Хвороби, що передаються статевим шляхом

Хвороби / Захво́рювання, що передаю́ться стате́вим шляхо́м (ХПСШ / ЗПСШ) (англ. Sexually Transmitted Diseases (STDs/STD), також Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (англ. Sexually Transmitted Infections (STIs/STI) — інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.

Хвороби, що передаються статевим шляхом
Спеціальність інфекційні хвороби
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A64
DiseasesDB 27130
MeSH D012749
 Sexually transmitted diseases and disorders у Вікісховищі

Інфекції, які передаються лише статевим шляхом, історично у вітчизняній медицині виділяють у групу венеричних захворювань. На відміну від венеричних захворювань, ХПСШ передаються й іншими механізмами і шляхами: гемоконтактним (гепатит B), через мікропошкодження шкіри (короста), вертикальним (ВІЛ).

Кожну ХПСШ спричинює певний вид мікроорганізму (зокрема, бактерії, віруси тощо), наприклад: ВІЛ-інфекція — захворювання, яке спричинює вірус імунодефіциту людини; сифіліс породжує бліда спірохета; гонорею (застаріле — трипер) — гонококом; трихомоноз — трихомонада вагінальна (Trichomonas vaginalis) тощо. На відміну від більшості інфекційних захворювань після ХПСШ, як правило, не виникає імунітет і, у разі повторного зараження, хвороба розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без лікування людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

Епідеміологія

На сьогодні більше 1 мільйона випадків захворювань, що передаються статевим шляхом, відбувається щодня у всьому світі. Щорічно 357 мільйонів випадків ЗПСШ припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Близько 500 мільйонів людей у світі є зараженими вірусом простого герпесу II типу. Більше 290 мільйонів жінок на планеті заражені папіломавірусами. Для багатьох з цих хвороб характерний малосимптомний перебіг хвороби, що значно утруднює своєчасну діагностику і зменшує можливості профілактики. Частина з цих хвороб призводять при тривалому перебігу до безпліддя та можливості передачі від матері до дитини[1]. За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків хвороб у такому порядку: сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу. За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ статевим шляхом. Зокрема передачі ВІЛ сприяють сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоноз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції. Ерозії та виразки, запалення, пошкодження тканин, що зумовлено ІПСШ, ослаблюють чинники захисту організму від інфікування ВІЛ.[2].

Класифікація

До ЗПСШ відносять[3]:

Поширеною помилкою є залучення до переліку ЗПСШ таких захворювань, як неспецифічний уретрит і бактеріальний вагіноз, які зумовлює умовно-патогенна мікрофлора.[джерело?]

Шляхи передачі

Основною особливістю ХПСШ є відносно низька «стійкість» збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником.

Група венеричних захворювань, що включені до переліку ХПСШ передається при незахищеному статевому контакті (включаючи орально-генітальні форми). Поцілунки, орально-статевий контакт і використання сексуальних іграшок, зокрема таких, як вібратори, багаторазово підвищує ризик інфікування при незахищеному за допомогою презерватива статевому акті.

Для ХПСШ в широкому розумінні цієї групи можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В тощо). Можливе зараження гемоконтактно — через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори тощо) і немедичних (татуаж, манікюр та педикюр тощо) інструментів, при переливанні препаратів крові, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції.

Зараження цими інфекційними збудниками, не завжди свідчить про легковажне ставлення до вибору партнерів: і при одному постійному партнерові існує певний ризик захворіти. І тут важливу роль в можливості заразитися на ЗПСШ відіграють такі біологічні фактори, як мутація мікроорганізмів, формування у них стійкості до лікарських препаратів і багато іншого.

Ризик при незахищеному сексі з інфікованою людиною
Неінфікована

людина

 Відомі ризики Можливі
Виконання

феляції
Виконання

кунілінгусу
  • Герпес
  • Папіломавірусна інфекція[5]
  • Хламідіоз з ураженням ротоглотки[4]
  • Гонорея з ураженням ротоглотки[4]
Отримання

феляції
  • Хламідіоз
  • Гонорея[4]
  • Простий герпес
  • Сифіліс[4] (1 %)[6]
  • Папіломавірусна інфекція
Отримання

кунілінгусу
  • Простий герпес
Вагінальний секс

(чоловіки)
  • Гепатит C
Вагінальний секс

(жінки)
  • Хламідіоз (30–50 %)[7]
  • Лобкові воші
  • Короста
  • Гонорея (47 %)[22]
  • Гепатит B (50–70 %)
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (0.1 %)[8]
  • Папіломавірусна інфекція (високий ризик;[7] біля 40-50 %)[11]
  • Урогенітальний мікоплазмоз[12][13][16]
  • Сифіліс
  • Трихомоноз
  • Уреаплазмоз[20][21][16]
  • Гепатит C
Анальний секс

(активний партнер)
  • Хламідіоз
  • Лобкові воші
  • Короста (40 %)
  • Гонорея
  • Гепатит B
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (0.62 %)[23]
  • Папіломавірусна інфекція
  • Сифіліс (14 %)[6]
  • Гепатит С
Анальний секс

(приймаючий партнер

/ партнерка)
  • Хламідіоз
  • Лобкові воші
  • Короста
  • Гонорея
  • Гепатит B
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (1.7 %)[23]
  • Папіломавірусна інфекція
  • Сифіліс (1.4 %)[6]
  • Гепатит С
Анілінгус
  • Папіломавірусна інфекція (1 %)

Профілактика та боротьба

Всесвітньою організацією охорони здоров'я в «Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та боротьби з ними на 2006—2016 роки» виділяє поняття «безпечна статева поведінка» (безпечний секс), що включає в себе:

  • Правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
  • Правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, які значно знижують, але повністю не усувають ризик зараження;[27][28][29]
  • Періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;
  • У разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;
  • Статева стриманість;
  • Обов'язкове повідомлення статевих партнерів;
  • Вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.

Застосування презерватива під час статевого акту значно зменшує ризик зараження ЗПСШ. Для цього презерватив необхідно правильно одягати до початку статевого контакту і звертати увагу, щоб виділення зі статевих органів одного партнера не могли попасти на статеві органи другого партнера до початку та після закінчення статевого акту; презерватив необхідно одягнути до початку статевих контактів і не торкатися статевих органів партнера до початку натягування презерватива.

На сьогодні у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Здійснюють заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим надається безкоштовна медична допомога[джерело?].

Фактори, що ускладнюють боротьбу із ЗПСШ

Попри наявність усіх сучасних методів і засобів діагностики й лікування ЗПСШ хворі часом намагаються ввести в оману медичних працівників. Вони приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює боротьбу із хворобами.

Щодо захворювань, що передаються статевим шляхом, існує немало забобонів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись ЗПСШ можна тільки після настання певного віку. Проте зараження може статись у будь-якому віці. Заразитись можна й нестатевим шляхом — якщо користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, а також на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження підвищується у стані сп'яніння.

Сприяє поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом, часті випадки їх безсимптомного перебігу протягом тривалого часу. Хворі звертаються до лікаря і отримують інформацію про наявність у себе ХПСШ лише після проявів їх під час загострення хвороби. Ускладнює лікування часто наявність у хворого одночасно декількох збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, зокрема, наявність трихомоніазу, оскільки без попереднього вилікування його нерідко складно вилікувати деякі інші захворювання, що передаються статевим шляхом. Хоча захворюваність на трихомоніаз на сьогодні й зменшилась, наприклад, у Російській Федерації з 1995 року з 343,9 до 111,4 на 100 тисяч населення на 2011 рік, ця хвороба продовжує залишатися проблемою серед ЗПСШ[30].

Боротьба із ЗПСШ в Україні

В Україні працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов'язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається цей носій хвороби в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто був у контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують працівників сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів — дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів тощо, оскільки їх захворювання може завдати оточуючим особливо великої шкоди. Лікують хворих на ЗПСШ як в амбулаторних умовах диспансеру, так і в його стаціонарі. До останнього направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що здійснюється в диспансері.

Поведінка людей, які знають про своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Статті Кримінального Кодексу України передбачають кримінальну відповідальність за таку поведінку.

Див. також

Примітки
  1. WHO Media centre. Sexually transmitted infections (STIs). Fact sheet N°110. Updated August 2016 (англ.)
  2. ДУ «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України». Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). 2017 Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.
  3. ВОЗ. Глобальная стратегия профилактики инфекций, передаваемых половым путем, и борьбы с ними, 2006-2015 гг. — 2007. — С. 6—7. — ISBN 978-92-4-456347-2. (рос.)
  4. Edwards, S; Carne, C (1998). Oral sex and transmission of non-viral STIs. Sexually Transmitted Infections 74 (2): 95–100. PMC 1758102. PMID 9634339. doi:10.1136/sti.74.2.95.
  5. Maura Gillisons (2007). HPV Infection Linked to Throat Cancers. Johns Hopkins Medicine. Архів оригіналу за 6 вересня 2013.
  6. Hoare A (2010). models of HIV epidemics in Australia and Southeast Asia Архівовано 2012-04-19 у Wayback Machine.
  7. Australasian contact tracing manual. Specific infections where contact tracing is generally recommended Архівовано 2011-03-01 у Wayback Machine.
  8. Varghese, Beena; Maher, Julie E; Peterman, Thomas A; Branson, Bernard M; Steketee, Richard W (2002). Reducing the Risk of Sexual HIV Transmission. Sexually Transmitted Diseases 29 (1): 38–43. PMID 11773877. doi:10.1097/00007435-200201000-00007.
  9. Holmes, King K; Johnson, David W; Trostle, Henry J (1970). An Estimate of the Risk of Men Acquiring Gonorrhea by Sexual Contact with Infected Females1. American Journal of Epidemiology 91 (2): 170–4. PMID 5416250. doi:10.1093/oxfordjournals.aje.a121125.
  10. Mahiane, Séverin-Guy; Legeai, Camille; Taljaard, Dirk; Latouche, Aurélien; Puren, Adrian; Peillon, Aurélie; Bretagnolle, Jean; Lissouba, Pascale; Nguéma, Eugène-Patrice Ndong; Gassiat, Elisabeth; Auvert, Bertran (January 2009). Transmission probabilities of HIV and herpes simplex virus type 2, effect of male circumcision and interaction: a longitudinal study in a township of South Africa. AIDS 23 (3): 377–383. PMC 2831044. PMID 19198042. doi:10.1097/QAD.0b013e32831c5497.
  11. Burchell, Ann N; Richardson, Harriet; Mahmud, Salaheddin M; Trottier, Helen; Tellier, Pierre P; Hanley, James; Coutlée, François; Franco, Eduardo L (2006). Modeling the Sexual Transmissibility of Human Papillomavirus Infection using Stochastic Computer Simulation and Empirical Data from a Cohort Study of Young Women in Montreal, Canada. American Journal of Epidemiology 163 (6): 534–43. PMID 16421235. doi:10.1093/aje/kwj077.
  12. Caini, Saverio; Gandini, Sara; Dudas, Maria; Bremer, Viviane; Severi, Ettore; Gherasim, Alin (2014). Sexually transmitted infections and prostate cancer risk: A systematic review and meta-analysis. Cancer Epidemiology 38 (4): 329–38. PMID 24986642. doi:10.1016/j.canep.2014.06.002.
  13. Ljubin-Sternak, Sunčanica; Meštrović, Tomislav (2014). Chlamydia trachomatisand Genital Mycoplasmas: Pathogens with an Impact on Human Reproductive Health. Journal of Pathogens 2014: 183167. PMC 4295611. PMID 25614838. doi:10.1155/2014/183167.
  14. Schlicht, M. J; Lovrich, S. D; Sartin, J. S; Karpinsky, P; Callister, S. M; Agger, W. A (2004). High Prevalence of Genital Mycoplasmas among Sexually Active Young Adults with Urethritis or Cervicitis Symptoms in La Crosse, Wisconsin. Journal of Clinical Microbiology 42 (10): 4636–40. PMC 522307. PMID 15472322. doi:10.1128/JCM.42.10.4636-4640.2004.
  15. McIver, C. J; Rismanto, N; Smith, C; Naing, Z. W; Rayner, B; Lusk, M. J; Konecny, P; White, P. A та ін. (2009). Multiplex PCR Testing Detection of Higher-than-Expected Rates of Cervical Mycoplasma, Ureaplasma, and Trichomonas and Viral Agent Infections in Sexually Active Australian Women. Journal of Clinical Microbiology 47 (5): 1358–63. PMC 2681846. PMID 19261782. doi:10.1128/JCM.01873-08.
  16. Mycoplasma Infections. WebMD (амер.). Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  17. Diseases Characterized by Urethritis and Cervicitis - 2015 STD Treatment Guidelines. www.cdc.gov. Процитовано 8 грудня 2017.
  18. Lis, Rebecca; Rowhani-Rahbar, Ali; Manhart, Lisa E (2015). Mycoplasma genitalium Infection and Female Reproductive Tract Disease: A Meta-analysis. Clinical Infectious Diseases 61 (3): 418–26. PMID 25900174. doi:10.1093/cid/civ312.
  19. Wiesenfeld, Harold C; Manhart, Lisa E (2017). Mycoplasma genitalium in Women: Current Knowledge and Research Priorities for This Recently Emerged Pathogen. The Journal of Infectious Diseases 216 (suppl_2): S389–S395. PMID 28838078. doi:10.1093/infdis/jix198.
  20. Clark, Natalie; Tal, Reshef; Sharma, Harsha; Segars, James (2014). Microbiota and Pelvic Inflammatory Disease. Seminars in Reproductive Medicine 32 (1): 43–9. PMC 4148456. PMID 24390920. doi:10.1055/s-0033-1361822.
  21. Larsen, Bryan; Hwang, Joseph (2010). Mycoplasma,Ureaplasma, and Adverse Pregnancy Outcomes: A Fresh Look. Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology 2010: 1. PMC 2913664. PMID 20706675. doi:10.1155/2010/521921.
  22. Platt, R; Rice, P. A; McCormack, W. M (1983). Risk of acquiring gonorrhea and prevalence of abnormal adnexal findings among women recently exposed to gonorrhea. JAMA 250 (23): 3205–9. PMID 6417362. doi:10.1001/jama.250.23.3205.
  23. Jin, Fengyi; Jansson, James; Law, Matthew; Prestage, Garrett P; Zablotska, Iryna; Imrie, John CG; Kippax, Susan C; Kaldor, John M; Grulich, Andrew E; Wilson, David P (2010). Per-contact probability of HIV transmission in homosexual men in Sydney in the era of HAART. AIDS 24 (6): 907–13. PMC 2852627. PMID 20139750. doi:10.1097/QAD.0b013e3283372d90.
  24. Giardia, Epidemiology & Risk Factors. Center For Disease Control. 13 липня 2012. Архів оригіналу за May 2, 2015. Процитовано 3 липня 2015.
  25. Hepatitis A, Division of Viral Hepatitis. Center For Disease Control. 31 травня 2015. Архів оригіналу за July 4, 2015. Процитовано 3 липня 2015.
  26. Shigella Infections among Gay & Bisexual Men. Center For Disease Control. 23 квітня 2015. Архів оригіналу за July 4, 2015. Процитовано 3 липня 2015.
  27. Короткі поради з безпечного сексу — контрацепція.
  28. ЯК УНИКНУТИ НАСЛІДКІВ НЕЗАХИЩЕНОГО СЕКСУ: ПОРАДИ ФАХІВЦІВ. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 28 липня 2015.
  29. Екстрена профілактика статевих інфекцій
  30. Бутов Ю. С. — Дерматовенерология, Москва. ГЕОТАР-Медия, 2013(рос.)

Джерела
  • Workowski KA, Berman S (December 2010). Sexually transmitted diseases treatment guidelines, 2010. MMWR. Recommendations and Reports 59 (RR-12): 1–110. PMID 21160459. (Centers for Disease Control Prevention)
  • Шкірні та венеричні хвороби: навч. пос. / В. Г. Коляденко, В. І. Спепаненко, П. В. Федорич, С. І. Скляр. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 424 с.
  • Шкірні та венеричні хвороби: навч. посіб. для студ. вищ. мед. закл. I—II рівнів акредитації / М. М. Зайченко, Я. О. Зайченко. — Київ: Здоров'я, 2005. — 176, [2] с. : мал., табл. — Літ.: с.173. — ISBN 5-311-01364
  • Шкірні та венеричні хвороби: підручник / В. Г. Кравченко. — К. : Здоров'я, 1995. — 304 с.
  • Хоменко Я.С. Хвороби ХХ століття. — Київ, 1999.
  • (рос.) Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X.

Література
  • Дерматологія, венерологія: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 548 с. :іл. — ISBN 978-966-607-433-0 (С.?)
  • Дерматологія, венерологія в питаннях та відповідях: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 180 с.: іл. — ISBN 978-966-607-434-7 (С.?)
  • Дерматологія і венерологія: підручник / В. І. Степаненко, А. І. Чоботарь, С. О. Бондарь [та ін.]. — К. : Медицина, 2015. — 336 с. (С.?)
  • Урогенітальні інфекції: трихомоніаз, кандидоз, генітальний герпес: монографія / В. І. Степаненко, Т. С. Коновалова ; МОЗ України, Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. − К. : КіМ, 2008. − 287 с. : іл. − Бібліогр. : с. 270−278 (120 назв). − ISBN 978-966-1568-14-2.
  • Статеві хвороби: навч. посібник / І. І. Мавров. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. — 716 с.
  • С.Е Данилов, М.Е Старченко и др. «Инфекции передающиеся преимущественно половым путем.» С.Е Данилов. — Санкт-Петербург: 2001. — 40 с. — ISBN 5-7243-?
  • Контактные инфекции, передающиеся половым путем / [И. И. Мавров и др.] ; под ред. И. И. Маврова. — Киев: Здоровья, 1989. — 384 с. : ил. — Лит.: с. 379—382. — ISBN 5-311-0035-X
  • World Health Organization. Guidelines for the management of sexually transmitted infections. 1.Sexually transmitted diseases - diagnosis 2.Sexually transmitted diseases - therapy 3.Anti-infective agents - therapeutic use 4.Practice guidelines I.Expert Consultation on Improving the Management of Sexually Transmitted Infections (2001 : Geneva, Switzerland) ISBN 9241546263 Ел.джерело
  • (рос.)Кира Е. Ф. Инфекции и репродуктивное здоровье. — Минск, 1995.

Посилання

Відео
Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.