Фемінізм четвертої хвилі

Фемінізм четвертої хвилі ― це феміністичний рух, який розпочався приблизно у 2012 році та характеризується спрямованістю на розширення можливостей жінок, використанням Інтернет-інструментів [1] та інтерсекційністю. [2] Четверта хвиля прагне досягти більшої гендерної рівності, зосередившись на гендерних нормах та маргіналізації жінок у суспільстві.

Частина серії
Фемінізм
Портал Проєкт Стиль
Міжнародний жіночий день, Лондон, 2017

Інтерсекційність [2] та система влади сприяють соціальному розшаруванню традиційно маргіналізованих груп, таких як кольорові жінки та транс-жінки. Феміністки четвертої хвилі виступають за більшу представленість цих груп у політиці та бізнесі та стверджують, що суспільство було б більш справедливим, якби політика та практика враховували потреби всіх людей.

Фемінізм четвертої хвилі прагне рівної оплати за рівну працю, і доводить, що рівні можливості, до яких прагнуть дівчата та жінки, повинні поширюватися і на хлопчиків та чоловіків для подолання гендерних стереотипів (наприклад, вільно виражаючи емоції та почуття, виражати себе фізично, як вони хочуть). [3] Важливими засобами для досягнення поставлених цілей є використання ЗМІ та соціальних медіа для співпраці, мобілізації та протидії зловживанню владою у справі розширення прав і можливостей жінок та встановленні справедливості проти сексуальних нападів і домагань. [4]

Історія та визначення

Деякі феміністки стверджують, що у 1980-х роках консервативні діячі, такі як Маргарет Тетчер та Рональд Рейган, кидали виклик досягненням феміністок. [5] У той же час феміністки в Північній Америці, Латинській Америці та Європі досягли певних цілей, включаючи створення державних інституцій, що явно пропагували права жінок, або участь жінок у владі; однак ці інститути також послабили феміністичні рухи, дозволивши державі взяти на себе реалізацію феміністичних цілей. [6]

Європейський та латиноамериканський фемінізм четвертої хвилі розпочався у 1990-х роках, коли фемінізм помад та фемінізм споживачок підходив до кінця, а феміністичні активістки відкидали квір-теорію, яку підтримували американські вчені. [7] [8] [9] [10] [11] [12] Фемінізм четвертої хвилі розвивався повільно, але глобально через засоби масової інформації та Інтернет. [13]  Хвиля виникла у нового покоління жінок, які в основному не були проінформовані про попередні хвилі фемінізму. Знання про фемінізм були отримані неофіційно. Так феміністки четвертої хвилі дізналися, що «особисте є політичним». Фемінізм четвертої хвилі, як і інші хвилі до нього, не мали єдиної ідеології, сутності чи колективу. [14] Йшлося про те, щоб об’єднатись у групи для спільної роботи над досягненням мети ― припинення насильства щодо жінок. [15]

Рух в Іспанії веде коріння до вбивства Ани Орантес; 17 грудня 1997 р. [14] [7] її чоловік спалив до смерті у своєму будинку в Гранаді за публічні виступи на Canal Sur, де вона розповідала про зловживання, які зазнала від його рук. [16] [17] Ранній іспанський фемінізм четвертої хвилі використовував телебачення та газети як основну соціальну мережу.  Смерть Орантес вилучила тему ґендерного насильства з приватного життя сім'ї та привернула національну увагу. [18] [19] В результаті RTVE змінила політику щодо того, як станція повідомляла про гендерне та сексуальне насильство. Жарти про те, як жінки б'ють хлопців та чоловіків, вже не були прийнятними на іспанському телебаченні. Журналісти та журналістки з El Mundo, El País та Infolibre були одними з перших учасників іспанської четвертої хвилі. Пізніше вони розповідали про проблеми оплати праці в Іспанії за гендерним паритетом та скляну стелю для них, а також пропагували активізм у віртуальних просторах. [20]

Оскільки фемінізм четвертої хвилі Латинської Америки охоплює одночасно різні рухи, багато з яких конфронтують між собою, прийнято посилатись на латиноамериканські «фемінізми» у множині. [21] Одна з найбільш суперечливих галузей виникла як реакція і відмова від квір-фемінізму та постмодерністського фемінізму.[9] [22] [23] [10] Одна з течій складається з активісток-TERF, що «виключають» транс-жінок зі своєї спільноти та відкидають думки видатних феміністичних вчених, таких як Джудіт Батлер та багато інших теоретикинь феміністичної ідеї та прагнуть створити новий анти-ЛГБТ-феміністичний рух, переосмисливши поняття «жінка» виключно як цисгендерну жінку. У той час як квір-фемінізм включав бінарні та циснормативні концепцій статі. [24]

Починається цей рух в Латинській Америці, Аргентині та Польщі. [23] Частина цього загального бажання діяти з’явилася на Всесвітній конференції щодо жінок 1995 р. у Пекіні. [25]

Соціальні мережі мали посилюючий ефект, коли феміністичний рух четвертої хвилі почав рости. [16] [26] 2018 рік став роком, коли фемінізм четвертої хвилі розпочав свій рух в Іспанії, Аргентині та Бразилії, коли жінки, широко мобілізовані, вийшли на вулиці. [17] [27] Їх мобілізація вперше поставила під сумнів легітимність судової влади Іспанії, тоді як у попередні хвилі основна увага приділялася політичному керівництву та нормативним актам законодавчої влади. Хвиля в Іспанії зіткнулась з великим викликом, включаючи появу Vox, ультраправої політичної партії, яка отримала місця в Андалусії. Вокс виступала проти жіночого руху і хотіла його придушити. В Аргентині пік стався навколо проблеми з абортами, коли тисячі жінок із зеленими шарфами вийшли на вулиці. [28]

В англосаксонському феміністичному контексті журналістка Пітія Пій у 2005 році аргументувала існування четвертої хвилі, яка зосередилася на соціальній справедливості та громадянських правах. [29]Дженніфер Баумгарднер датує початок четвертої хвилі 2008 роком.[30] Twitter, соціальна мережа, найпопулярніша серед вікової групи від 18 до 29 років, була створена у 2006 році [31] зробивши фемінізм більш доступним і породивши «хештег фемінізм». [32]

У 2013 році кандидатка в губернатори від Демократичної партії Венді Девіс влаштувала в Техасі 13-годинну акцію, намагаючись не допустити прийняття законопроєкту про боротьбу з абортами. Інші жінки продемонстрували підтримку, зібравшись навколо Техаського Капітолія, а ті, хто не був присутній фізично, використовували хештег #StandWithWendy. [33] 

Кампанія HeForShe виникла в результаті вірусної промови амбасадорки ООН Емми Уотсон у 2014 році та її подальшої активності. [34] Кілька інших інцидентів активізували рух, зокрема зґвалтування в Делі (Індія, 2012), звинувачення Джиммі Савіле (Велика Британія, 2012), справи про сексуальне насильство Білла Косбі (США, 2014), вбивства на Ісла-Вісті (США, 2014), судовий процес над Цзянь Гомеші (Канада, 2016 р.), звинувачення Гарві Вайнштейна (США, 2017 р.), а також подальший рух Я теж та ефект Вайнштайна, Вестмінстерські сексуальні скандали (у всьому світі та Великій Британії, 2017 р.), справа про зґвалтування в Ла Манаді в Іспанії (2018 р.) [35] [36]

Через одночасне існування множинних хвиль фемінізму ― а саме другої, третьої та четвертої ― багато вчених ставлять під сумнів використання хвильової метафори у фемінізмі. Однак ця термінологія все ще є найбільш вживаною та найлегшою для розуміння громадськістю. Оскільки четверта хвиля знаходить більшу частину свого визначення стосовно попередніх, важливо зрозуміти, якими були інші хвилі: [37]

На міжнародному рівні порівняння хвиль може бути важким. Англосаксонський фемінізм першої хвилі є другою хвилею для європейців та феміністок Латинської Америки. Американський та британський фемінізм другої хвилі ― це також третя хвиля для європейців та латиноамериканців. [38] [39] Іспанський фемінізм пройшов кілька хвиль в епоху Франко.

Взагалі кажучи, існують фемінізми першої хвилі, що відбуваються з середини ХІХ століття до 1965 року, фемінізми другої хвилі ― з 1965 по 1975 рік, фемінізми третьої хвилі ― з 1975 по 2012 рік. [40] [41] [42] Фемінізм четвертої хвилі в Іспанії почався в середині 90-х. [14] [7] Таким чином, іспанська четверта хвиля може насправді представляти міжнародну п'яту хвилю, а не четверту. [43]

Кожна феміністична хвиля має окрему ідентичність, і їх дедалі важче розрізнити та чітко визначити. В англосаксонському феміністичному контексті перша хвиля характеризувалася рухами суфражисток і мала на меті легалізацію жінок, для голосування на виборах. [37] У тому ж контексті, другу хвилю важче визначити, але вважається, що вона сягає корінням у 1960-ті. Її фокус перейшов до соціальних та особистих прав, таких як рівна оплата праці, сексуальне звільнення та опір гендерним подвійним стандартам у суспільстві. Англосаксонські науковці та активісти ведуть багато дискусій щодо справжнього визначення третьої хвилі фемінізму. Найчастіше її розуміють фемінізм, орієнтований на інклюзивність; надання привілеїв квір-людям та небілим жінкам і їх голосам.

Ідеї

Британська журналістка Кіра Кокрейн та британська вчена феміністка Пруденс Бассі-Чемберлен описують четверту хвилю як зосередження уваги на справедливості для жінок, особливо на протидії сексуальним домаганням (включаючи домагання на вулиці), насильству проти жінок, дискримінації та переслідуванню на робочому місці, боді-шеймінгу, сексистським образам у засобах масової інформації, мізогінізму в Інтернеті та культурі зґвалтування. Вони також заявляють, що рух підтримує інтерсекційність, активність у соціальних мережах та подання петицій через Інтернет. [44] [45] [46]

Феміністки третьої хвилі почали впроваджувати поняття чоловічих привілеїв у своїх працях у 1990-х роках, а феміністки четвертої хвилі продовжують обговорювати це в наукових колах та в соціальних мережах. [47] Американка Пеггі Макінтош була однією з перших феміністок, яка описала явище привілеїв у 1988 році, назвавши його (щодо білих привілеїв) «невидимим невагомим рюкзаком спеціальних положень, карт, паспортів, книжок кодів, віз, одягу, інструментів та бланків перевірки». [48] Феміністки четвертої хвилі вжили заходів щодо зменшення та боротьби з цим «рюкзаком», підвищуючи обізнаність про привілейовані та непривілейовані групи. [49]

Лондонська авторка Ніккі ван дер Гааг обговорює згубні наслідки виховання хлопчиків із привілеями «тенденція до надання пільг хлопчикам [...] не вчить хлопців відповідальності». [47] Феміністки четвертої хвилі почали пропонувати рішення для уникнення цих проблем, наприклад, виховання дітей як гендерно нейтральних. Професорка нейрології в чиказькій медичній школі Ліз Еліот зазначає, що будь-які незначні відмінності у вихованні дитини можуть призвести до великих відмінностей особистості з часом, що призведе до посилення гендерних стереотипів. [50]

Феміністки четвертої хвилі стверджують, що гендерні ролі створюють тиск на чоловіків, щоб вони були годувальниками, на відміну від жінок, які почуваються зобов'язаними взяти на себе роль домогосподарки. Феміністки стверджують, що такий тиск на соціальну відповідність може спричинити гендерну дискримінацію на робочому місці та в суспільстві. [51] За даними Pew Research, більшість жінок, які працюють на робочих місцях, де переважають чоловіки, вважають, що сексуальні домагання є проблемою в їх галузі. [52]

Інтерсекційність

Британська професорка маркетингу та досліджень споживачів Поліна Макларан [53] стверджує, що, хоча знаменитості перебувають в авангарді фемінізму четвертої хвилі, відкритий доступ до інформації дозволив руху привернути більше уваги до економічної нерівності, з якою стикаються жінки. [54]

Такі теоретики як Джейкоб Бачер з Університету Бейкера, [55] протестували проти стереотипів навколо нібито неконтрольованого сексуального бажання та об'єктивації жінок. Він заявляє, що чоловіки-геї, зокрема, стигматизовані, оскільки вони виходять за рамки типових стандартів мужності. [56]

Британський історик Аманда Вікері стверджує, що фемінізм четвертої хвилі маргіналізує кольорових жінок, які борються за інклюзивність, нехтуючи таким чином конкретною несправедливістю, з якою вони стикаються. [57]

Канадський історик мистецтв Рут Філліпс стверджує, що фемінізм четвертої хвилі входить у ширший порядок денний фінансових, політичних та екологічних проблем і визнаний ключовим фактором зменшення бідності, поліпшення здоров'я жінок та досягнення економічного зростання. [4]

Соц.медіа

Хоча попередні хвилі фемінізму стикалися з такими перешкодами, як жорсткі соціально-політичні структури та відсутність доступних комунікаційних каналів, [58] феміністки четвертої хвилі використовують цифрові медіа як платформу, на якій можна комунікувати, ділитися перспективами. [59] [37] [44]

Кіра Кокрейн стверджувала, що фемінізм четвертої хвилі «визначається технологією» і характеризується, зокрема, використанням Facebook, Twitter, Instagram, YouTube, Tumblr та таких блогів, як Feministing, для виклику мізогінії. [44] [60] [61]

Активізація в соціальних медіа може проявлятися як пости в Twitter, які критикують сприйняту трансфобію у ЗМІ [62] або в таких кампаніях як MeToo [63] #YesAllWomen, #bringbackourgirls, #NotYourAsianSidekick та #SolidarityIsForWhiteWomen. [64] Girlgaze, започаткована Amanda de Cadenet, ― це багатостороння онлайн-платформа, яка безпосередньо пов’язує підприємства, компанії та бренди з жінками та небінарними творчими талантами, [65] пропагуючи потребу у різноманітті, включенні та представництві у творчій галузі. Тайм назвав групу активістів і активісток, відомих у русі #MeToo, яку охрестили «переривачками тиші», Людиною року 2017 року. [66] [67] [68]

Дискусія навколо теми привілеїв є поширеною серед феміністок четвертої хвилі, які стверджують, що члени традиційно домінуючих соціальних груп повинні визнати свої соціальні привілеї та використовувати їх для розширення прав і можливостей членів маргіналізованих груп. [54]

Див. також

Примітки 
  1. Grady, Constance (20 березня 2018). The waves of feminism, and why people keep fighting over them, explained. Vox (англ.). Процитовано 27 червня 2020.
  2. Munro, Ealasaid (September 2013). Feminism: A Fourth Wave?. Political Insight 4 (2): 22–25. doi:10.1111/2041-9066.12021. Republished as Munro, Ealasaid (5 вересня 2013). Feminism: A fourth wave?. The Political Studies Association. Архів оригіналу за 2 December 2018. Процитовано 1 грудня 2018. / Feminism: A fourth wave? | The Political Studies Association (PSA). Feminism: A fourth wave? | The Political Studies Association (PSA) (англ.). Процитовано 27 червня 2020.
  3. Chamberlain, Prudence (2017). Introduction. The Feminist Fourth Wave. Springer International Publishing. с. 1–19. ISBN 9783319536811. doi:10.1007/978-3-319-53682-8_1.
  4. Phillips, Ruth; Cree, Viviene E. (21 лютого 2014). What does the 'Fourth Wave' Mean for Teaching Feminism in Twenty-First Century Social Work?. Social Work Education 33 (7): 930–43.
  5. La cuarta ola feminista ha llegado y esto es lo que debes saber. Código Nuevo (ісп.). 5 березня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  6. Vega Ugalde, Silvia (2013). Comentarios al Dossier: "Nuevas voces feministas en América Latina: ¿continuidades, rupturas, resistencias?". Iconos. Revista de ciencias sociales (англ.) (46): 103–109. ISSN 1390-1249. doi:10.17141/iconos.46.2013.58. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  7. Urzaiz, Begoña Gómez (21 грудня 2017). Ana de Miguel: "Considerar que dar las campanadas medio desnuda es un acto feminista es un error garrafal". S Moda EL PAÍS (es-ES). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  8. webdeveloper. Estudio sobre la recuperación integral de las mujeres víctimas de violencia de género en Cantabria. Dirección General de Igualdad y Mujer (es-ES). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  9. Somos la Cuarta Ola; el feminismo estratégico. Kamchatka (ісп.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  10. Cuaderno, El (29 жовтня 2018). Entrevista a Beatriz Gimeno. El Cuaderno (es-ES). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  11. ¿Qué significa que somos la Cuarta Ola feminista?. Las Gafas Violetas (ісп.). 7 березня 2019. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  12. García, Kike (11 липня 2013). El nuevo-nuevo-feminismo, totalmente desorientado sobre si está bien o mal hacer felaciones. El Mundo Today (es-ES). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  13. Digital, Estrella. La cuarta ola del movimiento feminista. Estrella Digital (es-ES). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  14. Aragón, El Periódico de. Pepa Bueno: 'Estamos en una cuarta ola imparable de feminismo'. El Periódico de Aragón (ісп.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  15. Yolanda Besteiro defiende un 8-M que se sienta "en cada uno de los rincones del planeta", también en los pueblos. Lanza Digital (es-ES). 9 березня 2019. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  16. Albalat, Miriam Ruiz Castro / J. G. (6 листопада 2018). Juicio a 'la Manada', segunda parte. elperiodico (ісп.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  17. Lo que Vox no te cuenta sobre la Ley contra la violencia de género. Cuartopoder (ісп.). 9 січня 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  18. ConcienciaCultural. Nuria Coronado, periodista y activista de género: "Sin feminismo, no hay democracia" | Conciencia Cultural (ісп.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  19. FEMINISMO AL PODER. Qué Leer (ісп.). 8 березня 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  20. Matiushkov Badia, Tatiana; Martínez García, Luisa del Carmen (2018). Las narrativas de Twitter sobre violencia machista. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  21. Rivera Berruz, Stephanie (2018). Latin American Feminism. У Zalta, Edward N. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Winter 2018) (Metaphysics Research Lab, Stanford University). Архів оригіналу за 3 May 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  22. Igualdad. El sujeto político feminista en la 4ª ola. eldiario.es (ісп.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  23. Cinzia Arruzza: "Las mujeres son las que están enfrentando el ascenso de la extrema derecha en todo el mundo". Infobae (es-ES). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  24. Espluga, Eudald (12 січня 2018). Un movimiento, muchos feminismos: mapa de ideas para orientarse en las trincheras. PlayGround (ісп.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  25. Czwarta Fala Feminizmu. Nowa Orgia Myśli (pl-PL). 12 лютого 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  26. Hidalgo, Mamen (6 листопада 2018). Las feministas reivindican la Cuarta Ola del movimiento y estos son sus motivos. elperiodico (ісп.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  27. 40 años de igualdad en la Constitución: "Nos creímos que seríamos iguales, pero no valía solo con eso". abc (ісп.). 6 грудня 2018. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  28. Clarín.com. La cuarta ola feminista: mujeres al poder, pañuelos verdes y la lucha por el fin del patriarcado. www.clarin.com (ісп.). Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 26 квітня 2019.
  29. Peay, Pythia (2005). Feminism's Fourth Wave. Utne Reader (128) (Topeka, Kansas: Ogden Publications): 59–60. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 7 жовтня 2017.
  30. Baumgardner, 2011, с. 250.
  31. Brodzky, Brandon (18 листопада 2014). Social Media User Statistics & Age Demographics for 2014. LinkedIn Pulse. Процитовано 16 березня 2016.
  32. Bennett, 2014.
  33. Chittal, Nisha (26 березня 2015). How Social Media is Changing the Feminist Movement. MSNBC. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
  34. Hopkins, Susan (April 2018). UN celebrity 'It' girls as public relations-ised humanitarianism. International Communication Gazette 80 (3): 273–292. ISSN 1748-0485. doi:10.1177/1748048517727223.
  35. For Cosby, Ghomeshi, #MeToo and fourth wave, see Matheson, Kelsey (17 October 2017). "You Said #MeToo. Now What Are We Going To Do About It?" Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine., The Huffington Post.
  36. For Savile and fourth wave, see Chamberlain, 2017
  37. Evans, Elizabeth; Chamberlain, Prudence (July 2015). Critical Waves: Exploring Feminist Identity, Discourse and Praxis in Western Feminism. Social Movement Studies 14 (4): 396–409. doi:10.1080/14742837.2014.964199.
  38. Oliva Portolés, Asunción (15 березня 2019). ¿Podemos hablar de una cuarta ola en el movimiento feminista?. Homonosapiens (ісп.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  39. lahaine.org. Evocando el '68 desde el feminismo de la segunda ola. La Haine Mundo (ісп.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  40. Díez Balda, Mª Antonia. El Movimiento feminista en Salamanca después de la muerte de Franco. mujeres en red. Universidad de Salamanca. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  41. Nielfa Cristóbal, Gloria.
  42. The fourth wave of feminism: from sisterhood and social networking towards a new citizenship?. Instituto Internacional de Sociología Jurídica de Oñati (англ.). 24 січня 2018. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  43. Manzano Zambruno, Laura (2018). Apropiación ideológica y feminismo mediático : una aproximación crítica al caso Weinstein y el #MeToo en las ediciones digitales de S Moda y Mujerhoy. Masters Thesis at Universidad de Sevilla, Departamento de Periodismo II (ісп.).
  44. Cochrane, Kira (10 грудня 2013). The Fourth Wave of Feminism: Meet the Rebel Women. The Guardian. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  45. Abrahams, Jessica (14 серпня 2017). Everything you wanted to know about fourth wave feminism—but were afraid to ask. Prospect. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  46. Martin, Courtney E.; Valenti, Vanessa (15 квітня 2013). #FemFuture: Online Revolution. Barnard Centre for Research on Women. Архів оригіналу за 26 травня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
  47. van der Gaag, Nikki (2014). Feminism and Men. London: Zed Books. ISBN 9781780329130. OCLC 886112252.
  48. Mcintosh, Peggy (July 1989). White Privilege: Unpacking the Invisible Knapsack. Peace and Freedom Magazine. Архів оригіналу за 2 April 2019. Процитовано 20 березня 2019.
  49. Case, Kim A. (2012). Systems of privilege: intersections, awareness, and applications. Wiley-Blackwell. OCLC 799010636.
  50. Eliot, Lise (2010). Pink brain, blue brain: how small differences grow into troublesome gaps—and what we can do about it. Boston: Mariner Books. ISBN 9780547391557. OCLC 837684360.
  51. Ganesh, Sarlaksha; Ganesh, Mangadu Paramasivam (27 травня 2014). Effects of masculinity–femininity on quality of work life. Gender in Management 29 (4): 229–253. ISSN 1754-2413. doi:10.1108/gm-07-2013-0085.
  52. Gender discrimination more common for women in mostly male workplaces. Pew Research Center. Архів оригіналу за 2 April 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  53. Maclaran, Pauline (2015). Feminism's fourth wave: a research agenda for marketing and consumer research. Journal of Marketing Management 31 (15–16): 1732–1738. doi:10.1080/0267257X.2015.1076497.
  54. Maclaran, Pauline (13 жовтня 2015). Feminism's fourth wave: a research agenda for marketing and consumer research. Journal of Marketing Management 31 (15–16): 1732–1738. ISSN 0267-257X. doi:10.1080/0267257X.2015.1076497.
  55. Bucher, Jacob; Manasse, Michelle; Milton, Jeffrey (2015). Soliciting strain: examining both sides of street prostitution through General Strain Theory. Journal of Crime and Justice 38 (4): 435–453. doi:10.1080/0735648X.2014.949823.
  56. Bucher, Jacob (2014). 'But He Can't Be Gay': The Relationship between Masculinity and Homophobia in Father–Son Relationships. Journal of Men's Studies 22 (3): 222–237. doi:10.3149/jms.2203.222.
  57. Vickery, Amanda Elizabeth (2018). After the March, What? Rethinking How We Teach the Feminist Movement. Social Studies Research & Practice 13 (3): 402–411. doi:10.1108/SSRP-05-2018-0020.
  58. Schuller, Kyla (2018). The Biopolitics of Feeling: Race, Sex, and Science in the Nineteenth Century. Duke University Press. ISBN 9780822372356. OCLC 1050035724.
  59. Baer, Hester (2 січня 2016). Redoing feminism: digital activism, body politics, and neoliberalism. Feminist Media Studies (англ.) 16 (1): 17–34. ISSN 1468-0777. doi:10.1080/14680777.2015.1093070.
  60. Solomon, Deborah (13 листопада 2009). The Blogger and Author on the Life of Women Online. The New York Times. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 16 березня 2016.
  61. Zerbisias, Antonia (16 вересня 2015). Feminism's Fourth Wave is the Shitlist. NOW Toronto. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 21 квітня 2016.
  62. Parry, Diana C. (2018). Fourth wave feminism. Feminisms in Leisure Studies. Routledge. с. 1–12. ISBN 9781315108476. doi:10.4324/9781315108476-1.
  63. For Cosby, Ghomeshi, #MeToo and fourth wave, see Matheson, Kelsey (17 October 2017). "You Said #MeToo. Now What Are We Going To Do About It?" Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine., The Huffington Post.
  64. Dixon, Kitsy (August 2014). Feminist Online Identity: Analyzing the Presence of Hashtag Feminism. Journal of Arts and Humanities 3 (7): 34–40. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019 — через OneSearch.
  65. girlgaze.com. Girlgaze.
  66. Zacharek, Stephanie; Dockterman Eliana; and Sweetland Edwards, Haley (6 December 2017).
  67. Redden, Molly, and agencies (6 December 2017).
  68. For page three, see Thorpe, Vanessa (27 July 2013).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.