Чорний фемінізм

Чорний фемінізм (або антирасистский фемінізм) — частина феміністської теорії та практики, основний постулат якої в тому, що сексизм, класовий гніт, гендерна ідентичність та расизм нерозривно пов'язані між собою[1]. Те, як ці поняття стосуються одне одного, називається інтерсекціонадістю (термін створений професоркою юриспруденції та вченою Кімберлі Креншоу у 1989 році[2], хоча сама концепція створювалася ще з XIX ст. англомовними чорними жінками). Одним з основних пріоритетів чорного фемінізму є боротьба з расизмом[3].

У своїй роботі (Demarginalizing the Intersection of Race and Sex: A Black Feminist Critique of Antidiscrimination Doctrine, Feminist Theory and Antiracist Politics) Креншоу описала чорний фемінізм, який стверджує, що досвід буття чорною жінкою не може бути зрозумілим в плані бути чорною людиною взагалі або бути жінкою в цілому і, що кожне поняття слід розглядати самостійно, включивши їх, як взаємодіючі ідентичністі, які часто поєднуються та зміцнюють одна одну[4].

Історія

У США визвольний рух жінок розпочався після зародження руху за громадянські права і руху за звільнення чорних. Чорний фемінізм зародився одночасно з фемінізмом як таким.

Основні ідеї

Чорношкірі жінки відчувають себе більш пригніченими в суспільстві, у своїх правах і свободах, порівняно з білими жінками.
На думку чорних феміністок, білих феміністок хвилюють тільки проблеми сексизму, і вони байдужі до расизму та до розбіжностей між різними верствами і класами населення.
Боротьба за свободу і незалежність чорних жінок є ключовою: отримавши її, суспільство позбавиться від таких проблем, як расизм, сексизм і класова нерівність[3].

Персоналії

Попередницями сучасних чорних феміністок антирасистського руху були учасниці аболіціоністського руху. Однією з ключових фігур є Сожурне Трус (американська аболіціоністка та феміністка, народжена в рабстві), відома своєю промовою «Хіба я не жінка?», Гаррієт Табмен (американська аболіціонвстка, героїня афроамериканського народу, борчиня проти рабства в США). Багато хто з представниць отримали загальнонаціональну популярність завдяки своїй боротьбі, публікаціям, виступам, були серед перших чорних ораторок в США.

З часом ідеї расової справедливості, висунуті в середині XIX століття, були розвинені учасницями антирасистських рухів (Гарлемського відродження, руху за громадянські права 1960-1970-х рр. та ін.) та чорних жіночих організацій («National Council of Negro Women», «National Black Feminist Organization», «the Third World women's Alliance» та ін.), в чиїх текстах, маніфестах і виступах почала звучати антиімперіалістична риторика. Чорні феміністки-соціалістки, такі як Анджела Девіс і белл гукс, заговорили про інтерсекціональність, підкреслюючи політекономічні основи расизму і сексизму як складових відтворення патріархатної і класової ієрархії.

Див.також

Примітки

Defining Black Feminist Thought.
Crenshaw, Kimberle (1 січня 1989). Demarginalizing the Intersection of Race and Sex: A Black Feminist Critique of Antidiscrimination Doctrine, Feminist Theory and Antiracist Politics. The University of Chicago Legal Forum 140: 139–167.
Tuttle L. Encyclopedia of feminism. New York, Oxford, 1986
Intersectionality: The Double Bind of Race and Gender.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Defining Black Feminist Thought.

[2] Crenshaw, Kimberle (1 січня 1989). Demarginalizing the Intersection of Race and Sex: A Black Feminist Critique of Antidiscrimination Doctrine, Feminist Theory and Antiracist Politics. The University of Chicago Legal Forum 140: 139–167.

[:0-3] Tuttle L. Encyclopedia of feminism. New York, Oxford, 1986

[4] Intersectionality: The Double Bind of Race and Gender.