Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (вересень 2014)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за вересень 2014 року.
Список загиблих 1 вересня — 30 вересня 2014 року
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
Вересень | |||||
| 1280 |  |  Наумов Вадим Олександрович.svg.png.webp){kind=small} Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 вересня 1992, Козятин Вінницька область. Солдат строкової служби, снайпер 8 роти 3 батальйону 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України, в/ч 3027, колишній спецпідрозділ МВС «Барс» (Нові Петрівці). Екс-гітарист козятинського метал-гурту «AroS». Залишились батьки. | 1 вересня 2014 | 1 вересня після того, як ворог напав на колону військових під селом Василівка (Старобешівський район) Донецької області, по рації передав командиру, що поранений в ногу. Коли прийшло підкріплення, Вадима не знайшли. Майже через три місяці його тіло було виявлене пошуковцями в одному з моргів Донецька. Вадим загинув від гострої кровотечі від наскрізного поранення в стегно. Після проведення експертизи ДНК похований 23 грудня у Козятині.[1] |
| 1281 |  | Бакульманов Олег Васильович (Псевдо «Ленін») | 21 вересня 1963, Стаханів Луганська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». | 1 вересня 2014 | Загинув вночі у бою в с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[2] |
| 1282 |  | Андрієць Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 квітня 1973, Одеса. Майор, начальник відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем відділу зв'язку, автоматизації та захисту інформації штабу 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Залишилася дружина і 14-річна дочка. | 1 вересня 2014 | О 21-й годині прикордонний наряд на автомобілі «УАЗ» у районі села Саханка поблизу міста Маріуполь вступив у бойове зіткнення із загоном бойовиків, які, за словами очевидців, під'їхали до перехрестя з боку Новоазовська на двох танках і БТРе. Прикордонники викликали підкріплення з батальйону «Азов» та до його приходу стримували натиск противника. Внаслідок бою 1 прикордонник загинув та 3 отримали поранення.[3][4] Репортери «Громадського» зняли репортаж на місці бою.[5][6][7] |
| 1283 |  | Борисенко Олександр Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 березня 1993, Рівне. Старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Грав на гітарі, із хлопцями співали рок, виступали на сцені. 2011 року закінчив Технічний коледж Національного університету водного господарства і природокористування. Хотів стати пожежником, тому спочатку пішов служити за контрактом до лав ЗСУ. У березні 2014 року його підрозділ перекинули на Херсонщину, охороняти адміністративний кордон з окупованим Кримом, у червні прийняв свій перший бій вже на Луганщині. Залишилися батьки, молодша сестра та наречена. | 1 вересня 2014 | Поблизу села Круглик (Лутугинський район) Луганської області підрозділ Олександра потрапив в оточення і прийняв бій з переважаючими силами ворога, зайнявши кругову оборону. Близько 12:00, відбиваючи атаку, Сашко отримав несумісне з життям тяжке поранення, його доставили у військовий шпиталь, однак врятувати життя бійця не вдалося. Похований у Рівному на алеї «Небесної Сотні» кладовища «Нове».[8] |
| 1284 | | Лукашук Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 січня 1986, Преображенка (Чаплинський район) Херсонська область. Проживав у місті Київ. Солдат, механік-водій танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Шкільні роки Андрія пройшли у с. Курівка Хмельницької області, там проживає його мати. Під час строкової служби служив у караулі Президента. Працював на київському підприємстві ПАТ завод ЗБК «Бетон Ковальської». 19 червня був мобілізований Святошинським військкоматом. Залишилась дружина і двоє синів, 2009 та 2013 року народження. | 1 вересня 2014 | Загинув близько 5:00 внаслідок численних кульових поранень, отриманих у бою. Поховали Андрія 6 вересня в селі Курівка на Хмельниччині.[9] |
| 1285 | | Русаловський Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 лютого 1972, Турчинівка Чуднівський район Житомирська область. Солдат, старший стрілець, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась дружина та троє дітей. | 1 вересня 2014 | Загинув у районі Лутугине під Луганськом. За іншими даними біля міста Щастя. Похований у селі Турчинівка.[10] |
| 1286 |  | Колодій Зеновій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 листопада 1993, Львів. Солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Закінчив Вище технічне училище № 20. У 2012 році проходив службу в десантних військах. | 1 вересня 2014 | Загинув під час бойових дій на сході України. Поховали Зеновія 8 вересня на полі почесних поховань № 76 на Личаківському кладовищі.[11] |
| 1287 |  | Женжеруха Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 вересня 1972, Юрківка (Звенигородський район) Чернігівська область. Прапорщик, інструктор з водіння взводу забезпечення навчального процесу військової частини А1414 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). В зоні АТО був відряджений до 1-ї танкової бригади. | 1 вересня 2014 | Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Перебував у списку розшуку. Похований у селищі Десна.[12] |
| 1288 |  | Ротозій Дмитро Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 вересня 1993, Городня Чернігівська область. Молодший сержант, командир танку 3 взводу 7 роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 17 березня у званні молодшого сержанта, за час боїв отримав звання старшого сержанта, в свої 20 років став командиром танку, брав участь у деблокуванні Луганського аеропорту. Залишилися мати, сестра. | 1 вересня 2014 | Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Був разом із Володимиром Женжерухою. Перебував у списку зниклих безвісти, за експертизою ДНК ідентифікований серед загиблих. Похований 29 серпня 2015 року в Городні.[13] |
| 1289 |  | Білець Петро Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 травня 1986, Нетреба (Рокитнівський район) Рівненська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У хлопця лишилися мати та наречена. | 1 вересня 2014 | Загинув 22 серпня[14] поблизу Іловайська, але офіційною датою смерті вважають 01.09.2014 (з напису на хресті). Його тіло довго ідентифіковували, згодом виникли проблеми із доставкою тіла загиблого військовослужбовця до рідного села.[15] |
| 1290 |  | Захарчук Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 вересня 1990, Житомирська область. Проживав у смт Олишівка Чернігівська область. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Виріс у багатодітній сім'ї без батька. Активний учасник Революції Гідності, 22-ї сотні Самооборони Майдану. Після київського Майдану поїхав добровольцем на фронт, де кілька місяців захищав Батьківщину. Залишилися дружина та 6-місячний син. | 1 вересня 2014 | Повернувся з фронту у відпустку. У свій день народження покінчив життя самогубством, поховали Олександра в Олишівці 3 вересня.[16] |
| 1291 |  | Коломієць Віталій Валентинович (Позивний «Танкіст») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 травня 1970, Стеблів Черкаська область. Проживав у місті Біла Церква на Київщині. Кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 1987 року вступив у Танкове училище. З 1990 по 1994 рік працював в органах МВС, а з 1994 року був приватним підприємцем. Брав активну участь у Революції Гідності. З квітня 2014 року став членом ВО «Свобода». Залишилось три доньки. | 1 вересня 2014 | Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Віталія в Білій Церкві на головній алеї Сухоярського цвинтаря біля монумента жертвам фашистського терору.[17] |
| 1292 | | Лук'янченко Володимир Валерійович (Позивний «Терапевт») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 липня 1964, Красний Луч Луганська область. Мешкав у Донецьку. Лейтенант медичної служби, військовий лікар групи медичного забезпечення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. | 1 вересня 2014 | Зник під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній раз виходив на зв'язок 1 вересня, перебував у селі Червоносільське, де його переховували місцеві мешканці. Селяни розповіли, що російські терористи ходили по хатах і шукали українських солдатів. Володимира знайшли і вивезли. Він їм повідомив, що він лікар. Телефон працював до 6 вересня, але ніхто не відповідав. Перебував у списках полонених.[18] 3 лютого 2017 року нагороджений орденом посмертно.[19] |
| 1293 | | Марчук Олександр Григорович.svg.png.webp){kind=small} | 5 листопада 1988, Новоград-Волинський Житомирська область. Лейтенант, командир 3-го механізованого взводу 5-ї роти 2-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Новоград-Волинський промислово-економічний технікум та Національний університет біоресурсів і природокористування, де навчався на факультеті енергетики і автоматики. На університетській військовій кафедрі отримав спеціальність командира взводу обслуговування і ремонту електрообладнання бронетанкової техніки. Призваний у першу хвилю мобілізації навесні. Залишились батьки та дружина. | 2 вересня 2014 | Загинув у районі Лутугине (Луганська область). Поховали Олександра 4 вересня у Новоград-Волинському на Алеї Слави міського кладовища по вул. Чехова.[20] |
| 1294 |  | Артюх Юрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1980, Київ (район Дарниця). Сержант, боєць 12-го батальйону територіальної оборони Збройних Сил України «Київ» (м. Київ). Будівельник за професією, студент механіко-машинобудівного інституту НТУУ «КПІ». Відбув у зону проведення АТО 14 травня 2014 року. | 2 вересня 2014 | Отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу оборонних позицій взводного опорного пункту в районі Червоний Яр міста Луганськ.[21][22] |
| 1295 | | Сусваль Петро Остапович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 грудня 1990, Сусваль (село) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 2 вересня 2014 | Помер у Дніпровському госпіталі, не приходячи до свідомості після важкого поранення в боях під висотою Савур-Могила на Донеччині.[23] |
| 1296 | | Шептицький Ігор Олексійович (Псевдо «Шип») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 листопада 1968, Київ. Боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та 10-річний син. | 3 вересня 2014 | Помер від тяжкого поранення, отриманого під час мінометного обстрілу поблизу м. Донецька.[24] |
| 1297 |  | Осипов Микола Іванович | 4 серпня 1968, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». З місця обстрілу вивезли 9 загиблих та сильно обгорілі останки ще 6 бійців, які потребують ідентифікації. Ще один вважається зниклим безвісти.[25][26] |
| 1298 | | Бей Віталій Миколайович | 4 грудня 1983, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Випускник Військового інституту Ракетних військ та артилерії ім. Б. Хмельницького 2004 р. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26] |
| 1299 | | Брисенко Богдан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1993, Лебедин Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. У 2010 році закінчив Вище професійне училище лісового господарства, працював верстатником та муляром у ТОВ «Укртранспневматика», в травні 2012 був призваний на строкову військову службу, з 2013 року служив за контрактом. Залишились батьки та брат-близнюк. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Похований в Лебедині.[25][27] |
| 1300 | | Андра Руслан Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 квітня 1994, Суми. Сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26] |
| 1301 | | Завальний Ігор Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 червня 1992, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26] |
| 1302 | | Переяслов Володимир Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 серпня 1983, Стецьківка (Сумський район) Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26] |
| 1303 | | Авраменко Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 серпня 1977, Ромни Сумська область. Сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25] |
| 1304 | | Матвієвський Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 серпня 1986, Зіньків Полтавська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Коли почалася війна, добровольцем пішов захищати Україну. В мирному житті обрав професію кухаря. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][28] |
| 1305 | | Вихристюк Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 вересня 1976, Добра Маньківський район Черкаська область. З трьох років проживав у с. Пустовійтове Глобинський район Полтавська область. Прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. До мобілізації працював водієм у АФ «Пустовійтове». Мобілізований у березні. Залишилися мама, дружина та двоє синів, 16 і 6 років. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][29] |
| 1306 | | Куценко Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 грудня 1981, Суми. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26] |
| 1307 | | Площик Роман Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 березня 1980, Ромни Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][30] |
| 1308 | | Буйвало Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 липня 1986, Товста (Білопільський район) Сумська область. Старший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Служив у полку 6 років. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований в 2018 році за ДНК знайдених решток тіла, поряд були знайдені залишки маршового двигуна реактивного снаряда зі збереженим серійним номером. Прощання 16.08.2018 у Сумах[25][31][32] |
| 1309 | | Колот Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 травня 1977, Миколаївка (Буринський район) Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентиікований за експертизою ДНК.[25]Похований 3 квітня 2015 року в с. Миколаївка, Буринського р-ну, Сумської обл. |
| 1310 | | Грибеник Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 квітня 1988, Кулішівка (Недригайлівський район) Сумська область. Солдат, старший механік-водій 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися мати і сестра. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 26 травня 2015 року в с. Кулешовка.[25][33] |
| 1311 | | Шовтута Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 жовтня 1984, Недригайлів Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Не ідентифікований.[25] |
| 1312 | | Калюжний Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 жовтня 1989, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Закінчив Сумський професійний ліцей харчових технологій і торгівлі. Призваний за мобілізацією у березні. | 3 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Вважався зниклим безвісти, ідентифікований у березні 2015 року за експертизою ДНК. 26 березня поховання воїна на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[25][34] |
| 1313 |  | Козак Борис Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 травня 1990, Київ. Невдовзі родина переїхала до с. Прихідьки Пирятинський район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом підрозділу 156-го зенітно-ракетного полку Повітряних Сил ЗС України, м. Авдіївка Донецька область. Після школи продовжив навчання у Пирятинській філії Європейського університету. Був призваний на строкову службу до ЗС України у травні 2011 року, потім продовжив службу за контрактом. | 3 вересня 2014 | Загинув біля с. Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Зенітники вирушили на допомогу бійцям батальйону «Дніпро-1», які потрапили в засідку на автошляху Авдіївка — Донецьк. Завдяки надання вогневої підтримки за допомогою зенітної установки ЗУ-23-2, встановленої на автомобілі «Урал», засідка була знищена. Борис загинув у бою від снайперської кулі під час обстрілу автомобіля.[35] Внесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради, Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[36] |
| 1314 |  | Ставський Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 вересня 1991, Костопіль Рівненська область. Молодший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Вихованець Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю, чемпіон України-2007, майстер спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011 року проходив службу за контрактом у військовій частині А0284 (Львів). | 3 вересня 2014 | Загинув у день свого народження під час атаки російських бойовиків на аеропорт Луганська, який десантники обороняли кілька місяців.[37] |
| 1315 | | Ухарський Федір Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 вересня 1976, Тептіївка Богуславський район Київська область. Прапорщик резерву, офіцер взводу інструкторів в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Пішов добровольцем на фронт. Залишилася молода дружина і двоє неповнолітніх дітей. | 3 вересня 2014 | 28 серпня потрапив у засідку поблизу міста Дебальцеве (Донецька область) та отримав тяжкі поранення від вибуху міни. Від отриманих поранень помер у Харківському військовому шпиталі.[38] |
| 1316 |  | Камаганцев Анатолій Валерійович.svg.png.webp){kind=small} | 21 липня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, лінійний наглядач 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору». 1985 року родина переїхала в Амурську область, де проживала у військовому містечку. 1987 року батько Анатолія загинув на будівництві Байкало-Амурської магістралі, і сім'я повернулася до Кривого Рогу, а з 1995 року переїхала до села Грузьке (Криворізький район). 1997 року Анатолій пішов працювати різноробочим рільничої бригади № 2 КСП Новолозуватське. В селі Лозуватка закінчив курси тракториста. Строкову службу проходив на Одещині. Працював у Криворізькому таксопарку водієм. Закінчив курси електромонтера і працював на підприємствах Кривого Рогу. Мобілізований 14 червня 2014 року. | 3 вересня 2014 | Загинув у районі міста Іловайськ (Донецька область) під час обстрілу механізованої колони. Похований в с. Грузьке.[39] |
| 1317 | | Шик Олександр Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 липня 1981, Чернігів. Старший сержант, навідник-оператор танку 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований у березні. Працював будівельником. Не одружений. | 4 вересня 2014 | Загинув у ніч на 4 вересня близько 2-ї години від осколкового ураження під час обстрілу з РСЗВ «Смерч» поблизу с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області, снаряд влучив у танк.[40][41] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42] |
| 1318 | | Безгубченко Сергій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 січня 1989, Сухополова Прилуцький район Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призвався на військову службу за частковою мобілізацією 19 березня 2014 року. | 4 вересня 2014 | Загинув у зоні АТО у ніч з 3 на 4 вересня біля с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області під час обстрілу.[40][43] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42] |
| 1319 | | Ющенко Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 серпня 1991, Чернігів. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований 19 березня. Був гарним технічним спеціалістом, і його хотіли залишити в Гончарівському готувати техніку, але він поїхав на передову. Не одружений. | 4 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу із РСЗВ «Смерч» у ніч із 3 на 4 вересня у селі Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[40][44] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42] |
| 1320 | | Задоянчук Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 липня 1971, Хабаровськ РРФСР. Солдат 12-го батальйону територіальної оборони міста Київ. Призваний за мобілізацією 29.08.2014 р. Проживав у місті Київ. Журналіст інформаційного агентства «Укрінформ». У 1995 році закінчив Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, політична журналістика. Працював в інформагентстві УНІАН, був головним редактором «Післямови», редактором проекту «Обличчя світу», випусковим редактором новин «Нового каналу», «5 каналу», ТСН, СІТІ. | 4 вересня 2014 | У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» знищили табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[45] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42] |
| 1321 | | Ощепков Олексій Вікторович | 30 серпня 1974, Київ. Старший лейтенант 12-го батальйону територіальної оборони (Київ). Залишились дружина та троє дітей. | 4 вересня 2014 | У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» обстріляли табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області. Більша частина особового складу була відведена з табору напередодні. Загинули двоє бійців батальйону, понад 20 отримали поранення, знищена техніка, що залишилась.[46] (По втратах — в коментарях на Фейсбук-сторінці батальйону.[47]) За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42][48]. |
| 1322 | | Трохимчук Євген Олександрович | 24 листопада 1992, Українка (Жовтневий район) Миколаївська область. Молодший лейтенант, командир взводу 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. У 2014 році цього року закінчив МНУ імені В. О. Сухомлинського. Мріяв бути військовим, поки служив у Жовтневому райвійськкоматі, 7 разів писав заяву на відправлення в зону АТО, але рапорт йому підписали тільки на 8-й раз, на початку серпня. Поруч із Євгеном у батальйоні служив і його батько. | 4 вересня 2014 | У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][50] |
| 1323 | | Іванов Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 вересня 1976, Радушне Криворізький район Дніпропетровська область. Сержант, військовослужбовець десантно-розвідувальної роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. | 4 вересня 2014 | У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][51] |
| 1324 |  | Григорюк Кирило Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 січня 1989, Херсон. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи вступив до Херсонської державної морської академії. У 2013 році поїхав до Іспанії, але як тільки почалася війна, повернувся на Батьківщину. В липні 2014 добровольцем прибув до Херсонського військкомату. | 4 вересня 2014 | Загинув під Донецьком, під час виконання бойового завдання.[52] |
| 1325 | .png.webp) | | 1984, Донецька область. Старший прокурор прокуратури Донецької області. | 4 вересня 2014 орієнтовна дата | Був захоплений бойовиками-кавказцями терористичної організації «ДНР» на трасі біля Зугресу (Донецька область). Через кілька днів, 4 вересня, тіло прокурора бойовики привезли до місця проживання його матері. На тілі були чисельні кульові поранення та ознаки жорстоких катувань.[53] |
| 1326 | | Писарук Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 квітня 1986, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Сергія одним з перших мобілізували в АТО. Спочатку він служив гранатометником, потім працював водієм БТР, зрештою пересів на «УРАЛ» і возив боєприпаси. Сергій був слюсарем і в зоні АТО займався також ремонтом техніки. Залишилась дружина і 9-місячний син.[54] | 4 вересня 2014 | За повідомленням Самооборони Волині, хлопець вже їхав у відпустку, але авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи.[55] За інформацією інших джерел, на блок-посту біля с. Орли (Покровський район) у Дніпропетровській області, бійці спецроти міліції «Січеслав» намагалися зупинити автомобіль «ВАЗ» для перевірки документів, але водій не виконав сигнали щодо зупинки транспортного засобу та почав погрожувати міліціонерам застосуванням бойової гранати. У відповідь міліціонери відкрили вогонь на ураження, у підсумку — водій загинув. За документами — ним виявився військовослужбовець 51-ї бригади ЗС України, рядовий, 28-річний Писарук. У його машині виявили дві бойові гранати: Ф-1 і РГД-5. Порушено кримінальне провадження за ст. 115 «Умисне вбивство» КК України.[56][57] |
| 1327 |  | Гуц Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 серпня 1990, Лугини Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, служив за контрактом з 2009 року. Залишилися батьки та старший брат. Його батько також захищає суверенітет України у східних областях. | 4 вересня 2014 | Загинув на сході України, виконуючи військовий обов'язок у зоні проведення антитерористичної операції.[58] |
| 1328 |  | Тарасенко Юрій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 жовтня 1974, Черкаси. Молодший сержант, зенітник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина та 4 дітей. | 4 вересня 2014 | Близько 4:30 отримав травму, несумісну з життям, поблизу села Павлівка (Мар'їнський район) Донецької області внаслідок збройного нападу із засідки російських бойовиків.[59] |
| 1329 |  | Яковенко Денис Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 квітня 1989, с. Чаган, Семипалатинська область Казахстан. Проживав у Ніжині Чернігівська область. Старший солдат, снайпер-розвідник 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». З 1996 року по 2006 рік навчався в Ніжинській ЗОШ І—ІІІ ступенів № 7. 10 травня 2014 року добровільно пішов на військову службу за частковою мобілізацією. З початку подій в Іловайську, Денис за власної ініціативи перервав відпустку і відбув у район проведення АТО. Залишилась дружина. | 4 вересня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями під Дебальцеве (Донецька область). Дениса поховали на Троїцькому кладовищі Ніжина.[40][60] |
| 1330 |  | Попов Володимир Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 березня 1993, Якимівка (смт) Запорізька область. Старший солдат, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Після строкової служби в армії працював у Борисполі під Києвом. Призваний за мобілізацією влітку. | 5 вересня 2014 | Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня.[63] |
| 1331 | | Демидов Юрій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 лютого 1983, Радивонівка Якимівський район Запорізька область. Солдат, гранатометник 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». | 5 вересня 2014 | Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Юрій їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали 28 листопада в с. Родіонівка.[64] |
| 1332 | | Комар В'ячеслав Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 квітня 1984, Новомиколаївський район Запорізька область. Старший солдат, командир відділення 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». | 5 вересня 2014 | Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Ситуація в цьому районі загострилась після 25 серпня із вторгненням російських військ на півдні Донецької області.[61] |
| 1333 |  | Бардась Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 лютого 1976, Катеринівка Кіровоградська область. Проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією у липні 2014 року. | 5 вересня 2014 | Загинув поблизу села Комінтернове (Волноваський район Донецька область). Перебував у списках зниклих безвісти. Навесні 2015 року ідентифікований серед загиблих. 26 травня захисника поховали у Кривому Розі.[65] |
| 1334 | | Юркевич Андрій Михайлович (Позивний «Грізлі») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 квітня 1982, 33 роки, Білозірка (Лановецький район) Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Член УНСО. Активний учасник Революції Гідності, витягував поранених з вул. Інститутської 20 лютого.[66] Залишилась дружина. В сюжеті «Громадське» Андрій «Грізлі» розповідав про героїчні подвиги свого товариша та вітав українців із Днем Незалежності.[67] | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][69] Поминальні служби відбулися 11 вересня у с. Підгороднє Тернопільського району та в Архікатедральному соборі Тернополя, похований на Микулинецькому цвинтарі.[70] |
| 1335 | | Вишневський Олег Анатолійович (Позивний «Вишня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 серпня 1978, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Без батька залишився п'ятирічний син. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71][72]. |
| 1336 | | Атаманчук Андрій Вікторович (Позивний «Атаман») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 травня 1978, Червоноград Львівська область. Проживав у Луцьку з 2012 року. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був активним учасником Революції Гідності у складі Автомайдану. Залишились 7-річний син та 13-річна донька. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71][73][72]. |
| 1337 | | Богуш Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 березня 1977, Чернігів. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був гарним майстром по дереву. Брав активну участь у Революції Гідності. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][74] |
| 1338 | | Коломієць Федір Федорович (Позивний «Шахтар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 квітня 1981, Алчевськ Луганська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Він служив у Збройних Силах України. Був активним учасником Революції Гідності, пізніше пішов добровольцем до батальйону «Айдар». | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] У зв'язку з ситуацією в рідному Алчевську близькі загиблого попросили поховати його в Західній Україні. Похований 12 вересня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі поряд із бойовим побратимом Андрієм Юркевичем, який загинув у тому ж бою.[75] |
| 1339 | | Хомяк Дмитро Валерійович | 11 листопада 1993, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей. Зниклий безвісти.[76] | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Після бою диверсанти продемонстрували тіла та документи вбитих Андрія Юркевича та Дмитра Хомяка. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][77] |
| 1340 | | Хомяк Володимир Валерійович | 9 серпня 1990, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей. Рідний брат Дмитра Хомяка. Зниклий безвісти.[76] | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][77] |
| 1341 | | Король Юрій Васильович (Позивний «Король») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 грудня 1978, Заріччя (Іршавський район) Закарпатська область. Солдат, сапер-розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились мати, дружина та три доньки, старшій 14 років, а двом близнючкам по 9. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[78][79] Після ідентифікації за експертизою ДНК 12 лютого 2015 року воїна перепоховали на батьківщині.[80] |
| 1342 | | Кондратюк Юрій Володимирович | 18 лютого 1984, Борщів (Радомишльський район) Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Зниклий безвісти. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Проводиться експертиза ДНК.[78] |
| 1343 | | Скиба Олександр Сергійович (Позивний «Термінатор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 січня 1974, Сутиски Тиврівський район Вінницька область. Командир розвідгрупи «Вікінги» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював у міліції, звільнився через астму. Займався громадською діяльністю. Був активним учасником Революції Гідності. Член громадського формування з охорони громадського порядку «Патріоти Тиврівщини». З початком АТО добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Впізнаний за експертизою ДНК серед похованих у Старобільську невідомих героїв. 7 лютого 2015 року з воїном прощались на Майдані у Києві (в статті за посиланням помилково названий Андрієм).[81] 8 лютого 2015 року Олександра перепоховали у рідному селищі.[82] |
| 1344 | | Стулов Олексій Валерійович (Позивний «Гвоздь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 січня 1991, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 2 відділення 1-го взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Криворізький професійний гірничо-електро-механічний ліцей. З 2009 по 2011 рік працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З початком АТО пішов добровольцем на фронт. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО, імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[78][83] |
| 1345 | | Якимчук Владислав Сергійович (Позивний «Шаман») | 22 квітня 1996, 18 років, Бердичів Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилася мати. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[78] У січні 2016 року упізнаний за експертизою ДНК.[84] |
| 1346 | | Якубовський Назар Олександрович (Позивний «Назарчик») | 20 грудня 1996, 17 років, село Шаровечка, Хмельницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». У серпні сказав матері, що поїхав шукати роботу в Києві, а сам відправився на фронт. Юний патріот не був офіційно оформлений у батальйоні. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року. Волонтери зі Старобільська зібрали кошти на цинкову труну для бійця, щоб доставити його до Хмельницького[78][85]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня в Хмельницькому. Перепоховали Назара на кладовищі рідного села[86]. |
| 1347 | | Шалатовський Вадим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 березня 1983, Пасічна (Старосинявський район) Хмельницька область. Проживав у м. Хмельницький. Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Займався спортом. Строкову службу проходив у повітрянодесантних військах. Активний учасник Революції Гідності. Під час другої хвилі мобілізації залишив свій бізнес і пішов на фронт. Із серпня 2014 року брав участь у бойових діях у зоні АТО. Залишилася дружина, син та донька.[87] | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований у Старобільську як невідомий герой АТО, у березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК[88]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове[86]. |
| 1348 | | Пархоменко Сергій Леонідович (Позивний «Рейнджер»/«Пархом») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 серпня 1975, Суми. Солдат, гранатометник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Сумський національний аграрний університет, мав фах бухгалтера. Працював у приватних фірмах. Під час Революції Гідності був активним учасником сумського Майдану, в лютому 2014 року чергував на блок-постах під Сумами. У квітні з початком формування 15-го БТО «Суми» записався добровольцем до батальйону, згодом перейшов в «Айдар», щоб воювати за Україну на передовій. Залишилася дружина та 3-річний син. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Була інформація, що Сергій з важким пораненням у живіт потрапив до бойовиків у Луганськ, з листопада ніяких звісток про нього не було. У червні 2015 року тіло Сергія знайшли за експертизою ДНК у 1-му морзі м. Дніпра. Поховання 15 червня 2015 року на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.[89] |
| 1349 | | Рожков Дмитро Анатолійович (Позивний «Димок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 червня 1979, Котовськ Одеська область. Солдат, кулеметник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, був у 12-й сотні Самооборони Майдану. Під час подій у Києві отримав поранення, після лікування у Львові одразу поїхав на східний фронт. Брав участь у боях за Щастя і Металіст під Луганськом. Поблизу Лутугине був поранений, лікувався у Харкові, і знову вирушив на передову. Залишилася мати. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Дмитро вважався зниклим безвісти. В лютому 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що він загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО, матері воїна видали свідоцтво про смерть.[90] |
| 1350 | | Кумецький Віктор Володимирович (Позивний «Кум») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 лютого 1973, Луцьк Волинська область. Старший сержант, боєць розвідгрупи 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював водієм у «Максим-таксі». Одним з перших пішов добровольцем захищати Батьківщину, пізніше, вже на Луганщині, оформив мобілізацію через Сватівський військкомат. Залишилися дружина та двоє дітей, 13 і 17 років. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Віктор вважався зниклим безвісти. В серпні 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що Віктор загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО. 23 вересня 2015 року воїна перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища Луцька у селі Гаразджа.[91] |
| 1351 | | Білоус Олександр Севаст'янович (Позивний «Льотчик») | 12 серпня 1966, Ковель Волинська область. Проживав у м. Київ. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив льотне училище у Ставрополі. Підполковник СБУ у відставці. Залишилася дружина та двоє дітей. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих біля Старобільська невідомих Героїв АТО. 04.09.2019 проведено ексгумацію. 05.09.2019 перепохований у Луцьку[92] |
| 1352 | | Грибков Сергій Миколайович (Позивний «Прокурор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 жовтня 1981, Луцьк Волинська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодший радник юстиції. Закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки. З 2005 працював в органах прокуратури Володимира-Волинського, Луцька та Волинської області, остання посада — прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області. У липні 2014 взяв відпустку і добровольцем пішов на фронт, 28.08.2014 був оформлений у батальйон через Сватівський РВК. Неодружений, залишилися батьки. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом як невідомий солдат, упізнаний за експертизою ДНК. Перепохований 08.04.2016 на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа.[93] |
| 1353 | | Сльота Володимир Васильович | 16 травня 1967, Кожухівка (Теплицький район) Вінницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, з перших днів на Майдані, був у 7-й сотні Самооборони Майдану. Приїхавши додому, вступив до ГФ «Народна самооборона» Теплицького району. Потім пішов добровольцем на фронт. Близьких рідних немає, залишилася двоюрідна сестра. | 5 вересня 2014 | Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом у могилі невідомого героя АТО під № 257, в подальшому був упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання пройшло 19 квітня 2016 року в с. Кожухівка.[94] |
| 1354 | | Слісенко Михайло Михайлович (Позивний «Сєдой») | 28 травня 1958, 56 років, проживав у с. Боровиця (Чигиринський район) Черкаська область. Водій, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодість Михайла пройшла на Донеччині, там він працював шахтарем, мав сім'ю. Потім розлучився з дружиною, приїхав на Черкащину, донька залишилась з мамою. Кваліфікований водій, працював на будівництві. Пішов добровольцем до батальйону «Айдар» у липні 2014 року. Залишилися мати 95 років, дочка 18 років, двоюрідна сестра з дитиною інвалідом. Зниклий безвісти. За повідомленням на сторінці батальйону у Фейсбук, в машині було 23 бійці батальйону (група Грізлі з 2-ї роти «Захід» і група Термінатора «Вікінги»), трьом із пораненнями вдалося вибратися до своїх, троє потрапили в полон (Іван Ісик в полоні помер, Микола Аніщенко звільнений у листопаді, Михайло Слісенко вбитий у полоні). 9 вересня останки бійців було вивезено з поля бою, 5 з них було ідентифіковано. Тіла бійців, які не вдалося ідентифікувати, поховали з військовими почестями у Старобільську 1 жовтня. Станом на 5 вересня 2015 року ідентифікованими є 14 загиблих воїнів батальйону, інші вважаються зниклими безвісти.[95] | 7 вересня 2014 | Російські диверсанти (ДРГ «Русич») здійснили атаку із засідки на бійців батальйону під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів, в одній з машин вибухнув бензобак. Потім російські бойовики добивали поранених пострілами. Станом на 11 вересня після важких перемовин з російськими бойовиками вдалося вивезти з місця бою останки тіл бійців (батальйону Айдар і десантників 80-ї аеромобільної бригади). Судмедексперти встановили їх кількість — 33, проводиться ідентифікація. Серед них можуть бути і воїни з інших підрозділів.[68] 14 жовтня терористи передали в районне ТМО Старобільська тіла двох айдарівців, які були в полоні і померли у Луганську. Один з них Іван Ісик (помер 14.09), другий невстановлений (помер 06.09).[96] Є свідки загибелі Михайла, після двох днів у полоні його (та розвідника зі Львова з позивним «Борода») підвісили наручниками на спортивній перекладині та забили до смерті. Рідні Михайла через суд доводять, що він загинув у полоні луганських терористів.[97] |
| 1355 | | Степула Руслан Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 квітня 1983, Костільники Бучацький район Тернопільська область. Солдат 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Руслан пішов до армії добровольцем, рідним казав, що служить у Львові. Залишились батьки, брат, дружина та 6-річна донька. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя. За результатами бою 5 військовослужбовців загинули, 19 зникли безвісти (один БТР підірвався на фугасі і з'їхав у лісосмугу, залишившись на місці бою).[98] Група двічі потрапляла у ворожу засідку, з однієї вдалось вирватись, а в другій граната влучила у БТР, де перебував Руслан. Похований 11 вересня у с. Костільники[99] |
| 1356 | | Гаврилюк Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 листопада 1980, Корець Рівненська область. Прапорщик, командир взводу 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилась дружина та донька. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Анатолій загинув у бою. Похований 9 вересня в Корці.[100] |
| 1357 | | Лемещук Іван Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 січня 1993, Гайки-Ситенські Радивилівський район Рівненська область. Сержант, головний сержант-командир відділення, заступник командира взводу 2-ї роти 5-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Кременецький лісотехнічний коледж. Після строкової служби в армії вирішив залишитись за контрактом у десантних військах. У зоні АТО перебував із серпня. Не одружений, залишились батьки. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Ворожий снаряд влучив у бойову машину, в якій був Іван. 11 вересня 21-річного воїна поховали в селі Ситне.[101] |
| 1358 | | Бродяк Степан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 лютого 1985, Ясениця-Сільна Дрогобицький район Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Закінчив Ясеницьку середню школу, Бориславське професійно-технічне училище, служив в армії у підрозділах спецпризначення в Кропивницькому, а в серпні 2014 року — мобілізований у 80-ту аеромобільну бригаду. Залишилась дружина, 6-річна донька та 1-річний син. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] В незахищений решітками БТР попав кумулятивний снаряд, трьох бійців, які перебували на борту, розірвало. Степан у цей момент був посередині, він прийняв на себе решту енергії вибуху, тим самим зберіг життя трьох воїнів, що сиділи навпроти, вони були важко поранені, але живі. Поховали Степана 12 вересня в Ясениці-Сільній на почесному місці біля Храму Різдва Пресвятої Богородиці.[102] |
| 1359 | | Сова Іван Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 січня 1976, Бригадирівка (Радивилівський район) Рівненська область. Молодший сержант, старший навідник гранатомета 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, брат та дружина. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Іван загинув у бою. Похований 9 вересня в Бригадирівці.[103] |
| 1360 | | Воробель Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 травня 1981, Кам'янки (Підволочиський район) Тернопільська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[98] Іван вважався зниклим безвісти. Знайдений за експертизою ДНК та 1 лютого 2015 року похований у рідному селі.[104] |
| 1361 | | Бражнюк Віктор Михайлович | 23 серпня 1981, Броди Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був мобілізований наприкінці липня 2014 року, 26 серпня зі своїм підрозділом був переведений під Новоайдар. З 2 по 4 вересня 2014 року брав участь у боях. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Віктор вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 30 березня 2015 року перепохований на місці почесних поховань, поряд з іншими загиблими учасниками АТО в м. Броди.[105] |
| 1362 | | Федус Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 вересня 1995, 18 років, Йоничі Жовківський район Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Рава-Руський професійний ліцей. Служив у Збройних силах України за контрактом. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 15 липня 2015 року перепохований на цвинтарі у Старому Селі.[106] |
| 1363 | | Соломчук Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 жовтня 1992, Деражня Хмельницька область. Старший солдат, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі, та 14 лютого 2015 року перепохований у Деражні.[107] |
| 1364 | | Ващук Олексій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 травня 1980, Львів. Старший сержант, військовослужбовець 5-ї аеромобільної десантної роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, сестра та племінниця. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. Перепохований 29 серпня 2016 року на Личаківському цвинтарі у Львові.[108] |
| 1365 | | Боднар Сергій Володимирович | 20 жовтня 1995, Івано-Франківськ. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. Поховання № 234 на кладовищі під Старобільськом.[109] |
| 1366 | | Симпович Роман Володимирович | Сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання № 247 на кладовищі під Старобільськом.[110] |
| 1367 | | Корнач Сергій Сергійович | Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Зниклий безвісти.[76] | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання № 236 на кладовищі під Старобільськом. |
| 1368 | | Пилипчук Юрій Юрійович | 13 травня 1991, Корделівка Калинівський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Кадровий офіцер. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Залишилися батьки. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Вважається, що згорів у БТР. 23 вересня 2016 року Юрія перепоховали у с. Корделівка.[111] |
| 1369 | | Слободян Едуард Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 травня 1986, Гринчук Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Молодший сержант, кулеметник 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 01.08.2014. Після навчання на Яворівському полігоні, наприкінці серпня, вже був на Луганщині. Залишилась мати. | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР № 129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98][112] Для Едуарда це був перший бій. Ідентифікований у березні 2018 за кількома експертизами ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Перепохований 14.04.2018 на кладовищі Кам'янця-Подільського, на Алеї слави.[113] |
| 1370 | | Турчин Михайло Степанович | 22 листопада 1979, Озеряни (Галицький район) Івано-Франківської області. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. В червні 2014 добровільно прийшов у Галицький РВК, але був призваний лише в серпні 2014. Відомо, що підрозділ Михайла 30 серпня прибув у селище Побєда (Новоайдарський район) | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР № 129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98][112]. Вважався зниклим безвісти. У лютому 2016 рішенням Галицького райсуду був визнаний померлим. Лише після третьої ДНК-експретизи останків у 2020 було отримано 99 % збіг. Перепохований 21.02.2020 у с. Озеряни[114]. |
| 1371 ... 1375 |
| | Військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади. Зниклі безвісти: лейтенант Петрівський (Петровський) Ігор Петрович, молодший сержант Гураль Олег Володимирович, солдат Цікайло Степан Ярославович[76], солдат Ватаманюк Сергій Миколайович, солдат Підгайний Микола Йосипович. Вважаються такими, що перебувають у полоні: капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдат Гринюк Микола Володимирович, солдат Клим'юк Олександр Юрійович.[115][116] | 5 вересня 2014 | Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[98] Прим. У Старобільську 1 жовтня поховали 28 неупізнаних героїв, з них орієнтовно 14 айдарівців та 14 бійців ЗСУ. |
| 1376 | | Степанченко Дмитро Андрійович | 24 травня 1970, Уссурійськ РРФСР. Проживав у Луганську. Майор, заступник командира батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). У 1990 році закінчив Новосибірське вище командне училище. Служив у Гончарівському на Чернігівщині. | 5 вересня 2014 | Був смертельно поранений у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Похований у Луганську.[117] |
| 1377 | | Власенко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 жовтня 1990, Стара Басань Бобровицький район Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Після закінчення школи навчався у технічному коледжі у м. Київ, де потім працював на одному з авторемонтних підприємств слюсарем. У 2009—2010 роках проходив строкову військову службу у Харкові. Певний час працював у Старобасанській загальноосвітній школі-інтернаті. Мобілізований 19 березня 2014 року. | 5 вересня 2014 | Загинув у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у селі Стара Басань.[118] |
| 1378 | | Норенко Андрій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 серпня 1980, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Залишився син. | 5 вересня 2014 | Загинув у бою під Луганськом в районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти. За даними Книги пам'яті, потрапив у засідку біля с. Крута Гора та був вбитий у полоні терористами. Тіла чотирьох військовослужбовців знайдені у братській могилі поблизу с. Раївка[119]. |
| 1379 |  | Малашняк Андрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 вересня 1984, Львів (Білогорща). Старший солдат 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля». | 5 вересня 2014 | Зник після бою під Луганськом поблизу села Шишкове (Слов'яносербський район). За словами побратимів, був поранений. Також була інформація, що Андрій потрапив у полон (з чотирма іншими бійцями батальйону) і перебуває у лікарні.[120] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 30 жовтня 2015 року воїна поховали у Львові на кладовищі Білогорщі.[121] Прим. Після того бою зник безвісти і молодший лейтенант Калиновський Павло Олександрович[122]. За даними Книги пам'яті, бійці батальйону «Воля» та 1-ї ОТБр потрапили у засідку біля с. Крута Гора. Калиновський і Малашняк (з бат. «Воля»), та Власенко і Норенко з 1-ї бригади були застрелені у полоні терористами. |
| 1380 |  | Шанський Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 червня 1979, Мирне (Тельманівський район) Донецька область. Проживав у м. Чернігів. Капітан, старший офіцер відділення організації служби з охорони громадського порядку Північного територіального управління Національної гвардії України. Виріс у сім'ї військового, яка часто переїжджала, до школи пішов у Чернігові. Закінчив технікум і працював єгерем у Красилівському лісництві, вступив до Львівського державного лісотехнічного університету на заочне відділення. Після строкової служби у Внутрішніх військах вирішив перейти на контракт у спецпідрозділ ВВ «Барс». Дванадцять років прослужив в органах правопорядку. У 2005—2007 роках у складі Спеціального миротворчого підрозділу служив у Косово, досконало володів англійською мовою. Залишились батьки, дружина та брат. | 5 вересня 2014 | Повертаючись з блокпостів поблизу міста Маріуполь (Донецька область) військовий наряд потрапив у засідку в районі смт Тельманове та був обстріляний з двох боків. Андрій був смертельно поранений осколками. В бою загинули 5 бійців Нацгвардії, ще 12 отримали поранення.[123][124][125] Під час відкриття меморіальної дошки в Чернігові 13 грудня було зачитано наказ командувача Національної гвардії України про присвоєння капітану Андрію Шанському чергового військового звання майора (посмертно) та вручено погони батькові героя.[126] |
| 1381 | | Лавріненко Петро Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 квітня 1979, Харків. Капітан, командир 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Служив з 1997 року, учасник бойових дій у Косово, де отримав контузію, але продовжив службу. Пройшов усі звання від солдата до капітана. | 5 вересня 2014 | Загинув внаслідок обстрілу колони українських силовиків поблизу м. Маріуполь Донецької області.[123] |
| 1382 | | Спащенко Юрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 грудня 1994, 19 років, Петропавлівка (Братський район) Миколаївська область. Молодший сержант, командир відділення 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Призваний на строкову службу. | 5 вересня 2014 | Загинув поблизу м. Маріуполь Донецької області при виконанні службово-бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований на кладовищі с. Петропавлівка з усіма військовими почестями.[127] |
| 1383 | | Кобринюк Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 лютого 1995, 19 років, Шельпахівка Христинівський район Черкаська область. Молодший сержант, старший кулеметник БТР 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». У жовтні 2013 року був призваний на службу до лав Збройних сил України. Служив у Черкаській і Київській області, але подав рапорт, щоб його відправили до Маріуполя. | 5 вересня 2014 | Загинув у бою поблизу м. Маріуполь Донецької області від кулі снайпера.[128] |
| 1384 | | Звінник Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 серпня 1991, Київ (Дніпровський район). Солдат, водій БТР стрілецької роти Київської конвойної бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066. | 5 вересня 2014 | Отримав смертельні поранення під час обстрілу російськими бойовиками в районі міста Маріуполь поблизу смт Тельманове (Донецька область). Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі.[129][130] |
| 1385 | | Хуторний Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 жовтня 1981, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший стрілець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське на Чернігівщині). | 5 вересня 2014 | Помер у Харківському військовому госпиталі від поранень, які отримав 29 серпня в результаті артилерійського обстрілу біля м. Іловайськ Донецької області.[131] |
| 1386 |  | Дробний Денис Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 березня 1984, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, санінструктор 74-го окремого розвідувального батальйону 6-го гвардійського армійського корпусу (Черкаське). Закінчив медичне училище. На фронт пішов добровольцем. Залишились батьки та сестра. | 5 вересня 2014 | Загинув під час виконання розвідгрупою бойового завдання в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Коли Денис зачепив розтяжку, спрацював вибуховий пристрій. Він загинув, прикривши своїм тілом інших бійців. Поховали Дмитра на Алеї Слави на кладовищі Соцміста у Дніпродзержинську.[132] |
| 1387 | | Комаристий Андрій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 травня 1994, Нововолинськ Волинська область. Солдат 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив вище професійне училище, займався спортом, працював підземним електрослюсарем на шахті № 1 «Нововолинська». У листопаді 2013 року пішов на військову службу за контрактом. | 5 вересня 2014 орієнтовна дата | Не уточнено. Звістка про його загибель з"явилася 5 вересня, похований 08.09.2014 у м. Нововолинськ.[133] |
| 1388 | | Філоненко Максим Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 квітня 1977, Квітневе (Жовтневий район) Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 15 березня добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки. | 5 вересня 2014 | Загинув поблизу смт Мирне (Волноваський район) Донецької області. Похований у с. Засілля Жовтневого району.[134][135] |
| 1389 |  | Лубенець Вадим Іванович | 28 грудня 1972, Нікополь Дніпропетровська область. Боєць 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований 2 травня 2014 року. Працював в охоронних фірмах. Залишились батьки-пенсіонери. | 5 вересня 2014 орієнтовна дата | Під час охорони блок-постів в районі м. Курахове (Донецька область), в одному з боїв отримав травму шийного хребця та був госпіталізований. В результаті травми розпочався швидкопрогресуючий рак та 1 серпня Вадима відправили до дому. Від хвороби він помер (дату не уточнено).[136] |
| 1390 |  | Ткаченко Олександр Анатолійович | 29 березня 1991, Харків. Лейтенант, командир взводу піхоти 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Призваний за мобілізацією у квітні. Сирота, мати померла, коли Олександру було 10 років, він жив у сім'ї дяді. Навчався в Харківській національній Академії міського господарства. Військове звання отримав після 2,5 років військової кафедри при ХПІ. | 6 вересня 2014 | Був важко поранений 31 липня під час обстрілу з РСЗВ «Град» з території Росії. Позиції військових були в кількох кілометрах від кордону поблизу с. Нижня Вільхова в Луганській області. В окоп біля Олександра влетів снаряд. Більше місяця лікарі боролися за його життя. Помер о 4-й ранку 6 вересня в реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталю МО України (м. Київ).[137] |
| 1391 | | Свідерський Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 вересня 1983, Сусолів Самбірський район Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Залишились двоє дітей. | 6 вересня 2014 | 1 вересня отримав важке поранення в голову під Луганськом. Після лікування в Харківському військовому госпіталі, його перевезли в м. Київ. Лікарі боролись за його життя, але після декількох операцій, вранці 6 вересня, він помер.[138] |
| 1392 |  | Близнюк Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 серпня 1988, Чернігів. Старший солдат, помічник гранатометника 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1». Закінчив музичну школу, строкову службу проходив у Внутрішніх військах. Працював бригадиром у приватній фірмі і вчився заочно у Чернігівській філії Московського державного відкритого університету ─ Українсько-Російського інституту, незабаром мав отримати диплом, мріяв зробити юридичну кар'єру. Був учасником Революції Гідності. Після окупації Криму пішов добровольцем захищати Україну, в лавах батальйону перебував з кінця квітня. | 6 вересня 2014 | Загинув під час дії «режиму припинення вогню», в смт Станиця Луганська (Луганська область). Бійці були на бойовому чергуванні, коли у підвіконня будинку, де вони знаходилися, влучила міна. Володимира вбило осколками. Похований на чернігівському міському кладовищі Яцево.[139] |
| 1393 |  | Беженар Дмитро Олександрович | 5 серпня 1987, Самбір Львівська область. Військовослужбовець 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Був призваний до ЗС України, як водій, під час третьої хвилі часткової мобілізації. | 6 вересня 2014 орієнтовна дата | Ніс службу поблизу м. Луганськ, підвозив бійцям на передову боєприпаси. Там і обірвалося його життя. Загинув у зоні проведення АТО під час припинення вогню.[140] |
| 1394 | | Глухов Юрій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 листопада 1993, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом, навідник-оператор механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 6 вересня 2014 | 31 серпня у результаті бойових дій під час виходу з оточення Юрій отримав поранення. Військовослужбовця доставили в Харківський військовий госпіталь, де він перебував у важкому стані. 6 вересня серце 20-річного бійця зупинилося.[141] |
| 1395 | | Буряк Анатолій Миколайович | 5 червня 1968, Володькова Дівиця Чернігівська область. Капітан, командир мотострілецького взводу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Закінчив Київську сільськогосподарську академію за спеціальністю агроном. З липня 2010 року обіймав посаду керуючого у Лосинівському відділенні сільськогосподарського підприємства «Агропрогрес». 19 березня був призваний до військової частини А1815. Залишилось троє дітей. | 6 вересня 2014 | Загинув поблизу міста Щастя поблизу Луганська.[142] Видання «Информатор» повідомляло, що 7 вересня позиції сил ЗСУ в Щасті обстріляли російські снайпери-диверсанти, був вбитий один військовослужбовець.[143] |
| 1396 | | Лємешов Михайло Федорович | 21 листопада 1972, Петрашівка (Віньковецький район) Хмельницька область. Проживав у м. Харків. Прапорщик, головний сержант взводу 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Після закінчення школи, проходив строкову службу в армії, потім залишився служити за контрактом у Василькові Київської області. По закінченні контракту переїхав до Харкова. У квітні був мобілізований. Залишився 16-річний син. | 6 вересня 2014 | За повідомленням Віньковецької райради, загинув у вересні під Іловайськом. Захищаючи Україну, отримав поранення в голову, несумісне із життям. За даними Книги пам'яті, загинув в районі смт Новоайдар (Луганська область). Похований 11 вересня в рідному селі.[144] За повідомленнями у ЗМІ, 7 вересня знайшли мертвим прапорщика з 22-го батальйону, родом з Хмельниччини, поряд із ним лежав автомат Калашникова. Попередньо подія кваліфікована як самогубство, також військова прокуратура розглядає версію необережного поводження зі зброєю. За версією співслужбовців загиблого, у нього не витримала психіка через те, що він побачив у зоні АТО.[145] |
| 1397 | | Рябий Віталій Вікторович (Позивний «Бобер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 травня 1989, Чернігів. Сержант, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). На фронт пішов добровільно, перебував в зоні АТО більше трьох місяців. Закінчив комерційний технікум. Понад чотири роки був у лавах чернігівського націоналістичного руху. Віталій напівсирота, родичів у нього в Чернігові немає. | 7 вересня 2014 | Віталій з товаришем прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом неподалік мосту через річку Сіверський Донець приблизно о 4:30 ранку. Обоє хлопців отримали поранення в бою з російською розвід-диверсійною групою, яку вони знешкодили. Віталій втратив багато крові, коли підійшла підмога, його доправили до лікарні в м. Щастя, де йому провели складну операцію, але вдень його стан погіршився і він помер.[146] |
| 1398 |  | Лоскот Євген Олександрович (Позивні «Баха», «Локоть», «Дамба-22»)  | 22 червня 1983, Чернігів. Мешкав в смт Десна (Козелецький район). Капітан, заступник командира з озброєння розвідувальної роти 1-ї ОТБр. Випускник ОІСВ (2006). Звільнився з лав ЗСУ 2011 року. З 2010 член ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, Автомайдану. 21.03.2014 мобілізований як доброволець. Залишились дружина та син. Герой України (2017, посмертно). | 7 вересня 2014 | З двома бійцями на БМП атакували польовий командний пункт противника, використавши ефект неочікуваності. В останній момент бойову машину підбив ворожий танк. Поранений офіцер вступив у бій в оточенні на закинутій фермі поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район), коли закінчились набої, підірвав себе гранатою. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 09.09.2015 в смт Десна[147]. |
| 1399 | | Агапов Олександр Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 березня 1987, Новгородка Кіровоградська область. Солдат, механік-водій танку 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади ЗС України, Кривий Ріг. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. | 7 вересня 2014 | Загинув під час оголошеного перемир'я, беручи участь у військових діях на Сході країни, поблизу м. Маріуполь Донецької області.[148] |
| 1400 |  | Добровик Євген Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 жовтня 1989, Дунаївці Хмельницька область. Сержант, командир відділення 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Закінчив 9 класів міської школи № 2, продовжив навчання на Черкащині, куди переїхав до бабусі. Після школи повернувся на батьківщину та вступив до Подільського Державного Аграрно-технічного Університету, де здобув освіту за напрямком «Фінанси і кредит». У 2011 році вступив на військову службу за контрактом та продовжував навчання на заочній формі. З початком військових дій на сході України у складі полку був направлений у зону АТО. | 8 вересня 2014 | Був важко поранений 4 вересня під час виконання бойового завдання в Луганській області. Помер у Львівському військовому госпіталі.[149] |
| 1401 | | Андрієнко Юрій Олександрович | 18 жовтня 1993, Сінне (Краснопільський район) Сумська область. З дитинства мешкав у с. Велика Рибиця. Солдат 5-ї окремої Слобожанської бригади Східного ОТО Національної гвардії України (Харків). Вступив на контрактне навчання на юридичний факультет Сумського національного аграрного університету, але провчившись рік, залишив університет. Почав працювати водієм і готувався до вступу до Національної академії СБУ. 2013 року був призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч № 3009 внутрішніх військ, на посаді техніка на стрілецькому полігоні ВВ у Криму під Сімферополем. Після окупації Криму російськими військами, Юрій виїхав з півострові разом з тими військовослужбовцями, хто залишився вірним присязі і Українському народові. Продовжив служити у Харкові, брав участь у «зачистках» Харкова від проросійських сепаратистів у березні — квітні, потім Слобожанську бригаду перекинули на Донбас, в район Слов'янська і Краматорська. Залишилися батьки і молодша сестра. | 8 вересня 2014 | Загинув у ніч на 8 вересня на блокпосту поблизу гори Карачун, смт Ясногірка під Краматорськом (Донецька область). Тіло Юрія було знайдене всередині блокпоста зі слідами автоматної черги. Похований у с. Велика Рибиця.[150] |
| 1402 | | Максименко Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 січня 1990, Володимир-Волинський Волинська область. Старший лейтенант, оперуповноважений прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Випускник Національної академії ДПСУ імені Богдана Хмельницького 2011 року. Залишилась молода вагітна дружина. | 9 вересня 2014 | Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151] |
| 1403 | | Лук'янцев Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 червня 1979, Бараниківка (Біловодський район) Луганська область. Прапорщик, дільничний інспектор відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та 6-річна донька. | 9 вересня 2014 | Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151][152] |
| 1404 | | Кузнєцов В'ячеслав Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 червня 1975, Циркуни Харківська область. Старшина відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина, 5-річна донька та маленький син. | 9 вересня 2014 | Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151][153] |
| 1405 | | Баран Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 жовтня 1970, Богданівка (Ніжинський район) Чернігівська область. Молодший сержант, начальник складу МТЗ 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Після школи вчився у Ніжинському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність механізатора. Строкову службу проходив у Туркменістані прикордонником, де був поранений, повернувся до дому. Працював у господарстві КСП імені Прядка. 28 квітня був мобілізований. Залишилася дружина, двоє синів, 1994 і 2001 р. н., і донька 2006 р. н. | 9 вересня 2014 | 19 серпня Сергія тяжко поранило осколками під час обстрілу з РСЗВ «Град» у Луганській області. Спочатку вояка лікували в Харківському госпіталі, згодом перевезли у Львів, де він переніс кілька операцій. Стан пораненого залишався тяжким, і врешті серце не витримало. 9 вересня герой пішов із життя. Поховали Сергія 11 вересня на кладовищі у Богданівці, неподалік від рідної хати.[154] |
| 1406 | | Дудка Володимир Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 жовтня 1986, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Ромни. Молодший сержант, механік-водій 9-ї артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Батьки Володимира втратили на війні двох синів (Дудка Юрій Андрійович загинув 29 серпня під Іловайськом, його ідентифікували в березні 2015 року). | 10 вересня 2014 | Помер у Харківському опіковому центрі від отриманих поранень та опіків, отриманих під час обстрілу 3 вересня базового табору 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][155] |
| 1407 | | Єременко Віктор Вікторович (Позивний «Снайпер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 червня 1993, Білозір'я Черкаська область. Старший солдат, кулеметник Першого резервного батальйону Національної гвардії України. Виховувався без батьківської опіки в Смілянській школі-інтернат. Відслужив строкову службу, працював охоронцем, вступив у технікум. З початку Майдану поїхав до Києва, був активним учасником Революції Гідності у складі 22-ї сотні Самооборони Майдану. Ще навесні добровольцем записався до Нацгвардії і через місяць вже був у зоні АТО. Залишилась сестра. | 10 вересня 2014 | Під час розвідки позицій на териконі під Артемівськом (Донецька область) отримав вогнепальне поранення грудної клітки. Бійця направили до місцевої лікарні, однак через важку рану він помер на операційному столі.[156][157] |
| 1408 |  | Пасічник Віктор Анатолійович | 5 жовтня 1976, Буча Київська область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 11-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київська Русь». Закінчив школу в смт Ворзель, потім — Київський інженерно-будівельний інститут, працював за фахом. Учасник Революції Гідності. У червні пішов добровольцем до ЗСУ, після навчання в центрі «Десна» поїхав у зону АТО. Залишилися батьки. | 10 вересня 2014 | Загинув поблизу міста Дебальцеве на блокпосту під смт Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави.[158] За словами співслужбовця, командир взводу 11-го БТО (ім'я не назване) застрелився з автомата Калашникова. За даними командування військового підрозділу, військовослужбовець загинув через необережне поводження зі зброєю.[159] |
| 1409 | | Лобода Вадим Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 вересня 1984, Чернігів. Солдат 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». За станом здоров'я Вадима мали комісувати, але він потрапив у зону АТО, перебував на війні 4 місяці. Залишився батько, який вже поховав дружину і одного сина, а тепер ховатиме другого останнього сина. | 12 вересня 2014 | Загинув під час так званого «перемир'я». Російські бойовики обстріляли смт Станиця Луганська, куди бійців 41-го батальйону відправили на підкріплення до земляків з 13-го батальйону.[160] |
| 1410 | | Кітновський Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 квітня 1977, Луцьк Волинська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 12 вересня 2014 | Пiсля поранення в зоні АТО, Олексiй лiкувався у вiйськовому госпіталі, та був переведений у тубдiспансер з підозрою на туберкульоз. Там його забив до напiвсмертi місцевий наркозалежний хворий. Пiсля 12-денного перебування у комi, Олексiй помер у лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва.[161] За іншими джерелами, військовослужбовець у зоні АТО не перебував, хоча дійсно, був мобілізованим та отримав травму на загальновійськовому полігоні ЗС України «Широкий Лан» у Миколаївській області, ще 3 червня поточного року, — повідомили в Миколаївській облдержадміністрації[162] |
| 1411 |  | Багнюк Олександр Олександрович | 17 березня 1977, Іллінці Вінницька область. Проживав у місті Біла Церква. Майор, заступник командира 3-го механізованого батальйону з озброєння 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). З 1 березня перебував у зоні АТО, завжди на передовій. Залишилися дружина, син та донька шкільного віку. | 12 вересня 2014 | Загинув у бою на передовій від осколкового поранення в районі Старобешеве — Волноваха (Донецька область) під час артилерійської та танкової атаки російських агресорів на командно-спостережний пункт.[163][164] |
| 1412 |  | Драган Олексій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 лютого 1981, Дніпро. Сержант, командир відділення зенітно-ракетного дивізіону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією 5 квітня 2014 року. 12 років пропрацював у ДТЕК Дніпрообленерго, спочатку спочатку електромонтером, а з 2007 року диспетчером Дніпропетровського РЕМ. Залишилась дружина та дві доньки. | 12 вересня 2014 | Загинув у бою поблизу с. Красний Партизан (Ясинуватський район) Донецької області.[165][166] |
| 1413 | | Серебринський Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1967, Дергачі Харківська область. Солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. | 12 вересня 2014 | За даними зі списку Міноборони, загинув у бою поблизу смт Нижня Кринка (Донецька область).[167] |
| 1414 | | Шевченко Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 липня 1970, Заливне (Новомиколаївський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 13 вересня 2014 | Загинув біля смт. Пантелеймонівка, Донецька область, під час обстрілу блокпосту.[168] |
| 1415 |  | Українцев Віталій Леонідович (Позивний «Вожак») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 січня 1968, Дніпро. Старшина міліції, боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». | 14 вересня 2014 | Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[169][170][171] |
| 1416 | | Грачов Сергій Валерійович (Позивний «Ювелір») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 травня 1973, Кам'янка-Бузька Львівська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Активний учасник Революції Гідності. | 14 вересня 2014 | Загинув у бою з російськими бойовиками біля с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бійці батальйону разом з танкистами 93-ї бригади виїхали з блок-посту і потрапили під обстріл з чотирьох сторін.[169][170][172] |
| 1417 | | Кісловський Віктор Олександрович (Позивний «Батя») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 жовтня 1969, Нова Каховка Херсонська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». | 14 вересня 2014 | Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[169][170] |
| 1418 | | Чернишов Олексій Вікторович (Позивний «Махно») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 травня 1979, Макіївка Донецька область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки, сестри, дружина. | 14 вересня 2014 | У бою біля аеропорту м. Донецьк загинули троє бійців АТО, ще кілька людей поранені. Про це повідомив командир 5-ї роти підполковник міліції Володимир Шилов. Штаб Майдану — Дніпропетровськ повідомив про втрату чотирьох бійців батальйону біля с. Піски (Ясинуватський район).[169][173] |
| 1419 | | Габінет Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 березня 1989, Вільне (П'ятихатський район) Дніпропетровська область, з однорічного віку проживав у с. Сасівка (Компаніївський район) Кіровоградська область. Солдат, навідник-оператор танку 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). | 14 вересня 2014 | Загинув о 18:00 під час обстрілу з РПГ із засідки поблизу села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), снаряд російських бойовиків потрапив у танк. В останню путь військовослужбовця провели 23 вересня в с. Сасівка.[174][175] |
| 1420 |  | Подолянчук Євгеній Петрович (Позивний «Скаут») | 4 липня 1991, Черкаси. Останні роки проживав у Кропивницькому. Старший лейтенант, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). З 14 років вступив до скаутської організації «Пласт», старший пластун. У 2008—2012 роках навчався на факультеті розвідки Академії сухопутних військ у Львові, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Залишилась дружина. | 14 вересня 2014 | При обороні аеропорту Донецька отримав осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню. За бажанням матері і рідних Героя, його поховання відбулося в с. Крутьки Чорнобаївського району, де проживає родина загиблого.[176] Останнє інтерв'ю воїна, «Цензор. Нет», 7 серпня 2014 |
| 1421 | | Кулигін Олег Борисович | 6 серпня 1971, Олександрія Кіровоградська область. Проживав у Кропивницькому. Капітан, начальник інженерної служби 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Призваний за мобілізацією. Закінчив Олександрійське СПТУ № 13, потім здобув вищу освіту у Криворізькому гірничорудному інституті. З 1995 року проживав у Кропивницькому, працював на Інгулецькій шахті. Залишилась дружина та двоє синів. | 14 вересня 2014 | Загинув ввечері, під час обстрілу російськими бойовиками аеропорту Донецька.[177] |
| 1422 |  | Максимов Олександр Євгенович | 19 травня 1974, Полтава. Майор, старший офіцер відділення військового обліку Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату. Закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, 13 років служив у Збройних силах, 2006 року звільнився за станом здоров'я. Коли почалась мобілізація, 19 березня пішов працювати до Полтавського міського військкомату. Коли ж прийшов наказ про командирування двох офіцерів до зони АТО, зголосився бути одним із добровольців. Залишилась дружина та дорослий син. | 14 вересня 2014 | Загинув в Донецькій області, коли колона українських військових, яка прямувала разом з підкріпленням на блокпости, потрапила у засідку терористів, ворожа куля влучила офіцеру в голову. Поховали Олександра на Алеї Слави на міському кладовищі Полтави.[178] |
| 1423 |  | Демиденко Вадим Леонідович | 30 вересня 1972, Чугуїв Харківська область. Майор, начальник штабу механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). | 14 вересня 2014 | Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги. Похований на кладовищі військового містечка у Башкирівці.[179][180] |
| 1424 | | Антошин Іван Миколайович | 8 березня 1981, Вознесенський район Миколаївська область. Капітан, командир механізованої роти механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). | 14 вересня 2014 | Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги.[179][181] |
| 1425 |  | Козенко Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 листопада 1989, Олександрія Кіровоградська область. Солдат, кулеметник 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем. Був учасником олександрійського хореографічного колективу «Авантюрин», активним учасником козацької школи «Спас». У січні 2014 року Олександр давав інтерв'ю місцевому телеканалу.[182] Сестра і мати Олександра займаються волонтерською діяльністю. | 14 вересня 2014 | Близько 21-ї години російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве. За попередньою інформацією, Олександра смертельно поранило осколком бетону, що відлетів йому в голову.[183] |
| 1426 | | Ханчич Денис Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 квітня 1992, Вишгород Київська область. Старший солдат 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем, де перебував протягом чотирьох місяців. | 14 вересня 2014 | Загинув близько 21-ї години, коли російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве.[184] |
| 1427 | .png.webp) | Богуш Олексій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 липня 1988, Старики (Коростенський район) Житомирська область. Проживав в смт Іршанськ. Солдат, командир гармати 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. У 1993 році сім'я переїхала до Іршанська. Після школи здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, проходив строкову службу в Житомирському військовому інституті, був водієм. З 2011 працював електрогазозварювальником на фабриці № 1 Іршанського ГЗК. Призваний за мобілізацією у березні. Дідусь Олексія — заслужений будівельник України, в його сім'ї було восьмеро дітей і багато внуків. Окрім батьків та старшого брата у Олексія понад 60 близьких родичів. | 14 вересня 2014 | Помер у хірургічній реанімації Київського ГВМКЦ від важких поранень, отриманих 1 вересня під час обстрілу з БМ-21 «Град» поблизу міста Щастя в районі села Весела Гора (Слов'яносербський район) під Луганськом. Олексій отримав осколкове поранення в живіт, контузію та пошкодження легенів. Відспівували загиблого воїна в Іршанській церкві, потім сотні людей пішим ходом провели Олексія до місця поховання у його рідне село Старики.[185] |
| 1428 | | Ісик Іван Васильович (Позивний «Львів») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 січня 1984, Дрогобич Львівська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились батьки, брат, дружина та дитина. | 14 вересня 2014 | 5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону в районі м. Щастя під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, то по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів.[68] Іван отримав поранення та опіки і потрапив у полон. Помер в лікарні Луганська, тіло героя змогли вивезти тільки через місяць, терористи видали його волонтерам. Поховали Івана 17 жовтня на Алеї Слави кладовища Дрогобича.[186] |
| 1429 |  | Попов Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 травня 1976, Мартинівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у батьків. Вчився у духовній семінарії в Польщі, але на останньому курсі, коли приїхав на канікули додому, зустрів своє кохання, тож ксьондзом не став, одружився. Їздив на заробітки до Москви. Призваний за мобілізацією 30 липня. Залишилися дружина та дві доньки, 16 і 14 років. | 15 вересня 2014 | Отримав смертельні поранення о 10:20 в районі смт Станиця Луганська під час бою з російськими збройним формуванням.[187] |
| 1430 |  | Чаркас Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1976, Звенигород (Пустомитівський район) Львівська область. Молодший сержант, гранатометник 1-го відділення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 31 липня. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і дочка. | 15 вересня 2014 | Загинув близько 22-ї години в бою з російськими бойовиками, які почали прориватись з оточення під Дебальцеве (Донецька область). Андрій загинув від прямого попадання в голову із кулемету крупного калібру, коли біг за боєприпасами.[188] |
| 1431 | | Голубовський Дмитро Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 травня 1966, Миколаїв. Старший сержант, санітар-водій 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. Мобілізований 13 травня. Залишилися дружина і двоє дітей. | 15 вересня 2014 | Загинув в результаті обстрілу із засідки, коли повертався до свого підрозділу на машині після евакуації пораненого.[189] |
| 1432 |  | Леонченко Микита Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 травня 1993, Докучаєвськ Донецька область. Рядовий міліції, боєць 2 взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Був призером Чемпіонату Донецької області серед молоді із бойового самбо. Один з перших добровольців батальйону. Залишилась 10-місячна дитина. | 16 вересня 2014 орієнтовно | Отримав смертельні поранення під час несення служби на блокпосту на автодорозі Горлівка — Бахмут.[190][191] |
| 1433 |  | | 1986, Макіївка Донецька область. Командир відділення, водій державної пожежно-рятувальної частини 2-го державного рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій. | 17 вересня 2014 | Рятувальника було знайдено мертвим в м. Макіївка, на вул. Фізкультурній, з вогнепальним пораненням в голову. Співробітники міліції встановлюють обставини, за яких було вчинено вбивство. Подію кваліфікують, як умисне вбивство і розслідують за ч. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України.[192] |
| 1434 |  | Петренко Віталій Леонідович | 3 листопада 1973, Лисичанськ Луганська область. Підполковник міліції, перший заступник начальника відділу — начальник слідчого відділу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області. Залишились дві доньки. | 17 вересня 2014 | Біля мосту поблизу с. Золотарьова Попаснянський район Луганської області, в напрямку до м. Сіверськ Донецької області, виявлено тіло чоловіка. Ним виявився підполковник міліції Віталій Петренко, якого 8 липня 2014 року було викрадено бойовиками у Лисичанську. Розпочато перевірку щодо встановлення причин смерті. Підполковника поховали у Лисичанську.[193] |
| 1435 |  | Тороповський Георгій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 липня 1996, 18 років, Бориспіль Київська область. Проживав у м. Київ (район Березняки). Боєць 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» Дніпропетровської області. З 10 років займався у Бориспільському військово-патріотичному клубі «Ратоборець», мав чорний пояс із Тхеквондо. Жору, як його всі називали, виховувала мама, коли хлопець навчався у 8-му класі, вони переїхали до столиці. Навчався в авіаційному технікумі, займався дигерством. Був активним учасником Революції Гідності. Наприкінці червня відправився добровольцем на схід, приховавши свій вік, йому тоді було лише 17 років. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. як активіст Революції Гідності.[194] | 17 вересня 2014 | За неофіційною версією, коли Георгій повертався на схід поїздом Київ — Дніпропетровськ, на нього було здійснено напад, тіло Георгія знайшли на колії (за голову бійця сепаратисти призначали винагороду). Поховали Георгія у Борисполі на місці почесних поховань.[195] |
| 1436 | | Михайлов Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 січня 1976, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший сержант, командир відділення радіовідділення взводу зв'язку механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Служив за контрактом з 1996 року. | 18 вересня 2014 | Перебуваючи у зоні проведення АТО зазнав тяжких травм. 03.09.2014, його було діставлено до військового госпіталю м. Харкова з діагнозом: вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний стресовий розлад, тривожний стан. 5 вересня його було переведено до військового госпіталю в м. Київ, звідти 6 вересня — до військового госпіталю м. Житомира. 17 вересня він був виписаний з госпіталю та направлений на реабілітацію, але наступного дня, 18 вересня, військовослужбовець раптово помер.[196] |
| 1437 | | Сущевський Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 червня 1978, Комишуваха (Оріхівський район) Запорізька область. Старший солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Залишилась дружина та донька. | 18 вересня 2014 | Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів в районі Дебальцеве поблизу села Калинівка (Артемівський район) Донецької області. Смертельно поранені в бою бійці були захоплені терористами. Тіло Андрія допомогли вивезти дніпровські волонтери, за аналізом ДНК тіло було ідентифіковане на початку листопада. Поховання відбудеться 7 листопада у Комишувасі.[197] |
| 1438 | | Капінус Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 лютого 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 18 вересня 2014 | Загинув в районі села Троїцьке (Ясинуватський район) Донецької області, розвідувальний дозор потрапив у засідку.[198] |
| 1439 | | Пронін Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1971, Гремячинск Пермський край РРФСР. З 5-річного віку проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший розвідник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). По закінченні школи навчався в ПТУ № 9, де здобув спеціальність електромонтажника. Працював електриком в підрядній організації на ПАТ «Південний ГЗК». Призваний за мобілізацією 31 липня. Залишились дружина та діти. | 18 вересня 2014 | Обставини і місце не уточнено. Перебував у списках зниклих. 14 січня 2015 року в Кривому Розі було оголошено день скорботи та пройшло поховання героя.[199] |
| 1440 | | Бережний Геннадій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 лютого 1968, Нікополь Дніпропетровська область. Прапорщик, розвідник 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Строкову службу служив у радянській армії в Німеччині. Після набуття Україною Незалежності працював директором Парку Металургів, займався власним бізнесом. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом із своїм другом Русланом Безрідним. Залишились батьки, дружина, син та донька. | 18 вересня 2014 | Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали у Нікополі.[200][201] |
| 1441 | | Безрідний Руслан Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 січня 1979, Олексіївка (Нікопольський район) Дніпропетровська область. Військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом зі своїм другом Геннадієм Бережним. Залишились батьки і дружина. | 18 вересня 2014 | Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали в Олексіївці.[200] |
| 1442 | | Литовченко Олег Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1973, Жупанівка Коростенський район Житомирська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 18 вересня 2014 | Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. Похований у с. Єгорівка Криничанського району Дніпропетровської області.[202] |
| 1443 | | Кравченко Андрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 березня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив професійно-технічне училище № 8. Працював газозварювальником на залізничній станції «Батуринська». Мобілізований у березні 2014 року. Залишилась мати. | 18 вересня 2014 | Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Попаснянський район Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Був похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпро як «Невідомий». Після ідентифікації воїна перепоховали 15 грудня 2016 року на Алеї Героїв Центрального кладовища Кривого Рогу.[203] |
| 1444 |  | Подолянчук Василь Володимирович | 13 січня 1981, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший сержант, командир 2-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Обравши своїм фахом військову справу, 14 років служив в артилерії, потім став сапером. З початком АТО брав участь у розмінуваннях, передавав досвід молодим мінерам. Залишилася дружина та діти, син і 8-річна донька. | 19 вересня 2014 | Загинув внаслідок вибуху несправної міни під час навчань в с. Каїрка (Каланчацький район Херсонська область).[204] |
| 1445 | | Волін Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 травня 1971, Нові Вирки Білопільський район Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). | 19 вересня 2014 | Загинув в Луганській області під час обстрілу російськими збройними формуваннями.[205] |
| 1446 | | Алєксєєнко Вадим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 жовтня 1975, Лозуватка (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Залишились мати, дружина та донька 12 років. | 20 вересня 2014 | Помер у лікарні ім. Мечникова (Дніпро) від ран, отриманих 29 серпня під час прориву колони з оточення під Іловайськом (Донецька область).[206] |
| 1447 |  | Романюк Олександр Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 серпня 1989, Вільшанка (Чуднівський район) Житомирська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Працював в управлінні карного розшуку ГУМВС України в Одеській області. Добровольцем записався до батальйону та був направлений до зони АТО. Залишилися батьки та двоє братів. | 20 вересня 2014 | Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[207][208] |
| 1448 | | Лисоконь Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 вересня 1975, Одеса. Старший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Підприємець, директор одеського розважального клубу «Тема». На фронт пішов добровольцем. | 20 вересня 2014 | Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[207][209] |
| 1449 | | Москаленко Євген Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 листопада 1990, Запоріжжя. Старший солдат, водій 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Був призваний за мобілізацією 23 квітня. У бійця в рідному місті залишилися дружина і дитина. | 20 вересня 2014 | Виконував обов'язки водія службового автомобіля командира батальйону. Того дня, поблизу м. Маріуполь, Євген перебував в машині за кермом, коли біля неї розірвався ворожий снаряд. Від отриманих поранень він загинув на місці. Командир в цей момент вийшов з авто, для здійснення розмови по телефону, це і врятувало йому життя.[210] |
| 1450 | | Мирінець Вадим Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 листопада 1988, Дейкалівка Зіньківський район Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Призваний за мобілізацією 4 серпня. Був єдиною дитиною у батьків, не одружений. | 20 вересня 2014 | Загинув о 4:30 ранку від важкого осколкового поранення на блокпості поблизу міста Щастя під Луганськом під час збройного нападу російських бойовиків.[211] |
| 1451 |  | Лавренчук Віталій Вікторович | 24 липня 1976, Грозний Чечня РРФСР. Проживав у с. Вишнопіль (Старокостянтинівський район) Хмельницька область. Підполковник, офіцер Управління оперативного командування «Північ» ЗС України, м. Рівне. Виріс у сім'ї військового. Закінчив Національний університет оборони України, м. Київ. Офіцер виконував завдання в зоні проведення АТО з перших днів після її початку. Залишились дружина та двох дітей, 11-річна донька та однорічний син, яких він навіть не встиг перевезти до нового місця своєї служби в м. Рівне. | 20 вересня 2014 | В зоні АТО займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням. Під час виконання інженерних робіт на одному з блокпостів біля с. Приовражне на півдні (Донецької області) в результаті мінометного обстрілу терористами декілька українських військовослужбовців зазнали поранень, а підполковник загинув на місці.[212] |
| 1452 |  | Коваль Михайло Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 листопада 1979, Купчинці (Іллінецький район) Вінницька область. Старший солдат, боєць 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». | 21 вересня 2014 | Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[213] |
| 1453 | | Старов Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 червня 1979, Ірпінь Київська область. Старшина 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». | 21 вересня 2014 | Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[213] |
| 1454 | | Дерен Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 липня 1994, Русава Вінницька область. Солдат, військовослужбовець Національної гвардії України. Після закінчення професійно-технічного закладу був призваний на військову службу. Мріяв продовжити військову кар'єру, навчатися у виші. | 21 вересня 2014 | Загинув від осколкового поранення в голову на блок-посту, де перевіряв транспортні засоби на в'їзді до м. Маріуполь. Диверсійна група терористів у складі 5 чоловік на автомобілі «Газель» обстріляла з мінометів блок-пост і приватні будинки на вулиці Таганрозькій. Також був поранений 15-річний підліток і 36-річний маріуполець, який підвозив воду на блок-пост.[214] |
| 1455 |  | Капканець Олег | 1983, Харків. Військовослужбовець ЗС України, призваний у травні 2014 року. Залишились батьки і дружина. | 21 вересня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками блок-посту на східних рубежах міста Маріуполь.[215] |
| 1456 | | Стефурак Степан Степанович (Позивний «24-й») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1995, Топорівці (Городенківський район) Івано-Франківська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Активний учасник Революції Гідності. Один з наймолодших бійців ДУК. Студент 3-го курсу факультету економіки і підприємництва Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Автор вірша «Мамо, не плач, я повернуся весною…»[216] | 22 вересня 2014 | Машина, на якій бійці їхали у розвідку до селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком потрапила під обстріл. Вони з'їхали з дороги в поле, але там машина підірвалась на міні, від вибуху Степан загинув. 25 вересня бійця провели в останню путь; похований в рідному селі[217][218] |
| 1457 | | Пінчук Олексій Леонідович (Позивний «Дальнобій») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1980, Дніпро. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та маленька дитина. | 22 вересня 2014 | Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуванням з боку села Спартак (Ясинуватський район).[217][219] |
| 1458 |  | Сергієнко Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 травня 1984, Городня Чернігівська область. Солдат, кулеметник 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». Залишилась дружина та 5-річна донька. | 22 вересня 2014 | Помер у Київському центральному військовому шпиталі від важких поранень, отриманих 14 вересня під Дебальцеве.[220] |
| 1459 | | Безбатько Віталій Олександрович | 8 липня 1970, Близнюки (смт) Харківська область. Сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). | 22 вересня 2014 | За даними Харківської ОДА, помер 22 вересня у харківському шпиталі.[221] |
| 1460 |  | Сокуренко Роман Олександрович (Позивний «Сокіл») | 18 січня 1983, Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Активний учасник Революції Гідності. В АТО брав участь із самого початку. | 23 вересня 2014 | Поранення отримав 10 серпня в бою за звільнення м. Іловайськ, рятуючи свого командира. Був відправлений на лікування до Німеччини 3 вересня разом з іншими 19 пораненими бійцями, які брали участь в антитерористичній операції. Помер в госпіталі Бундесверу м. Ульм (Німеччина), про це повідомив Генеральний консул України в Мюнхені Вадим Костюк.[222] |
| 1461 | | Долейко Андрiй Сергiйович | 11 грудня 1989, Крижопіль Вінницька область. Військовослужбовець, старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив училище в Одесі за фахом електромонтажник. 6 років, з березня 2008 по березень 2014, служив у ЗСУ, був у складі миротворчої місії в Косово. | 23 вересня 2014 | Під час повернення з відпустки до військової частини загинув у ДТП.[223][224] |
| 1462 | | Савуляк Володимир Іванович Медаль «За військову службу Україні» | 12 червня 1985, Біла Церква Київська область. Боєць 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Працював в «Київпідземшляхбуд». Мобілізований 3 травня. Залишилися батьки, дружина та син. | 23 вересня 2014 | Загинув поблизу Дебальцеве.[225] |
| 1463 | | Тричук Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 жовтня 1987, Ратне Волинська область. Старший солдат, помічник гранатометника 3-го мехбатальйону 51 ОМБр. Служив у прикордонних військах. Працював продавцем у Ратному. Мобілізований у березні, пройшов Ізварине, бої за Новосвітлівку та Хрящувате, мав контузії та поранення. Залишилась дружина і дві доньки. | 24 вересня 2014 | 16 вересня, під час 10-денної відпустки, стався епілептичний напад, був госпіталізований до неврологічного відділення Луцького військового шпиталю. За тиждень знайдений повішаним під час ранкового обходу на території шпиталю. Причина самоудушення — наслідок епілептичного нападу та посттравматичного синдрому. Похований у Ратному[226]. |
| 1464 | | Козлов Михайло Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 листопада 1985, Миколаїв. Солдат, старший навідник гранатометного взводу 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією 7 серпня. | 24 вересня 2014 | Близько 18:35 отримав смертельні поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою, встановленого невідомими особами на стежці, розташованій на відстані близько 2 км північніше с. Старогнатівка (Тельманівський район Донецька область).[163][227] |
| 1465 | | Кузьменко Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 грудня 1980, Свобода (Берегівський район) Закарпатська область. Проживав у с. Батьово. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 24 вересня 2014 | Загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.[228] |
| 1466 | | Васильєв Євген Вікторович (Позивний «Махновець») | 23 жовтня 1972, Гуляйполе Запорізька область. Капітан, старший офіцер мобілізаційного відділення Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області. У 1993 році закінчив Новосибірське вище командне училище, став командиром мотострілецького взводу. У жовтні того ж року перевівся з Росії до України, в систему Міністерства внутрішніх справ України. З 1993 по 2000 рік працював в Гуляйпільському райвідділі внутрішніх справ, потім перейшов на роботу в податкову міліцію, з якої і звільнився у червні 2003 року. Був призваний по мобілізації 18 березня для доукомплектування Гуляйпільського районного військового комісаріату. | 25 вересня 2014 | 21 серпня, за розпорядженням вищого командування, офіцер був направлений у відрядження в 17-ту окрему танкову бригаду, яка знаходиться в зоні АТО, для вивчення та вирішення проблем військовослужбовців, призваних за мобілізацією із Запорізької області. За словами очевидців, загинув в результаті вибуху гранати.[229] |
| 1467 | | Євдокімов Роман Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 червня 1990, Мелітополь Запорізька область. Молодший сержант, механік-радіотелефоніст взводу зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч А1302. Після восьмого класу отримав професію будівельника, жив та працював у Мелітополі. Мобілізований у квітні 2014 року. | 26 вересня 2014 | Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, поблизу села Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області, під час обстрілу російськими бойовиками з РСЗВ «Град», в результаті важкого осколкового поранення в голову. За словами співслужбовців, Роман отримав поранення, коли військові на автомобілі УРАЛ повертались з блок-посту в районі м. Ясинувата до місця постійної дислокації.[230] |
| 1468 | | Чередніченко Денис Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 квітня 1985, Чернігів. Солдат механізованого батальйону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Проходив строкову службу в десантних військах. Працював монтажником склопакетів, займався страйкболом. Під час АТО добровольцем прийшов до військкомату, призваний за мобілізацією до навчального центру Десна. Був єдиним сином у матері, не одружений. | 26 вересня 2014 | Загинув під час обстрілу блок-посту під Дебальцеве (Донецька область) російськими бойовиками.[231] |
| 1469 | | Озеров Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 липня 1988, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Виріс в багатодітній сім'ї, закінчив кропивницьке училище за фахом повара. Після строкової служби вирішив обрати професію військового і розпочав службу за контрактом. Планував вступати до Харківського військового училища. Залишились батьки, три брата і сестра. | 26 вересня 2014 | Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост, разом з Максимом загинули ще двоє військових.[232] |
| 1470 | | Приходько Олександр Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 вересня 1984, Виповзів Козелецький район Чернігівська область. Старший солдат, військовослужбовець 1121-го окремого зенітно-ракетного дивізіону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). | 26 вересня 2014 | Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост.[233] |
| 1471 | | Челяда Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 вересня 1981, Новомосковськ Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-й окремого розвідувального батальйону (Черкаське, Дніпропетровська область). | 26 вересня 2014 | Загинув у бою від осколкового поранення шиї під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.[234]. |
| 1472 | | Мамлай Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 серпня 1988, М'якоти Ізяславський район Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у родині. | 26 вересня 2014 | Загинув в районі міста Попасна Луганська область. Поховали Олександра 2 жовтня в рідному селі.[235] Прим. Попасна постійно обстрілюється російськими бойовиками, які базуються в сусідньому місті Первомайськ (Луганська область). |
| 1473 | | Боднар Василь Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1972, Ріп'янка Калуський район Івано-Франківська область. Старший сержант, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Брав участь в миротворчих місіях ООН. Був активним учасником Революції Гідності в складі «афганської» сотні Самооборони Майдану. | 27 вересня 2014 | Загинув в ніч на 27 вересня під час мінометного обстрілу російськими бойовиками блок-посту у місті Щастя поблизу Луганська.[236] |
| 1474 | | Ломов Віталій Ігорович | 31 грудня 1990, Заїзд (Прилуцький район) Чернігівська область. Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). | 27 вересня 2014 | Загинув поблизу Старобільська.[237] |
| 1475 |  | Кучеренко Владислав Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 березня 1993, Новаки (Лубенський район) Полтавська область. Старший солдат, механік-водій 101-ї окремої бригади охорони ГШ МО (Київ). | 28 вересня 2014 | Помер о 00:30 у Харківському військовому шпиталі від тяжкого поранення, отриманого 25 вересня під час бою поблизу міста Бахмут.[238] |
| 1476 | | Колодій Сергій Володимирович | 4 лютого 1981, Харків. Капітан, командир роти механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Разом зі своєю ротою захищав аеропорт протягом двох місяців. Герой України (посмертно). | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.[239][240] |
| 1477 | | Соколовський Денис Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 липня 1983, Лозуватка (Криворізький район) Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Поховали Дениса 2 жовтня в Лозуватці.[239][241] |
| 1478 | | Пивоваров Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 вересня 1988, Запоріжжя. Солдат, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Навчався у митній академії, мешкав та працював у Москві. Призваний за мобілізацією 25 березня. Мати Олександра проживає у Москві. | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено. Після проведення ДНК-експертизи похований на кладовищі смт Кушугум біля Запоріжжя[239][242] |
| 1479 | | Тищик Олексій Олександрович | 6 жовтня 1984, Дніпро. Лейтенант, командир взводу снайперів 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив юридичний факультет Дніпровського університету, працював адвокатом. На фронт пішов добровольцем ще на початку війни. В складі 25-ї дніпропетровської аеромобільної бригаді, де був командиром диверсійно-розвідувального взводу, обороняв Краматорський аеродром, звільняв Краматорськ, Дебальцево, воював під Шахтарськом. Потім Олексія перевели до 79-ї бригади. 2 жовтня мав приїхати до дому у відпустку. Мати Олексія, суддя Апеляційного госпсуду Дніпропетровська, наклала на себе руки 30 вересня. Залишились дружина та маленька донька, а також батько і молодша сестра. | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з російського танку Т-72 було підбито український БТР, який в'їхав у голові колони підкріплення на територію аеропорту. Двоє бійців врятувались, інші троє були в БТРі, коли вибухнув боєкомплект. Танк противника було знищено. 24 жовтня після процедури ідентифікації Олексія поховали на дніпровському кладовищі поряд з мамою.[239][243][244] |
| 1480 | | Златьєв Сергій Анатолійович (Позивний «Чорний») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 травня 1991, Торосове Одеська область. Сержант, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилися мати, дружина та двоє дітей, молодшій донечці всього два місяці. | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено. Ідентифікований за кількома експертизами ДНК, прощання з воїном відбулося у Миколаєві 25 лютого 2016 року.[239][245] |
| 1481 | | Соколачко Юрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 червня 1971, Лоза (Іршавський район) Закарпатська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Юрій служив у 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве), але добровольцем пішов у 79-ту аеромобільну бригаду на лінію фронту. | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено.[239][246] |
| 1482 | | Білий Денис Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 травня 1992, Горностаївка Херсонська область. Сержант, стрілець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). До участі в АТО служив за контрактом в Криму в 36-й бригаді берегової оборони ВМС в Перевальному, де вперше зіткнувся з російськими окупаційними військами. Після анексії Криму повернувся на материкову Україну й одразу за першої хвилі мобілізації пішов добровольцем. В зоні АТО був помічником гранатометника, помічником кулеметника, помічником стрільця з КПВТ, навідником оператора. В серпні Денис побував у 10-денній відпустці і дав інтерв'ю для місцевої газети.[247] | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Проводиться експертиза ДНК.[248] |
| 1483 | | Завірюха Олександр Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1992, Кам'яна Балка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Працював електриком на агрофірмі в с. Чаусове. У 2013 році вирішив стати військовим. З перших днів війни виконував завдання в зоні АТО. | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Після проведення ДНК-експертизи 12 грудня з воїном попрощалися у Первомайську. Похований в с. Кам'яна Балка.[239][249] |
| 1484 | | Хроненко Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1968, Миколаїв. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). | 28 вересня 2014 | Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом.[134][239] |
| 1485 | | Скаковський Роман Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 травня 1986, Броди Львівська область. Старшина 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у Львівському коледжі зв'язку Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. У 18 років пішов на строкову службу, перейшовши на заочну форму навчання в коледжі. Підписав контракт на військову службу у військовій частині в Бродах, де служив до 2007 року, потім перейшов до львівської військової частини 80-ї бригади. Брав участь в спільних навчаннях країн-членів НАТО та України в Польщі, Німеччині та Литві. Служив у миротворчій місії ООН в Конго. Залишилась вагітна дружина на 9 місці вагітності. | 28 вересня 2014 | Отримав важкі поранення 24 серпня під час штурму російськими військами аеропорту Луганська, йому відірвало кість руки. Більше місяця Роман боровся за життя, бродівська громада збирала гроші на лікування, та молилася за нього та всіх поранених воїнів, проте 28 вересня у Львівському військовому шпиталі серце 28-річного бійця зупинилося.[250] |
Невстановлена дата смерті
Пугачов Павло Анатолійович («Дудаєв»), 20.07.1992, Харків. Солдат, розвідник-санітар 3 відділення 3 взводу 3 роти БСП НГУ «Донбас». Єдиний син у матері, яка виростила його сама. Ще у школі почав працювати, щоб допомогти мамі. Працював плавильником у цеху. Входив до групи харківських ультрас. Учасник протистоянь між українськими активістами і проросійськими бойовиками під час проросійських виступів у Харкові — бій на Римарській (14—15 березня 2014). Спочатку був у «Правому секторі», потім пішов у батальйон «Донбас», на війні — з 29 травня 2014. Зник безвісти в ході боїв за Іловайськ та виходу українських підрозділів з оточення. Виходив з оточення з села Будівельників Старобешівського району у бік Маріуполя через Комсомольське. 01.09.2014 матері Павла дзвонила місцева дівчина, яка допомогла бійцю, він був поряд, збирався виходити з оточення. Є інформація, що потрапив у полон біля с. Новокатеринівка (Старобешівський район), був вивезений на територію РФ. Станом на вересень 2014 — зниклий безвісти, тіло не знайдене, збігів за ДНК немає[251][252][253][254]. 14.03.2017 нагороджений недержавним орденом «За мужність і відвагу»[255]. 23.08.2018 указом Президента України № 239/2018 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[256].
Примітки
- Зниклого безвісти вінницького нацгвардійця знайшли загиблим в АТО // «Вінниця ОК», 22 грудня 2014
Допоможіть знайти Наумов Вадим Олександрович
Сьогодні відбудеться поховання нашого земляка
Герой знайшов спочинок у рідній землі // Національна гвардія України, 25 грудня 2014 Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine. - Вічна пам'ять герою! // «Правий сектор» офіційний сайт, 1 вересня 2014
Списки загиблих 5-го окремого батальйону ДУК «Правий Сектор» - Щодо ситуації на українсько-російському кордоні // ДПСУ офіційний вебсайт, 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
- Одеса попрощалася з офіцерами, загиблими на сході (фото) 04.09.2014, 13:49
- Саханка На роздоріжжі // youtube-канал Громадське ТБ, 4 вересня 2014
- Вічна пам'ять героям-прикордонникам! // «Офіційний сайт Державної прикордонної служби України (ДПСУ)», 29 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 5 вересня 2014.
- За час проведення АТО загинули 54 українські прикордонники // ТВі, 30 серпня 2014
- У зоні АТО загинув студент з Рівного 05.09.2014, 10:20
У Рівному поховали загиблого в АТО Сашка Борисенка // «ВСЕ», 6 вересня 2014 Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.
Замість свічок на іменинному торті йому запалять свічку на могилі // «7 днів», 24 березня 2016 - Загинув смертю хоробрих // «Наш городок», 12 вересня 2014
Вчора, 7 вересня, поховали військовослужбовця Лукашука Андрія Степановича, який загинув в зоні АТО // Святошинська РДА офіційний інтернет-портал, 8 вересня 2014 - Новини Житомирщини Жителі Чуднівщини провели в останню путь народного Героя // Житомирська ОДТРК, 5 вересня 2014
Русаловський Сергій Миколайович - У понеділок Львів попрощається з Героєм Зеновієм Колодієм // «Галінфо», 7 вересня 2014
У Львові поховали Зеновія Колодія, який загинув в АТО (ФОТО) // 032.ua — Сайт міста Львова, 8 вересня 2014
Львів попрощався зі Зеновієм Колодієм // youtube Відео, 9 вересня 2014 - Женжеруха Володимир // Чернігівська ОДА
Женжеруха Владимир Михайлович (пошук)(рос.) - Два дні тому, знов привіз з Чернігова, страшну звістку. Збіг ДНК по нашому земляку
Дмитро Ротозей не доїхав із ATО у відпустку, вважається безвісти зниклим // Gorod.cn.ua, 15 вересня 2014 - Сьогодні на Рівненщині ховатимуть ще одного героя, що загинув в АТО
- Сторінка Поліської Січі
На Рокитнівщині поховали бійця, який загинув майже місяць тому, 28-річного Петра Білеця. 25.9.2014, 16:00 - Боец батальона «Айдар» с Черниговщины повесился по возвращению с Востока // «Чернiгiвщина: події і коментарі», 12 вересня 2014
- У бою під Іловайськом героїчно загинув кадровий офіцер з Білої Церкви — свободівець Віталій Коломієць // «Вголос», 8 вересня 2014
У Білій Церкві попрощалися з героєм війни Віталієм Коломійцем // ТСН, 10 вересня 2014 - Лук'янченко Володимир Валерійович // Поиск пропавших безвести и раненых воинов АТО
Лукьянченко Владимир Валериевич (поиск) // Гуманитарная миссия «Черный Тюльпан»(рос.) - Указ Президента України № 23/2017
- У Житомирській області поховали двох військових, одного із них вважали зниклим безвісти // Житомир.інфо, 8 вересня 2014
02.09.14 зранку перестало битись серце нашого кращого друга Марчука Олександра
Новоград-Волинський: в наших серцях не згасне пам'ять про героя — Олександра Марчука // Сайт Новоград-Волинської міськради, 16 грудня 2014
Марчук Олександр Григорович - Вічна слава герою! 05.09.2014, 10:57
Навіть у перемирʼя в Україні оплакують полеглих у зоні АТО хлопців. 06.09.2014, 05:38 - Дарничани-герої, які загинули за незалежність України // «Хрещатик», 18 вересня 2014
- У Володимирі ховають бійця 51 бригади // «Волинські новини», 5 вересня 2014
- Ярош повідомив про загибель бійця і поранення одного з лідерів «Правого сектора» // «ICTV», 3 вересня 2014
ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ! ВІЧНА ЧЕСТЬ! // Вконтакте ДУК офіційна сторінка, 3 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
8 вересня (понеділок) о 09:00 в ритуальному залі за адресою вул. Оранжерейна 9, відбудеться прощання з бійцем // Вконтакте ПРАВИЙ СЕКТОР місто КИЇВ, 7 вересня 2014
Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» - Сумщина в жалобі за загиблими артилеристами // «НТН», 5 вересня 2014
Гаряче повідомлення із зони АТО про загиблих з 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. ОНОВЛЮЄТЬСЯ // Муніципальний інформаційний портал, 4 вересня 2014 Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.
Список личного состава 9-й артилерийской батареи, которая была в базовом лагере во время обстрела // Портал міста Суми, 4 вересня 2014(рос.)
В Суми привезли тіла загиблих бійців 9-й батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку // «Любимые Сумы», 7 вересня 2014(рос.) - У Сумах віддадуть останні почесті Героям // Муніципальний інформаційний портал, 8 вересня 2014. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
- Герою слава! // «Лебедин press», 11 Вересня 2014
- За Україну віддали життя // «Зоря Полтавщини», 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 12 вересня 2014.
- На Полтавщині під військовий салют поховали ще одного бійця АТО // «Коло», 9 вересня 2014. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
- Роменщина попрощалася ще з двома Героями…
- Буйвало Олександр Миколайович
- 300-ММ доказ для Гааги: на Луганщині відкопали залишки снаряда від російського РСЗВ «СМЕРЧ». 09.08.2018, 22:22
У Сумах перепоховають останки загиблого 4 роки тому сумського артилериста - Грібеннік Сергій Вікторович
Герои не умирают: Сумщина простится с Сергеем Грибеником // «ПаноРама», 25 травня 2015(рос.) - Ищу Калюжного Алексея Владимировича(рос.)
Бійця 9-ї батареї поховають на малій батьківщині через півроку після загибелі // Муніципальний портал Сум, 25 березня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine. - У селі Прихідьки Пирятинського району Полтавської області поховали 24-річного бійця АТО. 15.09.2014, 18.01 Архівовано 17.09.2014, у Wayback Machine.
Сміливці-зенітники врятували під Авдіївкою групу військовослужбовців батальйону «Дніпро-1» (рос.) 05.09.2014, 17:00
На Пирятинщині прощалися з 24-річним героєм АТО // «Новини Полтавщини», 16 вересня 2014 - Полтавців, які загинули в зоні АТО, внесуть у Книгу Пошани Полтавської обласної ради 10:2308.01.2015
Герої не вмирають! - Десантник з Костополя загинув у боях за аеропорт у Луганську // Сайт «ВСЕ», 6 вересня 2014. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
- На Київщині поховали учасника АТО
- Герої не вмирають!
Камаганцев Анатолій Валерійович - Четверо наших земляків загинули сьогодні у зоні АТО
- В последний путь провели еще одного бойца Черниговской 1-й танковой бригады // Портал Чернігова gorod.cn.ua, 10 вересня 2014
У Чернігові прощались із загиблим на Донбасі танкістом // «5 канал», 10 вересня 2014
Чернігів попрощався з військовим першої танкової бригади, який загинув у зоні АТО. 11.09.2014, 08:29 - Дмитрівка після «Смерчу» // «Громадське Телебачення», 25 вересня 2014
- Чернігівщина прощається з героями 10.09.2014, 08:13
- Воїна 1-ї танкової бригади Володимира Ющенка провели в останню путь // Портал Чернігова gorod.cn.ua, 12 вересня 2014
- У зоні АТО загинув журналіст Укрінформу Олег Задоянчук // «Укрінформ», 6 вересня 2014[недоступне посилання з квітня 2019]
У зоні АТО загинув український журналіст // «Сегодня», 06 вересня 2014 - Под Луганском добровольческий батальон расстреляли из российских Смерчей, есть погибшие // «Новое время», 4 вересня 2014
Сили АТО після обстрілу зі «Смерчу» покинули район Луганська, багато загинули // «Незалежне бюро новин», 4 вересня 2014 Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine. - «200»-2, больше 20 — «300»
- Ощєпков Олексій
- У Краматорську перекинулася українська бронемашина. Є жертви // «Українська правда», 4 вересня 2014
- Пам'яті миколаївського героя, який загинув під час бойових дій у ході АТО // Миколаївська ОДА офіційний сайт, 7 вересня 2014
Николаевщина простилась с погибшим в АТО героем, который служил добровольцем вместе с отцом // Сайт Преступности. НЕТ, 7 вересня 2014(рос.) - Стало відомо про ще одного загиблого в зоні АТО криворіжанина Анатолія Іванова // «Перший Криворізький», 29 вересня 2014
- В Херсоне прощались с 25-летним военнослужащим, погибшим в зоне АТО(ФОТОРЕПОРТАЖ) // ОПГ-Херсон, 15 вересня 2014
Андрій Путілов взяв участь у церемонії прощання з загиблим в зоні АТО військовослужбовцем // Херсонщина — офіційний сайт Херсонської ОДА, 15 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019] - В Донецкой области боевики «ДНР» жестоко пытали, а потом убили старшего прокурора // 62.ua — Сайт города Донецка, 4 вересня 2014
- На Волині прощалися з воїном АТО: хлопець загинув у перший день відпустки — вирішив відвезти товаришам по службі їжу (фото) / «Сегодня», 8 вересня 2014
- Загинув волинянин з 51 ОМБ, так і не побачивши своє 7-місячне маля // «Волинські новини», 6 вересня 2014
- Подробиці розстрілу 4 вересня на блокпосту…. (ФОТО з місця події) (рос.) 08.09.2014, 09:37 Архівовано 08.09.2014, у Wayback Machine.
Бійці спецроти «Січеслав» розстріляли… 05.09.2014, 10:02 - Писарук Сергій Миколайович // Книга пам'яті
- У Лугинах Житомирської області поховали бійця 95-ї бригади, який мріяв бути ювеліром. 10.09.2014, 18:02
- Сьогодні черкащани поховали двох героїв // «Дзвін», 7 вересня 2014 Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.
Тарасенко Юрій Геннадійович - Ніжинці прощались з бійцем 41 батальйону // ТВі, 7 вересня 2014 Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.
Ніжин провів в останнє свого воїна // «Уездные новости», 6 вересня 2014 Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Дружина загиблого в нечесному бою з терористами українського снайпера-добровольця продовжила його справу (ВІДЕО). (рос.) 08.10.2014 - Запорізький батальйон територіальної оборони втратив вже чотирьох бійців, багато поранено // «Індустріалка», 7 вересня 2014 Архівовано 3 травня 2018 у Wayback Machine.(рос.)
«Нам, пистолетно-рогаточным войскам, поставили задачу взять штурмом Новоазовск», — Д.Герасименко о событиях 2014-го под Мариуполем // 62.ua, 23 квітня 2017(рос.) - Местные жители нашли и похоронили погибших под Мариуполем парней из Акимовки(рос.)
Тела погибших бойцов 23-го тербата наконец-то привезли в Запорожье(рос.) - 21-летний Владимир Попов похоронен в родной Акимовке — фоторепортаж // «Індустріалка», 1 грудня 2014
- В Запорожской области похоронили бойца из АТО // «Паноптикон», 28 листопада 2014(рос.)
- Завтра у Кривому Розі прощатимуться із загиблим в АТО бійцем з Кіровоградщини // «Точка доступу», 25 травня 2015
Кривой Рог скорбит: 26 мая объявлен Днем траура по погибшим в АТО бойцам Сергею Бардасю и Олегу Булатову // 0564.ua — Сайт Кривого Рогу, 25 травня 2015 - Андрій Юркевич…
- Бійці батальйону Айдар вітають з Днем Незалежності // youtube-канал Громадське ТБ, 24 серпня 2014
- Після перемир'я в засідку потрапив батальйон «Айдар»: загинуло 11 бійців, командир вижив // «7 днів», 6 вересня 2014
Після «припинення вогню» бойовики розстріляли айдарівців. Серед загиблих є волиняни // «Нововолинськ діловий», 6 вересня 2014 Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.
Сергей Мельничук, командир батальона «Айдар», телефоном специально для канала «Украина»
О бое 5 сентября 2014 года на участке Металлист-Счастье // facebook Батальйон «Айдар», 10 вересня 2014
«Айдар» забрав тіла 40 бійців, які загибли за годину до перемир'я // ВІКНА, 9 вересня 2014
5 сентября 2014 года. Год назад. Героическое самопожертвование «Айдара» и 80-й бригады… // facebook Юрий Бутусов, 6 вересня 2015(рос.) - Російський спецназ розстріляв 11 «айдарівців». Серед загиблих є тернополянин // «20 хвилин Тернопіль», 6 вересня 2014
Айдарівець Андрій Юркевич із Тернополя загинув через підлість ворогів // «20 хвилин Тернопіль», 8 вересня 2014 - Тернопіль прощався із Героєм Андрієм Юркевичем // Сайт Тернопільської міської ради, 11 вересня 2014
- Завтра у Луцьку — День жалоби // «Слово Волині», 10 вересня 2014
У Луцьку прощаються з двома молодими бійцями «Айдара», загиблими в Донбасі // «Сегодня», 10 вересня 2014 - Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
- Уродженець Червонограда Андрій Атаманчук загинув в АТО (відео) // Разом TV, 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 20 вересня 2014.
- Чернігів прощався з героями. Відео. 12.09.2014 Архівовано 06.10.2014, у Wayback Machine.
Похорон героїв // ТРА «Новий Чернігів», 12 вересня 2014 Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine. - У Тернополі поховали загиблого «айдарівця» з Алчевська Федора Коломійця // «20 хвилин (Тернопіль)», 12 вересня 2014
У Тернополі провели в останню путь загиблого в зоні АТО айдарівця Федора Коломійця (ФОТО, ВІДЕО) // 0352.ua — Сайт міста Тернополя, 12 вересня 2014 - У Запоріжжі вирішували проблемні питанні ідентифікації останків чотирьох українських військових які загинули у 2014 році, 11 жовтня 2017
- На Сході загинули двоє братів-волинян Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.
У зоні АТО знайшли тіла братів-айдарівців з Волині, яких шукали майже рік // «Антикор», 21 вересня 2015
Мама зниклих в АТО у 2014 році братів-«айдарівців» досі шукає своїх дітей // ТСН, 8 червня 2018 - Юрій Король житель закарпатського Зарічча загинув у зоні АТО // Transkarpathianews, 5 жовтня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2014.
- Серед похованих у Старобільську невідомих солдат є закарпатець // «Голос Карпат», 5 жовтня 2014
- На Іршавщині попрощались із загиблим бійцем АТО // «Голос Карпат», 12 лютого 2015
- На Майдані попрощалися з загиблим під Щастям айдарівцем // «5 канал», 7 лютого 2015
- Як тіло іншого бійця видали за айдарівця // 33-й канал, 9 жовтня 2014 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.
Вінниччина поховала солдата, який загинув у Щасті // «VIN», 9 лютого 2015 - В зоні АТО загинув криворожанин Олексій Стулов // «Перший Криворізький», 9 липня 2015(рос.)
«Герой пішов на небо»: у Кривому Розі попрощалися із загиблим бійцем «Айдару» // «Патріоти України», 10 липня 2015 Архівовано 10 листопада 2015 у Wayback Machine. - Айдаровец Владислав Якимчук (позывной Шаман)(рос.)
- 17-річний хмельничанин пішов воювати і не повернувся // 33 канал, 25 грудня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Знайшли тіло загиблого у зоні АТО 17-річного хмельничанина // «Є», 13 березня 2015 Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine. - У Києві на майдані Незалежності вшанували загиблих бійців «Айдару» з Хмельниччини // «Є», 26 березня 2015 Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.
Хмельничани провели в останню путь Героїв — Айдарівців // Хмельницька міська рада, 26 березня 2015[недоступне посилання з травня 2019] - Дружина зниклого безвісти Наталія і двоє дітей
- У Хмельницькому перепоховають загиблого айдарівця Вадима Шалатовського // «Є», 18 березня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 червня 2019.
- Сумы в скорби: подтвердилась информация о гибели еще одного сумчанина // «Панорама», 9 червня 2015(рос.)
Сумського «Рейнджера» поховають у понеділок // Муніципальний портал Сум, 12 червня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.
15 червня у Сумах перепоховали бійця АТО Сергія Пархоменка // Сумська ОДТРК, 15 червня 2015 - На війні загинув Котовчанин, боєць «Айдару» Дмитро Рожко
ВІДЕО з місця поховання Дмитра Анатолійовича
Дорога на Металлист — как это было(рос.) - За аналізом ДНК встановили особу айдарівця з Луцька // «Волинські новини», 14 серпня 2015
У Луцьку перепоховають ще одного бійця «Айдару», який загинув рік тому // «Четверта влада», 21 вересня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.
У Луцьку провели в останню путь загиблого айдарівця Віктора Кумецького // «Під прицілом», 23 вересня 2015
Через рік після смерті Луцьк провів в останню путь добровольця АТО // «ВІП», 23 вересня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine. - Білоус Олександр Севаст'янович («Льотчик») (Книга пам'яті)
Пам'ятаймо!
Ідентифіковано одного з бійців "Айдара", який загинув на Луганщині. (рос.) 04.09.2019, 17:30 - У Луцьку перепоховають ще одного військовослужбовця // Луцька міська рада, 4 квітня 2016 Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.
Вийшли з бою за Хрещовату
На «Алеї слави» у місті Луцьк перепоховають тіло загиблого в зоні АТО прокурора Сергія Грибкова // Генеральна прокуратура України, 8 квітня 2016
Луцьк у скорботі: містяни попрощалися із 30-м земляком, загиблим на Сході // «Волинська правда», 8 квітня 2016 Архівовано 5 квітня 2017 у Wayback Machine.
Загиблого на Сході України прокурора відділу прокуратури Волині Сергія Грибкова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня - Сльота Володимир Васильович
«Воюю в Щасті, де загинув мій товариш» // «33 канал», 2 лютого 2016 Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.
На Вінниччину привезуть тіло бійця, якого 2 роки тому жорстоко вбили терористи // Вінниця.info, 11 квітня 2016
На Вінниччину привезуть «айдарівця», який загинув в АТО півтора роки тому. 15.04.2016, 18:25
На Вінниччині поховали бійця «Айдару», який вважався зниклим безвісти // «5 канал», 19 квітня 2015 - Сегодня ровно год // facebook Батальон «АЙДАР», 5 вересня 2015(рос.)
- Терористи передали тіла двох загиблих українських військових // «Українська правда», 15 жовтня 2014
Есть в Украине святая женщина… - Слісенко Михайло Михайлович (пошук МВС) Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.
Черкащанка Людмила: «Мого брата-добровольця викинули на смітник» // «ПроЧерк», 28 вересня 2015 - Бійці 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» та військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади, які загинули 5.09.2014
Зниклі 5 вересня бійці 80-ї бригади
5 СЕНТЯБРЯ 2014 ГОДА. ГОД НАЗАД. ГЕРОИЧЕСКОЕ САМОПОЖЕРТВОВАНИЕ «АЙДАРА» И 80-Й БРИГАДЫ… // facebook Юрий Бутусов, 6 вересня 2015 (рос.) - Ще двоє вірних синів України з Тернопільщини загинули на Донбасі // Тернопільська обласна рада, 7 вересня 2014 Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.
Село Костільники сумує за Русланом Степулою, загиблим в АТО // «20 хвилин Тернопіль», 8 вересня 2014
В Бучацькому районі похоронили Руслана Степулу, котрий загинув в АТО // «За Збручем», 12 вересня 2014 - Завтра на Рівненщині прощатимуться з двома військовими, загиблими на Сході // Рівненська ОДА офіційний вебсайт, 8 вересня 2014
У Корці поховали військового, який загинув у день перемир'я // ЧаРівне, 9 вересня 2014
Гаврилюк Анатолій Петрович - На Радивилівщині похоронять 21-річного воїна АТО // «Рівне Вечірне», 10 вересня 2014
Ще одна втрата. Завтра на Рівненщині прощатимуться із загиблим в АТО 21-річним сержантом, 10.09.2014
Герої не вмирають Іван Лемещук // Краєзнавчий гід Радивилівщини, 2 жовтня 2014
Ніхто крім нас! // Радивилівське благочиння Рівненської єпархії, 13 вересня 2014 Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine. - Ще один син Дрогобицької землі віддав своє життя за Україну // Дрогобицька РДА офіційний сайт. 10 вересня 2014
Дрогобиччина знову сумує — в зоні АТО загинув ще один наш краянин // «Трускавецький вісник», 11 вересня 2014
Борислав в скорботі // «Борислав Times», 10 вересня 2014 Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.
На Львівщині прощаються з бійцем 80-ї аеромобільної бригади Степаном Бродяком 12.09.2014, 09:53
Brodyak // youtube ГО «Самооборона Борислава», 21 вересня 2014 - Завтра на Рівненщині прощатимуться з двома військовими, загиблими на Сході // Рівненська ОДА офіційний вебсайт, 8 вересня 2014
Рівненщина попрощалася ще з двома Героями [ФОТО], 12.09.2014
Сова Іван Васильович // Радивилівська РДА, 31 жовтня 2014 - 31 січня у Тернопіль привезуть трьох загиблих в АТО // «Погляд», 30 січня 2015 Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.
Допоможіть знайти! Воробель Іван Володимирович
У с. Кам'янки поховали героя АТО Івана Воробеля // Підволочиська РДА, 1 лютого 2015 - На Львівщині попрощалися із загиблим десантником Віктором Бражнюком. 30.03.2015, 15:43
На Львівщині попрощалися з полеглим десантником Віктором Бражнюком // «Щоденний Львів», 30 березня 2015 - 18-річний хлопець з Йоничів загинув в АТО // «Прикордоння», 7 липня 2015
У Старому Селі перепоховали загиблого 19-річного юнака // «Прикордоння», 16 липня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine. - Соломчук Володимир Володимирович (Книга пам'яті)
Соломчук Володимир Володимирович (пошук)
У Деражні попрощалися із 23-річним десантником Володимиром Соломчуком // «Є», 16 лютого 2015 Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine. - Львів у скорботі. У місті прощатимуться з бійцем АТО, який загинув у 2014 році (ФОТО). 26.08.2016, 18:29
Львів попрощався із героєм Олексієм Ващуком // «Вголос», 29 серпня 2016 - Боднар Сергій Володимирович
- Ідентифікований по ДНК, як зниклий безвісти
- Вінниччина прощається з Героєм // Вінницька ОДА, 23 вересня 2016 Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.
Зниклого безвісти два роки тому в АТО військового перепоховають на Вінниччині // «Vlasno.info», 22 вересня 2016
На Вінниччині поховали бійця АТО, якого рідні шукали два роки // «20 хвилин. Вінниця», 25 вересня 2016 - Родичі вже майже рік розшукують бійця з Кам'янеччини, який зник у зоні АТО, 11.08.2015
- Вдалося ідентифікувати десантника, який загинув ще в 2014 році, 06.04.2018
Герої повертаються додому…
Сьогодні у Кам'янці прощалися ще з одним Гером України - Цензор.НЕТ. Із загиблим у 2014 році українським воїном 80-ї ОДШБ Михайлом Турчином урочисто попрощалися у Львові. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 21 лютого 2020.
На Прикарпатті поховали атовця, який зник безвісти шість років тому (ФОТО) - Пошук. бій 05.09.2014 р. 80-та бригада
- Між полоном і трудовим рабством: де перебувають полонені сепаратистами українські військові
- Степанченко Дмитро // Чернігівська ОДА
- Власенко Дмитро // Чернігівська ОДА
- Норенко Андрій Петрович
Військовослужбовець 1-ї окремої танкової бригади — Норенко Андрій Петрович, який загинув (був страчений у полоні) 5 вересня 2014 р. поблизу н.п. Крута Гора
Привітання з Різдвом Христовим сімей загиблих учасників АТО - П'ятеро військовослужбовців львівського батальйону територіальної оборони «Воля» зникли безвісти Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.
Шестеро бійців 3-го БТрО з Львівщини — в полоні у луганських бойовиків - Львів прощається з Героєм Андрієм Малашняком // Офіційний портал Львова, 30 жовтня 2015
У Львові прощались з Героєм АТО Андрієм Малашняком // Телеканал ZIK, 30 жовтня 2015 - Попередньо ідентифікований по ДНК, як молодший лейтенант 3-го батальйону територіальної оборони «Воля» Калиновський П. О.
Калиновський Павло Олександрович, 30.09.1990 р.н. Архівовано 12.10.2018, у Wayback Machine. - 5 вересня у наслідок острілу колони
- Чернігів прощається з Героями // ТРА «Новий Чернігів», 9 вересня 2014 Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.
Народився на Донеччині і загинув, захищаючи мир та спокій на Донбасі // Сайт НГУ, 10 вересня 2014 Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine. - Останній вересень Андрія Шанського // «Хвиля Десни», 15 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 29 червня 2019.
- Вічна пам'ять герою! // Сайт НГУ, 15 грудня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
- В Миколаївській області попрощалися з 19-річним бійцем Нацгвардії (фото) // Сегодня, 9 вересня 2014(рос.)
- Під час «перемир'я» Путіна-Порошенка загинув Христинівчанин // «Кропива», 10 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
На Христинівщині попрощалися з 19-річним Миколою Кобринюком, який поліг на Донеччині // «Дзвін», 10 вересня 2014 Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine. - Вічна пам'ять // «Ратник» № 27 від 16 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
- Загиблі // Дніпровська РДА в місті Києві
- У храмі Михайла і Федора прощалися із Героєм
Сьогодні чернігівська земля забрала до себе ще чотирьох бійців, які поклали життя за Україну. 10.09.2014, 08:13(рос.) - У зоні АТО загинув житель Дніпродзержинська Денис Дробний // «Событие», 6 вересня 2014(рос.)
Новости Днепродзержинска 09 09 14
40 дней назад в АТО погиб днепродзержинец Денис Дробный // Сайт gorod.dp.ua, 14 жовтня 2014 - В АТО загинув ще один боєць з Волині. 08.09.2014, 20:00:00
Нововолинськ попрощався з Андрієм Комаристим. 08.09.2014, 18:46
На Волині провели в останню путь ще одного героя - Міністерство оборони України оприлюднило список усіх загиблих військовослужбовців за час проведення антитерористичної операції // НБН, 12 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 6 квітня 2019.
- Жовтневий район простився з ще одним героєм, що загинув в зоні АТО // Жовтнева РДА, 9 вересня 2014
В Жовтневом районе Николаевщины открыли мемориальную доску погибшему герою АТО // Nikolaev-City, 18 квітня 2015(рос.)
На Николаевщине установили памятную доску десантнику, который погиб в зоне АТО // «Злочинності. НІ», 17 квітня 2015
Філоненко Максим Валерійович // Миколаївська ОДА - СКЛОНИМ ГОЛОВЫ… Он стал седьмым среди никопольчан… // Сайт «НТМ», 9 вересня 2014
- Боже!!!!
Щодо круглого сироти Сашка Ткаченка
Люди…я вас прошу…помогайте раненым..(рос.)
Старший лейтенант Александр Ткаченко…ранен в бою…сирота… Архівовано 2014-09-14 у Wayback Machine.
У Харкові простились із 23-річним Олександром Ткаченком, батальйон якого на Луганщині потрапив під обстріл з території РФ // ОТБ, 9 вересня 2014 - На Львівщині попрощаються із загиблим в зоні АТО Іваном Свідерським // ZAXID.net, 07 вересня 2014
Герої не вмирають! Вони будуть жити вічно у пам'яті українців! // Вконтакті Самбір, 7 вересня 2014 - Загинув під час перемир'я. Чернігів прощався із Володимиром Близнюком // gorod.cn.ua Городской сайт Чернигова, 9 вересня 2014
Чернігівщина поховала загиблих синів // ТРА «Новий Чернігів», 9 вересня 2014 Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.
Він мріяв про єдину Україну, вимальовував свої плани на майбутнє, але загинув // «Біла хата», 6 листопада 2014 Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine. - Загинув у час припинення вогню…
запис в мережі Самбір 10.09.2014, 10:50
Самбір попрощався із загиблим у зоні АТО Дмитром Беженаром. 11.09.2014, 09:31 - В Харківському шпиталі помер боєць 30-ї бригади // «Перший Житомирський», 9 вересня 2014
- Буряк Анатолій // Чернігівська ОДА
Жителі району прощались з загиблим героєм // Носівська РДА, 12 вересня 2014
Вікопомний вересень Носівщини зі стрічкою жалоби на чолі // Чернігівська обласна рада, 16 вересня 2014 Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.
Перелік загиблих чернігівців під час проведення АТО: постійно уточнюється Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine. - В Счастье убиты два человека. «Работал» снайпер // Сайт Informator.lg.ua, 8 вересня 2014 Архівовано 30 вересня 2014 у Wayback Machine.(рос.)
- У Віньковецькому районі поховали прапорщика, якого вбили під Іловайськом // «Є», 17 вересня 2014 Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Лємешов Михайло Федорович - В зоне АТО застрелился прапорщик харьковского батальона // «Сегодня», 10 вересня 2014
Прапорщик з харківського батальйону тероборони вкоротив собі віку. 10.09.2014
Не выдержали нервы. В зоне АТО застрелился солдат харьковского батальона // Медиа группа «Объектив», 10 вересня 2014 - Під час так званого «перемир'я» продовжують гинути чернігівські військові // Події і коментарі Чернігівщина, 10 вересня 2014
Оголошено перемир'я, а чернігівці гинуть // «Північний вектор», 10 вересня 2014 Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.
У бетері друга Бобра жив цілий виводок кошенят
Кицька Маринка: історія смерті героя. Фото // «Північний вектор», 17 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
Перелік загиблих чернігівців під час проведення АТО: постійно уточнюється Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
В Чернігові попрощались з Андрієм Богушем та Віталієм Рябим. 14.09.2014 - «Русские не сдаются! Слава Україні!»
- В зоні АТО загинув військовий з Новгородки 10.09.2014, 20:33 Архівовано 11.09.2014, у Wayback Machine.
Запис в соціальній мережі: Війна не оминула і наше селище…
Під час перемир'я загинув боєць з Кіровоградщини(ФОТО). 11.09.2014, 17:24 - В зоні АТО загинув Євген Добровик // «Ділові Дунаївці», 8 вересня 2014
Панахиду за земляком відслужили в Драбівці на Корсунщині // «Нова доба», 16 вересня 2014 - Андрієнко Юрій Олександрович
Залишився вірним Україні // «Краснопілля», 9 вересня 2016 - Луганські прикордонники підірвалися на фугасі на очах журналістів // «Незалежне бюро новин», 9 вересня 2014 Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.
Щодо обстановки на українсько-російському кордоні // ДПСУ, 10 вересня 2014 Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.
Пограничники подорвались на мине // youtube-канал INFO LUGANSK, 9 вересня 2014
На сході загинув військовий з Волині // «Волинські новини», 11 вересня 2014 - Нижнянские пограничники — Лукьянцев Юрий // phoenixhistory, 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
- Криваве поле // сайт ДПСУ, 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 24 вересня 2014.
- Оголошено перемир'я, а чернігівці гинуть // «Північний вектор», 10 вересня 2014 Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.
У Богданівці в останню путь проводжали Сергія Барана // Ніжинська РДА, 12 вересня 2014 - Помер боєць Сумського артполку Володимир Дудка 13.09.2014
Список загиблих у результаті обстрілу 3 вересня збільшився. (рос.) 12.09.2014, 13:43 - Під Артемівськом від куль терористів загинув наш земляк // Черкаська РДА, 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
- История одной сотни // «Фокус», 3 жовтня 2014(рос.)
Погибший Герой АТО: «Сестричка, я вернусь — рванем на Днепр с палатками» // ДеПо, 16 грудня 2014(рос.) - Пасічник Віктор Анатолійович
Герої не вмирають // «Бучанські новини», 15 вересня 2014
У ворзельській школі відкрили меморіальну дошку Віктору Пасічнику // Українська Народна Рада Приірпіння, 9 травня 2015
День пам'яті та примирення — з урочистостями, солдатською кашею та святковою програмою // сайт міста Буча, 12 травня 2016 - В 11-му батальйоні «Київська Русь» застрелився командир саперного взводу // Gazeta.ua, 11 вересня 2015
- В дні перемир'я продовжують гинути солдати // Північний вектор, 13 вересня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 13 вересня 2014.
- У Миколаєві пораненого бійця АТО забив до смерті наркоман (рос.) 14.09.2014, 02:31
У миколаївському тубдиспансері наркоман забив до смерті пораненого в зоні АТО офіцера (рос.) - Резонанс: загиблий від удару волинянин був військовослужбовцем, але не бійцем АТО, (рос.) 16.09.2014, 19:35 Архівовано 04.08.2016, у Wayback Machine.
Віце-губернатор Оксана Янішевська: Загиблий в Сливино офіцер 51-ї бригади не брав участі в АТО (рос.) 16.09.2014, 20:51 - Загиблі військовослужбовці 72 ОМБР // «БЦ News», 14 липня 2014
- На Вінниччині поховали Олександра Багнюка з 72-ї бригади, 16.09.2014, 18:26
У загиблого героя 72 бригади Олександра Багнюка залишилося двоє дітей, (рос.) 16.09.14, 14:42
На Киевщине прощались с майором Александром Багнюком // Надзвичайні новини. ICTV, 16 серпня 2014
В Іллінцях поховали Героя АТО // «Немирівський вісник», 22 вересня 2014 - ДТЭК Днепрооблэнерго скорбит вместе с родными погибшего энергетика // ИА «МОСТ-ДНЕПР», 7 жовтня 2014(рос.)
- Драган Олексій Анатолійович
- Серебринський Володимир Олександрович
- Шевченко Олександр Вікторович // Проект «Книга Пам'яті»
- У бою біля Донецького аеропорту загинули троє бійців АТО 22:47 14.09.2014 Архівовано 14.09.2014, у Archive.is
Днепропетровск попрощался с героем // «Днепропетровская панорама», 15 вересня 2014 Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.(рос.) - У Дніпропетровську попрощалися з трьома бійцями, загиблими вже під час перемир'я на Донбасі // «Радіо Свобода», 16 вересня 2014
- Підбитий окупантами танк став на Донеччині пам'ятним знаком захисникам України. 29.08.2020
- У Кам'янці-Бузькій попрощалися із загиблим бійцем батальйону «Дніпро-1» // ZIK, 18 вересня 2014
После похорон товарища боец вернулся в зону АТО и погиб попав в засаду диверсантов // Сайт InfoResist, 9 жовтня 2014(рос.) - Чернишов Олексій Вікторович
- В результаті бою під Донецьком загинуло 9 українських бійців // «Франківчани», 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- Компаніївка у скорботі за загиблим в АТО земляком. 22.09.2014, 17:52 Архівовано 29.10.2014, у Wayback Machine.
У Компаніївці попрощалися з героєм АТО Олегом Габінетом (ФОТО). 23.09.2014, 17:45 Архівовано 21.10.2014, у Wayback Machine. - Під час перемир'я загинув кіровоградський спецпризначенець-пластун(ФОТО) // Гречка, 16 вересня 2014
14 вересня у Донецьку в бою героїчно загинув ст. пл. Євген Подолянчук // Пластовий портал, 16 вересня 2014
У Черкасах попрощалися з Євгенієм Подолянчуком. 18.09.2014, 15:40 - Загинув ще один олександрієць // КТМ, 17 вересня 2014
Перемир'я триває, а кіровоградці гинуть… Завтра місто знов прощатиметься з військовим, що загинув на Сході 17.09.2014, 23:44 Архівовано 07.02.2016, у Wayback Machine. - Полтава знову попрощається зі своїм героєм // «Полтавщина», 17 вересня 2014
У Полтаві попрощалися з загиблим героєм — Олександром Максимовим (ФОТО) // «Новини Полтавщини», 18 вересня 2014
Полтава попрощалася зі своїм героєм // «Полтавщина», 18 вересня 2014
Максимов Олександр Євгенович // Полтавська обласна рада Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine. - Україна оплакує своїх синів // Чугуївська РДА, 15 вересня 2014
- Демиденко Вадим Леонидович
В дверь постучалась беда… // «Новини Чугуєва», 19 вересня 2014 - У зоні АТО загинув капітан Іван Антошин з Очаківського району. 16.09.2014, 16:32
- Танцювальний ювілей
- Під час перемир'я на Сході загинув боєць з Олександрії // Олександрійські новини, 15 вересня 2014
Під час перемир'я в зоні АТО загинув Олександрієць (фото) // «Точка доступу», 15 вересня 2014 - Висловлюємо співчуття 15.9.2014
Доставка допомоги на фронт, 16.09.2014
Сьогодні хоронили хлопця, учасника АТО… (запис на стінці) 18.09.2014, 15:59
У Вишгороді поховали 22-річного бійця АТО (відео) 19.09.2014, 01:16 - Відлетів у небо білий птах // «Прапор», 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 29 червня 2019.
- Есть в Украине святая женщина…
Сьогодні, 16 жовтня 2014 року, зустрічали тіло нашого загиблого героя з Дрогобича Івана Ісика // Вконтакті Дрогобич — місто патріотів, 16 жовтня 2014
Тринадцятим став волонтер Іван ІСИК // Медіа Дрогобиччини // 18 жовтня 2014 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine. - За твою незалежність, ненько Україно, віддано іще одне людське життя // Хмельницька РДА, 22 вересня 2014
У Мартинівцях замість похорону довелося перекривати дорогу // 33 канал, 19 вересня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Немає більшої любові… // «Подільські вісті», 19 лютого 2015 - Пустомитівщина прощається із загиблим на Донбасі бійцем // «Варіанти», 19 вересня 2014
На Львівщині в останню путь проводжали Героя Андрія Чаркаса // ZIK, 19 вересня 2014 - 19-й БТО из Николаева понес первые боевые потери на Востоке Украины // «Преступності. НЕТ», 18 вересня 2014
Пам'яті миколаївського героя, який загинув під час бойових дій у ході АТО // Миколаївська ОДА, 19 вересня 2014
Батальон теробороны Николаева покинули зону АТО // Інтернет-газета «Новости N», 19 вересня 2014(рос.) - Пам'яті Героя // «Укрпогляд», 17 вересня 2014
- У боротьбі з терористами міліція Донеччини втратила 16 гідних офіцерів[недоступне посилання з травня 2019]
- За добу в зоні АТО загинув рятувальник, поранені троє бійців, — РНБО
МВС: В Макіївці виявили тіло командира загону ДСНС. (рос.) 18.09.2014, 22.40 - На Луганщині виявили тіло підполковника міліції, викраденого бойовиками. 19.09.2014, 13:22
В Лисичанске прошли похороны подполковника милиции Петренко Виталия Леонидовича, который был похищен и убит террористами // Лисичанськ он-лайн, 22 вересня 2014 - Указ Президента України № 57/2016
- На одного «Ратоборця» стало менше, в АТО загинув 18-річний юнак // Газети «Вісті. Інформація. Реклама», 19 вересня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
19 вересня у Борисполі попрощалися з добровольцем Георгієм Тороповським, який загинув в АТО // Телеканал «Бориспіль», 23 вересня 2014 Архівовано 26 вересня 2014 у Wayback Machine.
Героя АТО викинули з поїзда // «Зміст», 26 вересня 2014
Пішов на схід неповнолітнім, приховавши вік, а загинув, коли їхав підписувати контракт — мати загиблого воїна - Військовий 30-ї бригади помер після лікування в трьох госпіталюх. 24.09.2014
- После долгих поисков запорожского бойца нашли в морге соседней области // «Заноза», 5 листопада 2014(рос.)
Завтра в Камышевахе похоронят очередного бойца, погибшего в зоне АТО // ТВ5, 6 листопада 2014 Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.(рос.) - Сегодня в Кривом Роге прощаются с погибшим в зоне АТО Виталием Капинусом // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 25 вересня 2014(рос.)
- В Кривому Розі 14 січня оголошено Днем скорботи // «Самооборона Кривбасу», 13 січня 2015 Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.
В Кривом Роге 14 января объявлен Днем скорби // «Кривбас онлайн», 13 січня 2015 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.
Пронин Сергей Николаевич(рос.) - Нікопольщина втратила бійців, справжніх патріотів своєї країни // nikopolnews.net, 15 січня 2015
- Героїв поховали через 4 місяці // nikopolnews.net, 16 січня 2015
- Литовченко Олег Валерійович // Проект «Книга Пам'яті»
- Кравченко Андрій Іванович // Проект «Книга Пам'яті»
Загиблий доставлений до Дніпропетровська 4.11.2014 разом з тілами військовослужбовців 17-ї окремої танкової бригади
Завтра у Кривому Розі попрощаються із загиблим в АТО Андрієм Кравченком // «Перший Криворізький», 14 грудня 2016
Криворіжани простились с Андрієм Кравченком, загиблим в АТО понад 2 роки тому // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 16 грудня 2016(рос.) - В Новограді-Волинському в останній шлях провели контрактника Василя Подолянчука. 24.09.2014
Допомога родині Василия Подолянчука - Несмотря на перемирие, в зоне АТО погиб сумской военнослужащий // 0542.ua — Сайт города Сум, 23 вересня 2014(рос.)
- Алексеєнко Вадим Миколайович
- В автокатастрофі на сході загинули двоє бійців одеського батальйону «Шторм».(рос.) 20.09.2014, 19:41
На трассе под Никополем погибли два милиционера-бойца из зоны АТО // «Комсомольська правда в Україні», 22 вересня 2014 - На Житомирщині попрощалися з загиблим бійцем патрульної служби «Шторм» // Перший Житомирський, 23 вересня 2014
- Директор одесского клуба «Тема» погиб, возвращаясь с Донбасса // «Таймер», 22 вересня 2014
В Одесі попрощались із загиблим бійцем батальйону «Шторм» // «5 канал», 23 вересня 2014 - Під Маріуполем снаряд влучив у машину: загинув запорізький боєць (рос.) 22.09.2014, 12:02
- Зіньків сумує за другим загиблим земляком в зоні АТО // Новини Зіньківщини, 22 вересня 2014
Пам'яті загиблого сина України // Зіньковецька РДА, 22 вересня 2014 Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine. - В зоні АТО загинув офіцер ОК «Північ». 24.9.2014, 10:20
Під час АТО загинув офіцер управління оперативного командування «Північ» підполковник Віталій Лавренчук // «Галінфо», 24 вересня 2014 - Снайпери бойовиків убили трьох бійців «Київської Русі» біля Дебальцевого (оновлено) // LB.ua, 21 вересня 2014
Вранці, близько 6-ї ранку 21 вересня 2014 року на позиції 25-го БТО «Київська Русь» під Дебальцевим було здійснено збройний напад // facebook 25 Батальйон Територіальної Оборони «Київська Русь», 21 вересня 2014 - В Мариуполе диверсионная группа ранила в голову подростка и застрелила 20-летнего военного (ВИДЕО) // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 22 вересня 2014(рос.)
Життя молодого військовослужбовця обірвалося під час мінометного обстрілу // Національна гвардія України, 22 вересня 2014 Архівовано 22 вересня 2014 у Wayback Machine. - Вчера в зоне АТО погиб харьковчанин (ВИДЕО) // Сайт MyKharkov.info, 22 вересня 2014
Я чую аргументи про мир… - Боєць Правого Сектора, студент з Тернополя…
- Сьогодні ми втратили двох бійців, — Ярош // 24-й телеканал, 22 вересня 2014
Сьогодні у нас втрати… - Перемир'я у дії: сьогодні у бою загинув правосекторівець із Городенки // GALKA.IF.UA, 22 вересня 2014
Сьогодні поховають бійця батальйону ДУК Степана Стефурака // «Вікна», 25 вересня 2014
Як загинув в зоні АТО тернопільський студент // «Інформаційний простір Тернополя», 8 жовтня 2014 Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Історія однієї смерті // «Українська правда. Життя», 17 березня 2015
Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» - Під Донецьком загинули два бійця Правого сектора: «Дальнобій» і «24-й» // Gazeta.ua, 23 вересня 2014
Другий загинувший Воїн
Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» - Чернігівщина в часи перемир'я втратила ще двох синів // «Північний вектор», 3 жовтня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Мистецтво, що рятує - Опублікований список харків'ян, загиблих в зоні АТО // «Новини Харкова», 16 січня 2015
- Сокуренко Роман Олександрович. 02.09.2014
В госпіталі в Німеччині помер учасник АТО. (рос.) 23.09.2014, 17:00 Архівовано 06.10.2014, у Wayback Machine.
Сьогодні в Корсуні поховали Романа Сокуренка. 03.10.2014[недоступне посилання з червня 2019] - Вони захищали Україну. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 29 червня 2019.
- Резюме
- Ще двом загиблим військовим із Білої Церкви присвоять звання Почесного громадянина міста // «БЦ News», 4 листопада 2014
- Подробиці самогубства бійця 51 ОМБр
- під час висування в район виставлення секрету // Майдан в Білій Церкві, 27 вересня 2014
- Висловлюємо щирі співчуття // Берегівська РДА, 30 вересня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Кузьменко Сергій Миколайович - У Запорізькій області попрощалися з ще одним захисником країни. 27.09.2014, 12.11. Архів оригіналу за 03.10.2014. Процитовано 27.09.2014.
- Солдат із Запорізької області загинув від важкого поранення в голову // Z-city, 29 вересня 2014 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.(рос.)
Мелитопольцы попрощались с бойцом 93-й бригады Романом Евдокимовым // «Наш город», 30 вересня 2014(рос.)
Во взводе младшего сержанта Евдокимова называли Ромбо // «Індустріалка», 1 жовтня 2014
На Мелітопольщині увічнено пам'ять бійця АТО Романа Євдокимова - В Донецкой области погиб 29-летний черниговец. Хоронить будут в среду 1 октября // gorod.cn.ua Городской сайт Чернигова, 29 вересня 2014(рос.)
Чернігів попрощався з героєм Денисом Чередниченком // ТСН, 1 жовтня 2014 - Чергова втрата Кіровоградщини у війні з російськими терористами(ФОТО). 28.09.2014, 16:58
26-летний Максим Озеров погиб от прямого попадания снаряда в блокпост // «Моя Олександрія», 30 вересня 2014(рос.) - Козелеччина попрощалася з 20-річним героєм Олександром Приходьком // Північний вектор, 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
- Челяда Олександр Олександрович // Проект «Книга Пам'яті»
- За свою Україну, за кожного з нас вони віддали своє життя // Ізяславська РДА. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
- У зоні АТО загинув боєць «Айдару» з Калущини Василь Боднар // «Вікна», 28 вересня 2014
Прикарпаття попрощалося із загиблим в зоні АТО Героєм (Фото) // «Паралелі», 1 жовтня 2014 Архівовано 4 жовтня 2014 у Wayback Machine. - Загинув ще один воїн з Чернігівщини // «Північний вектор», 30 вересня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
- Кучеренко Владислав Ігорович // Полтавська обласна рада, 26 листопада 2014. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 27 травня 2019.
- У Донецькому аеропорту за добу 9 загиблих, відбили два штурми // Українська правда, 29 вересня 2014
Біля аеропорту Донецька сили АТО знищили два російські танки (Відео) // «7 днів», 28 вересня 2014
Всем заходящим в эти дни в донецкий аэропорт, нужно ставить памятник(рос.)
Терористи намагаються захопити злітну смугу та диспетчерську вежу аеропорту в Донецьку // ТК «Інтер», 30 вересня 2014 - Відбиваючи атаку танків РФ на Донецький аеропорт, загинув командир роти. (рос.) 28.09.2014, 16:17 Архівовано 02.10.2014, у Wayback Machine.(рос.)
Харків зустрів «кіборгів» // Сайт Волонтерського руху «Дія», 10 жовтня 2014[недоступне посилання з червня 2019] - При выполнении воинского долга погиб криворожанин Денис Соколовский // Перший Криворізький, 2 жовтня 2014(рос.)
В Криворожском районе установили мемориальные доски Денису Соколовскому и Евгению Кулю(рос.)
Соколовський Денис Михайлович - В боях за аеропорт в Донецьку загинув запорожець // «МЗЗ», 30 вересня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
В Запорожье привезли тело «киборга», охранявшего донецкий аэропорт // «Заноза», 20 жовтня 2014(рос.)
Пивоваров Александр Сергеевич, 1988, погиб 28 сентября в Донецком аэропорту // «Дмитро Ярош — Воля або Смерть!», 17 сiчня 2015 (рос.) - Днепропетровская судья повесилась, узнав о гибели сына, защищавшего донецкий аэропорт // «КП в Україні», 1 жовтня 2014
- Друзья погибшего снайпера Алексея Тыщика: «Отомстим и за Лешку, и за его маму» // «Факти», 28 жовтня 2014
- В боях за аеропорт Донецька загинув миколаївський десантник Сергій Златьєв (рос.) 2014.09.30, 18:50:00
Сьогодні в ночі, з 28 на 29 вересня, підчас захисту Донецького аеропорту, героїчно загинув, наш друг Сергій (Чорний) Златьєв // Facebook «Небесна Сотня Майдану», 30 вересня 2014
У Миколаєві простилися з кіборгом сержантом Сергієм Златьєвим // Сайт Міноборони, 26 лютого 2016
У Миколаєві поховали «останнього кіборга» // ТСН, 25 лютого 2016 - Закарпатець загинув у зоні АТО під танковим обстрілом // «Карпатський об'єктив», 1 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2014.
- Є така професія — Батьківщину обороняти // «Сільські новини», 31 серпня 2014. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.
- В Донецке в бою за аэропорт погиб наш земляк // «Типовий Херсон», 4 жовтня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Гинуть хлопці… // «Сільські новини», 5 жовтня 2014 Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine. - Я тебя в АТО не посылал, — николаевский депутат рассказал, как Корнацкий отказывал в помощи своим землякам-военным // Преступности. НЕТ, 2 жовтня 2014(рос.)
В Первомайську в останній путь провели Олександра Завірюху, бійця Миколаївської 79-ки // Первомайськ-ІНФО, 12 грудня 2014 - Сьогодні на Львівщині поховають ще одного Героя — бродівчанина Романа Скаковського // ZIK, 30 вересня 2014
У Бродах похоронили учасника АТО Романа Скаковського // «Варіанти», 30 вересня 2014
Роман Скаковський // Сайт «Герої АТО», 25 вересня 2014 - Пугачов Павло Анатолійович. Пошук(рос.)
- Люди исчезающие. Письмо родственников украинских военнопленных, 20.05.2015(рос.)
- Мати зниклого без вести в зоні АТО солдата поділилася історією про сина, 28.02.2015
- «Беріть тіло, поки дають. Потім ще будете битися за ці трупи». Галина і Павло, 04.09.2017
- Орден «За мужність і відвагу» — реєстри нагородження
- Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 239/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.