зерна сої в різну продукцію.[140]
  • Соняшникова олія може використовуватися як паливо, але це не завжди економічно вигідно.[156]
  • Тунгова олія згадується в кількох списках рослинних олій, які можна використовувати як біодизель.[157] Several factories in China produce biodiesel from tung oil.[158]
  • Олію чуфи описано китайськими дослідниками як таку, що має «великий потенціал як біодизельне паливо».[135]

Нехарчові олії, які використовуються виключно, або в основному як біопаливо

Ці олії добувають із рослин, які вирощують виключно для отримання біопалива.[note 3] Описані далі, а також деякі з основних олій описаних вище, отримали значно більше уваги як паливні олії, ніж інші олії.

  • Олію жожоби отримують з пустельного чагарнику, Simmóndsia chinénsis.[159]
  • Копайба — живиця, яку збирають з дерев роду Copaifera. Використовується в Бразилії як косметичний продукт, і в більшій мірі як біодизель.[160]
  • Олію нафтових горіхів, з горіхів Pittosporum resiniferum, які ростуть на Філіппінах. Уряд Філіппін одного разу проводив дослідження, щоб використовувати нафтові горіхи для виробництва біопалива.[161]
  • Олія нахор із ядер горіхів Mesua ferrea використовується в Індії як світильникова олія.[162]
  • Понгамієву олію добувають із Каранджі (Millettia pinnata), як біопаливо її вперше дослідив Удипи Шрініваса (Udipi Shrinivasa) в індійському місті Бенґалуру.[163][164]
  • Райська олія з насіння Simarouba glauca, отримала зацікавлення в Індії як сировина для отримання біодизельного палива.[165]
  • Молочай тирукалі (Euphorbia tirucalli) був популяризований хіміком Мелвіном Калвіном у 1950-му році. Розроблялася компанією Petrobras, бразильською національною нафтовою компанією в 1980-х роках.[166]
  • Олію ятрофи широко використовують в Індії як паливо. Привертає увагу для використання як біопаливо.[167][168]

Оліфи

Оліфи — це олії, які висихають до твердого стану за нормальної кімнатної температури. Такі олії використовуються як основа для олійних фарб, фарб інших видів та для фінальної обробки деревини. Окрім перерахованих далі олій, до оліф також відносяться олія грецького горіха, соняшникова та сафлорові олії.[169]

  • Вернонієву олію отримують з насіння Vernonia galamensis. На 73–80 % складається із вернолієвої кислоти (містить епоксидну функціональну групу), і може використовуватися для виробництва епоксидних смол, клеїв, лаків, фарб та промислових покриттів.[170]
  • Олія даммар з Canarium strictum використовують у фарбах як сикатив.[171] Також може використовуватися як паливо для гасових ламп.[172]
  • Здатність лляної олії до полімеризації робить її дуже підходящою для кінцевої обробки деревини, в олійних фарбах, як пластифікатор та затверджувач у мастиках та при виробництві лінолеуму.[173] Також використовується в їжу та в медичних цілях.
  • Макова олія у використанні подібна до лляної, але зі стійкішим кольором.[169]
  • Стілінгієву олію (її також називають китайським салом із рослин), отримують вимиванням насіння Sapium sebiferum. Використовується як підсушуючий агент у фарбах та лаках.[174][175]
  • Тунгову олію використовують як промислове мастило, та високоефективну компоненту в оліфах. Також може використовуватися як замінник лляної олії.[176]

Інші олії

Серія пресованих олій, які не придатні в їжу, або не використовуються у харчуванні.

Плоди амурського коркового дерева
Рицинові боби — джерело рицинової олії
Аватарова (тукумова) олія
  • Артишокову олію добувають із насіння плодів артишоку, напіввисихаюча олія з великим вмістом ненасичених кислот, має потенціал для виробництва мила, шампуню, алкідних смол та крему для взуття.[177]
  • Олія астрокаріум мурумуру використовується в лосьйонах, кремах, милі, кондиціонерах для волосся, масках для обличчя, шампунях, оліях та емульсіях, для зволоження шкіри, засобах для живлення волосся та відновлення пошкодженого, восків для депіляції.[178]
  • Баланітесову олію отримують з насіння Баланітеса єгипетського (Balanites aegyptiaca), використовувалася в стародавньому Єгипті як основа у парфумах.[98]
  • Олію плодів амурського коркового дерева використовують як інсектицид.[179][180]
  • Олію горіха басс отримують з горіхів Shorea stenoptera. Подібне до какао-олії, але з вищою температурою плавлення. Використовується в косметиці.[181][182]
  • Бладерпродову олію вичавлюють із насіння Physaria fendleri, яка родом із Північної Америки. Містить велику кількість лескверолінової кислоти, яка подібна рицинолевої кислоти, на яку багата рицинова олія. Широко вживається у промисловості. Потенційний замінник  рицинової олії, так як рослини потребують менше вологи для вирощування.[183]
  • Олію брюції яваніки добувають з насіння Brucea javanica. Показала ефективність у лікуванні деяких форм раку.[184][185]
  • Олію буріті отримують із фруктів Mauritia flexuosa, містить багато каротиноїдів та мононенасичених жирних кислот, тому має інтерес як харчова добавка. Також використовується в косметичній промисловості.[186]
  • Гевеєву олію отримують із насіння гевеї бразильської (Hevea brasiliensis), має високий потенціал використання, бо в іншому випадку просто втрачалася як відходи при добування природної гуми. Як оліфа використовується в Нігерії,[187] дизельного біопалива в Індії[188] та на корм худобі в Камбоджі та В'єтнамі.[189]
  • Олію жажоби добувають з насіння жажоби, використовується в косметиці, як замінник китового жиру, спермацету.[190]
  • Калинову олію отримують із насіння калини (Viburnum opulus). Містить багато токофенолів, каротиноїдів, ненасичених жирних кислот. Використовується в медицині.[191]
  • Олію каулмугру отримують з насіння дерева Hydnocarpus wightiana, внутрішньо та зовнішньо використовується протягом багатьох століть для лікування прокази.[192] Крім того використовується для лікування вторинного сифілісу, ревматизму, золотухи та туберкульозу.[193][194]
  • Олію крамбе отримують із насіння Crambe abyssinica. Містить велику кількість ерукової кислоти, використовується в промислових мастилах, інгібіторах корозії, та як складова при виробництві синтетичних каучуків.[195][196]
  • Кротонову олію вичавлюють із насіння Croton tiglium. Високотоксична, раніше використовувалася як радикальне проносне.[197]
  • Купуасова олія — близький аналог какао-олії, використовується для виготовлення білого шоколаду.[198]
  • Куфейову олію отримують з насіння деяких видів роду Куфея. Має потенціал як джерело тригліцеридів із жирнокислотними залишками середньої довжини.[199]
  • Олію лумбангу (горіхова олія кукуй), виготовляють на Гаваях з дерева Aleurites moluccanus, в першу чергу використовується для захисту шкіри.[200]
  • Лунарієву олію отримують з насіння Lunaria annua, яке містить 30–40 % олії. Олія містить багато жирних кислот із довгим вуглецевим ланцюгом, включно із еруковою та нервоновою кислотами, що робить її придатною для деяких цілей у промисловому використанні.[85][201]
  • Мангову олію вичавлюють із кісточок плодів манго, містить багато стеаринової кислоти, може використовуватися для виготовлення мила.[202]
  • Маракуєву олію отримують з насіння маракуї, в основному містить лінолеву кислоту (62 %), та менші кількості олеїнової (20 %) та пальмітинової (7 %) кислот. Має різноманітне використання у косметичних засобах, а також використовується у їжу людям та на корм худобі.[203]
  • Маритимову олію (Sea rocket seed oil) отримують із насіння рослини-галофіта Cakile maritima, родом з північної Африки, містить велику кількість ерукової кислоти, тому має потенціал для промислового використання.[204]
  • Олію маура, отримують з насіння Madhuca latifolia та Madhuca longifolia, які ростуть в Індії. Сиру олію використовують при прядінні шерсті, для виготовлення свічок та мила. Очищений жир використовують в їжу, та як олію гхі в Індії.[48]
  • Морквяну олію отримують із насіння моркви, використовується в продукції для захисту шкіри.[note 4][205]
  • Німову олію добувають з плодів та насіння дерева нім (Azadirachta indica), коричнево-зеленого кольору, містить значну кількість сірковмісних сполук, використовується в косметиці, медицині, та як інсектицид.[206]
  • Обліпихову олію отримують з м'якоті плодів рослин роду обліпихи, видобувається в північному Китаї, в першу чергу йде на медичні цілі.[207]
  • Ойонову олію добувають із горіхів американської пальми (Elaeis oleifera). Олію добувають із ядер та з лушпиння, використовується в їжу в Центральній та Південній Америці. Її комерціалізував канадський бізнесмен у 1990-х роках.[208][209]
  • Реп'яхову олію отримують із кореня лопуха. Використовується як рослинний лікарський засіб для догляду за шкірою голови.[210]
  • Рицинова олія має широке застосування в промисловості та медицині. Рицинові боби також використовуються як джерело токсину рицину.[140]
  • Талову олію отримують як побічний продукт виробництва деревної маси. Ще один побічний продукт виробництва — жирні кислоти талової олії (TOFA), як дешеве джерело олеїнової кислоти.[211]
  • Олію таману (або фораха)[212] отримують з горіхів Calophyllum inophyllum або Calophyllum tacamahaca, яка дуже важлива в полінезійській культурі, а також, на зважаючи на значну дорожнечу,[212] використовується для захисту шкіри.[213]
  • То́нка-олія (або олія кумару), поширений інгредієнт в одеколонах, в Бразилії використовується в медичних цілях.[214]
  • Тукумову олію видобувають із м'якоті та насіння фруктів Astrocaryum vulgare, південноамериканської олійної пальми.[215] Олію з м'якоті використовують як кондиціонер для шкіри. Олію з насіння використовують в їжу та для виготовлення мила, так як містить багато лауринової кислоти.[216]
  • Олію укуубу отримують з насіння Virola surinamensis, містить надзвичайно багато міристинової кислоти.[213]
  • Шипшинову олію використовують у засобах догляду за шкірою, особливо для старіючої та пошкодженої шкіри.[217]

Див. також

Нотатки
  1. The Targanine cooperative was founded by Prof. Zoubida Charrouf in the 1990s to help local poor, widowed and divorced women derive an income from producing and exporting high-quality argan oil. See Rainer Höfer, ред. (2009). Sustainable Solutions for Modern Economies. Royal Society of Chemistry (Great Britain). с. 401. ISBN 1847559050.
  2. Етанол, і в меншій мірі, метанол та бутанол - також використовуються як біопаливо, але в меншій мірі.
  3. Деякі рослини дають гарний комерційний вихід рослинних олій, але також використовуються і для виробництва біопалива.
  4. Насіння моркви також використовують, щоб отримати ефірну олію, яка за властивостями відмінна від пресованої.

Примітки
  1. «4,000-year-old 'kitchen' unearthed in Indiana».
  2. Economic Research Service (1995–2011). Oil Crops Outlook. United States Department of Agriculture. Процитовано 19 листопада 2011. This publication is available via email subscription.
  3. Axtell, B.L. from research by R.M. Fairman (1992). Minor oil crops. FAO. Процитовано 24 жовтня 2011.
  4. Dean, Lisa L.; Davis, Jack P.; Sanders, Timothy H. (2011). Groundnut (Peanut) Oil. У Frank Gunstone. Vegetable Oils in Food Technology: Composition, Properties and Uses. John Wiley & Sons. с. 225. ISBN 1-4443-3268-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  5. Twenty Facts about Cottonseed Oil. National Cottonseed Producers Association. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 17 жовтня 2011.
  6. Gursche, Siegfried (2008). Coconut Oil: Discover the Key to Vibrant Health. Book Publishing Company. с. 12. ISBN 1-55312-043-4. Процитовано 21 січня 2012.
  7. Food Fats and Oils (вид. 9). Institute of Shortening and Edible Oils. 2006. с. 27. Процитовано 19 листопада 2011.
  8. Hansen, Ray (August 2011). Sesame profile. Agriculture Marketing Resource Center. Процитовано 19 листопада 2011.
  9. Difference Between Olive oil and Extra Virgin Olive oil. Difference Between.net. Процитовано 19 жовтня 2011.
  10. Palm Oil Facts. Soyatech. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 19 жовтня 2011.
  11. Palm oil. Food dictionary. Epicurious. Процитовано 19 жовтня 2011.
  12. Corporate power: The palm-oil-biodiesel nexus. Seedling (GRAIN). July 2007.
  13. Canola Oil - The Myths Debunked. Canola Council of Canada. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
  14. Boland, Michael (January 2011). Safflower. Agriculture Marketing Resource Center. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 17 жовтня 2011.
  15. Bennett, David (February 5, 2003). World soybean consumption quickens. Southeast Farm Press. Процитовано 5 жовтня 2014.
  16. Boland, Michael; Stroade, Jeri (August 2011). Sunflower profile. Agricultural Marketing Resource Center. Процитовано 17 жовтня 2011.
  17. Kornsteiner-Krenn M, Wagner KH, Elmadfa I (2013). Phytosterol content and fatty acid pattern of ten different nut types. Int J Vitam Nutr Res 83 (5): 263–70. PMID 25305221. doi:10.1024/0300-9831/a000168.
  18. Janick, Jules; Paull, Robert E. (2008). The encyclopedia of fruit & nuts. Cabi Publishing. с. 405. ISBN 0-85199-638-8. Процитовано 21 листопада 2011.
  19. Simmons, Marie (2008). Things Cooks Love. Andrews McMeel Publishing. с. 295. ISBN 0-7407-6976-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  20. Powell, William F. (1990). Oil Painting Materials. Walter Foster. с. 43. ISBN 1-56010-056-7.
  21. Gottsegen, Mark. Painter's Handbook. с. 77. ISBN 0-8230-3496-8. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
  22. John Shi, Chi-Tang Ho, Fereidoon Shahidi eds., ред. (15 травня 2010). Antioxidant Functional Factors in Nuts. Functional Foods of the East. с. 353. ISBN 1-4200-7192-0.
  23. Daley, Regan (2001). In the Sweet Kitchen: The Definitive Baker's Companion. Artisan Books. с. 159. ISBN 1-57965-208-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  24. Yu Liangli; Slavin, Margaret (2008). Nutraceutical Potential of Pine Nut. У Cesarettin Alasalvar, Fereidoon Shahidi. Tree nuts: composition, phytochemicals, and health effects. CRC Press. с. 289. ISBN 0-8493-3735-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  25. Himejima, Masaki; Kubo, Isao (1991). Antibacterial agents from the cashew Anacardium occidentale (Anacardiaceae) nut shell oil. Journal of Agricultural and Food Chemistry 39 (2): 418–21. doi:10.1021/jf00002a039. Загальний огляд – Science News (March 23, 1991).
  26. Madhaven, N (2001). Final Report on the Safety Assessment of Corylus Avellana (Hazel) Seed Oil, Corylus Americana (Hazel) Seed Oil, Corylus Avellana (Hazel) Seed Extract, Corylus Americana (Hazel) Seed Extract, Corylus Rostrata (Hazel) Seed Extract, Corylus Avellana (Hazel) Leaf Extract, Corylus Americana (Hazel) Leaf Extract, and Corylus Rostrata (Hazel) Leaf Extract. International Journal of Toxicology 20 (1 Suppl): 15–20. PMID 11358108. doi:10.1080/109158101750300928.
  27. Axtell, I. Individual monographs.
  28. Bafana, Busani (July 2009). Mongongo–a tough nut worth cracking. New Agriculturist. Процитовано 28 квітня 2011.
  29. Storey, J. Benton. Pecans as a health food. Texas AgriLIFE Extension Service. Процитовано 3 грудня 2013.
  30. Jackson, John F.; Linskens, H.F. (2002). Analysis of Taste and Aroma 21. Springer. с. 131. ISBN 3540417532.
  31. Ajewole, Kola; Adeyeye, A. (1993). Characterisation of Nigerian citrus seed oils. Food Chemistry 47 (1): 77–8. doi:10.1016/0308-8146(93)90306-Z.
  32. Habib, M. A.; Hammam, M. A.; Sakr, A. A.; Ashoush, Y. A. (1986). Chemical evaluation of egyptian citrus seeds as potential sources of vegetable oils. Journal of the American Oil Chemists' Society 63 (9): 1192–6. doi:10.1007/BF02663951.
  33. Filsoof, M.; Mehran, M. (1976). Fatty acid composition of Iranian citrus seed oils. Journal of the American Oil Chemists' Society 53 (10): 654–5. doi:10.1007/BF02586282.
  34. Wong, Dominic W. S. (1989). Mechanism and theory in food chemistry. Springer. с. 253. ISBN 0-442-20753-0. Процитовано 5 жовтня 2014.
  35. Ashurst, Philip R. (994). Production and Packaging of Non-Carbonated Fruit Juices and Fruit Beverages. Springer. с. 81. ISBN 0-8342-1289-7. Процитовано 5 жовтня 2014.
  36. Jamieson, G. S.; Baughman, W. F.; Gertler, S. I. (1930). Grape fruit seed oil. Oil & Fat Industries 7 (5): 181–3. doi:10.1007/BF02564074.
  37. S. R. J. Robbins, ред. (1983). The Citrus Oils: An Introductory Review. Selected markets for the essential oils of lime, lemon and orange. с. 17.
  38. Fenaroli, Giovanni (1975). Handbook of flavor ingredients. Taylor & Francis US. с. 577. ISBN 0-87819-533-5.
  39. Rose, Jeanne; Hulburd, John (1993). The aromatherapy book: applications & inhalations. North Atlantic Books. с. 110. ISBN 1-55643-073-6.
  40. Axtell, "Cucurbitaceae
  41. Bavec, F.; Grobelnik Mlakar, S.; Rozman, Č.; Bavec, M. (2007). Oil Pumpkins: Niche for Organic Producers. У J. Janick and A. Whipkey. Issues in new crops and new uses (ASHS Press, Alexandria, VA.).
  42. Ogrodnick, Joe (Spring 2009). Butternut Squash Seed Oil Goes to Market. CALS News. Процитовано 14 січня 2011.
  43. Kohno, Hiroyuki; Yasui, Yumiko; Suzuki, Rikako; Hosokawa, Masashi; Miyashita, Kazuo; Tanaka, Takuji (2004). Dietary seed oil rich in conjugated linolenic acid from bitter melon inhibits azoxymethane-induced rat colon carcinogenesis through elevation of colonic PPARγ expression and alteration of lipid composition. International Journal of Cancer 110 (6): 896–901. PMID 15170673. doi:10.1002/ijc.20179.
  44. Kapseu, C.; Kamga, R.; Tchatchueng, J.B. (1993). Triacylglycerols and fatty acids composition of egusi seed oil (Cucumeropsis Mannii Naudin). Grasas y Aceites 44 (6): 354–356. doi:10.3989/gya.1993.v44.i6.1062.
  45. G. J. H. Grubben (ред.). Citrullus. Plant resources of tropical Africa: Vegetables. Plant Resources of Tropical Africa. с. 185. ISBN 90-5782-147-8.
  46. Salunkhe, D. K. (1992). World oilseeds: chemistry, technology, and utilization. Springer. с. 460. ISBN 0-442-00112-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  47. Axtell, «Bottle gourd»
  48. Meitzner, Laura S.; Price, Martin L. (1996). Oil Crops. Amaranth to Zai Holes. ECHO. Процитовано 6 жовтня 2014.
  49. Schauss, Alexander G.; Jensen, Gitte S.; Wu, Xianli. Açai (Euterpe oleracea). Flavor and Health Benefits of Small Fruits. с. 213–223. doi:10.1021/bk-2010-1035.ch013.
  50. Pacheco-Palencia, LA; Mertens-Talcott S; Talcott ST (Jun 2008). Chemical composition, antioxidant properties, and thermal stability of a phytochemical enriched oil from Acai (Euterpe oleracea Mart.). J Agric Food Chem 56 (12): 4631–6. PMID 18522407. doi:10.1021/jf800161u.
  51. Shahidi, Fereidoon; Miraliakbari, Homan (2005). Evening primrose (Oenothera biennis). У Paul M. Coates. Encyclopedia of dietary supplements. CRC Press. с. 197. ISBN 0-8247-5504-9. Процитовано 5 жовтня 2014.
  52. Shahidi, Fereidoon (2006). Nutraceutical and specialty lipids and their co-products. CRC Press. с. 13–14. ISBN 1-57444-499-9. Процитовано 5 жовтня 2014.
  53. Evening Primrose Oil. Drugs.com. Процитовано 25 жовтня 2011.
  54. Cousens, Gabriel (2009). Conscious Eating (вид. 2). North Atlantic Books. с. 459–460. ISBN 1-55643-858-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  55. Oomah, B. David; Mazza, G. (2000). Bioactive Components of Flaxseed: Occurrence and Health Benefits. У Fereidoon Shahidi, Chi-Tang Ho. Phytochemicals and phytopharmaceuticals. The American Oil Chemists Society. с. 106–116. ISBN 1-893997-05-7. Процитовано 5 жовтня 2014.
  56. Jacobson, Hilary (2004). Mother Food for Breastfeeding Mothers. PageFree Publishing, Inc. с. 364. ISBN 1-58961-229-9. Процитовано 5 жовтня 2014.
  57. Worku, Mulumabet; Gerald, Carresse (2007). C. elegans Chemotaxis and Reproduction Following Environmental Exposure. Proceedings of the 2007 National Conference on Environmental Science and Technology. Springer. ISBN 0-387-88482-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  58. al-Jawzīyah, Muḥammad ibn Abī Bakr Ibn Qayyim; Al Jauziyah, Imam Ibn Qayyim; Abdullah, Abdul Rahman (2003). У second. Healing with the Medicine of the Prophet. Darussalam. с. 261. ISBN 9960-892-91-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  59. Grieve, Margaret (1931). Apricot. A Modern Herbal. Dover Publications. ISBN 0-486-22798-7. Процитовано 5 жовтня 2014. Originally published in 1931, and republished regularly since.
  60. Whiley, Antony William; Schaffer, Bruce; Wolstenholme, B. Nigel (2002). The avocado: botany, production, and uses. CABI. с. 390. ISBN 0-85199-357-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  61. Magness, J.R.; Markle, G.M.; Compton, C.C. (1971). Food and feed crops of the United States. Interregional Research Project IR-4, IR Bul. 1 (Bul. 828 New Jersey Agr. Expt. Sta.). Процитовано 5 жовтня 2014., quoted in Purdue New Crops: Avocado oil.
  62. Ash, Irene (2004). Handbook of green chemicals. Synapse Info Resources. с. 531. ISBN 1-890595-79-9. Процитовано 5 жовтня 2014.
  63. Chu, Michael. Smoke Points of Various Fats. Cooking for Engineers. Процитовано 20 жовтня 2011.
  64. Pina-Rodriguez, AM; Akoh, CC (10 червня 2009). Enrichment of amaranth oil with ethyl palmitate at the sn-2 position by chemical and enzymatic synthesis. J Agric Food Chem 57 (11): 4657–62. PMID 19413361. doi:10.1021/jf900242g.
  65. Jacobs, Daniel (2010). The Rough Guide to Morocco. Penguin. с. 498. ISBN 1-84836-977-8. Процитовано 5 жовтня 2014.
  66. Codex standard for named vegetable oils. Codex Alimentarius 8. Codex Alimentarius Commission. 2001. Процитовано 5 жовтня 2014.
  67. Holser, R.; Bost, G. (May 2004). Hibiscus seed oil compositions. Journal of the American Oil Chemists' Society 95. Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 16 травня 2016.
  68. Martin, Franklin W. (1982). Okra, Potential Multiple-Purpose Crop for the Temperate Zones and Tropics. Economic Botany 36 (3): 340–345. doi:10.1007/BF02858558.
  69. Brenner, David M. (1993). Perilla: Botany, Uses and Genetic Resources. Процитовано 24 жовтня 2011.
  70. Harborne, p. 102
  71. Bewley, J. Derek; Black, Michael; Halmer, Peter (2006). The encyclopedia of seeds: science, technology and uses. CABI. ISBN 0-85199-723-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  72. Mustard oil. German Transport Information System. Процитовано 22 жовтня 2011.
  73. Stoner, Gary D. (2010). Berries and Cancer Prevention. Springer. с. 218. ISBN 1-4419-7553-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  74. Watson, Ronald Ross; Preedy, Victor R. (11 листопада 2010). Bioactive Foods and Extracts: Cancer Treatment and Prevention. Taylor & Francis US, 2010. с. 60. ISBN 1-4398-1619-0.
  75. United States National Research Council (2006). Dika. Lost Crops of Africa: Volume II: Vegetables. National Academies Press. ISBN 0-309-10333-9. Процитовано 5 жовтня 2014.
  76. Udeala, OK; Onyechi, JO; Agu, SI (January 1980). Preliminary evaluation of dika fat, a new tablet lubricant. J Pharm Pharmacol 32 (1): 6–9. PMID 6102130. doi:10.1111/j.2042-7158.1980.tb12834.x.
  77. Cocoa butter – Britannica Online Encyclopedia. Britannica Encyclopedia article. July 1998. Процитовано 10 вересня 2007.
  78. Axtell, «Pili nut»
  79. Kapok seed oil. German Transport Information Service. Процитовано 24 жовтня 2011.
  80. D. Louppe, A.A. Oteng-Amoako, M. Brink, ред. (2008). Plant resources of tropical Africa 7. PROTA. с. 110. ISBN 90-5782-209-1.
  81. Lewy, Mario (1946). Kenaf seed oil. Journal of the American Oil Chemists' Society 24 (1): 3–5. doi:10.1007/BF02645761.
  82. Bledsoe, Venita (1999). Kenaf: alternative fiber : the Bledsoe experience. Countryside Pub.
  83. Koziol, Michael J. (1993). Quinoa: A Potential New Oil Crop. New crops 2.
  84. France, Louise (November 7, 2004). Hemp oil: A true superfood?. The Guardian (London). Процитовано 24 жовтня 2011.
  85. Harborne, p. 100
  86. Ashurst, P. R. (1999). Food Flavorings. Springer. с. 17–18. ISBN 0-8342-1621-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  87. Bhanoo, Sindya N. (20 серпня 2011). A Bacteria-Busting Oil Behind a Popular Spice. New York Times.
  88. McLendon, Chuck (28 липня 2000). Attalea cohune. Floridata. Процитовано 21 жовтня 2011.
  89. Jones, Glynis; Valamoti, Soultana M. (2005). Lallemantia, an imported or introduced oil plant in Bronze Age northern Greece. Vegetation History and Archaeobotany 14 (4): 571–7. doi:10.1007/s00334-005-0004-z.
  90. Burden, Dan. Meadowfoam. Agricultural Marketing Resource Center. Архів оригіналу за 24 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  91. Lewkowitsch, Julius (1914). У George H. Warburton ed. Chemical technology and analysis of oils, fats and waxes 2 (вид. 5). Macmillan. с. 119.
  92. Modern Technology Of Oils, Fats & Its Derivatives. National Institute of Industrial Research. 2002. с. 105. ISBN 81-7833-085-7. Процитовано 5 жовтня 2014.
  93. Creevy, Bill (1999). The Oil Painting Book: Materials and Techniques for Today's Artist. Watson-Guptill. ISBN 0-8230-3274-4.
  94. Gonsalves, John (2010). Economic botany and ethnobotany. Mittal Publications. с. 102. ISBN 81-8293-067-7. Процитовано 5 жовтня 2014.
  95. van der Vossen, H.A.M.; Mkamilo, G.S. (2007). Vegetable oils. Plant Resources of Tropical Africa 14. Plant Resources of Tropical Africa. с. 172. ISBN 90-5782-191-5.
  96. Shackleton, Sheona E.; Shackleton, Charlie M.; Cunningham, Tony; Lombard, Cyril; Sullivan, Caroline A.; Netshiluvhi, Thiambi R. (2002). Knowledge on Sclerocarya birrea subsp. caffra with emphasis on its importance as a non-timber forest product in South and southern Africa: A Summary: Part 1: Taxonomy, ecology and role in rural livelihoods. The Southern African Forestry Journal 194 (1): 27–41. doi:10.1080/20702620.2002.10434589.
  97. United States National Research Council Board on Science and Technology for International Development (2008). Marula. Lost Crops of Africa: Fruits III. National Academies Press. с. 23. ISBN 9780309164436. Процитовано 25 жовтня 2013.
  98. Beauty Secrets of the Ancient Egyptians. Tour Egypt online magazine. Процитовано 24 жовтня 2011.
  99. Nutmeg butter. Encyclopædia Britannica. Процитовано 24 жовтня 2011.
  100. Maximov, N. (1963). Physico-Chemical Investigation of Cocklebur Oil. Comptes Rendus (Akademiia nauk SSSR): 381ff.
  101. McHargue, J. S. (April 1921). Some Points of Interest Concerning the Cocklebur and Its Seeds. Ecology 2 (2): 110–119. JSTOR 1928923. doi:10.2307/1928923.
  102. Quinn, J.; Myers, R.L. (2002). Trends in new crops and new uses. Nigerseed: Specialty grain opportunity for Midwestern US. ASHS Press. с. 174–82. Процитовано 15 жовтня 2013.
  103. Raina Niskanen, ред. (2003). Crop Management and Postharvest Handling of Horticultural Products: Crop Fertilization, Nutrition and Growth 3. Science Publishers. с. 178. ISBN 1-57808-140-8.
  104. Somonsohn, Barbara (2002). Healing Power of Papaya. Lotus Press. с. 153. ISBN 81-7769-066-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  105. Axtell, "Caryocar spp.
  106. Pesce, Celestino (1941). Oleaginosas da Amazonia. Composto e impresso Nas.
  107. Mrak, E. Emil Marcel; Chichester, C. O.; Stewart, George Franklin, ред. (1977). Advances in Food Research 23. Academic Press. ISBN 0080567681. Процитовано 5 жовтня 2014.
  108. Mascia, Peter N. (2010). Plant Biotechnology for Sustainable Production of Energy and Co-Products. Springer. с. 231. ISBN 3-642-13439-4. Процитовано 5 жовтня 2014.
  109. Zohary, Daniel; Hopf, María (2000). Domestication of plants in the old world: the origin and spread of cultivated plants in West Asia, Europe, and the Nile Valley. Oxford University Press. с. 138. ISBN 0-19-850356-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  110. El Bassam, Nasir (2010). Handbook of bioenergy crops: a complete reference to species, development and applications. Earthscan. с. 18. ISBN 1-84407-854-X. Процитовано 5 жовтня 2014.
  111. Gunstone, Frank (2009). The Chemistry of Oils and Fats: Sources, Composition, Properties and Uses. John Wiley & Sons. с. 8. ISBN 1-4051-5002-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  112. Ju Yi-Hsu; Rayat, C.M.E. (2009). Biodiesel from Rice Bran Oil. У Ashok Pandey. Handbook of plant-based biofuels. CRC Press. с. 241–253. ISBN 1-56022-175-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  113. Orhan, I.; Sener, B. (2002). Fatty acid content of selected seed oils. J Herb Pharmacother 2 (3): 29–33. PMID 15277087. doi:10.1080/J157v02n03_03.
  114. Dakia, Patrick Aubin; Wathelet, Bernard; Paquot, Michel (2007). Isolation and chemical evaluation of carob (Ceratonia siliqua L.) seed germ. Food Chemistry 102 (4): 1368–1374. doi:10.1016/j.foodchem.2006.05.059.
  115. Parry Jr., John Wynne (2006). Value-adding factors in cold-pressed edible seed oils and flours. ProQuest. ISBN 978-0-542-96237-0. Процитовано 5 жовтня 2014., p. 22
  116. Parry, p. 89
  117. Parry, p. 89
  118. Parry, p. 112
  119. Kunwar, Ripu M.; Adhikari, Nirmal (July 2005). Ethnomedicine of Dolpa district, Nepal: the plants, their vernacular names and uses. Lyonia. ISSN 0888-9619. Процитовано 24 жовтня 2011.
  120. Axtell, «Seje»
  121. Axtell, "Borneo tallow nut
  122. Jamieson, G. S.; McKinney, R. S. (1931). Sapote (mammy apple) seed and oil. Journal of the American Oil Chemists' Society 8 (7): 255–256. doi:10.1007/BF02574575.
  123. Sacha Inchi: Oil from the Amazon Takes Gold in Paris. Peru Food. 22 вересня 2006. Процитовано 24 жовтня 2011.
  124. Krivankova, Blanka; Polesny, Zbynek; Lojka, Bohdan; Lojkova, Jana; Banout, Jan; Preininger, Daniel (October 2007). У Eric Tielkes (ed.). Sacha Inchi (Plukenetia volubilis, Euphorbiaceae): A Promising Oilseed Crop from Peruvian Amazon Tropentag. Cuvillier Verlag Göttingen. Процитовано 24 жовтня 2011.
  125. ACNFP Meeting minutes 14 March 2001. Advisory Committee on Novel Foods and Processes. 14 березня 2001. Процитовано 22 жовтня 2011.
  126. Modern Technology Of Oils, Fats & Its Derivatives. National Institute of Industrial Research. 2002. с. 108. ISBN 81-7833-085-7. Процитовано 5 жовтня 2014.
  127. Kanya, T.C. Sindhu; Urs, M. Kantaraj (January 1989). Studies on taramira (eruca sativa) seed oil and meal. Journal of the American Oil Chemists' Society 66 (1): 139–140. doi:10.1007/BF02661804.
  128. Grubben, G.J.H.; Denton, O.A., ред. (2004). Vegetables. Plant Resources of Tropical Africa 2. с. 295. ISBN 90-5782-147-8.
  129. Harborne, p. 104
  130. Besbes, S; Bleckerb, C; Deroanneb, C; Drirac, NE and Attiaa, H (March 2004). Date seeds: chemical composition and characteristic profiles of the lipid fraction. Food Chemistry 84 (4): 577–584. doi:10.1016/S0308-8146(03)00281-4.
  131. Barreveld, W.H. (1993). By-products of Date Packing and Processing. Date Palm Products. FAO. Процитовано 19 листопада 2011.
  132. Cloughly, Cecil P.; Burlage, Henry M. (August 1959). An examination of the oil of the seeds of persimmon (Diospyros Virginiana L., Fam. Ebenaceae). Journal of the American Pharmaceutical Association 48 (8): 449–451. PMID 13672839. doi:10.1002/jps.3030480807.
  133. Ruter, John M. (1993). Nursery Production of Tea Oil Camellia Under Different Light Levels. Trends in new crops and new uses. Процитовано 5 жовтня 2014.
  134. Axtell, "Teased" [sic]
  135. He Yuan Zhanga; Hannab, Milford A.; Alib, Yusuf; Lu Nana (September 1996). Yellow nut-sedge (Cyperus esculentus L.) tuber oil as a fuel. Industrial Crops and Products 5 (3): 177–181. doi:10.1016/0926-6690(96)89446-5.
  136. Cyperus esculentus. Plants for a Future. Процитовано 21 жовтня 2011.
  137. Harsch, Ernest (2001). Shea butter:making trade work for poor women. Africa Recovery 15 (4).
  138. Moranz, Steve; Masters, Eliot (2005). What's in your chocolate?. У R. Selvarajah-Jaffery, B. Wagner, E. Sulzberger. World Agroforestry Centre annual report 2005: Agroforestry science to support the millennium development goals. World Agroforestry Centre. с. 19. ISBN 92-9059-199-4. Процитовано 5 жовтня 2014.
  139. Yu Xiuzhu; van de Voort, Frederick R.; Li Zhixi; Yue Tianli (25 жовтня 2007). Proximate Composition of the Apple Seed and Characterization of Its Oil. International Journal of Food Engineering 3 (5). doi:10.2202/1556-3758.1283. Процитовано 24 жовтня 2011.
  140. Bio fuels. Castoroil.in. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
  141. Lee, Sunggyu; Shah, Y.T. (2012). Biofuels and Bioenergy: Processes and Technologies. CRC Press. с. 41. ISBN 1420089552. Процитовано 5 жовтня 2014.
  142. Morgan, Ben. Economic Analysis and Feasibility of Cottonseed Oil as a Biodiesel Feedstock. Texas Tech University, Industrial Engineering Department. Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
  143. Laws, Forrest (29 серпня 2007). Can cottonseed join biodiesel race?. Southeast Farm Press. Процитовано 19 листопада 2011.
  144. Peterson, C.L.; Thompson, J.; Jones, S.; Hollenback, D. (November 2001). Biodiesel from Yellow Mustard Oil. U.S. Department of Transportation. Процитовано 25 жовтня 2013. «Office of University Research and Education»
  145. Cloin, Jan. Coconut Oil as a Biofuel in Pacific Islands–Challenges & Opportunities. South Pacific Applied Geoscience Commission. Процитовано 19 листопада 2011.
  146. Deitch, Robert (2003). Hemp: American history revisited: the plant with a divided history. Algora Publishing. с. 223. ISBN 0-87586-205-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  147. Benhaim, Paul (2003). Hemp as a Biofueld. H.E.M.P.: Healthy Eating Made Possible. Raw With Life. с. 76–77. ISBN 1-901250-64-4. Процитовано 5 жовтня 2014.
  148. Jackson, Wes (Fall 1999). Clearcutting the Last Wilderness. The Land Report (The Land Institute) (65).
  149. Axtell, «Noog abyssinia»
  150. Hobbs, Steve. Bio-diesel, farming for the future. Australian Agronomy Society. Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 22 жовтня 2011.
  151. Rachmaniah, Orchidea; Ju Yi-Hsu; Vali, Shaik Ramjan; Tjondronegoro, Ismojowati; and Musfil, A.S. (2004). A Study on Acid-Catalyzed Transesterification of Crude Rice Bran Oil for Biodiesel Production. World Energy Congress (19). Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 19 листопада 2011.
  152. Castor Oil as Biodiesel & Biofuel. CastorOil.in. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  153. Kraminska, N.; Teleto, О. The as the way to energy safety of the economy of the Ukraine. Sumy State University, Sumy, Ukraine. Процитовано 19 листопада 2011.
  154. Dickenson, Marty (10 липня 2008). The old man who farms with the sea. Los Angeles Times. Процитовано 24 жовтня 2011.
  155. Chef Boy Ari (January 5, 2006). Safflower Oil in your Tank. The Durango Telegraph. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2011.
  156. Peterson, Charles L.; Auld, Dick L. (1991). Technical Overview of Vegetable Oil as a Transportation Fuel. FACT: Solid Fuel Conversion for the Transportation Sector (ASME) 12.
  157. Journey to Forever: Bio-diesel Yield. Процитовано 24 жовтня 2011.
  158. Farago, Robert (15 липня 2008). China Builds Tung Tree Oil Biodiesel Plants. The Truth about Cars. Процитовано 19 листопада 2011.
  159. Duke Handbook, «Simmondsia chinensis»
  160. Duke Handbook, «Copaifera langsdorfii Desf.»
  161. Duke Handbook, "Pittosporum resiniferum
  162. Salunkhe, p 522
  163. Chandraju, S.; Prathima, B. K. (2003). Ethyl ester of pongamia (Honge) oil: ecologically safe fuel. Chemical & Environmental Research 12 (3 & 4). ISSN 0971-2151. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 8 жовтня 2013.
  164. Ramoo, S.K. (April 6, 2001). A case for Honge oil as substitute for diesel. The Hindu. Процитовано 19 червня 2011.
  165. Lakshmi Taru tree answer to climate change problems: experts. oneIndia News. 15 квітня 2007. Процитовано 5 листопада 2011.
  166. Duke Handbook, "Euphorbia tirucalli
  167. Kanter, James (30 грудня 2011). Air New Zealand Flies on Engine With Jatropha Biofuel Blend. The New York Times.
  168. Pramanik, K. (February 2003). Properties and use of jatropha curcas oil and diesel fuel blends in compression ignition engine. Renewable Energy 28 (2): 239–248. doi:10.1016/S0960-1481(02)00027-7.
  169. The Encyclopedia of Painting Materials: Drying oils. Процитовано 24 жовтня 2011.
  170. Teynor, T.M. (1992). Vernonia. Alternative Field Crops Manual. Процитовано 24 жовтня 2011.
  171. Smyth, Herbert Warington (1906). Mast & Sail in Europe & Asia. с. 416. Процитовано 19 жовтня 2011. (Mentions the use of dammar oil in marine paints)
  172. Database of Oil Yielding Plants
  173. Postell, Jim; Gesimondo, Nancy (2011). Materiality and Interior Construction. John Wiley and Sons. с. 137. ISBN 1-118-01969-5. Процитовано 21 січня 2012.
  174. Vegetable and Animal Oils and Fats. Definition and Classification of Commodities. FAO. 1992. Процитовано 24 жовтня 2011.
  175. Axtell, "Chinese vegetable tallow
  176. Commodity Research Bureau (2007). The CRB Commodity Yearbook 2007. John Wiley and Sons. с. 288. ISBN 0-470-08015-9. Процитовано 24 жовтня 2011.
  177. Miceli, A.; De Leo, P. (September 1996). Extraction, characterization and utilization of artichoke-seed oil. Bioresource Technology 57 (3): 301–302. doi:10.1016/S0960-8524(96)00075-2.
  178. PLANTAS DA AMAZÔNIA PARA PRODUÇÃO COSMÉTICA: uma abordagem química — 60 espécies do extrativismo florestal não-madeireiro da Amazônia / Floriano Pastore Jr. (coord.); Vanessa Fernandes de Araújo [et. al.];– Brasília, 2005. 244 p.
  179. Schery, Robert W. (1972). Plants for man. Prentice-Hall. с. 325. ISBN 0-13-681254-6.
  180. Schechter, M.S.; Haller, H.L. (1943). The insecticidal principle in the fruit of Amur corktree (Phellodendron amurense). Journal of Organic Chemistry 8 (2): 194–197. doi:10.1021/jo01190a012.
  181. Goreja, W.G. (2004). Comparison of Shea Butter to Other Oils and Emollients. Shea Butter: The Nourishing Properties of Africa's Best-Kept Natural Beauty Secret. TNC International Inc. с. 20. ISBN 0-9742962-5-2. Процитовано 5 жовтня 2014.
  182. Kochhar, S. Prakash (2011). Minor and Specialty Oils. У Frank Gunstone. Vegetable Oils in Food Technology: Composition, Properties and Uses. John Wiley & Sons. с. 323. ISBN 1-4443-3268-6. Процитовано 5 жовтня 2014.
  183. Kleiman, R. (1990). Chemistry of new industrial oilseed crops. У J. Janick and J.E. Simon (eds.). Advances in new crops (Timber Press, Portland, OR): 196–203. Процитовано 24 жовтня 2011.
  184. Zhang, Hong; Yang, Jing Yu; Zhou, Fan; Wang, Li Hui; Zhang, Wen; Sha, Sha; Wu, Chun Fu (2011). Seed Oil of Brucea javanica Induces Apoptotic Death of Acute Myeloid Leukemia Cells via Both the Death Receptors and the Mitochondrial-Related Pathways. Evidence-Based Complementary and Alternative Medicine 2011: 1–14. PMC 3132896. PMID 21760826. doi:10.1155/2011/965016.
  185. Lou, Guo-Guang; Yao, Hang-Ping; Xie, Li-Ping (2010). Brucea javanica Oil Induces Apoptosis in T24 Bladder Cancer Cells via Upregulation of Caspase-3, Caspase-9, and Inhibition of NF-κB and COX-2 Expressions. The American Journal of Chinese Medicine 38 (3): 613–24. PMID 20503476. doi:10.1142/S0192415X10008093.
  186. Rostagno, Mauricio A.; Prado, Juliana M. (2013). Natural Product Extraction: Principles and Applications. Royal Society of Chemistry. с. 35. ISBN 1849736065. Процитовано 27 лютого 2015.
  187. Rubber Seed Oil : Finding Uses for a Waste Product (Nigeria). International Development Research Centre. 29 травня 2000. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
  188. Ramadha, A.S.; Jayaraj, S.; Muraleedharan, C. (April 2003). Characterization and effect of using rubber seed oil as fuel in the compression ignition engines. Renewable Energy 20 (5): 795–803. doi:10.1016/j.renene.2004.07.002.
  189. Bùi Huy Như Phúc (March 25–28, 2003). У Reg Preston and Brian Ogle. Ileal digestibility of coconut oil meal and rubber seed oil meal in growing pigs Proceedings of Final National Seminar-Workshop on Sustainable Livestock Production on Local Feed Resources. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  190. Black, Michael; Bewle, J. Derek, ред. (2000). Seed Technology and Its Biological Basis. CRC Press. с. 149. ISBN 0849397499. Процитовано 5 жовтня 2014.
  191. Grebneva, E.V.; Nesterova, O.V. (25 липня 2006). Berry Marc Oils as Untraditional [[:Шаблон:Not a typo]] for Functional Food and Fitopreparation. У Danik M. Martirosyan. Functional Foods for Chronic Diseases. с. 152. ISBN 0-9767535-2-9. Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  192. Axtell, «Chaulmoogra»
  193. Felter, Harvey Wickes; Lloyd, John Uri (1898). Gynocardia—Chaulmoogra. King's American Dispensatory. Процитовано 24 жовтня 2011.
  194. Cottle, Wyndham (28 червня 1879). Chaulmoogra Oil in Leprosy. The British Medical Journal 1 (965): 968–969. JSTOR 25251370. doi:10.1136/bmj.1.965.968.
  195. Oplinger, E.S. (1991). Crambe. Alternative Field Crops Manual. Процитовано 24 жовтня 2011.
  196. Salunkhe, p. 488
  197. Harborne, Jeffrey B.; Baxter, Herbert (2001). Chemical dictionary of economic plants. John Wiley and Sons. с. 99. ISBN 0-471-49226-4. Процитовано 5 жовтня 2014.
  198. Food and Fruit-bearing Forest Species: Examples from Latin America. FAO. 1986. с. 298. ISBN 9251023727.
  199. Kleiman, Robert (1990). Chemistry of New Industrial Oilseed Crops. Advances in new crops: 196–203. Процитовано 24 жовтня 2011.
  200. Elevitch, Craig R.; Manner, Harley I. (2006). Traditional trees of Pacific Islands: their culture, environment, and use. PAR. с. 53. ISBN 0-9702544-5-8. Процитовано 5 жовтня 2014.
  201. Martin, R. J.; Porter, N. G.; Deo, B. (2005). Initial studies on seed oil composition of Calendula and Lunaria. Agronomy N.Z. 35. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 18 травня 2016.
  202. Morton, Julia F. Mango. Fruits of Warm Climates. ISBN 0-9610184-1-0. Процитовано 5 жовтня 2014.
  203. Pruthi, J. (1963). Physiology, Chemistry and Technology of Passion Fruit. Advances in Food Research 12: 268.
  204. Zarouk, M.; El Almi, H.; Ben Youssef, N.; Sleimi, N.; Smaoui, A.; Bin Miled, D.; Abdelly, C. (2003). Lipid Composition of Seeds of Local Halophytes: Cakile maritima, Zygophyllum album and Crithmum maritimum. У Helmut Lieth, Marina Mochtchenko (eds.). Cash crop halophytes: recent studies : 10 years after the Al Ain meeting. Tasks for vegetation science (Springer). с. 124. ISBN 1-4020-1202-0. Процитовано 25 жовтня 2013.
  205. Yu, Lucy Liangli; Zhou, Kevin Kequan; Parry, John (2005). Antioxidant properties of cold-pressed black caraway, carrot, cranberry, and hemp seed oils. Food chemistry 91 (4): 723–729. ISSN 0308-8146. doi:10.1016/j.foodchem.2004.06.044. INIST:16541373.
  206. Puri, Harbans Singh (1999). Neem: the divine tree : Azadirachta indica. CRC Press. с. 74ff. ISBN 90-5702-348-2. Процитовано 15 листопада 2011.
  207. Dharmananda, Subhuti. Sea buckthorn. Institute for Traditional Medicine. Процитовано 24 жовтня 2011.
  208. See Ojon.com Web site. Ojon.com. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
  209. Munguia, Osvaldo; Collins, Judith (December 5, 2005). Ojon Oil. Footsteps (Tear Fund International) 65.
  210. Duke, James A. (1997). The green pharmacy: new discoveries in herbal remedies for common diseases and conditions from the world's foremost authority on healing herbs. Rodale. ISBN 0-87596-316-1. Процитовано 5 жовтня 2014.
  211. Panda, Himadri (2002). Tall Oil and its Derivatives. The Complete Technology Book On Natural Products (Forest Based). Asia Pacific Business Press. с. 361–376. ISBN 81-7833-072-5. Процитовано 5 жовтня 2014.
  212. D. Louppe; A.A. Oteng-Amoako; M. Brink, ред. (2008). Plant resources of tropical Africa 7. PROTA. ISBN 90-5782-209-1.
  213. Gunstone, F. D.; Harwood, John L.; Dijkstra, Albert J. (2007). The lipid handbook with CD-ROM. CRC Press. с. 86. ISBN 0-8493-9688-3. Процитовано 5 жовтня 2014.
  214. Duke, James A.; DuCellier, Judith L. (1993). CRC handbook of alternative cash crops. CRC Press. с. 238. ISBN 0-8493-3620-1.
  215. Pesce, Celestino (2009). Oleaginosas da Amazônia. Belém: Museu Paraense Emilio Goeldi. с. 334. ISBN 978-85-61377-06-9.
  216. Smith, Nigel (2014). Palms and People in the Amazon. с. 81. ISBN 3319055097.
  217. Scott, Timothy Lee; Buhner, Stephen Harrod (2010). Invasive Plant Medicine: The Ecological Benefits and Healing Abilities of Invasives. Inner Traditions / Bear & Co. ISBN 1-59477-305-X. Процитовано 5 жовтня 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.