Штучний аборт

Нехірургічні методи переривання вагітності мають перевагу в порівнянні з традиційним абортом, як безпечніші. Недоліки — наявність ряду протипоказань і різке зниження ефективності зі збільшенням терміну вагітності.

Медикаментозний аборт. Лікар призначає ліки, що зупиняють розвиток вагітності і викликають скорочення матки. У результаті відбувається вигнання плодового яйця. Ефективність 90-95% при затримці до 42 днів. В Україні поки^[коли?] не застосовується.

Існує низка методів:

• руйнування та вискоблювання плідного яйця кюреткою
• руйнування і видалення плідного яйця абортцангом;
• вакуум-аспірація плідного яйця
• вакуум-кюретки

Вакуум-аспірація («міні-аборт»). Здійснюється при затримці місячних до 1-3 тижнів шляхом створення за допомогою спеціального апарата вакууму в матці.

Медичний аборт. Канал шийки матки поступово розширюють за допомогою спеціальних інструментів — розширників. Потім порожнина матки вискоблюється за допомогою кюретки. Здійснюється в термінах вагітності до 12 тижнів. Операцію проводять під загальним знеболюванням (наркозом). Після аборту необхідно провести курс лікування антибіотиками для профілактики інфікування.

«Пізній аборт». У плодовий міхур вводяться розчини, що викликають родову діяльність. Роблять у термінах більш 20 тижнів вагітності за особливими показниками.

Після аборту спостерігаються піхвові кров'янисті виділення. Їхня кількість і тривалість індивідуальні і залежать від терміну вагітності, скорочувальної здатності матки і згортання крові. Ускладнення після аборту

Найчастіші ускладнення — кровотеча, ушкодження шийки матки, порушення згортання крові, емболія (закупорка судин). Досить часто стається неповний витяг плодового яйця. Для попередження цього ускладнення проводять ультразвукове дослідження, а у випадку виявлення залишків плодового яйця — повторне вискоблювання. Крім того, після аборту загострюються хронічні захворювання статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит і т. д.). Серйозну небезпеку становлять замет інфекції в матку під час аборту і порушення цілісності стінки матки (перфорація) з ушкодженням кишечнику, сечового міхура.

До них належать запальні захворювання статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція яєчників, безплідність, ускладнення протікання вагітностей.

Використання під час аборту розширників нерідко спричиняє розвиток недостатності (неповного змикання) шийки матки. Надалі це може привести до слабості м'язового апарату шийки матки і, як слідство, до пізніх викиднів на терміну 18-24 тижня.

Після аборту різко зростає частота позаматкових вагітностей. При наступних вагітностях і родах зростає імовірність порушення родової діяльності й аномалій розташування плаценти; захворювань немовлят, зв'язаних з патологією судин матки.

Після одиничного аборту погроза викидня при наступній вагітності становить 26%, після двох — зростає до 32%, а після трьох і більш небезпека мимовільного переривання вагітності досягає 41%.

Збільшується і ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки і тіла матки.

Показаннями проведення операції штучного аборту зазвичай стають захворювання матері і плоду:

• смерть плоду в утробі матері;
• загроза життю матері через її стан або неправильне протікання вагітності (наприклад, позаматкова вагітність);
• порушення внутрішньоутробного розвитку;
• необхідність проведення медичних процедур матері (наприклад, трансплантація органів або хіміотерапія у випадку виявлення злоякісних пухлин).

Якщо бажання здійснити аборт викликане небажаною вагітністю, остаточне рішення про застосування штучного аборту залишається за батьками зачатої дитини.

В Україні для пацієнток, яким проводиться операція штучного переривання вагітності, здійснюється передабортне та післяабортне консультування щодо особливостей конкретного методу переривання вагітності[8]. З метою профілактики запальних ускладнень після операції аборту, вона здійснюється не пізніше трьох днів після обстеження. Обстеження пацієнтки для штучного переривання вагітності проводиться відповідно до нормативів в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів та відповідного клінічного протоколу.

Зазвичай перед абортом проводяться:

У разі встановлення гострого запального або інфекційного захворювання штучне переривання вагітності здійснюється після проведеного лікування до закінчення терміну вагітності повних 12 тижнів.

Аборт вакуумною аспірацією:
1 — амніон;
2 — ембріон;
3 — ендометрій;
4 — спекулум;
5 — Vacurette;
6 — вакуумний відсмоктувач.

Як вказувалося вище, штучний аборт може проводитись як за суворими медичними показаннями, так і за бажанням вагітної при відсутності протипоказань до операції аборту. Залежно від терміну вагітності, її переривання проводиться різними методами, аби знизити ризик розвитку ускладнень аборту.

На сучасному етапі використовуються такі методи аборту:

• вагітність 2-8 тижнів — показана нехірургічна медикаментозна провокація мимовільного аборту. Медикаментозний аборт полягає в одноразовому прийомі в присутності лікаря 600 мг стероїдного препарату міфепристону, який провокує загибель ембріону. Зв'язуючись з прогестероновими рецепторами, міфепристон блокує дію прогестерону, який стимулює ріст ендометрію. Через 36-48 годин пацієнтка приймає аналог простагландинів: в присутності лікаря приймає перорально 2 таблетки (400 мкг) або вагінально 800 мкг мізопростолу і знаходиться в стаціонарі весь час до настання переривання вагітності, що відбувається, як правило, впродовж 3-6 годин. Під їхньою дією матка скорочується, запускається механізм вигнання ембріону з її порожнини. Цей спосіб найменш травматичний з усіх, слизова оболонка матки залишається неушкодженою, за 28-30 днів відновлюється менструальний цикл. На 7-10 день лікар-акушер-гінеколог амбулаторно проводить огляд пацієнтки.
• вагітність 2-5 тижнів — показаний міні-аборт. У матку вводиться тонкий одноразовий катетер, прикріплений до вакуумного аспіратора, і плодове яйце висмоктується назовні: в порожнині матки створюється рівномірний негативний тиск, який сприяє мимовільному відділенню плодового яйця, незалежно від його локалізації. Операція триває 2-5 хвилин і проводиться за локальної або повної анестезії. Слизова оболонка матки отримує мінімальні ушкодження.
• вагітність 6-12 тижнів — проводиться хірургічне видалення плоду — класичний аборт. У випадку загрози життю жінки або її зґвалтування медичний аборт може проводитись і на пізніших строках, до 22 тижнів. Операція проводиться тільки в умовах медичного стаціонару. При хірургічному аборті шийка матки розкривається за допомогою металевих розширювачів (бужів), і лікар вискоблює спеціальною гострою ложкою (кюреткою) плодове яйце разом з плацентою і слизовою оболонкою матки. Хірургічний аборт має низку ускладеннь та нерідко призводить до безпліддя і невиношування наступних вагітностей.
• вагітність строком понад 22 тижні — проводиться провокація передчасних «пологів», або штучні пологи. Оскільки наприкінці другого — на початку третього триместру вагітності дитина може народитися живою, але мати важкі патології розвитку, цей метод штучного аборту використовується лікарями рідше, ніж, наприклад, хірургічний аборт.

В Україні, згідно з чинним законодавством[8], після штучного переривання першої вагітності жінкам з резус-негативним типом крові проводиться імунізація антирезусним імуноглобуліном за відповідною методикою. Працюючим жінкам після проведення операції штучного переривання вагітності видається листок непрацездатності.

Жінкам, призначають індивідуально підібраний засіб контрацепції, про що робиться запис в медичній документації. В подальшому проводиться диспансерне спостереження за пацієнткою, обов'язково виконується ультразвукове дослідження для підтвердження відсутності плідного яйця в порожнині матки. У разі неповного видалення плідного яйця, тривалого кровомазання, проводиться діагностичне вишкрібання порожнини матки з наступним направленням отриманого матеріалу на гістологічне дослідження[8].

Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найвищим серед країн Європи і становить 21,1 на 1000 жінок фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів[10].

Спостерігається тенденція до підвищення кількості абортів у вагітних вперше, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безпліддя (2004-го у порівнянні з 1991-м цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 — 5,6%, у 2004 — 12,1%).

У 2005-му число абортів становило майже 800 тисяч, у 2016 зроблено близько 150 тисяч. 80% жінок переривають вагітність за власним бажанням у зв’язку з власною незахищеністю — відсутністю житла, роботи, через фінансову скруту, сімейні негаразди, нестабільну ситуацію в державі, невпевненість у завтрашньому дні.[11]

Аборт при вагітності від 12 до 22 тижнів за соціальними і медичними показаннями може проводитись у випадках і в порядку, що встановлюється законодавством (стаття 50 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII, ст. 281 Цивільного кодексу України). Порядок проведення аборту встановлений Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» від 24.05.2013 р. № 423. Штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, здійснюється в акредитованих закладах охорони здоров'я за висновком комісії, створеної відповідно Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласної та Севастопольської міської державних адміністрацій і Головним управлінням охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації. Висновок готується згідно із заявою вагітної жінки та відповідними документами.

Формулювання «зачата, але ще не народжена дитина» походить з Цивільного Кодексу України, стаття 25 частина 2: «У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини». Так, за статтею 1222 Цивільного Кодексу України особи, зачаті за життя спадкодавця, можуть бути спадкоємцями лише якщо вони народжені живими після його смерті.

Правовий статус абортів у світі:

   Легальний

   Легальний при зґвалтуванні та за медико-соціальними показниками

   Легальний у випадках (або заборонений, окрім випадків) зґвалтування, медико-соціальних протипоказань

   Заборонений, окрім випадків зґвалтування та медико-соціальних протипоказань

   Заборонений, окрім випадків загрозі життя матері, та при наявності психічних і патологічних протипоказань

   Заборонений без виключень

   Відмінності по регіонах

   Відсутні дані

Всі держави щодо допустимості аборту можна розділити на чотири групи:

• Повна заборона. У цій групі держав аборт розглядається як злочин проти внутрішньоутробного життя і прирівнюється до вбивства. Аборти в них повністю заборонені, як правило, крім випадків порятунку життя жінки в Афганістані, Анголі, Бангладеші, Венесуелі, Гватемалі, Гондурасі, Єгипті, Індонезії, Іраку, Ірані, Ірландії, Ємені, Колумбії, Лівані, Лівії, Мавританії, Малі, Непалі, Нікарагуа, ОАЕ, Омані, Парагваї, Папуа Новій Гвінеї, Сальвадорі, Сирії, Чилі, на Філіппінах.
• Аборт за медичними показаннями і в інших виняткових випадках. В Алжирі, Аргентині, Болівії, Бразилії, Гані, Ізраїлі, Кенії, Коста-Риці, Марокко, Мексиці, Нігерії, Пакистані, Перу, Польщі, Уругваї дозволені аборти лише за загрози життю і здоров'ю жінки, тобто тільки за медичними показаннями. Так, наприклад, в Іспанії 1985 року легалізовані аборти у випадках зґвалтування, серйозних аномалій плоду і ризику серйозної небезпеки, створюваної вагітністю для фізичного або психічного здоров'я жінки.
• Аборт з медичних та соціально-економічним показань. В Англії, Індії, Ісландії, Люксембургу, Фінляндії, Японії аборти дозволені тільки з медичних та соціально-економічним показниками, а також у випадках зґвалтування. У Великій Британії для медичного аборту потрібні висновки двох лікарів про його необхідність відповідно до закону про аборт 1967 року. У квітні 1992 року після 15 невдалих спроб змінити закон 1967 року Британський парламент ухвалив рішення про зниження тимчасового обмеження на аборти до 24 тижнів.
• Свобода аборту. У найбільш ліберальній групі країн законодавець виходить з визнання права жінки самостійно вирішувати питання про вагітність. Кримінальна політика спрямована тут на охорону здоров'я жінки, тобто караються тільки позалікарняні і пізні аборти. Аборти «за бажанням» на ранніх стадіях вагітності дозволені на території СНД і Балтії, у колишніх югославських республіках, Австралії, Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Угорщини, В'єтнамі, Німеччини, Греції, Данії, Італії, Камбоджі, Канаді, КНР, на Кубі, в Монголії, Нідерландах, Норвегії, Румунії, Сингапурі, Словаччині, США, Тунісі, Туреччини, Франції, Чехії, Швеції, ПАР. Однак 2003 року американський сенат схвалив законопроект, що забороняє переривання вагітності методом штучних пологів[12][13]. У грудні 2009 року прийнята поправка до закону Російської Федерації «Про рекламу», що обмежує рекламу медичних послуг зі штучного переривання вагітності[14][15].