Анархо-фемінізм

Анархо-фемінізм (анархічний фемінізм) поєднує анархізм і фемінізм. Він розглядає патріархат як один з проявів ієрархії, а тому й головну проблему суспільства. Анархо-феміністки вважають, що боротьба проти патріархату — важлива складова класової боротьби та боротьби анархістів проти держави та капіталізму. По суті, ця філософія бачить боротьбу анархістів як необхідний компонент боротьби феміністок, і навпаки. Сьюзен Браун: «оскільки анархізм — політична філософія, що протиставляє себе всім владним відношенням, він, по суті своїй, є феміністським». В США, в основному, розповсюджені індивідуалістичні форми анархо-фемінізму, в той час як в Європі роблять більший акцент на колективізмі.

Чорно-фіолетовий прапор анархо-фемінізму
Символіка анархо-фемінізму
Частина серії
Фемінізм
Портал Проєкт Стиль

Історія та сучасність

Анархо-фемінізм був продовженням робіт таких анархо-феміністок початку XX століття, як Емма Голдман, Вольтарін де Клер (Voltairine de Cleyre) та Люсі Парсонс. Піонерка фемінізму Мері Волстонкрафт мала прото-анархістські погляди, а її чоловіка Вільяма Ґодвіна часто вважають передвісником анархізму й анархо-фемінізму. В часи громадянської війни в Іспанії для захисту анархістських і феміністських ідей самоорганізувалась анархічна та феміністична група «Мухерес Лібрес» («Вільні Жінки»).

Анархо-фемінізм критикує погляди багатьох теоретиків традиційного анархізму (включно з П'ером-Жозефом Прудоном та Михайлом Бакуніним), оскільки вони часто розглядали патріархат як незначну проблему, що є другорядною по відношенню до капіталізму, яка зникне разом з ним. Дехто навіть підтримував патріархальні стосунки. Прудон, наприклад, розглядав родину як базову комірку суспільства та його моральності і вважав, що жінки несуть відповідальність за виконання традиційної ролі всередині родини.

Важлива сторона анархо-фемінізму  — опозиція до традиційних концепцій родини, освіти та гендерних ролей. Інститут шлюбу критикується найбільше. Де Клер стверджувала, що шлюб пригнічує індивідуальний розвиток, а Голдман — що це, в першу чергу, економічний договір, за який жінка розплачується своїм ім'ям, своєю самоповагою, самим життям. Анархо-фемінізм також виступає за не-ієрархічну структуру сім'ї та освіти. Він зіграв помітну роль у створенні Сучасних шкіл (Modern Schools) в Нью-Йорку, що базувалися на ідеях лібертарної педагогіки Франциско Феррера (Francesc Ferrer i Guàrdia).

В англомовних анархо-феміністських колах США останнім часом виник термін «manarchist» (гра слів: man — чоловік, anarchist — анархіст) як образливий ярлик для анархістів-чоловіків, які є вільними від клопотів феміністок, або є відкритими антифеміністами, або поводять себе патріархально та як жінконенависники. Цей термін було розповсюджено в 2001 році анкетою «А ви - manarchist?»

Певну стурбованість викликає те, що анархо-феміністки розвинутих країн є далекими від проблем феміністок країн третього світу. Особливо помітно погане становище анархо-феміністок на Близькому Сході.

В наш час анархо-фемінізм відомий своїм сильним впливом на екофемінізм. «Екофеміністки правильно відмічають, що, за винятком анархо-феміністок, жоден феміністичний напрям не усвідомив важливість подолання бар'еру між природою та цивілізацією».

Сучасні анархо-феміністичні спілки: болівійські «Мухерес Креандо» (Mujeres Creando); Радикальні Чирлідерки (Radical Cheerleaders) і щорічна конференція «Ла Рівольта!» (La Rivolta!) в Бостоні.

Темі анархо-феміністок в роки Громадянської війни в Іспанії присвячено фільм «Анархістки».

Відомі представниці
Анархо-феміністки

Див. також

Посилання

Англійською мовою
  1. Anarcha-Communist Gender news
  2. Anarcha-Feminism (Infoshop.org)
  3. Modern anarchist writings by women
  4. Sex, Race and Class by Selma James
  5. Quiet Rumours: an Anarcha-Feminist Reader by Dark Star Collective
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.