Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2015)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за лютий 2015 року.
Список загиблих за лютий 2015 року
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
Лютий | |||||
| 2072 |  |  Копиця Олександр Вікторович(Позивний «Дадді») .svg.png.webp){kind=small} Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 січня 1977, Куп'янськ Харківська область. Проживав у м. Харків. Солдат резерву, водій резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 1 лютого 2015 | Вранці машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з Чорнухине до Дебальцеве, було обстріляно, загинули двоє бійців батальйону, «Медок» і «Дадді». Поховали воїна на 15-му міському кладовищі Харкова.[1][2] |
| 2073 | | Реута Андрій Олександрович (Позивний «Медок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 січня 1983, Суми. Солдат резерву, стрілець-санітар резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив Сумський державний університет, інженер. У вільний час займався страйкболом, виступав за сумську «збірну Франції». Брат і батько Андрія також пішли до армії. | 1 лютого 2015 | Вранці машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з Чорнухине до Дебальцеве, було обстріляно. Андрій загинув на місці. Похований на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.[1][3] |
| 2074 |  |  Мунаєв Іса Ах'ядович | 20 травня 1965, Янді Ачхой-Мартановський район Чечня — Чеченська Республіка Ічкерія. Чеченський доброволець, командир Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва. Бригадний генерал Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія. Учасник Першої та Другої чеченських воєн, міністр внутрішніх справ Ічкерії, військовий комендант Грозного (1999–2000). З літа перебував в Україні, де створив батальйон добровольців для захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. | 1 лютого 2015 | Загинув вранці в бою з російськими збройними формуваннями в районі Чорнухине - Дебальцеве під час проведення бойової операції спільно із батальйоном Донбас.[4][5] |
| 2075 |  | Римар Павло Андрійович | 8 липня 1980, Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Мав вищу педагогічну освіту. Добровольцем пішов до батальйону тероборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді у Крим. Залишилася мати. | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових, 11 отримали поранення.[6][7] |
| 2076 | | Кулинець Назарій Вікторович | 17 серпня 1989, Млинівці (Зборівський район) Тернопільська область. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.[6][8] |
| 2077 | | Наливайчук Юрій Богданович | 15 вересня 1977, Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Залишилися дружина та донька-другокласниця. | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.[6][9] |
| 2078 | | Вернигора Вадим Васильович | 4 грудня 1987, Дорофіївка (Підволочиський район) Тернопільська область. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Працював на машинобудівному заводі «Мотор Січ». Записався добровольцем у батальйон ще навесні 2014 року, з липня ніс службу на блокпостах на в'їзді у Крим. Залишилися молода дружина та двомісячна донечка. | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.[6][10] |
| 2079 | | Чухась Руслан Іванович | 24 серпня 1971, Новокатеринівка (Красногвардійський район) АР Крим. Проживав в смт Гусятин Тернопільська область. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Залишилися батьки та троє дітей. | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.[6][11] |
| 2080 | | Сикліцкий Назарій Олексійович | 17 жовтня 1984, Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Залишилися брат-близнюк та сестра. | 1 лютого 2015 | На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села Преображенка (Херсонська область), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових, 11 отримали поранення.[6][12] |
| 2081 |  | Невеличук Сергій Васильович.svg.png.webp){kind=small} | 6 листопада 1967, Брюховичі (Львів). Старший лейтенант, командир 1-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Підприємець і громадський діяч, один з лідерів ГО «Я львів'янин». У підприємницькому середовищі мав прізвисько «Генерал». У 2010 році на виборах до Львівської міськради балотувався від партії «Україна соборна». Залишилася дружина, син та донька. | 1 лютого 2015 | Загинув поблизу села Передільське під Луганськом. Поховають Сергія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №76.[13] |
| 2082 |  | Ковальчук Микола Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1995, 19 років, Донецьк. Проживав у м. Київ (район Дніпровський). Солдат, стрілець-зенітник 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Проходив військову службу за контрактом. Залишилися батьки та сестра. | 1 лютого 2015 | Загинув в районі міста Дебальцеве. Похований на Лісовому кладовищі Києва.[14] |
| 2083 |  | Денисів Ігор Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 жовтня 1976, Новоселиця (Долинський район) Івано-Франківська область. Солдат, снайпер, водій 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Після одруження проживав у с. Княжолука. Залишилися дружина та двоє дітей: 14-річний син та 12-річна донька. | 1 лютого 2015 | Загинув у результаті мінометного обстрілу блокпосту «Хрест» під Дебальцеве.[15] |
| 2084 |  | Головін Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 червня 1981, Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив Нововолинське профтехучилище, пройшов строкову службу в Збройних силах України. Деякий час працював у ТОВ «Гербор-Холдинг». Був мобілізований влітку 2014 року. Отримав поранення, та пробувши у відпустці всього десять днів, повернувся на передову. Без батька залишилися 12-річний син і 8-річна донька, які мешкають з бабусею. | 1 лютого 2015 | Загинув у Попаснянському районі Луганської області.[16] |
| 2085 | | Человський Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 жовтня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, механік-водій розвідроти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював на шахті «Гвардійська». Залишилася дружина та 7-річна донька. | 1 лютого 2015 | Загинув у зоні АТО. Похований на кладовищі селища «Веселі Терні» (Кривий Ріг).[17] |
| 2086 | | Денисюк Василь Захарович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 грудня 1982, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, старший механік-водій танкової роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). У сім'ї був молодшим з чотирьох синів. З 2003 року почав працював вантажником у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». У 2007 році став водієм гірничотранспортного цеху гірничого департаменту на цьому ж комбінаті, працював на автомобілі КрАЗ. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Після війни збирався одружитись. Залишилася мати. | 1 лютого 2015 | Загинув поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області на опорному пункті «Дзига». Від ПТКР, що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку «Егер» загинув на місці (командир, механік-водій і навідник). Для ідентифікації проводилася експертиза ДНК, але вона не дала результату. Особу встановили через розслідування обставин загибелі. 15 квітня у Кривому Розі воїна провели в останню путь. Похований у селі Трудолюбівка (Широківський район).[18][19] |
| 2087 | | Ткачук Костянтин В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 вересня 1990, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, навідник 3 танкової роти 1 танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював помічником машиніста електровозу на Інгулецькому ГЗК. Мобілізований 31 липня 2014 року. | 1 лютого 2015 | Загинув поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Від ПТКР, що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку загинув на місці. Тіло воїна було вивезено волонтерами місії «Чорний тюльпан» 11 лютого, ідентифікація проводилась за експертизою ДНК. 19 березня з воїном попрощались в Інгульці (Кривий Ріг).[18][20] |
| 2088 | | Осташевський Олексій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 червня 1991, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир танку 8-ї танкової роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 1 лютого 2015 | Загинув поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Від ПТКР, що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку загинув на місці. Тіло воїна було вивезено волонтерами місії «Чорний тюльпан» 11 лютого, ідентифікація проводилась за експертизою ДНК. 17 квітня 23-річного танкіста поховали у Кривому Розі.[18][21] |
| 2089 |  | Дюс Сергій Миколайович | 14 квітня 1980, Велика Лінина Старосамбірський район Львівська область. Старший солдат, водій бензовозу 8-го ПОП НГУ, в/ч 3028 (Калинівський полк, колишній «Ягуар»). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Двічі у складі миротворчого континенту по півроку служив у Ліберії. Навесні й улітку 2014 проходив службу в Чугуєві на Харківщині, на третю ротацію був відряджений у Сватове. Доставляв паливно-мастильні матеріали до військової техніки. Залишилися мати, дружина та двоє маленьких дітей, 10-річна донька та 6-річний син. | 2 лютого 2015 | Загинув у м. Сватове (Луганська область), від наскрізного вогнепального поранення голови. Похований у Великій Лінині.[22][23] |
| 2090 |  | Гуріч Сергій Миколайович (Позивний «Йожик») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1987, Кожанка Фастівський район Київська область. Старший солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Захоплювався розведенням голубів. Призваний за мобілізацією у червні 2014 року. Залишилися батьки. | 2 лютого 2015 | Під час транспортування боєприпасів в напрямку Дебальцеве БТР військових було підірвано із засідки.[24][25] |
| 2091 | | Сабадаш Андрій Васильович (Позивний «Старшина») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 січня 1971, Кожанка Фастівський район Київська область. Старшина 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Сім'я Андрія розпалась після того як загинув його син, і колишня дружина з донькою жили окремо. Щоб забезпечувати їх та 78-річну матір, Андрій працював на кількох роботах. Призваний за мобілізацією 11 червня 2014 року, з 20 серпня перебував у зоні АТО, в батальйоні відповідав за тактику бою та справність техніки. Залишилися мати та донька.[26] | 2 лютого 2015 | Під час транспортування боєприпасів в напрямку Дебальцеве БТР військових було підірвано із засідки. Андрій загинув в одному бою із земляком Сергієм Гурічем. Вважався зниклим безвісти, наприкінці лютого був ідентифікований серед загиблих. Поховали воїна 1 березня в смт Кожанка.[27] |
| 2092 | | Гултур Денис Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 травня 1986, Сергіївка (Новотроїцький район) Херсонська область. Зі шкільних років проживав у м. Славутич Київська область. Старший солдат, майстер відділення технічного обслуговування автомобільної техніки роти забезпечення 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Закінчив Чернігівське профтехучилище №18, за спеціальністю електрозварник ручного зварювання, монтажник технологічного обладнання і конструкцій. Працював за фахом, служив у Збройних силах. З 2008 року і до мобілізації працював у ВП «Атомремонтсервіс» ДП «НАЕК «Енергоатом» слюсарем 4 розряду в цеху з ремонту тепломеханічного обладнання. Мобілізований у червні 2014 року. | 2 лютого 2015 | Загинув у бою від чисельних осколкових поранень в районі Дебальцеве поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області. Російські бойовики після бою дзвонили рідним з його телефону, через місяць тіло героя було передано українській стороні.[28] |
| 2093 | | Шайдюк Віталій Вікторович (Позивний «Куб») | 20 грудня 1971, Попільня Житомирська область. Проживав у місті Біла Церква Київська область. Майор, військовослужбовець роти матеріального забезпечення 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Закінчив військове училище та військову академію, служив у Збройних Силах України, потім звільнився в запас. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки-пенсіонери, сестра, дружина та донька-студентка. | 2 лютого 2015 | Загинув у бою в районі Дебальцеве. Супроводжуючи вантаж, військові потрапили у засідку поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області. Поховають Віталія 28 лютого у Попільні.[29] |
| 2094 | | Охмак Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 червня 1991, Лугове (Дубровицький район) Рівненська область. Старший солдат, водій польового вузла зв'язку 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 2 лютого 2015 | Виконував бойове завдання з усунення пошкоджень зв'язку в базовому таборі під Дебальцеве. У цей час було здійснено мінометний обстріл, у результаті чого Іван загинув.[30] |
| 2095 |  | Шакула Андрій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 січня 1984, Любоіванівка Арбузинський район Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Залишились батько та брат. | 2 лютого 2015 | Загинув від осколкового поранення в районі аеропорту Донецька у результаті обстрілу.[31] |
| 2096 |  | Стельмах Олександр Миколайович | 8 серпня 1990, Хомутець (Брусилівський район) Житомирська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, випускник 2013 року (Комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки). Молодший брат Олександра навчається в Національній академії внутрішніх справ. | 2 лютого 2015 | Загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) в районі Донецького аеропорту.[32] |
| 2097 | | Непоп Костянтин Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 вересня 1979, Хотянівка Вишгородський район Київська область. Сержант, командир відділення 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Брав участь у миротворчих операціях під егідою ООН. Працював водієм у ТОВ «Автолайн». Депутат Вишгородської районної ради по Хотянівському округу №29, член партії «УДАР». Мобілізований як доброволець у червні 2014 року. У вересні під час бойових дій був поранений та відразу після реабілітації повернувся на фронт. | 2 лютого 2015 | В районі аеропорту Донецька автомобіль, на якому рухалися українські бійці, підірвався на фугасі, внаслідок чого Костянтин загинув.[33] |
| 2098 | | Стадник Микола Степанович | 11 вересня 1967, Узин Київська область. Старший прапорщик, військовослужбовець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Проходив військову службу в Угорщині, потім в Узині та м. Біла Церква. Звільнившись в запас працював на різних роботах, у тому числі в ЗОШ №1 міста Узин заступником директора з господарської роботи, переймався питанням створення у школі музею першого українського космонавта Поповича.[34] У серпні 2014 року був призваний до військової частини в місто Ужгород та звідти направлений у зону АТО. | 2 лютого 2015 | Отримав важкі поранення в бою 29 січня, був доставлений до Харківського військового шпиталю. Під час операції 2 лютого Микола помер. Похований в Узині.[35] |
| 2099 |  | Сніжок Ігор Сергійович | 6 грудня 1973, Куликівка Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Підполковник, начальник Служби військових сполучень тилу Командування Сухопутних військ Збройних сил України. У 1997 році закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку. Служив на різних посадах в Кадровому центрі Сухопутних військ, з червня 2012 року обіймав посаду начальника Служби військових сполучень тилу, нагороджений медалями та відзнаками. Залишилися дружина, донька та син. | 3 лютого 2015 | Загинув поблизу Дебальцеве під час мінометного обстрілу.[36] |
| 2100 | | Янченко Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1989, Бровари Київська область. Солдат 15-ї бригади мобільного вузла зв'язку сектора «С». Батько Дмитра помер, і він став опорою для матері, у якої був єдиною дитиною. Почав працювати ще в старших класах школи, підробляв на «Сапсані». У 2007 році пішов в армію, потім працював монтажником метало-пластикових вікон. Грав у футбол в броварській ФК «Юніон», допомагав дитячому будинку. Був активним учасником Революції Гідності у Києві, чергував на броварському блокпосту, патрулював місто та захищав вулиці від «тітушок». Пішов до військкомату добровольцем, мобілізований влітку 2014 року до військової частини зв'язку у Семиполках. Залишилася мати. | 3 лютого 2015 | Близько 8:00 під час масованого мінометного обстрілу позицій вузла зв'язку 15 бригади під Дебальцеве міна розірвалася за кілька метрів від групи військових. Дмитро загинув, ще кілька солдат отримали поранення.[37] |
| 2101 | | Мажуга Микола Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 2-го взводу окремої роти снайперів 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 3 лютого 2015 | Загинув під час виконання бойового завдання в зоні АТО.[38] |
| 2102 | | Селищев Олексій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 серпня 1992, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир танку 2 танкової роти 1 танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 3 лютого 2015 | Загинув під час несення служби на взводному опорному пункті «Станіслав» в районі Дебальцеве у результаті мінометного обстрілу. 1 березня з Олексієм попрощались у Кривому Розі.[39] |
| 2103 |  | Токмаков Сергій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 січня 1966, Дніпропетровськ. Народився у Донецькій області, проживав у Дніпропетровську. Солдат 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Залишилися батько, дружина та донька. | 3 лютого 2015 | Загинув в районі м. Авдіївка Донецької області під час мінометного обстрілу.[40] За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 4 військовослужбовця, ще 25 отримали поранення.[41] |
| 2104 | | Слюсаренко Артем Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 листопада 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, майстер-гранатометник взводу технічного забезпечення 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). До мобілізації працював гірником на шахті «Гвардійська». | 4 лютого 2015 | Помер у Харківському шпиталі, куди був доправлений із зони АТО.[38][42] |
| 2105 |  | Гавеля Богдан Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 вересня 1974, Кременчук Полтавська область. Сержант, гранатометник 3-го окремого батальйону «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки, донька. | 4 лютого 2015 | Близько 11:00 в Широкине (Новоазовський район Донецька область) з протитанкової та стрілецької зброї було обстріляно патруль ЗСУ, загинули двоє військових, ще двоє отримали поранення.[43][44] |
| 2106 | | Зайченко Олександр Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 жовтня 1975, Київ (район Оболонь). Солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го окремого батальйону «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилися дружина та двоє дітей. | 4 лютого 2015 | В Широкине (Новоазовський район Донецька область) з протитанкової та стрілецької зброї було обстріляно патруль ЗСУ, загинули двоє військових, ще двоє отримали поранення.[43][45] |
| 2107 | | Іткалюк Юрій Герасимович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 квітня 1966, Рудливе Млинівський район Рівненська область. Прапорщик, механік-водій танку 3-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг), в/ч пп В3675. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилась дружина та двоє синів. | 4 лютого 2015 | Загинув під час виконання бойового завдання у зоні АТО внаслідок підриву танка. Екіпаж танку відбивав наступ російських збройних формувань, прикриваючи українські підрозділи.[46] |
| 2108 |  | Гунько Юліан Олександрович (Позивний «Конь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 серпня 1990, Благовіщенка (Дніпропетровський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій танкового взводу 93-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований у квітні 2014 року. | 4 лютого 2015 | Після успішного виконання бойового завдання з розмінування мінного поля під час відходу танк підірвался на фугасі. Юліан загинув, ще двоє членів екіпажу отримали контузію.[47] |
| 2109 |  | Криворученко Степан Гаврилович (Позивний «Вуж») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 жовтня 1969, Сарни Рівненська область. Мешкав у м. Феодосія АР Крим. Капітан, командир розвідгрупи Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. З 12 років мешкав у Криму. Служив в радянській армії у підрозділі спецпризначення. По тому служив в апараті управління МВС України в АР Крим в Сімферополі, був одним із тих, хто створював кримський підрозділ "Беркут". Звільнився у званні капітана міліції. Займався самбо, брав участь у міжнародних змаганнях, бронзовий призер чемпіонату в Європі, відкрив школу дзюдо в Феодосії. У березні 2014 виступив проти російських окупантів, допомагав українським військовим, захищав феодосійський батальйон морської піхоти, чергував біля військової частини. Після окупації Криму російськими військами залишив квартиру у Феодосії та переїхав з дружиною до м. Бориспіль (Київська область). У серпні 2014 записався до добровольчого батальйону МВС "Золоті ворота", 11.11.2014 зі своєю групою перейшов у полк «Азов». За два місяці інтенсивних занять зробив зі своєї групи злагоджений бойовий підрозділ. З 25.01.2015 виконував завдання в обороні Маріуполя. Залишились мати, дружина та донька. | 5 лютого 2015 | Розвідгрупа полку «Азов» під час виконання бойового завдання на північній околиці села Дзержинське (Новоазовський район) поблизу міста Маріуполь потрапила у мінну засідку. Боєць, який йшов попереду зачепив «розтяжку». Капітан Криворученко йшов другим, більшість осколків вразили саме його. Поховали воїна на Рогозівському кладовищі Борисполя.[48] |
| 2110 |  | Зерній Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 квітня 1977, Зміївський район Харківська область. Сержант, заступник командира гранатометного взводу 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Призваний за мобілізацією 7 серпня 2014 року. Залишилася дружина та син. | 5 лютого 2015 | Загинув поблизу міста Дебальцеве від осколкових поранень не сумісних із життям. Похований 8 лютого 2015 року в Зміївському районі.[49] |
| 2111 | | Кравчук Вадим Анатолійович (Позивний «Бача») | 26 червня 1962, Київ. Солдат, навідник 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Залишилися троє дорослих синів. | 5 лютого 2015 | Загинув під час артилерійського обстрілу польового складу БК в районі села Новогригорівка (Артемівський район) під Дебальцеве. Тіло не знайдене. Визнаний загиблим за показами свідків та рішенням суду.[50][51][52] |
| 2112 | | Орляк Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 вересня 1990, Тернопіль. Молодший сержант, командир гармати протитанкового взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 2009 року закінчив Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж за спеціальністю «кухар-кондитер». Працював у закладах громадського харчування Тернополя, хотів стати підприємцем і відкрити власну справу. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися мати, брат. | 6 лютого 2015 | Загинув в результаті поранення осколком гранати під час виконання бойового завдання поблизу Дебальцеве. Поховали Олександра на Микулинецькому цвинтарі.[53] |
| 2113 | | Вергай Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 листопада 1969, Черкаси. Сержант, старший розвідник розвідвзводу механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив профтехучилище, де отримав фах бджоляра. Після строкової служби в армії працював за спеціальністю, потім їздив у Москву на заробітки. Під час Революції Гідності був у самообороні. Після початку війни одним із перших пішов на фронт. Нагороджений Відзнакою за заслуги перед Черкащиною (посмертно). Залишилися дружина, дві доньки та син. Нещодавно Віталій став дідом. | 6 лютого 2015 | Загинув в бою від розриву міни, захищаючи опорний пункт поблизу села Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області в районі Дебальцеве. 12 лютого бійця провели в останню путь на Соборній площі Черкас; похований на кладовищі села Благодатне[54]. |
| 2114 | | Слонський Анатолій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 лютого 1975, Умань Черкаська область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією у вересні 2014 року. Залишилися дружина та донька. | 6 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве, відбиваючи танкову атаку на блокпосту №3 поблизу села Троїцьке (Попаснянський район). Поховання на кладовищі «Нова Умань».[55] |
| 2115 | | Полупанов Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 квітня 1976, Липовець Вінницька область. Старшина розвідроти, командир-розвідник 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Виріс в багатодітній родині. Закінчив профтехучилище, де отримав фах механізатора. Після строкової служби в армії був миротворцем в Іраку. Служив у «Французькому легіоні». Побудував собі будинок, придбав трактор та займався сільським господарством. Призваний за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилися дружина та двоє маленьких синів, старшому 5 років, а молодший народився в серпні 2014 року. | 6 лютого 2015 | Загинув у бою, захищаючи взводний опорний пункт поблизу села Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області в районі Дебальцеве[56] |
| 2116 | | Рябко Максим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 серпня 1992, Воронинці (Оржицький район) Полтавська область. Молодший сержант, стрілець – помічник гранатометника гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. | 6 лютого 2015 | Загинув в районі Дебальцеве поблизу селища Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області в результаті мінометного обстрілу.[57] |
| 2117 | | Капуш Олександр Васильович | 27 липня 1991, Ужгород Закарпатська область. Старший солдат, старший механік-водій гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Служив за контрактом. Залишилися мати й молодша сестра. Герой України (посмертно). | 6 лютого 2015 | Загинув у бою в районі смт Чорнухине, зазнавши поранення осколком від гранати у скроню. Прикрив собою товариша, а сам загинув на місці. Похований в Ужгороді на Пагорбі Слави кладовища Кальварія.[58][59] |
| 2118 |  | Ткаченко Василь Антонович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 січня 1968, Воронівка (Городищенський район) Черкаська область. Старший прапорщик, командир танку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Навчався в Гарбузинському профтехучилищі. Проходив військову службу за кордоном, зокрема, в Угорщині. Потім одружився і жив у Донецьку. Останнім часом жив у рідній Воронівці. На захист Батьківщини пішов добровольцем 7 серпня 2014 року. | 6 лютого 2015 | Загинув о 8-ї годині ранку в результаті мінометного обстрілу в районі села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області.[60] |
| 2119 |  | Микитюк Микола Петрович | 12 травня 1992, Ізяслав, Хмельницька область. Лейтенант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 2014 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м.Львів). | 6 лютого 2015 | Загинув в районі Дебальцеве під час артилерійського обстрілу поблизу селища Рідкодуб (Шахтарський район). Поховали Миколу в Ізяславі на кладовищі по вул.Незалежності на Алеї почесних поховань.[61][62] |
| 2120 | | Новак Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 травня 1983, Оріховець (Підволочиський район) Тернопільська область. Солдат, механік-водій 2 взводу 2 роти 1 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Батько загинув, мати поїхала на заробітки в Іспанію. Ігор був старшим з трьох братів, отримав технічну освіту. Не одружений. | 6 лютого 2015 | Загинув в районі Дебальцеве від кулі снайпера, військові потрапили у засідку в селищі Рідкодуб (Шахтарський район). В березні тіло воїна упізнали в Дніпропетровському морзі. Похорон відбудеться 21 березня в рідному селі Оріховець.[63] |
| 2121 | | Буслаєв Олексій Георгійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 грудня 1976, Київ. Старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). До війни Олексій був бізнесменом. На війну пішов, щойно надійшла повістка. Залишилася дружина та двоє дітей. | 6 лютого 2015 | Загинув при штурмі оточеного ворогом селища Рідкодуб (Шахтарський район) на Донеччині, в ході його деблокади. Це сталося ще 6 лютого, але усі ці три місяці рідні Олексія вважали, що він у полоні.[64] |
| 2122 | | Нищик Руслан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 червня 1991, Аврамівка (Монастирищенський район) Черкаська область. Молодший сержант 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Здобув середню освіту, професію електрозварювальника та водія, займався боксом. У 2009-2010 роках проходив строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. | 6 лютого 2015 орієнтовно | Загинув в районі Дебальцеве.[61][65] |
| 2123 | | Печунка Михайло Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 жовтня 1977, Хуст Закарпатська область. Сержант, кулеметник-розвідник 4-го взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Активний учасник Революції Гідності. В зону АТО пішов добровольцем від Києво-Святошинського військкомату. | 6 лютого 2015 | Загинув в смт Станиця Луганська Луганської області. Поховали воїна на місцевому кладовищі Хуста.[61][66] |
| 2124 | | Вербецький Роман Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 червня 1977, Курячівка (Старобільський район) Луганська область. Старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 6 лютого 2015 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу селищ Чорнухине — Рідкодуб на дебальцівському плацдармі. Був у списку загиблих, вивезених волонтерами із зони АТО. Також названий серед загиблих прес-секретарем 30-ї бригади.[61][67][68] |
| 2125 | | Грицай Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 липня 1978, Семиполки Київська область. Кулеметник, розвідник 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Працював старшим інспектором з кадрів служби соціального забезпечення Київського метрополітену. На фронт пішов добровольцем 7 червня 2014 року. Залишилась дружина та 10-річна донька. Під час перебування у короткій відпустці Олександр дав інтерв'ю газеті «Вечірній Київ». | 6 лютого 2015 | Загинув від кулі снайпера на дебальцевському напрямку під селищем Рідкодуб (Шахтарський район), прикриваючи відхід заблокованих терористами побратимів. 10 лютого односельці провели бійця в останню путь.[69] |
| 2126 |  | Карнаухов Микола Миколайович (Позивний «Нежурись») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 липня 1965, Кокшетау Казахстан. Мешкав у с. Бугрин Гощанський район Рівненська область. Останні роки жив і працював у м. Рівне. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Кандидат технічних наук, доцент кафедри автомобілів та автомобільного господарства НУВГП (Рівне). У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водно господарства, який закінчив у 1989 році і отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983–1985 роках проходив строкову службу у Військово-повітряних Силах. Займався науковою та викладацькою діяльністю. У 1999 році захистив дисертацію. З 2005 року — доцент кафедри ААГ і ТМ. Автор понад 50 наукових і навчально-методичних праць, має 4 авторських свідоцтва і патента на винаходи.[70] Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. Залишилася сім'я. | 6 лютого 2015 | Зник безвісти після бою поблизу Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Була інформація, що поранений. На початку березня було підтверджено смерть Миколи.[71][72] 10 березня у кафедральному Свято-Покровському соборі міста Рівного відбувся молебень по загиблому воїну. Похований на Алеї Героїв.[73] |
| 2127 | | Шверненко Євген Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 травня 1990, Рівне (Новоукраїнський район) Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. | 6 лютого 2015 | Зник безвісти після бою в Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». 5 березня з Євгеном попрощалися у с.Рівне.[71][74] |
| 2128 | | Іскандаров Віталій Нуралійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 грудня 1978, Свердлівка (Світловодський район) Кіровоградська область. Старший солдат, старший сапер-гранатометник інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. | 6 лютого 2015 | Зник безвісти після бою в Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій».[71][75] |
| 2129 | | Мокляк Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 серпня 1986, Нові Санжари Полтавська область. Солдат, механік лісопильного відділення інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. Олександр рано втратив батьків та став сиротою ще у дитинстві. Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та 6-річний син. | 6 лютого 2015 | Загинув у бою в Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Від танкового снаряду Олександру рознесло голову. Тіло опинилося у сепаратистів. При цьому, російський пропагандиський канал «Лайф Ньюз» та сепаратисти на своїх сайтах розповсюджували брехню, що бійці йшли здаватись, і їх застрелили «заградотряди Нацгвардії». Після довгих перемовин у березні вдалося забрати тіло воїна, 11 березня Олександра поховали у рідній землі.[71][76] |
| 2130 | | Вакульчук Олексій Олексійович | 12 січня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший лейтенант, заступник командира 2-ї танкової роти по роботі з особовим складом 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 1993 року закінчив Криворізький гірничорудний інститут за будівельною спеціальністю. З 2002 року працював на Інгулецькому ГЗК інженером-конструктором, з 2007 року був начальником проєктно-конструкторського відділу. Потім працював в ТОВ «Майнінг Інжинірінг Центр» головним інженером проєктів. Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилася дружина та двоє дітей. | 6 лютого 2015 | Загинув в бою поблизу селища Рідкодуб (Шахтарський район) Донецької області. Після ідентифікації тіла, Олексія 3 квітня поховали на кладовищі «Візирка» в мікрорайоні Інгулець.[77][78]. |
| 2131 |  | Олійник Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 жовтня 1970, Романівка (Попільнянський район) Житомирська область. Старшина, старший механік-водій 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Працював завгоспом у Романівській загальноосвітній школі. У вільний від роботи час ремонтував техніку. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишилися батьки-пенсіонери, дружина та двоє синів-студентів. | 7 лютого 2015 | Загинув у танку, виконуючи бойове завдання поблизу міста Авдіївка (Донецька область) в районі аеропорту Донецька. Танк потрапив у засідку, двоє членів екіпажу змогли евакуюватись, а водій танку загинув. Наступного дня, під час спроби евакуювати танк і тіло, загинули ще двоє бійців батальйону. Тіло Олександра було упізнане за експертизою ДНК і доправлене на Житомирщину у серпні 2015 року.[79][80] |
| 2132 | | Мартиненко Олександр Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 березня 1989, Маріуполь Донецька область. Солдат, командир гранатометного відділення 2 роти механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). З 6-го класу школи займався волейболом в ДК «Маркохім». Випускник Харківського Національного юридичного університету. Грав у волейбол за команду «Юракадемія». До зони АТО поїхав у вересні 2014 року. | 7 лютого 2015 | Загинув близько 16:00 в районі Дебальцеве поблизу села Новоорлівка (Шахтарський район Донецька область). У 4 метрах від бійця розірвалася міна.[81] |
| 2133 | | Кравченко Віталій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 березня 1990, Жашків Черкаська область. Старший солдат, гранатометник 2 механізованої роти механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Проходив військову службу в роті почесної варти Президентського полку. На захист Батьківщини пішов добровольцем в липні 2014 року, був поранений, але повернувся на передову. Батько Віталія також боронить Україну. | 7 лютого 2015 | Загинув у ніч з 7 на 8 лютого в районі Дебальцеве від прямого влучення снаряду під час обстрілу. Похований у селі Тетерівка Жашківського району, де проживає його бабуся.[82] |
| 2134 | | Дідушко Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 березня 1972, Київ. Солдат Національної гвардії України, військова частина 3002. Призваний за мобілізацією, з серпня 2014 року захищав Батьківщину. Олег (у фанатів – Олег Беркут) з 80-х років XX століття підтримував київські команди та збірну України з хокею. У свої 42 роки він завжди перебував на фан-секторі. Після побиття студентів на Майдані 2013 року вийшов на захист свободи свого народу[83]. | 7 лютого 2015 | Загинув під Дебальцевим під час обстрілу з установки БМ-21 «Град». 10 лютого бійця провели в останню путь.[84] |
| 2135 |  | Клочан Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1992, Поташ (Маньківський район) Черкаська область. Старший солдат, водій 101-ї окремої бригади охорони ГШ (Київ). Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. Батько Олександра також на фронті. | 7 лютого 2015 | Загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» базового табору в районі м. Дебальцеве. Похований у с. Поташ.[85] |
| 2136 | | Добрань Андрій Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 жовтня 1994, Гонорівка (Піщанський район) Вінницька область. Старший солдат, командир машини відділення БТР 101-ї окремої бригади охорони ГШ (Київ). У 2013 році закінчив Заболотнянське вище професійно-технічне училище. Проходив строкову військову службу в бригаді охорони Генштабу. В жовтні 2014 року призваний за мобілізацією. | 7 лютого 2015 | Під час артобстрілу в районі Дебальцеве один із осколків потрапив у намет, де був Андрій та ще четверо бiйцiв. Двоє загинули.[86][87] |
| 2137 | | Законов Василь Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 травня 1992, Свердловськ (нині Довжанськ) Луганська область. З п'яти років проживав у смт Великі Коровинці Чуднівський район Житомирська область. Молодший сержант, командир відділення 101-ї окремої бригади охорони ГШ (Київ). В 1997 році сім'я Законових переїхала на Житомирщину, де Василь закінчив школу у 2008 році. Навчався в Бердичівському коледжі промисловості. В травні 2013 року був призваний на строкову військову службу та залишився служити за контрактом. З 1 грудня 2014 року перебував у зоні АТО. Залишилися батьки та дві сестри. | 7 лютого 2015 | Отримав смертельне поранення під Дебальцеве. Похований у Великих Коровинцях.[88] |
| 2138 | | Рубцов Вадим Костянтинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 листопада 1991, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир танку 3-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Служив у Збройних силах за контрактом. | 7 лютого 2015 | Загинув в районі смт Станиця Луганська під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. Похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[89] |
| 2139 | | Голубєв Денис Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 березня 1983, Вільногірськ Дніпропетровська область. Прапорщик, командир відділення зв'язку 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив військово-морський коледж у м.Севастополь. З 2004 року працював слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики дільниці експлуатації КВПтаА гірничо-транспортного виробництва філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський Титан». Пішов захищати Батьківщину за мобілізацією у серпні 2014 року, залишивши вдома вагітну дружину. | 7 лютого 2015 | Загинув в районі смт Станиця Луганська під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. 12 лютого бійця провели в останню путь.[90] |
| 2140 | | Чіндяскін Євген Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 серпня 1980, Дніпропетровськ. Молодший сержант, старший розвідник-далекомірник 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 7 лютого 2015 | Загинув в районі смт Станиця Луганська під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. Похований на Лівобережному кладовищі Дніпропетровська.[91] |
 | | Військовослужбовець (-вці). | 7 лютого 2015 | За повідомленням речника штабу АТО Андрія Лисенка, за минулу добу в зоні АТО загинули 12 військовослужбовців, ще 24 отримали поранення.[92] За повідомленням ДПСУ, з 12:40 до 13:10 було здійснено обстріли двома танками та з 13:40 до 14:15 обстріл мінометами контрольного поста «Фащівка» (Луганська область) в районі Дебальцеве. У результаті обстрілу один військовий ЗСУ загинув, ще 3 отримали поранення. Втрат серед прикордонників немає.[93] | |
| 2141 | | Панченко Едуард Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 липня 1992, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив училище в Дніпродзержинську, грав у баскетбольній команді. Строкову службу проходив у 25-ї десантній бригаді. Мобілізований 4 квітня 2014 року. Залишилась вагітна дружина, 17 квітня 2015 року у героя народився син. | 8 лютого 2015 | 18 січня поблизу села Тоненьке під Донецьком під машиною Едуарда вибухнув снаряд — праву ногу хлопцеві практично повністю розірвало, а друга була сильно поранена. Його витягнув з лінії вогню командир роти Максим Пресняков ціною власного життя. Едуард був доставлений до лікарні Дніпропетровська, потім відправлений до Києва. Дорогою почалася гангрена, одну ногу довелося ампутувати майже по стегно. Однак це не допомогло, через тиждень після другої операції боєць пішов з життя.[94] |
| 2142 | | Шемчук Петро Михайлович | 10 липня 1991, Чепелівка Красилівський район Хмельницька область. Лейтенант, командир взводу 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). З 2008 по 2013 рік навчався у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» за спеціальністю «Механізація сільського господарства». | 8 лютого 2015 | Загинув під мінометним обстрілом поблизу міста Авдіївка (Донецька область), намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.[79][95] |
| 2143 | | Арабський Віктор Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 червня 1969, Воронівка (Городищенський район) Черкаська область. Старший сержант, механік-водій 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Навчався в Шевченківському гідромеліоративному технікумі, два роки служив у «Десні». Мав золоті руки, тримав велике господарство. Призваний за мобілізацією 3 вересня 2014 року. Залишилися мати, дружина, діти, сестра і брат. | 8 лютого 2015 | Загинув під мінометним обстрілом поблизу міста Авдіївка (Донецька область), намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.[79][96] |
| 2144 |  | Левківський Віктор Сергійович | 13 жовтня 1965, Возничі Овруцький район Житомирська область. Проживав у с. Новоданилівка (Якимівський район) Запорізька область. Старший лейтенант, заступник командира роти з технічної частини 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 23 БТО «Хортиця»]]). Призваний за мобілізацією 25 квітня 2014 року. Залишилися мати і сестра на Житомирщшині, дружина та двоє дітей на Запоріжжі. | 8 лютого 2015 | Близько 1-ї години ночі, в секторі «Маріуполь», поблизу села Новоселівка (Волноваський район) Донецької області, ворожа міна потрапила в бліндаж, де перебував офіцер з чотирма військовослужбовцями. Віктор загинув, інші військові отримали поранення. Похований у Новоданилівці.[97] |
| 2145 | | Чумак Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 серпня 1990, Єрки Катеринопільський район Черкаська область. Молодший сержант, старший стрілець, командир танку 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Мобілізований 31 липня 2014 року. | 8 лютого 2015 | Під час відводу підрозділу із селища Рідкодуб (Шахтарський район) під Дебальцеве військові потрапили під мінометний обстріл, Віталій загинув у бою.[98] |
| 2146 | | Палай Андрій Йосипович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 листопада 1985, Ужгород Закарпатська область. Солдат, навідник — командир зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. | 8 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве в результаті артилерійського та гранатометного обстрілу опорного пункту «Лама».[58] |
| 2147 |  | Пономаренко Євген Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 грудня 1986, Юр'ївка (Юр'ївський район) Дніпропетровська область. Солдат 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 39-й БТО «Дніпро-2»). Пішов захищати Батьківщину добровольцем ще навесні. Двічі був поранений в зоні АТО. Після війни хотів працювати в міліції. | 8 лютого 2015 | Не уточнено. Загинув на Донбасі.[99] За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 9 військовослужбовців, ще 26 отримали поранення.[100] |
| 2148 | | Харитонюк Віталій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 лютого 1995, 19 років, Ківерцівський район Волинська область. Старший солдат, навідник 1 взводу 1 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента №108/2015 від 26 лютого 2015 року. | 9 лютого 2015 | Загинув у бою в районі Дебальцеве поблизу села Логвинове, де танк потрапив у засідку. Російські бойовики з «ДНР» прикопали останки українського танкіста і поставили табличку. Тіло вивезли волонтери місії «Чорний тюльпан», в травні його доставили на Волинь.[101] |
| 2149 | .png.webp) | Козлов Юрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 червня 1973, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, навідник-оператор 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). На війні був поранений, пройшов полон. Після звільнення повернувся на передову. | 9 лютого 2015 | Отримав тяжке поранення в бою під Дебальцеве. Юрія евакуювали до Артемівська, потім переправили у військовий шпиталь м. Харків. Лікарі до останнього боролися за його життя, але серце воїна зупинилося. Помер в нейрохірургії.[102] |
| 2150 |  | Ковтун Сергій Леонтійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 липня 1971, Бистрик (Бердичівський район), Житомирська область. Молодший сержант, стрілець 10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся» 30 ОМБр. Мобілізований 2 вересня 2014 року. Залишилось двоє дорослих синів. | 9 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. 12 лютого з бійцем попрощались у Бердичеві; похований в рідному селі[103][104]. |
| 2151 | | Панасюк Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 лютого 1984, Гальчин (Бердичівський район), Житомирська область. Старший сержант, стрілець 10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся» 30 ОМБр. Мобілізований 10 червня 2014 року. Залишилася 3-річна донька. | 9 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. 12 лютого з бійцем попрощались у Бердичеві; похований в рідному селі[103][104]. |
| 2152 | | Фролов Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 жовтня 1985, Іршанськ, (Володарськ-Волинський район) Житомирська область. Солдат, стрілець 10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся» 30 ОМБр. Відслужив в армії, працював на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті. Закінчив заочно Житомирський державний технологічний університет, отримав фах інженера-механіка. Одним з перших записався добровольцем до лав ЗСУ, охороняв Батьківщину на Чонгарі на адміністративному кордоні з окупованим Кримом, а після ротації і короткого відпочинку вирушив на схід. Залишилася дружина та донька 2014 року народження. | 9 лютого 2015 | Загинув під час обстрілу села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. 12 лютого похований в Іршанську.[103][105][106] |
| 2153 | | Руснак Дмитро Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1993, Чернівці. Солдат, танкіст 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Змалку виховувався в родині тітки, бо мама Дмитра померла, а батько мав іншу родину. Закінчив Чернівецький спортивно-військовий ліцей. У 2012 році пішов на строкову армійську службу, служив у Дніпропетровську. З початком АТО продовжив службу за контрактом. На захисті Батьківщини був із самого початку бойових дій. Залишилися тітка, двоюрідний брат та батько. | 9 лютого 2015 | Загинув близько 20-ї години під час артилерійського обстрілу 34-го блокпосту поблизу села Світличне Нижнянської селищної ради (Попаснянський район Луганська область).[107] |
| 2154 | | Кончевич Тарас Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 жовтня 1979, Щирець Пустомитівський район Львівська область. Капітан медичної служби, лікар 7 батальйону військової частини 3002 (Львів) Національної гвардії України. Закінчив Львівський медичний університет імені Данила Галицького. Працював головним лікарем Звенигородської лікарні. Заступник голови Щирецької первинної організації партії «УДАР». У вересні 2014 року добровольцем вирушив у зону АТО, повернувся з пораненням. На початку січня поїхав на фронт вдруге. Залишилися батьки, дружина, син і донька. | 9 лютого 2015 | Бригада медиків виїхала з міста Артемівськ (Донецька область) в сторону Дебальцеве назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі Логвинове джип підірвався на фугасі. Тарас пішов на допомогу, але потрапив під обстріл. Тіла загиблих вивезли з-під Логвинове 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.[108][109][110] |
| 2155 |  | Задорожний Василь Богданович (Позивний «Кавказ») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 жовтня 1965, Львів. Солдат резерву, водій-санітар 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Був активним учасником Революції Гідності, до того як пішов в АТО, постійно допомагав військовим. З літа 2014 року їздив у зону АТО як волонтер, потім в Артемівську утворили медичну роту Нацгвардії і Василь став водієм «швидкої». Виховував своїх двох дітей і допомагав 12 прийомним дітям сестри. | 9 лютого 2015 | Бригада медиків виїхала з міста Артемівськ (Донецька область) в сторону Дебальцеве назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі Логвинове джип підірвався на фугасі. Василь отримав поранення обидвох ніг і травми грудної клітки. Тіла загиблих вивезли з-під Логвинове 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.[108][109][111] |
| 2156 | | Лагунов Дмитро Анатолійович (позивний «Кащей») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 березня 1976, Львів. Солдат резерву 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Залишилась сім'я. | 9 лютого 2015 | Бригада медиків виїхала з міста Артемівськ (Донецька область) в сторону Дебальцеве назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі Логвинове джип підірвався на фугасі. Дмитро отримав травму, несумісну із життям. Тіла загиблих вивезли з-під Логвинове 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.[108][109] |
| 2157 | | Овчарук Максим Валерійович (позивний «Тарпан») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 травня 1976, Львів. Солдат резерву, водій санітарного автомобіля 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Активний учасник Революції Гідності, входив до «Автомобільної сотні». Тривалий час був волонтером ГО «Рабів до раю не пускають», згодом разом зі своїм другом дитинства Дмитром Лагуновим поїхав до зони АТО, де перебував з 20 січня. Залишилося двоє синів, 12 та 6 років. | 9 лютого 2015 | Бригада медиків виїхала з міста Артемівськ (Донецька область) в сторону Дебальцеве назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок, на двох машинах, медичному джипі і медичному БТРі. В районі Логвинове джип підірвався на фугасі. Тіла чотирьох загиблих вивезли з-під Логвинове 21 лютого, трьох упізнали. Максима ідентифікували у березні. Похований на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань №76.[108][112] |
| 2158 | | Суліма Анатолій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1976, Хмельницький. Старший солдат, військовий санітар-водій 7-ї Хмельницької автомобільної санітарної роти (базується у Сватове). Вирушив на фронт добровольцем 3 липня 2014 року, вивозив поранених з поля бою. До того працював водієм у Хмельницькому. Залишилася дружина та дві маленькі доньки. | 9 лютого 2015 | Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. 23 лютого зі Сватова повідомили, що знайдені тіла двох санітарів-добровольців. Поховали Анатолія на «Алеї Слави» кладовища у мікрорайоні Ракове.[113][114] Тіла медиків вивезли з-під Логвинове 21 лютого.[109] |
| 2159 | | Балюк Михайло Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 вересня 1989, Микулин (Полонський район) Хмельницька область. Солдат, військовий санітар 7-ї Хмельницької автомобільної санітарної роти. Останнім часом Михайло жив і працював у місті Славута. Влітку 2014 року добровольцем вирушив на фронт, вивозив поранених з поля бою. | 9 лютого 2015 | Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. 23 лютого зі Сватова повідомили, що знайдені тіла двох санітарів-добровольців.[113] Тіла медиків вивезли з-під Логвинове 21 лютого.[109] |
| 2160 | | Кацабін Сергій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 квітня 1983, Липовецький район Вінницька область. Проживав у Козятині. Солдат, фельдшер-фармацевт відділення медичного постачання 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного ТУ Національної гвардії України, в/ч 3001. В дитинстві був покинутий рідною матір'ю та усиновлений сімейною парою з Козятина. Мав фельдшерську освіту, працював у лікарні швидкої допомоги фельдшером, крім того, продовжував навчання в Національному Медичному Університеті ім. О.О. Богомольця на фармацевтичному факультеті. Учасник Революції Гідності. На початку війни був волонтером, співпрацював з медиками 2-го добровольчого батальйону НГУ, в кінці червня 2014 року чергував з ними на блокпосту №3 у Слов'янську, у серпні-вересні допомагав медикам батальйону Кульчицького на Дебальцівському «Хресті». У червні 2014 року був нагороджених Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної Ради як лікар-волонтер. Відразу після заснування Медичної роти Пирогова, записався добровольцем. Залишилися батьки. | 9 лютого 2015 | Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій вважався безвісти зниклим, пошук тіла ускладнювало те, що його рідна матір, яка перебуває в Ізраїлі, навідріз відмовилася здати аналіз ДНК. 21 грудня 2015 року рішенням Козятинського міськрайонного суду визнаний загиблим. На початку квітня 2016 року за експертизою ДНК було ідентифіковане тіло загиблого серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання пройшло 22 квітня у Козятині.[115] |
| 2161 | | Кравченко Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 серпня 1964, 50 років, Миколаїв. Молодший сержант, командир 3 відділення 3 взводу 1 роти 1 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював пожежником, вийшов на пенсію. На фронт пішов добровольцем, мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася дружина та двоє дітей. | 9 лютого 2015 | Олександр дістав поранення під час обстрілу в Чорнухине. Під час евакуації поранених, серед яких був і Олександр, з Дебальцеве до Артемівська машина «швидкої допомоги» потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих. Поховали воїна через рік, 13 лютого 2016 року, в Миколаєві.[116] |
| 2162 | | Сухенко Сергій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 грудня 1973, Київ (Шевченківський район). Сержант 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований 22 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 1997 і 2010 р.н. | 9 лютого 2015 | Дві машини бригади попали під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область). З того часу зв'язок з бійцями був втрачений. Тіло воїна було упізнано серед загиблих. Поховали Сергія 25 лютого в селі Мотижин Київської області.[117] |
| 2163 | | Лялевич Сергій Францович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 вересня 1981, Романів Житомирська область. Сержант 3 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. Залишилися батьки, дружина та син-першокласник. | 9 лютого 2015 | Загинув поблизу села Логвинове на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область). Зв'язок із Сергієм втратили 9 лютого. Тіло воїна було упізнано серед загиблих. Похований 1 березня 2015 року в смт Романів.[118] |
| 2164 | | Романчук Сергій Михайлович | 20 квітня 1974, Коростень Житомирська область. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 8 роти 3 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Після закінчення школи вступив до Ленінградського вищого військового інженерного училища зв'язку, яке закінчив у 1996 році. З 1996 по 1998 рік служив на командних посадах в військах ППО Збройних Сил РФ, але вирішив звільнитись та повернутися на Батьківщину. Працював на різних підприємствах міста Коростень. Останнє місце роботи – відділення ВОХОР, що здійснює охорону військової частини в селі Ушомир. Під час першої хвилі мобілізації 19 березня 2014 року за власним бажанням був призваний до Збройних Сил України. Залишилася дружина, малолітня донька та двоє дітей дружини, яких Сергій виховував як рідних. | 9 лютого 2015 | Загинув поблизу села Логвинове на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область) в результаті артилерійського обстрілу. В останнє виходив на зв'язок вранці 9 лютого. У березні ідентифікований серед загиблих. 26 березня Сергія поховали на центральному кладовищі Коростеня поряд із батьком.[119] |
| 2165 | | Бердес Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1979, Жашків Черкаська область. Молодший сержант 3 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Навчався у Жашківському ПТУ №38. 1997 року проходив строкову армійську службу, потім працював у Жашкові. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. До мобілізації працював на цегельному заводі. Залишились батьки, дружина та двоє синів, 6 і 12 років. | 9 лютого 2015 | Дві машини бригади попали під обстріл поблизу села Логвинове на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Олександр потрапив у полон і був розстріляний російськими бойовиками. Волонтери знайшли тіла бійців неподалік Логвинове, де терористи їх прикопали. 9 квітня воїна поховали у Жашкові.[120][121] |
| 2166 | | Демчук Василь Гервасійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 січня 1972, Матейки Маневицький район Волинська область. Сержант, командир БМП 8 роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Виріс у багатодітній родині, у 10-річному віці став напівсиротою, залишившись без матері, виховувався батьком, братами та сестрами. Закінчив Колківське СПТУ, здобув професію тракториста. Строкову службу проходив у танкових військах. Останнім часом жив у старшого брата в селі Забороль (Луцький район), займався будівництвом і ремонтом квартир у Луцьку. Мобілізований у серпні 2014 року, проходив підготовку у Старичах та на Миколаївському полігоні, обороняв адміністративний кордон з Кримом. Після відпустки у січні 2015 року був направлений під Маріуполь, а потім на оборону дебальцівського плацдарму. Залишилися батько, брати, сестри, племінники та кохана жінка, з якою Василь планував одружитися після демобілізації. | 9 лютого 2015 | Дві машини бригади, які виїхали з Дебальцевого за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села Логвинове на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Василь був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками. Бойовики живим знімали його на відео, а через деякий час він опинився у донецькому морзі з понівеченою головою без вуха. Похований у квітні в селі Матейки.[120][122] |
| 2167 | | Плацинський Павло Янович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 лютого 1978, Радомишль Житомирська область. Старший сержант, механік-водій мінометної роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 9 лютого 2015 | Дві машини бригади, які виїхали з Дебальцевого за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села Логвинове на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Павло був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками. В квітні у Радомишлі відбулося прощання з воїном на Меморіалі Слави.[120][123] |
| 2169 | | Корота Євген Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1969, Кіровськ Луганська область. Останні 10 років проживав у с. Варівськ Іванківський район Київська область. Сержант, водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У вересні 2014 року добровольцем прийшов до військкомату, щоб захищати рідну землю. За тиждень до загибелі Євгена поранило осколком від міни, але він залишився на передовій. Залишилися дружина та син. | 9 лютого 2015 | Дві машини бригади, які виїхали з Дебальцевого за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села Логвинове на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Євген був за кермом ЗІЛу, з того часу зв'язок із ним втрачено. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 3 березня 2015 року воїна поховали в с. Гатне Києво-Святошинського району.[124] |
| 2170 | | Білак Василь В'ячеславович | 17 вересня 1993, Дротинці Виноградівський район Закарпатська область. Старший лейтенант, командир артилерійської батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Обрав професію військового та після навчання служив у ЗСУ. Залишилися батьки. | 9 лютого 2015 | Військовослужбовці їхали на вантажівці з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве та потрапили під обстріл. Згодом вантажівку було знайдено, а про військових відомостей не було. Наприкінці лютого тіло військовослужбовця знайшли серед загиблих, вивезених до Дніпропетровська. 3 березня Василя поховали у рідному селі.[125] |
| 2171 | | Совлич Роман Йосипович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 листопада 1993, Фанчиково Виноградівський район Закарпатська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 9 лютого 2015 | Військовослужбовці їхали на вантажівці «ЗИЛ» з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве та потрапили під обстріл. Згодом вантажівку було знайдено, а про військових відомостей не було. На початку березня тіло воїна було ідентифікуване серед загиблих. 5 березня Романа поховали на кладовищі у Фанчикові.[126] |
| 2172 | | Гуртов Олексій Анатолійович | 9 жовтня 1977, Балаклія Харківська область. Проживав у м. Мукачеве Закарпатська область. Майор, командир зенітно-ракетної батареї ракетно-артилерійського дивізіону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Батько, Анатолій Гуртов, був вертолітником, загинув у 1988 році в Афганістані. Закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ та артилерії. Залишилися мати, дружина та двоє дітей. | 9 лютого 2015 | Військовослужбовці їхали з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве та потрапили під обстріл поблизу Логвинове. Тіла загиблих наприкінці лютого були передані українській стороні[127][128]. |
| 2173 | | Чорнобай Роман Богданович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 грудня 1981, Броди Львівська область. Сержант, водій ракетно-артилерійського дивізіону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Строкову службу проходив у Мукачевому, та й залишився за контрактом. Шість місяців перебував у зоні бойових дій, після півторамісячної відпустки знову повернувся на схід. Залишилася дружина та 5-річний син. | 9 лютого 2015 | Військовослужбовці їхали з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве та потрапили під обстріл поблизу Логвинове. Тіла загиблих наприкінці лютого були передані українській стороні. Поховали воїна 3 березня у селі Пониква Бродівського району, звідки родом його батьки.[127][129] |
| 2174 |  | Музика Артур Сергійович | 13 травня 1978, Ульяновка Кіровоградська область. Підполковник відділу організації зв'язку головного управління Генерального штабу ЗСУ. Родина Артура тривалий час жила в Грузії, там він навчався у школі. По закінченню школи вирішив стати військовим, здобув освіту в Полтавському військовому інституті. У званні лейтенанта розпочав службу в гарнізонах Одеської, Дніпропетровської, Харківської областей. Залишилися батьки, сестри, дружина та 7-річний син. | 9 лютого 2015 | Військовослужбовці їхали з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве та потрапили під обстріл поблизу Логвинове. Була інформація, що в машині загинули двоє військових, а Артура було поранено. Перебував у списках зниклих безвісти. 4 березня в Кіровоградській ОДА підтвердили смерть підполковника. 5 березня воїна провели в останню путь у рідній Ульянівці.[130] |
| 2175 | | Циганок Сергій Анатолійович | 30 грудня 1974, Круті Горби Таращанський район Київська область. Полковник 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ, в/ч А0168. Брав участь у бойових діях на сході з жовтня 2014 року. Залишилася мати, брат, сестри, дружина та двоє синів, 10 і 14 років. | 9 лютого 2015 | Військові везли до міста Дебальцеве фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу Логвинове автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Тіло полковника вдалося забрати у терористів майже через місяць. 9 березня Сергія поховали в рідній землі.[131] Прим. Рідні дізнались про загибель Сергія з відео, що виклали терористи на своїх сайтах, де вони показали документи полковника Циганка, та документи ще одного полковника - Ігора Павлова. |
| 2176 | | Василенко Святослав Вікторович | 26 квітня 1982, Донецьк. Проживав у м. Київ. Майор, заступник начальника вузла з виховної роботи 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ, в/ч А0168. 2004 року закінчив Полтавський військовий інститут зв'язку. Служив у 330 ЦВФПЗ на посадах від командира взводу до заступника начальника (з 2012 року). Залишилися син і донька. | 9 лютого 2015 | Військові везли до міста Дебальцеве фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу Логвинове автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Довгий час був у списках зниклих. За даними Книги пам'яті, упізнаний серед загиблих, похований у Києві.[132] |
| 2177 | | Макаренко Антон Миколайович | 17 травня 1990, Калита Броварський район Київська область. Молодший сержант, командир відділення 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ, в/ч А0168. | 9 лютого 2015 | Військові везли до міста Дебальцеве фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу Логвинове автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Довгий час був у списках зниклих. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.[133] |
| 2178 |  | Павлов Ігор Миколайович | 28 травня 1968, Мензелінськ Свердловська область РРФСР. Проживав у м. Київ (район Дарниця). Полковник, фахівець у сфері зв'язку. Кандидат технічних наук, доцент, начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Рано втративши батьків, виховувався у будинку малюка та в школах-інтернатах. З 17 років почав працювати на Богословському алюмінієвому заводі у м. Краснотурьїнськ (РРФСР). Військову освіту отримав у Київському вищому зенітному ракетному училищі та залишився в Україні. 1993 року прийняв присягу на вірність Українському Народові, проходив службу на посаді курсового офіцера та начальника курсу факультету спеціального зв'язку Київського військового інституту управління та зв'язку. У 1999-2001 роках – слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня Національної академії оборони України. З 2001 року викладав на кафедрі тактико-спеціальної підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Після закінчення ад'юнктури був призначений на посаду заступника начальника кафедри, з 2008 року - начальник кафедри. Захистив дисертацію, автор наукових праць. Залишилась донька. | 9 лютого 2015 | На трасі поблизу Логвинове автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Похований у Києві.[134] Прим. Разом із полковником Павловим в УАЗі були підполковник А. Музика, полковник С. Циганок, майор С. Василенко, молодший сержант А. Макаренко. |
| 2179 | | Недоводієв Микита Олександрович | 9 березня 1981, Київ. Підполковник (посмертно), начальник бронетанкової служби 101-ї окремої бригади охорони ГШ, в/ч А0139 (Київ). Залишилися батьки, сестра та дружина. | 9 лютого 2015 | О 8-й годині виїхав на КАМАЗі з міста Дебальцеве до Харкова. До місця призначення не доїхав. У червні ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, офіцер загинув від вибухової травми в районі с. Логвинове. 21 червня з воїном попрощалися на території 101-ї бригади. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі міста Києва.[135] Прим. Разом з майором Недоводієвим зник безвісти солдат Вадим Федорченко[136] |
| 2180 | | Федорченко Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 грудня 1994, 20 років, Павлівка (Близнюківський район) Харківська область. Старший солдат, водій 101-ї окремої бригади охорони ГШ, в/ч А0139 (Київ). 2012 вступив до Лозівського ліцею, спеціальність «рихтувальник кузовів та електрозварювальник». Того ж року був зарахований на заочне відділення Лозівського автодорожнього коледжу, факультет «Ремонт двигунів». 14.10.2013 був призваний на строкову службу. 03.08.2014 підписав контракт. Проходив службу у Краматорську, з 02.12.2014 — в Дебальцевому. Залишились батьки. | 9 лютого 2015 | Загинув від вибухової травми внаслідок обстрілу в районі с. Логвинове. О 8:00 разом з майором Недоводієвим виїхав на КАМАЗі з м. Дебальцеве до Харкова, за шинами для БМП. До місця призначення не доїхав. 13.03.2015 тіло загиблого було вивезено з району Дебальцевого та поховане на Краснопільському кладовищі м. Дніпро як тимчасово невстановлений захисник України. У липні 2019 ідентифікований за експертизою ДНК. 14.09.2019 перепохований у Павлівці[137] |
| 2181 |  |  Гейнц Кирило Іванович(Позивний «Німець») | 12 квітня 1986, Росія. Російський доброволець Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія». Етнічний німець. Був талановитим електриком. Вступив до лав батальйону у вересні 2014 року, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. | 10 лютого 2015 | Загинув у бою за Павлопіль на півдні Донецької області від кульового поранення. Бійці батальйону виконували функції розвідки в даному районі, тому вранці саме «Німець» заводив першу розвідгрупу Нацгвардії до міста. Сили АТО розбили російсько-терористичні угрупування навколо Маріуполя та встановили контроль над кількома населеними пунктами.[138] Після прощання в Маріуполі та у Києві воїна поховали на Софіївсько-Борщагівському кладовищі.[139] |
| 2182 | | Гаспарян Ігіт Сагателович (Позивний «Армані») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 березня 1986, Бобринець Кіровоградська область. Старший матрос, боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Етнічний вірменин, друзі звали його Ігорем. Займався спортом, брав активну участь у художній самодіяльності. Із квітня 2014 року долучився до 17-го батальйону. | 10 лютого 2015 | Загинув на блокпості поблизу міста Горлівка (Донецька область) під час атаки російських збройних формувань. У бою Ігіт відстрілювався, захищаючи блокпост, і був смертельно поранений пострілом із гранатомета.[140][141] |
| 2183 | | Харті Вадим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 лютого 1987, Ульяновка Кіровоградська область. Сержант, боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Залишилася мати, дружина та двоє маленьких синів, 4 і 5 років. | 10 лютого 2015 | Загинув у бою на блокпості поблизу селища Майорськ під містом Горлівка (Донецька область). Під час атаки на блокпост Вадим знищив командира диверсійно-розвідувальної групи противника.[140][142] |
| 2184 |  | Терновий Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 травня 1969, Чернігів. Полковник міліції, начальник відділу внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці Департаменту внутрішньої безпеки МВС України. Працював у Державній податковій службі України та в міліції. 18 травня 2012 року був призначений заступником начальника відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області. 28 серпня 2014 року був призначений начальником відділу внутрішньої безпеки на Південно-Західній залізниці ДВБ МВС України. Захоплювався рибальством. Залишилася дружина та донька. | 10 лютого 2015 | О 15:00 поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область) група офіцерів МВС, які їхали на двох автомобілях, підірвалася на фугасі та потрапила у засідку. Від вибуху Дмитро загинув, інші офіцери отримали поранення, але прийняли бій та кілька годин тримали оборону, очікуючи на підмогу. В результаті військової спецоперації їх вдалося врятувати. Тіло полковника 21 лютого сепаратисти передали українській стороні. Поховали Дмитра 26 лютого у Чернігові.[143] |
| 2185 | | Юханов Євген Георгійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 жовтня 1976, Донецьк. Полковник міліції, начальник міського відділу міліції в місті Дебальцеве УМВС України в Донецькій області. Почав службу в міліції у 1997 році на посаді міліціонера - водія полку ППСМ Донецького МУ. З 1999 працював на різних посадах від дільничного інспектора Будьоннівського райвідділу до начальника управління громадської безпеки ГУМВС України в Донецькій області. В листопаді 2014 року був відправлений на відповідальну ділянку - в Дебальцеве. Особисто займався питаннями гуманітарної допомоги та евакуації мешканців, вивезенням дітей з Дебальцевого до безпечного Дніпропетровська. Залишились дружина та двоє маленьких дітей. | 10 лютого 2015 | Диверсійно-розвідувальна група російських бойовиків здійснила спробу захоплення міськвідділу міліції міста Дебальцеве. Співробітники відділу та бійці батальйону «Артемівськ» відбили атаку, Євген загинув у бою з диверсантами. Похований у селищі Мангуш під Маріуполем.[144] |
| 2186 | | Жембровський Денис Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 листопада 1981, Вінниця. Майор міліції, старший інспектор з особливих доручень відділу дільничних інспекторів УМВС України у Вінницькій області. В зоні АТО перебував у складі зведеного загону вінницької міліції. У 2002 році закінчив Одеський юридичний інститут. Починав працювати дільничним інспектором у м. Вінниця, згодом на різних посадах міліції громадської безпеки. У травні 2014 року у числі перших міліціонерів вирушив на схід захищати Україну, ніс службу на блокпостах поблизу захопленого бойовиками Слов'янська. У друге своє відрядження до зони АТО поїхав у січні. Одружений. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Денис загинув внаслідок прямого влучання снаряду на територію дислокації зведеного загону вінницької міліції. Ще двоє вінницьких міліціонерів отримали поранення.[145][146] |
| 2187 |  | Бушнін Євген Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 липня 1976, Чернігів. Солдат, розвідник 8-го окремого полку спеціального призначення (Хмельницький). Вищу освіту здобув на історичному факультеті Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка. Захоплювався археологією, був учасником рок-групи «Кущі». Влітку 2014 року добровольцем пішов на фронт. Залишилися дружина та донька. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення, серед цивільного населення 7 загиблих, 35 поранених, в тому числі 8 дітей. Поховали загиблого на кладовищі Яцево в Чернігові.[145][147] |
| 2188 |  | Глубоков Володимир Петрович | 23 липня 1978, проживав у м. Хмельницький. Майор, військовослужбовець окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів (Хмельницький). Закінчив авіаційне училище, у Збройних Силах України служив з 1995 року. Залишилась мати на Житомирщині, дружина та 7-річна донька. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення. Поховали Володимира у с. Вишевичі на Житомирщині, звідки родом його батьки.[106][145][148] |
| 2189 | | Шмерецький Сергій Васильович (Позивний «Змій») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 лютого 1984, Старокостянтинів Хмельницька область. Сержант, старший механік-водій окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів (Хмельницький). Після строкової служби в армії залишився на контрактній службі. В зоні АТО перебував з липня 2014 року. Залишилась мати, вітчим, сестра, дружина та 13-річна донька. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення.[145][148][149] |
| 2190 |  | Дев'яткін Віктор Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 травня 1988, Шовкове (Бердянськ) Запорізька область. Солдат 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. У 2006 році закінчив Бердянський машинобудівний професійний ліцей (колишнє училище №19), служив строкову армійську службу. З 2010 працював під Києвом в ЖЕКу слюсарем-покрівельником. Пішов добровольцем захищати Батьківщину, 7 серпня 2014 року був направлений до 169-го навчального центру у Десні на навчання, потім зарахований до вертолітної 11-ї бригади. Залишились батьки та дві сестри. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення.[145][150] |
| 2191 |  | Ілляшук Михайло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 липня 1979, Свійчів Володимир-Волинський район Волинська область. Старший сержант 1-ї радіотехнічної бригади. Служив за контрактом. Залишилися батьки, дружина та син п'ятикласник. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор.[145][151] |
| 2192 |  | Довганюк Володимир Леонідович | 17 січня 1967, Бердянськ Запорізька область. Проживав у м. Київ. Полковник ГУР МО. Закінчив Краснодарське вище військове училище, проходив військову службу на офіцерських посадах в Семипалатинську в Казахстані, в Броварах і Києві. Брав участь у миротворчих місіях ООН в Югославії, Ліберії, Сьєрра-Леоне. Мав відзнаки та нагороди Міноборони. Влітку 2014 року поновився на військовій службі. Залишилася дружина. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Похований у Києві.[145][152] |
| 2193 | | Шевченко Ігор Станіславович | 4 серпня 1981, Київ. Полковник (посмертно) ГУР МО. | 10 лютого 2015 | Близько 12:30 російські збройні формування з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто Краматорськ (Донецька область) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення, серед цивільного населення 7 загиблих, 35 поранених, в тому числі 8 дітей. Похований у Києві на Лісовому військовому кладовищі.[145][153] |
| 2194 | | Хаустович Сергій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 квітня 1980, Куйбишев РРФСР. Зі шкільних років проживав у м. Радомишль Житомирська область. Старший солдат, водій-електрик 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Виріс у сім'ї військового. Став, як і батько, військовослужбовцем. Залишилася дружина та дві доньки. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у Радомишлі.[154][155] Прим.За повідомленням Житомирської ОДА, загинув під Краматорськом.[106] |
| 2195 |  | Порозінський Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 вересня 1985, Небіж Володарськ-Волинський район Житомирська область. Старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив гірничо-екологічний факультет Житомирського державного технологічного університету. Проходив службу за контрактом у територіальному управлінні прикордонної служби у званні старшини. Був призваний до 95-ї аеромобільної бригади. Залишилася дружина та маленька дитина. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.[154][156][157] |
| 2196 | | Рудницький Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 лютого 1995, Чуднів Житомирська область. Солдат, навідник 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Після закінчення школи у квітні 2013 року пішов на військову службу за контрактом. Восени 2014 року 19-річний воїн був поранений, але після лікування повернувся на передову. Залишилися мати і сестра. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.[154][156][158] |
| 2197 | | Назарчук Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 березня 1982, Радомишль Житомирська область. Сержант, сержант з маттехзабезпечення 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Залишилися дружина та дві доньки 8 та 11 років. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.[154][156] |
| 2198 | | Ущапівський Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 жовтня 1993, Васьковичі Коростенський район Житомирська область. Солдат, оператор 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Козятинське вище професійно-технічного училище залізничного транспорту. У 2012 році розпочав військову службу за контрактом. В зоні АТО перебував з травня 2014 року. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.[154][156] |
| 2199 | | Саєнко Олександр Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 квітня 1991, Білогородка (Києво-Святошинський район) Київська область. Солдат 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Був єдиною дитиною у сім'ї. Залишилися батьки. | 10 лютого 2015 | Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.[159] |
| 2200 | | Місків Артур Валерійович | 23 квітня 1983, Березнуватівка Солонянський район Дніпропетровська область. Старший лейтенант, заступник командира роти з технічної частини та озброєння 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40-й БТО «Кривбас»). 2006 року закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет (агрономія), 2008 року — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (державне управління). Працював в Дніпропетровській ОДА, потім у групі компаній «Кернел» агрономом, заступником керівника з виробництва. До останнього приховував від батьків, що перебуває на передовій. Не одружений, залишилися батьки та брат. | 10 лютого 2015 | Загинув під час обстрілу взводного опорного пункту під Дебальцевим. Довгий час вивезти тіло загиблого не вдавалося через постійні обстріли. 14 березня в рідному селі Артура провели в останню путь[160]. |
| 2201 | | Мельник Валерій Павлович | 23 березня 1970, Сутиски Тиврівський район Вінницька область. Старшина, сапер 9 роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Ніс службу на блокпостах на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом. Залишилася дружина та прийомний син, який служить в Нацгвардії в зоні АТО. | 10 лютого 2015 | Під час несення служби на блокпостах без належного лікування у Валерія розвинулись хвороби, 4 грудня був госпіталізований, спочатку у Новоград-Волинський, а потім у Київський військовий шпиталь з діагнозом двостороння пневмонія та рак шлунку. Помер у Києві після тривалого лікування. Поховали захисника 13 лютого у рідному селищі.[86][161] |
| 2202 | | Грушко Роман Миколайович (Позивний «Лісник») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 травня 1985, Липовець Вінницька область. Старший солдат, оператор-навідник БМП розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Навчався за спеціальністю «Лісове господарство». Працював лісівником, був керівником підрозділу з лісових насаджень на залізниці станції «Погребище». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, молодший брат, дружина та донька 2012 р.н. Батько Романа, Микола Терентійович Грушко – полковник запасу, громадський діяч, голова районної організації ветеранів війни, праці та ЗСУ, викладає у Липовецькій школі предмет «Захист Вітчизни». | 11 лютого 2015 | Загинув під час танкового обстрілу в районі Дебальцеве. 20 лютого воїна провели в останню путь, похований на міському кладовищі Липовця.[61][162] |
| 2203 | | Мельник Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 грудня 1982, Цибулівка (Тростянецький район) Вінницька область. Солдат 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Після закінчення школи служив у військовій частині ППО в Євпаторії. Працював механізатором, потім слюсарем, їздив разом з братом на заробітки у Київ, там працював на будівництві. Підробляв роботами по господарству у селі. Призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Залишилися батьки та троє братів. | 11 лютого 2015 | Загинув від осколкового поранення у голову під час обстрілу в районі Дзержинська поблизу міста Горлівка (Донецька область).[86][163] |
| 2204 | | Покрищенко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 березня 1990, Мартинівка (Новоархангельський район) Кіровоградська область. Солдат 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» (Біляївка, Кіровоградська область). Залишилися мати, дружина, 4-річна донька та 2-річний син. | 11 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве в результаті обстрілу базового табору з РСЗВ «Град». 7 березня луганські сепаратисти передали тіло Миколи українській стороні разом із 8 іншими загиблими.[164] |
| 2205 | | Коряк Дмитро Володимирович (Позивний «Брат») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 квітня 1989, Миргород, Полтавська область. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником Революції Гідності з перших її днів, входив до Свободівської сотні Самооборони Майдану у Жовтневому палаці. Потім організовував Самооборону на Полтавщині.[165] В серпні 2014 року приєднався до батальйону «Азов». За кілька днів до останнього бою Дмитра документалісти проєкту «Вавилон'13» записали з ним інтерв'ю. | 11 лютого 2015 | Загинув від осколкових поранень вночі під час штурму ворожого блокпоста поблизу села Саханка (Новоазовський район Донецька область) — поруч з бійцем розірвалася міна.[166][167] |
| 2206 | | Коваль Олег Миколайович | 30 січня 1972, Лисянка Черкаська область. Проживав у місті Чоп Закарпатська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Вступив до вищого військово-будівельного училища в Нижньому Новгороді. В серпні 1992 року був переведений у Сімферопольське вище військово-будівельне училище, яке закінчив у 1994 році. З липня 1994 по грудень 2002 року проходив військову службу у в/ч А0474 м. Чоп на посаді заступника командира роти з виховної роботи. З 2004 до 2010 року працював начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чопської міської ради та заступником Головного архітектора. З 2010 року — начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородського району. Призваний за мобілізацією у липні 2014 року. Залишилася дружина, двоє дітей та онук. | 11 лютого 2015 | Загинув у районі міста Дебальцеве під час обстрілу з РСЗВ «Град» та мінометів базового табору бригади.[168] |
| 2207 | | | Військовослужбовцi 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 11 лютого 2015 | За неофіційною інформацією з посиланням на бійців 128-ї бригади, у середу, 11 лютого, станом на 20:00 2 вантажівки з пораненими бійцями 128-ї бригади змогли прорвати кільце з Дебальцева через село Логвинове. Одній з вантажівок вдалося дістатися до Артемвіська, а в іншу влучив снаряд терористів. У результаті загинуло 13 бійців (11 поранених і 2 супроводжуючих) 128-ї бригади.[169]
Офіційно цю інформацію підтвердив заступник командира 128-ї гірсько-піхотної бригади Бондар Євген Петрович.[170] |
| 2208 | | Шелупець Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 лютого 1989, Ріпки Чернігівська область. Старший солдат, водій-електрик 2-го зведеного польового гвардійського вузла зв'язку Генерального штабу Збройних Сил України. Навчався у Чернігівському будівельному ліцеї. Призваний на контрактну військову службу 20 жовтня 2008 року до полку зв'язку у Чернігові, в/ч А0870. Після розформування частини продовжив військову службу у селищі Семиполки (Броварський район Київська область). | 11 лютого 2015 | У районі міста Дебальцеве Донецької області внаслідок обстрілу бойових позицій артилерією ворога був тяжко поранений. Від отриманих ран помер по дорозі до лікарні міста Артемівська Донецької області.[171] |
| 2209 | | Зозуля Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 серпня 1976, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій мотопіхотного відділення 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Закінчив Криворізький автотранспортний технікум, де отримав спеціальність технік-електромеханік, водій. У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу водієм у Києві. Мобілізований 15 травня 2014 року. За заслуги у боях зі звільнення Іловайська 16 серпня 2014 був нагороджений знаком «Мужність, честь, закон». | 11 лютого 2015 | Загинув під Дебальцеве. Був поранений у плече, та під час медичної евакуації машина потрапила під обстріл і Максим отримав поранення у голову. Тіло було передано луганськими сепаратистами волонтерам 7 березня. Похований 25 квітня на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[172] |
| 2210 |  | Шельмук Анатолій Володимирович | 11 січня 1975, Середи Ємільчинський район Житомирська область. Прапорщик 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). У 1992 році його призвали на строкову службу, яку проходив в м. Хуст Закарпатської області. Служив в десантних військах. Після строкової служби в армії з 1994-1997 роки працював міліціонером в м. Києві. Згодом він перевівся служити в Ємільчинську військову частину – прапорщиком. Після розформування частини у 2000 році його переводять служити в частину А-3814 м. Новоград-Волинського. У 2002-2003 роках був миротворцем в Лівані. Після перебування в Лівані продовжував службу в тій самій частині. У 2014 році був відряджений в Херсонську область на кордон з Кримом. Залишилася дружина, син і донька. | 11 лютого 2015 | 29 січня 2015 року отримав травму, після чого його відправили до лікарні в м. Чаплинку Херсонської області, а згодом перевели у військовий шпиталь міста Одеса. 11 лютого 2015 року від отриманих травм помер.[173] |
| 2211 | | Штильов Сергій Степанович | 23 серпня 1986, Калита Броварський район Київська область. Солдат, підсобний робітник 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). 2004 року закінчив Київський професійний ліцей «АВІАНТ» за фахом «слюсар з ремонту автомобілів». Строкову службу проходив у військовій розвідці в складі 72 ОМБр. Працював за наймом. Мобілізований 22 серпня 2014 року. Учасник АТО. Залишилися мати і старший брат. | 11 лютого 2015 | Виїхав із зони АТО на ротацію, помер у розташуванні військової частини. Похований в смт Калита.[174] |
| 2212 |  | Гранда Руслан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 листопада 1971, Львів. Проживав у c. Крива Балка (Миколаївський район) Миколаївська область. Старшина, командир мінометного розрахунку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Мобілізований у серпні 2014 року як доброволець. Залишилася донька і брат. | 11 лютого 2015 | 4 лютого на блок-посту поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) отримав осколкові поранення під час обстрілу. Помер у Дніпропетровському шпиталі. Похований у селі Крива Балка.[175] |
| 2213 | | Трепко Владислав Віталійович | 6 червня 1986, Чернівці. Лейтенант медичної служби, лікар-хірург 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Виріс в сім'ї вчителів. Навчався у Буковинському медичному університеті. На час АТО закінчував інтернатуру хірургічного відділення Чернівецької обласної лікарні, звідки в березні 2014 року добровольцем поїхав на схід. В зоні АТО пробув 200 днів, оперував поранених. Під час короткої відпустки до дому провів зустріч зі школярами, навчав їх надавати першу медичну допомогу. Перед поверненням на схід Владислав поспілкувався з буковинськими журналістами (відео «Чернівецький Промінь»). Залишилися батьки. | 12 лютого 2015 | Загинув у ніч на 12 лютого під час артилерійського обстрілу в районі Дебальцеве, коли намагався вивезти поранених. 16 лютого сотні мешканців Чернівців прийшли провести бійця в останню путь.[61][176] |
| 2214 | | Бойко Олександр В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 січня 1977, Клевань Рівненська область. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї 93-ї окремої механізованої бригади. Працював у селі Зоря на тепличному комплексі, був електриком і спеціалістом з контрольно-вимірювальних приладів. Захоплювався квітникарством і фотографуванням. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися дружина, син та донька. | 12 лютого 2015 | Загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу бойовиками поблизу села Водяне (Ясинуватський район) під Донецьком.[177] |
| 2215 | | Мельничук Роман Вікторович (Позивний «Санта») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 серпня 1990, Вінниця. Солдат резерву, сапер інженерно-саперного взводу батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. Коли Роману виповнилося два роки, помер його батько. Строкову службу служив на флоті, на корветі «Вінниця». Добровольцем пішов на захист Батьківщини, з осені 2014 року перебував у зоні АТО. Залишилися мати, старша сестра і бабуся. | 12 лютого 2015 | Бійці батальйону зайшли в село Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область) для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. В бою загинули троє бійців (позивні «Вован», «Впевнений», «Санта») та 6 отримали поранення. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК. Поховали Романа на кладовищі села Пирогово, поруч з обласним центром.[178][179] 21 лютого російські бойовики знайшли обгорілі тіла трьох загиблих бійців «Донбасу» та передали їх українській стороні, а також тіла 5 медиків, які загинули 9 лютого в тому ж районі та військових ЗСУ.[109] |
| 2216 | | Камінський Андрій Ігорович (Позивний «Впевнений») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 червня 1987, Харків. Мешкав у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. Отримав військову освіту, але військовим не став. У квітні 2014 року Андрій долучився до руху «Правий сектор», потім пішов у батальйон «Донбас». Брав участь у боях, пройшов школу сержантів. За тиждень мав повернутись у відпустку та одружитись. Батько Андрія теж захищає Батьківщину в зоні АТО. | 12 лютого 2015 | Бійці батальйону зайшли в село Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область) для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Андрій підбив ворожий БТР, і тут його напарник отримав поранення. Коли Андрій поповз до нього, щоб допомогти, противник відкрив вогонь з танків, добиваючи поранених. Від обстрілу загорілася вантажівка. Тіло Андрія сильно обгоріло. Його вивезли 21 лютого.[109][178][180] |
| 2217 | | Самоленко Володимир Іванович (Позивний «Вован») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 грудня 1968, Київ. Солдат, стрілець 1 взводу роти охорони батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. У 1990-х роках служив за контрактом в бригаді охорони диппредставництв у Києві. По тому здобув професію системного адміністратора. Залишились мати і донька. | 12 лютого 2015 | Бійці батальйону зайшли в село Логвинове, що на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область) для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. В бою загинули троє бійців батальйону.[178][181] 21 лютого російські бойовики знайшли обгорілі тіла трьох загиблих воїнів «Донбасу» та передали їх українській стороні.[109] Ідентифікований за ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі. 6 липня 2017 року з Володимиром прощались на Майдані Незалежності у Києві, перепоховання на київському кладовищі[182] |
| 2218 | | Поліщук Анатолій Олександрович (Позивний «Кемел») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 серпня 1974, Родниківка (Уманський район) Черкаська область. Сержант, боєць батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. Ще під час Євромайдану стояв на блок-посту, що був неподалік Маньківки, завертав автобуси із тітушками. Із квітня 2014 року подавав заявки у батальйон «Донбас», ходив у військкомат за повісткою, проте скрізь його «футболили» та просили чекати. В серпні його забрали в батальйон, проходив навчання, в зону АТО потрапив у січні. Одружений. | 12 лютого 2015 | Загинув у боях за контроль над селом Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область).[183][184] Прим. 19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів, «Кемела» і «Араба», і тіло одного військового ЗСУ.[185] |
| 2219 | | Панчук Володимир Феліксович (Позивний «Араб») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 січня 1978, Хмельницький. Сержант, снайпер батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. Доброволець ще на початку АТО вирушив на схід. Залишилися дружина та троє дітей, молодшій доньці три роки. | 12 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу у боях за контроль над селом Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область)[183][186]. 19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів, «Кемела» і «Араба», і тіло одного військового ЗСУ[185]. 24 лютого бійця провели в останню путь: панахида за загиблим відбулася в Свято-Покровському кафедральному соборі, прощання з Героєм — на майдані Незалежності[187]. Примітка: під час прощання з бійцем на хресті була дата смерті 11 лютого[188]. |
| 2220 | | Турков Ігор Леонідович (Позивний «Партизан») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 лютого 1966, Новополоцьк Вітебська область Білоруська РСР. Мешкав у м. Дніпро. Солдат, кулеметник батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. Строкову службу проходив у військово-будівельній частині Московського гарнізону. Згодом переїхав до Дніпропетровська. Працював електриком на підприємстві, останнім часом — водієм у Дніпропетровській обласній організації Товариства Червоного Хреста України. Керівник релігійної громади християн віри євангельської «Шлях додому», директор БФ «Воскресіння». Учасник Революції Гідності. Волонтер, збирав допомогу для воїнів АТО. Після розстрілу «зеленого коридору» з Іловайська, 31 серпня 2014 вступив на контракт до НГУ, пройшов підготовку у Навчальному центрі НГУ в м. Золочів і вирушив на Схід. Залишилися мати, двоє старших братів, дружина та троє дітей: дві доньки і неповнолітній син. | 12 лютого 2015 | Загинув під час боїв за контроль над селом Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область). Залишився прикривати з кулемету відхід товаришів, після бою повідомив телефоном, що поранений, і разом з іншими пораненими переховується у підвалі одного з будинків села. З того часу вважався зниклим безвісти, інформація, що Ігор у полоні, не підтвердилась. Упізнаний по фото загиблих, яких привезли до моргу Донецька. У липні 2017 волонтери гуманітарної місії «Евакуація-200» доставили останки до Дніпра, ідентифікований за ДНК. 7 жовтня 2017 перепоховання на Краснопільському цвинтарі[189]. |
| 2221 | | Браух Андрій Васильович (Позивний «Рижий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 квітня 1991, Херсон. Солдат, водій БМП 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний 24 березня 2014 року. Був єдиним сином у батьків. | 12 лютого 2015 | Отримав смертельне поранення у бою за контроль над селом Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область). З 12 лютого був у списку зниклих. 25 лютого з воїном попрощалися у Херсоні.[190] Прим. 19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів та тіло одного військового із 30-ї бригади.[185] |
| 2222 | | Сущук Микола Володимирович (Позивний «Вершниця») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 травня 1990, Вершниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, танкіст 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки та двоє маленьких дітей. | 12 лютого 2015 | Загинув у бою в районі села Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область). Танк підірвався на міні. Перед боєм Микола подзвонив батькові. Потім його батько відправився в район Дебальцеве, пішки та повзком пробирався до місця боїв, щоб відшукати сина. У червні 2015 року Миколу ідентифікували за експертизою ДНК серед загиблих. 23 червня поховали на Алеї Слави міського кладовища у Новоград-Волинському[191] |
| 2223 | | Шульга Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 серпня 1991, Веселий Поділ (Семенівський район) Полтавська область. Молодший сержант, танкіст 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). З перших днів окупації Криму стояв на кордоні Херсонської області. Із серпня 2014 року захищав Україну в зоні бойових дій. | 12 лютого 2015 | Загинув у боях в районі Дебальцеве, коли танк, в якому був Володимир, підірвався на фугасі. Знайдений серед загиблих за аналізом ДНК. Похований 30.06.2015 року на кладовищі села Тарасівка Семенівського району.[192] |
| 2224 | | Суслик Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 лютого 1980, Монастирчани Богородчанський район Івано-Франківська область. Старший прапорщик, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Призваний за мобілізацією 2 серпня 2014 року. Залишився малолітній син. | 12 лютого 2015 | Загинув близько 19:00 в районі міста Дебальцеве в результаті танкового обстрілу поблизу села Логвинове. Володимир загинув, надаючи допомогу пораненому товаришу. 20 лютого воїна поховали у рідному селі.[193] |
| 2225 | | Марквас Ігор Йосипович | 17 жовтня 1967, Новомиколаївка (Жовтневий район) Миколаївська область. Проживав у м. Снігурівка. Старший лейтенант, командир взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив Одеський національний політехнічний університет. Залишилась дружина та доросла донька. | 12 лютого 2015 | Загинув близько 19:00 в районі міста Дебальцеве в результаті танкового обстрілу поблизу села Логвинове та смт Луганське. Похований у Снігурівці.[194] |
| 2226 | | Комаров Олексій Миколайович | 23 вересня 1973, Пирятин Полтавська область. Капітан інтендантської служби 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Виріс в сім'ї військових і сам майже 25 років віддав службі в армії. Службу проходив у м. Новоград-Волинський Житомирської області, де жив з сім'єю - дружиною і сином. В зоні АТО перебував з травня 2014 року. | 12 лютого 2015 | Загинув в районі міста Дебальцеве під час масованого обстрілу позицій російськими бойовиками. Поховали Олексія у місті Глухів на Сумщині, де живуть його батьки.[61][195] |
| 2227 |  | Кравченко Олександр Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 жовтня 1979, Королівка (Макарівський район) Київська область. Молодший сержант 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). На фронт пішов добровольцем. | 12 лютого 2015 | Загинув у боях за Дебальцеве поблизу смт Луганське. Похований в с. Королівка.[196] |
| 2228 | | Лісовенко Дмитро Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 грудня 1982, Суми. Солдат, командир БМП 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Закінчив Сумський державний університет. Працював старшим майстром механічної дільниці в цеху №22 заводу ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе». На фронті був механіком-водієм, потім командиром БМП. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей. | 12 лютого 2015 | Загинув у результаті мінометного обстрілу поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) під Дебальцеве. 6 березня прощання з воїном та поховання на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища Сум.[197] |
| 2229 | | Шевченко Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 грудня 1973, Дніпропетровськ. Старшина 3 взводу 1-ї штурмової роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Указом від 4 лютого 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | 12 лютого 2015 | Зник безвісти після обстрілу поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) під Дебальцеве.[198] |
| 2230 | | Асмолов Андрій Вікторович (Позивний «Ендрю») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 вересня 1973, Нікополь Дніпропетровська область. Сержант, начальник автослужби 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). 13 років пропрацював в органах внутрішніх справ, розкривав кримінальні злочини, проводив поліграфічні тестування. Мобілізований з рядів добровольців 17 травня 2014 року. Залишились мама, брат, дружина, донька та син. | 12 лютого 2015 | Загинув у результаті мінометного обстрілу на блокпосту «Зірка» під Дебальцеве (за одними джерелами 17 лютого, за іншими 12 лютого). Перебував у списку зниклих безвісти. 5 березня тіло воїна вивезли до Дніпропетровська, 6 березня поховали у Нікополі.[199][200] |
| 2231 | | Постолакі Віталій Андрійович (Позивний «Апостол») | 20 лютого 1965, Ужгород Закарпатська область. Майор, командир розвідувального підрозділу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 1989 року закінчив факультет романо-германської філології Ужгородського національного університету, працював на митниці, згодом керував відділом внутрішньої політики спочатку в Ужгородській міськраді, а після помаранчевої революції — аналогічним управлінням Закарпатської ОДА. Громадський діяч, член Ради крайового товариства «Просвіта», голова ГО «Карпатська Батьківщина», обирався депутатом Закарпатської облради 5 скликання. Останні роки займався підприємництвом, тримав у новому районі Ужгорода невеличкий магазин будівельних та господарських матеріалів. Після окупації Криму російськими військами офіцер запасу пішов до військкомату, йому відмовили. Після третьої відмови написав звернення до міністра оборони та начальника Генштабу. Враховуючи послужний список, Віталію доручили очолювати розвідку 128-ї бригади. У серпні 2014 року потрапив на передову у Дебальцеве. Залишилися дві доньки.[201] Ужгородські кінематографісти відзняли документальну стрічку, яка розповідає про життєвий шлях майора-розвідника «Мовчать слова коли говорять кулі». | 12 лютого 2015 | Загинув у бою близько 14:00 на спостережному пункті базового табору 128 бригади в місті Дебальцеве. Разом з Віталієм в бою полягли ще 7 захисників.[202] Як розповіли військові, під час евакуації тіл загиблих з міста Дебальцеве в автомобіль «Урал» влучив снаряд поблизу села Новогригорівка (Артемівський район). У вантажівці були тіла 12 військових, в тому числі і майора Віталія Постолакі. Після довгих пошуків його літаком доправили до Ужгорода. 12 березня героя-добровольця провели в останню путь.[203] |
| 2232 | | Бондар Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 листопада 1973, Одеська область. Проживав із сім'єю у м. Київ. Старшина роти матеріального забезпечення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією 5 серпня 2014 року. В зоні АТО займався доставкою паливно-мастильних матеріалів. Залишилася дружина та двоє дітей. | 12 лютого 2015 | Загинув у боях за Дебальцеве від осколкового поранення у серце. Військові розповіли, що 12 загиблих відправили «Камазом» на Артемівськ (Донецька область), але машина не доїхала. У березні тіло воїна було упізнано в Дніпропетровському морзі. 7 березня Василя поховали на Житомирщині у селі Барвінки, на батьківщині його дружини.[204] |
| 2233 ... 2234 |
| | Військовослужбовці 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 12 лютого 2015 | Близько 14:00 у бою на спостережному пункті базового табору 128 бригади в місті Дебальцеве загинули 8 захисників.[202] |
| 2235 | | Кость Ярослав Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 червня 1974, Лавки Мукачівський район Закарпатська область. Солдат, майстер групи регламенту та ремонту ремонтної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією влітку 2014 року. Залишилося 2 дітей, 14-річна донька та 7-річний син. Брат Ярослава воює в тому ж підрозділі. | 13 лютого 2015 | Загинув під Дебальцеве. Зв'язок з Ярославом обірвався 13 лютого після обстрілу. 7 березня захисника поховали у селі Лавки.[205] |
| 2236 |  | Діхтяр Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 листопада 1963, 51 рік, Воскресенка (Великоновосілківський район) Донецька область. Проживав у с. Октябрське. Прапорщик, старшина роти 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» (Дніпропетровськ). 1983 року закінчив Красноармійський педагогічний коледж, сім років перебував на військовій службі. Навчався у Донецькому юридичному інституті МВС України. 1990 року переїхав у селище Октябрське та розпочав роботу в органах внутрішніх справ, від дільничного інспектора до старшого слідчого. З 2008 року працював юрисконсультом. Полковник Українського реєстрового козацтва з 2011 року. Був членом виконкому, головою адміністративної комісії Октябрської сільради. На фронт пішов добровольцем у серпні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє дітей та онук. | 13 лютого 2015 | Загинув в районі міста Попасна (Луганська область), керуючи відводом особового складу в укриття під час обстрілу. Похований в с. Воскресенка.[206] |
| 2237 |  | Якубик Ростислав Зенонович (Позивний «Кубик») | 1979, Ішків Козівський район Тернопільська область. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Під час Революції Гідності був командиром тернопільської «12-ї сотні» Самооборони Майдану. | 13 лютого 2015 | За інформацією Романа Кузя, військовослужбовця «Айдару», Ростислав помер від зупинки серця під час артилерійського обстрілу міста Щастя під Луганськом[207]. 15 лютого з воїном попрощалися в Києві на Майдані Незалежності.[208] |
| 2238 | | Митрога Ігор Федорович | 11 червня 1970, Василівка Запорізька область. Стрілець Національної гвардії України, в/ч В3011 (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією. Дві ротації був у зоні АТО, під Луганськом та під Маріуполем. | 13 лютого 2015 | Помер у міській лікарні Кривого Рогу, 13 лютого, після 9 днів перебування у комі. Під час конфлікту в кафе у Ігоря стався крововилив у мозок в результаті травми.[209] |
| 2239 | | Єлефтеріаді Валерій Степанович (Позивний «Грек») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 вересня 1969, Суханове Бериславський район Херсонська область. Старшина 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Воював в Афганістані та Чечні. У квітні 2014 року пішов добровольцем на фронт захищати рідну землю. | 13 лютого 2015 | Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) Донецької області в районі Дебальцеве.[210][211] |
| 2240 | | Орловський Петро Орестович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 березня 1989, Муроване (Пустомитівський район) Львівська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). На фронт пішов добровольцем, майже два місяці боронив Вітчизну в зоні АТО. | 13 лютого 2015 | Загинув від смертельного осколкового поранення у бою під Дебальцеве Донецької області.[212] |
| 2241 | | Рясков Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 листопада 1985, Зіньків Полтавська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). У 2004-2005 роках проходив строкову військову службу в Гайсині Вінницької області і в Полтаві. 2005 року вступив до Харківського інституту радіоелектроніки, одночасно працював охоронником у Зіньківському відділенні АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Мобілізований 22 серпня 2014 року. | 13 лютого 2015 | Загинув у бою під Дебальцеве Донецької області. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 30 липня 2015 року воїна перепоховали у рідному Зінькові.[213] |
| 2242 | | Іволга Сергій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 грудня 1969, Придніпровське (Нікопольський район) Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Працював покрівельником на Нікопольському феросплавному заводі. Залишилися дружина та син 1992 р.н. | 13 лютого 2015 | Загинув у бою під Дебальцеве Донецької області. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 липня 2015 року з воїном попрощалися у Придніпровському та перепоховали на центральному кладовищі Нікополя.[214] |
| 2243 | | Голік Руслан Валерійович | 24 червня 1977, Благодатне (Скадовський район) (колишнє Радгоспне) Херсонська область. Сержант 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади (раніше 40 БТО «Кривбас»), Кривий Ріг. | 13 лютого 2015 | Зник безвісти у передмісті Дебальцеве (насип у кінці вулиці Серго) на блок-посту. Там було підбито БМП, в якому перевозили поранених, серед яких був Руслан. За даними Книги пам'яті, Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим.[215] |
| 2244 | | Павлюк Олег В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 липня 1989, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Старший солдат, оператор-навідник БМП 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади (раніше 40 БТО «Кривбас»), Кривий Ріг. До ЗС України був призваний під час перших хвиль мобілізації в 2014 році. | 13 лютого 2015 | Зник безвісти разом з Русланом Голіком у передмісті Дебальцеве (насип у кінці вулиці Серго) на блок-посту, де було підбито БМП, в якому перевозили поранених. Навесні 2017 року, за показами свідків, суд визнав його загиблим. Був ідентифікований за ДНК серед загиблих після того, коли попіл, що залишився від військовослужбовця, був знайдений в остові БМП на заводі з перероблення кольорових металів. Перепохований 23.11.2017 у Кам'янському, на Алеї Слави військового кладовища Соцміста.[216] |
| 2245 | | Сич Тарас Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 березня 1966, Вінниця. Солдат, кухар 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Працював будівельником, у вільний час безкоштовно ремонтував монастир. Активний учасник Революції Гідності. В батальйон пішов з Майдану, там він також годував людей. Коли формували «Київську Русь» із добровольців з Майдану, Тарас їздив у військкомат брати направлення на перекваліфікацію, бо був прикордонником за спеціальністю. Знайомі розповіли, що Тарас був пацифістом, на фронті куховарив, допомагав пораненим, зброю до рук не брав. Залишилася доросла донька. | 13 лютого 2015 | Загинув під мінометним вогнем під Дебальцеве, коли снаряд розніс кухарський намет. Тіло загубилось в Артемівську, пошуки вели силами волонтерів, у березні його відшукали у Дніпропетровську. 27 березня з Тарасом попрощаються у Вінниці.[217] |
| 2246 |  | Лехмінко Ігор Ігорович | 18 листопада 1973, Яворів Львівська область. Прапорщик міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. В батальйон прийшов добровольцем наприкінці 2014 року. Залишилися батьки, дружина та 13-річний син. | 13 лютого 2015 | Виїхав на танку на завдання з міста Дебальцеве разом із бійцями батальйону «Артемівськ». Зі слів танкістів, в танк потрапила міна, Ігор був вбитий, його тіло залишилося в районі «Хреста» під Дебальцеве. 28 березня воїна поховали на Новому кладовищі у Яворові.[218] |
| 2247 | | Домченко Владислав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 листопада 1977, Львів. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Служив у батальйоні з серпня 2014 року. | 13 лютого 2015 | Загинув під час виконання бойового завдання у м. Дебальцеве. Після артобстрілу вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих у липні 2015 року. Поховання 22 липня на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань №76.[219] |
| 2248 |  | Стрєлець Дмитро Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 березня 1979, Покров Дніпропетровська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Без батька залишилося двоє дітей. | 13 лютого 2015 | Загинув у бою під Дебальцеве. Як розповідали співслужбовці, підрозділ потрапив у засідку під час проведення розвідки, разом з Дмитром загинули ще двоє бійців БПСМОП «Артемівськ». 4 березня воїна поховали на центральній алеї міського кладовища Орджонікідзе.[220] |
| 2249 | | Лаговський Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 липня 1964, Житомир. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». У зону АТО пішов добровольцем. Залишилися дружина, двоє синів та новонароджена внучка. | 13 лютого 2015 | Загинув у бою під Дебальцеве. Підрозділ потрапив у засідку під час проведення розвідки. Зі слів очевидця, був застрелений в голову, тіло на БТРі вивезено з місця бою і разом з іншими загиблими перевозилося до Артемівська, по дорозі в машину влучила міна. Перебував у списку зниклих, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховали воїна-захисника 30 квітня у Житомирі на військовому кладовищі.[221] |
| 2250 | | Карпо Сергій Едуардович (Позивний «Мальок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 червня 1995, 19 років, Коровій Яр Краснолиманський район Донецька область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Триває експертиза ДНК. | 13 лютого 2015 | Зник після бою під Дебальцеве. Боєць був поранений, і його намагались вивезти на бронемашині, яка потрапила під обстріл. Перебуває у списку зниклих безвісти.[222] |
| 2251 | | Каморников Денис Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 грудня 1969, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир 3 танкового взводу 1 роти 1 танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 13 лютого 2015 | Загинув під Дебальцеве (Донецька область). Військовий не повернувся з дозору (на сайті пошуку вказано дату 17 лютого). У березні упізнаний серед загиблих.[223] |
| 2252 | | Мельник Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 квітня 1977, Чорниж Маневицький район Волинська область. Проживав у Дніпропетровську. Старший сержант, командир танку Т-64 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). У 1995 році закінчив ВПУ №2 у Луцьку за фахом столяра. Строкову службу проходив у десантних військах. Призваний за мобілізацією 4 серпня 2014 року. Танк Володимира з вересня перебував на захисті міста Дебальцеве, спочатку на підсиленні 1-го БТО «Волинь», потім 128-ї ОГПБр. Залишились батьки, дружина та 8-річний син. | 14 лютого 2015 | Загинув під Дебальцеве (Донецька область) внаслідок поранення в голову.[224] |
| 2253 | | Топіха Андрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 липня 1991, Гоголів Броварський район Київська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). На фронті провів майже півроку, після повернення хотів одружитись. | 14 лютого 2015 орієнтовно | Машина Андрія потрапила під мінометний вогонь під час виконання бойового завдання поблизу села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, воїн загинув на місці.[225] |
| 2254 | | Гольченко Ігор Іванович (Позивний «Ернесто») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 жовтня 1996, 18 років, Суми. Кулеметник 3-го відділення 3-го комендантського взводу комендантської роти полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Закінчив Сумський будівельний коледж. Належав до руху ультрас ФК «Суми». | 14 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом Маріуполь і Новоазовськом, під час відбиття атаки на село Широкине (Новоазовський район Донецька область). Автомобіль «Газель» з бійцями потрапив під обстріл, Ігор загинув від чисельних поранень, прикривши собою побратима. Похованих в Сумах.[167][226][227] |
| 2255 | | Черненко Роман Олександрович (Позивний «Бенч») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 травня 1995, 19 років, Дніпропетровськ. Боєць 1-го гаубичного артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. В «Азов» прийшов у вересні 2014 року. | 14 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом Маріуполь і Новоазовськом, під час відбиття атаки на село Широкине (Новоазовський район Донецька область).[167][226][228] |
| 2256 | | Радіонов Володимир Олександрович (Позивний «Чемпіон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 листопада 1988, Луганськ. Боєць 1-го гаубичного артилерійського взводу 2-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України (окремий загін спецпризначення «Азов» в/ч 3057 Східного ОТО НГУ). Належав до руху ультрас ФК «Зоря». Одним з перших пішов на фронт. | 14 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом Маріуполь і Новоазовськом, під час відбиття атаки на село Широкине (Новоазовський район Донецька область). Володимир був за кермом «Спартана», який підбили російські найманці, загинув від чисельних уламкових поранень.[167][226][229] |
| 2257 |  | Кириченко Євген Олександрович | 3 березня 1988, Мелітополь Запорізька область. Старший солдат, сапер інженерно-саперного взводу інженерної роти 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). На військову службу був призваний в квітні 2013 року, після чого служив за контрактом. Залишилися батьки та дружина. | 14 лютого 2015 | 7 лютого на військовому полігоні «Широкий Лан» (Миколаївська область), під час розмінування ділянки після навчальних стрільб, у Євгена в руках розірвалася граната РПГ-7. З важкими пораненням солдата було доставлено до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (ВМКЦ Південного регіону), м.Одеса. Тиждень лікарі боролись за його життя, але 14 лютого, Євген помер у реанімаційному відділенні.[230][231] |
| 2258 | | Дужик Євген Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 травня 1989, Запоріжжя. Сержант, командир гармати 1-ї протитанкової батареї 1-го протитанкового дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). Служив за контрактом з січня 2012 року. Залишилися мати, дружина та новонароджена донька. | 14 лютого 2015 | О 23:40, за 20 хвилин до початку режиму припинення вогню, отримав смертельні поранення в результаті артилерійського обстрілу в районі Дебальцеве. Євген загинув на місці, ще двох бійців відправлено в лікарню.[232]. 21 лютого в рідному місті бійця провели в останню путь. |
| 2259 | | Єрощенко Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 жовтня 1982, Ірпінь Київська область. Молодший сержант, навідник аеромобільної десантної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). За освітою був викладачем історії. У березні 2014 року пішов добровольцем на захист Батьківщини спочатку до Нацгвардії, а після ротації перейшов до десанту. Залишилася 8-річна донька. | 14 лютого 2015 | Загинув в бою під Дебальцеве. Під час штурму російськими бойовиками українських позицій Олександр кинувся рятувати пораненого товариша та не помітив одну з вогневих точок противника. Був у бронежилеті, але ворожа куля дістала з боку.[233][234] |
| 2260 | | Губриченко Михайло Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 серпня 1991, Очаків Миколаївська область. Солдат, стрілець-номер обслуги аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). У 2011 році був призваний на строкову службу, служив на флоті в Севастополі, на підводному човні. Під час проведення АТО був призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра. | 14 лютого 2015 | Загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком — під час виконання бойового завдання був смертельно поранений осколком у голову. Похований в Очакові[235]. Прим. В ЗМІ також повідомляли, що Михайло Губриченко служив у 3-му окремому батальйоні «Фенікс» 79-ї ОАЕМБр, загинув за 40 км від міста Дебальцеве. |
| 2261 |  | Гирич Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 червня 1978, Корюківка Чернігівська область. Солдат, гранатометник 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). За іншими даними — десантник. Працював верстатником у ТОВ «Ванеса» в Корюківці. Призваний за мобілізацією у квітні 2014 року. | 14 лютого 2015 | Отримав смертельне осколкове поранення в шию під час артилерійського обстрілу в селищі Луганське (Донецька область).[236] |
| 2262 |  | Костюченко Артур Іванович | 13 січня 1977, Мезенівка Краснопільський район Сумська область. Підполковник, командир механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище та Академію Збройних Сил України. Залишилися батько, дружина та дві доньки, 18 і 9 років. | 14 лютого 2015 | Загинув в результаті підриву на фугасі, коли колона входила в село Петрівське поблизу міста Волноваха (Донецька область). Водій бойової машини загинув на місці, комбата з важкими пораненнями доправили до шпиталю, але врятувати його життя не вдалося. Похований у Мезенівці.[237] |
| 2263 | | Скляр Юрій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1971, Васильків Київська область. Солдат, механік-водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Був водієм в телепроєкті «Шопінг монстри». Призваний за мобілізацією 11 серпня 2014 року як доброволець, 28 грудня був направлений в зону АТО. Розлучений. | 14 лютого 2015 | Загинув в результаті підриву на фугасі, коли колона входила в село Петрівське поблизу міста Волноваха (Донецька область). Перебував у списку зниклих безвісти. 27 червня 2015 року захисника поховали у Василькові.[238] |
| 2264 | | Черненко Максим Зеновійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 червня 1984, Миронівка Київська область. Старший солдат, водій, снайпер 3 роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Працював у банку. В березні 2014 року був призваний за мобілізацією, спочатку служив у Миронівському військкоматі, а в червні відправився на передову. Був єдиним сином у батьків. Залишилися дружина та 8-річна донька. | 15 лютого 2015 орієнтовно | Загинув від поранень під Дебальцеве, де машина військових потрапила під мінометний обстріл. В останнє виходив на зв'язок із рідними 14 лютого. 3 березня воїна поховали у Миронівці.[239] |
| 2265 | | Антоненко Василь Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 червня 1971, Королівка (Поліський район) Київська область. Проживав у місті Буча. Солдат, сапер 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Залишилися батьки, які поховали вже другого і останнього сина, - старший брат Василя загинув в Афганістані. | 15 лютого 2015 | Загинув під Дебальцеве, поряд із Василем розірвалася 120-мм міна. 12 березня похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави.[240] |
| 2266 | | Чумак Дмитро Сергійович (Позивний «Митяй») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 листопада 1985, Біла Церква Київська область. Солдат 3 роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Не одружений. | 15 лютого 2015 | Загинув від кульового поранення під Дебальцеве. Тіло воїна змогли знайти тільки у березні. 13 березня Дмитра провели в останню путь у Білій Церкві. Похований на Алеї Слави кладовища Сухий Яр.[241] |
| 2267 | | Тельнов Євгеній Львович (Позивний «Усач») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 листопада 1961, 53 роки, Кропивницький. Солдат резерву, водій батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас». До травня 1982 року проходив військову службу в Києві у внутрішніх військах. Працював на Кіровоградському заводі радіовиробів токарем, потім лаштувальником верстатів з ЧПК. Заочно навчався в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування за спеціальністю «Обробка металів». Працював інструктором зі спорту в Кіровоградській РТШ (ДОСААФ). Останні роки займався власним бізнесом. В червні 2014 року добровольцем долучився до лав батальйону і з липня перебував у зоні АТО, був поранений, вийшов з «іловайського котла» зі зброєю.[242] На виборах до Верховної Ради у 2014 році балотувався по виборчому округу №100 від «Об'єднання «Самопоміч». Герой України (посмертно). | 15 лютого 2015 | Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста Маріуполь, пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села Широкине (Новоазовський район Донецька область), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. В бою загинули двоє бійців та 3 отримали поранення. Перед смертю Євгеній під вогнем витягнув одного з поранених товаришів з поля бою.[243][244] |
| 2268 | | Шабельний Олег Юрійович (Позивний «Цар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 жовтня 1966, Піщана (Білоцерківський район) Київська область. Старшина, старший кулеметник батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас». Одружений. | 15 лютого 2015 | Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста Маріуполь, пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села Широкине (Новоазовський район Донецька область), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Олег загинув у бою від кулі снайпера.[243][245] |
| 2269 | | Бурлака Олег Анатолійович (Позивний «Олеш») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 липня 1972, Донецьк. Сержант, боєць батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас». Через захоплення сепаратистами Донецька, де Олег мав невеликий бізнес, вивіз свою сім'ю до Чернігова, а сам пішов добровольцем до батальйону «Донбас» захищати рідну Донеччину від терористів і окупантів. Залишилася дружина та двоє дітей. | 15 лютого 2015 | Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста Маріуполь, пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села Широкине (Новоазовський район Донецька область), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Загиблі в бою бійці батальйону опинилися на ворожій території, тож про загибель Олега стало відомо пізніше. 20 лютого бійця провели в останню путь у Чернігові.[243][246] |
| 2270 | | Чеботарьов Михайло Вікторович (Позивний «Чавур») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 липня 1987, Фастів, Київська область. Боєць полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. | 15 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область). 20 лютого в рідному місті бійця провели в останню путь[167][247]. |
| 2271 | | Грицай Антон Юрійович (Позивний «Сіф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 травня 1987, Полтава. Лейтенант, боєць полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Належав до лав ультрас ФК «Ворскла» з групи COGE. Був активним учасником Революції Гідності. У Полтаві Антон разом із художником Дмитром Білоконем створили графіті-меморіал пам'яті борців за незалежність. | 15 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область).[167][248] |
| 2272 | | Кирилов В'ячеслав Юрійович (Позивний «Козак») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 грудня 1981, Одеса. Боєць полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Активіст одеської організації «Рада Громадської Безпеки». Залишились дружина та син. | 15 лютого 2015 | Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область), рятуючи поранених товаришів. 18 лютого в Будинку офіцерів бійця провели в останню путь[167][249]. |
| 2273 | | Троїцький Микола Дмитрович (Позивний «Акела») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 жовтня 1965, Одеса. Боєць полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. | 15 лютого 2015 | Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область), рятуючи поранених товаришів. Кілька днів терористи не хотіли віддавати тіло бійця. 23 лютого одесити провели воїна в останню путь.[250] |
| 2274 | | Кутузакій Олександр Сергійович (Позивний «Кутуз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 грудня 1986, Одеса. Боєць полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. | 15 лютого 2015 | Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область), рятуючи поранених товаришів. Кілька днів терористи не хотіли віддавати тіло бійця. 23 лютого одесити провели воїна в останню путь.[250] На похоронах мати Олександра попросила не закривати понівечене російськими найманцями обличчя її сина, щоб всі могли бачити звірячу натуру окупантів.[251] |
| 2275 | | Вакуленко Олександр Іванович (Позивний «Плотник») | 9 вересня 1967, Нікополь Дніпропетровська область. Майор, заступник командира з озброєння 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Кадровий офіцер, танкіст. Після звільнення в запас працював у ВО «Оскар». Призваний із запасу 21 серпня 2014 року, спочатку готував молодих бійців у Кривому Розі, потім був направлений на оборону Дебальцевого. Залишились дружина і 17-літній син. | 15 лютого 2015 | Загинув поблизу Дебальцеве, під час виїзду назустріч до нацгвардійців, які прибули на допомогу підрозділу (замість них він наткнувся на терористів). 22 лютого Олександра провели в останню путь у Нікополі.[252][253] |
| 2276 | | Козак Віктор Олександрович | 27 березня 1973, Майстрів Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший прапорщик, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки, брат та донька. | 15 лютого 2015 | Під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт Луганське до міста Дебальцеве військові потрапили у засідку поблизу села Нижнє Лозове. Бійці на БРДМ перекрили шлях терористам, взявши весь удар на себе і таким чином врятувавши близько сотні військових ціною власного життя.[254][255] |
| 2277 | | Чернявський Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 квітня 1986, Сколобів (Червоноармійський район) Житомирська область. Старший сержант, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ) 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Служив за контрактом. Залишилися батьки, дружина та син. | 15 лютого 2015 | Під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт Луганське до міста Дебальцеве військові потрапили у засідку поблизу села Нижнє Лозове. Бійці на БРДМ перекрили шлях терористам, взявши весь удар на себе і таким чином врятувавши близько сотні військових ціною власного життя.[254][256] |
| 2278 |  | Яневич Володимир Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 червня 1993, Миролюбне Старокостянтинівський район Хмельницька область. Солдат 3568-ї зенітної технічної ракетної бази, в/ч А4009 (Старокостянтинів). Закінчив Новоселицький професійний аграрний ліцей. Кілька років служив за контрактом у Старокостянтинові. Під час АТО на сході служив у військовій частині 4309, був водієм автомобіля «Урал». Залишилися батьки і молодший брат. | 15 лютого 2015 | Загинув поблизу Логвинове під час доставки боєприпасів автомобілем «Урал» з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве. Автомобіль потрапив у засідку і був розстріляний з танків, загинули двоє військових - водій і старший машини. Тіло Володимира знайшли волонтери. 24 квітня захисника поховали у Миролюбному.[257] |
| 2279 | | Бутенко Микола Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 вересня 1990, Дмитрівка (Знам'янський район) Кіровоградська область. Старший солдат 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» (Лісове), за іншими джерелами, — 62-го арсеналу боєприпасів МО, в/ч А1201 (Богданівка). Вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, де провчився 2 місяці та був призваний на строкову військову службу. Після армії закінчив Дмитрівське СПТУ-39, отримав кваліфікацію кам'янщика. З травня 2014 року працював теслею в Знам'янському будівельно-монтажному поїзді №704 Одеської залізниці. Мобілізований у серпні 2014 року до в/ч А1201, в грудні був відряджений до 65-го арсеналу ракетно-артилерійського озброєння, в/ч А1352 (Балаклія). Залишилися мати і брат. | 15 лютого 2015 | Колона конвою з 6 машин, яка йшла польовою дорогою з міста Дебальцеве до міста Артемівськ (Донецька область) потрапила у засідку поблизу села Нижнє Лозове. Довгий час Микола вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих в липні 2015 року. Похований 17 липня на центральному кладовищі Дмитрівки.[258] |
| 2280 | | Кримінський Дмитро Валентинович | 29 березня 1985, Привітне (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Мешкав із сім'єю у м. Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ). Молодший сержант, сержант роти матеріального забезпечення (в/ч не уточнено). Єдиний син у матері, батько помер, коли Дмитру було 3 місяці. Школу закінчив у м. Кам'янець-Подільський. З червня 2014 перебував у зоні бойових дій. Залишились мати, дружина та 3-річна донька. | 15 лютого 2015 | Загинув поблизу міста Дебальцеве.[259]. |
| 2281 | | Щербина Ігор Іванович (Позивний «Сват») | 3 липня 1966, проживав в смт Якимівка Запорізька область. Полковник, заступник командира 40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас» 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40-й БТО «Кривбас»). Кадровий офіцер, учасник бойових дій під час конфлікту в Нагорному Карабасі, у складі миротворчого контингенту перебував у колишній Республіці Югославія. Нагороджений Орденом Червоної зірки, багатьма медалями та відзнаками. 2007 року звільнився у запас. Працював на ДП «Судномех» Київського суднобудівного заводу, потім — начальником відділу з питань цивільного захисту населення Якимівської райдержадміністрації. В серпні 2014 року був мобілізований до ЗСУ на посаду командира 3-го батальйону 17-ї бригади. У листопаді 2014 року був відряджений до 40-го батальйону, з грудня перебував в районі Дебальцеве. | 16 лютого 2015 | Загинув на північно-східних околицях міста Дебальцеве. Під час спроби прориву конвою з пораненими військовий транспорт підірвався на міні. Полковник дістав тяжких поранень, через обстріли його не змогли евакуювати. Коли військові повернулися на поле бою, Ігора там вже не було. Вважався зниклим безвісти. В червні 2015 року за експертизою ДНК ідентифікований серед загиблих. 1 липня захисника поховали в Якимівці.[260][261] |
| 2282 | | Карайбіда Анатолій Васильович | 21 березня 1960, 54 роки, Микільське (Солонянський район) Дніпропетровська область. Солдат, водій 40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас» 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40-й БТО «Кривбас»). | 16 лютого 2015 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області.[262] |
| 2283 | | Гаврилюк Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 квітня 1985, Піківець Уманський район Черкаська область. Старший солдат, номер розрахунку зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний до Збройних Сил України за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилася дружина та 8-річна донька. | 16 лютого 2015 | Загинув поблизу Дебальцеве в результаті мінометного обстрілу опорного пункту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 8 липня воїна поховали у Піківці.[263] |
| 2284 | | Фролов Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 січня 1974, Полтава. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Був відмінним кухарем. Залишилася дружина з дітьми. | 16 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками опорного пункту «Балу» в районі міста Дебальцеве, тіло знайшли у полі. Похований на Алеї Героїв на Божківському кладовищі Полтави.[264] |
| 2285 | | Іваничко Михайло Йосипович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 травня 1994, Карпатське Турківський район Львівська область. Солдат 101-ї окремої бригади охорони ГШ (Київ). Був призваний на строкову службу 15 травня 2013 року, по закінченні залишився служити за контрактом. | 16 лютого 2015 | Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Дебальцеве.[265] 17 лютого в Прес-центрі АТО підтвердили, що військові 101-ї бригади та 8-го полку спецпризначення, які супроводжували колону забезпечення для оборонців Дебальцеве, потрапили у засідку. Вони прийняли бій та відстрілювались, допоки не закінчився боєкомплект і не було втрачено БТР. Кілька воїнів потрапили у полон. Про загиблих не повідомлялось.[266] Прим. Відео з полоненими російські бойовики виклали у мережу 16 лютого. |
| 2286 | | Барвін Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 вересня 1993, Халтурине Карлівський район Полтавська область. Старший солдат, водій БТР 1 роти 1 батальйону 101-ї окремої бригади охорони ГШ, в/ч А0139 (Київ). Навчався у Карлівському ПТУ №50, здобув професію зварювальника. У березні 2013 року був призваний на строкову службу. По закінченню служби добровольцем записався до війська захищати Вітчизну. Залишилися батьки. | 16 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве. Військові їхали з Новогригорівки у напрямку смт Луганське ґрунтовою дорогою. Під селом Нижнє Лозове БТР підірвався на фугасі, загинули двоє бійців. Після ідентифікації Дмитра поховали 9 квітня у рідному селі.[267] |
| 2287 | | Тимошенко Роман Васильович | 5 березня 1989, Київ. Старший лейтенант, військовослужбовець 101-ї окремої бригади охорони ГШ, в/ч А0139 (Київ). Залишилися батьки, старша сестра та дружина. | 16 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве. Військові їхали з Новогригорівки у напрямку смт Луганське ґрунтовою дорогою. Під селом Нижнє Лозове БТР підірвався на фугасі. Перебував у списку зниклих безвісти.[268] |
| 2288 | | Говоруха Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 червня 1994, Запоріжжя. Солдат, водій 1-ї протитанкової батареї 1-го протитанкового дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). Служив у Збройних Силах України за контрактом з січня 2014 року. Залишилися батьки та старший брат. | 16 лютого 2015 | 14 лютого о 23:40 отримав важкі поранення в результаті артилерійського обстрілу в районі Дебальцеве. Помер від поранень у лікарні міста Артемівськ (Донецька область)[269]. 21 лютого в рідному місті бійця провели в останню путь. |
| 2289 | | Хроленко Євген Миколайович | 19 жовтня 1978, Ромни Сумська область. Старший лейтенант міліції, інспектор Роменського міськвідділу міліції. В зоні АТО перебував у відряджені в складі зведеного загону УМВС України в Сумській області, забезпечуючи охорону громадського порядку. Прослужив у міліції 15 років, працював у патрульній службі, потім у карному розшуку на посаді молодшого інспектора-кінолога, інспектором-черговим в ізоляторі тимчасового тримання, інспектором міськвідділу. | 16 лютого 2015 | Отримав смертельні поранення в зоні АТО.[270] |
| 2290 | | Науменко Олег Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 лютого 1989, Холми Корюківський район Чернігівська область. Сержант міліції, помічник оперативного чергового Корюківського райвідділу УМВС України в Чернігівській області. В зоні АТО перебував у відряджені в складі зведеного загону УМВС України в Чернігівській області. Залишилася дружина та донька. | 16 лютого 2015 | 15 лютого був поранений в Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) та вивезений до військово-польового шпиталю в Дебальцеве. Наступного дня колона, що транспортувала поранених в Артемівськ, була обстріляна російськими бойовиками. Подальша доля міліціонера була невідома. У березні знайдений серед загиблих. Олег помер від чисельних вогнепальних поранень.[271] |
| 2291 | | Кобченко Олег Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 лютого 1983, Чернігівська область. Проживав у м. Київ (район Голосієво). Солдат 1 взводу 7 роти 3 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у червні 2014 року. Був єдиним сином у матері. У Києві залишилася сім'я. | 16 лютого 2015 | 15 лютого був поранений в ноги у бою під Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Разом із пораненими бійцями 128-ї бригади Олега вивозили до шпиталю, але колона потрапила під обстріл. У березні ідентифікований серед загиблих. 26 березня з воїном попрощалися у Києві. Поховання відбудеться на Чернігівщині.[272] |
| 2292 | | Лотоцький Віталій Зіновійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 липня 1979, Тернопіль. Старший сержант, командир взводу швидкого реагування (за іншими даними, старший водій роти матеріального забезпечення) 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У 2005 році служив миротворцем в Іраку. Був нагороджений польським орденом-хрестом «За мужність». У мирному житті працював водієм. Був активним учасником тернопільського Євромайдану. У липні 2014 року добровольцем пішов на фронт. Отримав поранення, після лікування повернувся на передову. Розлучений. Залишилася мати, 10-річна донька та брат, який мешкає за кордоном. | 16 лютого 2015 | У бою на блокпосту під Дебальцеве Віталію відірвало ногу, йому надали першу допомогу та відправили до шпиталю. Дорогою машина з пораненими потрапила під артобстріл, загинули всі, хто був в автівці. Тіло Віталія знайшли на тому місці, де розстріляли машину. Його впізнали побратими, які допомагали волонтерам у пошуках. Поховали воїна 10 березня на Микулинецькому кладовищі.[273] |
| 2293 | | Стукало Олег Юрійович | 16 серпня 1979, Лисянка Черкаська область. Майор, заступник командира механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Служив за контрактом. | 16 лютого 2015 | Загинув під час виходу підрозділу з Дебальцеве, прикриваючи своїх товаришів. Зник безвісти 16 лютого, у березні упізнаний серед загиблих захисників. 12 березня офіцера поховали у Лисянці.[274] |
| 2294 |  | Лабуткін Дмитро Віталійович | 11 грудня 1986, Кременець Тернопільська область. Капітан-лейтенант, військовий кореспондент, заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз» ВМС ЗСУ. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Працював у Севастополі. Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси. 21 січня прибув до Краматорська та поїхав у місто Дебальцеве як журналіст, виконуючи завдання із збору фотоматеріалів для переговорної групи у Мінську. Залишилася дружина та донька. | 16 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве, де працював кореспондентом. Вночі з Дебальцевого виїхала колона, яка перевозила поранених, Дмитро разом із колоною їхав на БТР до Артемівська після виконаного завдання. 19 лютого терористи надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Тіло Дмитра було знайдено й упізнано в березні в Дніпропетровському морзі. Поховали офіцера 25 березня у рідному селі батьків Білокриниця (Кременецький район)[275]. |
| 2295 |  | Бутусов Юрій Юрійович | 13 березня 1989, Чернігів. Проживав у Кіровограді. Капітан, командир групи спецпризначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). З відзнакою закінчив школу в Чернігові, навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові. Служив у Кіровограді. Одружений. | 16 лютого 2015 | Загинув під час супроводження колони, яка близько 11:00 потрапила у засідку під Дебальцеве. Російські бойовики підбили БТР, Юрій врятував із палаючої машини двох побратимів, а сам загинув. У березні ідентифікований серед загиблих. 27 березня з воїном попрощалися у Кіровограді, поховання пройде 28 березня на батьківщині матері героя у Бахмачі на Чернігівщині.[276] |
| 2296 | | Федитник Віталій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 липня 1988, Докучаєве (Устинівський район) Кіровоградська область. Проживав у Кіровограді. Старший сержант, старший розвідник — командир відділення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). З 2010 року служив за контрактом. Залишилась дружина та син 2013 року народження. | 16 лютого 2015 | Загинув під час обстрілу в бою під Дебальцеве. У березні знайдений серед загиблих. 24 березня воїна поховали у Кіровограді на Алеї Слави Рівнянського кладовища[277] |
| 2297 | | Лепеха Андрій Анатолійович | 15 травня 1969, Кролевець Сумська область. Проживав у м. Київ. Полковник, начальник відділу експлуатації складів та ремонту технічних засобів управління забезпечення технічними засобами Центрального управління забезпечення паливно-мастильними матеріалами Тилу Збройних Сил України. Службу розпочав з Одеського військового округу заступником командира ремонтної роти 274 навчального танкового полку. З 1994 по 2009 роки служив на керівних посадах у 169 навчальному центрі в смт Десна. З 2009 по 2014 роки — начальник служби пожежної безпеки Командування Сухопутних військ ЗСУ, з 2014 роки – начальник відділу експлуатації складів та ремонту технічних засобів управління Тилу. За період військової служби нагороджений багатьма медалями та відзнаками. В зоні АТО керував логістикою забезпечення пальним. У відрядженнях на сході був тричі. | 17 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве. Сівши за кермо паливозаправника, пройшов через кільце оточення і здійснив дозаправку танків. При виході з оточення, в районі села Нижнє Лозове (Донецька область), під час артилерійського обстрілу при евакуації вбитих та поранених бійців, загинув. На початку квітня ідентифікований серед загиблих. 3 квітня з полковником попрощалися у штабі Тилу. Похований в Кролевці на центральному кладовищі.[278] |
| 2298 | | Кучер Валерій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 листопада 1987, Верблюжка Новгородківський район Кіровоградська область. Військовослужбовець 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» (Біляївка, Кіровоградська область). Закінчив Новгородківське ПТУ №36, де здобув професію тракториста-водія. Працював в місті Долинська на залізниці. Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Залишилися дружина та дві доньки. | 17 лютого 2015 | Військові на вантажівках поверталися з міста Дебальцеве і поблизу села Нижнє Лозове орієнтовно о 22:00-24:00 годині потрапили під обстріл. Подальша доля Валерія була невідома. У березні був ідентифікований серед загиблих. 12 березня захисника поховали у с. Верблюжка.[279] |
| 2299 | | Федорченко Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 грудня 1981, Жовті Води Дніпропетровська область. Старший солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Закінчив Ерастовський сільгосптехнікум за спеціальністю «агроном», пройшов службу в армії. З 2002 по 2009 рік працював у сільгоспі «Жовторіченський», а у 2010 році прийшов у ТОВ «Схід-Руда», де працював машиністом насосних установок дільниці №25 збагачувальної фабрики цеху переробки руд. Призваний за мобілізацією 17 травня 2014 року. Залишилося двоє дітей. | 17 лютого 2015 орієнтовно | Дату не уточнено. Загинув у боях під Дебальцеве.[280] |
| 2300 | | Яцьков Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 лютого 1992, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, навідник 2 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). | 17 лютого 2015 | Загинув у боях під Дебальцеве. 7 березня з воїном попрощались у Кривому Розі.[281] |
| 2301 | | Павленко Роман Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1987, Тарандинці Лубенський район Полтавська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Навчався в Полтавському ПТУ, відслужив в армії. Повернувшись до рідного села, брався за будь-яку роботу, допомагав батькам. Призваний за мобілізацією. | 17 лютого 2015 | Загинув від розриву ворожого снаряду поблизу Дебальцеве. Поховали Романа 4 квітня у Тарандинцях.[282] |
| 2302 | | Жук Олег Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 вересня 1993, Ромашки (Компаніївський район) Кіровоградська область. Старший солдат 9 роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Виріс без батька, закінчив школу у с. Виноградівка (Компаніївський район), працював різноробочим. Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилася мати-інвалід та молодша сестра. | 17 лютого 2015 | У ніч на 17 лютого під Дебальцеве отримав тяжке поранення в живіт та був відправлений машиною до міста Артемівськ (Донецька область). Машина не доїхала, з того часу вважався зниклим безвісти. У березні тіло Олега в Дніпропетровському морзі впізнали його товариші по службі. 13 березня з воїном попрощались на Компаніївщині.[283] |
| 2303 | | Гирман Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 червня 1982, Дмитрівка (Горішньоплавнівська міська рада) Полтавська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Призваний за мобілізацією у 2014 році. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. | 17 лютого 2015 | Загинув у боях під Дебальцеве, довгий час перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. 6 квітня 2015 року військовослужбовця провели в останню путь в селі Дмитрівка поблизу міста Горішні Плавні Полтавської області.[284] |
| 2304 | | Білоус Ілля Костянтинович | 1996, 18 років, Чернігів. Військовослужбовець 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). В зоні АТО провів дві ротації. | 17 лютого 2015 | Застрелився рано вранці в автобусі, коли бійці поверталися за ротацією після 45 діб перебування в зоні бойових дій та проїжджали село Кіпті Чернігівської області.[285] |
| 2305 |  | Семенов Вячеслав Анатолійович | 26 червня 1969, Жмеринка Вінницька область. Старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. З 1987 по 1989 роки проходив строкову армійську службу. У 2005 році закінчив Вінницький політехнічний інститут. Тривалий час працював на Жмеринському заводі «Сектор» наладчиком, потім у Жмеринській дистанції електропостачання, обслуговував комп'ютерну мережу, електро- та енергосистеми, на залізниці механіком ремонтно-ревізійної дільниці телеуправління «Граніт». У серпні 2014 року призваний за мобілізацією до Могилів-Подільського прикордонного загону. Залишились батьки, дружина, дві доньки та 4-річний онук. Герой України (посмертно). | 17 лютого 2015 | Протягом дня російські збройні формування за підтримки артилерії та танків штурмували контрольний блокпост смт Фащівка (Перевальський район) Луганської області поблизу Дебальцеве (блокпост «Балу»). Коли почався артобстріл, В'ячеслав вискочив з бліндажа, аби перевірити обстановку. У цей час російський танк вистрелив впритул по позиціях прикордонників. Осколок пробив задню пластину бронежилета, пройшов під кутом вверх під праву лопатку. Коли командира занесли до бліндажа, він був ще живий, помер у лікаря на руках. Під час евакуації тіла загиблого у БМП влучив ще снаряд, вона загорілась та залишилась на окуповані території. 5 березня воїна провели в останню путь у Жмеринці.[286][287] |
| 2306 | | Химич Віталій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 червня 1981, Ладижин Вінницька область. Сержант, старший розвідник взводу розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. | 17 лютого 2015 | Військові потрапили у засідку близько 22:30 в районі приватного сектора поблизу міської лікарні міста Дебальцеве. Двох розвідників відкинуло вибуховою хвилею й вони впали. Коли за ними повернулися, їх там вже не було. Тіло Віталія вивезли на початку березня. 8 березня воїна поховали у рідному місті.[288][289] Прим. Другий зниклий - Герасевич Євгеній. |
| 2307 | | Герасевич Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 грудня 1982, Могилів-Подільський Вінницька область. Старший солдат, старший розвідник — стрілець 4-го відділення взводу розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Єдиний син у батьків. Дитинство провів у селі Михайлівка (Ямпільський район), жив з батьками в молдовському місті Отач, закінчив школу в Могилеві-Подільському. Строкову військову службу проходив у десантних військах. 2009 року закінчив Київський національний університет внутрішніх справ (правознавство), з червоним дипломом. Навчався в Одеському регіональному інституті державного управління, де в грудні 2010 року був обраний головою слухацького самоврядування[290]. Працював начальником юридичного відділу апарату Могилів-Подільської міської ради та виконкому. Писав вірші.[291] Ще з початку російської агресії й окупації Криму виступив як доброволець, але мобілізували його лише в серпні 2014 року. Залишилися батьки, дружина та прийомний син 2001 р.н. | 17 лютого 2015 | Військові потрапили у засідку близько 22:30 в районі приватного сектора поблизу міської лікарні міста Дебальцеве. Двох розвідників відкинуло вибуховою хвилею й вони впали. Коли за ними повернулися, їх там вже не було. Тіло Євгенія вивезли на початку березня, його знайшли за татуюванням серед загиблих, переданих пошуковою місією. На тілі бійця були помічені сліди осколкових поранень, а ще в скроні рана від прицільного пострілу. 8 березня воїна-захисника поховали у місті Могилів-Подільський.[288][292] |
| 2308 | | Остяк Василь Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 січня 1979, Лісоводи Городоцький район (Хмельницька область). Молодший сержант, старший механік-водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював механізатором в аграрній компанії «2004». Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 6 і 9 років. | 17 лютого 2015 | Загинув у боях за Дебальцеве внаслідок мінометного обстрілу. 27 лютого воїна поховали у рідному селі.[293][294] |
| 2309 | | Попик Віктор Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 листопада 1972, Лісоводи Городоцький район (Хмельницька область). Старший солдат, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 17 лютого 2015 | Загинув у боях за Дебальцеве. Військові розповіли, що не змогли під час відступу забрати його тіло з території, яку контролюють терористи.[293][295][296] |
| 2310 | | Козичко Роман Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1984, Тячів Закарпатська область. Сержант, командир відділення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Тячівський професійний ліцей. 20 березня 2006 року вступив на військову службу за контрактом старшим патрульним прикордонної застави «Тячів» Мукачівського прикордонного загону, звільнився у запас. Призваний за мобілізацією 31 липня 2014 року. Мати Романа не пережила смерті сина, вона померла 9 травня 2015 року у 49-річному віці. Залишився брат. | 17 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве під час обстрілу російськими бойовиками. Була інформація, що під час передислокації військ з Дебальцевого 18 лютого транспорт, у якому вивозили загиблого воїна до Артемівська потрапив під обстріл та залишився на території, що контролюється російськими бойовиками. 21 липня 2015 року Романа поховали у Тячіві.[297] |
| 2311 | | Сабов Руслан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 листопада 1977, Великий Березний Закарпатська область. Старшина ремонтної служби 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Захищав Батьківщину із серпня 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки. | 17 лютого 2015 | Загинув у боях в районі Дебальцеве. 2 березня воїна провели в останню путь у Великому Березному.[298] |
| 2312 | | Чабанчук Денис Миколайович | 2 вересня 1992, Луцьк Волинська область. Старший лейтенант, командир підрозділу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 2013 року закінчив Львівську Академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Залишилися батьки. | 17 лютого 2015 | Загинув під час передислокації військ з Дебальцеве. Машина, в якій був Денис, наїхала на міну поблизу села Калинівка (Артемівський район) та залишилася на території, що контролюється російськими бойовиками. Родичам сепаратисти надіслали відео, на якому Денис був вже мертвий, сидів за кермом КАМАЗу, яким вивозили поранених. Лише у березні вдалося забрати тіло 22-річного захисника. 15 березня Дениса поховали на Алеї Почесних поховань в селі Гаразджа.[299] |
| 2313 | | Покладов Андрій Євгенович | 9 жовтня 1972, Кременчук Полтавська область. Старший лейтенант, командир зенітної батареї 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Закінчив СПТУ №22, Криворізький авіаційно-технічний коледж, Кременчуцький інститут економіки та нових технологій, був аспірантом Кременчуцького національного політехнічного університету, писав кандидатську дисертацію по темі очищення води. Мав солідний досвід роботи. Працював наладчиком, автослюсарем, авіатехніком; брокером, економістом «Укрспец'юст», начальником відділу Торгово-промислової палати, начальником відділу збуту на заводі євроруберойду. Потім був начальником відділу маркетингу на Кременчуцькому пивзаводі, замдиректора кременчуцької взуттєвої фабрики, директором «Промислової групи ДФМ», в.о. начальника департаменту АСК «Укррічфлот». Останнє місце роботи - ПП «Приходько», директор із виробництва. Залишилася дружина. | 17 лютого 2015 орієнтовно | Загинув в районі Дебальцеве під час відходу з Чорнухине (Перевальський район Луганська область). В ніч на 19 лютого дружині Андрія подзвонили терористи і повідомили, що її чоловік загинув. Після довгих пошуків і перемовин тіло воїна вдалося доправити до Кременчука, 4 березня воїна провели в останню путь. Похований на Свіштовському цвинтарі.[300] |
| 2314 | | Шумило Анатолій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 квітня 1977, Михайло-Лукашеве Вільнянський район Запорізька область. Мешкав у м. Вільнянськ. Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Виріс в багатодітній сім'ї, мама Анатолія сама виростила сімох дітей. Закінчив профтехучилище, відслужив строкову службу в армії. З 1996 року працював у КП «Водоканал» Запорізької міської ради слюсарем, трактористом, машиністом екскаватора. Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися мати, донька. | 17 лютого 2015 | Отримав поранення несумісне із життям в бою поблизу Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Поховали захисника в селі Новомихайлівське (Вільнянський район), де проживають його рідні.[301] |
| 2315 |  | Соснюк Віктор Володимирович | 6 червня 1973, Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Підполковник, зв'язківець 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. Залишилося троє дітей. | 17 лютого 2015 орієнтовно | Загинув в районі Дебальцеве від кулі снайпера.[302][303] |
| 2316 | | Синчак Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 березня 1972, Вінницька область. Проживав у с.Будо-Орловецька Городищенський район Черкаська область. Молодший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилися мати, дружина та двоє дітей. | 17 лютого 2015 | Загинув від кульового поранення у голову під Дебальцеве в ніч на 18 лютого. На початку березня тіло Анатолія доправили до села Будо-Орловецька, де з ним попрощалися 5 березня.[304] |
| 2317 | | Бахмач Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 листопада 1973, Понори (Талалаївський район) Чернігівська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). З 1997 року працював слюсарем, а потім завідувачем молочнотоварної ферми ТОВ «Понори». Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася мати. | 17 лютого 2015 | Разом із двома товаришами, за 3 км від смт Луганське (Артемівський район Донецька область) підірвався на міні. Протягом тривалого часу тіло не могли ідентифікувати, тож бійця поховали у Дніпропетровську на цвинтарі Воїнської слави як Невідомого солдата. Після проведення експертизи ДНК 27 червня 2015 року перепохований у с. Понори.[305] |
| 2318 | | Лабань Роман Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 серпня 1993, Сутківці Ярмолинецький район Хмельницька область. Лейтенант, командир взводу окремого полку спеціального призначення Західного територіального командування Національної гвардії України, в/ч А3028, колишній спецпідрозділ МВС «Ягуар» (Калинівка). В родині був єдиним сином. У 2014 році закінчив Національну академію внутрішніх справ в Києві. Не одружений. Залишилися батьки. | 17 лютого 2015 | Взвод Романа виконував завдання по безпечному виводу сил АТО з району Дебальцеве в напрямку м. Артемівськ (Донецька область). В селищі Луганське взвод потрапив під обстріл ворожої артилерії і танків. Танковий снаряд розірвався буквально в декількох метрах. Роман отримав тяжкі поранення і контузію, йому надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до Артемівська, але врятувати воїна не вдалося.[306][307] |
| 2319 | | Вовк Богдан Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 липня 1969, Дрогобич Львівська область. Старший сержант, боєць 5 роти 2 батальйону Національної гвардії України. | 17 лютого 2015 | Загинув під час відводу сил АТО з району Дебальцеве. Вважався зниклим безвісти, тіло упізнано в Харківському морзі.[308] Прим. Під час виходу з Дебальцевого зникли безвісти семеро бійців 5 роти 2 батальйону Нацгвардії.[309] |
| 2320 | | Хорошковський В'ячеслав Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 жовтня 1971, Вознесенське (Золотоніський район) Черкаська область. Старшина, боєць 5 роти 2 батальйону спеціального призначення Національної гвардії України. До Нацгвардії пішов добровольцем, перебував у зоні АТО з 16 листопада 2014 року. Залишилися дружина та дві неповнолітні доньки. | 17 лютого 2015 | Загинув під час відводу сил АТО з району Дебальцеве. В останнє виходив на зв'язок 17 лютого, тіло упізнано в березні серед загиблих.[310] Прим. За повідомленням Черкаської ОДА, загинув 18 лютого. |
| 2321 | | Гриценко Василь Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1975, Зазим'я Броварський район Київська область. Сержант, боєць 5 роти 2 батальйону Національної гвардії України, в/ч 3017. | 17 лютого 2015 | Загинув під час відводу сил АТО з району Дебальцеве. Вважався зниклим безвісти, але через деякий час тіло ідентифікували. Був похований 2 жовтня[311][312] |
| 2322 | | Чабан Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 квітня 1969, Київ. Сержант, командир міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 5 роти 2 батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, в/ч 3017 (Харків). | 17 лютого 2015 | Загинув під час відводу сил АТО з району Дебальцеве. Протягом 4-х місяців вважався зниклим безвісти, 13 червня 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.[311][313] |
| 2323 | | Кіндзера Євген Йосипович | 21 лютого 1979, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на інших промислових підприємствах. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишилися брати та сестри. | 17 лютого 2015 | Помер від поранень, отриманих в зоні АТО поблизу міста Попасна (Луганська область). Похований на центральному кладовищі Кривого Рогу.[314] |
| 2324 | | Мироненко Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 років, Вишневе (П'ятихатський район), Дніпропетровська область. Солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). До мобілізації працював у місцевому кар'єроуправлінні. Залишилися мати та молодша сестра. | 17 лютого 2015 | Загинув під час відходу з району міста Дебальцеве, танк Віктора підірвався на міні.[315][316] |
| 2325 | | Саган Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1982, Ємільчине Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, дружина та двоє братів. | 17 лютого 2015 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста Дебальцеве.[61][317] |
| 2326 | | Кулініч Андрій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 жовтня 1992, Новоград-Волинський Житомирська область. Солдат, кулеметник 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 2010 році закінчив Новоград-Волинське вище професійне училище, за спеціальністю токар. У 2011-2012 роках проходив строкову службу. До мобілізації працював у Державному підприємстві «Новоград-Волинське ДЛМГ». Призваний 18 березня 2014 року. | 17 лютого 2015 | Був поранений під час виконання бойового завдання поблизу смт Луганське в районі Дебальцеве. Під час транспортування до лікарні санітарна машина потрапила під обстріл й Андрій загинув. Поховали воїна у рідному місті, на кладовищі у мікрорайоні «Дружба».[318] |
| 2327 | | Красноголовець Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 березня 1991, Мала Волиця Чуднівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 2011-2012 роках проходив військову службу у в/ч А4608. Потім працював різноробочим в ТОВ «Камоміла» у с.М.Волиця. Призваний за мобілізацією 29 серпня 2014 року. Залишилися тітка та дві сестри. | 17 лютого 2015 | Загинув під час артилерійського обстрілу села Кам'янка (Артемівський район) поблизу Дебальцеве.[61][319] |
| 2328 | | Шептицький Петро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 серпня 1975, Жмеринка Вінницька область. Проживав у с. Могилівка (Жмеринський район). Солдат, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Тульчинський ветеринарний технікум. Працював майстром трамвайно–тролейбусного депо у місті Вінниця, будував хату для своєї сім'ї. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки, дружина та дві доньки, 2003 і 2005 р.н. | 18 лютого 2015 | Загинув під час зміни позиції в районі Дебальцеве в результаті артобстрілу поблизу села Кам'янка (Артемівський район).[61][320] |
| 2329 | | Гаврилюк Ігор Володимирович | 15 вересня 1984, Томашпіль Вінницька область. Лейтенант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний 1 серпня 2014 року, ніс службу за контрактом. Залишились батьки. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу українських військ із міста Дебальцеве.[61][321] |
| 2330 | | Будніков Анатолій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1960, Київ (район Печерськ). Сержант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишились дружина та діти. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу українських військ із міста Дебальцеве. Похований на Берковецькому кладовище.[61][322] |
| 2331 | | Гайченя Микола Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 жовтня 1978, Олевськ Житомирська область. Старший сержант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися мати, дружина та 12-річний син. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу з Дебальцеве, в районі села Логвинове. За іншими даними, Микола загинув 12 січня, — БТР 79-ї аеромобільної бригади, який підвозив трьох військових 30-ї мехбригади, потрапив під мінометний обстріл та загорівся поблизу Логвинове. Микола їхав зверху на броні, свідки бачили як він отримав смертельне поранення у голову, забрати тіло не було можливості через сильний обстріл. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 30 січня 2016 року Миколу перепоховали в Олевську.[323] Прес-секретар 30-ї бригади майор Андрій Малошук назвав імена 16 загиблих героїв, 27 воїнів вважаються зниклими безвісти.[61] |
| 2332 | | Катішов Віталій Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 41 рік, Поплавка (Котовський район) Одеська область. Солдат, механік-водій танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та двоє дітей. | 18 лютого 2015 орієнтовно | Згорів у танку в результаті артобстрілу під час виходу з Дебальцеве. В липні 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепохований у рідному селі.[324] |
| 2333 | | Кисельов Денис В'ячеславович | 15 серпня 1976, Мукачеве Закарпатська область. Капітан, заступник начальника штабу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). | 18 лютого 2015 | Загинув під час виводу українських військ з району Дебальцеве.[325] |
| 2334 | | Товт Шандор Ерниевич (Олександр) (Позивний «Ганс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 листопада 1970, Берегово Закарпатська область. Старший сержант, командир БМП 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією 2 серпня 2014 року. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виводу українських військ з району Дебальцеве.[326] |
| 2335 | | Маркусь Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 серпня 1970, Вербовець (Виноградівський район) Закарпатська область. Сержант 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Одружений. | 18 лютого 2015 | Загинув під час відходу з Дебальцеве. Автомобіль ЗИЛ, в якому їхали військові, було підбито в районі Логвинове — Луганське. Вважався зниклим безвісти, у березні упізнаний серед загиблих. 13 березня захисника провели в останню путь у Вербовці.[327] |
| 2336 | | Грубий Анатолій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 жовтня 1971, Торків Тульчинський район Вінницька область. Сержант, водій-машиніст компресора 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). За професією був ветеринарним лікарем. Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. Залишились батько, дружина та двоє синів, 1996 та 1999 р.н. | 18 лютого 2015 | В ніч з 17 на 18 лютого, коли в черговий раз вирушив за побратимами, щоб вивезти їх із Дебальцеве, в результаті обстрілів отримав осколкове поранення в шию, помер по дорозі до шпиталю. Рідні відшукали тіло в моргу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова. 23 лютого односельці провели бійця в останню путь.[321][328] |
| 2337 | | Кушнір Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 листопада 1972, Великодолинське Овідіопольський район Одеська область. Сержант, командир БМП 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Пішов до лав ЗСУ добровольцем 18 березня 2014 року. Спочатку служив в одеській військовій частині, потім був направлений до центру «Десна». Під час короткої відпустки у грудні 2014 року провів зустріч з учнями Великодолинської ЗОШ №2. Залишилися сестра, дружина та двоє дітей, 10-річний син і 4-річна донька. | 18 лютого 2015 | Загинув у районі Дебальцеве. За словами сестри, коли російські збройні формування вели обстріл блокпосту під Чорнухине з усіх видів зброї, Олегу у спину влучила розривна куля калібром 7,2-мм, він помер на місці. Поховали воїна 14 березня у Великодолинському.[329] Прим. За даними одеського видання «Думська», Олег Кушнір загинув 16 лютого під Дебальцеве, служив у 28-ї ОМБр.[330] |
| 2338 | | Кондратюк Олексій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 листопада 1976, Київ. Солдат, водій 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишились дружина та два сини, брат та дві сестри. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу особового складу з району міста Дебальцеве.[331] Прим. Внесений до списку Київради на черговість отримання земельних ділянок сім'ями загиблих (померлих) киян — учасників АТО (додаток до рішення, № 17 у списку), дату загибелі вказано 03.08.14.[332] |
| 2339 | | Кінах Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 травня 1990, Годомичі Маневицький район Волинська область. Солдат, помічник гранатометника 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Грав за сільську футбольну команду. Вивчився в Колківському ВПУ-24 на водія, відслужив строкову службу у Внутрішніх військах в Сімферополі, після чого працював у Луцьку спочатку охоронцем, а потім комірником у торговому центрі «Аванта». Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра, брат, дружина та маленька донька 2014 р.н. Коли народилася донька, Олександр був уже на фронті. | 18 лютого 2015 | Загинув поблизу смт Луганське (Артемівський район Донецька область) під час прориву у бік Артемівська. Вважався зниклим безвісти, в липні 2015 ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 березня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі Годомичі.[333] |
| 2340 | | Пастухов Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 39 років, Ставниця Летичівський район Хмельницька область. Старший солдат, розвідник відділення управління зенітно-ракетного дивізіону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією 8 серпня 2014 року. | 18 лютого 2015 | Загинув на трасі Дебальцеве – Артемівськ на Донеччині, під час виходу з Дебальцевого. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований на сільському кладовищі у рідному селі 28 травня.[334] |
| 2341 | | Коренівський Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 червня 1981, Червоне (Андрушівський район) Житомирська область. Проживав у Львові. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року, з 4 жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та двоє синів, 9 і 12 років. | 18 лютого 2015 | Загинув під час прямування з міста Дебальцеве у напрямку Артемівська на Донеччині, де військова колона потрапила у засідку. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання 26 березня 2016 року у Львові, на полі почесних поховань №76 Личаківського цвинтаря.[335] |
| 2342 | | Живкович Владислав Хайдарович (Позивний «Хоттабич») | 30 липня 1975, Ангарськ Іркутська область РРФСР. Проживав у с. Мрин Носівський район Чернігівська область. Старший прапорщик, командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Народився в родині вчителів, коли вони були на будівництві БАМу в Сибіру. Згодом сім'я повернулася на батьківщину в с. Мрин. 1993 року Владислав пішов на строкову службу й залишився в армії, служив у навчальному центрі «Десна», 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України. 2 грудня 2014, після наполегливих клопотань, перевівся у зону АТО. Залишилась дружина та двоє дітей шкільного віку. | 18 лютого 2015 | Загинув в результаті обстрілів російськими збройними формуваннями під час відходу з Дебальцеве. Похований в с. Мрин.[336][337] |
| 2343 | | Амброс Сергій Сергійович (Позивний «Амброс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 травня 1990, Черкаси. Лейтенант полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Громадський активіст, учасник ініціативної групи «Здравіє» та координаційної ради молодіжних організацій «Патріотична ініціатива». Займався бойовим гопаком, організовував змагання «Козацькі забави», посів друге місце на загальноукраїнському чемпіонаті. Брав участь в організації патріотичних акцій, у численних етно-фестивалях, де часто працював волонтером. Належав до руху ультрас ФК «Черкаський Дніпро». Брав участь у мовному Майдані в Черкасах. Був активним учасником Революції Гідності. До полку «Азов» прийшов у травні 2014 року. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та Відзнакою за заслуги перед Черкащиною (посмертно). Залишились батьки та старший брат. | 18 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу села Широкине (Новоазовський район Донецька область).[338] За інформацією «Громадського ТБ», в селі Широкине російські бойовики з мінометів обстріляли позиції українських захисників, після чого розпочався бій із застосуванням стрілецької зброї. Були поранені двоє бійців полку «Азов», один з них помер у лікарні Маріуполя. 21 лютого на Соборній площі Черкас бійця провели в останню путь.[339]. |
| 2344 | | Белима Микола Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 грудня 1985, Лузанівка Кам'янський район (Черкаська область). Сержант 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). На фронт пішов добровольцем. | 18 лютого 2015 | Отримав поранення в голову 8 лютого у боях за Дебальцеве. Переніс кілька операцій, але 18 лютого помер у госпіталі від отриманих поранень.[340] |
| 2345 | | Медведєв Геннадій Вікторович (Позивний «Медвєдь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 березня 1973, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир машини 2-го відділення розвідувального взводу 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Ветеран-«афганець». | 18 лютого 2015 | 17 лютого під Дебальцеве на блокпосту «Зірка» був поранений осколком у стегно. Під час медичної евакуації машина потрапила під обстріл, і Геннадій отримав смертельне осколкове поранення у голову. Перебував у списку зниклих безвісти. 5 березня тіло воїна доправили до Кривого Рогу.[199][341] |
| 2346 | | Козаченко Денис Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 листопада 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир відділення зв'язку 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Мобілізований 17 травня 2014 року. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу військ із Дебальцеве. Знайдений за експертизою ДНК серед похованих на початку березня під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 1 липня Дениса перепоховали в Кривому Розі.[342] |
| 2347 | | Щепанський Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 серпня 1976, Комарівці (Барський район) Вінницька область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював у ТОВ «Чернеччина» в Комарівцях. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки та дружина. | 18 лютого 2015 | Загинув під час виходу військових із Дебальцеве внаслідок артобстрілу російськими бойовиками. Рідні втратили зв'язок із Олегом 15 лютого, тіло було вивезене із зони боїв наприкінці лютого.[343] |
| 2348 | | Коваль Олег Володимирович | 10 липня 1986, Івашків Кодимський район Одеська область. Капітан, військовослужбовець 101-ї окремої бригади охорони ГШ (Київ). Залишилася дружина та трирічна донька. | 18 лютого 2015 | Загинув від кулі снайпера під час відходу з Дебальцеве. Ворожа куля потрапила у кевларову каску та спричинила перелом шийних хребців.[344] |
| 2349 | | Куслій Олег Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 серпня 1978, Борзна Чернігівська область. Сержант, командир відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Займався торгівлею на місцевому базарі разом з тещею, працював охоронцем у Гостомелі Київської області. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася вагітна дружина та 8-річний син. | 18 лютого 2015 | Загинув вночі під Дебальцеве в районі блокпоста «Хрест». Розповідають, що під ногами Олега розірвалася міна, він помер від великої крововтрати. Тіло ідентифіковане у Дніпропетровську. 12 березня воїна поховали у Борзні.[345] |
| 2350 | | Головатий Максим Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 лютого 1992, Мена Чернігівська область. Сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). | 18 лютого 2015 | Загинув в районі Дебальцеве під час відходу підрозділу до Артемівська. Була інформація, що Максим отримав поранення від кулі снайпера. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих. 30 квітня воїна провели в останню путь у Мені.[346] |
| 2351 |  | Каменюк Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 листопада 1981, Полтава. Капітан міліції, співробітник відділу кадрів спеціальної роти судової міліції «Грифон» м. Полтава. У спецпідрозділі служив з 2003. В зоні АТО перебував з 20.01.2015 у складі зведеного загону міліції УМВС України в Полтавській області. Залишилась дружина та 9-річна донька. | 18 лютого 2015 | Під час виходу з оточення в районі м. Дебальцеве, противник обстріляв службовий автобус із бійцями підрозділу "Грифон", двох працівників міліції було поранено. Щоб не допустити ще більших втрат серед особового складу, капітан міліції О. Каменюк вирішив прикривати відступ підлеглих. Вважався зниклим безвісти, але його тіло було знайдено та ексгумоване, а тест на ДНК, який було проведено у травні 2016, збігся з його батьком на 93%. За даними Книги пам'яті, похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро. У травні 2019 був перепохований на кладовищі у м. Полтаві[347] |
| | Військовослужбовці. | 18 лютого 2015 | 18 лютого українські війська здійснили перегрупування та з боями відійшли з Дебальцеве. До міста Артемівськ (Донецька область) були доставлені поранені і загиблі за останні кілька днів, частину тіл загиблих не вдалося евакуювати через обстріли. За уточненими даними Генштабу, оприлюдненими 4 березня, під час відходу з району Дебальцеве майже 3-тисячного угруповання військ 18 лютого загинули 19 воїнів, 12 зниклі безвісти, 135 дістали поранень різної ступені тяжкості.[348] Комбриг 128-ї бригади повідомив журналістам, що під час виводу військ з Дебальцевого бригада втратила 7 бійців загиблими.[349] 11 березня Президент Петро Порошенко повідомив дані про втрати внаслідок атаки російських збройних формувань на Дебальцеве та прилеглі населені пункти після оголошення режиму повного припинення вогню, з 15 лютого: 66 українських воїнів загинули, понад 300 були поранені.[350] | |
| 2352 | | Садовський Богдан Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 червня 1974, Томаківка Дніпропетровська область. Сержант, старший навідник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 19 лютого 2015 орієнтовно | Загинув у селі Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Дату не уточнено, повідомлення у соцмережах 19 лютого (Борис Гуменюк).[351] |
| 2353 |  | Горбенко Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 січня 1971, Сміла Черкаська область. Сержант, старший водій аеромобільно-десантного взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив школу СПТУ-5, відслужив строкову службу, працював помічником машиніста в локомотивному депо станції імені Тараса Шевченка. Потім проходив службу в органах внутрішніх справ та заочно навчався в Смілянському технікумі харчових технологій. Працював головним механіком у міському РЕМ, водієм у районному РЕМ. У серпні 2014 року був мобілізований до ЗСУ. Залишилася дружина та дві доньки. | 19 лютого 2015 | Загинув поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.[352][353] За даними Генштабу, за минулу добу в зоні АТО загинули 2 військовослужбовця, ще 3 отримали поранення.[354] |
| 2354 | .png.webp) | Порфир'єв Віталій Сергійович Орден Данила Галицького | 25 листопада 1995, 19 років, Балта Одеська область. Старший солдат 25-го окремого полку матеріального забезпечення тилу Збройних Сил України, в/ч А1559 (Балта). Закінчив Одеський військовий ліцей, служив за контрактом. | 20 лютого 2015 орієнтовно | Потрапив під обстріл під час відходу з Дебальцеве. Важко пораненого воїна було доставлено до Харківського шпиталю, після кількох діб боротьби за життя він помер. Поховали Віталія 23 лютого на кладовищі приміського села Мирони.[355] |
| 2355 | | Сусяк Роман Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 квітня 1975, Меденичі Дрогобицький район Львівська область. Солдат, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До Збройних Сил України був призваний під час другої хвилі мобілізації у травні 2014 року. Працював водієм, зокрема, возив військових на ротації. Залишилась дружина та син-третьокласник. | 20 лютого 2015 | Загинув в ДТП під час повернення зі сходу поблизу м. Лубни Полтавської області.[356] |
| 2356 | | Чихун Олег Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 лютого 1986, Херсон. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний до ЗСУ в липні 2014 року. Залишились дружина та двоє маленьких дітей. | 20 лютого 2015 | 13 лютого отримав чисельні осколкові поранення поблизу села Олексіївка (Великоновосілківський район) Донецької області. Олег тиждень боровся за життя у Київській лікарні, проте поранення виявились смертельними.[357] |
| 2357 | | Євсюков Олександр Євгенович (Позивний «Док») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 січня 1978, Старий Крим Кіровський район Автономна Республіка Крим. Старший солдат, медик 3-го окремого батальйону «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив Медичний університет у Криму, лікар-педіатр. У 2004 році переїхав до Херсона, де жив і працював. Активний учасник Революції Гідності та херсонського Автомайдану. Мобілізований як доброволець у серпні 2014 року. | 21 лютого 2015 | Загинув у бою в селі Широкине (Донецька область) поблизу Маріуполя під час обстрілу з танку та мінометів. Розвідгрупа десантників потрапила у засідку та впродовж доби тримала кругову оборону. Наступного дня військові ЗСУ провели успішну операцію з деблокування розвідгрупи. Поховали Олександра на кладовищі селища Геологів на Алеї Слави.[358][359] |
| 2358 |  | Оніщенко Олег Петрович (Позивний «Кент») | 21 червня 1987, Білогородка (Києво-Святошинський район), Київська область. Білорус[360]. Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Із вересня 2014 року обороняв Донецький аеропорт та селище Піски. | 21 лютого 2015 | Напередодні повернувся з передової додому у зв'язку з важким станом здоров'я матері. 21 лютого вранці її поховали, а ввечері зупинилось серце Олега. 23 лютого односельці та бойові побратими провели воїна в останню путь.[361][362] |
| 2359 | | Колєсніков Дмитро Вадимович (Позивний «Правий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 січня 1995, Володимир-Волинський Волинська область. Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж. З перших днів був активним учасником Революції Гідності. Член Володимир-Волинського осередку «Правого Сектора». Належав до лав ультрас київського ФК «Динамо». В грудні 2014 року пройшов тренування на базі «Десна» та поїхав на передову. Залишилися батьки, сестра. | 22 лютого 2015 | Загинув вранці у селищі Піски (Ясинуватський район) від прямого попадання танкового снаряда у приміщення, де перебували бійці. Поховали воїна на міському кладовищі у с.Федорівка.[361][363] |
| 2360 | | Ломей Дмитро Вікторович (Позивний «Лом») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 лютого 1982, Цуцилів, Івано-Франківська область. Мешкав в м. Івано-Франківську. Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Прийшов у ДУК в серпні 2014 року. Залишилася дружина та двоє синів, 5 і 3 років. | 22 лютого 2015 | Загинув у ніч на 23 лютого під селищем Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька під час артилерійського обстрілу з боку російських терористів. Від влучення снаряду завалилась стіна, загинули двоє бійців, ще 5 дістали поранень. 6 березня воїна поховали в Івано-Франківську, на Алеї Слави центрального міського кладовища у Чукалівці[364]. |
| 2361 | | Рибальченко Вадим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 вересня 1977, Лозова Харківська область. Проживав у м. Первомайський. Полковник (посмертно) міліції, заступник начальника райвідділу – начальник кримінальної міліції Первомайського районного відділу ГУМВС України в Харківській області. Прийшов на службу до міліції у 1998 році після закінчення Харківського Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю правознавство. Працював на різних посадах від оперуповноваженого ВДСБЕЗ Лозівського МРВ до начальника кримінальної міліції Первомайського райвідділу. З 1998 до 2010 працював у Лозівському міськвідділі міліції, потім служив у Первомайському. Неодноразово відзначався нагородами. До Харкова приїхав у службове відрядження з організації супроводу масових заходів, запланованих на 22 лютого. Залишилася літня мати, сестра та дружина. | 22 лютого 2015 | Близько 13:20 в центрі міста Харків на Московському проспекті біля станції метро «Маршала Жукова» проросійські терористи підірвали вибуховий пристрій. Терористичний акт було спрямовано проти харків'ян, які проходили колоною від Палацу спорту до метро під час масових заходів на річницю Революції Гідності та вшанування пам'яті загиблих героїв. В результаті теракту загинув підполковник Вадим Рибальченко та відомий харківський активіст 52-річний фізик Ігор Толмачов, 11 чоловік отримали поранення, в тому числі 5 міліціонерів.[365][366] 23 лютого в лікарні помер від поранення у голову 15-річний патріот Данил Дідик, 24 лютого помер від поранень 18-річний студент Микола Мельничук.[367] |
| 2362 | | Петрик Сергій Вікторович | 16 квітня 1987, Червоний Колодязь Ніжинський район Чернігівська область. Військовослужбовець ремонтного підрозділу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Як хорошого механіка Сергія залишили в Гончарівському ремонтувати техніку, яку він потім сам переправляв у зону бойових дій. Залишилися дружина та двоє маленьких синів, 4 і 1 років. | 22 лютого 2015 | Загинув в районі міста Волноваха Донецька область під час доставки вантажу в зону АТО. Поховали Сергія 25 лютого в селі Перемога (Ніжинський район).[368] |
| 2363 | | Кревогубець Ярослав Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 березня 1989, Шепетівка Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Працював експедитором. Залишилися батьки. | 22 лютого 2015 | Загинув під Донецьком.[369][353] |
| 2364 | | Дереш Валерій Костянтинович (Позивний «Амін») | 3 травня 1982, Хмельницький. Боєць розвідгрупи «Святі» Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія». Як кажуть побратими, Валерій був одним із центральних людей під Павлополем, він водив розвідгрупи «на ту сторону». | 22 лютого 2015 | Близько 15:00 на трасі Донецьк - Маріуполь в районі пам'ятного знака Сталевару під Маріуполем перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. За даними медиків, двоє військових загинули на місці, ще одного доставили в лікарню, але врятувати його не вдалося.[370][371] |
| 2365 | | Росоха Василь Юрійович (Позивний «Тихий») | 29 червня 1992, Негровець Міжгірський район Закарпатська область. Боєць 1-ї розвідгрупи Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія». Був відмінником, добре грав у футбол та шахи. Закінчив Київський фінансово-економічний коледж і поступив на навчання у Національний університет державної податкової служби України в м. Ірпінь на заочне відділення, водночас працював, щоб заробити на навчання й оренду квартири. Активний учасник Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки, брат і сестра. | 22 лютого 2015 | Близько 15:00 на трасі Донецьк - Маріуполь в районі пам'ятного знака Сталевару під Маріуполем перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. За даними медиків, двоє військових загинули на місці, ще одного доставили в лікарню, але врятувати його не вдалося.[370][372] |
| 2366 | | Сухацький Леонід Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 липня 1969, Тетіїв Київська область. Старший сержант, командир танку 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). У 1987 році закінчив ПТУ №34 у Радомишлі. Пройшов службу у лавах Збройних Сил в місті Катовіце (Польща) командиром танку. З 1993 року служив в органах внутрішніх справ, з 2000 року працював на посаді командира відділення пожежної частини №29 у місті Тетієві. З 2008 року до серпня 2014 року працював у ПП «Слободяник». 28 серпня пішов добровольцем на фронт. Залишилася дружина та донька. В грудні під час відпустки Леонід Сухацький став героєм програми телеканалу 1+1 «Хоробрі серця». Сепаратисти називали його танк «чорна смерть», а Леонід називав його «наш дружочек». На його рахунку три підбиті бойові машини ворога за два місяці оборони Маріуполя. | 22 лютого 2015 | Загинув під Маріуполем.[373] Близько 15:00 на трасі Донецьк - Маріуполь в районі пам'ятного знака Сталевару перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. Двоє бійців батальйону «Свята Марія» загинули на місці. Леоніда довезли до лікарні, але він помер в реанімації.[370] |
| 2367 | | Ваколюк Володимир Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 листопада 1981, Печенга Мурманська область РРФСР. З 1999 року проживав у с. Червоні Кошари Вознесенський район Миколаївська область. Солдат 3-го окремого батальйону «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки і молодша сестра. | 23 лютого 2015 | Загинув поблизу села Широкине (Донецька область) під час виконання бойових завдань. Похований на кладовищі с. Мартинівське Вознесенського району.[374] |
| 2368 | | Стукало Богдан Ярославович | 11 серпня 1993, Красна (Зборівський район) Тернопільська область. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після строкової служби в армії служив за контрактом. Із березня 2014 року захищав Батьківщину, кілька місяців пробув на східному фронті. Влітку отримав поранення в зоні АТО, після лікування повернувся на передову. Вдруге був поранений у ногу на початку грудня 2014 року та проходив лікування у Львівському шпиталі. Залишилися батьки. | 23 лютого 2015 | Трагічно загинув у селі Сокільники (Пустомитівський район) поблизу Львова. О 7:50 Богдан зняв номер у готелі «Галіція», а о 8:00 його знайшли мертвим під вікнами готелю. Розглядаються версії самогубства та навмисного вбивства.[375] |
| 2369 |  | Мандрик Віталій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 квітня 1987, Красноармійськ Донецька область. Старший лейтенант міліції, оперуповноважений відділу швидкого реагування спецпідрозділу «Сокіл» Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Донецькій області. Розпочав службу в органах внутрішніх справ у Красноармійському міськвідділу з посади дільничного інспектора міліції. З 2011 року перевівся до обласного УБОЗ. Майстер спорту з рукопашного бою, неодноразово брав участь та займав призові місця на чемпіонатах України. Залишилася дружина та 1-річна дитина. | 23 лютого 2015 | Троє співробітників спецпідрозділу «Сокіл» з працівником ДАІ о 18:15 в місті Маріуполь на вулиці Пашковського зупинили автомобіль марки «ДЕУ» для перевірки. В машині виявились терористи, які відкрили вогонь. В результаті боєзіткнення співробітник «Сокола» отримав вогнепальне поранення в голову, від якого помер. Ще двоє були поранені. В машині було знайдено сумку з вибухівкою.[376][377] |
| 2370 | | Білоконь Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 жовтня 1974, Горішні Плавні (колишній Комсомольськ) Полтавська область. Солдат, зв'язківець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Спортсмен, служив у морській піхоті. Працював у СПУ ВАТ «Полтавський ГЗК». Призваний за мобілізацією. Залишилися син та донька-першокласниця. | 24 лютого 2015 | Разом з військовою частиною Олександр вийшов з Дебальцеве, де був контужений. Вже у шпиталі він помер через інфаркт. Похований на міському цвинтарі Горішніх Плавнів.[378] |
| 2371 | | Федчук Юрій Ростиславович (Позивний «Юз») | 29 травня 1968, Луцьк Волинська область. Боєць 2 штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Добровольцем поїхав на фронт, більше двох місяців воював на передовій у с. Піски під Донецьком. | 25 лютого 2015 | Загинув у Луцьку близько 4-ї години ранку внаслідок ДТП на проспекті Відродження, був збитий нетверезим водієм. Похований на Гнідавському кладовищі.[379] |
| 2372 |  | Гнатюк Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 червня 1980, Житомир. Мешкав у с. Сонячне (Житомирський район). Старший солдат, снайпер взводу снайперів 90-го ОДШБ «Житомир» 81-ї ОДШБр. 15 років служив за контрактом в 13-му ОАеМБ 95-ї ОАеМБр. Миротворець (Ірак, Косово). 2014 поновився на службі і добровольцем поїхав на фронт. Залишилися дружина та донька. | 26 лютого 2015 | Загинув у бою поблизу с. Водяне (Ясинуватський район) в результаті обстрілу з танку. Похований у Сонячному[380]. |
| 2373 | | Батенко Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 грудня 1987, Миколаїв. Солдат, снайпер 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Добровольцем пішов на фронт. Залишилася мати та сестра. | 26 лютого 2015 | Загинув у бою поблизу аеропорту Донецька під селом Водяне (Ясинуватський район) в результаті обстрілу з танку.[381][382] Російські бойовики з артилерії, мінометів і танків обстріляли та штурмували позиції сил АТО у районі н.п. Опитне, Водяне та Авдіївка. |
| 2374 | | Биков Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 жовтня 1989, Ніжин Чернігівська область. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Київський транспортний коледж. Відслужив в армії, у житомирській 95-ї аеромобільній бригаді. Отримав вищу освіту на факультеті менеджменту Славістичного університету у Києві. В серпні 2014 року став на захист Батьківщини. | 26 лютого 2015 | Загинув у бою поблизу аеропорту Донецька під селом Водяне (Ясинуватський район) в результаті обстрілу з танку.[381][383] |
| 2375 | | Саранча Максим Ростиславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 вересня 1988, Вишневе (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися батьки, молодші брат і сестра. | 27 лютого 2015 | Загинув під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[315] |
| 2376 |  | Факас Микола Ілліч | 19 грудня 1969, Білка (Іванівський район) Одеська область. Проживав у c. Новосвітлівка (Веселинівський район) Миколаївська область. Солдат, старший механік-водій БМП-2 7-ї роти 3-го батальйону 28-ї ОМБр. Працював трактористом у ТОВ «Довіра». Мобілізований 01.08.2014. На фронті з осені 2014. Залишилася дружина та троє дітей. | 27 лютого 2015 | Помер у ніч на 28 лютого від серцевого нападу в районі м. Мар'їнка (Донецька область). Похований у Новосвітлівці[384]. |
| 2377 | | Флерко Микола Олексійович (Позивний «Танк») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 серпня 1978, Деркачі (Старокостянтинівський район) Хмельницька область. Проживав у м. Кам'янець-Подільський. Боєць 2 штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Мав «золоті руки», в зоні АТО доводив до ладу бойову техніку, ремонтував машини. Залишилася дружина і троє дітей. | 28 лютого 2015 | Микола супроводжував двох журналістів у с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. В результаті мінометного обстрілу знімальної групи російськими бойовиками від осколкових поранень загинув Микола «Танчик» та фотокореспондент газети «Сегодня» Сергій Ніколаєв, який помер від поранень на операційному столі.[385][386]. |
| 2378 | | Баришполець Євген Володимирович | 15 травня 1981, Чернігів. Проживав у м. Київ. Командир бойового розрахунку БМ-21 «Град» 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Призваний за мобілізацією у вересні 2014 року. Залишилися батько й сестра. | 28 лютого 2015 | Обставини не уточнено. Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом. Поховали Євгена 4 березня у Чернігові.[387] |
Невстановлена дата смерті
Рішення Київської міської ради № 455/1319 від 14 травня 2015 року про оформлення земельних ділянок сім'ям загиблих (померлих) киян - учасників АТО, у додатку до рішення 90 імен учасників АТО з вказанням дати смерті. Серед них: Гусішний Олег Миколайович, загинув 15.02.2015 р.[332][388] Потрібна додаткова інформація.
Див. також
Примітки
- Під Вуглегірськом загинуло четверо бійців «Донбасу», у Семенченка — контузія // «Тиждень», 1 лютого 2015
Бой под Углегорском: Как это было на самом деле — история Семена Семенченко // «112», 4 лютого 2015
Вічна пам'ять загиблим героям! // Національна гвардія України, 2 лютого 2015 Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.(рос.) - Харків 5 лютого в скорботі двічі // Паблік Батальон теробороны Донецкой области «Донбасс», 7 лютого 2015
- Сумський козак загинув у зоні АТО // Муніципальний інформаційний портал Суми, 2 лютого 2015 Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.
Герои не умирают! В АТО погиб еще один житель Сум (фото) // «Панорама», 2 лютого 2015(рос.)
Суми провели в останню путь бійця АТО // Муніципальний інформаційний портал Сум, 5 лютого 2015 Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.
У мене був друг Медок - У зоні АТО загинув бригадний генерал Ічкерії Іса Мунаєв // Gazeta.ua, 2 лютого 2015
- Заява прес-офіцера Аміни Окуєвої. Іса Мунаєв
- На Херсонщині в районі виконання завдань військовослужбовців ЗС України сталася надзвичайна подія // Міністерство оборони, 1 лютого 2015
Військова прокуратура Південного регіону України розслідує факт пожежі у польовому таборі, внаслідок якої загинули військовослужбовці // Генеральна прокуратура України, 2 лютого 2015
На Херсонщині від вибуху боєприпасів загинули шестеро тернопільських бійців // «20 хвилин Тернопіль», 1 лютого 2015
Загиблих на Херсонщині бійців «Збруча» привезуть 5 лютого близько обіду // «20 хвилин-Тернопіль, 5 лютого 2015
Чому загинули солдати // «Вгору», 5 лютого 2015 Архівовано 20 квітня 2015 у Wayback Machine.
Тернопільський апеляційний суд скасував вирок сержанту, визнаному винним у загибелі 6 однополчан на Херсонщині // «За Збручем», 25 вересня 2018 - На Херсонщині загинув Павло Римар з Тернополя // «Доба», 1 лютого 2015
- На Херсонщині загинув боєць Назарій Кулинець з Тернопільщини // «20 хвилин Тернопіль», 1 лютого 2015
- Загиблий на Херсонщині Юрій Наливайчук добре знав історію України // "20 хвилин Тернопіль", 3 лютого 2015
- Вічна пам'ять герою! // Хмельницька ОДТРК, 5 лютого 2015
У загиблого бійця Вадима Вернигори залишилася двомісячна донечка // «20 хвилин Тернопіль», 3 лютого 2015 - Загиблого бійця з Гусятинщини земляки зустрічали на колінах // «Інформаційний простір Тернопілля», 52 лютого 2015
- Загиблий на Херсонщині Назар Сикліцкий був доброю та чуйною людиною // «20 хвилин Тернопіль», 5 лютого 2015
- Загинув львівський підприємець, боєць 80-ї бригади // «Погляд», 1 лютого 2015 Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.
Загинув учасник АТО, Брюхівчанин Невеличук Сергій Васильович // Брюховицька сільрада, 2 лютого 2015
В четвер на Личаківському кладовищі поховають Сергія Невеличука // Офіційний портал міста Львів, 3 лютого 2015 - Загиблі в АТО Дніпровчани // Дніпровська у місті Києві РДА
Ковальчук Микола Михайлович - В зоні АТО загинув боєць з Долинщини // ТРК «РАІ», 4 лютого 2015
Завтра на Долінщину привезуть тіло загиблого бійця АТО // «Фіртка», 6 лютого 2015
Сьогодні поховають Ігоря Денисіва, який загинув у зоні АТО // ТРК «РАІ», 9 лютого 2015
На Івано-Франківщині провели в останню путь загиблого героя Ігоря Денисіва //«Репортер», 9 лютого 2015 - Дмитро Головін. Пам’ ятайте ім’ я Героя... // Волинська газета, 3 лютого 2015
5 лютого у Володимирі-Волинському похоронять загиблого бійця // ВолиньPost, 4 лютого 2015
У Володимирі-Волинському попрощалися із загиблим бійцем // ВолиньPost, 5 лютого 2015 - Сегодня криворожане попрощались с еще одним героем (фото) // Кривий Ріг LIFE, 4 лютого 2015(рос.)
- В зоне АТО погиб боец 17 бригады Василий Денисюк // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 4 лютого 2015(рос.)
В Днепропетровск доставлены погибшие бойцы (список) // «Дніпропетровська Панорама», 11 лютого 2015 Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Бойцы 17-й танковой бригады Кривого Рога почтили память экипажа танка, погибшего под Троицким. 1 лютого 2018(рос.) - В связи с гибелью в зоне АТО Ильи Письменного и Василия Денисюка, в Кривом Роге 15 апреля объявлен траур // 0564.ua - Сайт Кривого Рога, 14 квітня 2015(рос.)
Прощання з бійцями // «Рудана», 15 квітня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Сегодня Кривой Рог прощается со своими героями // «Події Дніпропетровська», 15 квітня 2015(рос.)
Кривой Рог простится с погибшим героем Василием Денисюком // «Перший Криворізький», 9 квітня 2015(рос.) - http://krnews.ua/content/view/41547/90/ В Кривом Роге 18-е и 19-е марта объявлены Днями скорби // «Кривбас он-лайн», 18 березня 2015 Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Ткачук Костянтин В'ячеславович - В зоне АТО погиб криворожанин Алексей Осташевский // «Перший Криворізький», 15 квітня 2015(рос.)
Прощання з Олексієм Осташевським // «Рудна-TV», 17 квітня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Осташевський Олексій Сергійович - Похорон Героя Сергія Дюса відбудеться завтра, 5 лютого об 11 год. у Великій Лінині // Старосамбірська РДА, 4 лютого 2015. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 21 вересня 2017.
- Ангели-охоронці: від початку бойових дій на передовій загинуло 164 бійця зі Львівщини, 07.06.2015
- В районі Дебальцевого підірвали БТР з бійцями АТО, є загиблий та поранені // «Під прицілом», 2 лютого 2015
- Шановні громадяни Фастівщини! // Фастівська райрада та РДА, 4 лютого 2015 Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.
відбудеться живий ланцюг, в честь зустрічі нашого героя з війни, Сегія Гурічя! // Паблік Типовий Фастів, 4 лютого 2015
Київщина провела в останню путь бійця #АТО - Сергія Гуріча // «5 канал», 5 лютого 2015 - В Киевской области 78-летнюю маму погибшего бойца АТО преследуют коллекторы // «Факти», 13 березня 2015(рос.)
- Сюжет на ТСН про сьогоднішній похорон Андрія // Типовий Фастів, 28 лютого 2015
На Київщині попрощались із старшиною – через місяць після смерті // ТСН, 28 лютого 2015
Сабадаш Андрій, Гуріч Сергій зліва на право... - У Славутич знову прийшла сумна звістка // Сайт Славутицької міської ради, 27 лютого 2015. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Завтра в Попільні попрощаються з земляком Героєм // Попільнянська РДА, 27 лютого 2015
Шайдюк Виталий Викторович (пошук)(рос.) - Під Дебальцевим загинув ще один 23-річний військовий із Рівненщини // ОГО, 3 лютого 2015
- На Миколаєві провели в останню дорогу воїна - героя, загиблого під Донецьким аеропортом // Злочинності.НІ, 5 лютого 2015
Вічна пам'ять Герою… // Арбузинська РДА, 5 лютого 2015 - Старший лейтенант Стельмах Олександр Миколайович // Національна академія Сухопутних військ
В Брусилівському районі поховали десантника 95-ї бригади, який загинув поблизу Донецька // «Перший Житомирський», 5 лютого 2015 - На Київщині прощаються із Героєм АТО, "ударівцем" Костянтином Непопом // Сайт партії «УДАР», 5 лютого 2015
Непоп Костянтин Іванович, член Політичної партії «УДАР»
15 жовтня до дитячого садочка міста Вишгород ,Київської області завітав сержант 95-ї високомобільної десантної бригади Костянтин Непоп[недоступне посилання з червня 2019] - В Узині досі немає музею Поповича
- На Сході загинув іще один узинчанин // Сайт міста Узин, 3 лютого 2015 Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.
Сьогодні в місті Узин попрощалися з героєм АТО - І в Куликівці стали на коліна // «Сіверщина», 06 лютого 2015
Куликівщина знову у жалобі // Куликівська РДА, 5 лютого 2015
Сніжок Ігор // Чернігівська ОДА
Вшанували пам'ять загиблого земляка // Куликівська РДА, 5 лютого 2017 - Сьогодні вранці в результаті обстрілу під Дебальцево загинув броварчанин // «Маєш право знати», 3 лютого 2015
Герої не вмирають // Сайт Броварської міськради, 4 лютого 2015 Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.
«Людина-сонце»: історія полеглого Героя з Броварів Дмитра Янченка // «Маєш право знати», 16 лютого 2015
Герої не вмирають, поки ми їх пам’ятаємо – шлях Дмитра Янченка // «At Brovary», 13 жовтня 2015 - Кривой Рог скорбит: 6 февраля объявлен Днем траура по погибшим в АТО Николаю Мажуге и Артему Слюсаренко // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 5 лютого 2015(рос.)
- Сегодня Кривой Рог простится с командиром танка 17 бригады Алексеем Селищевым, погибшим в зоне АТО // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 1 березня 2015(рос.)
- Світлини героїв ATO // «facebook.com», 10 квітня 2015
- Зведені дані ІАЦ РНБО станом на 12:30 4 лютого. Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Завтра Кривий Ріг попрощається з героєм Артемом Слюсаренко // «Перший Криворізький», 5 лютого 2015
- Брифінг Кризового Центру "Оборона Маріуполя" 05.02.15(рос.)
Бойовики вкотре порушують Мінські домовленості // Сайт Міноборони, 5 лютого 2015
Миколаївський батальйон "Фенікс" під Маріуполем зазнав перших бойових втрат: двоє загиблих і двоє поранених // Злочинності.НІ, 5 лютого 2015
Подробности гибели кременчужанина Богдана Гавели в АТО // «ТелеграфЪ», 7 лютого 2015(рос.) - Під Маріуполем героїчно загинув 40-річний кременчужанин // «Кременчуг Today», 5 лютого 2015 Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.(рос.)
Очільник Полтавської облради розповів про втрату побратима, який загинув під час обстрілу з гранатомету на Сході країни // «Коло», 6 лютого 2015 Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine. - С прискорбием сообщаю о гибели нашего соотечественника... // facebook Стас Іванов, 7 лютого 2015(рос.)
- У зоні АТО загинув танкіст з Рівного // «ЧаРівне», 7 лютого 2015
У зоні АТО загинув військовий із Рівненщини // Сфера-ТВ, 9 лютого 2015
У зоні АТО загинув військовий з Млинівщини // Рівненська ОДА, 7 лютого 2015 - Юлик - герой, киборг и хороший друг. Покойся с миром // TCH.UA Блоги, 11 лютого 2015(рос.)
- «Спи спокійно, друже. Твоя війна закінчилась, наша продовжується», - полк «Азов» в бою втратив бійця // «Погляд», 6 лютого 2015 Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.
У Борисполі поховали учасника АТО // «Вісті», 10 лютого 2015 Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.
Похорони побратима Ужа // youtube-канал Полк "Азов", 9 лютого 2015
Капітан кримського "Беркута" Степан Криворученко загинув за Україну як доброволець "Азова" рівно три роки тому, 5 лютого 2015-го у розвідрейді під Дзержинським - Про АТО із перших рук // ТРК «Слобожанка», 11 лютого 2015
- 25... відкрили меморіальну дошку в Десні
- Пройшло 2 роки як загинув наш побратим Кравчук В. (Бача)
- Кравчук Вадим Анатолійович
- В АТО загинув тернополянин Олександр Орляк. 07.02.2015, 14:53
Вічна пам’ять та вічна слава Герою!!! // Тернопільський КТЕК
Тисячі тернополян не стримували сліз на похороні загиблого в АТО Сашка Орляка // «20 хвилин Тернопіль», 11 лютого 2015
Тернопільщина поховала ще одного героя – Олександра Орляка // Телеканал ІНТБ, 11 лютого 2015 - Підкріплення прийшло запізно. На сході загинув ще один черкащанин // «Вікка», 8 лютого 2015
За два дні в боях загинуло шестеро черкащан // «Про Головне», 8 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
На Соборній площі Черкас провели в останню путь героя АТО // «ПроЧерк», 12 лютого 2015
В останню путь провели розвідника Віталія Вергая // «Громадське телебачення: Черкаси», 12 лютого 2015 - Біля Дебальцевого загинув син уманського депутата // Вікка, 7 лютого 2015
Завтра Умань прощатиметься з Анатолієм Слонським, що загинув в АТО // Портал міста Умань, 9 лютого 2015 Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine. - В АТО загинув розвідник з Липовця // VIN, 9 лютого 2015
В зоні АТО Липовеччина втратила свого земляка – Володимира Полупанова // Липовецька РДА, 9 лютого 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Володимир Полупанов, що загинув під Дебальцево, вишкіл пройшов у «Французькому легіоні» // 0432.ua - Сайт Вінниці, 17 лютого 2015
СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ - На Полтавщині поховали загиблих воїнів Максима Рябка та Романа Яківця. 13.02.2015
СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ - В Ужгороді хочуть дозволити ще двох загиблих на війні на Донбасі бійців поховати на Пагорбі Слави // «Новини Ужгорода», 12 лютого 2015 Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.
Найсумніший вантаж: в Ужгороді зустріли літак із загиблими в Дебальцеве (ВІДЕО) // Uzhgorod.in, 17 лютого 2015
Зі сльозами на очах Ужгород прощається з бійцями, які загинули в зоні АТО // Мукачево.net, 18 лютого 2015
На Закарпатті в останню путь провели трьох бійців АТО. 18 лютого 2015, 21:40 - Під Дебальцевом загинув Олександр Капуш з 128-ї бригади // Мукачево.Net, 7 лютого 2015
Про загиблого бійця 128-ї бригади, закарпатця Олександра Капуша згадують побратими Архівовано 2016-05-15 у Wayback Machine. - На Черкащину везтимуть тіло загиблого на Луганщині бійця // «ПроЧерк», 8 лютого 2015
В АТО загинув командир танка легендарної Залізної бригади Василь Ткаченко // ЗІК, 10 лютого 2015 - 30-та бригада вистояла під Дебальцевим, втративши 16 чоловік // «8 корпус», 28 лютого 2015
- У бою під Дебальцевим загинув ізяславчанин із 30-ї окремої механізованої бригади // «Є», 9 лютого 2015 Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.
У четвер 12 лютого ізяславчани провели в останню путь Микитюка Миколу Петровича // Тижневик «Партнер», 13 лютого 2015 Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.
В Ізяславі прощалися з воїном, загиблим у зоні АТО. - Загиблого в АТО Ігоря Новака поховають в суботу // «20 хвилин Тернопіль», 19 березня 2015
Новак Ігор Володимирович (пошук) - Сьогодні у Києві прощалися із добровольцем 30 механізованої бригади. 08.05.2015, 17:24
У Києві простилися з героїчно загиблим на Донеччині бійцем ЗСУ. 08.05.2015, 20:09 - Монастирищина прощалася з загиблим Героєм – Русланом Нищиком! // «Нова доба», 11 лютого 2015
На Монастирищині поховали бійця 30-ї мехбригади Руслана Нищика, який загинув під Дебальцево // провінція, 10 лютого 2015 - У Хуст везуть перший вантаж "200" // «Голос Карпат», 13 лютого 2015
У Хусті сотні людей зібралися, щоб провести в останню путь закарпатського бійця АТО (ФОТО). 14.02.2015, 17:56 - До Дніпропетровська привезли 11 загиблих бійців 128 бригади (Список загиблих) // «Час Закарпаття», 11 лютого 2015
- Вербицький Роман Васильович
- Співчуття через загибель працівника Київського метрополітену в зоні антитерористичної операції на сході // Київський метрополітен, 9 лютого 2015
Загиблий співробітник Київського метро служив розвідником і брав участь у важливих операціях // «Київ сьогодні», 9 лютого 2015 - Карнаухов Микола Миколайович. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Волонтери та рідні розшукують чотирьох бійців 57-ї мотопіхотної бригади (ФОТО) // Novosti.kr.ua, 26 лютого 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
Донесення про втрати - В зоні АТО загинув викладач НУВГП (офіційно) // «ЧаРівне», 04 березня 2015
Із загиблим Героєм попрощаються спочатку в Бугрині, що на Рівненнщині // «ОГО», 7 березня 2015
З загиблим Героєм прощатимуться спершу у Бугрині // «Рівне вечірне», 6 березня 2015
Карнаухов Микола Миколайович - У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу "Нежурись" Карнаухова // «ВСЕ», 10 березня 2015 Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.
Рівне поховало воїна, який загинув в бою під Чорнухиним // «5 канал», 10 березня 2015 - Завтра Кіровоградщина попрощається з трьома загиблими у зоні АТО військовими // «Рідний Кіровоград», 4 березня 2015
На Кіровоградщині попрощалися з Євгеном Шверненком // «Перша електронна газета», 5 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.Шверненко Евгений Валерьевич(рос.) - Прощання з Віталієм Іскандаровим відбудеться 7 березня у Свердлівці Світловодського району // «Світловодськ», 6 березня 2015
Искандаров Виталий Нуралиевич (пошук)(рос.) - Мешканець Новосанжарського району Олександр Мокляк загинув у Чорнухиному під час бою із проросійськими сепаратистами (відео) // «ЕХО з регіону», 13 березня 2015
Дорога у безсмертя // Новосанжарська районна рада, 12 березня 2015
У Нових Санжарах відспівали загиблого воїна Олександра Мокляка // Полтавська єпархія УПЦ, 12 березня 2015 Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.
Мокляк Александр Сергеевич (пошук)(рос.) - У зоні АТО загинув криворожець Олексій Вакульчук // «Перший Криворізький», 1 квітня 2015(рос.)
Кривой Рог скорбит: 3 апреля объявлен Днем траура по погибшему в АТО бойцу 17 бригады Алексею Вакульчуку // 0564.ua - Сайт Кривого Рога, 2 квітня 2015(рос.)
Кривой Рог простился с героем Алексеем Вакульчуком // «Перший Криворізький», 3 квітня 2015(рос.) - СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ
- Героїчно загинули троє танкістів із батальйону «Звіробій» // «Погляд», 8 лютого 2015. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Під Донецьком загинув 44-річний Олександр Олійник з Попільнянського району // «Перший Житомирський», 12 лютого 2015
На Житомирщину повертається загиблий герой // ZHITOMIR TODAY, 7 серпня 2015
Олійник Олександр Іванович - Зона АТО Життя на межі // «Весь Харків», 9 лютого 2015 Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.
Маріупольці попрощалися із полеглим земляком, який обороняв Дебальцево. ФОТО // UAINFO, 12 лютого 2015
Звание Почетный гражданин Мариуполя хотят присвоить трем военнослужащим посмертно // 0629.com.ua - Сайт Маріуполя, 28 квітня 2015 - На сході загинув 24-річний жашківчанин // «Про все», 8 лютого 2015
Боєць АТО втратив сина-вояка у битві за Дебальцеве // ТСН, 13 лютого 2015
Жашківчани попрощались ще із одним Героєм // «Новини Черкас», 13 лютого 2015 - Загинув Олег Беркут (Дідушко) // «Гнездо», 12 лютого 2015
- Біль, який громом увірвався до родини Дідушко… // Національна гвардія України, 10 лютого 2015. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- На Сході вже загинуло понад 60 бійців із Черкащини // «Вікка», 10 лютого 2015
В АТО загинув син уманського лісівника. Висловлюємо глибокі співчуття // «Ліси Черкащини», 11 лютого 2015 Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.
Маньківщина під поминальний церковний дзвін попрощалася ще з одним воїном – учасником АТО // Маньківська РДА, 11 лютого 2015
Клочан Олександр Вікторович - Трьох бійців цього тижня ховали на Вінниччині. Двоє загинули під Дебальцевом // «33kanal.com», 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Ще одна смерть бійця-вінничанина: загинув 20-річний Андрій Добрань // Вінниця.info, 10 лютого 2015
- Сьогодні в Чуднівському районі поховають 22-річного бійця // «Перший Житомирський», 12 лютого 2015
Прощання з Героєм // Чуднівська РДА, 13 лютого 2015 - Рубцов Вадим Костянтинович
В зоне АТО погиб криворожанин Вадим Рубцов // «Перший криворізький», 10 лютого 2015(рос.)
Прощання з Вадимом Рубцовим // ТРК «Рудана», 11 лютого 2015 - Герої не вмирають // Сайт Вільногірського ГМК, 11 лютого 2015 Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.
Під час виконання священного обов’язку із захисту територіальної цілісності... // Міська газета "Вільногірськ", 11 лютого 2014
Голубєв Денис Григорович - Чіндяскін Євген Валерійович
- За сутки в зоне АТО погибли 12 украинских военных, - штаб АТО
- Щодо обстановки на українсько-російському кордоні та в зоні проведення АТО // ДПСУ, 8 лютого 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Помер Едуард Панченко, який дістав поранення у зоні АТО // «Подія», 8 лютого 2015 Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Українські герої. Едуард Панченко // «Громадське радіо», 29 січня 2015
У Дніпродзержинську одною хорошою людиною стало більше // 5692.com.ua - Сайт Дніпродзержинська, 20 квітня 2015(рос.)
До народження сина тяжко поранений боєць не дожив кілька тижнів // «Факти», 7 травня 2015 - Ще одна втрата у зоні АТО: Петро Шемчук із Красилівського району // «Є», 10 лютого 2015 Архівовано 21 липня 2016 у Wayback Machine.
Вічна пам'ять герою! // Бережанський агротехнічний інститут, 10 лютого 2015 Архівовано 11 лютого 2015 у Wayback Machine.
Шемчук Петро Михайлович - У складі батальйону "Звіробій" загинув черкаський танкіст // «Вікка», 11 лютого 2015
Городищина в жалобі, Черкащина в сльозах // «Городище», 18 лютого 2018
Арабський Віктор Романович - Міна, яка залетіла в бліндаж, вбила бійця запорізького батальйону // «Індустріалка», 09 лютого 2015 Архівовано 15 березня 2018 у Wayback Machine.
Вічна слава герою // Овруцька РДА Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine. - На Катеринопільщині попрощалися з героєм // Вікка, 13 лютого 2015
- Он всегда стоял за справедливость... // Популярні Відомості, 25 лютого 2015(рос.)
- Зведені дані ІАЦ РНБО на 12:30 – 09 лютого
- Харитонюк Віталій Ігорович
Боевики «ДНР» захоронили погибшего бойца ВСУ в воронке от разрыва снаряда (Видео) // «Інформатор», 26 квітня 2015(рос.)
У воронці від снаряда знайшли могилку волинського солдата // «Вісник-К», 9 травня 2015 - В госпитале Харькова скончался криворожский боец Юрий Козлов // «Перший Криворізький», 9 лютого 2015(рос.)
12 февраля в Кривом Роге объявлен День траура // «Кривий Ріг Лайф», 11 лютого 2015(рос.) - Під час обстрілу Гранітного загинули троє бійців АТО // «LB.ua», 10 лютого 2015
- Двоє бердичівлян загинули на сході країни // «РІО Бердичів», 10 лютого 2015 Архівовано 2015-02-11 у Wayback Machine.
У Бердичеві попрощались з двома бійцями 10-го батальйону тероборони, які загинули під Волновахою // Житомир.info, 12 лютого 2015 - У селищі Житомирської області поховали 29-річного військового, який загинув під Маріуполем // Житомир.info, 13 лютого 2015
- Житомирщина сумує за загиблими героями – Сергієм Хаустовичем, Володимиром Глубоковим, Сергієм Фроловим // Житомирська ОДА, 14 лютого 2015. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Сьогодні загинув молодий юнак, 21 рік, танкіст... // facebook Andrew Drozda, 9 лютого 2015
У Кримському загинув 22-річний боєць 24-ї бригади із Яворова // "Zaxid.net", 10 лютого 2015
Знову гірка звістка - на Луганщині загинув воїн-чернівчанин // ЧАС, 11 лютого 2015 Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.
На Луганщині загинув чернівецький військовий Дмитро Руснак // 0372.ua - Cайт міста Чернівців, 11 лютого 2015
Чернівчанин Дмитро Руснак, який загинув в АТО, був сиротою // Буковинський новий погляд, 13 лютого 2015 Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.
Він був тяжко поранений у липні, вижив дивом. Казав, це його другий День народження // ТВА, 12 лютого 2015 - В Артемівську опізнані тіла трьох львівських волонтерів // «Вголос», 22 лютого 2015
насправді мені дуже важко писати... // facebook Юрий Бондар, 22 лютого 2015
На Личаківському цвинтарі знайдуть останній спочинок троє нацгвардійців // Львівські новини, 25 лютого 2015 Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.
Львів попрощався із медиками, які загинули в зоні АТО // «Гал-Інфо», 25 лютого 2015
Тисячі львів'ян прощалися з трьома медиками-волонтерами, які загинули в АТО // Zaxid.net, 25 лютого 2015 - Всё. Мы сделали то, что должны были сделать и теперь у нас есть неделя отдыха
- Сьогодні, 25 лютого, Пустомитівщина прощалася з новітнім Героєм України Тарасом Кончевичем // Пустомитівська РДА, 25 лютого 2015 Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.
Під Дебалецевим загинув ударівець, Герой АТО з Львівщини // УДАР, 11 лютого 2015
Допоможіть знайти бійця АТО, з яким побратими втратили зв'язок (ФОТО) // 032.ua - Cайт міста Львова, 12 лютого 2015 - Він був крутим і називав себе Кавказом... // «Нововолинськ діловий», 22 лютого 2015 Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.
ШУКАЄМО БІЙЦЯ - Задорожний Василь Богланович - У Львові ховатимуть бійця Нацгвардії // «Погляд», 24 березня 2015 Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.
Тіло загиблого волонтера Максима Овчарука привезли до Львова // «Львівська газета», 25 березня 2015
У Львові попрощалися з військовим медиком Максимом Овчаруком // «Вголос», 26 березня 2015
Овчарук Максим Валериевич (пошук)(рос.) - Під Дебальцевим загинув екіпаж хмельницької автомобільної санітарної роти // «Є», 24 лютого 2015 Архівовано 1 вересня 2016 у Wayback Machine.
Вічна пам'ять! // «Ексклюзив», 25 лютого 2015 Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine. - Хмельницький віддав останню шану загиблому бійцю санітарної роти // «Є», 25 лютого 2015 Архівовано 1 вересня 2016 у Wayback Machine.
Хмельницький на колінах провів у останню путь Анатолія Суліму // 0382.ua - Cайт міста Хмельницького, 25 лютого 2015 - Рідні шукають медика з Козятина. Його джип підірвався на фугасі // «33 канал», 16 вересня 2015 Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.
Кацабін Сергій Борисович
Знайшли тіло медика з Вінниччини, який загинув, рятуючи поранених під Дебальцево // Vinbazar.com, 5 квітня 2016
Пам'яті Сергія Кацабіна, який загинув під Логіново 9 лютого 2015 року, присвячується // Сайт Kazatin.com, 22 квітня 2016 - Вічна пам'ять та слава Герою! // Миколаївська ОДА, 12 лютого 2016
Миколаївців кличуть провести в останню путь загиблого в зоні АТО Героя // Злочинності.НІ, 12 лютого 2016
У Миколаєві попрощалися із полеглим у битві за Дебальцеве героєм Олександром Кравченком // «5 канал», 13 лютого 2016
Кравченко Александр Анатольевич (пошук)(рос.) - У Шевченківському районі попрощалися з героєм, який загинув у зоні АТО // Шевченківський район міста Києва, 25 лютого 2015 Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.
Сухенко Сергей Михайлович, 1973 г., 30 бригада. г. Киев(рос.)
Сухенко Сергій Михайлович - У Житомирі вшанували пам'ять бійця АТО, що загинув під Дебальцевим // 5 канал, 1 березня 2015
Лялевич Сергей Франсович (пошук)(рос.) - Коростень провів в останню путь Романчука Сергія // Офіційний сайт міста Коростень, 26 березня 2015
Романчук Сергей Михайлович (пошук)(рос.) - Бойовики вбивають українських полонених // «Gazeta.ua», 15 квітня 2015
Ідентифіковано військових злочинців, які знущалися, а потім убили українських військових Бердеса, Демчука та Плацинського - Убитий у полоні. Олександр Бердес // «Громадське телебачення», 24 квітня 2015 Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.
Жашківщина попрощалася з Героєм // «ЖашківіЯ», 10 квітня 2015 Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine. - Боєць з Волині під Дебальцевим потрапив у полон // «Волинські новини», 12 лютого 2015
Після жорстоких катувань волинянина стратили у полоні // «Вісник+К», 17 квітня 2015 - Радомишльщина прощалась з загиблим Героєм // Радомишльська райрада, 9 квітня 2015
Плацинський Павло Янович (пошук) - Корота Євген Миколайович
Наш перший 200-й... під Дебальцевим... // Сайт газети Іванківського району «Трибуна праці», 5 березня 2015 Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine. - Закарпатець Василь Білак, що числився у списках зниклих безвісти, загинув у війні з окупантом // «Закарпаття онлайн», 27 лютого 2015
Закарпатська мати впізнала свого сина серед загиблих під Дебальцевим // «Голос Карпат», 27 лютого 2015
Сьогодні прощалися із загиблим героєм Виноградівщини Василем Білаком (ФОТО, ВІДЕО) // Mukachevo Today, 3 березня 2015[недоступне посилання з червня 2019] - Стало відомо про ще одного загиблого в АТО закарпатця - Романа Совлича (ФОТО) // UZHGOROD.in, 3 березня 2015
Виноградівщина знову у скорботі за полеглим героєм (ВІДЕO) // «Голос Карпат», 5 березня 2015 року
Виноградівщина знову в траурі – сьогодні поховали ще одного загиблого героя АТО Романа Совлича // Mukachevo Today, 5 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
Совлич Роман Йосипович (пошук) - На трасі Дебальцеве-Артемівськ зникли два бійці сто двадцять восьмого гірсько-піхотної бригади // Новини Закарпаття, 12 лютого 2015
- У Мукачеві поховають майора 128 бригади // «Голос Карпат», 28 лютого 2015
Післязавтра мукачівці прощатимуться із загиблим майором 128-ї бригади Олексієм Гуртовим // «Панорама Мукачева», 28 лютого 2015
Мукачево прощалося з бійцем 128 бригади (Відео), 02.03.2015 Архівовано 07.03.2016, у Wayback Machine.
Балаклійщина сумує // Балаклійська районна рада, 10 березня 2015 - Історія загиблого бійця: потрапив у засідку, а тіло виявилося на ворожій стороні // «Сьогодні», 3 березня 2015
- Завтра Кіровоградщина попрощається з трьома загиблими у зоні АТО військовими // «Рідний Кіровоград», 4 березня 2015
Музыка Артур Сергеевич(рос.)
Герої не вмирають! Музика Артур Сергійович // Ульянівський районний історичний музей - На Київщині поховали полковника Сергія Циганка // ТСН, 9 березня 2015
Прощання з український героєм, Сергієм Циганком // Espreso.TV, 10 березня 2015 - Василенко Святослав Вікторович
Василенко Святослав Викторович (пошук)(рос.) - Макаренко Антон Миколайович
Повністю ідентифікований по ДНК, як молодший сержант Макаренко Антон Миколайович - Ігор Миколайович Павлов // Дарницька в м. Києві РДА, 16 березня 2015
Павлов Ігор Миколайович - У 101 бригаді Генерального штабу сьогодні в Києві відкрили Алею герої війни // «ТСН», 20 червня 2015
Недоводієв Микита Олександрович // «Пошук», 13 лютого 2015
Помогите найти! Недоводиев Никита Александрович Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ!
Недоводієв Микита Олександрович // Шевченківська у м. Києві РДА Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine. - Федорченко Вадим Александрович (пошук)
- Федорченко Вадим Александрович (пошук)
Федорченко Вадим Олександрович
Битва за Логвинове. Дебальцевський щоденник
Експерти через ДНК встановили особу загиблого під Дебальцевим бійця. 13.09.2019
За ДНК опізнали воїна Вадима Федорченка, що загинув у бою під Дебальцевим
Через чотири роки тиші: Вадима вважали зниклим безвісти, полоненим, а повернувся до дому двохсотим
Болісні хвилини прощання з учасником АТО Вадимом Федорченком - У бою за Павлопіль загинув боєць батальйону "Свята Марія" // «Канал 24», 10 лютого 2015
Турчинов: Наступ на бойовиків забезпечив надійну оборону Маріуполя // «Українська правда», 10 лютого 2015 - В Мариуполе бойцы батальона «Святая Мария» попрощались со своим боевым товарищем (ВИДЕО) // MARIUPOL.TV, 11 лютого 2015
У Києві попрощалися із загиблим біля Маріуполя бійцем "Святої Марії" // «Лівий берег», 12 лютого 2015
Прощання з бійцем "Святої Марії", який загинув в бою за Павлопіль // 5 канал, 12 лютого 2015 - На Сході загинули двоє військовиків з Кіровоградщини // «Гречка», 11 лютого 2015
На Кіровоградщині люди розгорнули 30-метровий прапор, щоб вшанувати подвиг загиблого в бою вірменина // ТСН, 15 лютого 2015 - На Кіровоградщині попрощалися з бійцем 17-го батальйону. 15.02.2015, 10:18
- Дітям загиблого бійця АТО потрібні взуття та їжа // «Знай», 7 березня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- МВС своїх не кидає // Львівське УМВС, 10 лютого 2015
Дмитро Загарія: наказано вижити! // «Ратуша», 12 лютого 2015
Чернігів попрощався із загиблим в зоні АТО полковником міліції Дмитром Терновим // ПіК, 26 лютого 2015
Чернігів попрощався з полковником Терновим // Телеканал Новий Чернігів, 26 лютого 2015 - У Дебальцевому загинув начальник міліції Євген Юханов // ГУМВС України в Донецькій області, 12 лютого 2015
Попрощатись з полковником Юхановим приїхали правоохоронці з усієї Донеччини // ГУМВС України в Донецькій області, 13 лютого 2015
Похороны начальника милиции Дебальцево // «Общественное ТВ Донбасса», 13 лютого 2015(рос.) - Під час обстрілу Краматорська загинули п'ять цивільних і двоє військових // «Лівий берег», 10 лютого 2015
Бойовики обстріляли головний штаб АТО в Краматорську // «Українська правда», 10 лютого 2015
Террористы обстреляли Краматорск кассетными снарядами "Торнадо" // Грани.РУ, 10 лютого 2015(рос.)
Число погибших в Краматорске возросло до 12 человек // Донецька ОДА, 10 лютого 2015 Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.(рос.) - Під час обстрілу бойовиками Краматорська загинув майор міліції Денис Жембровський // УМВС у Вінницькій області, 10 лютого 2015
- Розвідник Євген Бушнін, який загинув у Краматорську, родом із Чернігова // «Є», 10 лютого 2015 Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.
Чернігівці схилили коліна перед загиблим розвідником Євгеном Бушніним // «ПіК», 14 лютого 2015 - Обстріл Краматорська: серед загиблих капітан з Хмельницького та сержант зі Старокостянтинова // «Є», 11 лютого 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Прощання з героєм // «Наше місто», 1 березня 2015. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- 10 лютого при обстрілі Краматорська загинув бердянець // Бердянська міська рада, 11 лютого 2015
При обстреле Краматорского аэродрома погиб доброволец из Запорожской области // «МВ», 11 лютого 2015(рос.) - Ще один герой з Володимир-Волинського району загинув у зоні АТО // «Буг», 12 лютого 2015
Тіло з Михайлом Ілляшуком на даний момент знаходиться у Староконстантинові // «Буг», 13 лютого 2015
Сьогодні поховали воїна АТО зі Свійчіва Михайла Ілляшука // «Буг», 14 лютого 2015 - В зоне АТО погиб еще один бердянец Владимир Довганюк // «Бердянськ 24», 18 лютого 2015(рос.)
В Краматорске погиб уроженец Бердянска полковник Владимир Довганюк // «Індустріалка», 19 лютого 2015(рос.)
Довганюк Володимир Леонідович // Бердянська міська рада - Шевченко Ігор Станіславович
Поховання - Вчора. Спартак.
У наших на Спартаке сегодня 5 ангелов // 11 лютого 2015 - У Радомишльському районі оголосили жалобу за загиблими в АТО земляками // Житомир.info, 13 лютого 2015
- На Корбутівці у Житомирі прощаються з чотирма загиблими військовими (доповнено) // Житомир.info, 14 лютого 2015
- Загинув земляк з с.Небіж з 95-ї бригади // volodarsk.zt.ua, 11 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- В Чуднові відкрили меморіальну дошку герою-земляку Івану Рудніцькому, який загинув під Спартаком
- Вічна пам`ять Героям! // Сайт Белогородки, 12 лютого 2015 Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.
Білогородка у суботу прощатиметься з захистником України Олександром Саєнко. 3 фото // «Спротив», 13 лютого 2015
Як Белогородка прощалася з захистником України Олександром Саєнко. 7 фото. Відео // «Спротив», 14 лютого 2015 - На Дніпропетровщині поховали бійця АТО, який загинув під Дебальцевим // «5 канал», 14 березня 2015
Під Дебальцевим загинув старший лейтенант 40 батальйону територіальної оборони «Кривбас» Артур Місків // «9 канал», 16 березня 2015 Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.
Місків Артур Валерійович. Резюме // Hitjob.dp.ua, 9 грудня 2013
Агроном, держслужбовець та танкіст: ім’я Героя АТО увіковічать у меморіалі // Офіційний сайт Солонянського району, 10 лютого 2016
Місків Артур Валерійович - У Сутисках під Вінницею поховали бійця АТО Валерія Мельника // Вінниця ОК, 13 лютого 2015. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Одна за одною йдуть на Вінниччину похоронки… // VIN, 19 лютого 2015
На Вінничині попрощалися із загиблим захисником Дебальцевого // «5 канал», 20 лютого 2015
На Вінниччині поховали героя АТО. Земляки стали навколішки // 0432.ua - Сайт Винниці, 20 лютого 2015
Син генерал-майора з Липовця загинув під Дебальцевом // 33 канал, 25 лютого 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Дворічна Настя Грушко більше не обійме тата // Vlasno.info, 20 лютого 2015 - Сумна звістка – в зоні АТО загинув герой, наш земляк Микола Мельник // Тростянецька РДА, 13 лютого 2015 Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.
Микола Мельник, що загинув в зоні АТО, ходив до храму навіть на війні // «20 хвилин Вінниця», 19 лютого 2015 - У Новоархангельську попрощаються із військовим 55 батальйону // «Гречка», 16 лютого 2015
Покрищенко Микола Миколайович // Типовий Новоархангельськ, 17 лютого 2015 - Представник полтавської Самооборони Майдану розповів з чим, крім російської агресії, не може миритися // «Новини Полтавщини» , 7 травня 2014. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Дімка з Миргорода
У бою під Саханкою загинув боєць «Азову» з позивним «Брат» // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 11 лютого 2015 - Зведення за 5 днів боїв Широкинської операції // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 16 лютого 2015
- Сумна звістка – в зоні АТО загинув герой, наш земляк Микола Мельник // Тростянецька РДА, 13 лютого 2015
Чоп у жалобі: в АТО загинув мобілізований Олег Коваль // Мукачево.Net, 16 лютого 2015
"Вантаж 200" все частіше привозять на Закарпаття... // UA-Reporter, 17 лютого 2015
У перший день перемир’я в Дебальцевому загинув лисянин // «Лисянщина», 17 лютого 2015 Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine. - Російський снаряд влучив у вантажівку з пораненими 128-ї бригади — 13 загиблих // UA-REPORTER.COM, 13 лютого 2015
На Донетчине снаряд попал в грузовик с ранеными военными: погибли 13 человек // «Мариупольские Новости», 13 лютого 2015(рос.) - «Без відпочинку важко. Вони довго не протримаються», - Заступник командира 128-ї бригади. 13.02.2015
- Пам'ятаємо! Дмитра Шелупця поховали в Ріпках // Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua, 17 лютого 2015
Шелупець Дмитро // Чернігівська ОДА - Кривий Ріг попрощався з героєм Максимом Зозулею // «Перший Криворізький», 25 квітня 2015
Зозуля Максим (пошук)(рос.) - Шельмук Анатолій Володимирович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Штильов Сергій Степанович
- Гранда Руслан Володимирович // Миколаївська ОДА
На Николаевщине в последний путь провели героя АТО // «Nikolaev-City», 14 лютого 2015(рос.) - Біля Дебальцевого загинув лікар-інтерн з Чернівців // «Чернівецький промінь», 13 лютого 2015 Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.
«Був надзвичайно добрим», - одногрупниця лікаря з Чернівців, який загинув в АТО // «МБ», 13 лютого 2015
Герої. Чернівецька область. АТО. Трепко Владислав Віталійович
Прощання із лікарем Владом Трепко, який загинув в АТО // Сайт Chernivtsi, 16 лютого 2015 - Під час обстрілу на Донеччині загинув мінометник з Рівненщини // «ВСЕ», 12 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
На Сході загинув житель Рівненщини // «Сфера-ТБ», 16 лютого 2015
На Рівненщині прощатимуться з бійцем АТО Олександром Бойком // Портал «Рівне», 17 лютого 2015
Ціна свободи. Загиблий в АТО боєць з Клеваня захоплювався квітникарством // Rivne1.tv, 15 травня 2015 - Під час бою за Логвиново загинули три бійці "Донбасу" - Семенченко // «ТСН», 13 лютого 2015
Сегодня был тяжёлый день // facebook Евгений Шевченко, 12 лютого 2015 - На прощання з бійцем батальйону «Донбас» вчителі принесли зошит спогадів «Наш друг Ромка» // «Голос України», 9 квітня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
- Днепродзержинец Андрей Каминский погиб под Дебальцево за неделю до запланированной свадьбы // Сайт gorod.dp.ua, 25 лютого 2015
- Список загиблих. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Поховання відбудеться у Києві найближчими днями
З добровольцем Володимиром Самойленком, який загинув на Донбасі, попрощалися на Майдані Незалежності в Києві - Трагические новости из под Логвиново // facebook Совет добровольцев батальона "Донбасс", 19 лютого 2015(рос.)
- Під Дебальцево загинув ще один уманчанин // «Вечірня Умань», 19 лютого 2015 Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.
Родниківського Героя в останню путь проводжали в Прощену неділю… // «Вечірня Умань», 24 лютого 2015 Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine. - Бійці батальйону «Донбас» забрали тіла своїх побратимів // «Громадське ТБ», 20 лютого 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Вічна пам’ять та слава Герою! // Хмельницька міська рада, 20 лютого 2015 Архівовано 2015-02-21 у Wayback Machine.
Хмельницький попрощався із бійцем "Донбасу", який загинув під Дебальцевим // «5 канал», 24 лютого 2015
Він загинув, пробиваючи для наших солдатів «дорогу життя» // Національна гвардія України, 25 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019] - Панчук Володимир // Медіа-корпорація «Є». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Хмельничани провели у вічність бійця Володимира Панчука // gazeta ye.ua, 24 лютого 2015
- Турков Игорь Леонидович (пошук)
Про двох полеглих патріотів, які незабаром повернуться додому, 28.09.2017 - 25 лютого о 11.00 годині в кінотеатрі" Ювілейний" відбудеться прощання із загиблим героєм АТО Браух Андрієм Васильовичем[недоступне посилання з червня 2019]
Браух Андрей Васильевич(рос.)
В Херсоні поховали Андрія Брауха, який загинув у зоні АТО // «Гривня», 25 лютого 2015 Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.
Херсонцы на коленях провели в последний путь Андрея Брауха - See more at: http://infoline.ks.ua/?p=11599#sthash.szopgE1R.dpuf // «Херсон ІнфоЛайн», 25 лютого 2015 Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine. - Новоград-Волинці і не тільки! Смерть... Надія вмирає останньою...
30 ОМБр опублікувала список зниклих безвісти бійців. Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.
У Новограді-Волинському відбудеться прощання з загиблим військовослужбовцем // «Житомир.TODAY», 23 червня 2015 - Полтавщина втратила сина у зоні АТО. 28.06.2015, 12:08
Ідентифікували бійця з Полтавщини, який загинув у лютому в зоні АТО. 28.06.2015, 14:46
На Семенівщині поховали Героя, який навчався у Кременчуц // "Кременчуцький ТелеграфЪ", 1 липня 2015 - Під Дебальцево загинув 35-літній мешканець Івано-Франківщини // "Бліц-Інфо", 13 лютого 2015
В зоні АТО загинув житель села Монастирчани Суслик Володимир Михайлович // Богородчанська РДА, 13 лютого 2015
На Франківщині в останню дорогу провели "кіборга" Володимира Суслика // "Бліц-Інфо", 20 лютого 2015 - На території Снігурівського району оголошено триденний траур за загиблим земляком в зоні АТО // Снігурівська РДА, 13 лютого 2015
Снигиревка попрощалась с Игорем Марквасом, геройски погибшим под Дебальцево // «НикВести», 15 лютого 2015 (рос.)
Сторінка пам'яті загиблих Героїв-снігурівчан // Снігурівська РДА
Марквас Ігор Йосипович - У Глухові поховали учасника АТО // Сумська обласна рада, 16 лютого 2015 Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.
На Сумщині провели в останню путь ще одного бійця. 16.02.2015, 19:28
Алексей Комаров: «Пока длится эта война, обязан защищать Отечество!» // «Рама», 17 лютого 2015(рос.) - Вічна пам'ять загиблому учаснику АТО // Макарівська РДА, 18 лютого 2015
Відкриття меморіальних дощок воїнам – героям АТО на Макарівщині Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Кравченко Олександр Дмитрович - На восточном фронте погиб командир БМП из Сум // «Рама», 17 лютого 2015(рос.)
Завтра Суми прощатимуться ще з одним героєм-земляком // Муніципальний портал Сум, 5 березня 2015 Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine. - Шевченко Олег Іванович
Шевченко Олег Иванович (пошук)(рос.) - Днепродзержинские волонтеры привезли в Днепропетровск из-под Дебальцево двух погибших наших бойцов // «Репортер», 5 березня 2015 Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
- Нікополь знову прощається з героєм // «Город Никополь», 4 березня 2015
6 марта Никополь простится с офицером Андреем Асмоловым // Nikopol-TV.net, 5 березня 2015 Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.) - Начальник розвідки 128-ї бригади // «Час Закарпаття», 27 січня 2015
- Вчора під Дебальцево загинуло 8 бійців закарпатської бригади // «Трибуна», 14 лютого 2015
У зоні АТО загинув розвідувальник 128-ї бригади Віталій Постолакі // «Голос Карпат», 14 лютого 2015
Вчора близько 14.00 в районі Дебальцево в результаті бою за базовий табір 128 бригади загинули 8 українських героїів // facebook Pavlo Fedaka, 14 лютого 2015
Смертю хоробрих загинув закарпатський майор Віталій Постолакі // Трибуна, 14 лютого 2015 - Ужгородець Постолакі загинув двічі // РІО, 19 лютого 2015
Закарпатський майор Постолакі залишився у Дебальцево // «Трибуна», 18 лютого 2015
Постолакі Віталій Андрійович (пошук)
В Ужгороді попрощалися з Віталієм Постолакі, який загинув під Дебальцевим (ВІДЕО, +ФОТОРЕПОРТАЖ) // «Карпатський об'єктив», 12 березня 2015 Архівовано 24 березня 2015 у Wayback Machine.
Яким було життя Віталія Постолакі // «Час Закарпаття», 18 квітня 2015 - 10 березня День жалоби на території Малинського району // «ІнфоМалин», 10 березня 2015
Бондар Василь Васильович (пошук) - Стало відомо про ще одного загиблого бійця 128-ї бригади з с.Лавки // Мукачево.Net, 15 лютого 2015
У війні з Росією на Донбасі загинув закарпатець з Мукачівщини. 15.02.2015
Внимание, розыск! Разыскивается криворожанин пропавший в зоне АТО // «Перший Криворізький», 26 лютого 2015
На Мукачівщині у с.Лавки поховали загиблого бійця 128-ї бригади Ярослава Костя // Мукачево.net, 7 березня 2015 - Діхтяр Іван Іванович // Книга пам'яті
Сторінка в ОК
Листи: Не забудемо подвиг козака Дихтяра! // Приазовський робочий(рос.)
Сергій Сажко провідав мати загиблого в АТО бійця // «КуМар», 25 вересня 2015(рос.) - Новини на «5 каналі» о 22-й годині від 15 лютого 2015 року
- Сили АТО знищили поблизу Щастя два танки, одну САУ і близько 20 терористів. 14.02.2015 Архівовано 26.10.2017, у Wayback Machine.
На сході загинув командир «12 Сотні» Ростислав Якубик («Кубик») // «Тернополяни», 15 лютого 2015
Попрощалися з Героєм, Айдарівцем Ростиславом // facebook Новини «Айдар», 15 лютого 2015 - Співчуття // Василівська РДА, 14 лютого 2014
Участник АТО из Запорожской области умер в результате травмы, полученной во время инцидента в кафе // Індустріалка, 14 лютого 2015
Логвинов: Боец из Запорожской области погиб в результате несчастного случая // РепортерUA, 16 лютого 2015(рос.) - Дебальцеве. Післямова // Українська правда, 18 лютого 2015
- На Херсонщину везуть тіло бійця, загиблого у Дебальцевому // «Типовий Херсон», 19 лютого 2015(рос.)
Сьогодні Бериславщина попрощалася з Героєм // Бериславська РДА, 23 лютого 2015 Архівовано 2015-02-25 у Wayback Machine. - На Львівщину привезуть тіло ще одного Героя АТО // 032.ua - Cайт міста Львова, 26 лютого 2015
Завтра 26.02.15 близько 11:30 год привезуть тіло нашого героя Петра Орловського // varta1 - Варта1, 25 лютого 2015 - Він відійшов у безсмертя мужнім кроком // Зіньківська РДА, 30 липня 2015 Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.
Рясков Николай (пошук) - Сьогодні Нікопольщина проведе в останню путь героя – Іволгу Сергія Олексійовича // Нікопольська міська рада, 20 липня 2015 Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.
Іволга Сергій Олексійович - Голік Руслан Валерійович. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 3 вересня 2016.
- Павлюк Олег В’ячеславович
Загиблого в 2015 році під Дебальцевим воїна Олега Павлюка перепоховають у Кам'янському 23 листопада, - волонтер Колесник
Простились с каменчанином, погибшим под Дебальцево Архівовано 25 листопада 2017 у Wayback Machine.(рос.)
З часів Дебальцевого вважали зниклим: у Дніпрі поховали останки бійця АТО. 23.11.2017, 18:25 - Загиблого під Дебальцевим вінничанина Тараса Сича поховають у п'ятницю // «20 хвилин Вінниця», 23 березня 2015
У Вінниці попрощалися з бійцем «Київської Русі», який загинув під Дебальцево // 0432.ua - Сайт Вінниці, 27 березня 2015
Сыч Тарас Степанович (пошук)(рос.) - Завтра відбудеться похорон полеглого на війні прапорщика батальйону «Львів» Ігоря Лехмінка // «Щоденний Львів», 27 березня 2015
Він загинув, обороняючи нашу землю. На Львівщині сьогодні поховали бійця батальйону «Львів» // «Погляд», 28 березня 2015 Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.
Лехмінко Ігор Ігорович (пошук)(рос.) - У Львові поховають молодшого сержанта міліції Владислава Домченка, який загинув в АТО // «ЗІК», 20 липня 2015
Львівські правоохоронці вирушили у Дніпропетровськ за тілом загиблого бійця батальйону «Львів» // ГУМВС України в Львівській області, 21 липня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Домченко Владислав Анатолійович (пошук) - Орджоникидзе проводил в последнюю путь земляка, погибшего в зоне АТО! // Сайт ПАТ «ОГЗК», 4 березня 2015(рос.)
- Завтра Житомирщина попрощатиметься з бійцем батальйону «Артемівськ», який загинув у зоні АТО // УМВС України в Житомирській області, 29 квітня 2015 Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.
"Боже, чому ти забираєш хороших людей": в Житомирі прощалися із добровольцем // «Перший Житомирський», 30 квітня 2015
Лаговський Віктор Анатолійович (пошук) - Карпо Сергій Едуардович
Карпо Сергей Эдуардович (пошук)(рос.)
Сепари довго не вірили, що з ними борються місцеві — боєць АТО з Донецька // Online.ua, 24 квітня 2016 - В Кривом Роге 18 марта объявлен Днем траура // «Події Дніпропетровська», 18 березня 2015(рос.)
Каморников Денис Николаевич (пошук)(рос.) - Чорна субота у Чорнижі // Відомості.UA, 5 березня 2015
Шукаю родину Бійця АТО
Похорони мого земляка Володимира Мельника. Вічна Слава ГЕРОЮ! - На Київщині півтисячі людей навколішки зустрічали загиблого в Пісках героя // ТСН, 17 лютого 2015
- За станом на 1:00 // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 15 лютого 2015
- У Сумах попрощаються з 18-річним бійцем батальйону «Азов». (рос.) 17.02.2015, 20:15
Похороны Игоря Гольченко завтра // «Рама», 18 лютого 2015(рос.)
Солдат Гольченко Ігор Іванович // Сайт Нацгвардії України
14 лютого загинув Ігор «Ернест» Гольченко // azov.press, 14 лютого 2016 - Солдат Черненко Роман Олександрович // Сайт Нацгвардії України
Рік тому загинув Рома "Бенч" Черненко // azov.press, 14 лютого 2016 - Сегодня ночью в бою погиб луганчанин, боец полка... // facebook Олексій Біда, 15 лютого 2015 (рос.)
Солдат Радіонов Володимир Олександрович // Сайт Нацгвардії України
Під час Широкинської наступальної операції загинув Вова «Чемпіон» Радіонов // azov.press, 14 лютого 2016 - У контрактника запорізької 55-ї артбригади на полігоні «Широкий Лан» в руках розірвалася граната // «Індустріалка», 15 лютого 2015(рос.)
- Військовослужбовця Євгена Кириченко проводять в останню путь завтра. (рос.) 17.02.2015, 16:08
- Запорізький артилерист загинув під Дебальцеве за 20 хвилин до припинення вогню // «Індустріалка», 15 лютого 2015(рос.)]
У ніч перемир'я в районі Дебальцево загинув військовий із Запоріжжя // «Забор», 15 лютого 2015
Запорожский боец погиб в АТО в ночь перемирия (ФОТО) // «Голос Запоріжжя», 16 лютого 2015 Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine. - Дебальцево СМС от бойцов 95-ки из Дебальцево: "С крупного... facebook Alex N Alex Noyt, 15 лютого 2015 (рос.)
- Вічна пам’ять нашому земляку-герою! // «Правда Ірпеня», 17 лютого 2015 Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.
Фотозвіт прощання з нашим земляком-героєм Єрощенком Олександром // «Правда Ірпеня», 17 лютого 2015 Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.
Ірпінь попрощався зі своїм земляком, який загинув під Дебальцевим // ТСН, 17 лютого 2015 - В зоне АТО погиб николаевский «киборг» из батальона «Феникс» // «Злочинності.НІ», 17 лютого 2015 (рос.)
В зоне АТО погиб николаевский десантник // Nikolaev-City.net, 18 лютого 2015 (рос.)
В зоне АТО трагически погиб 23-летний николаевский десантник Михаил Губриченко // «НикВести», 17 лютого 2015 (рос.)
В Очакове простились с погибшим бойцом николаевской 79-й ОАЭМБр // «НикВести», 18 лютого 2015 (рос.)
Губриченко Михайло Михайлович // Миколаївська ОДА
Губриченко Михайло Михайлович // Книга мап'яті - Станом на ранок 15 лютого є ще один загиблий серед бійців 13 батальйону,- волонтери // «ПіК», 16 лютого 2015
Вічна пам’ять захиснику Вітчизни // Корюківська РДА, 18 лютого 2015
Корюківщина прощалася з Героєм // «Маяк», 17 лютого 2015 Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine. - Герої не вмирають: у Мезенівці попрощалися із підполковником Артуром Костюченком // «Краснопілля. Край Слобожанський», 17 лютого 2015
Він загинув у день закоханих... // «Краснопілля. Край Слобожанський», 4 травня 2015 - На привеликий жаль, ще один герой з міста Василькова Скляр Юрій Олексійович загинув в зоні АТО
Скляр Юрій Олексійович
Васильків попрощається з Героєм АТО Юрієм Скляром // Васильківська міська рада, 26 червня 2015 Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.
У Василькові провели в останню путь захисника Батьківщини Юрія Скляра // Міністерство оборони України, 27 червня 2015 - Миронівчани попрощалися з Черненко Максимом, бійцем батальйону "Київська Русь" // «Громада Миронівщини», 3 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
Черненко Максим Зеновьевич (пошук)(рос.) - На Київщині поховали героя АТО, старший брат якого загинув на війні в Афганістані // ТСН, 13 березня 2015
Герої не вмирають!.. // Бучанський Інтернет сайт, 13 березня 2015
Бучанська Варта Ще одна втрата...
День пам’яті та примирення - з урочистостями, солдатською кашею та святковою програмою // сайт міста Буча, 12 травня 2016 - У важких боях під Дебальцево загинув наш земляк
13 березня о 13:00 відбудеться прощання з Дмитром Чумаком // «БЦ News», 12 березня 2015
Біла Церква попрощалась з Дмитром Чумаком // «БЦ News», 13 березня 2015
Сьогодні земля Білої Церкви на вічний спочин прийняла тіло українського воїна
Чумак Дмитрий Сергеевич(рос.) - Російські танки, як у тирі, розстріляли поранених: Іловайський котел очима тих, хто вижили. (рос.) 20.06.15, 17:08
- Под Мариуполем рота "Донбасса" несколько часов назад была тупо выведена на засаду (блокпост) террористов // facebook Семен Семенченко, 15 лютого 2015
Нахожусь сейчас в госпитале и плачу. Усач единственный кто пошел меня вытягивать раненого(рос.) - В зоні АТО загинув екс-кандидат у нардепи від Кіровоградщини // «Перша електронна газета», 15 лютого 2015 Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.
Євгеній Тельнов: Треба йти і робити // «Україна Центр», 21 жовтня 2015 Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine. - Вічна пам’ять герою! // Національна гвардія України, 16 лютого 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Завтра Чернігів має оголосити жалобу за донеччанином // 4ernigiv.info, 18 лютого 2015 Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.
Батальон СП Национальной Гвардии Украины "Донбасс" сообщает // facebook Совет добровольцев батальона «Донбасс», 19 лютого 2015(рос.)
Чернігівці провели в останню путь бійця батальйону «Донбас» // «Високий вал», 20 лютого 2015 - Прощання у Фастові з нашим загиблим побратимом Михайлом Чеботарьовим // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 20 лютого 2015
- Під Маріуполем загинув боєць «Азова» із Полтави // «Коло», 16 лютого 2015. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Під Маріуполем на полі бою сьогодні загинув ще один одесит — В'ячеслав Кирилов, відомий як «Козак», 15.02.2015
Погиб сегодня ночью наш побратим Сява (Козак), 15.02.2015(рос.)
Вячеславу Кирилову «Козаку» посвящается! Вечная память герою! // «RGB Odessa», 17 лютого 2015
Пам'яті загиблих. Фільм Babylon'13 про бійця «Азову», який загинув під Широкіно // «Українська правда. Життя», 21 лютого 2015 - У понеділок 23 лютого о 12:00 на Соборній площі Одеси відбудеться прощання з одеськими бійцями полку "Азов"
Добровольці попрощалися з загиблими в Широкіному // «Соцпортал», 22 лютого 2015
Прощання з загиблими побратимами Акелою та Кутузом
В Одесі поховали двох бійців «Азова» // «5 канал», 23 лютого 2015
Під час похорону мати показала понівечене кадирівцями лице загиблого сина. 18+ (ФОТО) (ВІДЕО) // «Преса України», 23 лютого 2015
В Одессе простились с бойцами «Азова», павшими в Широкино (фоторепортаж) // «Думська», 23 лютого 2015(рос.) - Вибачаюсь за те, що пощу такі фотки...
- У неділю проводимо в останню путь нашого героя // «Город Никополь», 20 лютого 2015
Под Дебальцево погиб майор Александр Вакуленко // Nikopol-TV.net, 20 лютого 2015 Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Никополь простился с майором Александром Вакуленко // 0566.com.ua - Сайт Нікополя, 23 лютого 2015(рос.) - КОМАНДИР РОТИ 46-ГО БАТАЛЬЙОНУ АНДРІЙ СТАРЦЕВ: "ЯКЩО КОЛОНА НАТИКАЛАСЯ НА СЕПАРІВ, ТО ВЖЕ ВАЛИЛИ З УСІХ СТВОЛІВ, КУДИ ТІЛЬКИ МОЖНА". 08.04.17, 11:00
- Завтра на Житомирщині поховають бійців АТО Віктора Козака та Олександра Чернявського // Житомирська ОДА, 5 березня 2015. Архів оригіналу за 6 березня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Вічна пам'ять загиблому учасник АТО, 5 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
Колишній начальник штабу АТО про вихід із Дебальцевого: інформація від керівництва суттєво відрізнялася від розвідки. 18.02.2016, 17:57 - Чернявський Олександр Іванович (пошук)(рос.)
- Контрактник загинув у середині лютого на Донеччині // «Є», 27 квітня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
В Миролюбному попрощались з Героєм // «Старокостянтинів небайдужий», 27 квітня 2015
Яневич Володимир Анатолійович (пошук) - У Дмитрівку Знам’янського району привезли тіло загиблого Героя // «Новини Кіровоградщини», 16 липня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Кіровоградщина: у Дмитрівці поховали 24-річного військового, який загинув під градами поблизу Дебальцево // «Гречка», 18 липня 2015
Бутенко Николай Валериевич (пошук)
Кіровоградщина: у Дмитрівці поховали 24-річного військового, який загинув під градами поблизу Дебальцево (ФОТО, ВІДЕО) // Інформаційний портал «Гречка», 18 липня 2015
У Знам’янці вшанували пам’ять залізничника, який загинув в АТО 28.02.2018 - «Мамусю, я вдома...» // «Подільські Вісті», 12 березня 2015
Дмитру Кримінському встановлять меморіальний знак // Кам'янець-Подільська міська рада, 11 квітня 2017
У Кам’янці встановлять меморіальну дошку загиблому герою // «Поділля News», 12 квітня 2017
Ще одну меморіальну дошку загиблому воїну відкрили біля ЗОШ №17 // «3849.com.ua — Cайт міста Кам'янця-Подільського», 19 квітня 2017
У Кам’янці на фасаді школи встановили меморіальну дошку Дмитру Кримінському - Военные требуют уволить виновных в поражении под Дебальцево: Открытое письмо президенту // «112», 12 березня 2015(рос.)
Дебальцевський щоденник. Полонений замполіт // «Тиждень», 10 березня 2015 - Родственники разыскивают пропавшего в зоне АТО офицера из Акимовки // «Місцеві вісті», 31 березня 2015(рос.)
Щербина Игорь Иванович(рос.)
ДНК експертиза підтвердила загибель в Дебальцеве полковника з 40 батальйону Ігоря Івановича Щербини
«Високе призначення державного службовця – вірно і чесно служити державі – Єдиній Україні, своєму народу» // Якимівська РДА, 24 червня 2015
В Акимовке простились с погибшим в Дебальцево воином АТО // МТМ, 3 липня 2015 Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
Останній шлях Героя! // Якимівська РДА, 1 липня 2015 Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine. - Карайбіда Анатолій Васильович
- У час "тиші" під Дебальцево загинув уманчанин. 16.02.2015
За аналізами ДНК опізнали тіло бійця АТО з Піківця // «Вечірня Умань», 6 липня 2015 Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine. - У зоні АТО загинув полтавець // 0532.ua - Сайт Полтави, 23 лютого 2015
Фролов Олександр Миколайович // Полтавська обласна рада Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.
Полтава провела в останню путь Олександра Фролова // 0532.ua - Сайт Полтави, 25 лютого 2015 - В зоні АТО загинув наш земляк Іваничко Михайло Йосипович Турківська РДА, 26 лютого 2015
- Під час захоплення в полон 101 бригади ЗСУ один військовий отримав поранення, - Лисенко // «РБК - Україна», 17 лютого 2015
- На Полтавщині поховали 21-річного учасника АТО // «Полтавщина», 10 квітня 2015
Исчез боец АТО Барвин Дмитрий (ФОТО) // «Анонс Закарпаття», 13 березня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Помогите пожалуйста найти Барвина Дмитрия Владимировича(рос.) - помогите найти друга Тимошенко Роман Васильевич(рос.)
Тимошенко Роман Васильович - У лікарні Артемівська помер запорожець, який був важко поранений під Дебальцеве за 20 хвилин до наказу про припинення вогню 16.02.2015
- Керівник УМВС України в Сумській області висловлює співчуття рідним і близьким загиблого в зоні АТО старшого лейтенанта міліції Євгена Хроленка // Сайт УМВС України в Сумській області, 17 лютого 2015
- У зоні АТО загинув сержант міліції з Корюківщини // «ПіК», 11 березня 2015
Сержант міліції загинув від множинних вогнепальних поранень в груди // «Високий вал», 11 березня 2015
Науменко Олег Геннадиевич (пошук)
Дружина загиблого на Донбасі бійця пішла в АТО. 18.02.2016, 18:09 - Голосієво сьогодні попрощалось із загиблим захисником Вітчизни Олегом Кобченко // Голосіївська РДА в м.Києві, 26 березня 2015
У Києві провели в останню путь 31-річного бійця, що загинув під Дебальцевим // «5 канал», 26 березня 2015
Кобченко Олег Александрович (пошук)(рос.) - Завтра в Тернопіль привезуть тіло загиблого в АТО Героя Віталія Лотоцького // 0352.ua - Cайт міста Тернополя, 7 березня 2015
Лотоцький Віталій Зіновійович (пошук)
«Йду воювати, щоб ніхто не знущався над тобою, мамо…» – історія загиблого бійця з Тернопільщини // «Терен», 14 березня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. - Черкащина прощається ще з двома загиблими бійцями // «Про головне», 11 березня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Стукало Олег Юрьевич (пошук)
// Сумний день для Лисянки // «Лисянщина», 11 березня 2015 Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.
Лисянщина попрощалась зі своїм Героєм // «Лисянщина», 12 березня 2015 Архівовано 16 липня 2016 у Wayback Machine. - Репортаж ціною в життя: біля Дебальцевого загинув український журналіст 18+ (ФОТО) (ВІДЕО) // «Преса України», 20 лютого 2015
Надії на те, що Дмитро Лабуткін живий, немає, кажуть його знайомі // «20 хвилин Тернопіль», 23 лютого 2015
Його тіло через місяць після смерті знайшли у морзі // ТСН, 21 березня 2015
У Тернопільській області попрощались із військовим журналістом, який загинув під Дебальцеве // «Преса України», 25 березня 2015 - Кіровоград проведе в останній путь капітана спецназу Юрія Бутусова // «Новини Кіровоградщини», 26 березня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
У Бахмачі поховають Юрія Бутусова, який загинув під Дебальцево // «Час Чернігівський», 27 березня 2015 Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine.
Бутусов Юрий Юриевич (пошук) - 24 березня Кіровоград прощатиметься з Героєм АТО Віталієм Федитником // Кіровоградська міська рада, 23 березня 2015 Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.
Завтра у Кіровограді — похорони героя АТО // «Перша електронна газета», 23 березня 2015 Архівовано 20 липня 2015 у Wayback Machine.
Кіровоградщина провела в останню путь загиблого героя // Інформаційне управління УПЦ Київського Патріархату, 27 березня 2015 - У штабі ЗСУ попрощалися з полковником, який загинув у лютому під Дебальцевим // «5 канал», 3 квітня 2015
Кролевчани провели в останню путь А.А. Лепеху // Кролевецька РДА, 9 квітня 2015 - Пам'яті Кучера Валерія Анатолійовича // Новгородківська РДА, 13 березня 2015
Кучер Валерій Анатолійович (пошук) - У районі Дебальцево загинув жовтоводець Сергій Федорченко // Телекомпанія «Жовті води», 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 25 січня 2017. Процитовано 3 вересня 2016.
- Завтра Кривой Рог простится с Александром Яцковым, погибшим под Дебальцево // 0564.ua - Сайт Кривого Рогу, 6 березня 2015(рос.)
- На Лубенщині поховали загиблого під Дебальцево. 06.04.2015
Загиблого в АТО Романа Павленка в останню путь земляки проводжали, ставши на коліна. 06.04.2015 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.
Юрий Бутусов - Кто виноват в отступлении в Дебальцево?... (Коментарі) // «facebook.com», 1 липня 2015 - На Сході загинув танкіст з Кіровоградщини // «Перша електронна газета», 11 березня 2015 Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.
Тисячі жителів Компаніївки попрощались із загиблим воїном // «Гречка», 13 березня 2015
Відео панахиди за загиблим танкістом з Кіровоградщини // «Гречка», 14 березня 2014
Розшукується боєць АТО Жук Олег (ФОТО) Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.(рос.) - На Полтавщині попрощалися з Сергієм Гирманом // «В Полтаві.Інфо»,7 квітня 2015 Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.
Гирман Сергей Николаевич(рос.) - Не доехал домой пару километров... // Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua, 17 лютого 2015(рос.)
- У результаті запеклого бою в районі Фащівки загинув прикордонник // Сайт ДПСУ, 18 Лютого 2015. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- На сході загинув прикордонник із Вінниччини. Тіло й досі не можуть вивести через складну ситуацію (Фото) // Vinbazar, 18 лютого 2015
Офіцер-прикордонник зі Жмеринки В'ячеслав Семенов загинув під Дебальцевом. Його тіло досі на окупованій території Донбасу // «33 канал», 25 лютого 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
На Вінниччині прощалися з прикордонником, який загинув в перші дні «перемир'я» // «Вінниця DAILY», 5 березня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Семенов Вячеслав Анатолійович // Сайт ДПСУ, 24 лютого 2015 Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.
Порошенко посмертно нагородив "Золотою зіркою" прикордонника Семенова, який загинув узимку 2015 року // «112», 28 травня 2016 - Родичі шукають двох розвідників із Вінниччини, що зникли під Дебельцево // Vinbazar.com, 20 лютого 2015
- Химич Віталій Іванович
У неділю ладижинці прощатимуться з бійцем 128 бригади, який загинув у Дебальцево // Lada.FM, 7 березня 2015
Щоб попрощатися із воїном-земляком, ладижинці вщент заповнили центральну площу міста // Lada.FM, 8 березня 2015 - 22 грудня 2010 року обрано голову слухацького самоврядування факультету державного управління
- Стихи Евгения Герасевича(рос.)
- Герасевич Євгеній Анатолійович
8 березня Могилів - Подільщина віддала останню шану своєму земляку, загиблому бійцю 128-ї гірничо-піхотної бригади Євгену Герасевичу // Могилів-Подільська РДА, 10 березня 2015
8 березня в Могилеві похоронили Женю Герасевича // «33 канал», 11 березня 2015 Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine. - При обороні Дебальцевого загинув боєць із Городоччини // «Є», 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Йдуть найкращі // «Подільські вісті», 27 лютого 2015
Усім селом на Городоччині прощалися із загиблим у Дебальцевому піхотинцем // «Є», 2 березня 2015 Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine. - Попик Віктор Петрович (пошук)
- У Городку загиблого бійця вшанували пам'ятним знаком. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- В Дебальцеві загинув 30 - ти річний тячівець Роман Козичко // Tyachiv News, 18 лютого 2015
Рідні поїхали на упізнання тіла вбитого під Дебальцевим тячівця Романа Козичка // Tyachiv News, 3 березня 2015
Тячівщина попрощалася з Романом Козичком (ФОТО, ВІДЕО) // "Тyachiv", 6 березня 2015
Тячів попрощався із загиблим в зоні АТО Романом Козичко // Tyachiv News, 6 березня 2015
На Тячівщині під іменем Романа Козичка поховали солдата з 30-ї бригади, що поліг у російсько-українській війні. 20.07.2015
Роман Козичко віднайшов вічний спокій на рідній тячівській землі // Tyachiv News, 22 липня 2015 - Захищаючи Дебальцево загинув ще один закарпатець Руслан Сабов // «Мукачево.net», 19 лютого 2015
Березнянщина знову у смутку: 2 березня прощалися із загиблим в зоні АТО Русланом Сабовим // «Березний онлайн», 3 березня 2015
Сабов Руслан Николаевич(рос.) - Стало відомо про смерть лучанина на сході, 13 березня 2015
У Луцьку попрощалися з 22-річним Героєм Денисом Чабанчуком, який загинув під Дебальцевим (3 фото) // «Під прицілом», 15 лютого 2015
Чабанчук Денис Миколайович (пошук) - Під Дебальцевим загинув кременчужанин Андрій Покладов // Вісник Кременчука, 19 лютого 2015 Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.
зоні АТО знову загинув кременчужанин // «Полтавщина», 22 лютого 2015
Родные из Закарпатья ищут пропавшего в зоне АТО солдата (ФОТО) // «Репортер», 27 лютого 2015(рос.)
Плакали люди, тужили дзвони... // «Зоря Полтавщини», 13 березня 2015 Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine. - Вічна пам'ять! // Вільнянська РДА, 4 березня 2015 Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.
Наш обов’язок через все життя пронести пам'ять про нашого співробітника Шуміло Анатолія Івановича // Сайт КП "Водоканал", 5 березня 2015
Сьогодні відбулося прощання з військовим Анатолієм Шумило, що загинув в боях на Донбасі // Обласний БФ "Фонд сприяння обороні Запорізької області", 5 березня 2015
Вільнянський район простився з рядовим Анатолієм Шумило // Вільнянська РДА, 5 березня 2015 Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine. - Чернігівщина втрачає своїх мужніх синів // Сівер центр, 18 лютого 2015
- Погиб подполковник, отец троих детей // Портал Чернігова, 19 лютого 2015(рос.)
- Факт // ТРА «Новий Чернігів», 18 лютого 2015 Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.
На Черкащині люди стоячи на колінах провели в останню путь Анатолія Синчака // 0472.ua - Сайт Черкас, 5 березня 2015
Синчак Анатолий Анатолиевич(рос.) - Загиблого під Артемівськом бійця перепоховають на Талалаївщині. 26.06.2015, 15:37 Архівовано 05.06.2016, у Wayback Machine.
Хатина із запахом свіжого хліба, із болем чужої війни // «Час Чернігівський», 30 квітня 2016 Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine. - Йшов третій день перемир’я... // Національна гвардія України, 20 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Сегодня была дерзкая успехом ночь и тяжёлый, с привкусом поражения, затяжной-затяжной день... // facebook Евгений Шевченко, 18 лютого 2015(рос.) - Під Дебальцевим загинув вінницький «ягуарівець» Роман Лабань // «Вінниця ОК», 18 лютого 2015
У боях за Дебальцеве загинув 22-річний солдат з Хмельниччини // «НГП», 18 лютого 2015
Під Дебальцевим загинув 21-річний лейтенант із Ярмолинецького району // «Є», 18 лютого 2015 Архівовано 1 вересня 2016 у Wayback Machine. - Герой Богдан Вовк: ще одна втрата Дрогобича // DROHOBYCZER ZEITUNG, 1 березня 2015
Зустріньмо гідно Героя з Дрогобича, Богдана Вовка // Паблік Дрогобич - місто патріотів!, 2 березня 2015 - Під час виходу з Дебальцевого серед зниклих опинився й дрогобичанин Богдан Вовк
На Львівщині попрощалися з загиблим в АТО Богданом Вовком. 04.03.2015, 20:10 - Із бійцем В'ячеславом Хорошковським, який загинув в АТО, попрощалися на Золотоніщині // Черкаська ОДА, 11 березня 2015 Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.
Хорошковский Вячеслав Дмитриевич (пошук) - Волонтеры Восток СОС ищут пропавших в Дебальцево бойцов Нацгвардии // Громадське радіо, 19 лютого 2015
- Сьогодні поховали Василя Гриценка, бійця 5 роти 2 бату... // facebook Yulia Krasilnykova 2 жовтня 2015
- Чабан Сергей Петрович // Всеукраинский портал поиска пропавших без вести
Сержант Чабан Сергій петрович // Сайт НГУ - 23 февраля в Кривом Роге объявлен Днем траура (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 20 лютого 2015(рос.)
- На П'ятихатщині відкрили меморіальні дошки ще двом Героям // П'ятихатський район, 4 вересня 2015
Ще двох героїв АТО нагородили орденами «За мужність» посмертно // Межівський район, 5 вересня 2015 - Матері двох загиблих військових отримали державні нагороди // Міністерство оборони України, 18 серпня 2015
- В Ємільчинському районі попрощались із сержантом, який загинув поблизу Дебальцевого // «Перший Житомирський», 23 лютого 2015
Саган Сергій Іванович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. - Герої не вмирають: в зоні АТО загинув 22-річний патріот Андрій Кулініч // Сайт Новоград-Волинської міської ради, 2 березня 2015
- Чуднівщина попрощалася ще з одним Героєм // «Чуднів Сіті», 24 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Під Дебальцевим загинув 39-річний Петро Шептицький // 0432.ua - Сайт Вінниці, 20 лютого 2015
Під час обстрілу у районі Дебальцева загинув жмеринчанин Петро Шептицький // Вінницька ОДА, 20 лютого 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Вічна пам’ять Герою! // Жмеринська РДА, 19 лютого 2015 Архівовано 2016-03-10 у Wayback Machine.
Петро Шептицький, що загинув під Дебальцево казав: "Вижену погань з нашої землі, а тоді добудую хату" // «20 хвилин Вінниця», 25 лютого 2015 - Під час виходу із Дебальцево загинуло два уродженця Вінниччини // Vinbazar.com, 19 лютого 2015
- На Печерську попрощались з Героєм – захисником України // Печерська РДА, 25 лютого 2015
- В Олевську поховали бійця, який загинув майже рік тому // «Перший Житомирський», 1 лютого 2016
Гайченя Микола Борисович
Гайченя Микола Борисович (пошук) - На Одещині перепоховали бійця Віталія Катишева, який загинув під час виходу з Дебальцевого // ТСН, 18 липня 2015
- Під час виводу військ з Дебальцева загинув військовий 128-ї бригади з Мукачева // «Панорама Мукачева», 21 лютого 2015
Під час виходу 128 бригади з Дебальцева загинув Денис Кисельов // Мукачево.Net, 21 лютого 2015
У Мукачеві прощаються із загиблим на війні капітаном Денисом Кисельовим // «Закарпаття онлайн», 23 лютого 2015 - Жахлива звістка: боєць із Берегова Олександр Товт загинув під Дебальцевим // Beregovo.Today, 22 лютого 2015
В зоні АТО загинув ще один закарпатець Шандор Товт (ФОТО) // «Мукачево.net», 25 лютого 2015
Угорська «столиця» гірського краю проведе в останню путь бійця 128-ї бригади. 09.03.15, 07:45 - На Виноградівщину везуть тіло Героя Віктора Маркуся. (рос.) 11.03.2015
Стало відомо про загибель ще одного закарпатця під час виходу з Дебальцевого. 11.03.2015
Виноградівщина провела в останню путь ще одного героя (ВІДЕО) // «Голос Карпат», 13 березня 2015
Маркусь Віктор Васильович (пошук) - Під час виходу із Дебальцево один вінничанин загинув, чотири поранено, два зникло безвісти // Vinbazar.com, 23 лютого 2015
На Вінниччині поховають Анатолія Грубого, який загинув під Дебальцевим // «33-й канал», 23 лютого 2015 Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.
Герої не вмирають! // Тульчинська РДА Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine. - У Великодолинському попрощалися із земляком, який загинув у зоні АТО // Вісті Іллічевськ, 16 березня 2015
14 марта 2015 жители нашего поселка Великодолинское, простились с героем, погибшим в Дебальцево (18.02.2015) Кушниром Олегом Владимировичем(рос.) - Никто не забыт: на Донбассе погибла почти сотня военнослужащих из Одесской области (список) // «Думська», 15 квітня 2015(рос.)
- Кондратюк Олексій Вікторович
- Київрада затвердила черговість сімей загиблих учасників АТО, які отримають землі у Биківні (документ)
- На Волині поховали Олександра Кінаха // «ВАР», 12 березня 2016 Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.
Маневицька земля прийняла в свої обійми шістнадцятого воїна-захисника // «Відомості», 22 березня 2016
Кінах Олександр Васильович - Полеглого в районі Дебальцеве солдата досі не можуть поховати // «33 канал», 10 березня 2015 Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.
В останню путь провели Героя АТО // Летичівська РДА, 29 травня 2015 - У суботу львів'яни прощатимуться з двома бійцями АТО // Львівська міська рада, 24 березня 2014
Коренівський Віктор Анатолійович (пошук) - Батальйон "Київська Русь" втратив одного бійця під час виходу з Дебальцевого // «24 канал», 18 лютого 2015
- 18.02.2015 в районі Дебальцево загинув близький друг // 19 лютого 2015
Жителі району прощались з загиблим героєм // Носівська РДА, 23 лютого 2015
Живкович Владислав Хайдарович ("Хотабич") - Сьогодні під час мінометного обстрілу в селищі Широкине загинув боєць… // Батальйон спеціального призначення «Азов», 18 лютого 2015
На жаль, осиротів сьогодні і черкаський рух ультрас...[недоступне посилання з червня 2019]
Черкащани із військовими почестями провели в останню путь загиблого Героя Сергія Амброса (фото) // «Вчасно», 21 лютого 2015 - Помер боєць «Азова», поранений в бою у Широкиному вранці // «Громадське ТВ», 18 лютого 2015 Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.
Черкаського «азовця» посмертно нагороджено орденом. 13.06.2015, 14:21 - Кам’янщина втратила молодого бійця // «Про Головне», 18 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
На Кам’янщині попрощалися з бійцем “Кривбасу” // «Про все - Черкаські новини», 21 лютого 2015 - После Дебальцево, у 40-го батальона, 21 погибший и 8 в плену, двоих погибших, считавшихся в плену, привезли в Днепропетровск, - Колесник // «Перший Криворізький», 5 березня 2015(рос.)
Медведев Геннадий Викторович (пошук)(рос.) - Кривий Ріг проститься із загиблим в зоні АТО Денисом Козаченком // «Перший Криворізькій», 27 червня 2015(рос.)
ДНК експертиза підтвердила загибель молодшого сержанта 40 батальйону Дениса Козаченка
В Кривом Роге объявлен траур по погибшему в зоне АТО Денису Козаченко // «Перший Криворізькій», 30 червня 2015(рос.) - Дружина опізнала свого Героя за родимками та шрамами // «Власно», 26 лютого 2015
- У боях під Дебальцевим загинув уродженець села Івашково Кодимського району 29-річний капітан Олег Коваль // Провінція, 23 лютого 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
В зоне АТО погиб еще один военнослужащий из Одесской области // «Думська», 23 лютого 2015(рос.)
Надзвичайно важкий сьогодні день. Капітан Олег Коваль (101 бригада охорони). Герої не вмирають!!! Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine. - «Героя нам не треба. Повертайся живим». Боєць 13 батальйону Олег Куслій загинув під Дебальцевим // Портал Чернігова, 13 березня 2015
- Максим Головатий. Менщина зустрічає загиблого героя // gorod.cn.ua - Портал Чернігова, 30 квітня 2015
30 квітня Менщина попрощалася із Максимом Головатим // «Менщина», 30 квітня 2015
Головатый Максим Сергеевич(рос.) - Через год после "Дебальцевского котла" судьба одного из бойцов с Полтавы остается неизвестной(рос.)
В зоні АТО безвісти зник полтавець
Зниклий в 2015 році в зоні АТО полтавський міліціонер - 34-річний Олександр Каменюк, швидше за все, загинув під Дебальцеве в лютому 2015 року. 07.06.2016
Каменюк Олександр Олександрович
У Полтаві перепоховали останки українського воїна, який загинув під Дебальцевим. 17.05.2019, 23:42
Залишився прикривати відступ побратимів: у Полтаві перепоховали загиблого під Дебальцевим у 2015 Олександра Каменюка - Під час виходу з Дебальцевого загинули 19 військових, доля 12 поки невідома, - Генштаб
- Командир 128-ї бригади озвучив кількість втрат під Дебальцевим // Tyachiv News, 25 лютого 2015
- Порошенко: під час атаки на Дебальцеве загинули 66 українських військових // УП, 11 березня 2015
- Сьогодні у нас в Пісках в батальйоні трьохсотий. Зазнав поранення... // facebook Борис Гуменюк, 19 лютого 2015
- Сьогодні сміляни прощаються з Андрієм Степановичем Горбенком // Газета «Сміла», 24 лютого 2015
- Перемирие говорите, б...ть?! // facebook Natali Dmitrieva, 27 лютого 2015 (рос.)
- Минулої доби терористи вбили 2 українських військових - Генштаб
- Балтщина попрощалась з Віталієм Порфір'євим // Балтська РДА, 23 лютого 2015
Жители Балтского района попрощалась с погибшим в зоне АТО земляком // «Трасса Е-95», 24 лютого 2015(рос.)
Жители севера Одесской области попрощаются с двумя погибшими под Дебальцево земляками // «Трасса Е-95», 23 лютого 2015(рос.) - У ДТП на Полтавщині загинув ще один учасник АТО з Дрогобичини // ЗІК, 20 лютого 2015
- В останню путь провели Героя-земляка Олега Чихуна // Херсонщина офіційний сайт ОДА, 23 лютого 2015 Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.
Вони ідуть у вічність // ПостФактум, 25 лютого 2015 Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
В Херсоні поховали Олега Чихуна, який помер від ран, отриманих під Дебальцеве // «Гривня», 23 лютого 2015 Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.(рос.) - Під Широкиним у засідку потрапила українська розвідгрупа, загинув один боєць // «Лівий берег», 23 лютого 2015
- Герой-захисник із Херсонщини пішов у вічність // Херсонщина офіційний сайт ОДА, 24 лютого 2015 Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.
Сьогодні Херсон прощався із загиблим під Маріуполем бійцем 79 бригади // «Херсонська правда», 24 лютого 2014 Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Загиблий в АТО херсонець був активістом херсонського Автомайдану // «Херсон онлайн», 24 лютого 2015(рос.) - Змагары. Як білоруси воюють за Україну // «Український тиждень», 15 травня 2015
- За день загинули двоє бійців «Правого сектора» // «Дзеркало тижня», 22 лютого 2015
- Ввечері 21 лютого помер боєць… // «Добровольчий український корпус», 22 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Сьогодні в останню путь провели Друга Кента - На Донбасі загинув волинський ультрас // Еспресо.TV, 24 лютого 2015
Володимир-Волинський попрощався зі своїм Героєм. ФОТО // «СловоВолині», 27 лютого 2015
У Президента – перемир’я, а Володимир-Волинський прощався із загиблим героєм АТО // «Буг», 27 лютого 2015
Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» - Прикарпаття втратило ще одного бійця в зоні АТО (ВІДЕО) // «Галка», 2 березня 2015
На базі ДУКу побратими попрощалися з прикарпатцем Дмитром Ломеєм, який загинув у Пісках (фото) // «Фіртка», 5 березня 2015
Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого Дмитра… // «Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК», 6 березня 2015
Іванофранківці провели в останню путь Дмитра Ломея, що загинув на війні // «Стик», 6 березня 2015 Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.
Франківськ на колінах: привезли тіло ще одного прикарпатця, загиблого у зоні АТО // «Галка», 6 березня 2015
Він не чекав жодних наказів, а воював за Україну // «Український простір Прикарпаття», 9 березня 2015
Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» - Унаслідок вибуху в Харкові загинули відомий активіст і підполковник міліції - Геращенко // «УНІАН», 22 лютого 2015
Під час мирної ходи у Харкові стався вибух, є постраждалі // УМВС в Харківській області, 22 лютого 2015
Момент вибуху в Харкові вдалося зняти на відео (обережно, нецензурна лексика) // Сьогодні, 22 лютого 2015 - Міліція України глибоко сумує з приводу загибелі товариша // Сайт МВС, 22 лютого 2015
У Харкові попрощалися із загиблим під час теракту підполковником міліції // «Сьогодні», 24 лютого 2014
Харьков попрощался с Вадимом Николаевичем Рыбальченко(рос.)
У Лозовій попрощалися з міліціонером, який загинув під час мирного мітингу у Харкові // ТРК «Сігма», 26 лютого 2015 - Художник Журавель намалював загиблого у Харкові 15-ти річного Данила
В лікарні помер ще один хлопець постраждалий під час теракту у Харкові
Помер 15-річний підліток, потерпілий під час теракту біля Палацу спорту // Сайт міськради Харкова, 23 лютого 2015
Кількість жертв теракту в Харкові зросла до 4 – Геращенко // «Радіо Свобода», 24 лютого 2015
Сьогодні померла четверта жертва харківського теракту // «Знай», 24 лютого 2015 Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine. - Загинув іще один житель Ніжинщини // «Ніжин Сіті», 23 лютого 2015 Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.
Ніжинщина попрощалась із загиблим воїном // «Уєздні новини», 25 лютого 2015 Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.
В Перемозі поховали Сергія Петрика // «Ніжин Сіті», 23 лютого 2015 Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.
У суботу вранці Сергій був удома. У неділю - вбили // Портал Ніжина mynizhyn.com, 1 березня 2015 - На сході України загинув ще один шепетівчанин // Сайт міста Шепетівка, 23 лютого 2015
Ще одна втрата: у зоні АТО загинув боєць з Шепетівки // «Є», 24 лютого 2015 Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.
Шепетівчани провели в останню путь 25-річного Ярослава Кревогубця, який загинув під Донецьком // «Є», 26 лютого 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. - Під Маріуполем перекинувся автомобіль з українськими військовими, троє загинули, - очевидці // «112», 23 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
В ДТП під Маріуполем загинули троє бійців // MARIUPOL.TV, 23 лютого 2015(рос.) - Під Маріуполем загинув хмельничанин Валерій Дереш // «Є», 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- В зоні АТО загинув молодий боєць з с. Негровець, Міжгірського району // «Міжгір’я ОНЛАЙН», 23 лютого 2015
Герой у пам’яті народній // Міжгірський портал, 1 квітня 2015
Про перейменування Негровецької ЗОШ І-ІІІ ст. // Міжгірська райрада Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine. - Тетіївська земля не дочекалась вже другого героя з війни на сході України // Тетіївська міська рада, 25 лютого 2015 Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.
На сході загинув тетіївчанин Леонід Сухацький - Загинув вознесенець // «НЕОфорум», 3 березня 2015
Ваколюк Володимир Павлович // Миколаївська обласна державна адміністрація - Тернопільський боєць АТО загинув за загадкових обставин // 0352.ua - Cайт міста Тернополя, 24 лютого 2015
Бійця АТО викинули з вікна готелю? // «Press-Центр», 25 лютого 2015
22-річний боєць АТО викинувся із вікна готелю // Новини України, 25 лютого 2015 - У Маріуполі диверсійно-розвідувальна група бойовиків відкрила вогонь по міліціонерах: один загинув, двоє поранені (ФОТО) // УМВС в Донецькій області, 23 лютого 2015
У Маріуполі попереджено теракт. Загинув міліціонер // 0629.com.ua - Сайт Маріуполя, 23 лютого 2015(рос.) - Старший лейтенант міліції Віталій Мандрик віддав життя за безпеку Маріуполя // МВС у Донецькій області, 24 лютого 2015
Бойовики «козацького союзу війська Донського», які підірвали міст під Маріуполем, відсидять по вісім з половиною років. 11.09.2018, 19:28 - Комсомольськ втратив вірного сина своєї землі // сайт Горішньоплавнівської міської ради, 2 березня 2015
Вічна пам'ять. У Комсомольську поховали воїна-героя, загиблого в АТО // Полтавська єпархія УПЦ, 28 лютого 2015 Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine. - Сьогодні у Луцьку поховають бійця ДУКу, який загинув внаслідок жахливого ДТП // «Волинська правда», 26 лютого 2015 Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.
Внаслідок наїзду автомобіля у Луцьку загинув пішохід (ФОТО, ВІДЕО) // УДАІ УМВС України у Волинській області, 25 лютого 2015 Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.
У Луцьку поховали «Кіборга», який загинув під колесами самооборонівця // «Під прицілом», 26 лютого 2015 - Снайпер 90 батальйону Володимир Гнатюк пережив 2 війни, а загинув від обстрілу в зоні АТО
- Перемирие говорите, б...ть?! // facebook Natali Dmitrieva, 27 лютого 2015(рос.)
Светлая память ребятам 90 батальона // facebook Natali Dmitrieva, 28 лютого 2015(рос.)
Кучма закликав розслідувати загибель трьох військових біля ДАПу // «УП», 27 лютого 2015 - В Николаеве простились с 27-летним бойцом, погибшим в зоне АТО // TIMES.MK, 3 березня 2015
- Олег Биков, воїн української армії, загинув у зоні АТО // «Уєздні новини», 27 лютого 2015 Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.
Ніжинська Небесна Сотня — ще один // «Уєздні новини», 2 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
Ми завжди пам’ятатимемо тебе , Олеже... // «Уєздні новини», 2 березня 2015 Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine. - Факас Микола Ілліч // Книга пам'яті
Факас Микола Ілліч // Український меморіал
Факас Микола Ілліч // Миколаївська ОДА
Факас Микола Ілліч // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.
Загиблі герої-земляки: ніхто не забутий, ніщо не забуте // Миколаївська ОДА, 19 Серпня 2015
Герої нашого часу // Веселинівська центральна районна бібліотека - Важкий, вкрай важкий сьогодні. У Пісках від міни... // facebook Andriy Tsaplienko, 28 лютого 2015
Загинув боєць ДУКу з позивним «Танк» // Громадське ТБ, 28 лютого 2015 Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.
На Донеччині загинув фотокор Сергій Ніколаєв // Громадське ТБ, 28 лютого 2015 Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.
Під час «перемир’я» загинув ще один кам’янчанин // Громадське телебачення podillya.tv, 1 березня 2015 Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine. - Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
- Сьогодні Чернігів прощався з Євгеном Баришпольцем // ЧОДТРК «Сівер», 4 березня 2015
Не забудемо! Не пробачимо! // facebook.com - Tamara Paslavska, 15 травня 2015 - Рішення Київської міської ради № 455/1319 від 14 травня 2015 року
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.