Кам'янець-Подільський

Французька карта Старого міста та фортеці 1691 року

Кам'янець-Подільський. Літографія Наполеона Орди

Місто було у складі Київської Русі, у XIII—XIV століттях — Галицько-Волинського князівства, потім його захопили монголо-татари.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами.

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля. У 1430 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.[10]

Князь Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда (Деспота).[11].

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів.

23 січня 1510 р. місто стало місцем укладання «Кам'янець-Подільської Мирної угоди» між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[12][13][14][15].

25 лютого 1609 року король Сигізмунд III підтверджує та повторює грамоту Сигізмунда Августа, видану 15 березня 1553 року в Кракові, згідно з якою мешканці міста Кам'янця Подільської землі римськокатолицького, грецького та вірменського обрядів звільняються від сплати мит."Wolny od myta skarbowego".[16].

1672 року місто захопила Османська імперія (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира). У цей час воно стало центром Кам'янецького (чи Подільського) еялету (тур. краю), а з 1681 до 1699 — центром новоствореної Кам'янецької митрополії (у складі Константинопольського патріархату).[17] З 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було знову увійшла до складу Польщі.

У 1761 році завдяки коштам, які отримали на підставі ухвали воєводства, замість палісадів за сприяння львівського старости Йоахіма Потоцького звели мури.[18]

1793 року, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

Впродовж 1793—1797 років — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії. Під час франко-російської війни тут було сформовано 4-й козацький полк[19].

1846 року місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

Наприкінці XIX століття у Кам'янці проживало майже 36 тисяч мешканців, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

На початку XX століття Кам'янець був 40-тисячним містом із розвинутою на той час промисловістю. 1906 року в місті було створено місцеве товариство «Просвіта», завдяки його діяльності було введено вивчення української мови в початкових та парафіяльних школах, відкрито філію в Могилеві-Подільському.[20]

14 березня 1914 року на залізничну станцію Кам'янець-Подільський прибув перший потяг[21]. З початком Першої світової війни, 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Федір Швець, Андрій Макаренко та Симон Петлюра в Кам'янці

Зустріч С. Петлюри в Кам'янці, 1920

За часів УНР від березня 1918 року впродовж двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (1917—21 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки[22].

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Ю. Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.[23]

25 жовтня 1919 року, під час спільної наради представників ЗУНР та УНР, генерал М. Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією[24].

12 листопада 1919 року в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР В. Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Евген Петрушевич. Після взяття частинами білої російської Добровольчої армії Могилева-Подільського та Бару, С. Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 року[25].

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

Територія України з втратою населення внаслідок голодомору

Голодомор 1932—1933 років жахливий злочин тоталітарної системи не оминув місто. Хоча ситуація була дещо краща ніж у інших областях, багато в чому внаслідок близькості кордону з сучасними західноукраїнськими територіями. Враховуючи прикордонний статус Кам'янеччини, населення, особливо з сіл, які знаходилися на річці Збруч, намагалося вирушити в сучасні західні області. Там подоляни міняли свої речі на хліб та зерно. Непоодинокими були випадки, коли люди наймалися на роботу за можливість харчуватися або працювали за хліб. Проте далеко не всім це вдавалося: вздовж кордону з Польщею по річці Збруч та кордону з Румунією по річці Дністер у багатьох місцях були влаштовані загороджувальні лінії та на кордонах несли варту радянські каральні органи[26]. Скрутною ситуація була і місті, за даними у 1932–1933 роках від голоду померло 585 людей у Кам'янці[27]. Студенти Кам'янця-Подільського на сторінках газети так писали про своє життя в 1933 році:

«На сьогоднішній день наше студентство міста Кам’янця в надзвичайно поганих умовах живе й не знає причин, хто ці умови склав йому. Студентство в сучасний момент надзвичайно обурене, але цієї обурливості не виявляє. Але, коли надальше студентство буде голодне, холодне та обшарпане, як до цих пір, то ця обуреність виявлятиметься страйками або демонстраціями протесту проти такого життя... У столовій хліба не дають, дають хліб у студрозпредах, які теж взяли курс на зниження норм хліба, з фунта сходило до 150 гр, а то його і по 3 дні не бувало... Боротьба за існування по-нашому – це боротьба за хліб».

Загалом кількість померлих від голоду в Кам'янець-Подільському районі у 1932–1933 роках склала 2533 людини[27], у Кам'янці-Подільському — щонайменше 775 жителів міста[28]. За оцінками демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Впродовж 1937—1941 років місто було центром Кам'янець-Подільської області.

12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільського до Проскурова, після чого місто втратило значення регіонального центру остаточно.

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований військами Німеччини. 9 липня 1941 року при відступі з міста радянських військ були заміновані і підірвані Новопланівський міст та ряд стратегічно важливих промислових підприємств.

Одним з перших та найбільших проявів Голокосту, було масове вбивство 27-28 серпня 1941 року на околицях міста, сучасна територія мікрорайону Жовтневий. У ті дні, були вбиті 23 600 євреїв, більшість з них були угорськими євреями (14 000-16 000), а решта в основному місцеві українські.

Бомбардування міста, запеклі бої в березні 1944 року за визволення, перетворили його на руїни. Танк Т-34 встановили у сквері Танкістів, як знак звільнення.

За роки Другої світової війни населення міста скоротилося вдвічі з 55 000 чоловік в 1940 році до 26 000 в 1945. Було завдано непоправної шкоди архітектурній спадщині Кам'янця-Подільського, зруйновано 90% житлових будинків в Старому місті, повністю знищена промислова база.

Повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись значні зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади.

У 1977 році Старе місто разом з фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником.

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

У період з 1991 по 2000 роки в місті частково, або повністю зупинилася робота більшості промислових підприємств. Почалися роки масового безробіття, зубожіння населення і процвітання злочинності. Кам'янець стає одним з основних кримінальних осередків країни.

Кам'янець-Подільський — Фортеця, 2017

З 1993 року почалася масова міграція єврейського населення міста в Ізраїль і США. Тисячі подолян у пошуках роботи і кращого життя покинули місто та перетнули межі країни.

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України затверджено нові межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

З 2014 року початком Російської агресії проти України багато подолян пішли добровольцями та військовослужбовцями на фронт захищати Україну.

У рамках децентралізації в 2020 році, було схвалено Кам'янець-Подільську територіальну громаду, до складу якої увійшли наступні сільради: Довжоцька, Зіньковецька, Рихтівська, Колибаївська.

Отже, Кам'янець-Подільська ОТГ об'єднала:

• місто Кам'янець-Подільський
• Зіньківці
• Довжок, Нагоряни
• Рихта, Лісківці
• Колибаївка, Смотрич, Вільховець, Червона Чагарівка
• Ходорівці, Острівчани, Княгинин

Тривалий час обговорювались можливості побудови об'їзної дороги, бо основний потік транспорту рухається містом, через що страждають мешканці та дороги. Сучасними проблемами для міста залишаються: відсутність нормального залізничного сполучення та об'їзної дороги, що перетворює місто у провінцію на закрайку країни.

Кам'янець-Подільський завжди потрапляв у рейтинг Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус».

Міський автовокзал

У Кам'янці-Подільському від радянського часу розвинута промисловість, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості.

До головних виробничих підприємств міста належать:

• ВАТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
• ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
• Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
• «ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.

Станом на 1 січня 2014 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в місті складала 2269 одиниць, з них 2234 — малих підприємств та 35 — середніх. Станом на 1 січня 2015 року в місті налічується 4206 фізичних осіб та 1791 — юридична особа. В загальному в малому та середньому бізнесі міста зайнято 26142 особи.

На початку березня 2019 року в Кам'янці-Подільському запрацювала нова електростанція з когенераційними газовими установками потужністю 4,89 МВт, яка дозволяє виробляти електричну та теплову енергію та має убезпечити місто від аварійних відключень електрики[29].

П'ять адміністративних одиниць з найбільшим внеском у регіональний обсяг реалізованої промислової продукції у процентах 2015 році.

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черемушки», «Династія»), у тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торговельних і побутового обслуговування підприємств. У 2011 році відкрився будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр», також є гіпермаркет «Арс». У місті діє декілька супермаркетів: «Сільпо», два «Фуршета», «АТБ», «Мрія» та «Пакко». Також ТЦ «Ювілейний», де розташований магазин побутової техніки «Технополіс», ще з відомих мереж у місті, магазин побутової техніки «Фокстрот». У 2019 році з'явилась інформація, що у місті можуть збудувати повноцінний торговельно-розважальний центр, інвестори сплатили борг за оренду землі, на якій мають намір будувати, реалізація такого проєкту має покращити послуги в сфері торгівлі[30].

У місті діють автовокзал і залізнична станція Кам'янець-Подільський. Залізничне пасажирське сполучення здійснюється потягами:

Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проєктом.

За роки Незалежності України у місті збудовано понад 80 житлових багатоповерхівок. На ринку будівництва представлені переважно місцеві компанії[31]. Більшість будівництва характеризується хаотичність та точковою забудовою по місту. За новим генпланом до 2030 року забудова житлових багатоповерхівок передбачається: у кварталі між вулицями Данила Галицького, Привокзальна, Пушкінської (замість ВАТ Комбінат хлібопродуктів), шляхом звільнення території спеціального призначення (військові склади) в межах вулиць Північної, Чехова, проспекту Грушевського та Хмельницького шосе, також по вулиці Матросова, шляхом зміни цільового призначення (землі спеціального призначення) планується мікрорайон забудови.

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), у тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня. Основна увага розвитку медицини тепер — амбулаторії сімейної медицини, які оновлюють та будують у різних частинах міста.

Національний університет ім. І. Огієнка

Робота лікувально-профілактичних закладів міста в 2014 році забезпечувалась 1582,75 посадами, при розрахунковій потребі в 2115,5.

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка, Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Міський сквер «Гунські криниці»

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, парк Небесної сотні і Кам'янець-Подільський парк, сквери Танкістів і Васильєва.

Смотрицький каньйон, у тому числі й у межах міста, включений до національного природного парку «Подільські Товтри».

Міський парк

Територіальна громада Кам'янця-Подільського здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Загалом Кам'янець-Подільська міська рада складається з 36 депутатів та голови.

Потужні осередки в місті мають такі партії як: Всеукраїнське об'єднання «Свобода», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та Блок Петра Порошенка. Присутній значний відсоток мешканців, що підтримують стабільно на виборах проросійські партії такі як: «Партія регіонів», Партія «Відродження» та інші.

Подоляни активно беруть участь політично важливих подіях країни, наприклад долучались до Помаранчевої революції. Так жителі міста створювали мітинги 2004 році на майдані Відродження під міською адміністрацією. За результатами тих президентських виборів по місту: В.Ющенко — отримав 45354 голосів, В.Янукович — отримав 8388 голосів, не підтримали жодного кандидата −1840.

Зимою 2014 року під час Революції гідності гинуть також кам'янчани міста та району. На підтримку Євромайдану в Києві багато людей міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свій протест проти режиму, що склався у країні, та прагнень у Євроінтеграції.

Досить неоднозначною в політичному житті громади міста є діяльність міської ТВК. У 2010 році на виборах міського голови, було багато нарікань на роботу та поведінка міської ТВК, яку очолювала Тетяна Остафійчук[33].

Боротьба із радянським минулим почалася з пам'ятника Леніна, що з'явився у місті 14 квітня 1970 року. На статую висотою 6,5 метрів витратили 9 тонн бронзи, та постамент викладений з плит червоного граніту. Знести із постаменту пам'ятник депутати міськради наказали 29 серпня 1991 року. А прибрали його з площі тільки 18 серпня 1992 року, саме тоді кам'янчани попрощались з радянським непотрібним рудиментом.

У 2016 році Кам'янецька бібліотека була перейменована на честь Костянтина Солухи. У місті під час декомунізації перейменували 14 вулиць та 16 провулків, з'явилися вулиці на честь загиблих учасників АТО.

Одну з вулиць для зацікавленості туристів мали намір перейменувати на честь Вільгельма Габсбурга. Але таку пропозицію відхилили. Також була запропонована петиція назвати вулицю міста, що підлягає декомунізації, на честь колишнього президента Польщі Леха Качинського в знак солідарності, та який довгий час підтримував Україну, але пропозиція не знайшла підтримки в місцевих депутатів.

За п'ять років на сірих стінах житлових будинків Кам'янця-Подільського уже створено 42 стінописів. Стріт-артом в Кам'янці займається у більшості фестиваль «Ре$публіка». Також декілька стінописів було створено на дахах заводу «Електорон» та кінотеатру «Сінема», які можна побачити через супутникові знімки. Директор фестивалю «Республіка» Андрій Зоін на меті має перетворити спальні райони міста на музей соціального та територіального мистецтва.

Кам'янці-Подільському в даний час діє понад 30 готелів та садиб. Готелі за класифікацією:

Смотрицький каньйон у межах міста

Категорія Назва «Reikartz» «7 днів» «Клеопатра» «Гала-готель» «Гетьман»

Категорія Назва «У домінікана» «Фільварки-центр» «Монте Крісто» «Ксенія» Пансіонат «Поділля»

Пам'ятник туристу біля міської ратуші в Кам'янець-Подільскому.

Кам'янець-Подільський є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста[34], працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій.

Водоспад село Маліївці

У міста розроблено туристичний логотип, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активаційною фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Впродовж століть Кам'янець-Подільський сформувався як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів.

Екскурсія історичним Старим Містом дадуть змогу ознайомитись з архітектурним ансамблем різних епох та культур. Архітектурною перлиною Кам'янця-Подільського по праву вважаються фортифікаційні споруди та фортеця. Це знаменита пам'ятка фортифікаційного мистецтва Східної Європи, яка занесена до «7 Чудес України»[35].

З Кам'янця-Подільського можна здійснити заміські екскурсії. Неподалік від міста в південному напрямку розташовані такі міста як: Хотин (30 км) та Чернівці (100 км). Цікавим місцем для відпочинку є гірськолижний курорт Сонячна Долина, який працює весь рік, поблизу села Бояни (75 км), подібну ідею на території Кам'янецького району на жаль не реалізували.

На східному напрямку є історична місцевість Бакота (55 км) та ландшафтний заказник Совиний Яр, також для туристів, які полюбляють мало відомі туристичні місця, може бути знахідкою Субічський печерний монастир поблизу села Субіч чи Китайгородське відслонення.

Схили Дністра

На західному напрямку можна рухаючись по дорозі до підземної печери Кришталева та Кривченського замку в селі Кривче (65 км), відвідати залишки Жванецького замку, а на зворотній дорозі оглянути залишки замку Скали-Подільської. Не звичним цій стороні також є місто Чортків зі залишками Чортківського замку. Цікавою для туристів може бути печера Атлантида в селі Завалля, що знаходиться на заході району.

У північному напрямку є цікаві місцевості як Малієвецький парк у селі Маліївці та водоспад Бурбун у селі Лисець, незвичайним об'єктом області вважається Покровська церква-фортеця у Сутківцях.

Рік	Відео	Автори
2016	«Кам'янець-Подільський з висоти. Найцікавіші пам'ятки древнього міста зняли з висоти пташиного польоту»	VSVITI
2018	«Україна вражає 2 Подорож на захід України»	Україна вражає
2018	«Кам'янець-Подільський, Бакота, Хотинська фортеця»	Blog 360
2018	«Кам'янець-Подільський. Жива фортеця»	Ukraїner
2019	«Найбільший в Україні стінопис із зображенням Петлюри»	ТСН
2019	«How to travel Ukraine: Kamianets-Podilskyi»	Discover Destination UA
2020	«Місто музей Кам'янець-Подільський. Ранок на Суспільному»	UA: ПОДІЛЛЯ
2020	«Україна All inclusive. Зима»: чим розважитися у Кам'янці-Подільському	ТСН
2021	«Втрачені будівлі Кам'янець-Подільської фортеці»	Haiduk Kamieniec
2021	«Що врятує Кам'янець-Подільський?»	CHAPLINSKY VLOG

Айлант високий (вул. Л. Українки), Айлант високий-1 (вул. Ю. Сіцінського), Айлант високий-2 (вул. Ю. Сіцінського), Біогрупа (майдан Відродження), Біогрупа (вул. Огієнка), Біогрупа (вул. Соборна), Біогрупа (вул. Шевченка), Біогрупа екзотичних дерев, Біота західна, Біота східна (вул. Драй-Хмари), Біота східна (вул. Л. Українки, 48), Біота східна (вул. Л. Українки, 59), Біота східна (форма пірамідальна), Бук європейський, Бук червонолистий, Бундук канадський, Гінкго дволопатеве, Горіх чорний (вул. Гагаріна та вул. Гунська), Горіх чорний (вул. Драй-Хмари), Горіх чорний (вул. Уральська, сквер «Гунські криниці»), Дуб звичайний (парк Танкістів), Дуб звичайний (вул. Шевченка), Дуб скельний (вул. Л. Українки та вул. Драгоманова), Дуб скельний (вул. Д. Галицького), Дуб скельний (сквер ім. Васильєва), Дуб черешчатий (вул. Л. Українки), Дуб черешчатий (вул. Шевченка), Катальпа, Катальпа японська (вул. Л. Українки), Катальпа японська (вул. Суворова), Клен Гінала, Клен гостролистий (форма кулеподібна), Клен сріблястий, Липа войлочна (вул. Гагенмейстера), Липа войлочна (вул. Соборна), Липа європейська, форма розсіченолиста, Липа європейська, Липа кримська, Липа крупнолиста, Сквер (вул. Шевченка), Сосна чорна (вул. Панівецька), Сосна чорна (сквер «Молодіжний»), Софора японська (вул. Соборна), Софора японська (вул. Огієнко), Софора японська (вул. Сіцінського), Софора японська (сквер ім. Васильєва), Софора японська (вул. Татарська), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 52), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 56), Тис ягідний (вул. Шевченка), Туя західна (сквер «Молодіжний»), Туя західна (Героїв Небесної сотні), Туя західна (вул. Шевченка, 33), Туя західна (вул. Шевченка, 39), Туя західна (вул. Ю. Сіцінського, 2), Туя західна (біогрупа), Тюльпанове дерево, Ялина колюча (вул. Голосківське шосе, 1), Ялина колюча (сквер «Гунські криниці»), Ялина колюча (вул. Соборна, 9), Ялина колюча (вул. Хмельницьке шосе, 32), Ялина колюча (вул. Шевченка, 30), Ялина колюча (форма колумбіка), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 71), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 83), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Шевченка), Ялина колюча (форма сиза) (сквер «Молодіжний»), Ялівець Віргінський (вул. Гунська, 5), Ялівець Віргінський (вул. Л. Українки), Ясен звичайний (форма плакуча).

Смотрицький каньйон (загальнодержавного значення).

Ботанічний сад Подільського державного аграрно-технічного університету (загальнодержавного значення).

Кам'янець-Подільський.

Кам'янець-Подільський.

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838—1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905), «Подольский листок» (1881—1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

Логотип газети «Подолянин» (1992)

Логотип обласної газети «Фортеця»

Логотип приватної газети «Кам'янецький часопис КлюЧ»

Газети та інтернет-видання міста і району:

• «Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
• «Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентоспроможність» [36];
• «Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
• «Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
• «Ділове місто» — рекламно-інформаційне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
• «Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
• Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
• «Голос Поділля».
• Інтернет-видання «20 хвилин» — незалежний портал для людей, які хочуть першими дізнаватися всі новини Кам'янця-Подільського. Мультимедійна редакція розповідає читачам про життя міста, його жителів та цікаві події, що відбуватимуться у Кам'янці-Подільському.
• Інтернет-видання «Вечірній Кам'янець»
• Інтернет-видання «Вдало Інфо» — незалежні та актуальні новини Кам'янця-Подільського.

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV». У 2014 році почало мовити Громадське телебачення Podillya.TV.

• 101,5 МГц — «UA: Українське радіо»
• 102,8 МГц — «UA: Радіо Культура»
• 104,3 МГц — «Радіо НВ»
• 104,8 МГц — «Русское Радио Україна»
• 105,3 МГц — «Мелодія FМ»
• 105,7 МГц — «Львівська хвиля»
• 106,2 МГц — «Хіт FM»
• 107,5 МГц — «Радіо Релакс»

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування[37].

Туристи оглядають фортецю

Кам'янецький міський Будинок культури

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник[38]. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування[39]:

• Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
• Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI—XVII століть.
• Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
• Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII—XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В. Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
• Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, у минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненість Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського».

Детальніше: Фестивалі Кам'янця-Подільського

Будинки Старого міста

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі. Зараз у місті проводять понад 10 постійних фестивалів.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, у першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Respublica», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

У місті Кам'янець-Подільський відбувається дія роману-трилогії Володимира Бєляєва «Стара фортеця».

Художній опис оборони Кам'янця проти турків дається в романі Генріка Сенкевича «Пан Володиєвський».

Побут міста Кам'янця-Подільського та місцевої духовної семінарії докладно відображено в романі-хроніці «Люборацькі» українського письменника Анатолія Свидницького (1834-1871), що був у свій час вихованцем цієї семінарії.

Місто Кам'янець-Подільський і його опис також згадується в серії «Ірка Хортиця-суперведьма!», у книгах «Зачарованого квест» і «Магія без правил» авторів Ілони Волинської та Кирила Кощеева.

У 2014 у Кам'янець-Подільському для підтримки українського літературного процесу започаткований літературно-мистецький альманах «Phoenix».[40]

Кам'янець має давні традиції функціонування кінотеатрів, так на території міста діють 2 кінотеатри:

• кінотеатр «Дружба»;
• кінотеатр «Сінема»(МЦ Юність);

Кам'янець-Подільський був майданчиком зйомки для наступних фільмів:

• 1938 — «Щорс», х/ф, режисер Олександр Петрович Довженко
• 1955 — «Тривожна молодість», х/ф, режисер Олександр Олександрович Алов і Володимир Наумович Наумов
• 1958 — «Народжені бурею», х/ф, Київська к/с
• 1966 — «Комісар», х/ф, режисер Олександр Якович Аскольдов
• 1972 — «Стара Фортеця», 7-серійний х/ф за мотивами трилогії Володимира Бєляєва, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1979 — «Д'Артаньян та три мушкетери», режисер Юнгвальд-Хилькевич
• 1983 — «Чорний замок Ольшанський», телефільм, режисер Михайло Миколайович Пташук (за однойменним романом Володимира Короткевича)
• 1986 — «Устим Кармелюк», 4-серійний х/ф, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1994 — «Острів любові», телесеріал, режисер Олег Іванович Бійма
• 2003 — «Тато», х/ф, режисер Володимир Львович Машков
• 2005 — «Дев'ять життів Нестора Махна», 12-серійний х/ф, режисер Микола Каптан
• 2007 — «Тарас Бульба», екранізація повісті Миколи Гоголя, у головній ролі Богдан Ступка, к/с «Ленфільм»
• 2008 — «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», режисер Михайло Іллєнко, продюсерський центр «Інсайт-медіа»

Кам'янець-Подільська дієцезія з центром в Кам'янці-Подільському заснована 1378 року та охоплює Хмельницьку і Вінницьку області. Кафедральний собор єпархії — собор апостолів Петра і Павла. Дієцезія підпорядкована Львівській митрополії. Згідно з даними довідника станом на 2011 рік у єпархії налічувалося близько 250 тисяч католиків та 158 священників.

Кам'янець-Подільська єпархія КП — одна з найдавніших на південному заході. 1998 року єпархія відзначила 600-ту річницю від дня заснування найдавнішого на Поділлі храму — Свято-Микільського в Кам'янці-Подільському.

У 2015 році була відновлена Кам'янець-Подільська єпархія, яка була зруйнована понад 200 років тому Російською Імперією. Виділена з території Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

Перша футбольна команда з міста ФК «Динамо» Кам'янець-Подільський двічі ставала чемпіоном області у 1939 та 1940 роках.

У 1960 році було створено міську команду «Поділля» Кам'янець-Подільський. Цей колектив до 1967 року ставав чемпіоном області.

ФК «Ратуша» — команда що представляла місто виступаючи у першій лізі в другому колі сезону 1995/96. Найбільш відвідуваним домашнім матчем стала гра проти ФК Динамо-2 — 6500 глядачів.

ФК «Фортеця» команда що бере участь у чемпіонаті Хмельницької області футболу з 2016 року.

Серпні 2017 року команда дійшла до фіналу Кубка області, де в протистоянні з ФК «Случ» (Старокостянтинів) програла 3-0. Поки що це найкращий результат відновленої команди з Кам'янця-Подільського.

Є надія що команда буде розвиватись і заявить себе в професійну чи аматорську ліги, оскільки місто вже давно не має великого футболу.

У місті є команди з американського футболу, чоловіча «Титани» та жіноча «Титаніди», які проводить свої матчі на центральному міському стадіоні.

Мотобольний клуб «Поділля» є одним з символів міста[42]

Досягнення:

• «Поділля» виграє чемпіонат УРСР 1980 році.
• «Поділля» виграє першу лігу чемпіонату СРСР у 1981 році.
• «Поділля» виступає в вищій лізі СРСР з 1982—1991 роках.

Вулиця Старого міста

Кафедральний костел

Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ[43])

Пам'ятний знак «Циганська кибитка»

Панорама старої частини міста

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, у Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії. Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

• Кам'янець-Подільська фортеця (XII—XVIII ст.);
• Ратуша (Будинок польського магістрату) (XIV—XVI ст.), найстаріша зі збережених на теренах України;
• Ратуша руська (будинок Киріака; XVII—XIX ст.);
• Троїцький василіянський монастир (XIV—XVI, XVIII—XIX ст.);
• Вежа Стефана Баторія (Кушнірська, Кравецька) (XVI ст.);
• Монастир домініканок, костел Св. Михайла (сер. XVIII ст.);
• Монастир домініканців, костел Св. Миколая (XV—XVIII ст.);
• Катедральний Петропавлівський костел;
• Монастир францисканців (будинок архієрея; XIV—XIX ст.);
• Монастир тринітаріїв (1750—80);
• Палац римо-католицького єпископа (1627, XIX ст.);
• Гончарська башта (1583);
• Руська брама (XV—XVIII ст.);
• Різницька башта (XVI ст.);
• Вірменський бастіон (XVI—XVII ст.);
• Верхня Польська брама (Кушнірська башта) (1565–1785) і Нижня Польська брама (XV—XVI ст.);
• Турецький (Замковий) міст;
• Порохівня (1778—79);
• Окружний суд (1892)
• Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.) тощо.

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», оригінальний пам'ятний знак, що призначався для київського Бабиного Яру «Циганська кибитка, пробита кулями» тощо.

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D[44]. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проєктом на теренах колишнього СРСР.

Основні найбільші мости міста представлені такими трьома:

• Замковий міст уперше згадано в документах 1494 року.
• Новопланівський міст урочисто відкрито 19(31) січня 1874 року.
• Стрімка лань рух урочисто відкрито 2 листопада 1973 року.