Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 24—31 серпня 2014 року. 24 серпня 2014 року стало датою масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в район Іловайська.
Список загиблих 24—31 серпня 2014 року
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
24—31 серпня | |||||
| 882 |  |  Рудніцький Вадим Володимирович.svg.png.webp){kind=small} Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 лютого 1978, народився в Естонії, потім з батьками переїхав до с. Привітів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Протягом чотирьох років брав участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії. Залишилися дружина та 8-річна донька. | 24 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][2] |
| 883 | | Петрівський Степан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 червня 1992, Сушиця Старосамбірський район Львівська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Проходив службу в десантних військах, потім навчався на геологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Коли оголосили першу хвилю мобілізації, пішов добровольцем на війну. Під час відпустки Степан встиг скласти державний іспит у університеті, отримати диплом бакалавра і скласти вступний іспит на шостий курс, потім знову повернувся на фронт. Залишилась мати, брат-близнюк та ще один молодший брат. | 24 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][3] |
| 884 |  | Позивний «Душман» | Луганська область. Чотовий партизанського загону, ветеран-«афганець». В зоні АТО був розвідником, надавав військовим інформацію про базу терористів у Краснодоні та пересування колони російської бронетехніки. | 24 серпня 2014 | Загинув у боєзіткненні із загоном російських спецпризначенців поблизу Краснодона (Луганська область). Про загибель патріота повідомив луганський громадський активіст Дмитро Снєгирьов.[4] |
| 885 |  | Данилевич Роман Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат, оператор-топогеодезист 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 24 серпня 2014 | Загинув у результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Старобешеве.[5] |
| 886 |  | Юлдашев Темур Дамірович (Позивний «Тренер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 березня 1969, Луганськ. Старший прапорщик міліції, командир спецбатальйону патрульної служби міліції «Темур». Професійний військовий, до 1990 року служив в Угорщині, після повернення оселився у Луганську. Звільнився із ЗСУ у 2008 році. Громадський діяч, спортсмен і тренер, майстер спорту міжнародного класу з пауер-ліфтингу. На початку подій на сході зібрав батальйон добровольців з Луганщини для захисту держави, потрапив у полон до російських бойовиків, які тримали його в будівлі СБУ в Луганську. Після 35 днів полону, 15 червня Темуру вдалося втекти і він продовжив воювати за незалежність і соборність України.[6] Залишилось четверо дітей. | 24 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера в бою за висоту Савур-могила.[7] Коли основні сили української армії вже відступили, на Савур-Могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Темура Юлдашева з пораненням і Івана Журавльова з контузією. Машина була захоплена російськими бойовиками, і вони вбили всіх поранених.[8] Івана Журавльова, який підняв український прапор над Слов'янськом, бойовики вирішили забрати в полон, де його катували і допитували. Через кілька тижнів він вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном.[9] Тіло Темура Юлдашева було ідентифіковане у березні 2015 року.[10] Поховали воїна 26 травня 2015 року у Києві на Алеї військових героїв Лук'янівського кладовища.[11] |
| 887 |  | Самойлов Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 травня 1969, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, головний сержант взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади. | 24 серпня 2014 | Під час евакуації поранених з кургану Савур-могила, машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками поблизу с. Петрівське (Шахтарський район). Віктора та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Офіційно Віктор вважається зниклим безвісти.[12] Тіло ексгумоване у безіменній могилі на околиці Петрівського 01.10.2014, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 19.03.2015 в смт Солоне[13]. |
| 888 |  | Яремчук Олександр Олександрович | 20 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. 2010 року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки і сестра. | 24 серпня 2014 | Спецпризначенці на пікапі Mitsubishi L200 забрали поранених з кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим був і Олександр Яремчук. Їх тіла знайшли в одній могилі біля села Петрівське. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі. Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі[14] |
| 889 |  | Заєць Олексій Євгенович .svg.png.webp){kind=small} | 13 березня 1981, Андрушівка Житомирська область. Майор, заступник начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє маленьких дітей. | 24 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 28 серпня в рідному місті.[15] |
| 890 | | Яцковець Петро Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 червня 1971, Остапи Лугинський район Житомирська область. Старшина, командир бойової машини — командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехніка. Після строкової служби в армії працював на фермі трактористом, потім зоотехніком. Встиг змінити багато місць роботи і професій. Знову до армії потрапив під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року. Залишились дружина та п'ятеро дітей, наймолодшому сину 3 роки. | 24 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 27 серпня в рідному селі.[16] |
| 891 |  | Саражан В'ячеслав Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 лютого 1980, Миколаїв. Підполковник, командир батальйону Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, проходив службу на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС та Національній гвардії. У першій ротації вирушив у складі зведеного підрозділу НГУ в зону АТО. Брав участь в боях поблизу Савур-могили, Успенки. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька. Дружина В'ячеслава з листопада 2015 року служить у Миколаївському полку НГУ, старший солдат. | 24 серпня 2014 | Близько 18:30 колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). В ході бою підполковник Саражан був поранений в руку і ногу, він залишився прикривати відхід групи та зник безвісти. У травні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед тіл, доставлених до моргу м. Запоріжжя. Поховання 30 серпня 2016 року в Миколаєві.[17] |
| 892 | | Смирнов Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 березня 1981, Миколаїв. Солдат, стрілець Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). | 24 серпня 2014 | Колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). Юрій одним із перших зорієнтувався, зайняв позицію та вогнем прикрив перегрупування підрозділу. Напад переважаючих сил противника було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло солдата. Похований на Мішковському кладовищі Миколаєва.[18] |
| 893 | | Добровольський Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 жовтня 1984, Олександрія Кіровоградська область. Старший прапорщик, старшина РБМТЗ 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). Після строкової служби в армії обрав професію військового, служив на кораблі «Донбас», підводному човні, а в останні роки у військовій частині № 3033. Залишилися мати і молодший брат в Олександрії, дружина та донька у Запоріжжі. | 24 серпня 2014 | Під час передислокації бійці потрапили під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Сергія ідентифікували за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року воїна поховали на Алеї Слави міського військового кладовища Олександрії.[19] |
| 894 | | Грязнов Борис Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 лютого 1985, Запоріжжя. Прапорщик, начальник військового наряду 2 відділення 1 спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го батальйону спецпризначення 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). | 24 серпня 2014 | Під час передислокації колона потрапила під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. У березні 2015 року волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Бориса ідентифікували за експертизою ДНК. 20 червня 2015 року воїна поховали на Правобережному цвинтарі міста Запоріжжя.[20] |
| 895 | | Баранов Максим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 липня 1992, Сиваське Новотроїцький район Херсонська область. Старший сержант, інструктор кінологічної групи 16-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3056 (Херсон). Залишилися мати, дружина та півторарічний син. | 24 серпня 2014 | Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області. Довгий час перебував у списках зниклих. Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь.[21] |
| 896 |  | Дрьомін Ярослав Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 грудня 1986, Хащувате Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив в Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював в ПСП «Нива» в рідному селі. Мобілізований у квітні 2014 року. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад в зону АТО. | 24 серпня 2014 | Загинув в Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в с. Хащувате.[22] |
| 897 |  | Ряженцев Сергій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Служив у міліції, останні півроку працював у ТОВ «Кривбасремонт». На фронт пішов у травні 2014 року. Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син. | 24 серпня 2014 | Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 14 травня 2015 року Сергія поховали на кладовищі «Північне» у Кривому Розі.[23] |
| 898 | | Жабінець Олександр Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 липня 1975, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». | 24 серпня 2014 | Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 7 лютого 2015 року Олександра поховали у Верхівцевому.[24] |
| 899 | | Шмалій Валерій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 листопада 1986, Бабайківка Царичанський район Дніпропетровська область. Мешкав в м. Полтава. Солдат, стрілець 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Закінчив Царичанське ПТУ. Працював охоронником, останнім часом мешкав та працював у Полтаві, звідки й був мобілізований. Залишилися батьки, молодший брат та наречена. | 24 серпня 2014 | Загинув у бою на блокпосту на перехресті доріг між селами Чумаки та Олександрівка (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 17 грудня 2014 року на Березівському сільському цвинтарі у с. Бабайківка.[25] |
| 900 | | Сагайдак Юрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 травня 1983, Новостроївка (Царичанський район) Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилися двоє синів. | 24 серпня 2014 | Загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.» Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р., упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року у Новостроївці.[26] |
| 901 | | Яровий Володимир Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 серпня 1975, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований у травні 2014 року. | 24 серпня 2014 | За даними Книги пам'яті, загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р.[27] Разом з тим, в ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні. Їх знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.[28][29] |
| 902 | | Шевченко Володимир Олексійович (Позивний «Шева») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 жовтня 1972, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант 39 БТО «Дніпро-2». На фронт пішов з початком бойових дій. Залишились дружина та троє синів. | 24 серпня 2014 | Загинув у бою на блокпосту № 4 (3904) поблизу с. Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район), під час наступу російських збройних формувань. Тіло знайдене в могилі неподалік блокпосту. За іншими даними, вбитий у полоні. Ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 23.05.2018 у Кам'янському[30]. |
| 903 |  | Пасічник Олександр Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 березня 1982, Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, санітарний інструктор 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Строкову службу проходив у президентському полку. Згодом служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». Останні пару років працював, залишивши службу в правоохоронних органах. З початком АТО добровольцем пішов до військової частини спецпризначення в Хмельницьку. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2005 р.н. та син 2009 р.н. | 25 серпня 2014 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними — висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання замість молодого бійця, який відмовився. Група на БТР прикривала розвідників і снайперів, які пройшли непоміченими, а БТР прикриття потрапив під вогонь артилерії противника. Під час похорону на труні поклали два берети: малиновий — співробітника спецпідрозділу міліції, і голубий — військ спецпризначення Збройних Сил.[31] |
| 904 |  | Сторчеус Руслан Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 січня 1979, Херсон. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей. | 25 серпня 2014 | На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33] |
| 905 | | Пешков Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 жовтня 1971, Херсон. Рядовий міліції, боєць 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей. | 25 серпня 2014 | На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32] 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.[33] |
| 906 |  | Пікус Євгеній Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня  Медаль «За військову службу Україні» | 14 вересня 1979, Вінниця. Полковник (посмертно), старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Служив у штабі Східного регіонального управління ДПСУ в місті Харків. Останні півтора місяця захищав кордон у Луганській області. За чотири дні до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, старша сестра і брат-близнюк (теж прикордонник). Герой України (посмертно). | 25 серпня 2014 | О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. В бою Євген був смертельно поранений у голову. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][36] |
| 907 | | Фірсов В'ячеслав Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 липня 1971. Старший прапорщик, інспектор 2 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 25 серпня 2014 | О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35] |
| 908 | | Арнаут Дмитро Ілліч Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 січня 1976. Старший прапорщик, інспектор прикордонної служби 1 категорії — технік 2-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Раніше під час АТО Дмитро побував у полоні у російських бойовиків у будівлі СБУ в Луганську, коли вибрався, то повернувся до свого загону на кордон. | 25 серпня 2014 | О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35] |
| 909 | | Сороченко Олег Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 жовтня 1993. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії 3-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 25 серпня 2014 | О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][37] |
| 910 |  | Катанов Віктор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 березня 1982, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. До мобілізації працював на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Призваний до ЗС України за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилася одна мама. | 25 серпня 2014 | Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38][39] |
| 911 | | Д'ячков Юрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 грудня 1980, Розумівка (Запорізький район) Запорізька область. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня. | 25 серпня 2014 | Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38] |
| 912 |  | Безручак Андрій Іванович | 17 січня 1981, Астраханська область РРФСР. З 12 років переїхав із сім'єю у Стрий Львівська область. Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в Одесі, потім його перевели в Стрийську частину ракетних військ. Залишилась дружина та двоє дітей. | 25 серпня 2014 | Загинув під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».[40] |
| 913 | | Беца Ігор Миколайович | 7 січня 1978, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, командир мінометного взводу — старший офіцер на батареї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні 2014 р. Тренер футбольного клубу «Прут» с. Видинів. | 25 серпня 2014 | Загинув уночі на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) у районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][42] |
| 914 | | Шепелюк Олексій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 травня 1977, Ніжин Чернігівська область. Проживав у м. Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Дитинство та шкільні роки Олексія пройшли у місті Ніжин (Чернігівська область). Кадровий офіцер. Вищу освіту здобув у Харківському військовому університеті. З 1998 року служив у 51 ОМБр. Залишилися батьки, дружина та п'ятеро дітей, від 2 до 13 років. | 25 серпня 2014 | Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 липня 2015 року воїна перепоховали в Ніжині на Савському кладовищі.[41][43] |
| 915 | | Крепець Леонід Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 березня 1984, проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат, старший водій 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією 10 квітня. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 5 і 2 років. | 25 серпня 2014 | Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання відбудеться восени 2015 року.[41][44] |
| 916 | | Бугайчук Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 вересня 1988, Нововолинськ Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][45] |
| 917 | | Шилік Анатолій Вікторович | 16 вересня 1976, Ковель Волинська область. Капітан, командир мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей. | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][46] |
| 918 | | Брик Дмитро Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 серпня 1993, Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант, командир міномета 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41] |
| 919 | | Павляшик Микола Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 травня 1992, Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Солдат, старший навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41] |
| 920 | | Мостика Андрій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 червня 1985, Зелена (Ковельський район) Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][47] |
| 921 | | Момотюк Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Солдат, радіотелефоніѩст 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р. | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Поховали Дмитра у селі Берег у Дубенському районі.[41][48] |
| 922 | | Голяновський Руслан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 серпня 1982, Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Солдат, водій — номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][49] |
| 923 | | Марфіч Михайло Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 березня 1972, Рахів Закарпатська область. Старший сержант, навідник-оператор 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 26 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][50] |
| 924 | | Пазин Тарас Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 жовтня 1989, Новини (Яворівський район) Львівська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Вчитель історії місцевої сільської школи. До Українського війська пішов добровольцем у березні 2014 року. Син поета-письменника Івана Пазина. | 25 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][51] |
| 925 | | Оніщук Юрій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги мінометної батареї третього механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня. | 25 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][52][53] |
| 926 | | Курука Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 вересня 1987, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив ПТУ № 9 та Володимир-Волинський технікум гідромеліорації. Працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк». Був призваний на військову службу під час мобілізації. Залишилася дружина та 2-річний син в райцентрі Ківерці, а також батьки. | 25 серпня 2014 орієнтовна дата | Вважався зниклим безвісти після обстрілу з РСЗВ «Град» 24 серпня в районі Іловайська, з того часу на зв'язок не виходив. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року Сергія перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком на Алеї почесних поховань .[54] |
| 927 | | Михальчук Віктор Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 травня 1982, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Старший лейтенант, заступник командира роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований навесні 2014 року. Залишилась дружина та дві доньки. | 26 серпня 2014 | Загинув у районі Іловайська. Вважався зниклим безвісти, в останнє виходив на зв'язок 24 серпня. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 серпня 2015 року воїна перепоховали у Піддубцях.[55] |
| 928 | | Лучук Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат, сапер відділення механізованих мостів інженерно-саперної роти групи інженерних загороджень 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією. | 26 серпня 2014 | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][53][56] |
| 929 | | Потапчук Станіслав Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 червня 1992, Іваничівський район Волинська область. Солдат, сапер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 26 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][57] |
| 930 | | Деркач Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 березня 1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат, кулеметник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією 9 квітня. Залишились мати, 9 братів і сестер, дружина та 2-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Колона бронетехніки була розстріляна з двох боків танками і РСЗВ, і бійці опинилися в оперативному оточенні. Олександр прикривав вогнем відступ своїх товаришів. Він понад годину стримував наступ кількох десятків російських десантників. Бійці, яких він прикривав, змогли дістатися безпечного місця, а Олександр загинув. Перебував у списку зниклих безвісти. Після експертизи ДНК 8 листопада похований в селі Довжиця.[57][58][59] |
| 931 | | Ярмолюк Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 липня 1982, Ковель Волинська область. Сержант, командир мінометного розрахунку 51 ОМБр. Здобув професію столяра. Працював у туристичній фірмі водієм. Мобілізований. Залишились дружина та двоє синів. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою в районі Іловайська під час виходу з оточення, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований 7 вересня у Ковелі[60]. Див. Бої за Іловайськ. |
| 932 | | Пугач Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 травня 1978, Осмиловичі Іваничівський район Волинська область. Солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей, 3-річна донька та 10-річний син. | 26 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. В березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.[61] |
| 933 | | Янчук Валерій Леонтійович | 20 грудня 1985, Іваничі Волинська область. Мешкав у місті Дубно. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат, сестра. | 26 серпня 2014 | Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). 25 серпня Валерій був тяжко поранений поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Місцевий мешканець підібрав пораненого і привіз до Амвросіївки, під час операції Валерій помер. Його поховали в Амвросіївці на міському кладовищі, але місцевий судмедексперт помилково вказав прізвище — Ямчук, тому воїна довго не могли розшукати. На ТБ вийшов сюжет про зниклого бійця, і на зв'язок з рідними вийшов той чоловік, який намагався його врятувати. Ідентифікований за експертизою ДНК наприкінці серпня 2015 року. 1 вересня з воїном попрощалися у Луцьку. Похований в смт Іваничі.[62] |
| 934 | | Лобжин Олександр Володимирович | 28 травня 1990, Перемога (Козятинський район) Вінницька область. Лейтенант, зв'язківець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки. | 26 серпня 2014 | Загинув від вогнепального поранення під час боїв в районі Старобешеве — Дзеркальне (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 2 квітня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі.[63] |
| 935 |  | Комар Юрій Ігорович Медаль «За військову службу Україні» | 3 лютого 1992, Дрогобич Львівська область. Сержант, командир відділення 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку, в/ч А1108 (Дрогобич). В селі Раневичі Дрогобицького району у Юрія залишилась дружина та маленька донька. | 25 серпня 2014 | Загинув в районі смт Георгіївка (Луганська область).[64] |
| 936 |  | Шкляр Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 вересня 1986, Короп, Чернігівська область. Солдат, стрілець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». | 25 серпня 2014 | Отримав важкі поранення під Дебальцеве (Донецька область). Боєць понад тиждень пробув у Харківському шпиталі, але врятувати його життя не вдалося. Поховали Ігора 27 серпня у рідному Коропі.[65] |
| 937 |  | Яценко Юрій Петрович (Позивний «Саїд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 липня 1977, Росава Миронівський район Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Останній час працював у Києві. Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та син 2000 р.н. | 25 серпня 2014 | Загинув від осколкового поранення під час обстрілу колони батальйону поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область).[66] |
| 938 | | Зуєнко Сергій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 січня 1980, с. Шарківщина (Миргородський район) Полтавська область. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Без батька залишився 6-річний син. | 25 серпня 2014 | Загинув на блок-посту поблизу м. Костянтинівка (Донецька область) під час мінометного обстрілу російськими бойовиками[67]. |
| 939 |  | Іщук Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 серпня 1984, Бубнів (Локачинський район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Проживав у селі Підгайці (Луцький район). З 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України. В серпні пішов добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилися дружина, 3-річний син та 8-місячна донька. | 25 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер. Поховали Володимира у Підгайцях.[68] |
| 940 |  | Одуха Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 вересня 1992, Городок (Львівська область). Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 26 серпня 2014 | Загинув під Луганськом від осколка снаряду під час обстрілу російськими бойовиками.[69] |
| 941 |  | Савченко Василь Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 вересня 1982, Орілька Лозівський район Харківська область. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». | 26 серпня 2014 | Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71] |
| 942 | | Хорольський Антон Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 травня 1974, Дніпропетровськ. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». | 26 серпня 2014 | Загинули під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71] |
| 943 | | Жеков Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 серпня 1985, Севастополь. Проживав у Херсоні. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО. | 26 серпня 2014 | Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область)[70][72]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33]. |
| 944 |  | Прокуратов Максим Борисович (Позивний «Мега») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 липня 1977, Запоріжжя. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Виріс у багатодітній сім'ї, батько Максима помер, коли йому було 4 роки, і мати виховувала п'ятьох дітей сама. По закінченні училища отримав професію водія. Був учасником Самооборони Запоріжжя, два місяці чергував на блокпостах, потім пішов до батальйону «Донбас», де був водієм, доставляв забезпечення на передову на автомобілі УРАЛ. Залишились мати, брат та сестри. | 26 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції.[70][73] |
| 945 |  | Галва В'ячеслав Анатолійович (Позивний «Кузьмич») | 4 січня 1973, Черкаси. Проживав у м. Київ. Полковник запасу ГУР МО. Рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Разом з бійцями батальйону виходив на бойові завдання. Кадровий військовий у третьому поколінні, батько — ветеран-«афганець». Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе, військову кар'єру розпочав у 1994 році, проходив стажування у Франції, підготовку за програмами ФБР США та Великої Британії, брав участь у кількох миротворчих операціях ООН. Входив до десятки найкращих військових фахівців України. У 2010 році звільнився із ЗСУ, займався інструкторською діяльністю з підготовки фахівців спецпризначення, з 2013 року був консультантом-розробником у групі розробки і тестування (ГРТ «Кузьмич») мережі військових магазинів Prof1group (P1G-TAC®). Залишились батьки, брат, дружина та четверо дітей (20, 16, 14 і 8 років). Про свій професійний шлях розповів в сюжеті P1G-TAC® (2013 рік). | 26 серпня 2014 | Загинув в районі Маріуполь — Новоазовськ. 25 серпня разом з розвідгрупою батальйону «Азов» В'ячеслав увійшов до Новоазовська, коли там вже з'явились російські збройні формування. Потім був викликаний у штаб, і дорогою підірвався на фугасі. Поховали В'ячеслава на Байковому кладовищі у Києві.[74] |
| 946 |  | Веливок Владислав Валерійович | 25 квітня 1979, Миколаїв. Проживав у Яворові Львівська область. Підполковник, заступник командира бригади з озброєння 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (факультет РАО) у 2002 році. Залишилась дружина та двоє дітей, 4-річний син і 2-річна донька. | 26 серпня 2014 | Загинув у бою в районі селища Хрящувате під Луганськом. Поховали підполковника на Личаківському цвинтарі у Львові на полі почесних поховань № 76.[75][76] |
| 947 | | Гнівушевський Ігор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 травня 1973, Криве (Радехівський район) Львівська область. Сержант, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював машиністом бульдозера паливно-транспортного цеху ДТЕК Добротвірської ТЕС. На підприємстві Ігор працював 11 років, свою трудову діяльність розпочав з команди воєнізованої охорони електростанції. Залишилась дружина та троє синів. | 26 серпня 2014 | Загинув під час обстрілів штурмового загону бригади в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[75][77] |
| 948 | | Шульга Максим Костянтинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант, головний сержант взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році. | 26 серпня 2014 | Загинув у бою в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[56][78] |
| 949 | | Гунько Степан Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 серпня 1994, Броди Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, був капітаном баскетбольної команди. Степан мріяв продовжити навчання за кордоном, і у 2013 році пішов служити за контрактом, щоб заробити гроші на навчання. Обрав десантні війська, бо захоплювався десантниками. | 26 серпня 2014 | Отримав смертельне поранення від снайперської кулі.[75][79] |
| 950 |  | Федоров Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 квітня 1972, Олійники (Сахновщинський район) Харківська область. Старшина 1 статті, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». | 26 серпня 2014 | Був поранений у живіт у бою за селище Хрящувате під Луганськом. Сергій тиждень провів у київському шпиталі, однак поранення були несумісні з життям.[80] |
| 951 | | Шевчук Борис Іванович (Позивний «Електрик») | 3 січня 1963, Куражин Новоушицький район Хмельницька область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. | 26 серпня 2014 | Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Поранений Василь Пелиш був захоплений у полон, після звільнення розповів про цей бій. Інші 4 бійця загинули. 23 грудня відбулася передача останків 8 військових через Центр звільнення полонених. За твердженням представників «ЛНР», 4 з них — айдарівці, вони були поховані поблизу поля бою. Тіла передані на експертизу.[81] |
| 952 | | Білітюк Василь Васильович (Позивний «Борода» / «Білл») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 серпня 1982, Заболоття Ратнівський район Волинська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. | 26 серпня 2014 | Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. У березні 2015 року ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Після прощання у Ковелі воїна поховали у Заболотті 1 квітня 2015 року.[81][82] |
| 953 | | Кононко Сергій Олександрович (Позивний «Обухів» / «Обух» / «Тор») | 18 серпня 1982, Обухів Київська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор». | 26 серпня 2014 | Бійці везли до лікарні на автомобілі УАЗ пораненого Василя Пелиша та на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом потрапили під артобстріл. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Один з них, а саме Сергій Кононко, був закатований. Було проведено п'ять незалежних експертиз ДНК, особу загиблого було остаточно підтверджено тільки навесні 2019 року. Поховання 1 червня 2019 року в Обухові.[81][83] |
| 954 | | Лучинський Іван Володимирович (Позивний «Луч») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 жовтня 1975, Руда (Сквирський район) Київська область. Солдат 4 взводу 2 роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Залишилися батьки. | 26 серпня 2014 | Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців.[81] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали у рідному селі 22 квітня 2015 року.[84] |
| 955 |  | Брешинський Володимир Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 січня 1985, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Солдат, кулеметник 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». | 26 серпня 2014 | Помер в Київському госпіталі від поранень, отриманих під час боїв 18 серпня в Луганській області.[85] |
| 956 | | Сковородін Олексій Володимирович | 18 березня 1975, Славута Хмельницька область. Проживав у м. Вишневе Київська область. Капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З другого курсу був призваний на строкову службу. Продовжив навчання у Київському військовому інституті управління і зв'язку. Отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові в 24-й ОМБР у званні капітана на посаді заступника начальника зв'язку бригади. Був мобілізований у квітні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів. | 26 серпня 2014 | Загинув в районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми. Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.[86] |
| 957 | | Осауленко Станіслав Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 липня 1991, Синельникове Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира БМП навідник-оператор 3-го механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після школи продовжив навчання у Синельниківському професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію електрогазозварника. Відслужив строкову службу в армії, з 2010 року працював на Придніпровській залізниці у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол. Залишилася дружина та трирічний син. | 27 серпня 2014 | Бійці, які обороняли блок-пост під постійними обстрілам, виїхали на БМП з блок-посту на виклик про допомогу, і в районі між Горлівкою та Єнакієве (Донецька область) були атаковані з трьох сторін. В бою з російськими бойовиками Станіслав загинув від вогнепального поранення, від двох куль врятував бронежилет, а третя попала між пластинами.[87] |
| 958 |  | Сороковий Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 квітня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору». | 27 серпня 2014 | Загинув о 14:30 під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів забезпечення бригади в районі села Стила Старобешівський район Донецька область.[88] За іншими даними, експертизою ДНК підтверджено, що тіло, знайдене у вантажівці ЗіЛ з номером 6967 Н9 поблизу с. Любівка (Старобешівський район), і поховане на Кушугумському кладовищі, належить Олександрові. 06.07.2018 перепохований у Дніпрі на кладовищі «Лівобережне»[89]. Другий загиблий — Соловйов Сергій Олександрович, ідентифікований за експертизою ДНК, але родина цього не визнає[90]. |
| 959 | | Головчак Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 липня 1991, Пісків Костопільський район Рівненська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рівненське вище професійно-технічного училища, здобув фах із гіпсо-картонних конструкцій. У 2009 році проходив строкову службу у рядах пожежників. Потім працював на місцевому підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед». Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 2-річний син. | 27 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41] Останній раз виходив на зв'язок 27 серпня в районі Амвросіївки, вважався зниклим безвісти. Опізнаний в грудні за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, які поховані під Дніпропетровськом.[91] |
| 960 |  | Романцов Ігор Сергійович | 15 лютого 1982, Волохівка Вовчанський район Харківська область. Майор (посмертно), заступник командира батальйону по роботі з особовим складом 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В.Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозар'ївка Старобешевського району.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 21 лютого 2015 року військового поховали у с. Волохівка.[93] |
| 961 | | Карпенко Олександр Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 травня 1977, Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Був майстром на всі руки, сам побудував будинок для своєї сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив своє маленьке фермерське господарство. Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишилися дружина, син та донька (16 і 12 років). | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року воїна поховали у с. Запсілля (Кременчуцький район).[94] |
| 962 | | Лепетюха Василь Васильович («Дєд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 березня 1960, Харків. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі с. Подворки, Дергачівський район, Харківська область. |
| 963 | | Усенко Володимир Всеволодович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 червня 1965, Харків. Солдат, старший водій-гранатометник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. | 28 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченко М. Б. 28-го серпня 2014 р. у 400-х метрах східніше с. Новокатеринівка на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою "Місія «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований в м. Харкові 15.03.2015 року на міському кладовищі № 18. |
| 964 | | Чорний Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 січня 1967, Краматорськ Донецька область. Проживав у м. Харків. Сержант, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[95][92] Сергія упізнано за експертизою ДНК. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.[96] |
| 965 | | Деребченко Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 вересня 1981, Вишняки (Хорольський район) Полтавська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився маленький син. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у Вишняках.[97] |
| 966 | | Карасик Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 лютого 1967, Кислівка (Куп'янський район) Харківська область. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92][98] Прим. Внесений до списку загиблих захисників з Харківської області, розміщеного Харківською ОДА.[99] |
| 967 | | Безщотний Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1977, Куп'янськ Харківська область. Сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). По закінченні школи одразу пішов працювати учнем токаря. У 1996—1998 роках служив в армії. Потім працював водієм на підприємстві «Комсервис». Призваний за мобілізацією 3 серпня 2014 року. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 23 червня 2015 року захисника поховали в Куп'янську.[100] |
| 968 | | Батраченко Руслан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 вересня 1976, Вєсьолоє Глушковський район Курська область РРФСР. Проживав у м. Ворожба Білопільський район Сумська область. Солдат, лінійний наглядач ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований на початку серпня 2014 року. | 27 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих героїв АТО. 28 травня 2016 року перепохований у м. Ворожбі[101] |
| 969 | | Бризгайло Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 червня 1979, Дворічна Харківська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився двоє дітей. | 28 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Місце поховання: м. Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18. |
| 970 | | Бутирін Антон Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 січня 1978, Кременчук Полтавська область. Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 2 серпня 2014 року. | 28 серпня 2014 | Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Антон перебував у списках зниклих, у серпні 2015 року встановили можливе місце поховання, на Кушугумському цвинтарі, для підтвердження потрібна була ідентифікація за ДНК, тож розшукували родичів. В червні 2016 ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. Перепоховання 31 серпня 2016 року на Свіштовському кладовищі Кременчука, у 12-му секторі героїв АТО.[102] |
| 971 | | Дейнеко Руслан Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 липня 1994, Чугуїв Харківська область. Старший солдат, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Займався спортом і туризмом, член збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму). У 2013 закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки. | 28 серпня 2014 | Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району[92]. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості. У січні 2019 був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 на Чугуївському кладовищі № 5[103]. |
| 972 |  | Сова Анатолій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 лютого 1958, Рокитне Київська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). | 28 серпня 2014 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Миколаївка, Шахтарський район Донецької області, за іншими джерелами — о 15:30, колона з боєприпасами центропідвозу, у супроводі конвою потрапила в засідку в районі смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) поблизу Дебальцеве.[104] |
| 973 | | Школьний Олег Андрійович (Позивний «Школьник») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 квітня 1990, Старостинці Вінницька область. Проживав в м. Київ. Сержант, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом в прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним в день його смерті. | 28 серпня 2014 | Біля смт Комісарівка (Луганська область) поблизу Дебальцеве військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі.[105][106] |
| 974 | | Дога Олег В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 березня 1981, Веселинове Миколаївська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Проживав в селі Гребля (Переяслав-Хмельницький район) Київської області. Залишилась 7-ми річна донька. | 28 серпня 2014 | Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Поховали Олега 1 вересня в селі Гребля на Київщині.[107][108] |
| 975 | | Матвієнко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 листопада 1975, Клавдієво-Тарасове Бородянський район Київська область. Молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. | 28 серпня 2014 | Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107] |
| 976 | | Курмашев Олексій Васильович (Позивний «Альпініст») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун. | 28 серпня 2014 | Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107][109] Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.[110] |
| 977 | | Тищенко Андрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 липня 1976, Улан-Уде Бурятія РРФСР. Проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Залишилися дружина та 8-річний син. | 28 серпня 2014 | Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107] |
| 978 | | Вахула Іван Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 січня 1967, Старий Яр Яворівський район Львівська область. Старший сержант, командир відділення 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані під час Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Як кажуть сусіди, Іван мав «золоті руки» і всім допомагав. Залишилася мати. | 28 серпня 2014 | Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[111] |
| 979 | | Банас Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 листопада 1978, Зеленодольськ Дніпропетровська область. Старший сержант, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Мобілізований 6 квітня. Працював водієм в автотранспортному цеху ДТЕК Криворізька ТЕС. Залишилась дружина та 9-річна донька. | 28 серпня 2014 | Загинув в Донецькій області. Про загибель Юрія стало відомо 26 вересня.[112] |
| 980 | | Ольховський Андрій Олексійович | 10 грудня 1977, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. | 28 серпня 2014 | Загинув в Донецькій області від розриву снаряду.[113] |
| 981 | | Цибенко Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 січня 1967, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Працював залізничником. Під час другої хвилі мобілізації добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилася мати. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом. Зв'язок із Віктором обірвався 28 серпня. Після упізнання за експертизою ДНК 6 лютого 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[114] |
| 982 | | Чернов Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 червня 1988, Херсон. Старший солдат, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом. Залишилися батьки, вагітна дружина та 3-річний син. | 28 серпня 2014 | Загинув під час виходу з Іловайська. В бензовоз, на якому Олександр вивозив ще чотирьох побратимів, влучив осколок, і усі загинули. Зв'язок із Олександром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 січня 2015 року воїна перепоховали у Херсоні.[115] |
| 983 | | Вільковський Володимир Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 липня 1983, Кобеляки Полтавська область. Проживав у с. Самарщина. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Кобеляцьке СПТУ № 43, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював трактористом у ПСП «Колос». Призваний за мобілізацією 2 квітня 2014 року. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом в результаті обстрілу з РСЗВ «Град». Зв'язок з Володимиром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у селі Самарщина Кобеляцького району.[116] |
| 984 | | Марченко Денис Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1987, Новоукраїнка Кіровоградська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 28 серпня 2014 | Загинув 29-го (або 28) серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Їхав в одній машині (ГАЗ-66) з Юрієм Банасом та загинув разом з ним. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 12-го вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Був опізнаний за тестами ДНК.[117] |
| 985 | | Зелінський Василь Аркадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 січня 1983, Романів (Луцький район) Волинська область. Солдат, розвідник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилося двоє дітей. | 28 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Василя був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Упізнаний за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям. 30 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі в Липинах.[118] |
| 986 | | Лавренчук Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 травня 1985, Старосілля (Маневицький район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Солдат 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний під час 1-ї хвилі часткової мобілізації навесні 2014. Спочатку у складі 2-го батальйону перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська — у с. Многопілля. Залишилися мати, дружина та маленька донька. | 28 серпня 2014 | Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений[119], з того часу його розшукували рідні. 04.09.2018 ідентифікований за експертизою ДНК, — був похований в листопаді 2015 на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. Перепохований 18.09.2018 на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).[120] |
| 987 |  | Погорілий Олексій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 березня 1995, 19 років, Ребедайлівка Кам'янський район (Черкаська область). Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). Залишилася мати. | 28 серпня 2014 | Зник під час виходу з оточення під Іловайськом (Донецька область). За словами побратимів, був поранений в ногу. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 вересня 2015 року Олексія поховали у с. Ребедайлівка.[121] |
| 988 | | Пермяков Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 січня 1980, Новомосковський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Без батька залишилося двоє малолітніх дітей. | 28 серпня 2014 | Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Дмитро Пермяков і Олександр Мітягин були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 25 червня 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[122][123] Прим. На меморіальній дошці датою смерті вказано 08.09.2014 р.[124] |
| 989 | | Мітягін Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 травня 1979, Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Займався паверліфтінгом та стрибками з парашутом у молодіжному десантному клубі «Батя». Залишились дружина та син. | 28 серпня 2014 | Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Олександр Мітягин і Дмитро Пермяков були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 17 серпня 2015 року воїна поховали у Новомосковську.[122][125] |
| 990 | | Голий Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 вересня 1981, Знам'янка Кіровоградська область. Солдат, далекомірник зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», доброволець. Випускник ЦДПУ (2003) і ДРІДУ (2007). Козак Чорноліського полку ім. Козака Мамая, співзасновник ГО «Туристично-краєзнавчий клуб “Чорнолісся”», член ВО «Свобода» з 2010 року. Залишилася дружина та син 2013 р.н. | 28 серпня 2014 | Загинув у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований у с. Плоске[126]. |
| 991 | | Сипченко Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 вересня 1968, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, водій зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», мобілізований 20 червня як доброволець. | 28 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований в Кривому Розі[127]. |
| 992 | | Кузін Ігор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 липня 1970, Великосербулівка Єланецький район Миколаївська область. Солдат, водій БТР 1 роти охорони 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина та донька. | 28 серпня 2014 | Загинув в районі міста Дебальцеве, — поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) колона військової техніки потрапила під обстріл противника, співслужбовці Ігора бачили як він загинув у бою, в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект. Наступного дня з місця бою забрали останки трьох загиблих, одне з тіл невпізнане, але експертиза ДНК визначила, що це тіло не Ігоря Кузіна. Офіційно вважається зниклим безвісти, дружина звернулася до суду задля встановлення факту загибелі чоловіка.[128] |
| 993 | | Харченко Максим Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 березня 1978, Золотоноша Черкаська область. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Служив у лавах МВС, через реорганізацію залишив службу у званні лейтенанта міліції та пішов на контрактну службу в ЗСУ, був професійним снайпером-радіотелефоністом. Брав участь у багатьох миротворчих операцій у різних країнах. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем попри те, що його не хотіли брати через професійні травми. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським підрозділам. Після ідентифікації воїна-захисника поховали 26 листопада у Золотоноші.[129] |
| 994 | | Мельничук Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 грудня 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом. Вважався зниклим безвісти, опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.[130] |
| 995 | | Татомир Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 липня 1983, Романівка Житомирська область. Молодший сержант, гранатометник 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Місце поховання: Дніпропетровськ, Краснопільський цвинтар.[131] Прим. Разом із Володимиром загинули Харченко Максим і Мельничук Євген. |
| 996 | | Кириєнко Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 січня 1982, Рашівка Гадяцький район Полтавська область. Сержант, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював у рідному селі, був хліборобом. 19 червня призваний під час другої хвилі мобілізації. 26 липня одружився. Залишилися батьки та дружина. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під перехресним вогнем противника. Тіло знайшли у жовтні. 28 листопада Юрія поховали у с. Рашівка.[132] |
| 997 | | Лифар Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 травня 1981, Римарівка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Гадяцьке аграрне училище, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Після строкової служби в армії працював на СТО, в податковій інспекції, на сирзаводі, в охоронних структурах у Києві. Залишились батьки, дружина та 10-річний син. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом. Військові потрапили під перехресний вогонь. Анатолій кинувся рятувати пораненого земляка Юрія Кирієнка, і в цей момент по ньому влучили з гранатомета. 24 грудня Анатолія поховали у Римарівці.[133] |
| 998 | | Письмений Ілля Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 червня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер штурмової групи стрілецької роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Займався спортом. Останні 7 років працював покрівельником у ТОВ «Ремтекс». Мобілізований 4 липня 2014 року, з 5 серпня перебував у зоні АТО. Залишилися батьки. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина, в якій їхав Ілля, була підбита і згоріла. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. 15 квітня 2015 року воїна поховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[134] |
| 999 | | Ільгільдінов Дмитро Фарідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 червня 1989, Анадир, Чукотка, РРФСР. Проживав у с. Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина «Урал», в якій їхав Дмитро, була підбита поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Похований у с. Широке.[135] Прим. Разом із Дмитром загинули Кирієнко Юрій, Лифар Анатолій, Письменний Ілля. |
| 1000 | | Чижов Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 грудня 1983, Воронівка (Вознесенський район) Миколаївська область. Солдат, гранатометник 1-ї штурмової роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Залишилися двоє малолітніх дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом. Поховали Юрія 11 вересня у Воронівці.[136] |
| 1001 | | Габчак Іван Миколайович | 29 червня 1992, с.Уличне Львівська область. Лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки, сестра та кохана. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][138][139] |
| 1002 | | Севостьянчик Дмитро Олександрович | 17 травня 1991, Покровське (смт) Дніпропетровська область. Лейтенант, командир взводу 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року (з відзнакою). | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][138][140] |
| 1003 | | Васін Михайло Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 лютого 1975, Запоріжжя. Солдат 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Указом Президента України від 23.07.2016 № 310/2016 нагороджений Орденом За мужність ІІІ ступеня (посмертно). | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][141] Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.[142] |
| 1004 |  | Грачов Олексій Георгійович .svg.png.webp){kind=small} | 24 квітня 1977, Вороніж Росія. Мешканець Чорноморське (Одеська область). Полковник, начальник Відділу підготовки військ Управління бойової підготовки 6 Армійського корпусу. Виріс у м. Очаків Миколаївська область. Залишилася дружина та донька 2011 р.н. 15.07.2014 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 31.10.2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню (посмертно). | 29 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 29 серпня він виводив колону 93-ї бригади з іловайського «котла» і на шляху поміж селами Многопілля та Червоноліське потрапили під обстріл російських військ. БМП, в якому знаходився Грачов, обстріляли з РПГ. Полковник помер від осколкового поранення живота[143] |
| 1005 | | Самосадов Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 квітня 1989, Суми. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Родом був із Сум, але постійно мешкав у Криму, де на нього було оголошено «полювання» за його вірність Україні і тому у нього не залишалося іншого вибору, як виїхати з тимчасово окупованої території. Член партії ВО «Батьківщина». Добровольцем пішов на фронт захищати територіальну цілісність України. Без батька залишилася однорічна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув від пострілу снайпера (за іншими даними, від осколка, що потрапив у голову) поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла».[144] |
| 1006 | | Ністратенко Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла». Сергія було поранено, він повз по полю, і поряд із ним розірвався снаряд з танку, Сергій згорів заживо. Тіло пізніше було вивезено з поля бою Червоним хрестом (з розповіді командира роти 39-го батальйону старшини Юрія Лисенко).[145] |
| 1007 | | Бірюков Роман Ростиславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 квітня 1991, Нововолинськ Волинська область. Солдат, старший радіотелефонист 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки та брат-близнюк. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[146] За іншими джерелами загинув 30 серпня біля села Андріївка Донецької області.[147] |
| 1008 | | Тарасюк Олексій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 січня 1990, Ковель Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Здобув освіту у ковельському медичному коледжі за спеціальністю «фельдшер». 9 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Без батька залишилися 4-х річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 3 вересня тіло Олексія знайшли у запорізькому морзі. Похований 7 вересня у Ковелі.[41][148] |
| 1009 | | Войчук Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 лютого 1989, Луцьк Волинська область. Старший солдат мінометного підрозділу 3 батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Навчався у Луцькому національному технічному університеті. До мобілізації працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна». Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Перебував у списку зниклих, знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань.[149] |
| 1010 | | Тарасюк Богдан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 вересня 1990, Буцин Волинська область. Cолдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Тіло знайшли 11 вересня в Дніпропетровську, мати солдата лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким понівеченим воно було. Бійця поховали, але у родичів залишилися сумніви, вони вирішили провести експертизу ДНК.[150] |
| 1011 | | Дем'яник Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 березня 1988, Камінь-Каширський Волинська область. Проживав у місті Ковель. Молодший сержант, мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Дата не уточнена. Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Сергія був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Тіло воїна забирали із Запорізького моргу 15 вересня.[151] Повідомляють, що Сергій був вбитий кулею в голову (можливо, страчений у полоні) — див. коментарі.[152] |
| 1012 | | Засєкін Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 жовтня 1990, Копилля Маневицький район Волинська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[153] |
| 1013 | | Іонов В'ячеслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 травня 1978, Луцьк Волинська область. Молодший сержант, командир БМП 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рожищенський ветеринарний технікум. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилася мати та молодший брат. | 29 серпня 2014 | В останнє дзвонив рідним 28 серпня з шостого блокпосту під Многопіллям (Донецька область). Під час прориву з оточення під Іловайськом 29 серпня був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася. Довгий час перебував у списку розшуку, ідентифікований за експертизою ДНК. 18 лютого 2015 року в Луцьку воїна провели в останню путь та поховали на Алеї почесних поховань міського цвинтаря у селі Гаразджа.[154] |
| 1014 | | Посполітак Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 грудня 1987, Луків Турійський район Волинська область. Старший солдат, стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. 19 лютого 2015 року воїна перепоховали у рідному Лукові.[155] |
| 1015 | | Василюк Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 листопада 1984, Романів (Луцький район) Волинська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. | 29 серпня 2014 орієнтовно | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє воїна бачили в селищі Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний в лютому 2015 року за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[156] |
| 1016 | | Малиш Віталій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 червня 1991, Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Після проходження строкової служби в армії працював у селянсько-фермерському господарстві «Дружба». 19 березня був мобілізований до лав ЗСУ, з травня по липень служив у 14-му БТО «Черкаси», в серпні за власним бажанням написав рапорт про переведення у зону АТО та потрапив до 51-ї ОМБр. Залишилася мати та брати. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Віталія бачили під селом Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, коли він біг до БМП. Тіло воїна було найдене у Запоріжжі в лютому 2015 року за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року похований на сільському кладовищі поруч із могилою батька.[157] |
| 1017 | | Коцюк Руслан Володимирович | 3 травня 1978, Джурин (Чортківський район) Тернопільська область. Старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 11 квітня. Залишилася дружина та двоє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Руслан виходив на зв'язок із рідними 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[158] |
| 1018 | | Кушнір Ігор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 лютого 1984, Великий Омеляник Луцький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Тіло бійця було знайдене біля БМП, сильно обгоріле. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[159] |
| 1019 | | Смірнов Сергій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 квітня 1975, Автономна Республіка Крим. Проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Прапорщик, старшина механізованої роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, дружина та дві доньки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Була інформація, що може бути у полоні. Експертиза ДНК підтвердила, що Сергій загинув. 23 травня 2015 року захисника поховали у Володимирі-Волинському на Федорівському кладовищі.[160] |
| 1020 | | Ващишин Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 червня 1991, Селець (Дубровицький район) Рівненська область. Старший солдат, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. | 29 серпня 2014 орієнтовно | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі.[161] |
| 1021 | | Саксін Андрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 квітня 1973, Руда-Сілецька Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 4 листопада 2015 року воїна перепоховали у с. Руда-Сілецька.[162] |
| 1022 | | Півоваренко Павло Васильович | 2 вересня 1975, Радомишль Житомирська область. Полковник, виконуючий обов'язки командира 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). В радянські часи навчався у військовому училищі в Білорусі. Закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище та Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Командував танковими підрозділами від взводу до батальйону, був заступником командира 30-ї ОМБр, проходив військову службу в штабі Оперативного командування (м.Київ). Під час АТО був призначений виконуючим обов'язки командира 51 ОМБр, брав участь у звільненні Сєвєродонецька і у бойових діях під Іловайськом. Дружина проходить службу старшим солдатом в одній з військових частин м. Києва. Двоє дітей, 17 і 4 років.[163] 17 червня 2016 року нагороджений орденом (посмертно). Герой України (посмертно).[164] | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву південної колони з оточення під Іловайськом, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район), де бригада потрапила під сильний обстріл російських збройних формувань. За відповіддю Генпрокуратури на журналістський запит, «за результатами службового розслідування місцезнаходження Півоваренка П. В. не встановлене, відомості про загибель — відсутні». Бійці бачили його востаннє, коли він роздавав їм пляшки із запалювальною сумішшю, щоб вони спалювали машини. Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що тіло командира поховане на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям, через 8 місяців повторна експертиза підтвердила ці дані. 22 липня 2016 року з Павлом Півоваренком попрощалися у Києві, офіцера перепоховали на Лук'янівському кладовищі.[165]. |
| 1023 | | Гуменюк Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 травня 1993, Птича Дубенський район Рівненська область. Солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Тіло було забране 1 вересня 2014 р. групою медиків та військових. Похований 10 жовтня 2014 р. на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим слідчими органами.[166] Перепохований 03.08.2018 в рідному селі. |
| 1024 | | Перепелиця Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1989, Біла (Ямпільський район) Вінницька область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. Їздив на заробітки в Росію, зароблені гроші вклав у власне господарство. Навесні пройшов підготовку на танкіста, але повернувся додому. У червні знову пішов до військкомату і поїхав на фронт. Залишились батьки і старший брат. | 29 серпня 2014 | Зник в районі Іловайська. Під час руху на допомогу оточеним в Іловайську бійцям, в нічну пору біля села Агрономічне (Амвросіївський район) в напрямку Савур-Могили підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Зі слів бійців батальйону «Миротворець», пораненого Олександра було завантажено в автобус, який пізніше потрапив під обстріл і згорів. Тіло Олександра в автобусі не було знайдено. В останній раз зв'язався з рідними телефоном 29 серпня, казав, що перебуває у підвалі, їх засипало, потім зв'язок обірвався. Перебував у списках зниклих безвісти. Тіло відшукали у братській могилі неподалік лінії фронту. В березні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК. 1 квітня 2017 пройшло перепоховання в селі Біле[167] |
| 1025 | | Андріюк Євген Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 червня 1993, Деражня, Хмельницька область. Солдат, розвідник-радист 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Військовослужбовець за контрактом. Кілька місяців ніс службу в зоні АТО, лікувався у Львові через отриману під Краматорськом травму. Після перепідготовки як навідник-оператор бойової розвідувальної машини «БРМ-1К» у складі розвідвзводу був прикомандирований до 51-ї ОМБр на підсилення. Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 орієнтовно | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Підрозділ Євгена з боями пройшов через Волноваху та проривався на підмогу до 3-го батальйону 51-ї ОМБр. 29 серпня його БРМ йшла в голові колони, якою військові виходили з-під Іловайська, і була підбита в бою з російськими військами. За повідомленням механіка-водія, він з Євгеном були взяті у полон солдатами 98-ї повітряно-десантної дивізії Російської Федерації. Євген був поранений у живіт. За словами механіка-водія, поранених і вбитих воїнів під вечір кудись відвезли КАМАЗом. 20 квітня 2015 року стало відомо, що Євгена ідентифікували за ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям 1 жовтня на Кушугумському цвинтарі.[168] |
| 1026 | | Ус Артем Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 серпня 1994, Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший кулеметник БТР роти на бронеавтомобілях Національної гвардії України, військова частина 3027 (Нові Петрівці). Строкову службу проходив у Внутрішніх військах, у квітні мав повернутися додому, але залишився на службі та записався добровольцем у Національну гвардію. Понадстрокову службу проходив у Києві, а 25 серпня їхню частину направили на схід країни. Був єдиною дитиною у батьків. | 29 серпня 2014 | Був смертельно поранений в голову осколком міни в районі міста Комсомольське (Старобешівський район Донецька область), де підрозділ Артема займався підготовкою «коридора» для виходу з оточення під Іловайськом підрозділів ВСУ і добровольчих батальйонів.[169] |
| 1027 |  | Голіцин Дмитро Сергійович (Позивний «Адвокат») | 21 квітня 1982, Київ. Рядовий міліції, боєць штурмової групи сотні Ісуса Христа («Братство»), Батальйон міліції «Шахтарськ». Закінчив Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 2005 року працював адвокатом у Києві. Захоплювався дайвінгом, мотоспортом, полюванням. | 29 серпня 2014 | Помер в лікарні у Києві від поранень, що отримав 14 серпня в боях за Іловайськ (Донецька область).[170] |
| 1028 |  | Хитренко Геннадій Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 серпня 1972, Татарбунари Одеська область. Проживав у с. Кримське Луганська область. Майор міліції у відставці, колишній помічник начальника — оперативний черговий Слов'яносербського райвідділу ГУ МВС в Луганській області. Ще у дитинстві переїхав з батьками до Луганщини. По закінченні школи працював у місцевому радгоспі помічником комбайнера та водієм, 1990 року пішов на строкову військову службу, був заступником командира взводу у військовій частині спецпризначення на Харківщині, під час Придністровського конфлікту служив на кордоні з Молдовою. З квітня 1993 року почав працювати в міліції помічником дільничого. 1998-го закінчив Стахановський гірський технікум, отримав офіцерські погони та став дільничним інспектором. Пішов у відставку в листопаді 2010 року. Засновник й очільник місцевого громадського формування з охорони громадського порядку. Депутат сільської ради. Залишилися батько, дружина. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента № 838/2014 від 31.10.2014 р. | 29 серпня 2014 | Російські казаки з угруповання «Велике військо донське» після захоплення села Кримське на Луганщині вчинили розправу над місцевими мешканцями. Двох чоловіків (батька та сина) затримали і катували у підвалі, один з них в результаті отримав психічні розлади. А Геннадія Хитренка за його патріотичну позицію окупанти розстріляли з автомату у дворі його власного будинку, про це стало відомо 18 жовтня, коли українські війська звільнили село від російських окупантів.[171] |
| 1029 |  | Московка Володимир Павлович | 11 червня 1967, Амвросіївка Донецька область. Підполковник, військовослужбовець ЗС України, військовий комісар Амвросіївського районного військового комісаріату Донецької області. | 29 серпня 2014 | 27 серпня військовий комісар разом із сином та товаришем повертався до Амвросіївки на своєму автомобілі, на околиці міста вони були захоплені в полон. 29 серпня в Сніжному злочинці влаштували показове катування українських військовослужбовців. До побиття і знущань також долучилися проросійські місцеві сепаратисти. Під час екзекуції у військового комісара стався серцевий напад, в результаті чого він помер на місці.[172] Похован на кладовище «Чулковське», м. Донецьк. |
| 1030 |  | Бережний Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 квітня 1984, Чупахівка Охтирський район Сумська область. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 91-го інженерного полку (Охтирка). Залишилися дружина і син. | 29 серпня 2014 | Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[173] |
| 1031 | | Древаль Олексій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 жовтня 1984, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, старший навідник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишилися дружина з двома малими дітьми, сестра та бабуся. | 29 серпня 2014 | Під час виходу з оточення з-під Іловайська Донецької області 29 серпня був поранений у ногу з пошкодженням артерії. Товариші під обстрілами російських збройних формувань витягли його по полях до Волновахи, але він помер від втрати крові. 6 вересня Олексія поховали на кладовищі Кременчука поряд із мамою.[174] |
| 1032 | | Соловйов Роман Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 березня 1994, Полтавська область. Старший солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. З 5 років проживав у селі Чапаєвка (Пологівський район) Запорізька область, потім виховувався в дитячих будинках-інтернатах Бердянська та Запоріжжя, сирота. Після закінчення Приморського ліцею пішов на строкову службу до лав ЗСУ, а з 2013 розпочав службу за контрактом. Залишився молодший брат-студент. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Романа у Чапаєвці на Запоріжжі.[175] |
| 1033 | | Кравцов Роман Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 грудня 1979, Запоріжжя. Сержант, радіотелефоніст 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поранених бійців добивали російські бойовики, які під'їхали до місця бою на легкових машинах.[176] |
| 1034 | | Клевчук Іван В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 жовтня 1995, 18 років, Новомиколаївка Запорізька область. Старший солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний до ЗСУ 29 жовтня 2013 року, пішов служити одразу за контрактом. З весни більше п'яти місяців обороняв кордон у Білокуракінському районі на Луганщині. В середині серпня приїздив додому у відпустку, рідні вмовляли написати рапорт, але Іван навідріз відмовився і повернувся на передову на Донеччину. Залишились мати, молодша сестра, бабуся та дідусь. | 29 серпня 2014 | Загинув від численних осколкових поранень в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[176][177] |
| 1035 | | Ільїн Віталій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 березня 1991, Панфілівка Запорізька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом з 2013 року. Віталій добре малював, захоплювався важкою музикою та бджолярством. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[178] |
| 1036 | | Ревуцький Артем Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 серпня 1979, Запоріжжя. Сержант, командир відділення зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після строкової служби в армії заочно закінчив Запорізький національний технічний університет, працював в одному з відділень «Приватбанку», потім логістом на ТОВ «Інтайм». На фронт пішов добровольцем 2 квітня. Залишився 9-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Артема на Первомайському кладовищі.[179] |
| 1037 | | Ушаков Павло Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 жовтня 1989, Запоріжжя. Проживав у с.Богатирівка (Вільнянський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги зенітного артилерійського взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 2008 року закінчив Вище професійне училище № 23 м. Запоріжжя та здобув спеціальність електрогазозварника. Мобілізований 12 квітня 2014 року. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу поблизу Іловайська Донецької області під час виходу з оточення. Впізнаний рідними в запорізькому морзі серед вбитих.[180] |
| 1038 | | Балагланов Павло Юрійович | 28 червня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Капітан, начальник зв'язку — командир взводу механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. | 29 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[181][182] |
| 1039 | | Усс Степан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 серпня 1978, Градизьк Полтавська область. Проживав у місті Кременчук. Старшина, військовий фельдшер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Був мобілізований та направлений в зону АТО 5 квітня 2014 року. Залишилася дружина і однорічний син. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу міста Іловайськ (Донецька область) під час виходу колони з оточення так званим «зеленим коридором», який був обстріляний російськими військами.[183] |
| 1040 |  | Ровенський Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 квітня 1976, Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант, водій-електрик радіостанції польового вузлу зв'язку 93-ї ОМБр. Мобілізований 20.06.2014. Залишилась дружина та двоє синів. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення під Іловайськом. Похований у Кам'янському[184] |
| 1041 | | Кушіль Олександр Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 жовтня 1978, проживав у смт Черкаське Дніпропетровська область. Старший сержант, заступник командира взводу — командир БМП 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був професійним військовим, брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне та Іраку. Залишились батьки, дружина та син. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Маючи військовий досвід, Олександр допомагав вибратись з котла молодим бійцям, вивів з оточення десятьох хлопців, але сам загинув.[185] |
| 1042 | | Романов Федір Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 вересня 1983, Кропивницький. Старший солдат, фельдшер госпітального відділення медичної роти 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Випускник Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна. До служби в складі ЗС України, проживав у м. Кропивницькому та працював на станції швидкої медичної допомоги. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) в результаті отриманого осколкового поранення.[186] |
| 1043 | | Шахник Євген Юрійович | 24 листопада 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Дніпропетровський державний університет, працював у ПАТ КБ «ПриватБанк».[187] Призваний за мобілізацією у квітні. Залишилась дружина та неповнолітня донька. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Через важке осколкове поранення ноги помер від втрати крові.[188] |
| 1044 | | Тимощук Кирило Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 липня 1992, Вищетарасівка Томаківський район Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини-командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення.[189] |
| 1045 | | Яковлев Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 січня 1973, Ганнівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Сержант, начальник радіостанції 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом.[190] |
| 1046 | | Ходак Віктор Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 вересня 1987, Шедієве Новосанжарський район Полтавська область. Солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Після закінчення школи вивчився на шофера та тракториста. Строкову армійську службу проходив у Гостомелі, при штабі зв'язку. Потім працював на селі, а рано навесні 2014 влаштувався на роботу в охоронну службу в Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією 20 червня, з 11 серпня перебував у зоні АТО. Залишились батьки та сестра. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область) під час прориву з «іловайського котла». Віктор був у складі десанту БМП № 132, яка разом з автомобілями батальйону «Донбас» в`їхали на околицю с. Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП № 132. Віктор прикрив собою двох товаришів, врятувавши їм життя, але був важко поранений. Пораненого бійця відтягнули до найближчої хати, де він і помер. Тіло Віктора не дали забрати російські військові, пізніше воно було вивезено разом з іншими та поховане з військовими почестями під Дніпропетровськом разом з іншими невідомими героями. Після ідентифікації за ДНК 5 грудня Віктора перепоховали в рідній землі у селі Шедієве.[191] |
| 1047 | | Баланчук Олексій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 березня 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник, старший водій госпгрупи медичного відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював у холдингу «НВП Гонта-технологія» машиністом насосних установок та на Новокриворізькому ГЗК слюсарем з ремонту рухомого складу. Призваний за мобілізацією 4 квітня. Залишилася дружина та 10-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під час бою з російськими військами поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з «іловайського котла». Був у складі десанту БМП № 132, яке разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхало на околицю Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП, Олексій дістав смертельні поранення. Упізнаний серед загиблих. 20 грудня в Кривому Розі оголошено день трауру, поховали воїна на Центральному кладовищі.[192] |
| 1048 | | Сухомлин Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 травня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та троє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, була також інформація, що 29 серпня Дмитро був поранений у ногу. Зник в районі села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО.[193] |
| 1049 | | Шумейко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 червня 1984, Куйбишеве Запорізька область. Солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 1 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній землі.[194] |
| 1050 | | Борищак Олексій Андрійович | 1 серпня 1979, Харківська область. Зі шкільних років проживав у м. Кременчук Полтавська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту. Потім вступив до Харківського інституту танкових військ. Був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. Залишилися мати, дружина та 10-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом. В останнє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 березня з Олексієм попрощались у Кременчуці та перепоховали на Свіштовському кладовищі.[195] |
| 1051 | | Яковець Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 березня 1991, Опішня Зіньківський район Полтавська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 2 квітня. Залишилися батьки та дві сестри. Зі слів односельців у Романа в сусідньому селі залишилася дівчина та донька, яка народилася вже після його смерті, у листопаді 2014 року. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. В останнє виходив на зв'язок із рідними 26 серпня. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 лютого 2015 року Романа перепоховали у с. Опішня.[196] |
| 1052 | | Дудка Юрій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 грудня 1980, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану. З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату і підписав контракт. З серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня помер від опіків та поранень). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу пішов міняти пробите колесо. Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Кременчуці. Похований у рідному селі Хоминці на Сумщині, поряд із братом.[197] |
| 1053 | | Кирилов Антон Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 грудня 1994, 19 років, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Солдат, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці, де закінчив школу. У 2010—2013 роках навчався у ВПУ № 7, потім працював на Крюківському вагонобудівному заводі, у 2014 році звільнився. 27 березня 2014 року добровольцем пішов до ЗСУ на контрактну службу. Після війни хотів вступити у військове училище, стати офіцером. Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 квітня 2015 року поховання у Кременчуці.[198] |
| 1054 | | Лотоцький Олег Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 вересня 1975, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишився син. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[199] |
| 1055 | | Савченко Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 березня 1993, Котовка (Магдалинівський район) Дніпропетровська область. Проживав в с. Гупалівка Магдалинівський район. Сержант, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Магдалинівське ПТУ № 88. Здобувши освіту, в 2012 році пішов на строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований у Гупалівці.[200] |
| 1056 | | Шевчук Сергій Іванович | 25 листопада 1977, Росоша (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у Новомосковську Дніпропетровська область. Капітан, начальник радіоцентру 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. | 29 серпня 2014 | В останнє виходив на зв'язок 25 серпня. Місцевий мешканець знайшов його куртку зі смартфоном в Червоноармійському районі між Новоєленівкою та Новотроіцьким. На меморіальній дошці вказано, що Сергій Шевчук загинув 25 серпня під час бойових дій в районі Костянтинівки, Авдіївки, Донецького аеропорту. За даними Книги пам'яті, загинув 29 серпня під Іловайськом під час прориву з оточення. Похований 9 жовтня 2014 в Новомосковську.[201] За іншими даними, загинув 25 серпня в районі Донецька (аеропорт, Авдіївка). Похований 9 жовтня в Новомосковську.[202] |
| 1057 | | Ткачук Сергій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 липня 1986, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[203] |
| 1058 | | Прохоров Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 березня 1990, Любимівка (Михайлівський район) Запорізька область. Проживав у с. Осипенко (Бердянський район). Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Михайлівське ВПУ № 52 за фахом тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник. Хотів стати військовим. Після строкової служби водієм на Львівщині 2 квітня 2014 року пішов в армію у першу хвилю мобілізації. Залишилися мати, дружина та 3-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. Після всіх юридичних процедур 3 липня 2015 року захисника перепоховали у рідній Любимівці.[204] |
| 1059 | | Логвиненко Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 листопада 1978, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював на Нікопольському заводі технологічного оснащення. Мобілізований навесні 2014 року. Залишилася вагітна дружина, вже після смерті Василя народилися двоє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення від вибуху міни. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. 8 липня 2015 року захисника перепоховали в Нікополі.[205] |
| 1060 | | Денисов Дмитро Миколайович | 18 серпня 1973, Привілля Луганська область. Майор, начальник штабу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Харківський інститут танкових військ. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення в районі Іловайська. На виїзді з села Осикове в напрямку с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони було підбито БМП-2 №319, в якій їхав майор Денисов, він був поранений у шию. У БМП здетонував боєкомплект, майора витягли з палаючої машини. У цей час російські автоматники розстрілювали тих, хто вижив. Майор ще був поранений в ноги, він віддав наказ залишити його і підірвав гранату, щоб не потрапити у полон. Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. 27 червня 2016 року офіційно визнаний загиблим.[206] |
| 1061 | | Погорілий Віктор Сергійович | 29 травня 1980, Звенигородка Черкаська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону по роботі з особовим складом 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив музичну та спортивну школи. Неодноразовий призер районних та обласних спортивних змагань. 1997 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, по закінченні якого у 2001 році був направлений до 93-ї бригади. Служив на посадах командира роти, начальника гарнізонного клубу, заступника командира батальйону. На фронті перебував з березня 2014 року. Залишилися дружина та двоє малолітніх дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Осикове (Старобешівський район). Вважався зниклим безвісти, у березні 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих героїв АТО. Перепоховання відбулося 21 березня в смт Черкаське на Дніпропетровщині.[207] |
| 1062 | | Сінько Ярослав Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 липня 1973, Козачі Лагері (Цюрупинський район) Херсонська область. Солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиним сином у матері. Працював у Цюрупинському лісництві. Призваний за мобілізацією. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 25 липня 2015 похований у рідному селі.[208] |
| 1063 | | Назаренко Дмитро Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 січня 1992, Запоріжжя. Солдат, сапер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення на автомобілі «Урал» поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Перебував у списках зниклих безвісти.[209] |
| 1064 | | Попель Андрій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 жовтня 1971, Харків. Солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 22 лютого 2015 року в Харкові на Алеї Слави.[210] |
| 1065 | | Графа Олександр Іванович | 13 грудня 1965, Широке Дніпропетровська область. Лейтенант, командир протитанкового взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК, похований у м. Кривий Ріг.[211] |
| 1066 | | Хомчук Олег Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 червня 1988, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Захоплювався музикою, його запрошували на безоплатне навчання до музичного училища. Через місяць після втрати єдиного сина померла мама Олега. У Дніпропетровську залишилася дружина і маленький син. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом на перехресті доріг з села Побєда до села Новокатеринівка (Старобешівський район), поруч зі ставком. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований у Дніпропетровську, на ділянці № 79 Краснопільський цвинтар.[212] |
| 1067 | | Ткаченко Ігор Юрійович | 30 грудня 1994, 19 років, Полтавська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО.[213] |
| 1068 | | Кузьма Микола Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 грудня 1987, Червоний Промінь (Криничанський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив енергетичний технікум, проходив строкову службу у Внутрішніх військах, навчався у школі міліції. Закінчив гірничий університет, працював на сміттєспалювальному заводі у Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією у квітні 2014 року. Залишилися батьки та двоє братів. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 13 лютого 2015 року воїна перепоховали в селі Червоний Промінь.[214] |
| 1069 | | Денщиков Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 березня 1985, Запоріжжя (Шевченківський район). Солдат, номер обслуги-радіотелефоніст зенітно-ракетного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 14 квітня 2014 року. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж с. Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗИЛ-131 та був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли в іншу. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові та були підірвані сепаратистами разом з машиною 31-го серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. Перепохований 29 серпня 2015 року на Леваневському кладовищі Запоріжжя[215]. |
| 1070 | | Калінін Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 серпня 1974, Запоріжжя (Шевченківський район). Солдат, номер обслуги зенітно-ракетного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). По закінченні школи працював на Запорізькому абразивному комбінаті, відслужив в армії, у прикордонних військах в Одесі. Мобілізований 11 квітня 2014 року. Залишилися батьки, дружина та троє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж с. Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗИЛ-131 та був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли в іншу. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові та були підірвані сепаратистами разом з машиною 31-го серпня. 11 вересня рештки були зібрані та вивезені пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан»). Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 26 вересня 2015 року з воїном попрощалися в Запоріжжі.[216] |
| 1071 | | Троценко Ігор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 серпня 1970, Вербки (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, санітарний інстуктор 3 роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. | 29 серпня 2014 | За даними Книги пам'яті, загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Впізнаний за експертизою ДНК.[217] |
| 1072 | | Дубовик Руслан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 вересня 1980, Новомосковськ Дніпропетровська область. Солдат, старший навідник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). На фронт пішов добровольцем навесні 2014 року під час першої хвилі мобілізації. Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Осикове. Машина ГАЗ-66 була розстріляна російськими військами. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 18 лютого 2015 року відбулося перепоховання воїна у Новомосковську.[218] |
| 1073 | | Діллер Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 квітня 1979, Семиозерка Костанайська область Казахська РСР. З дитинства проживав у прожив у с. Шкурупіївка Решетилівський район Полтавська область. Старший сержант, командир міномета мінометної батареї 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Решетилівське професійно-технічне училище № 52, здобув професії тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника, водія автомобіля. Після армійської служби працював у сільському господарстві. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишились батьки, дружина та неповнолітній син. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом в районі села Червоносільське. За свідченням очевидців, загинув рятуючи пораненого поруч з машиною, в якій їхав, не доїжджаючи до с. Червоносільського. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО.[219] |
| 1074 | | Баранов Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 січня 1978, Лихівка Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК, похований у с. Лихівка.[220] |
| 1075 | | Каліберда Артем Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 жовтня 1989, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги зенітно-ракетного взводу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Мобілізований з резерву. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям.[221] |
| 1076 | | Обидєнніков Ярослав Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1980, Дніпропетровськ (селище у передмісті). Старший сержант, оператор-радіотелефоніст розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Дитячі роки провів в Якутії (РРФСР), де його батьки працювали на будівництві ГЕС. Строкову службу проходив в десантних військах у м. Керч. Опанував професії столяра та будівельника, їздив заробляти до Криму. До мобілізації працював слюсарем-ремонтником ремонтно-механічного цеха Дніпропетровського локомотивного депо. Призваний 20 червня 2014 року. Спочатку супроводжував колони військової техніки в зону АТО, потім виконував бойові завдання зі своєю розвідгрупою. Залишилися батьки, молодший брат. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Востаннє його бачили, коли він керував вантаженням поранених на БРДМ. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК, похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[222] |
| 1077 | | Мордюк Микола Олександрович | 18 листопада 1994, Запоріжжя. Солдат, гранатометник 2-ї роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, похований на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом як тимчасово невстановлений захисник України.[223] |
| 1078 | | Ясногор Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 лютого 1972, Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Проживав у м. Новомосковськ. Сержант, старший стрілець зведеної тактичної роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Виходив з-під Іловайська у колоні, яка рухалась з с. Многопілля до с. Червоносільське. Був важко поранений, внаслідок чого помер у Червоносільському. Похований своїми бойовими товаришами в окремій могилі. Ексгумований пошуковцями місії «Чорний тюльпан» 29 вересня 2014 р., похований на Кушугумському цвинтарі Запоріжжя як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за експертизою ДНК, 29 серпня 2016 року тіло було передано рідним для перепоховання.[224] |
| 1079 | | Швець Михайло Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 травня 1980, Військове Солонянський район Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Рано втратив батьків. Проживав на хуторі Гроза (Солонянський район). Призваний за мобілізацією як доброволець. Залишилися старша сестра, племінники та тітка. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Через 18 місяців пошуку за експертизою ДНК ідентифікували останки воїна у двох різних могилах. Перепоховання пройшло 16 березня 2016 року у с. Військовому.[225] |
| 1080 | | Нещерет Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 квітня 1965, Артемівськ Донецька область. Старшина 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[226] |
| 1081 | | Зранко Дмитро Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 січня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, сапер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[227] |
| 1082 | | Ілляшенко Віктор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 грудня 1984, Сергіївка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на дорозі поблизу села Побєда (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі в с. Побєда. Після ексгумації похований на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України, ідентифікований за експертизою ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. 28 липня 2017 року відбулося перепоховання в рідній Сергіївці[228] |
| 1083 | | Абашин Герман Едуардович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 березня 1993, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). В 7 років залишився сиротою, виховувався бабусею й тіткою, яка стала для нього мамою. Закінчив ПТУ № 17, де здобув спеціальність автослюсаря. За власним бажанням пішов служити в армію, 2012 року підписав контракт. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення. Бойові товариші розповіли, що Герман загинув від поранення в голову в автомобілі ЗІЛ-131 № 6544 Н9, який загорівся від вибуху, на південному виїзді з села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Поховають Германа на Центральній алеї Краснопільського цвинтаря Дніпропетровська у квітні 2016 року.[229] |
| 1084 | | Горобинський Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 травня 1993, Півневе Кремінський район Луганська область. Мешкав у с. Кудряшівка. Солдат 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Виріс у багатодітній родині, де було 4 брата і 2 сестри. Восени 2013 року був призваний на строкову службу, 27 січня 2014 підписав контракт на три роки. Захищав Україну від самого початку АТО. Залишились батьки, брати, сестри. 10.04.2017 р. нагороджений орденом посмертно. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення. В травні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 28 червня відбулось перепоховання на Ліньовському кладовищі міста Рубіжне.[230] |
| 1085 | | Гречаний Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 квітня 1975, Тернівка Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець групи інженерного забезпечення 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Одружений. 10.04.2017 р. нагороджений орденом посмертно. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Осикове (Старобешівський район). Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, ділянка №79. Ідентифікований за експертизою ДНК.[231] |
| 1086 | | Бублик Олександр Сергійович | 2 лютого 1987, Дніпропетровська область. Молодший сержант, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення на дорозі від с. Осикове в напрямку с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, ділянка №79. Ідентифікований за експертизою ДНК.[232] |
| 1087 | | Власов Ігор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 квітня 1970, Тернівка Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом в районі села Червоносільське. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО.[233] |
| 1088 | | Салівончик Руслан Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 січня 1983, Костопіль Рівненська область. Капітан міліції, військовослужбовець добровольчого батальйону па трульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Навчався у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС. Проживав у місті Каховка Херсонська область, шість років працював у секторі карного розшуку Каховського райвідділу міліції. З початку АТО одним з перших записався добровольцем у новостворений батальйон. Залишилась маленька донька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Був убитий осколком на броні БТРа.[234][235] |
| 1089 | | Мазур Павло Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 лютого 1984, Херсон. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Херсонський центр освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[236] |
| 1090 | | Ковальов Владислав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 жовтня 1984, Каховка Херсонська область. Проживав у Херсоні. Рядовий, лікар добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за спеціальністю лікувальна справа. Упродовж чотирьох років працював у відомчій лікарні УМВС, лікар-хірург. Активний учасник Революції Гідності, був командиром мобільного загону першої медичної допомоги Червоного Хреста, куратором сектору медзабезпечення Самооборони Херсона. Добровольцем записався до лав батальйону. Залишилась дружина та двоє дітей, 2-річна донька і однорічний син. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Владислав виносив поранених з-під обстрілу, загинув, рятуючи життя інших.[236][237] |
| 1091 | | Шаригін Артем Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1993, Новорепівка Новотроїцький район Херсонська область. Молодший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Проходив строкову службу у десантних військах. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 7 жовтня 2015 року Артема поховали на кладовищі с. Новорепівка.[238] |
| 1092 | | Гребінський Олег Вільямович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 липня 1971, Херсон. Старший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Впізнаний за результатами експертизи ДНК.[239] Похований 11 вересня 2015 року на кладовищі у с. Кринки, Херсонської області[240]. |
| 1093 | | Вовченко Олег Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 березня 1967, Херсон. Сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Залишився брат. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі на кладовищі х. Горбатенко. 15 вересня тіло ексгумоване та привезене до Запоріжжя пошуковцями «Чорного тюльпану», похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя. Триває черговий етап тестів ДНК.[241][242]. |
| 1094 |  | Атаманчук Роман Віталійович (Позивний «Добрий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 грудня 1992, Сергіївка (Каховський район) Херсонська область. Проживав у м. Нова Каховка. Боєць Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Закінчив професійно-технічне училище № 14 у Новій Каховці за професією «Радіомеханік з обслуговування і ремонту радіотелевізійної апаратури». Працював за фахом як приватний підприємець. Належав до лав Правого сектора, навесні брав активну участь в роботі блок-поста поблизу Каховської ГЕС, а потім добровольцем пішов на фронт. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Вважався зниклим безвісти. Знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям героїв АТО. 25 грудня Романа перепоховали у рідній Сергіївці[243][244]. |
| 1095 |  | Остроушко Денис Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 серпня 1989, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив сільскогосподарський технікум, служив в армії, працював охоронцем в «АТБ-Маркет». Потім вступив до Національної металургійної академії, з 2012 року працював термістом цеху № 7 у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб». Залишилась дружина та син 2,5 років. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[245] |
| 1096 | | Троценко Максим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 червня 1985, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював стропальником у ТОВ «Интерпайп Ніко Тьюб». Мобілізований 15 травня. Залишились батьки та сестра. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Максим сидів зверху на бронемашині, сильним вибухом його викинуло прямо під колеса БТР, що їхав на великій швидкості.[246] |
| 1097 | | Гажур Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 червня 1975, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, снайпер стрілецької роти військової 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на Інгулецькому ГЗК у цеху технологічного автотранспорту. Залишились дружина, син та донька. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Поховали Олександра 11 вересня на Дем'янівському кладовищі м. Кривий Ріг.[247][248] |
| 1098 | | Семеніщенков Олександр Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 квітня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[247][249] |
| 1099 | | Тітенко Володимир Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 січня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Мобілізований 18 травня. Закінчив Терновський індустріальний технікум. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[250] |
| 1100 | | Коваленко Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 серпня 1984, Лозуватка (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[251] |
| 1101 | | Лихогруд Андрій Григорович | 27 липня 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[252][253] |
| 1102 | | Мельник Валерій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 серпня 1984, Дніпропетровська область. Старший солдат, кухар 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. За даними Книги пам'яті, похований у с. Шевченки (Кобеляцький район) Полтавської області.[252][254] |
| 1103 | | Толкачов Віталій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 серпня 1973, Велика Костромка Дніпропетровська область. Молодший сержант, старший водій 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[252][255] |
| 1104 | | Русін Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 листопада 1976, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив Криворізьке професійно-технічне училище № 9 за спеціальністю машиніст гусеничного крану. З 1993 по 1995 проходив строкову службу в роті охорони у Луганську. Працював агломератником на «Південному ГЗК» у Кривому Розі. Призваний за мобілізацією 17 травня. | 29 серпня 2014 | Загинув в районі Харцизька (Донецька область) під час прориву колони з оточення під Іловайськом (за іншими даними загинув 9 серпня). Прощання з бійцем у Кривому Розі відбудеться 16 грудня.[256] |
| 1105 | | Мирошниченко Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 квітня 1993, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область). Олександра було поранено під Савур-Могилою. Товариші поклали його на броню бойової машини та намагались вивезти, але дорогою підірвались на фугасі, вибуховою хвилею бійця закинуло на проводи ЛЕП. Тіло Олександра вивезли волонтери пошукової місії.[257] |
| 1106 | | Джадан Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 березня 1977, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-радіотелефоніст взводу зв'язку 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив із відзнакою Криворізький авіаційний коледж цивільної авіації, відділення «Радіотехніка». З 1997 по 1999 пройшов строкову службу зв'язківцем у Старичах на Львівщині. Понад 12 років працював ковалем у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. 27 лютого 2015 року воїна поховали у Кривому Розі.[258] |
| 1107 | | Долгов Ігор Олександрович | 20 травня 1964, Перше Травня (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, заступник командира роти з озброєння 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК.[259] |
| 1108 | | Прокоп'єв Євген Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 березня 2015 року відбулося перепоховання воїна у Кривому Розі.[260] |
| 1109 | | Королюк Андрій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 серпня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 2 взводу 2 роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив професійно-технічний навчальний заклад № 46 за спеціальністю помічник машиніста тепловоза, слюсар рухомого складу. Строкову службу проходив зв'язківцем в Одесі. З 1997 по 2005 рік працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» слюсарем рухомого складу. Призваний за мобілізацією 18 травня. Залишилися батьки-пенсіонери, у яких Андрій був єдиним сином. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення на блокпосту № 4004. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 24 березня 2015 року відбулося перепоховання воїна у Кривому Розі.[261] |
| 1110 | | Куліченко Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 березня 1972, Вознесенськ Миколаївська область. Проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на підприємствах Кривого Рогу. Призваний за мобілізацією 17 квітня. Залишилася дружина та син. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. В березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 10 серпня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі.[262] |
| 1111 | | Карпенко Геннадій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 жовтня 1972, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, бухгалтер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на кількох підприємствах Кривого Рогу та в охоронному агентстві «Дуган». Призваний за мобілізацією 17 травня. | 28 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область). Перебував у списку зниклих безвісти. В лютому 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 10 лютого 2015 року з Геннадієм попрощались у м. Кривий Ріг.[263] |
| 1112 | | Бондарчук Олег Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 лютого 1979, Широка Дача Широківський район Дніпропетровська область. Проживав у м. Кривий Ріг. Солдат 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив Інгулецький технікум. Працював в цеху з ремонту рухомого складу «ІнГЗК». Мобілізований у травні 2014 року. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 1 грудня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі, на Алеї Слави Інгулецького кладовища.[264] |
| 1113 | | Міщишин Віталій Анатолійович (Позивний «Манки») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 серпня 1987, Письмечеве Солонянський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Старший солдат, водій 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». 8 серпня 2014 року був нагороджений орденом «За мужність». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. В останнє його бачили після обстрілу поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО, визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.[265] |
| 1114 | | Шиян Андрій Вікторович (Позивний «Беркут») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1976, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, командир відділення розвідки 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», після звільнення три роки займався торгівлею. Під час Революції Гідності брав участь в акціях Євромайдану. Мобілізований у березні 2014 року, спочатку служив у військкоматі, а з початком формування криворізького добровольчого батальйону, записався до його лав, з 7 липня перебував у зоні АТО. Залишились дружина та двоє дітей шкільного віку, донька і син. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Визнаний судом померлим за свідченнями співслужбовців, тіло не знайдене.[266] |
| 1115 | | Нечепуренко Костянтин Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 липня 1977, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Призваний за мобілізацією 17 травня. Залишились батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву колони з оточення під Іловайськом (Донецька область). 27 серпня виходив на зв'язок під селищем Покровка. Були свідчення бійців, що потрапив у полон 2 вересня. Вважався зниклим безвісти. 14 вересня тіло було знайдено пошуковою групою «Чорний тюльпан» у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 23 грудня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[267] |
| 1116 | | Конопацький Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 березня 1973, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Солдат 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. 14 вересня тіло було знайдено пошуковою групою «Чорний тюльпан» у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки (Старобешівський район). Похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя, ділянка №19. Перебував у списку зниклих безвісти, упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання 24.11.2017 у с. Широка Дача Широківського району.[268] 4 березня 2015 року Микола Колесник повідомив, що батальйон втратив у боях під Іловайськом 46 бійців загиблими та зниклими безвісти.[269] |
| 1117 |  | Карабінович Андрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 грудня 1990, Дзвиняч (Богородчанський район) Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції 3 зводу 1 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[270][271][272] |
| 1118 | | Погорєлов Михайло Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 лютого 1992, Обертин Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[270][272] |
| 1119 | | Білінський Зорян Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 21 червня 1985, Новичка Долинський район (Івано-Франківська область). Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[270][272] |
| 1120 | | Перепічка Олег Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 березня 1988, Хохонів Галицький район Івано-Франківська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». В зоні АТО перебував з 18 серпня 2014 року. Залишилася дружина та 2-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Машина, якою їхали бійці, потрапила під обстріл, Олег разом з іншими вистрибнув з машини, з того часу його доля була невідома. Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня поховання у с. Хохонів.[270][273][274] |
| 1121 | | Пацино Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 листопада 1989, Голови Верховинський район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня поховання у с. Голови.[270][273] |
| 1122 | | Грицик Роман Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 травня 1986, Івано-Франківськ. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишилася дружина та троє маленьких дітей, дві доньки і син, який народився у січні 2015 року, вже після загибелі батька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Зник після обстрілу машини «Урал», на якій їхали бійці. Ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО, 3 квітня 2015 року в Івано-Франківську попрощалися з трьома бійцями батальйону, 4 квітня Романа перепоховали на Алеї слави міського кладовища у Чукалівці.[270][273][275] |
| 1123 | | Косовчич Юрій Іванович | 29 квітня 1989, Нижній Березів Косівський район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Закінчив політехнічний коледж в Коломиї. Залишились батьки і молодший брат. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення, на дорозі поміж с. Новокатеринівка (Старобешівський район) та х. Горбатенко. Похований 23 вересня на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.[270][276] |
| 1124 | | Гарасимчук Ігор Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 серпня 1992, Гарасимів Тлумацький район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишились батьки, дружина та донька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення, на дорозі поміж с. Новокатеринівка (Старобешівський район) та х. Горбатенко. Похований 23 вересня на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.[270][277] |
| 1125 | | Брус Тарас Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 травня 1987, Баня Лисовицька Стрийський район Львівська область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Закінчив Львівську комерційну академію. Був приватним підприємцем. З першого дня був активним учасником Революції Гідності. Потім був волонтером на Сході, задля допомоги війську навіть продав власну кав'ярню у Львові, згодом став бійцем батальйону «Дніпро-1». | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. В Тараса влучив снаряд з РПГ і він згорів.[278] В грудні воїна ідентифікували за експертизою ДНК. Після прощання у Дніпропетровську і у Львові, героя поховають у рідному селі 21 грудня.[279] |
| 1126 | | Курносенко Микола Юрійович (Позивний «Спілберг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 червня 1975, Дніпропетровськ. Старшина міліції, міліціонер 1-го взводу 1-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 2013 року став переможцем фотоконкурсу Вікіпедії. Створив офіційну спільноту полку «Дніпро-1» у Facebook. Одним з перших почав знімати відео про події в АТО та вести фотохроніку. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Горбатенко (Старобешівський район) при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 12 вересня 2015 року на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[280][281] |
| 1127 | | Жайворонок Богдан Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 червня 1982, Київ. Рядовий, міліціонер взводу 4-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишились мати, дружина та 3-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Горбатенко (Старобешівський район) при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[280][282] Після ідентифікації за експертизою ДНК 28 жовтня 2015 року воїна перепоховали на алеї Героїв Краснопільського цвинтаря під Дніпропетровськом.[283] |
| 1128 | | Воронов Сергій Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 травня 1974, Дніпропетровськ. Прапорщик міліції, боєць 1 взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Батько родом з Орловської області Росії. Сергій пішов добровольцем захищати Батьківщину у липні 2014 року. Залишилися мати, дружина та дві доньки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву колони з Іловайська (Донецька область), в бою з російськими збройними формуваннями. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у Дніпропетровську на Краснопільському цвинтарі.[284] |
| 1129 | | Пелипенко Дмитро Миколайович (Псевдо «Пілот») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 лютого 1978, Ленінград (Санкт-Петербург) РРФСР. Проживав у м. Дніпропетровськ. Молодший сержант, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки, старша сестра, дружина. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з Іловайська внаслідок нещасного випадку. Після того як пікап з бійцями «Херсона» і «Дніпра» прорвався у Новокатеринівку, Дмитро вистрибнув з кузова і потрапив під колеса свого ж БТРа, який розвертався поруч [285][286] |
| 1130 | | Томілович Денис Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 березня 1982, Дніпропетровськ. Молодший сержант міліції, командир взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». У 2004 році закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум, у 2009 — Київський славістичний університет. Працював на ТОВ "Метизний завод «Шплінт ЮА» директором із виробництва. Залишилась дружина та двоє дітей.[287] | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область), коли виводив свій взвод з оточення. Похований 1 жовтня на кладовищі у Таромському.[288] |
| 1131 | | Макаренко В'ячеслав Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 вересня 1987, Сніжне Донецька область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву колони з Іловайська (Донецька область), в бою з російськими збройними формуваннями.[289] Перебував у списках зниклих безвісти, внесений до списку загиблих Штабу національного захисту. Похований на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям.[290] Після ідентифікації за експертизою ДНК 28 жовтня 2015 року воїна перепоховали на алеї Героїв Краснопільського цвинтаряпід Дніпропетровськом.[283] |
| 1132 | | Колдунов Єгор Олександрович (Позивний «Техас») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1985, Дніпропетровськ. Рядовий міліції, боєць 2 взводу 2 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Указом від 15 травня 2015 року нагороджений Орденом За мужність III ступеня (посмертно). | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під час прориву колони з Іловайська (Донецька область). Перебуває у списку зниклих.[291] |
| 1133 | | Матущак Юрій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 лютого 1987, Донецьк. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Закінчив Донецький національний університет, у 2011—2012 роках проходив стажування в Любліні. Керівник Донецької обласної МГО «Поштовх». Був членом Громадської ради при ДонОДА у 2011 році. Активний учасник, один з організаторів Донецького Євромайдану. Коли в Донецьку почався російський терор, був вимушений виїхати до Чернівців разом зі своєю дівчиною-італійкою, у червні розповів в інтерв'ю про те, що тоді відбувалося. Указом Президента від 14.11.14 № 873/2014 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). | 29 серпня 2014 | Під час виходу з «Іловайського котла» потрапив під артилерійський обстріл російських збройних формувань, з 29 серпня з Юрієм зник зв'язок. Вважався зниклим безвісти.[292] В жовтні 2014 року був похований як «Тимчасово невідомий» на Краснопільському кладовищі у Дніпропетровську. Завдяки експертизі ДНК вдалося встановити його загибель. 29 травня 2015 року на Краснопільському кладовищі провели панахиду.[293] |
| 1134 | | Комісар Володимир Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 січня 1978, П'ятихатки Дніпропетровська область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки і сестра. | 29 серпня 2014 | Під час виходу з «Іловайського котла» загинув поблизу села Чумаки (Старобешівський район). В останнє Володимира бачили в районі урочища Червона Поляна: він відступав у «зеленку» та відстрілювався. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро. 29 вересня 2016 року воїна перепоховали у м. П'ятихатки.[294] |
| 1135 |  | Придатко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 липня 1988, Кропивницький. Сержант, старший розвідник-снайпер групи спеціального призначення загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Виховувався батьком, зі школи захоплювався футболом і боксом. У ПТУ № 8 здобув професію столяра. Строкову військову службу проходив у 3-му полку спецпризначення та залишився у ньому за контрактом. Після завершення терміну контракту працював складальником меблів, таксистом. З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем, на фронті був з кінця березня. Залишилась дружина та 1-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Міна влучила у вантажопасажирську «Газель», де їхав Дмитро. Його товариш Олександр Плотніков зміг дотягнути його до свого УАЗа. Дмитро був важко поранений, з опіками і переломами, він прожив тільки 4 години. Поховали Дмитра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[295][296] |
| 1136 | | Кривенко Максим Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 травня 1992. Солдат, старший розвідник-снайпер 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). На фронт пішов добровольцем, перебував у зоні бойових дій з травня. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Міна влучила у вантажопасажирську «Газель», де їхали Максим і Дмитро Придатко. Їх товариш Олександр Плотніков зміг дотягнути до свого УАЗа Дмитра, а за Максимом йому не дозволили повернутись через обстріли. Максим вважався зниклим безвісти. В січні був упізнаний за експертизою ДНК. 5 лютого 2015 року воїна поховали на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[297][296] |
| 1137 | | Слободянюк Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 січня 1991, Первомайськ (Миколаївська область). Старший солдат, розвідник 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Військовослужбовець за контрактом. Навчався в Одеському національному університеті імені Мечникова. Не одружений, залишився брат. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Вважався зниклим безвісти. В січні був упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 21 січня 2015 року в Первомайську відбудеться перепоховання.[298] |
| 1138 | | Панченко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 квітня 1979, Соколівське Кропивницький район Кіровоградська область. Солдат, санітарний інструктор розвідгрупи 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Останній час проживав разом з родиною в с. Ганнинське під Кропивницьким. Працював фельдшером у селах Ганнинське і Крупське. Мобілізований на початку військових дій на сході. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, син і донька. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли витягував з поля бою поранених, під час виходу з «Іловайського котла». Вважався зниклим безвісти. В березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 6 квітня прощання з Дмитром у Кіровограді.[299] |
| 1139 | | Карнаух Віктор Вікторович | 29 жовтня 1979, Леонтовичеве Новоукраїнський район Кіровоградська область. Прапорщик, командир розвідгрупи 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Залишилися дружина та син. | 29 серпня 2014 | Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область), під час виходу з «Іловайського котла». Вважався зниклим безвісти. 03.09.2014 р. його тіло, разом з тілами 96 інших загиблих у т. зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16.10.2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний Герой. Був упізнаний за тестами ДНК. 24.07.2015 р. перепохований на Рівнянському кладовищі у Кропивницькому.[300] |
| 1140 |  | Дремлюх В'ячеслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 вересня 1991, Бершадь Вінницька область. Солдат 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Мобілізований 19 червня. Залишилась мати, сестра та наречена. | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув під Іловайськом (Донецька область). Зв'язок з військовим перервався у четвер 28 серпня. Поховали В'ячеслава 6 вересня у Бершаді.[301][302] |
| 1141 |  | Ар'янов Сергій Сергійович | 11 квітня 1986, Вінниця. Був добровольцем (підрозділ не уточнено), в зоні АТО перебував півтора місяця. Батько Сергія помер, коли йому було десять років. Сергій — єдина дитина у матері. Лише рік тому одружився. Професійний фотограф, разом із мамою та дружиною займався сімейним бізнесом, — працювали на весіллях. Подружжя брало участь у програмі «4 весілля» на телеканалі «1+1», тоді вони перемогли й виграли путівку до Франції. | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Дата, місце й обставини не уточнено. Відомо, що Сергій загинув від вогнепального поранення. Імовірно, загинув під Іловайськом (Донецька область). Похований у Вінниці 10 вересня.[302][303] |
| 1142 |  | Заграничний Валентин Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 грудня 1978, Очаків Миколаївська область. Капітан 2 рангу (посмертно), заступник командира загону з ПДП, командир розвідувальної групи спеціального призначення 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Один з найкращих офіцерів легко-десантної служби військової частини, підготував велику кількість парашутистів Центру. Залишилися батьки у Миколаєві, дружина, донька та 3-річний син в Очакові. | 29 серпня 2014 | Загинув в бою під час виходу з «іловайського котла» в районі с. Многопілля (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 травня 2015 року з офіцером попрощалися в Очакові та перепоховали на Центральній алеї кладовища Миколаєва.[304] |
| 1143 |  | Кифоренко Борис Борисович | 11 квітня 1974, Демівка (Чечельницький район) Вінницька область. Полковник (військове звання отримав 25.08.2014 р.), командир 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (смт Черкаське Дніпропетровська область). Закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку (1996) та Національний університет оборони України ім. Черняхівського (2004). Проживав в Одесі, командував 1-м батальйоном Одеського окремого полку зв'язку ППО командування «Південь», потім був переведений до 121-го полку зв'язку. Залишилися дружина та дві доньки, тринадцяти та одного року. | 29 серпня 2014 | Загинув смертю хоробрих під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. За словами співслужбовців, яким вдалося вижити, у його УАЗ, який рухався головним в колоні техніки, потрапив ворожий снаряд. Полковник отримав поранення, після чого його застрелив чоловік у формі російської армії.[305][306] |
| 1144 |  | Гладков Андрій Валерійович | 14 листопада 1976, Миколаївська область. Проживав у м. Запоріжжя. Майор, офіцер управління радіотехнічних військ в/ч А1314 (Дніпропетровськ) Оперативного командування «Південь». Служив у Запорізькому радіотехнічному батальйоні, був переведений у Дніпропетровськ в оперативне командування «Південь». У зоні АТО керував безпілотними літальними апаратами. Залишилися дружина і двоє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з «котла» під Іловайськом. У машину противник влучив з гранатомету, в результаті чого двоє офіцерів загинули, водія було поранено, а також загинув командир 121-го полку зв'язку полковник Кифоренко Б. Б., який перебував у цій машині. Упізнаний за ДНК-експертизою серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. Родичі вирішили не ексгумувати тіло військового, 28 січня 2015 відбулася церемонія прощання з офіцером.[307] |
| 1145 | | Світличний Олександр Григорович | 19 квітня 1982, Марківка Луганська область.[308] Проживав у м. Ізмаїл, Одеська область. Капітан, офіцер відділу організації та застосування радіотехнічний військ центру управління авіації і ППО оперативного командування «Південь» (Дніпропетровськ). Закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Комп'ютеризовані системи, автоматика та управління». З 2004 року служив у прикордонній частині в с. Лощинівка Ізмаїльського району начальником ремонтної майстерні. Потім був переведений до в/ч А1913 РЛС, м. Арциз командиром роти. У зону АТО поїхав добровольцем. Залишилися дружина та двоє малолітніх дітей, п'яти років та трьох місяців. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область). В машину противник влучив з гранатомету, в результаті чого двоє офіцерів загинули, водія було поранено, а також загинув командир 121-го полку зв'язку полковник Кифоренко Б. Б.[309] |
| 1146 | | Губа Яків Миколайович | 28 листопада 1984, Дніпропетровськ. Майор, офіцер відділу організації зв'язку 208-го інформаційно-комунікаційного вузлу, в/ч А2326 (Дніпропетровськ), оперативного командування «Південь» (Дніпропетровськ). Залишилися мати, дружина, брат. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. В останнє Якова бачили 29 серпня поблизу села Чумаки (Старобешівський район). Був разом з полковником Кифоренко Б. Б., їхав на БТРі зв'язку пiд номером 004 перед його УАЗом. БТР було підбито і весь його екіпаж згорів: солдат Солодовник Є. О., молодший сержант Юрковець І. В. та майор Губа Я. М. В січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 17 січня 2015 р. офіцера перепоховали на Алеї Героїв АТО на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.[310][306] |
| 1147 | | Солодовник Євген Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 липня 1991, Барвінкове Харківська область. Солдат, механік-водій 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (смт Черкаське Дніпропетровська область). Залишились батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ в с. Многопілля (Донецька область). БТР, де перебував військовослужбовець, підбили і весь екіпаж згорів.[306][311] |
| 1148 | | Юрковець Ігор Володимирович | 13 червня 1993, Малі Сорочинці Полтавська область. Молодший сержант, начальник радіостанції 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (Черкаське Дніпропетровська область). Залишились батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ в с. Многопілля (Донецька область). БТР, де перебував військовослужбовець, підбили і весь екіпаж згорів.[306][312] |
| 1149 |  | Куденьчук Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1983, Перещепине Новомосковський район Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 502-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби (Черкаське Дніпропетровська область). Залишилась дружина. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО, в лютому 2015 року перепохований у с. Афанасівка Новомосковського району.[313] Прим. За іншими даними, служив у 93-й ОМБр.[314] |
| 1150 | | Розуменко Артем Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 24 березня 1995, 19 років, Оріхівка (Лубенський район) Полтавська область. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). З 25 жовтня 2013 року служив за контрактом кулеметником 3-го батальйону 92-ї ОМБр, в/ч А0501. 19 липня 2014 року добровольцем пішов на фронт у складі 17-ї бригади. Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Ідентифікований за експертизою ДНК, похований 27 січня 2015 року в с. Оріхівка.[315] |
| 1151 | | Трофімов Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 листопада 1993, Апостолове Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець механізованої роти 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Військовослужбовець за контрактом. Залишилася мати. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За експертизою ДНК упізнаний серед похованих на Алеї невідомих героїв під Запоріжжям. 1 липня 2015 року з воїном попрощалися у рідному місті.[316] |
| 1152 | | Алексанич Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 травня 1993, Вишневе (Широківський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Кривий Ріг. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 17-ї окремої танкової бригади. В шкільні роки мешкав з бабусею в селищі цегляного заводу у Центральнозаводському районі Кривого Рогу. Вчився в технікумі. Після строкової служби працював у СІЗО охоронцем. З початком захоплення Криму російськими військами пішов на контрактну службу. Залишилися батьки та молодший брат, який також уклав контракт на військову службу та воював у зоні АТО. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти після обстрілу під час прориву з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За даними Книги пам'яті, упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям та визнаний загиблим.[317] |
| 1153 | | Король Віталій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 травня 1995, 19 років, Власівка (підпорядковане місту Світловодськ) Кіровоградська область. Солдат, командир танку 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 29 серпня 2014 | Згорів у танку під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк Віталія йшов першим в колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Поховання 25 вересня 2015 року в смт Власівка.[318] |
| 1154 | | Милащенко Василь Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 січня 1991, Апостолове Дніпропетровська область. Проживав в с. Запорізьке (Апостолівський район). Солдат, старший механік-водій 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Навчався в технікумі, відслужив в армії у танковому взводі. Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк йшов першим в колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 липня 2015 року з воїном попрощалися в м. Апостолове.[319] |
| 1155 | | Калакун Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 листопада 1991, Миколаївська область. Старший солдат, навідник танку 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Військовослужбовець за контрактом. | 29 серпня 2014 | Загинув (за свідченнями товаришів по службі) під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк йшов першим в колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти. За даними Книги пам'яті ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям невідомих героїв АТО.[320] |
| 1156 | | Кузьмін Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 жовтня 1987, Харків. Проживав в смт Рогань Харківський район Харківська область. Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, зник 29 липня. Ідентифікований за експертизою ДНК, похований 8 квітня 2015 у смт. Рогань.[321] За даними МВС (пошук), перебував під Іловайськом, не виходив на зв'язок з 21 липня.[322] Харківські активісти отримали від військкомату дані про загиблих, де зазначено, що солдат ВЧ ПП В3027 (?) Кузьмин Дмитро Вікторович загинув у результаті осколково вогнепального поранення під Іловайськом 2014 року.[323] Внесений до списку загиблих під Іловайськом, що оприлюднений військовою прокуратурою.[324] |
| 1157 | | Бадіченко Станіслав Сергійович | 10 лютого 1996, 18 років, Долинська Кіровоградська область. Солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). | 29 серпня 2014 | 26 серпня був поранений під Іловайськом. Зі слів товаришів по службі, 28 серпня його везли до шпиталю, в останнє бачили поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська, визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.[325] |
| 1158 | | Петров Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 травня 1985, Попасна Луганська область. Солдат, заступник командира бойової машини-навідник оператор 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). У 2013 році за власним бажанням підписав контракт і почав військову службу в ЗС України. В 2014 році, з початком збройного конфлікту, був направлений в зону проведення АТО. Залишилися батько та кохана дівчина. | 29 серпня 2014 | Загинув під час бою з російськими військами біля с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з Іловайського котла. Був у складі екіпажу БМП № 132, який разом з автомобілями батальйону «Донбас» прибув на околицю с. Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП № 132. Євген загинув, а тіло його згоріло у машині. В БМП № 132 також загинули члени його десанту: бійці 93-ї окремої механізованої бригади В.Г. Ходак та О.О. Баланчук-Фанштейн. Ідентифікований по ДНК батька. Похований 15.12.2018 в Попасній[326] |
| 1159 | | Бражник Володимир Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 липня 1978, Торське (Лиманська міська громада) Донецька область. Мешкав у Донецьку. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору». Працював у Донецьку, де мав власний бізнес із бронювання та продажу авіаквитків корпоративним клієнтам. Після того як Донецький аеропорт був захоплений російськими терористами, бізнес було втрачено. Володимир до середини липня возив українським військовослужбовцям гуманітарну допомогу на передову, в Слов'янськ і Красний Лиман. Після звільнення цих міст вирішив піти на фронт, але через військкомат цього зробити не вдалося. 14 серпня, Володимир поїхав з дому і разом з Темуром Юлдашевим долучився до групи спецпризначення «Крим» та інших підрозділів ЗСУ, які тримали оборону висоти Савур-Могила. Залишилася батьки, брат, сестра, дружина та син. | 29 серпня 2014 | В ніч на 25 серпня, оборонці Савур-Могили, вийшли з оточення до с. Многопілля, де Володимир приєднався до підрозділів у секторі «Б». Загинув під час виходу колони з «Іловайського котла», на дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 26 травня 2015 року воїна поховали у звільненому від російських терористів Красному Лимані.[327] |
| 1160 | | Устименко Олександр Анатолійович | 10 липня 1983, Київська область. Лейтенант, командир взводу 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та дві доньки. | 29 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера поблизу міста Волноваха.[328] |
| 1161 |  | Назаренко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 жовтня 1974, Кременчук Полтавська область. Сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Художник, майстер-коваль. Брав участь в першому Майдані в Києві — в 2004 році, активно займався всіма справами козацького товариства Канівського полку. Активний учасник Революції Гідності. Залишився син. | 29 серпня 2014 | Загинув при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[329] |
| 1162 | | Єщенко Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 лютого 1967, Київ. Полковник міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Після закінчення вищого інженерного радіотехнічного училища протиповітряної оборони проходив службу в лавах Збройних сил України, від командира взводу до командира роти. Службу в органах внутрішніх справ, якій віддав 15 років, розпочав з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку. А у 2010 році закінчив службу на посаді керівника одного з відділів Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. В травні 2014 добровільно вступив до батальйону «Миротворець». Залишились три доньки, одна з яких неповнолітня. | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[330] |
| 1163 | | Катрич В'ячеслав Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 травня 1979, Калинівка (місто) Вінницька область. Сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Свого часу проходив строкову службу у спецпідзрозділі «Ягуар» у Калинівці. Був призваний у липні. Залишилась дружина та 10-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[302] |
| 1164 | | Єсипок Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 січня 1994, Новий Биків Чернігівська область. Молодший сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[331] |
| 1165 | | Сухенко Максим Володимирович (Позивний «Трассер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 листопада 1981, Київ. Молодший сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Підприємець. Добровольцем записався до батальйону у травні, в зоні АТО перебував з 11 липня. Залишились дружина та дві доньки, 8 та 10 років. | 29 серпня 2014 | Під час виходу з оточення в Іловайську був тяжко поранений (чисельні кульові та осколкові поранення кінцівок з пошкодженням стегнової артерії). Помер від втрати крові в селі Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області.[332] |
| 1166 | | Горай Олексій Зигмундович | 14 жовтня 1979, народився у місті Київ. Лейтенант міліції, водій службового автомобіля командира батальйону Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». 12 років тому Олексій поховав свого батька. Залишилась мати, яка проживає в с. Курне (Житомирська область). | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховання відбудеться 24 вересня в с. Курне на Житомирщині.[333] |
| 1167 | | Цуркан Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 14 вересня 1979, Знам'янка Кіровоградська область. Майор міліції, старший інспектор Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». У 1997 році закінчив юридичний факультет Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, у 2001 році — факультет підготовки слідчих та криміналістів Національної академії Внутрішніх Справ України (з відзнакою). До травня 2014 року працював на посаді слідчого в УМВС України в Одеській області. 30 травня 2014 року був призначений на посаду в батальйон міліції особливого призначення «Миротворець». | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[334] |
| 1168 | | Набєгов Роман Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 листопада 1986, Херсон. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». З 2005 по 2007 рік проходив службу в Збройних Силах України. У 2011 році закінчив Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. Працював у Цюрупинському райвідділі, з часом перевівся на Київщину. Роман чотири рази подавав рапорт, щоб його направили в зону АТО, зрештою написав листа міністру МВС Авакову. | 29 серпня 2014 | Загинув в боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Перебував в списках зниклих безвісти в зоні АТО.[335] |
| 1169 | | Халус Руслан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 квітня 1977, Козинці (Липовецький район) Вінницька область. Капітан міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Навчався в Київському інституті Сухопутних військ, на автомобільному факультеті. Після одержання диплому інженера-механіка з 1999 до грудня 2003 року служив на різних посадах в Збройних силах України, звільнився в запас у військовому званні капітана. У березні 2014 року пішов добровольцем на захист Батьківщини. | 29 серпня 2014 | Загинув в боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення.[336] Під час виходу з «іловайського котла» загинули 9 бійців батальйону «Миротворець», ще один зник безвісти.[337] |
| 1170 | | Співачук Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 вересня 1982, Хмельницький. Майор міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Працював слідчим в управлінні МВС України в Хмельницькій області. З початком АТО пішов добровольцем на фронт у складі батальйону «Миротворець». Залишилися дружина та 4-річний син. | 29 серпня 2014 | Загинув в боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Був похований на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська як невідомий захисник України. Ідентифікований за ДНК-експертизою. 25 січня 2015 героя перепоховали у секторі почесних поховань кладовища мікрорайону Ракове у Хмельницькому.[338] |
| 1171 | | Помінкевич Сергій Петрович (позивний «Чех») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 липня 1977, Забороль (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). За знання чеської мови отримав позивний «Чех». Залишилася дружина та дві доньки, 4 і 1 року. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Бійці роти «Світязь» були у складі двох частин колони. Перша потрапила під артобстріл під селом Червоносільське, друга вийшла в сторону міста Комсомольське, де теж була розстріляна. Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований на малій Батьківщині.[339][340] |
| 1172 | | Ляшук Максим Володимирович (позивний «Яр») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 травня 1989, Острожець (Млинівський район) Рівненська область. Лейтенант міліції, командир 2-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Служив у спецпідрозділах «Грифон» та «Сокіл». У 2011 році після автомобільної аварії був вимушений залишити службу за станом здоров'я. Почав працювати вчителем фізкультури у школі рідного села. Захоплювався краєзнавством, водив школярів у походи. Згодом Максима запросили на роботу керівником гуртків Млинівського районного центру туристично-краєзнавчої творчості. Був активним учасником Революції Гідності, потім добровольцем пішов на фронт. Залишилася дружина та однорічний син. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований на малій Батьківщині в с. Острожець.[339][341] |
| 1173 | | Сацюк Олександр Миколайович (позивний «Білий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 червня 1994, Куснища Любомльський район Волинська область. Рядовий міліції, боєць 2-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Незадовго до початку подій на сході закінчив строкову службу в армії та повернувся до дому. Добровольцем пішов на фронт. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований на малій Батьківщині.[339] |
| 1174 | | Шолуха Віктор Григорович (позивний «Шериф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 серпня 1974, Локачі Волинська область. Сержант міліції, водій автобусу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Працював водієм у приватних структурах, водив маршрутку у Луцьку. В Іловайську був разом зі своїм автобусом ПАЗ тимчасово прикомандирований до батальйону «Миротворець», з яким і виходив з оточення. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Віктор загинув у день свого 40-річчя. Похований на малій Батьківщині.[339][342] |
| 1175 | | Сивий Олександр Анатолійович (позивний «Док») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 січня 1991, Боратин (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, фельдшер медичного пункту роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Закінчив Луцький медичний коледж за спеціальністю «Фельдшерська справа». Залишились мати та сестра. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє його бачили живим 29 серпня на армійському БМП. Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований на малій Батьківщині.[339][343] |
| 1176 | | Столярчук Мирослав Станіславович (позивний «Мирон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 січня 1977, Луцьк. Проживав у с. Підгайці (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, снайпер 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Добровольцем пішов на захист Батьківщини у липні 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 15 і 3 років. | 29 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Була інформація, що Мирослав в полоні у донецькому СІЗО. В грудні родичам стало відомо, що він помилково похований у Вінниці. Ідентифікований за експертизою ДНК. По завершенні юридичних процедур 15 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній волинській землі на кладовищі у Підгайцях.[339][344] |
| 1177 |  | Цедік Антон Ігорович (Позивний «Еней») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 липня 1987, Полтава. Мешкав у Києві. Молодший сержант, стрілець-санітар 1-го взводу СпП 2-ї роти резервного батальйону СпП «Донбас». Займався тхеквондо, боксом, кендо. Строкова служба — «Барс» (ВВ МВС). Закінчив заочно КНЕУ (2008), КНУ ім. Тараса Шевченка (2010, істфак). Працював у Полтаві та Києві. Член ВО «Свобода» з 2012. Активний учасник Революції Гідності. На фронті з липня 2014. Залишились батьки, сестра. | 29 серпня 2014 | Загинув в обстріляному КрАЗі поблизу с. Червоносільське під час виходу колони з Іловайська. Похований 08.09.2014 у Полтаві[345]. Див. Бої за Іловайськ. |
| 1178 | | Стрюков Владислав Геннадійович (Позивний «Стаф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 жовтня 1980, Коцюбинське Київська область. Солдат резерву, стрілець 2 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Захоплювався бойовими мистецтвами, військовою справою та історією. Працював на Білицькій меблевій фабриці, мав «золоті руки». З часом, коли отримав вищу освіту, робота з деревиною залишилась як хобі, а основною роботою стала керівна посада в мережі магазинів «АРГО». Залишилась дружина та 3-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою біля с. Червоносільське (Донецька область) під час виходу колони з оточення в Іловайську.[346][347] Селище вшанувало пам'ять Владислава Стрюкова, який загинув за свободу та незалежність України, встановивши меморіальну дошку на будинку по вул. Пономарьова 6/2.[348] |
| 1179 | | Білий Василь Іванович (Позивний «Лисий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 березня 1965, Краматорськ Донецька область. Солдат резерву, гранатометник — старший стрілець-навідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Вивчився на повара. Після служби в прикордонних військах переїхав до міста Славутич на Київщину, де прожив понад 20 років, потім повернувся до Краматорська. Коли його рідне місто було захоплено російськими бойовиками, вирушив до Києва, де вступив до батальйону «Донбас», щоб захищати свою сім'ю і свій дім. В Краматорську залишились дві дорослі доньки і внучка. | 29 серпня 2014 | Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[349] |
| 1180 | | Журавленко Андрій Анатолійович (Позивний «Восьмий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 8 грудня 1974, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат резерву, командир групи розвідки 1-го взводу 3-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення в результаті обстрілу українських військових з російського танка. Рідні впізнали його лише за татуюванням.[350] |
| 1181 | | Кіктенко Гордій Олексійович (Позивний «Банг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 грудня 1992, Олександрія Кіровоградська область. Солдат резерву, кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив олександрійське профтехучилище № 17. Добре малював, займався хіп-хопом. Кілька років служив за контрактом у морській піхоті та зенітно-ракетному полку у Нікополі. Своє подальше життя мріяв пов'язати із військовою службою. З рідних у Гордія залишилась 85-річна бабуся. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою від кулі снайпера під Іловайськом (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Поховали бійця на Верболозівському кладовищі Олександрії.[351] |
| 1182 | | Вовненко Богдан Володимирович (Позивний «Варг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 серпня 1975, Київ. Солдат резерву, помічник гранатометника 2-го батальйону резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Захоплювався мотоциклами і кулінарією, мав свій сайт кулінарних рецептів. Залишилась дружина та маленька донька. | 29 серпня 2014 | Загинув в бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу колони з оточення, їхав у кабіні вантажівки ЗІЛ у складі автоколони батальйону дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). У правий бік машини влучив снаряд з ПТРК «Фагот», ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. Упізнати тіло неможливо, проводилася ДНК-експертиза. Поховання призначено на 29 серпня 2015 року в Києві.[352] |
| 1183 | | Харченко Євген Борисович (Позивний «Ред») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 лютого 1987, Київ. Солдат резерву, розвідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Випускник військово-юридичного факультету Академії МВС. Залишилися батьки, брати. | 29 серпня 2014 | Загинув в бою під Іловайськом (Донецька область), згорів від потрапляння снаряду в пожежну машину. Рідні впізнали тіло за татуюванням. 21 вересня похований на кладовищі Борничі.[353] |
| 1184 | | Петров Сергій Олександрович (Позивний «Тур») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 лютого 1965, с. Дзигівка, Вінницька область. Капітан, командир 1-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення від потрапляння снаряду в пожежну машину, в якій він перебував[354] |
| 1185 | | Тендітник Ярослав Володимирович (Позивний «Полтава») | 14 грудня 1980, Красноармійськ, Донецька область. Солдат резерву, санітарний інструктор резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Востаннє його бачили в селі Червоносільське. Тіло не знайдено.[355][356] |
| 1186 | | Ковєшніков Сергій Іванович (Позивний «Бірюк») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1962, Воронеж РРФСР. Мешкав у Житомирі. Прапорщик, заступник командира 1-го взводу спецпризначення 3-ї розвідроти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Був військовим, в Радянському Союзі закінчив школи прапорщиків, служив у десантних військах. Коли почалися військові дії на сході України, добровольцем пішов до військкомату, але його не взяли через вік. Тоді Сергій записався у добровольчий батальйон «Донбас» без оформлення. Залишилася дружина та син. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. В останнє його бачили під час прориву біля пожежної машини, яка йшла в колоні. В березні упізнаний серед загиблих. 17 березня 2015 року воїна перепоховали на військовому кладовищі Житомира.[357] |
| 1187 | | Джевага Сергій Олександрович (Позивний «Серж») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 вересня 1971, Прилуки Чернігівська область. Солдат, командир міномета мінометного взводу 2 БОП «Донбас» НГУ. Працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку, навчався у ДУТ на 6-му курсі. 16.06.2014 добровольцем пішов на фронт. Залишились дружина і син. | 29 серпня 2014 | Загинув внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення в Іловайську, поблизу с. Червоносільське, — їхав у «Газелі», там же загинули О. Затилюк («Бриз») та О. Бакка («Детройт»). Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 04.10.2018 у Прилуках[358]. |
| 1188 | | Карбан Дмитро Сергійович (Позивний «Бейн») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 грудня 1991, м. Юктали Амурська область РРФСР. Проживав у м. Часів Яр (Артемівськ (Донецька область). Солдат резерву, далекомірник — номер обслуги 1 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». В січні приїхав на Київський Євромайдан, потім разом з Вишгородською самообороною чергував на блок-посту на ГАЕС. Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас», Дмитро одним із перших пішов добровольцем у зону АТО. Залишились батьки та 12-річний брат. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Автоматною чергою були перебиті артерії на ногах, а удар крупнокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітку. Дмитро помер від втрати крові. Похований у місті Дніпро, на Краснопільському кладовищі, як неідентифікований захисник Батьківщини. Упізнаний за ДНК. Після прощання 12 вересня 2017 на Краснопільському кладовищі відбудеться перепоховання у м. Часів Яр[359] |
| 1189 | | Дмитренко Віктор Іванович (Позивний «ВДВ») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 січня 1964, Гаврилівка Харківська область. Проживав у с. Засулля Полтавській області. Старший лейтенант, командир роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилась круглою сиротою 18-річна донька, яка доглядає за 85-річним дідусем. | 29 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. КрАЗ, в якому їхали 48 бійців, було розстріляно з танку, в живих залишились шестеро. Вантажівка з загиблими залишилась на полі бою, тіло Віктора не знайдене, вважається зниклим безвісти.[360] |
| 1190 | | Мочалов Олександр Ігорович (Позивний «Віва») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 28 лютого 1978, Гавана Куба. Змалечку проживав у м. Полтава. Солдат, розвідник-санітар 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Виріс у сім'ї військового, був єдиним сином в родині. До Іловайську Олександр поїхав, коли там вже утворився «котел». Потрібен був водій і Сашко поїхав на допомогу своїм побратимам. Залишилися батьки, дружина та 11-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера в Іловайську. Вже після смерті внаслідок вибуху тіло бійця постраждало та було понівечене. В січні був опізнаний за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року в Полтаві відслужили панахиду за загиблим. Перепоховання солдата відбулося 07.02.2015 р. на Алеї Героїв Боженківського кладовища м. Полтави.[361] |
| 1191 | | Ляшко Андрій Андрійович (Позивний «Нац») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 серпня 1974, Рябушки Лебединський район Сумська область. Солдат резерву, командир відділення 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Працював у сфері промислового альпінізму. Від початку Революції Гідності долучився до лав руху «Правий сектор». Навесні пішов захищати Україну в складі батальйону «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву колони з оточення в Іловайську. Ідентифікований серед похованих невідомих героїв АТО. 28 січня 2015 року пройшло перепоховання у селі Рябушки.[362] |
| 1192 | | Петихачний Леонід Михайлович (Позивний «Броня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 лютого 1977, Чернівці. Старший лейтенант резерву, командир взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Юрист. Ініціатор передачі машин ДП «Газ Україна» на потреби АТО. З 4 липня 2014 року захищав Україну в зоні АТО в складі роти «Крим», батальйону «Золоті ворота», потім «Донбасу». Без батька залишилися троє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під час прориву колони з оточення в Іловайську. Востаннє Леоніда бачили у смт Грабське (Амвросіївський район Донецька область) 29 серпня 2014 року. Після упізнання за результатами експертизи ДНК 29 січня 2015 року воїна поховали у Чернівцях на Алеї слави Центрального міського кладовища.[363] |
| 1193 | | Буравчиков Олексій Юрійович (Позивний «Ведмідь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 травня 1975, Чернівці. Старший сержант резерву, командир міномета 4-го вогневого розрахунку резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив Буковинську державну фінансову академію, служив у Збройних Силах України, працював на фабриці «Візерунок». До батальйону прийшов у липні. Залишилися батьки, дружина. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 21 лютого 2015 року на воїна поховали на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців.[364] |
| 1194 | | Бакка Олексій Вікторович (Позивний «Детройт») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 вересня 1974, Майкоп Краснодарський край РРФСР. В дитинстві переїхав з батьками до м. Обухів Київська область. Солдат резерву, стрілець взводу снайперів резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив технікум і працював в різних галузях. Останнім часом займався підприємництвом. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилася дружина та троє дітей. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Востаннє його бачили в селі Червоносільське. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 лютого 2015 року з воїном попрощалися в Обухові та поховали на кладовищі «Лукавиця».[365] |
| 1195 | | Глуходід Олександр Вікторович (Позивний «Гор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 січня 1986, Суми. 2005 року закінчив Сумський технікум харчової промисловості. Солдат резерву, стрілець 1 взводу 2 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». В батальйоні був з червня. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Була інформація, що може бути у полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 березня 2015 року перепоховання на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.[366] |
| 1196 | | Петренко Павло Іванович (Позивний «Бані») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 грудня 1989, Здолбунів Рівненська область. Старший солдат резерву, старший стрілець-кулеметник 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Вступив до Полтавського інституту бізнесу Міжнародного науково-технічного університету та отримав диплом менеджера. З жовтня 2010 року по жовтень 2013 року проходив військову службу за контрактом у місті Хмельницький. Був мобілізований до ЗСУ на початку АТО, отримав поранення, лікувався в шпиталі, але вирішив повернутись на фронт. Із червня був бійцем батальйону «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Зник після обстрілу поблизу села Катеринівка (Донецька область). У березні 2015 року ідентифікований серед загиблих. 4 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Здолбунові.[367] |
| 1197 | | Ринкун Володимир Борисович (Позивний «Арсенал») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 червня 1973, Ірпінь Київська область. Солдат резерву, снайпер резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Корінний ірпінчанин у п'ятому поколінні. Вивчився на ювеліра в Київському професійно-технічному училищі. Строкову службу проходив морським піхотинцем в Одесі. У 1995 році зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського міськвідділу ГУ МВС України. 2000 року поїхав до Португалії, де жив і працював до 2003 року. Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. В березні 2014 року добровольцем пішов до військкомату. 2 червня був зарахований до батальйону Донбас, в/ч 3027 НГУ. З 17 липня захищав Батьківщину в зоні АТО. Залишилися мати-пенсіонерка та 10-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Довгий час перебував у списках зниклих. 17 квітня 2015 року в Ірпіні воїна провели в останню путь.[368] |
| 1198 | | Балакшей Микола Миколайович (Позивний «Утьос») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 червня 1982, Первомайськ (Луганська область). Молодший лейтенант резерву, офіцер взводу інструкторів, командир гранатометного відділення 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились батьки, дружина та донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». Разом з Миколою «Утьосом» загинули «Берег», «Череп», «Варг» та «Арсенал». 3-го вересня тіла 96 загиблих в «Іловайському котлі» були вивезені до дніпропетровського моргу, невпізнаних бійців поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. Серед них, у січні 2015 р., ідентифікували Миколу за експертизою ДНК. Поховання залишилося на Краснопільському цвинтарі.[369]. |
| 1199 | | Данілов Дмитро Анатолійович (Позивний «Берег») | 19 липня 1984, Черкаси. Старший солдат резерву, гранатометник 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». В січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невідомих Героїв АТО.[370] |
| 1200 | | Палига Володимир Михайлович (Позивний «Череп») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 квітня 1983, Київ. Солдат резерву, стрілець-навідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились дружина з двома дітками,8-річним сином та 4-річною донькою. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». В січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невідомих Героїв АТО. Перепохований 18 квітня 2015 р. в Києві на Лісовому кладовищі.[371] |
| 1201 | | Ваховський Андрій Миколайович (Позивний «Браво») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1979, Шарівка (Валківський район) Харківська область. Сержант резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. На початку серпня добровольцем пішов на фронт. Залишилась сім'я в Конотопі (Сумська область), — дружина та 8-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). КрАЗ з 27 бійцями потрапив під обстріл, бійці почали відстрілюватись. Є свідки, які бачили тіло загиблого від кулеметної черги Андрія, воно залишилось біля машини. Пізніше в машину попав снаряд, вибухнув бензобак і вона згоріла. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 29 квітня воїна поховали у с. Шарівка на Харківщині.[360][372] |
| 1202 | | Ульяницький Олег Миколайович (Позивний «Контра») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 липня 1968, Хмільна (Канівський район) Черкаська область. Проживав у м. Київ. Солдат, стрілець 2 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Броньований «КамАЗ» з понад 50 бійцями батальйону впритул розстріляли з танків російські війська, які чекали на проходження колони у лісосмузі. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 червня 2015 року воїна поховали на «Південному кладовищі» Києва[373]. |
| 1203 | | Данів Михайло Богданович (Позивний «Ахім») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 листопада 1976, Калуш Івано-Франківська область. Солдат, розвідник-санітар 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Був активістом Запорізького Євромайдану. З початком бойових дій на сході добровольцем пішов у батальйон «Донбас». Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей, 16-річний син і 3-річна донька. | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Він був разом з Бані, Редом, Бірюком, Восьмим в пожежній машині, яку розстріляли з танка Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил агресора. Ідентифікований за експертизою ДНК майже через рік. 25 липня 2015 року воїна поховали у Великій Знам'янці.[374] |
| 1204 | | Ганя Іван Іванович (Позивний «Сєвєр»/«Дядя Ваня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 11 лютого 1965, Нововолинськ Волинська область. Молодший сержант, розвідник 2 відділення 2 взводу спецпризначення 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Служив у миротворчих військах у Косово. Пішов добровольцем захищати Батьківщину у червні 2014 року, з липня був на передовій. У батальйоні був в розвідгрупі Володимира Пушкарука («Пушик»), а також займався ремонтом трофейної зброї та навчав молодих бійців. Залишилася дружина та син-студент. | 29 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). В останнє його бачили у бою, коли він вогнем з трофейного кулемету прикривав товаришів. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 22 серпня 2015 року воїна перепоховали у Нововолинську на старому кладовищі.[375] |
| 1205 | | Рябов Руслан Костянтинович (Позивний «Руха») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 січня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 1 взводу 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. У 1986—1990 роках навчався в Автотранспортному коледжі Державного ВУЗу «Криворізький національний університет» за спеціальністю «Експлуатація автомобільного транспорту». Працював у Мелітополі на Запорізькому автомобільному заводі. З 2001 року проходив військову службу, служив на патрульному катері. Учасник Революції Гідності, з Майдану добровольцем пішов на фронт. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Коли КАМАЗ вже в'їжджав до с. Червоносільське, кабіну вантажівки розірвало пострілом з російського танку, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Руха загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Кавказом, СВД, Русом та Лисим. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 29 серпня 2015 року воїна перепоховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[376] |
| 1206 | | Тімошенков Дмитро Сергійович (Позивний «Мальборо») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 серпня 1988, Донецьк. Солдат, розвідник 2 взводу 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Бійці бачили, як Дмитро загинув, коли виходив з автобусу. Рішенням суду визнаний померлим. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.[377] |
| 1207 | | Мартьянов Дмитро Андрійович (Позивний «Сон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 листопада 1992, Запоріжжя. Солдат, стрілець 1 взводу 2 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Активний учасник Революції Гідності, був у складі Самооборони Запоріжжя, допомагав охороняти адмінбудівлі від захоплення проросійськими сепаратистами, чергував на блокпостах, потім вирушив на фронт. Залишилися батьки. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Бійці бачили, як поранений Дмитро відстрілювався з гранатомета. Батьки Дмитра довго відмовлялися проходити аналіз ДНК. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі м. Дніпропетровська. 8 вересня 2016 року воїна перепоховали на Кушугумському кладовищі Запоріжжя[378] |
| 1208 | | Коновалов Юрій Іванович (Позивний «Чумак») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 19 грудня 1959, 54 роки, Київ. Солдат, стрілець 1 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. 1980 року закінчив Київський інститут народного господарства. З першого курсу почав активно займатись альпінізмом, кожного літа виїжджав на Кавказ, в Середню Азію, з часом отримав перший розряд, став рятівником альпіністської рятівної служби. Працював на виробництві та в науковому інституті, 1987 року захистив дисертацію, кандидат економічних наук. Брав участь у рятувальних роботах після землетрусу у Вірменії. 2008 року здійснив сходження на Ельбрус. Любив музику, спорт, подорожі, грав на баяні та гітарі, захоплювався гірськими лижами, віндсерфінгом, вітрильними подорожами, кілька разів брав участь у марафоні. Також цікавився історією, долучався до волонтерської діяльності з відновлення культурної спадщини України. З 2004 року викладав у КНЕУ, був доцентом кафедри управління персоналом та економіки праці. Активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності, був у складі Самооборони Майдану. У червні 2014 року прийшов до батальйону «Донбас». | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Під час обстрілу було підбито УАЗ, в якому Юрій їхав. Бійці залягли в траві неподалік машини. Юрія двічі було поранено, він не міг сам пересуватись, та через щільний обстріл його не змогли витягти. Вважається зниклим безвісти. Проводиться експертиза ДНК.[379] |
| 1209 | | Кабалюк Дмитро Васильович (Позивний «Шок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 листопада 1981, Великий Ключів Коломийський район Івано-Франківська область. Солдат резерву, командир мінометного підрозділу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилася хвора мати, батько та дружина з трьома дітьми. | 30 серпня 2014 | Загинув у бою в ніч на 30 серпня під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали героя у Великому Ключеві біля могили Січових стрільців.[380] |
| 1210 | | Шевчук Андрій Сергійович (Позивний «Орест») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 червня 1976, Будапешт Угорщина. Солдат резерву, старший сапер інженерно-саперного відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилися батьки, дружина та донька. | 30 серпня 2014 | Загинув у селі Червоносільське (Донецька область), коли російські танки обстріляли будинок, в якому перебували бійці «Донбасу», які прорвалися з оточення під Іловайськом. Похований на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом, ідентифікований за експертизою ДНК.[381] |
| 1211 | | Маламуж Олександр В'ячеславович (Позивний «Рус») | 18 липня 1985, Черкаси. Солдат, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Залишилися батьки, сестра. Посмертно нагороджений відзнакою «За заслуги перед містом Черкаси». Олександр не був оформлений батальйоном «Донбас» у списку в/ч 3027, тож родичам довелося через суд встановлювати юридичний факт його участі в АТО у складі Національної гвардії.[382] | 29 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Броньований «КамАЗ» з понад 50 бійцями батальйону впритул розстріляли з танків російські війська, які чекали на проходження колони у лісосмузі. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Олександр загинув у КАМАЗі разом з «Рухою», «ВДВ», «Стафом», «Кавказом», «СВД», «Контрою» та «Лисим». Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховали воїна 25 березня 2016 року, на Алеї Слави учасників АТО на кладовищі № 4 у Черкасах.[383] |
| 1212 | | Чолокян Артур Ашотович (Позивний «Кавказ») | 10 липня 1985, Торецьк Донецька область. Солдат резерву, гранатометник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Рухой, СВД, Русом та Лисим під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Рештки «Кавказа» доки що не знайдені.[384] |
| 1213 | | Дятлов Сергій Володимирович (Позивний «СВД») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 листопада 1974, Маріуполь Донецька область. Доброволець, солдат резерву, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились дружина та два сини. | 29 серпня 2014 | Загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Рухой, Кавказом, Русом та Лисим під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Похований у місті Дніпро, на Краснопільському кладовищі, як неідентифікований захисник Батьківщини. Упізнаний за ДНК. 12 вересня 2017 відбудеться прощання на Краснопільському кладовищі.[385] |
| 1214 | | Ушаков Едуард Анатолійович (Позивний «Кейн») | 19 грудня 1990, Леніне АР Крим. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Ідентифікований по ДНК та похований на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом. [386][387] |
| 1215 | | Затилюк Олексій Олександрович (Позивний «Бриз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 18 липня 1990, Леніне (Ленінський район), Кримська область (АР Крим). З 1997 мешкав у м. Харків. Солдат резерву, командир відділення 2-го БОП «Донбас» НГУ. Член ГО «Зелений Фронт» (2010). Дизайнер поліграфічного підприємства. Учасник Революції Гідності, «Громадської самооборони» Харкова. В батальйоні з червня 2014. Залишились мати, сестра, вітчим. | 29 серпня 2014 | Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом поблизу с. Червоносільське, в результаті обстрілу «Газелі» з кулеметів. Ідентифікований за ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі. 30.09.2017 перепоховання у Харкові[388] |
| 1216 | | Соловйов Юрій Вікторович (Позивний «Фокс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1979, Антрацит Луганська область. Мешкав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, стрілець-санітар 6 відділення 2 взводу 1 роти 2-го БОП «Донбас» НГУ. Залишились дружина та донька. Прим. Зниклий безвісти. 06.04.2018 нагороджений орденом посмертно[389]. Нагороджений знаком народної пошани «За мужність та милосердя» (посмертно)[390]. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом поблизу с. Червоносільське.[391] |
| 1217 | | Щербіна Андрій Вікторович (Позивний «Портос») Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 31 травня 1974, Дубівський (Антрацитівська міська рада) Луганська область. Мешкав у м. Гайсин Вінницька область. Прапорщик, старший розвідник 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 1992 закінчив СПТУ № 42 м. Антрацит, де здобув професію токаря. Мав розряд з боусу. Строкову службу проходив у прикордонних військах м. Мукачево. 1995—2000 продовжив службу в Луганському прикордонному загоні, був помічником начальника прикордонної застави, прапорщик. Після звільнення протягом 2000—2006 працював на різних роботах. З 2006 мешкав із сім'єю в Гайсині. Певний час працював у сервісному центрі Philips в Києві. 03.06.2014 добровольцем вступив до лав батальйону «Донбас», на фронті з 14 липня, — Попасна, Лисичанськ, Курахове, Ілловайськ. Залишилась дружина та дві доньки, 2004 та 2014 р.н. | 29 серпня 2014 | Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом. У березні 2018 ідентифікований за ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі невідомих Героїв, 28.03.2018 перепохований у Гайсині.[392] Прим. Комбат Семен Семенченко на засіданні тимчасової слідчої комісії ВР 1 жовтня 2014 року повідомив, що в батальйоні є підтвердження щодо 40 загиблих бійців під Іловайськом.[393] (Прим. До початку виходу колони з оточення в боях за Іловайськ загинули 14 бійців батальйону «Донбас», згідно повідомлень батальйону, НГУ та ЗМІ.) |
| 1218 | | Митник Анатолій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 жовтня 1971, Яворів. Проживав у с.Наконечне Перше Львівська область. Рядовий міліції, боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Народився в сім'ї військового, рано осиротів. Закінчив школу в Яворові, одружився та переїхав жити у с. Наконечне Перше. В зоні АТО перебував з 22 травня. Залишилась дружина та 17-річний син. | 31 серпня 2014 | Отримав поранення у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Помер о 3-й годині ночі на операційному столі.[394][395] |
| 1219 | | Савчук Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 грудня 1978, Підгородне Дніпропетровська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилась 4-річна донька. | 31 серпня 2014 | Помер в Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова від важких поранень, отриманих в бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[394][396] |
| 1220 | | Пошедін Максим Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 22 вересня 1990, Жовті Води Дніпропетровська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки та молодша сестра. Указом Президента від 14.11.14 № 873/2014 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). | 30 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Вважається зниклим безвісти (але виключений зі списку зниклих Центру звільнення полонених за 22.09.14).[397] Комбат Юрій Береза на засіданні тимчасової слідчої комісії ВР 1 жовтня повідомив, що в батальйоні є підтвердження щодо 22 загиблих бійців під Іловайськом, 4 з них загинули до виходу колони з оточення і 18 загинули під час виходу з оточення.[393] |
| 1221 | | Ліщинський Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 1 серпня 1995, Хотінь (Калуш) Івано-Франківська область. Солдат, номер обслуги гаубично-артилерійського взводу артилерійського дивізіону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Калуське ВПУ і вирішив служити в армії на контрактній основі, в листопаді 2013 року. Від початку АТО перебував на сході, де львівські десантники обороняли луганський аеропорт. Залишились батьки, сестра та молодший брат. | 30 серпня 2014 | Загинув у боях з російськими бойовиками під Луганськом, під час обстрілу Луганського аеропорту.[398] |
| 1222 | | Івкун Василь Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 січня 1983, Ямпіль (місто) Вінницька область. Солдат, оператор навідник БТР 7-го окремого полку армійської авіації. Виріс в сім'ї селян-хліборобів, навчався в сільськогосподарській школі, де набув фаху комбайнера і тракториста. Відслужив армію, повернувся до рідного міста, працював спочатку в колишньому совгоспі, так як і батьки, потім на приладобудівному заводі і в товаристві «Спектр». На весні був призваний за мобілізацією. | 30 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув в боях під Іловайськом (Донецька область). Хлопець загинув, сказавши на останнє своїй матері: «Мама, танки».[399] |
| 1223 | | Ільяшенко Роман Ігорович («Опасний») | 8 березня 1991, Чортків Тернопільська область. Лейтенант, командир взводу 2-ї батареї самохідного артилерійського дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України з Фрі-файту. Залишились брат та батьки. | 30 серпня 2014 | Загинув при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.[400] |
| 1224 | | Волков Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 вересня 1980, Долішнє Залуччя Снятинський район Івано-Франківська область. Солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 30 серпня 2014 | За попередньою інформацією, боєць підірвався на міні поблизу Донецька.[401] |
| 1225 | | Ідель Ілля Євгенійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 січня 1988, Червона Слобода (Черкаський район) Черкаська область. Старший солдат, старший оператор батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилися дружина і 6-річна донька. | 30 серпня 2014 орієнтовна дата | Помер в київському шпиталі від тяжких поранень, отриманих у боях з російськими бойовиками під Луганськом.[402] |
| 1226 | | Уткін В'ячеслав Олександрович | 23 лютого 1977, Липники (Лугинський район) Житомирська область. Старший лейтенант, заступник командира реактивної артилерійської батареї з озброєння реактивного артилерійського дивізіону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 1994 році був призваний на військову службу, за 20 років пройшов шлях від курсанта Харківського військового інституту до заступника командира батареї. Залишилася дружина та 14-річна донька. | 30 серпня 2014 | Загинув під час артилерійського обстрілу. Поховали офіцера в секторі для почесних поховань на Алеї Слави у Новоград-Волинському.[403] |
| 1227 | | Моренюк Валер'ян Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 червня 1994, Хлівище Кіцманський район Чернівецька область. Солдат 3-ї батальйонно-тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади. Захоплювався живописом та вчився у художній школі, здобув сертифікат переможця Міжнародної виставки образотворчого мистецтва в Арабській республіці Єгипет, за що отримав річну іменну стипендію Кіцманської районної ради у 2012 році. | 31 серпня 2014 | За іншими даними 26.08.2014. Загинув під час оборони аеропорту Луганська. З 31 серпня не виходив на зв'язок, вважався зниклим безвісти. Як розповідають бойові побратими, Валер'ян у БТРі прикривав відхід своєї роти з кулемету, було підбито ворожий БМП, але у машину десантників влучив снаряд з танку. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 1 листопада 2015 року в с. Хлівище.[404] |
| 1228 | | Пакало Олексій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 13 березня 1984, Пересічне Дергачівський район Харківська область. Проживав у м. Київ. Сержант, головний сержант взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював експедитором у Харкові, у 2009 році заочно закінчив Українську інженерно-педагогічну академію. | 31 серпня 2014 | Загинув в районі Лутугине під Луганськом.[405] |
| 1229 | | Задніпряний Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 10 січня 1979, с. Верблюжка Кіровоградська область. Старший сержант, майстер майстерні ремонтного взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишились батьки-інваліди. | 31 серпня 2014 | Помер від розриву серця від больового шоку. Усі внутрішні органи розірвані, що свідчить про те, що він міг перебувати у полоні, де був закатований.[406][407] |
| 1230 |  | Коворотний Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 12 грудня 1977, Колісники (Ніжинський район) Чернігівська область. Прапорщик, інструктор з водіння танків 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). На військовій службі в ЗС України перебував 17 років, з віку 18 років. В зоні проведення АТО знаходився з кінця червня 2014 року. Залишилась дружина та син чотирьох років, які проживають в м. Шостка Сумська область. | 31 серпня 2014 орієнтовна дата | За словами родичів та друзів, бойова група, в якій перебував Сергій, вела бої з російськими регулярними військами з 27 по 30 серпня поблизу Новосвітлівки (Краснодонський район Луганська область). Після цього бою вони були обстріляні з РСЗВ «Град» і 1 вересня із Сергієм перервався зв'язок.[408] Потім прийшла звістка про його смерть. Поховали Сергія 12 вересня у Шостці.[409] |
| 1231 | | Гончаренко Василь Володимирович (Позивний «Вагон») | 16 грудня 1972, Новогрудок Білорусь. Проживав у м.Біла Церква Київська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». | 31 серпня 2014 орієнтовна дата | Помер в шпиталі від поранень, отриманих під час виходу колони з Іловайська.[410] |
| 1232 |  | Суский Вадим Миколайович | 18 грудня 1972, Славута Хмельницька область. Проживав у Самборі Львівська область. Підполковник, командир інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). Закінчив Кам'янець-Подільське військове інженерне училище, Київську Академію інженерних військ. Останні 10 років служив у військовій частині в Самборі. Залишилися дружина, 12-річний син та 10-річна донька. | 31 серпня 2014 | Близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя, коли загін загороджень в складі двох автомобілів виходив на рубіж мінування, автомобіль КАМАЗ-4310 підірвався на вибуховому пристрої. В результаті підриву здетонував боєкомплект машини (200 мін). Разом з командиром загинули ще п'ятеро солдатів, 4 отримали поранення. Поховали Вадима 5 вересня у м. Славута.[411] |
| 1233 | | Бжостовський Ігор Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 вересня 1993, Язи Самбірський район Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). | 31 серпня 2014 | Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Проводилася ідентифікація тіла.[412] 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.[413] |
| 1234 | | Шубак Ігор Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 серпня 1995, Биличі Старосамбірський район Львівська область. Солдат, старший майстер-регулювальник інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). | 31 серпня 2014 | Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині.[412] У березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК.[414] |
| 1235 | | Малецький Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 26 серпня 1994, Букова Старосамбірський район Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). | 31 серпня 2014 | Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині.[412] У березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК.[414] |
| 1236 | | Струсь Андрій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 грудня 1993, Самбір Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). | 31 серпня 2014 | Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Тіло не було одразу знайдене, перебував у розшуку.[412][415] 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.[413] |
| 1237 | | Дорошенко Володимир Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 2 квітня 1989, Донецька область. Проживав у м. Самбір Львівська область. Солдат, водій інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). Залишилася вагітна дружина, за два місяці до похорон народився син. | 31 серпня 2014 | Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Тіло не було одразу знайдене, перебував у розшуку.[412][415] 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.[413] |
| 1238 |  | Іванов Євген Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 29 березня 1986, Ганнівка (Якимівський район) Запорізька область. Солдат, командир відділення станкових протитанкових гранатометів 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014 року. Залишилися дружина і донька 2008 р.н. | 31 серпня 2014 | Отримав смертельне поранення під час обстрілу з мінометів розвідувально-диверсійною групою російських військ поблизу м. Маріуполь.[416] |
| 1239 | | Волкотруб Віталій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 5 червня 1986, Бобринець Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення — начальник радіостанції відділення управління загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Залишилися дружина та шестирічний син. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення до села Червоносільське по так званому «зеленому коридору», який було обстріляно російськими збройними формуваннями.[417] |
| 1240 | | Костюк Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 березня 1983, Яківка Тлумацький район Івано-Франківська область. Мешкав у м. Коломия, у м. Очаків. Капітан 3 рангу (посмертно), начальник групи десантного забезпечення 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Виріс в сім'ї військового, яка у 1991 році оселилась у місті Коломия. Служив у Збройних силах з 1999 року. Закінчив Одеській інститут Сухопутний військ, служив у центрі «Десна», потім перевівся до Очакова у військову частину «морських котиків». Проходив навчання в Канаді та Хорватії, брав участь у спільних навчаннях Україна-НАТО, володів французькою мовою. Залишились дружина, батьки і сестра. | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом у боях з російськими окупантами, під час виходу колони поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований на Алеї Слави кладовища Коломиї.[418] |
| 1241 | | Сидоренко Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 30 вересня 1980, Новопавлівка (Межівський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Виріс у багатодітній родині разом з п'ятьма братами. Після проходження строкової служби у 1999 році вирішив продовжити службу за контрактом. У складі миротворчого контингенту ООН брав участь у кількох миротворчих місіях — в Іраку, Сьєра-Леоне, Ліберії. Залишилась дружина, син та донька. | 31 серпня 2014 | Брав участь у боях в районі Старобешеве (Донецька область). Під час виходу з оточення потрапив у полон. В полоні намагався врятувати від розстрілу зовсім молодого бійця, і за це був вбитий автоматною чергою російським бойовиком.[419] |
| 1242 | | Польський Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 жовтня 1988, Запоріжжя. Молодший сержант, зв'язківець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Займався баскетболом, працював на заводі. Залишились батьки. | 31 серпня 2014 | Зник 29 серпня в районі Старобешеве (Донецька область) під час виходу з «Іловайського котла». До Запорізького моргу було доставлене тіло бійця з документами Дмитра, але батьки на опізнанні виявили, що то не їх син.[420] |
| 1243 | | Зелінський Гавриіл Вікторович | 17 вересня 1976, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, заступник командира роти по роботі с особовим складом 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[421] |
| 1244 | | Комаров Ігор Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 20 серпня 1975, Харків. Старший сержант, заступник командира взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[422] |
| 1245 | | Куценов Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 7 грудня 1987, Олександрівка Кіровоградська область. Старший солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[423] |
| 1246 | | Сергєєв Олексій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 серпня 1975, Дніпрорудне Запорізька область. Солдат, сапер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[424] |
| 1247 | | Лобов Дмитро Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 лютого 1992, Охрімівка Запорізька область. Солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). | 31 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[425] |
| 1248 ... 1258 |
| | Військовослужбовці ЗСУ та інших підрозділів АТО. | 31 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинули в боях під Іловайськом (Донецька область). 3-го жовтня міністр оборони України Валерій Гелетей повідомив, що за даними МО, 108 військових ЗСУ загинули під час виходу з Іловайська (прим., 29 серпня).[426] 16 березня 2015 року головний військовий прокурор — заступник генпрокурора Анатолій Матіос повідомив, що у всіх родах військ, частинах та об'єднаннях, які брали участь у бойових діях під Іловайськом загинули понад 360 бійців. Ще близько 180 вважаються зниклими безвісти.[427] В середині квітня 2015 року Анатолій Матіос повідомив, що документально вже підтверджено загибель 459 бійців.[428] Прим. Часові та територіальні рамки не уточнено. Військова операція в самому Іловайську почалась 10 серпня, вихід військ з цього району — вранці 29 серпня. Бойові дії точилися в районі населених пунктів Іловайськ, Старобєшеве, Кутейникове, Амвросіївка, Червоносільське, Многопілля та інших. З 2 вересня почала діяти гуманітарна місія із пошуку та вивозу тіл загиблих воїнів. В серпні 2015 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив списки українських бійців, загиблих під час Іловайської трагедії. У списку 209 прізвищ бійців, ще 157 залишаються невпізнаними. 158 осіб вважаються зниклими безвісти і, враховуючи можливе їхнє перебування в заручниках бойовиків, їхні прізвища не оприлюднюються.[429] Станом на 27.08.2018 зниклими безвісти під час боїв за Іловайськ вважаються 84 бійця, 11 перебувають у полоні. У моргах 15 тіл та їх фрагментів залишаються неідентифікованими[430]. |
| 1259 |  | Самофалов Микола Миколайович (Позивний «Ядро») | 19 грудня 1990, Маріуполь Донецька область. Молодший сержант міліції, міліціонер БПСМОП «Азов». Спортсмен, тренер, КМС зі штовхання ядра. Належав до руху ультрас ФК «Маріуполь». У батальйоні — від початку його формування. | 31 серпня 2014 точна дата невідома | Зник безвісти 27.08.2018 поблизу с. Олександрівське (Новоазовський район) (на той час — Рози Люксембург), де автомобіль групи розвідки потрапив у засідку. Про смерть повідомили терористи. Тіло не знайдене. Інші двоє зниклих, Максим Худан («Севастополь», командир групи) і Роман Біленький («Рамзан»), за наявною інформацією перебувають у полоні[431]. |
| 1260 | | Петухов Денис Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 серпня 1988, Одеса. Старший лейтенант, командир катера «Гриф» Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України. Служив в Одесі, був відряджений в зону АТО до Маріупольського загону морської охорони ДПСУ. 9 квітня 2015 року Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно). | 31 серпня 2014 | О 15:10 в Азовському морі у трьох милях від берега в районі села Безіменне (Новоазовський район) Донецької області проросійські терористи обстріляли два катери морської охорони «Гриф» і «Калкан». Внаслідок обстрілу на катері «Гриф» стався вибух і пожежа, і він затонув. 7 прикордонників з пораненнями і опіками були доставлені до лікарні, 2 зникли безвісти. Тіло Дениса не знайшли.[432] |
| 1261 | | Тіщенко Богдан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 грудня 1991, Маріуполь Донецька область. Старший матрос, сигнальник Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України. 9 квітня 2015 року Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно). | 31 серпня 2014 | О 15:10 в Азовському морі у трьох милях від берега в районі села Безіменне (Новоазовський район) Донецької області проросійські терористи обстріляли два катери морської охорони «Гриф» і «Калкан». Внаслідок обстрілу на катері «Гриф» стався вибух і пожежа, і він затонув. 7 прикордонників з пораненнями і опіками були доставлені до лікарні, 2 зникли безвісти. Тіло Богдана не знайшли.[432] |
| 1262 |  | Стеценко Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 17 грудня 1990, Миколаївка (Сумський район) Сумська область. Старший солдат, старший навідник, військовослужбовець 9 батареї 27-го реактивного артилерійського полку. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Залишилися дружина і батьки, які проживають в Сумському районі. | 31 серпня 2014 | Загинув разом з ще трьома військовослужбовцями[433] під час обстрілу вогневих позицій українських військ в районі м. Щастя (місто) Старобільського району Луганської області.[434] |
| 1263 | .png.webp) | Малянівський Василь Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 січня 1991, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший солдат 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади, служив за контрактом з 2010 року. Залишилася дружина, півторарічний син та батько. | 31 серпня 2014 | Загинув в районі міста Сніжне (Донецька область).[435] |
| 1264 | | Бондаренко Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 грудня 1975, Київ. Капітан, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась дружина, донька та син. | 31 серпня 2014 | Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область). За словами Юрія Зубрицького, заступника начальника 169-го навчального центру «Десна», військовослужбовці вели розвідку та відслідковували вогневі позиції ворожих «Градів» на Донеччині: «Хтось їх помітив і передав інформацію, почався бій, першими загинули Бондаренко і Савченко, наші прийшли на підмогу, сепаратистів знищили, але загинули ще двоє в ході бою».[436] |
| 1265 | | Савченко Юрій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 6 травня 1989, Велика Загорівка Борзнянський район Чернігівська область. Старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась дружина, сам військовослужбовець — не дочекався народження дитини. | 31 серпня 2014 | Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область) під час виконання бойового завдання із розвідки вогневих позицій противника.[436] |
| 1266 | | Титок Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 4 квітня 1987, Карпилівка (Козелецький район) Чернігівська область. Старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Активний учасник Революції Гідності. Залишились батьки та молодший брат. | 31 серпня 2014 | Загинув в бою з російськими бойовиками поблизу Дебальцеве (Донецька область). Поховали Дмитра на батьківщині його мами у селі Лутава.[436][437] |
| 1267 | | Шелепаєв Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 лютого 1991, Запоріжжя. Сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась вагітна наречена. | 31 серпня 2014 | Загинув в бою з російськими бойовиками поблизу Дебальцеве (Донецька область).[436][438] |
| 1268 | | Ложешніков Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 травня 1962, Воркута РРФСР. Проживав у місті Черкаси. Капітан міліції у відставці. Солдат резерву, старший оператор протитанкового взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Закінчив у 1989 році з відзнакою Таллінську спеціальну школу міліції, а в 1997 році Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. У м. Черкаси служив в підрозділах карного розшуку на різних посадах, в тому числі був заступником начальника карного розшуку Соснівського району м. Черкаси. Після звільнення з міліції, працював у приватному бізнесі. Балотувався у депутати міської ради в 2014 році. У загиблого залишилася дружина та троє дітей. | 31 серпня 2014 | Брав участь у боях за Іловайськ (Донецька область), разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Перше легке поранення він отримав у Іловайську 18 серпня, а друге важке — 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими військовими. Помер об 11 годині ранку 31 серпня, в населеному пункті Кутейникове, вже перебуваючи у полоні. Смерть настала не від отриманих ран, а від байдужості російських військових лікарів. Пораненому солдату не ввели антисептики і у нього почалась гангрена, яка і забрала його життя через дві доби.[439] |
| 1269 | | Громовий Денис Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 23 січня 1987, Кіровоградська область. Мешкав у с.Росохач (Чортківський район) Тернопільська область. Солдат, старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). На Сході Денис був близько чотирьох місяців, поїхав у зону АТО добровольцем. Залишилась дружина та двоє синів, 3 і 6 років. | 31 серпня 2014 | За одними джерелами загинув у бою під Іловайськом під час виходу з оточення, за іншими у Великоновосілківському районі Донецької області. Денис отримав тяжкі поранення, після надання необхідної медичної допомоги та після проведеної хірургічної операції, його серце перестало битися ранком 31 серпня. Можливо, був поранений під Іловайськом, а помер в лікарні Великоновосілківського району після операції. Поховали Дениса 5 серпня у Росохачі.[440] |
| 1270 | | Ковальчук Віктор Євгенович | 8 грудня 1992, Козятин Вінницька область. Лейтенант, командир взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Обрав військову кар'єру, пішовши по стопах дідуся та батька. Військовий у п'ятому поколінні. У 2014 році закінчив навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, факультет аеромобільних військ та розвідки, після чого поїхав у зону проведенні АТО. Батько Віктора викладав фізкультуру у Києві, полишив роботу та пішов добровольцем у Нацгвардію. Пробув у Слов'янську півтора місяця. А Віктор поїхав в зону АТО 1 серпня, охороняв луганський аеропорт. | 31 серпня 2014 | Загинув від смертельного поранення під час бою з російськими військовими формуваннями біля Георгіївки поблизу Луганська.[441] Мати загиблого бійця після поховання свого сина відмовилася від грошової матеріальної допомоги у 10 тис. грн., яку обласна державна адміністрація надає кожній родині загиблих героїв, натомість попросила передати ці кошти у військовий госпіталь для поранених хлопців.[302][442] |
| 1271 | | Драбик Тарас Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 3 вересня 1984, Самбір Львівська область. Сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилась дружина та донька. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою біля аеропорту Луганська. Тарас прикривав групу військових, що відходила. Почув голос пораненого бойового побратима, виніс його, потім другого, а сам вже не повернувся. У Тараса простріляне серце. Російські бойовики 5 діб не давали забрати тіла полеглих воїнів з місця бою.[443] Десантники з боями відступили з території луганського аеропорту, який вони героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Через обстріли російських бойовиків міжнародний аеропорт Луганська було практично знищено, і після наступу збройних формувань РФ, керівництво АТО прийняло рішення відвести українські війська з аеропорту, Лутугине і Георгіївки, щоб вони не опинились в повному оточенні.[444][445] |
| 1272 | | Попадик Назарій Богданович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 січня 1993, Дроздовичі (Городоцький район) Львівська область. Солдат, військовослужбовець за контрактом 1-ї роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. | 31 серпня 2014 орієнтовна дата | Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД».[444] Зв'язок із Назаром пропав 30 серпня, і його місце знаходження залишалося невідомим. Тіло воїна було ідентифіковане в Дніпропетровському морзі 24 жовтня. Похований 26 жовтня в рідному селі.[446] |
| 1273 | | Зозуля Тарас Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 9 березня 1993, Стебник (Дрогобич) Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Кілька років грав у футбол за ФК «Стебник». | 31 серпня 2014 | Загинув у бою в смт. Георгіївка, Лутугинський район поблизу Луганська.[447] Десантники з боями відступили з території луганського аеропорту, який вони героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД».[444] |
| 1274 | | Кльоб Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 15 червня 1995, 19 років, Нижня Яблунька Турківський район Львівська область. Солдат, водії БТР 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. З 8 березня стояв на захисті Батьківщини, пройшов бої у найгарячіших точках, брав участь у розблокуванні підрозділів бригади в Луганському аеропорті, тричі горів у БТРі. Залишилися батьки. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою в районі аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». З 31 серпня з Миколою втрачено зв'язок. Бойовики не дали одразу забрати тіло з поля бою, дзвонили з його телефону рідним. За іншими даними загинув 2 вересня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 28 вересня 2016 року Миколу перепоховали в с. Нижня Яблунька[448] |
| 1275 | | Дзюбан Максим Мирославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 27 серпня 1992, Львів. Солдат, стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Призваний за мобілізацією. Неодружений. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання 26 березня 2016 року у Львові, на полі почесних поховань № 76 Личаківського цвинтаря.[449] |
| 1276 | | Янковський Руслан Віталійович | 28 квітня 1987, м. Дубровиця Рівненська область. Молодший сержант, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет зенітно-ракетного взводу 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. З 2007 по 2008 роки проходив строкову військову службу ще на той час у 80-му окремому аеромобільному полку. Залишилися мати та молодша сестра. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Був оголошений зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила особу загиблого після ексгумації тіла на Луганщині, де він був похований. Перепохований у м. Дубровиці на Рівненщині[450]. |
| 1277 | | Іванов Євген Вікторович | 5 липня 1988, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у Львові. Капітан, інженер відділення повітрянодесантної техніки 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». Залишилися дружина та син. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою в районі аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Упізнаний за експертизою ДНК. Похований на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.[451] |
| 1278 | | Тимощук Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 16 вересня 1995, 18 років, Славута Хмельницька область. Солдат 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Військовослужбовець за контрактом. Залишились мати та сестри. | 31 серпня 2014 | Зник безвісти під час боїв за аеропорт Луганська. За свідченнями командира та інших військовослужбовців, загинув. Тіла п'ятьох десантників потрапили в морг окупованого м. Лутугине, їх забрали в середині жовтня. Чотири тіла ідентифікували (Кльоб, Дзюбан, Іванов, Попадик), тож з великою вірогідністю п'яте тіло належить Сергію Тимощуку. Зразок ДНК здавала мати, але аналіз ДНК не виявив збігів. З'явилась неофіційна непідтверджена інформація, що Сергій у полоні в РФ, в московському СІЗО. Міський голова Славути писав листа до російської ради федерації. Тривалий час мати і сестри Сергія відмовлялися повторно здавати ДНК. Потрібне проведення метахондріальної експертизи. 20.02.2020 року, з тимчасово окупованої території, бойовики передали українській стороні останки тіла загиблого військовослужбовця, яким є Тимощук С.В., декілька проведених експертиз ДНК підтвердили, що вони належать Сергію Тимощуку. Поховання буде проведено в Славуті[452] |
| 1279 | | Редькович Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня | 25 серпня 1992, Майдан (Ковельський район) Волинська область. Старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після закінчення дев'ятирічки пішов навчатися у Луківське професійно-технічне училище № 22. У 2011 році був призваний до Збройних Сил України, вирішив залишитися на службі за контрактом. | 31 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу смт Георгіївка (Лутугинський район Луганська область) в районі аеропорту Луганська. Похований 7 вересня в рідному селі.[453] |
Невстановлена дата смерті
Кравченко Ярослав, 20 років, Луганська область. Військовослужбовець ЗСУ, добровольцем пішов до армії. Круглий сирота. Під час наступу російських військ залишився прикривати відхід своїх товаришів, затримав противника, а сам загинув. Повідомлення в соцмережах.[454]
Жук Сергій Володимирович, 27 червня 1989, Нововолинськ, Волинська область. Військовослужбовець 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня 2014 року. Ймовірно загинув 29 серпня 2014 року при виході на БМП з Іловайського котла[455][456][457][458].
Ременюк Сергій Сергійович, 15 червня 1985Дніпропетровська область. Старший солдат, 93 ОМБр, група інженерного забезпечення, сапер. Зник 29.08.2014 в районі Іловайська. Залишились батьки, дружина та двоє дітей, 2 і 9 років. Перебував у списку розшуку. 11.10.2018 нагороджений орденом (посмертно)[459]. Була інформація, що потрапив у полон, його нібито бачили на відео російського каналу НТВ[460]. Потрібна додаткова інформація.
Примітки
- Одеська міліція втратила двох бійців спецбатальйону «Шторм» у зоні проведення АТО // ГУМВС України в Одеській області офіційний сайт, 25 серпня 2014
- Житомирщина втратила на сході України ще одного свого Героя // «Журнал Житомира», 26 серпня 2014
- Загиблий боєць одеського батальйону «Шторм» Степан Петровський
В АТО загинув ще один боєць з Львівщини, який мріяв отримати диплом (фотофакт) // 032.ua — Cайт міста Львова, 27 серпня 2014
Вони загинули, щоб Україна жила! // «Голос Прикарпаття», 29 серпня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine. - Під Краснодоном загинув український афганець-диверсант «Душман» // Український погляд, 24 серпня 2014
Сили АТО розбили російську колону бронетехніки, яка рухалася на Луганськ // «Галінфо», 25 серпня 2014 - Поховали волинянина, якого шукали 2 тижні. 10/09/2014, 11:35[недоступне посилання з червня 2019]
- Командир батальйону «Темур» утік з полону бойовиків // ТВі, 16 червня 2014
- Тимур Юлдашев, який раніше втік з полону терористів, загинув у бою на Савур-Могилі // Дзеркало тижня, 27 серпня 2014
На Донбасі загинув колишній полонений бойовиків «ЛНР» Темур Юлдашев // «Радіо Свобода», 27 серпня 2014
У бою за Саур-Могилу загинув Юлдашев, — джерело // «24-й канал», 27 серпня 2014 - На Саур-Могиле погиб командир спецбатальона МВД Темур Юлдашев // УНІАН, 27 жовтня 2014(рос.)
- Снайпер Иван Журавлев: «В Горловке мы были несколько суток в тылу у врага, без воды. Но было ощущение, что кто-то нас ждет» // 06242.com.ua — Сайт города Горловки, 6 жовтня 2014
- Найдено и идентифицировано тело луганского добровольца Темура Юлдашева // «Трибун», 27 березня 2015(рос.)
- У Києві поховали відомого міліціонера, що загинув під Савур-могилою // «Експрес», 26 травня 2015
Темур Юлдашев. Прощання // «Громадське ТБ», 26 травня 2015
Родині Героя АТО Тємура Юлдашева вручена бойова нагорода // Сайт Міноборони, 24 березня 2016 - Выжить и не сломаться(рос.)
- Самойлов Віктор Васильович
- Рідні шукають зниклого безвісти кіровоградського спецпризначенця // «Точка доступу», 1 жовтня 2014
Яремчук Олександр Олександрович (пошук)
ДНК-експертиза, пророцтва екстрасенсів, атаки на сторінку «Правого сектора». Мати спецназівця не вірить у загибель сина // «Цензор. НЕТ», 26 вересня 2016(рос.) - Ще трьох бійців 30-ї бригади поховають на Житомирщині // «Перший Житомирський», 27 серпня 2014
Заєць Олексій Євгенійович - В зоні АТО загинув наш земляк Петро Яцковець // Лугинська РДА, 27 серпня 2014
Народний депутат Володимир Пехов підтримує родини загиблих воїнів під час АТО // сайт депутата «Відродимо Полісся», 3 вересня 2014 Архівовано 2014-10-13 у Wayback Machine.
Яцковець Петро Миколайович - Саражан В'ячеслав Григорович
Жінка-гвардієць чекає на повернення зниклого безвісти чоловіка // Сайт НГУ, 9 березня 2016
Президент відзначив нагородами військовослужбовців — героїв АТО
У Миколаєві відбудеться прощання з командиром патрульного батальйону Саражаном // «Depo.Миколаїв», 29 серпня 2016 - Смирнов Юрій Миколайович
- У зоні АТО знайдено тіло загиблого олександрійця // «Перша електронна», 24 березня 2015 Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.
В Олександрії коридором шани зустріли кортеж із тілом 30-річного бійця АТО // «5 канал», 28 березня 2015 - Провели гвардійця в останню путь // Національна гвардія України, 23 червня 2015
- У районі попрощалися з Максимом Барановим // Новотроїцька РДА, 2 березня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Мати бійця Нацгвардії Максима Баранова просить допомоги // ТСН, 20 листопада 2014
Баранов Максим Владимирович (пошук)(рос.) - Тіло іще одного бійця з Кіровоградщини ідентифікували по ДНК // «Гречка», 23 червня 2015
Гайворонщина прощалася із загиблим учасником антитерористичної операції Ярославом Дрьоміним // «Мій Кіровоград», 25 червня 2015 - Криворожанин Сергей Ряженцев, погибший в АТО, так и не увидел своего новорожденного сына // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 13 травня 2015(рос.)
// Похорон Сергія Ряженцева // ТРК «Рудана», 14 травня 2015[недоступне посилання з червня 2019] - Жабінець Олександр Михайлович
В суботу (7.02.15) об 11°° вул. Нова № 106, відбудется поховання Героя з нашого міста! Олександр Жабинець
Сьогодні відбулось поховання Героя України з міста Верхівцеве - Шмалій Валерій Олександрович
Розшукують зниклого в зоні АТО полтавця // «Коло», 8 вересня 2014 Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.
Вічна пам'ять тобі, Валерію! // Офіційний сайт Царичанського району
Приорілля попрощалося зі своїм героєм // Офіційний сайт Царичанського району - Поховання учасника АТО Юрія Сагайдака в Царичанському районі // Царичанська РДА, 25 вересня 2015
Сагайдак Юрій Михайлович // Книга пам'яті
В пятницу 25 сентября 2015 года будет прощание с сержантом Сагайдак Юрием Михайловичем(рос.) - Яровий Володимир Валентинович
- Бойовики повернули обезголовлені тіла двох страчених бійців з 39-го батальйону // depo.ua, 5 серпня 2015
- Днепродзержинск прощается с погибшим в АТО Владимиром Яровым(рос.)
- Шевченко Володимир Олексійович ("Шева")
- У боях за Іловайськ загинув Олександр Пасічник із Чорного Острова // Медіа-корпорація «Є», 1 вересня 2014 Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.
У Чорний Острів прибув «вантаж 200» з-під Іловайська // Незалежний громадський портал, 2 вересня 2014
Не плач, не плач, мамо, син героєм став, він за Україну голову поклав… // Хмельницька РДА, 1 вересня 2014
Ще фотографії Сашка! - Батальон «Херсон» потерял двух бойцов (обновлено) // «Херсон онлайн», 25 серпня 2014(рос.)
Віддали життя заради миру в Україні // ГУМВС України в Херсонській області офіційний сайт, 25 серпня 2014
В бою під Іловайськом загинули бійці спецбатальйону МВС «Херсон» Руслан Сторчеус і Олег Пєшков // МВС України офіційний вебсайт, 25 серпня 2014 - На Херсонщине простились с командиром и двумя бойцами батальона «Херсон», которые погибли в боях под Иловайском // УМВС України в Херсонській області, 29 серпня 2014 (рос.)]
Мати загиблого комбата «Херсон» Руслана Сторчеуса розповіла, чому його вбили (рос.) 18.09.2014 - Вічна пам'ять загиблим героям-прикордонникам! // «Офіційний сайт Державної прикордонної служби України (ДПСУ)», 14 липня 2014 Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.
Вічна пам'ять героям-прикордонникам! // «Офіційний сайт Державної прикордонної служби України (ДПСУ)», 29 серпня 2014 Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine. - Зведені дані інформаційно-аналітичного центру РНБОУ на 12:00 26 серпня 2014 року // Народний фронт оборони України, 26 серпня 2014 Архівовано 28 серпня 2014 у Wayback Machine.
Вчера эти люди погибли под огнем кацапских вертолетов, прикрывавших отход ДРГ. // facebook Николай Авдеев, 26 серпня 2014 - Женьки Пикуса больше нет // facebook Алексей Мочанов, 26 серпня 2014
Загиблого від обстрілу з російських вертольотів прикордонника Євгена Пікуса поховали у Вінниці // «Моя Вінниця», 27 серпня 2014
Брат-близнюк вбитого прикордонника Євгена Пікуса: «Коли ми поступили у прикордонну академію, тато на радощах… зліг у лікарню» // 20 хвилин Вінниця, 28 серпня 2014 - Была засада русской диверсионной группы. // facebook Ярослав Гончар, 26 серпня 2014(рос.)
- Вчера в АТО Запорожье потеряло сразу трех бойцов // 061.ua — Сайт города Запорожья, 26 серпня 2014(рос.)
- Мама загиблого запорізького артилериста: Вітя останній снаряд хотів піднести — ФОТО. (рос.) 30.06.2015, 12:04. Архів оригіналу за 07.07.2018. Процитовано 03.09.2016.
- Ещё один одесский офицер погиб на Донбассе // «Таймер», 28 серпня 2014(рос.)
В зоне АТО погиб еще один офицер одесской мехбригады // Одеський паблік, 29 серпня 2014
На Львівщині приховують дані про загиблих Героїв, щоб не сіяти паніку, — Мар'яна П'єцух // ZIK, 1 вересня 2014 - Трагедія 51-ї бригади: десятки вбитих і полонених за добу // «Нововолинськ діловий», 26 серпня 2014 Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.
51 окрема механізована бригада із Волині зазнала втрат, — Міноборони // «ZIK», 27 серпня 2014
Опублікували імена загиблих з 51-ї бригади // Сайт ВолиньPost, 27 серпня 2014
51 ОМБ зазнала значних втрат // Персональний сайт Анатолія Сороки, 27 серпня 2014 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. - У бою під Іловайськом загинув боєць зі Снятинщини. ФОТО // «Вікна», 26 серпня 2014
У зоні АТО загинув ще один прикарпатець (фото)
У зоні АТО на Сході України загинув військовослужбовець Ігор Бец зі Снятинщини // Івано-Франківська ОДА, 27 серпня 2014 - Два поранених офіцери підірвали себе разом із 12 десантниками РФ — Міноборони // «Українська правда», 29 серпня 2014
У зниклого під Іловайськом офіцера з Волині — п'ятеро малюків // «Волинські новини», 11 грудня 2014
Нововолинськ отримав звістку про смерть Героя // «Волинські новини», 13 липня 2015
Ніжин прощався з загиблим бійцем Олексієм Шепелюком // «Уєздні новини», 18 липня 2015 Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine. - Ще одного героя із Володимира-Волинського опізнали по аналізу ДНК. Ним виявився Леонід Крепець // «Буг», 7 липня 2015
Крепець Леонід Петрович (пошук) - На Сході загинув мешканець Нововолинська, − ЗМІ. ФОТО // Сайт ВолиньPost, 27 серпня 2014
- Родині загиблого бійця 51-ї збирають гроші // Сайт «ВолиньPost», 28 серпня 2014
- На Сході загинув боєць з Ковельщини. ФОТО // Сайт «ВолиньPost», 29 серпня 2014
- На Дубенщину привезуть загиблого бійця з-під Іловайська // Рівне вечірне, 31 серпня 2014
Сьогодні відбудеться прощання з нашим земляком // Дубенська РДА, 1 вересня 2014 - На Волині поховали бійця 51-ї бригади. ФОТО 29.08.2014, 17:26
- 42-річний рахів'янин загинув в зоні АТО. 02.09.2014, 17:23. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 03.09.2016.
- Вчора нестало ще одного нашого земляка
Співчуваємо…Вічна пам'ять Герою! // Яворівська РДА, 28 серпня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Новояворівськ прощається з Героєм України // Сайт міста Новояворівськ, 31 серпня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.
Загиблого в Іловайську молодого вчителя ховали під шкільний дзвінок 01.09.2014, 13.10 - Військовослужбовець з Луцька загинув у АТО // «ОГО», 30 серпня 2014
- Лучани провели в останню путь двох загиблих героїв. ФОТО // «Слово Волині», 1 вересня 2014
У Луцьку в останню путь провели двох військових, котрі загинули за Батьківщину // «Під прицілом», 1 вересня 2014 - Завтра лучани попрощаються із загиблим бійцем «волинської» бригади // «Під прицілом», 14 січня 2015
Курука Сергей Иванович(рос.)
В Луцьку перепоховали Сергія Куруку, який загинув в Іловайському котлі // ЗІК, 15 січня 2015
Відоме ім'я ще одного лучанина, який загинув на Сході // «ВолиньPost», 13 січня 2015 - Ідентифікували останки офіцера 51 ОМБР загиблого // «Вісник+К», 3 серпня 2015
Піддубці прощатимуться з Героєм // «Волинська газета», 3 серпня 2015
На Волині поховали бійця 51-ї бригади // «Громадське. Волинь», 5 серпня 2015 - У списках загиблих за 26 серпня — кілька десятків волинян, з них двоє лучан // Сайт «ВолиньPost», 27 серпня 2014
- За минулий тиждень у боях в зоні АТО загинув 21 військовий із Волині. СПИСОК // «Про Ковель», 2 серпня 2014
- АТО закінчилося — почалася страшна війна з Росією. Україна у небезпеці // Вісник+К, 5 вересня 2014
- допомож!ть знайти Деркача Олександра Петровича[недоступне посилання з червня 2019]
Поховали загиблого на Сході волинянина // «Слово Волині», 17 листопада 2014
Похорон бійця на Волині: «обгорілі рештки скелета без рук і ніг, опізнати тіло було неможливо» // «Під прицілом», 18 листопада 2014
«Поховали Сашу, не відкриваючи гробу» - Ярмолюк Олександр Петрович
- На Волинь везуть тіло опізнаного за ДНК бійця // «Четверта влада», 19 березня 2015 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
Бійця 51-ї бригади провели в останню путь в Осмиловичах // «Буг», 20 березня 2015
Пугач Ігор Володимирович (пошук) - На Волинь повертається тіло солдата, якого рідні не могли поховати через помилку у прізвищі // «Вісник+К», 31 серпня 2015
У Луцьку попрощалися із загиблим рік тому під Іловайськом військовим // «Четверта влада», 1 вересня 2015 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine. - Під Іловайськом загинув молодий вінничанин. Бійця опізнали через 2 роки // Вінниця.info, 30 березня 2016
Бійця із Вінниччини, який загинув під Іловайськом, знайшли у «невідомій» могилі // Vinbazar, 30 березня 2016
Лобжин Олександр Володимирович (пошук)(рос.)
Поховали ще одного солдата, що загинув під Іловайськом в найтрагічніші дні Збройних Сил України // kazatin.com, 3 квітня 2016 - Ще Одна Втрата: Загинув Наш Дрогобичанин У Зоні АТО // Сайт Drohobyczer Zeitung, 26 серпня 2014
У Дрогобичі прощалися з бійцем Юрієм Комаром, полеглим у бою із російськими агресорами // «ДрогобичІнфо», 28 серпня 2014
Дрогобич попрощався з військовослужбовцем в/ч А1108 Юрієм Комаром, полеглим в АТО 26 серпня 2014р // Газета «Галицька зоря», 29 серпня 2014 - Ігор Шкляр помер від ран, отриманих під час АТО // Вконтакте Газета «Коропщина», 26 серпня 2014
26 — 27 серпня у районі оголошено днями жалоби // Коропська РДА офіційний вебсайт, 26 серпня 2014 - З сумом повідомляємо про бойову втрату // facebook 25 Батальйон Територіальної Оборони «Київська Русь», 26 серпня 2014
Яценко Юрій Петрович - В зоні АТО загинув миргородець Сергій Зуєнко // Інтернет-видання «Полтавщина», 27 серпня 2014
Миргородець загинув на Сході України // «Останній бастіон», 28 серпня 2014
Учасник АТО передбачив свою смерть 29.08.2014, 21:18 - В Іловайську загинув боєць роти «Світязь» // «Вісник+К», 27 серпня 2014
Герої — серед нас! (ФОТО) // МВС України офіційний вебсайт, 1 вересня 2014 - Ще один герой Городоччини поліг за наші з вами життя
Сьогодні городківчани прощалися з Героєм — Андрієм Одухою // Городоцька РДА, 29 серпня 2014 - Під час обстрілу бойовиків, в АТО загинуло четверо українських військових // 032.ua — Cайт міста Львова, 27 серпня 2014
- Біля Іловайська вранці загинуло двоє бійців батальйону «Дніпро», двоє — поранено // Сайт LB.ua, 26 серпня 2014
Сьогодні батальйон ДНІПРО-1 втратив двох патріотів та бійців // facebook Штаб Майдану. Дніпропетровськ, 26 серпня 2014 - Батальйон «Херсон» втратив в Іловайську ще одного бійця // Газета «Постфактум», 28 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Сегодня днём по нам снова работал град. // Facebook Алексей Антипов, 27 серпня 2014(рос.)
Сегодня в Запорожье простились с 37-летним Максимом Прокуратовым, погибшим в зоне АТО под Иловайском — фоторепортаж // «Индустриалка», 31 серпня 2014 Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.(рос.) - Сегодня, 26 августа, под Мариуполем в бою с российскими оккупантами погиб полковник ГУР МО Украины // Вконтакте Prof1group, 26 серпня 2014(рос.)
У боях під Новоазовськом загинув бойовий інструктор, полковник В'ячеслав Галва // «Новини України», 27 серпня 2014(рос.)
Герої «небесного війська»."Кузьмич" // Espreso.tv, 28 серпня 2014
Кожна людина це окрема історія. За кожним фото ховається чиєсь життя
Пам'ять полковника розвідки вшанували в черкаському колегіумі // «ПроЧерк», 19 травня 2015 - Сьогодні до Львова привезуть 5 військових, які загинули в АТО // Сайт «galinfo», 29 серпня 2014
- Вчора Львів попрощався з заступником комбрига Залізної бригади Владиславом Веливоком // ZIK, 31 серпня 2014
- У зоні АТО загинув львівський енергетик Ігор Гнівушевський // Сайт Galinfo, 31 серпня 2014 року
- Шульга Максим Костянтинович
- На Львівщині прощались із загиблим в зоні АТО 20-річним десантником Степаном Гуньком // «ZIK», 1 вересня 2014
- Частина бійців батальйону «Айдар» привезли тіло побратима на батьківщину // youtube-канал «ТСН», 27 серпня 2014
- про зниклих безвісти та ідентифікацію тіл загиблих // facebook Батальон «АЙДАР», 23 грудня 2014
Той, що пройшов крізь вогонь. Історія хороброго айдарівця // «Новий Погляд», 2 жовтня 2014 Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine. - Розшукуємо бійця Білітюка Василя Васильовича
Забрати тіло волинського бійця зі сходу виявилося нелегко // «Волинські новини», 1 квітня 2015
Ковельчани попрощались із айдарівцем Василем Білітюком // «Про Ковель», 1 квітня 2015 - Кононко Сергей Александрович(рос.)
В Обухові поховають солдата “Айдару” Сергія Кононка, якого в 2014 році закатували в полоні // "Новинарня", 24 травня 2019
Біля Києва поховають останки добровольця: опізнали після 5-го аналізу ДНК. 24.05.2019, 23:30 - Прощання з Героєм — Іваном Лучинським(рос.)
На Сквирщині попрощалися з воїнами // «Час Київщини», 24 квітня 2015, № 15, 5 стор. - А знаєте, яким він хлопцем був… — фото // «Високий вал», 29 серпня 2014
У Михайло-Коцюбинському проводили в останню путь героя // Чернігівська ОДА офіційний сайт, 29 серпня 2014
Михайло-Коцюбинське прощалося з воїном // «Північний вектор», 29 серпня 2014 Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine. - Герої не вмирають! 05.09.2014, 19:17
Надішла інформація ще вчора, сьогодні підтвердилась
Сковородін Олексій Володимирович
Сковородін Олексій (м. Славута) - Вічна пам'ять // «Твій регіон», 3 вересня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Последний рубеж // «Магістраль», 17 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine. - Сороковий Олександр Анатолійович
- Загиблі, зібрані пошуковцями Місії «Евакуація-200»
У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду»
Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом - Допомога сім'ї Сергія Соловйова, зниклого безвісти в АТО: Дружина зниклого безвісти Юлія і донька
- На Рівненщину привезуть тіло загиблого під Ілловайськом // «ЧаРівне», 12 грудня 2014
Тіло костопільського героя АТО, який загинув під Ілловайськом знайшли по ДНК (ФОТО) // «Костопіль news», 17 грудня 2014 Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine. - Бійці 92 окремої механізованої бригади «Нас зрадили і здали» // Громадське Телебачення, 2 вересня 2014
92 ОМБР(рос.)
Гибель ротно-тактической группы 92-й бригады(рос.) - Романцов Ігор Сергійович
Романцов Игорь Сергеевич (пошук)(рос.) - Карпенко Олександр Григорович
Карпенко Александр Григорьевич (пошук)(рос.)
До Кременчука привезли загиблого героя Олександра Карпенка, котрий помер у серпні минулого року // «Останній бастіон», 18 березня 2015
Учора в Кременчуцькому районі прощалися із загиблими Героями // «Останній бастіон», 19 березня 2015 - Тайне стає явним: розкрита шокуюча правда про Іловайський котлел (ВІДЕО строго 18+). 02.11.2018, 16:28
- Наконец-то экспертизы ДНК позволили установить личность пропавшего без вести одного из бойцов 92-й бригады(рос.)
Чорний Сергій Миколайович - На Полтавщині прощалися з Андрієм Деревченком, який загинув у Іловайському котлі // «Коло», 20 лютого 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Деребченко Андрей Васильевич(рос.) - Карасик Олександр Іванович
- Опубликован список харьковчан, погибших в зоне АТО(рос.)
- Куп'янчанин Юрій Безщотний загинув в АТО // «Вісті Куп'янська», 22 червня 2015 Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.
Безщотний Юрій Володимирович - Батраченко Руслан Володимирович
На Сумщині перепоховали бійця АТО, якого не могли ідентифікувати майже два роки. 28.05.2016, 19:02
Білопільщина попрощалася з Героєм // Білопільська РДА, 28 травня 2016 - Погана звістка. Волонтери кременчуцького «Майдану» шукають рідних героя АТО Антона Бутиріна // «Програма Плюс», 27 серпня 2015
За результати експертизи ДНК встановлено місце поховання ще одного кременчужанина, який загинув під Іловайськом // Кременчуцька міська рада, 15 червня 2016
31 серпня у Кременчуці перепоховають Героя Іловайського котла // «Вісник Кременчука», 25 серпня 2016
Пам'ятник загиблому бійцеві АТО поставили, а звірити дані не спромоглися. (рос.) 12.11.2017, 09:50 - В Харькове попрощаются с бойцом 92-й бригады, которого мама искала четыре года. 04.03.2019(рос.)
У Запоріжжі ідентифікували невідомого бійця, загиблого під Іловайськом. 05.03.2019, 12:29
Уродженець Чугуєва Руслан Дейнеко в зоні бойових дій пробув всього пару днів. (рос.) 05.03.2019, 17:26
У Запоріжжі ідентифікували бійця, що загинув під Іловайськом, 07.03.2019
Прощались на колінах: на Харківщині перепоховали 20-річного воїна, котрий загинув під Іловайськом. 06.03.2019
Указ Президента України №537/2020 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України" - Книга Пам'яті загиблих. Сова Анатолій Андрійович
- Щоб помститись за свого брата, зі шпиталю Володимир рветься на війну // 33-й канал, 11 вересня 2014 Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.
У день загибелі Олега його мамі телефонували російські бойовики з телефону сина // 33-й канал, 4 вересня 2014 Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.
Сержант Олег Андрійович Школьний // Погребищенська РДА, 4 вересня 2014 Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine. - Воїни Київської Русі
- В ході запеклого бою 4 гвардійців загинуло, 19 поранено // Національна гвардія України офіційний сайт, 29 серпня 2014. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 3 вересня 2016.
- Олег Дога загинув під час військової операції на Донбасі. Йому було лише 33 роки // «Вісник Переяславщини», 1 вересня 2014
Олега Догу з війни на сході України привезли додому в оцинкованій труні // «Вісник Переяславщини», 1 вересня 2014 - Уманчанин Олексій Курмашев загинув у бою, потрапивши у засідку сепаратистів // «Вечірня Умань», 29 серпня 2014 Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.
Умань прощалася зі своїм героєм — Олексієм Курмашевим // «Вечірня Умань», 2 вересня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. - Шполянин Віктор Савчук дивом вижив, потрапивши у засідку під Дебальцевим // «Нова Доба», 11 вересня 2014
- З хвилини на хвилину до Львова прибуде літак з тілами трьох загиблих військових. 02.09.2014, 17:30 Архівовано 28.12.2014, у Wayback Machine.
Під Іловайськом загинув 47-річний майданівець // «Сегодня», 3 вересня 2014 - ДТЕК Криворізька ТЕС сумує разом із рідними загиблого енергетика // Сайт ДТЕК, 30 вересня 2014
Банас Юрій Олександрович - Стала известна судьба одного из наших пропавших без вести снайперов(рос.)
Ольховський Андрій Олексійович - У Дніпропетровську поховали 11 бійців. Опізнаний лише один // 24 канал, 6 лютого 2015
Цибенко Віктор Миколайович
Стала известна судьба одного из наших снайперов, пропавших без вести…(рос.) - Херсонці провели в останню путь старшого солдата Олександра Чернова // «Рідна Херсонщина», 19 лютого 2015
Відгомін «іловайського котла»: Херсон прощався із захисником // ВТВ, 19 лютого 2015
Чернов Александр Александрович(рос.) - Прощання із загиблим Героєм // Кобеляцька РДА, 8 квітня 2015
Вільковський Володимир Вікторович // Полтавська обласна рада Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.
На Полтавщині увіковічнили Героя АТО. 28.08.2015, 13:41 - Завтра Волинь попрощається з ще одним загиблим Героєм // «Під прицілом», 29 січня 2015
Луцьк провів в останню путь розвідника 51-ї ОМБ // «Волинські новини», 30 січня 2015 - В “списках розшукуваних по СЗЧ” є боєць 51-ї бригади, який безвісти зник під Іловайськом
- У Луцьку перепоховають останки бійця, який вважався безвісти зниклим
У Луцьку перепоховають загиблого в АТО військовослужбовця
Військового з Маневиччини перепоховають у Луцьку
У волинянина, якого донедавна вважали зниклим безвісти, залишилась маленька донька
«Сьогодні скорбить вся Волинь»: Луцьк попрощався з загиблим Героєм - Ідентифіковане тіло кам'янчанина, що рік тому загинув під Іловайськом // «Вікка», 31 серпня 2015
Розшукується! Погорілий Олексій Валерійович - Під Новоазовському терористи взяли в полон чотирьох українських бійців і вивезли в Росію // NEWSru.ua, 28 серпня 2014. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Прощання з бійцем «Дніпро-1» в Дніпропетровську // ДНІПРО-1 — полк особливого призначення, 24 червня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Дніпропетровщина попрощалася ще з одним героєм — Дмитром Пермяковим // «9 канал», 25 червня 2015 Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.
Убитого росіянами добровольця поховали на алеї героїв у Дніпропетровську // ТСН, 25 червня 2015
У Дніпропетровську поховали убитого бойовиками бійця полку «Дніпро-1» // «5 канал», 25 червня 2015 - 23 вересня у Новомосковському районі було відкрито меморіально дошку
- Прощання з Героєм «Дніпро-1» Олександром Мітягіним у Новомосковську // «Корисна газета», 15 серпня 2015
В Новомосковске попрощались с бойцом полка «Днепр-1» Александром Митягиным // «Новомосковськ», 18 серпня 2015(рос.)
[] - Віктор Голий. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
- Сьогодні в Кривому Розі попрощаються із загиблим в зоні АТО Миколою Сипченко(рос.)
- Майже рік дружина бійця 42-го батальйону не може добитися підтвердження загибелі чоловіка // «Гречка», 26 червня 2015
Кузин Игорь Михайлович (пошук) - Золотоноша прощатиметься з жертвою Іловайського котла // «Золотоноша онлайн», 25 листопада 2014
На Черкащині попрощалися із бійцем 42 батальйону, який загинув під Іловайськом // 5 канал, 26 листопада 2014
Золотонісці провели в останню путь Максима Харченка Фото // «Золотоноша онлайн», 27 листопада 2014 - Кривой Рог скорбит: 11 декабря в городе объявлен траур по погибшему в зоне АТО Евгению Мельничуку // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 10 грудня 2014(рос.)
Завтра Кривой Рог простится с погибшим в зоне АТО Евгением Мельничуком // Перший Криворізький, 10 грудня 2014(рос.) - Татомир Володимир Степанович
- Герої не вмирають // Полтавська обласна рада, 1 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- 33-річний Анатолій Лифар загинув, рятуючи друга // Події та коментарі, 26 грудня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- В зоне АТО погиб криворожанин Илья Письменный // «Перший Криворізький», 14 квітня 2015(рос.)
В связи с гибелью в зоне АТО Ильи Письменного и Василия Денисюка, в Кривом Роге 15 апреля объявлен траур // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 14 квітня 2015(рос.)
Прощання з бійцями // «Рудана», 15 квітня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Сегодня Кривой Рог прощается со своими героями // «Події Дніпропетровська», 15 квітня 2015(рос.) - Ільгільдінов Дмитро Фарідович
Ильгильдинов Дмитрий Фаридович (пошук)(рос.) - Пам'яті миколаївського героя, який загинув під час бойових дій у ході АТО // Миколаївська ОДА, 12 вересня 2014
Чижов Юрій Миколайович, солдат 1-ї штурмової роти 42-го батальйону - Сегодня была война (pdf), стор.4(рос.)
- При выходе из «иловайского котла» погибли офицеры запорожской артбригады // «Індустріалка», 3 вересня 2014(рос.)
- Під Іловайськом загинув офіцер із запорізької бригади // «Районка», 2 вересня 2014
В Іловайському котлі загинув 22-річний Іван Габчак з Львівщини // ZIK, 2 вересня 2014 - Вечная память героям! // «Твій регіон», 17 вересня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
- Васин Михаил Валентинович(рос.)
Командование 55-й артбригады просит поддержать семьи погибших артиллеристов // «Індустріалка», 4 червня 2015(рос.) - В Запорожье почтили память погибших под Иловайском героев // «Репортер», 29 серпня 2016 Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
- У Комінтернівському районі провели в останній путь Героя. 05.09.2014, 18:47 Архівовано 27.06.2015, у Wayback Machine.
Сторінка Ю. Бутусова. Розповідь танкіста Євгенія Сидоренко, який прорвався з Іловайська на російському Т-72… 09.09.2014, 09:47
Под Одессой похоронили еще одного офицера, погибшего на востоке Украины. 09.09.2014, 19:54
Іловайськ. Не можна забути. Народна Армія, №35(5515) 31.08.2017 - Суми проведуть в останню путь загиблого Героя // Муніципальний інформаційний портал, 10 вересня 2014 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
В Сумах пройшли похорони ще одного бійця, загиблого на війні 11.09.2014, 12.23
Велика втрата. В АТО загинув Олександр Самосадов // Сумська обласна партійна організація Батьківщина, 11 вересня 2014 - «Русские просили подождать 15 минут. Генерал приказал нам стрелять и идти на прорыв» // LB.ua, 12 вересня 2014(рос.)
- Воїна Романа вже немає з нами // «Нововолинськ діловий», 4 вересня 2014 Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.
«Впали з славою святих…» // «Волинь», 5 вересня 2014 - Незалежність і цілісність рідної землі для цих героїв дорожча за життя // «Місто вечірнє», 16 вересня 2014
- Де і коли Волинь попрощається з трьома загиблими героями // «Під прицілом», 7 вересня 2014
На Ковельщині поховали бійців 51 бригади // «Волинські новини», 8 вересня 2014
У загиблого волинського бійця залишилась 4-річна дитина. ФОТО 09.09.2014, 11.27 - Рідні шукають бійця 51 бригади з Луцька // «Волинські новини», 19 Вересня 2014
До Луцька привезуть ще одного героя, якого впізнали за ДНК // VIP, 26 січня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Лучани провели в останню путь бійця, що загинув під Іловайськом // «ВолиньPost», 29 січня 2015 - На Волинь привезуть тіло загиблоги бійця // «Волинські новини», 12 вересня 2014
Рідні розшукують бійців 51 бригади. Фото // «Волинські новини», 6 вересня 2014
На Волині поховали ще одного військового АТО
Мама волинського бійця не вірить, що той загинув // «ВАР», 25 травня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. - Загинув ще один військовий з Волині. ФОТО // ВолиньPost, 17 вересня 2014
- Сергій Дем'яник знайшовся у списку полонених // «Вісті Каменя», 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- На Волині перепоховали ще одного бійця // «вісник+К», 12 січня 2015
- Встановили особу ще одного лучанина, який загинув в АТО // ВолиньPost, 13 лютого 2015
Волинянка розшукує сина, а у відповідь: «Я його в ато не посилав» // «Про Волинь», 9 жовтня 2014
Приклад справжнього чоловіка та воїна: в останню путь провели Героя-лучанина // «Волинські новини», 18 лютого 2015 - На Волинь везуть тіло загиблого бійця // «Волинські новини», 17 Лютого 2015
Проводи в останню путь нашого односельчанина // Луків сучасний, 20 лютого 2015 - встановили особу ще одного загиблого героя з Волині // «Волинські новини», 22 Лютого 2015
- Знайшли тіло загиблого під Ілловайськом черкащанина // «Дзвін», 11 лютого 2015 Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.
Допоможіть розшукати Віталія Малиша // «Нова Доба», 20 грудня 2015
На Тальнівщині відбулося прощання із загиблим воїном АТО // Тальнівська РДА, 30 березня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Малиш Віталій Васильович (пошук) - На Чортківщину, у село Джурин, привезуть тіло Героя Руслана коцюка // «Золота пектораль», 14 березня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Коцюк Руслан Володимирович (пошук) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Сьогодні у селі Джурин перепоховали Руслана Коцюка, який загинув в «іловайському котлі» // «Золота пектораль», 20 березня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine. - Волинь: поховають ще одного Героя // «ВАР», 18 травня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Волонтери просять вимкнути музику через похорон // «ВАР», 19 травня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine. - Опізнали тіло загиблого бійця із Володимира-Волинського // «Буг», 21 травня 2015
Герой небесного батальйону: на Волині попрощалися із загиблим під Іловайськом // «Волинські новини», 23 травня 2015 - Тіло військового, який загинув у Іловайському котлі, перевезуть на Рівненщину // «Рівне інформаційне», 6 жовтня 2015 Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.
Допоможіть з інформацією! Ващишин Олег Анатолійович
Попрощались з земляком, який загинув під Іловайськом // «Рівне вечірнє», 9 жовтня 2015 - Чин перепоховання захисника України Андрія Саксіна // Сайт Кам'янка-Бузька, 5 листопада 2015
Минулого року 29 серпня до мами зателефонував син Андрій…
Саксін Андрій Михайлович - Полевая почта «ФАКТОВ». Помогите найти(рос.)
- Указ Президента України № 258/2016
- Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення «північна» група генерала Руслана Хомчака // «Український тиждень», 3 вересня 2015
Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи. // «Український тиждень», 15 вересня 2015
Полковник-невидимка // «Волинська газета», 16 липня 2015
Фураєв і Боярина розповіли про долю Павла Пивоваренка // «ВІП», 24 вересня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
Полковника Павла Півоваренка поважали нормальні військові, але ненавиділи заздрісники та мобілізовані п'яниці // «Єхо», 30 березня 2016(рос.)
«Комбриг не вийшов з бою». Як загинув командир 51-ї бригади // «Український тиждень», 13 травня 2016
Загиблого командира 51-ї бригади Павла Пивоваренка нагородили орденом // «Буг», 28 червня 2016
На Лук'янівському кладовищі перепоховали останки героїчного командира 51-ї окремої механізованої бригади полковника Павла Півоваренка // Міноборони України, 22 липня 2016
Указ Президента України №630/2021 "Про присвоєння П.Півоваренку звання Герой України" - Гуменюк Микола Олександрович
У Рівненській області представники УПЦ МП не дають відспівати бійця АТО в храмі рідного села Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.
Указ Президента України №270/2019 "Про відзначення державними нагородами України" - Її скромна та невеличка хатина обвішана іконами та фотографіями 26-річного сина Олександра
Герої повертаються додому...
Смерть таких наших Воїнів, як Олександр Перепелиця має дуже велику ціну
Вінниччина втратила ще одного Героя у зоні АТО. 24.03.2017 Архівовано 25.03.2017, у Wayback Machine.
У братській могилі на Донбасі знайшли тіло бійця-вінничанина, якого шукали два роки. 24.03.2017
Стоячи на колінах: на Вінниччині перепоховали воїна АТО, який загинув в Іловайському котлі // «5 канал», 1 квітня 2017 - У зоні АТО загинув хмельницький спецпризначенець // «Є», 21 квітня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Спецпризначенця Євгена Андріюка полонили російські десантники // «Є», 11 грудня 2014 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
У зоні АТО зник спецпризначенець Євген Андріюк: рідні просять допомоги у пошуках // «Є», 2 грудня 2014 року Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine. - Чернігівець, доброволець Нацгвардії, загинув у зоні проведення АТО // «Події і коментарі. Чернігівщина», 3 вересня 2014
Артем загинув за день до свого 20-річчя - Сьогодні в лікарні, від поранень, отриманих у бою за Іловайськ, помер боєць сотні Ісуса Христа Дмитро (позивний Адвокат) // facebook Батальйон Шахтарськ. Сотня Ісуса Христа. Братство, 29 серпня 2014
Держава забула іще одного героя війни з окупантом (ФОТО) // «Інформатор», 23 грудня 2014
Голіцин Дмитро Сергійович Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Загиблий син воював в добробаті "Шахтарськ" - Москаль просить нагородити (посмертно) сільського депутата Геннадія Хитренка, якого терористи розстріляли за проукраїнські погляди // Галінфо, 24 жовтня 2014
Хитренко Геннадій Дмитрович
Интервью с отцом убитого боевиками Геннадия Хитренко(рос.) - Російські військові кинули українського офіцера на люту поталу бойовикам // Факти ICTV, 31 серпня 2014
У Сніжному терористи закатували військового комісара Амвросіївського районного військового комісаріату підполковника Володимира Московку // Міністерство оборони України офіційний вебсайт, 31 серпня 2014 - У зоні АТО загинув охтирчанин 03.09.2014, 18:34
- 29-річний кременчужанин Олексій Древаль загинув під Іловайськом в зоні АТО // «Коло», 3 вересня 2014 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Кременчук поховав свого героя — Олексія Древаля // «Програма Плюс», 6 вересня 2014 Архівовано 9 листопада 2014 у Wayback Machine. - У Запорізькій області сьогодні поховають солдата-сироту, який загинув в Іловайську // «Коментарії: Запоріжжя», 5 вересня(рос.)
Зависока ціна мирного неба: у Чапаєвці поховали Романа Соловйова, котрий загинув під Іловайськом // «Районка», 5 вересня 2014 - У Запорізькій області поховали хлопців, які загинули під Іловайськом // Z-city, 05 вересня 2014 Архівовано 05.04.2015, у Wayback Machine.(рос.)
В Запорожье похоронили солдат, добитых кадыровцами // Телеканал МТМ, 9 вересня 2014 Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.(рос.) - Він захищав Україну // «Запорізька правда», 4 жовтня 2014
- В Иловайском котле погиб запорожский художник // Z-city, 4 вересня 2014 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.(рос.)
- 35-летний запорожец Артем Ревуцкий погиб в «Илловайском котле» // Z-city, 3 вересня 2014 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.(рос.)
Сослуживцы погибшего под Иловайском при выходе из «котла» запорожца Артема Ревуцкого сожалели, что на похоронах не было офицеров, которые послали туда солдат — фоторепортаж // «Індустріалка», 4 вересня 2014 - Впізнали ще одного запорожця, загиблого в АТО // Z-city, 7 вересня 2014 Архівовано 15.09.2016, у Wayback Machine.(рос.)
Ушаков Павло Геннадійович // Вільнянська РДА Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine. - Кривой Рог скорбит: 6 сентября в городе объявлен траур по погибшему в зоне АТО Павлу Балагланову // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 5 вересня 2014(рос.)
- Балагланов Павло Юрійович
- В Градизьку сьогодні прощатимуться із загиблим під Іловайськом Степаном Уссом (рос.) 11:30, 09.09.2014 Архівовано 27.06.2015, у Wayback Machine.
У смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області прощалися із героєм АТО. 12.09.2014, 11:16 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.
За останні 4 дні в останню путь провели 3-х кременчужан, які загинули під Іловайськом. 10.09.2014 Архівовано 27.06.2015, у Wayback Machine.
Герої не вмирають! Героям слава! Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine. - Ровенський Дмитро Олександрович
- 29 серпня 2014 р., при виході з «Ілловайського котла», російськими загарбниками було вбито нашого земляка // facebook Штаб Майдану. Дніпропетровськ, 7 жовтня 2014
- 15 вересня Кіровоград прощатиметься з військовим лікарем Федором Романовим. 12.09.2014
У Кіровограді прощатимуться з Федором Романовим, військовим лікарем(ФОТО). 12.09.2014, 18:40
Кіровоградці провели в останню путь військового медика, що загинув під Іловайськом (ФОТО) // «Перевесло», 15 вересня 2014 Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine. - Евгений Шахник
- 29 августа не стало потрясающего, доброго и во всх отношениях замечательнейшего человека // Форум gorod.dp.ua, 2 вересня 2014(рос.)
Шахник Євген Юрійович - Тимощук Кирило Володимирович. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 вересня 2016.
- Яковлев Олег Миколайович
- Іменини без іменинника // «Зоря Полтавщини», 14 Жовтень 2014 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Минулої п'ятниці Новосанжарщина приспустила прапори // «Новини Полтавщини», 8 грудня 2014 Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.
Новосанжарщина проводжала в останню путь солдата-героя // Новосанжарська районна рада, 8 грудня 2014
Ходак Віктор Григорович - 20 декабря в Кривом Роге объявлена Днем траура (фото) // Кривой Рог Life, 18 грудня 2014(рос.)
20-е декабря в Кривом Роге объявлен Днем скорби // ИА «Кривбасс On-Line», 19 грудня 2014 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.) - В Запорожье как неопознанный солдат был захоронен криворожанин Дмитрий Сухомлин // «Перший Криворізький», 12 лютого 2015(рос.)
У Донецькій області зник безвісти Сухомлин Дмитро // FaceNews, 30 вересня 2014(рос.)
Сухомлин Дмитро Олександрович Пошук
17 лютого Кривий Ріг попрощається з бійцем загиблим в АТО Дмитром Сухомлином. 15.02.2015, 15:30 - Куйбишани попрощалися з воїном-земляком, який загинув в Іловайському котлі // Куйбишевська РДА, 2 березня 2015 Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.
Шумейко Николай Николаевич(рос.) - У Кременчуці перепоховають Олексія Борищака, який загинув під Іловайськом // «Коло», 7 березня 2015 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.
Нужна помощь. Мы будем Вам очень благодарны за любую информацию(рос.)
У Кременчуці прощалися з воїном, який загинув, прикриваючи своїх побратимів // «Коло», 13 березня 2015 Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine. - Яковець Роман Михайлович // Полтавська ОДА Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
В Опішні перепоховали Романа Яковця — бійця ЗСУ, що загинув в Іловайському котлі // «Новини Зіньківщини», 12 лютого 2015 Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.
Яковець Роман Михайлович (пошук) - Стало известно, что под Иловайском погиб еще один кременчужанин — Юрий Дудка // «Телеграф», 16 березня 2015(рос.)
Розшукується військовий української армії, уродженець села Хоминці — Дудка Юрій Андрійович
Дудка Юрий Андреевич(рос.)
Прощання з Героєм Юрієм Дудкою // «Телеграф», 10 квітня 2015 - У Кременчуці прощатимуться із загиблими бійцями АТО // «Полтавщина», 21 квітня 2015
Погибший в АТО 19-летний кременчужанин Антон Кириллов был единственным ребенком в семье // «Телеграф», 24 квітня 2015(рос.) - Лотоцький Олег Михайлович // Проєкт Книга Пам'яті
- Савченко Роман Михайлович // Проєкт «Книга Пам'яті»
Пам'ятник юному герою АТО відкрили на Магдалинівщині // Сайд Магдалинівського району - Шевчук Сергій Іванович // Проєкт Книга Пам'яті
- В Росоші Липовецького району встановили пам'ятник загиблому кіборгу Сергію Шевчуку // «20 хвилин Вінниця», 3 жовтня 2015
Шевчук Сергій Іванович (пошук) - Ткачук Сергій Андрійович // Проєкт «Книга Пам'яті»
Стала известна судьба одного из наших пропавших без вести снайперов… // facebook Alexandr Mamaluy, 17 квітня 2015 (рос.)
Ткачук Сергій Андрійович // «Пошук», 2 березня 2015 - Наш земляк Микола Прохоров — вже не зниклий безвісти // «Запорізька правда», 23 травня 2015
Співчуття // Запорізька обласна рада, 3 липня 2015 - У Нікополі перепоховають героя АТО з 93-ї бригади, який став батьком після смерті // Дніпро.depo.ua, 7 липня 2015
У Нікополі перепоховали героя АТО, який підірвався на міні під Іловайськом // Дніпро.depo.ua, 9 липня 2015
Логвиненко Василий Васильевич (пошук)(рос.) - Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи // «Тиждень», 15 вересня 2015
Денисов Дмитро Миколайович - Пам'яті Погорілого Віктора
Погорілий Віктор Сергійович - Цюрупинщина провела в останню путь ще одного свого героя і захисника // Цюрупинська РДА, 28 липня 2015 Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.
Херсонщина провела в последний путь еще одного своего героя и защитника // Цюрупинськ online, 25 липня 2015(рос.)
Воїн світла Сінько Ярослав Олегович - Назаренко Дмитро Анатолійович
Назаренко Дмитрий Анатольевич (пошук)(рос.) - Попель Андрій В'ячеславович
Попель Андрей,06.10.1971г.р. Харків, янин. Доброволець(рос.) - Графа Олександр Іванович
Графа Александр Иванович (пошук)(рос.) - Вічна пам'ять Герою — Олегу Хомчуку! // «Світловодськ», 25 серпня 2015
- Ткаченко Ігор Юрійович
- Військовослужбовець Микола Кузьма із с. Червоний Промінь віддав своє життя за Україну // Офіційний сайт Криничанського району, 13 лютого 2015
Кузьма Микола Володимирович - У Запоріжжі перепоховають тіло солдата, який загинув під Іловайськом // «Depo.Запоріжжя», 27 серпня 2015
Денщиков Андрей Анатольевич (пошук)(рос.)
Денщиков Андрій Анатолійович - Калінін Сергій Володимирович
В Запорожье простились с солдатом АТО, погибшим под Иловайском // «Репортер», 26 вересня 2015(рос.) - Троценко Ігор Анатолійович
Троценко Ігор Анатолійович
Указ Президента України № 469/2019 від 27.06.2019 - У Новомосковську відбулося перепоховання Героя // «Новомосковск сьогодні», 26 лютого 2015
Погиб в зоне АТО еще один наш новомосковец Руслан Дубовик // Газета «Новомосковск», 18 вересня 2014(рос.)
Дубовик Руслан Вікторович - Діллер Роман Олександрович // Книга пам'яті
Діллер Роман Олександрович // Полтавська обласна рада Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.
Нагорода решетилівському герою Романові Діллеру-посмертно // «Решетилівщина», 4 березня 2016 Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine. - Баранов Роман Олександрович
- Каліберда Артем Миколайович
Боец из резерва пропал в зоне боевых действий // «Заноза», 8 жовтня 2014(рос.)
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради Про ексгумацію, 26 червня 2015 Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine. - Обидєнніков Ярослав Миколайович
В огне брода нет // Газета «Магістраль», № 39 (2028), 27 травня—2 червня 2015, стор. 6 (pdf) Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine. - Мордюк Микола Олександрович[недоступне посилання з травня 2019]
- Ясногор Сергій Володимирович
З кладовища під Запоріжжям відвезуть старшого стрільця 93-й бригади. (ФОТО) 29.08.2016, 20:51 - Швець Михайло Олександрович
Знову горе прийшло у нашу Солонянську громаду
Похорон Михайла Швеця (відео) - Нещерет Сергій Анатолійович
- Зранко Дмитро Олексійович
- Ілляшенко Віктор Володимирович
Бійця АТО, що загинув в Іловайському «котлі», перепоховають на Гадяччині - Герой на ім'я Гера // «Лиця», 15 квітня 2016(рос.)
Загиблі, зібрані пошуковцями Місії «Евакуація-200» // Книга пам'яті - Горобинский Александр Сергеевич (пошук)(рос.)
.krem.loga.gov.ua/activity/press/news-krem/2017/01/12/news-krem_80758.html Керівники району зустрілись із батьками загиблого учасника антитерористичної операції Архівовано 5 серпня 2013 у Wayback Machine.
У нас на Луганщині є ще один загиблий Герой, який загинув ще 2014 року при виході з Іловайську
Кремінщина попрощалась із загиблим під Іловайськом земляком
Кремінщина попрощалась із загиблим під Іловайськом земляком - Гречаний Олександр Васильович (пошук)
Гречаний Олександр Васильович - Бублік Олександр Сергійович (пошук)
Бублік Олександр Сергійович - Власов Ігор Олександрович
Указ Президента України №104/2017 - У бою під Іловайськом загинув боєць батальйону «Херсон» Руслан Салівончик (ФОТО) // УМВС України в Херсонській області офіційний вебсайт, 5 вересня 2014
- Не вернулся из боя // «Каховские новости», 2 вересня 2014 Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.(рос.)
Загинув ще один наш земляк в зоні АТО // «Херсон типовий», 2 вересня 2014 - У результаті боїв під Іловайськом загинули двоє бійців батальйону «Херсон» (ФОТО) // УМВС України в Херсонській області офіційний вебсайт, 4 вересня 2014
Прощання із загиблими під Іловайськом бійцями батальйону «Херсон» (ФОТОРЕПОРТАЖ) (рос.) 06.09.2014 - Дружина залишилась без чоловіка, діти без батька
Каким он парнем был: под Иловайском погиб наш земляк — хирург Влад Ковалев // ПіК, 4 вересня 2014(рос.) - Опознан еще один боец батальона «Херсон», погибший под Иловайском // Херсон онлайн, 27 жовтня 2014(рос.)
В Запорожье ищут пропавших в зоне АТО — фото // Время новостей, 16 вересня 2014 Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
Шарыгин Артём Витальевич
У Новотроїцькому районі попрощалися з Артемом Шаригіним // Херсонщина — офіційний сайт Херсонської ОДА, 8 жовтня 2015 Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine. - Рідні загиблого в Іловайську змогли поховати його тільки через рік. 15.09.2015, 21:17
- Гребінський Олег Вільямович
- Помогите найти человека!(рос.)
Вовченко Олег Павлович - Сегодня земляки вспоминают батальон «Херсон»(рос.)
- В соц. мережах з'явилось сумне повідомлення // Нова Каховка інформаційна, 18 грудня 2014
Завтра состоится церемония прощания с погибшим в АТО херсонцем // Херсон онлайн, 24 грудня 2014(рос.)
В зоне АТО погиб парень из Новой Каховки // Типичный Херсон, 22 грудня 2014(рос.)
Загинув з Україною в серці // «Новий день», 5 січня 2015(рос.) - Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
- Проводимо в останню путь солдата, Героя, Остроушко Дениса // Газета «Город Никополь», 4 вересня 2014
Никополь простился с Остроушко Денисом, ГЕРОЕМ, Украинским воином // Газета «Город Никополь», 5 вересня 2014(рос.)
Нікополь попрощався із загиблим під Іловайськом Денисом Остроушко. 07.09.2014, 01:37 Архівовано 27.06.2015, у Wayback Machine.
Никополь простился навсегда с седьмым бойцом // «Репортер», 16 вересня 2014(рос.) - Нікополь, вшануй свого Героя, Максима Троценко! // Газета «Город Никополь», 6 вересня 2014
- 11 вересня — день жалоби // «Червоний Гірник», 10 вересня 2014
- 11 вересня в Інгулецькому районі відбулося поховання ще одного Героя // facebook Герои Кривого Рога, 15 вересня 2014
- 11 вересня в Центрально-міському районі відбулося поховання патріота // facebook Герои Кривого Рога, 15 вересня 2014
- В Кривом Роге 19-е сентября объявлено Днем скорби // «Кривбасс On-Line», 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Коваленко Олег Миколайович
- Офіційний список загиблих військовослужбовців 40-го батальйону ЗСУ
- Лихогруд Андрій Григорович
- Мельник Валерій Ігоревич
- Толкачов Віталій Михайлович
- В Кривом Роге 16-е декабря объявлено Днем скорби // Кривий Ріг Он-лайн, 15 грудня 2014 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Русін Андрій Миколайович - Мирошниченко Олександр Іванович
Дмитрий Сироштан: «Когда под Иловайском россияне расстреливали нашу колонну, я чудом даже ранения не получил» // «Факти», 17 грудня 2015(рос.) - В зоне АТО погиб криворожанин Иван Джадан. В городе объявлен день траура // «Перший Криворізький», 26 лютого 2015(рос.)
Завтра Кривой Рог простится с погибшим в зоне АТО Джаданом Иваном // «Перший Криворізький», 26 лютого 2015(рос.) - Стало известно о погибшем бойце 40-го батальона Игоре Долгове // «Перший Криворізький», 6 березня 2015(рос.)
- В Днепропетровске как неопознанный солдат был захоронен криворожанин Евгений Прокопьев // «Перший Криворізький», 10 березня 2015(рос.)
Кривой Рог скорбит: 12 марта объявлен Днем траура по погибшему в АТО бойцу 40 батальона Евгению Прокопьеву // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 11 березня 2015 - 24 березня відбудеться церемонія прощання із загиблим у зоні АТО Королюком Андрієм Петровичем // Виконком Саксаганської райради Кривого Рогу, 20 березня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
В Кривому Розі попрощались з двома загиблими солдатами // 34 канал, 24 березня 2015(рос.)
Королюк Андрій Петрович (пошук) - В Запорожье как неизвестный солдат был захоронен криворожанин Владимир Куличенко // «Перший Криворізький», 13 березня 2015(рос.)
День жалоби. Володимир Куліченко // ДТРК «Криворіжжя», 7 серпня 2015 Архівовано 12 квітня 2018 у Wayback Machine. - Впізнаний за ДНК-експертизою криворіжець Геннадій Григорович Карпенко // «Червоний гірник», 10 лютого 2015
В Кривом Роге 10-е февраля объявлен Днем скорби // ІА «Кривбас On-Line», 9 лютого 2015 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.(рос.) - Тело погибшего под Иловайском бойца БТО «Кривбасс» Олега Бондарчука идентифицировали благодаря ДНК-экспертизе // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 28 листопада 2015(рос.)
Сегодня в Кривом Роге траур по погибшему под Иловайском Олегу Бондарчуку // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 1 грудня 2015(рос.)
Кривой Рог простился с бойцом БТО «Кривбасс» // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 1 грудня 2015(рос.) - Міщишин Віталій Анатолійович // Книга пам'яті
Мищишин Виталий Анатольевич (пошук)(рос.) - Шиян Андрій Вікторович
«Поіменно» Випуск 10. Андрій Шиян // ТРК Рудана, 13 липня 2015 - Завтра в Кривом Роге простятся с бойцом 40 батальона Константином Нечепуренко, погибшим в зоне АТО // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 22 грудня(рос.)
23-го декабря в Кривом Роге простятся с погибшим под Иловайском Константином Нечепуренко // «Кривбасс On-Line», 22 грудня 2014 Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.(рос.)
Нечепуренко Константин Владимирович(рос.)
Сегодня, 23 декабря, Кривой Рог простился с Константином Нечепуренко(рос.)
Нечепуренко Костянтин Володимирович - Конопацький Сергій Васильович
Загиблого під Іловайськом бійця "Кривбасу" упізнали за ДНК - Потери личного состава 40-го батальона «Кривбасс» с момента создания // facebook Николай Колесник, 4 березня 2015
- Під Іловайськом загинули 8 бійців батальйону «Івано-Франківськ» // УМВС України в Івано-Франківській області офіційний вебсайт, 3 вересня 2014
Микола Семенишин: Один боєць спецбатальйону «Івано-Франківськ» — у полоні, семеро — загинули // «Вікна», 10 жовтня 2014
Список зниклих безвісти в зоні АТО бійців батальйону "Івано-Франківськ" (Фото) // «Паралелі», 29 грудня 2014 Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine. - В зоні АТО загинув правоохоронець з Богородчанщини (фото) // «Правда», 3 вересня 2014
- В Івано-Франківську попрощалися із загиблими в зоні АТО міліціонерами (Фото) 04.09.2014, 20:56. Архів оригіналу за 28.01.2016. Процитовано 03.09.2016.
- На Прикарпатті попрощалися з ще трьома загиблими під Іловайськом бійцями батальйону «Івано-Франківськ» // УМВС України в Івано-Франківській області, 3 березня 2015
На Прикарпатті провели в останню путь трьох загиблих бійців батальйону «Івано-Франківськ» (Фото) // «Паралелі», 4 квітня 2015 Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine. - Під Іловайськом 29 серпня 2014 року пропав боєць батальйону спецпризначення «Івано-Франківськ»
- Грицик Роман Васильович (пошук)
В Івано-Франківську провели в останню путь 28-річного бійця, що загинув у Іловайському котлі. 04.04.2015, 12:43 - Розшукується боєць спецбатальйону "Івано-Франківськ" Юрій Косовчич, який пропав безвісти під Іловайськом
Польова пошта "ФАКТІВ". Випуск 45-й. Допоможіть знайти
Косовчич Юрій Іванович - Волонтери шукають франківця Ігоря Гарасимчука, який зникнув під Іловайськом
Гарасимчук Ігор Степанович - «Серце рветься, коли розумієш, що немає людини, яку любив як брата»,- Володимир Парасюк розповів про свого товариша, який загинув в АТО(ФОТО) // 032.ua — Cайт міста Львова, 3 вересня 2014
Ілловайський котел: ситуація дуже складна // Вікна-новини, 1 вересня 2014 - У Дніпропетровську поховали героя з «Іловайського котла» // ТСН, 19 грудня 2014
Завтра у Львові прощатимуться ще з одним героєм // «Високий Замок», 19 грудня 2014 Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine. - Колегія МВС України з глибоким сумом сповіщає // МВС офіційний вебсайт, 3 вересня 2014
- Полк Дніпро-1 попрощається зі «Спілбергом»
Курносенко Микола Юрійович
Курносенко Николай Юрьевич(рос.) - Жайворонок Богдан Сергеевич(рос.)
- У Дніпропетровську перепоховали тіла двох бійців, які загинули при виході з Іловайська // «5 канал», 28 жовтня 2015
- Прес-служба полку ДНІПРО-1 інформує
Панахида за загиблим захисником України // Свято-Духівський храм УПЦ КП, 8 квітня 2015 - Днепропетровск попрощался с героем // «Днепропетровская панорама», 15 вересня 2014 Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
Пелипенко Дмитро Миколайович («Пілот») - Резюме[недоступне посилання з червня 2019]
- В Днепропетровске похоронили командира взвода батальона «Днепр 1» // «В городе», 2 жовтня 2014(рос.)
- Макаренко В'ячеслав Володимирович
- Под Запорожьем неопознанных солдат похоронили через год после гибели(рос.)
- Колдунов Єгор Олександрович (пошук)
- Матущак Юрій Віталійович // МВС, 20 жовтня 2014
Вознесімо молитви // Наш вибір, 15 вересня 2014 - Сегодня в Днепропетровске попрощаются с бойцом полка «Днепр-1» // Інформаційний портал Дніпропетровська, 29 травня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
- Коміссар Володимир Юрійович
Загиблого бійця «Дніпра-1» ідентифікували за ДНК експертизою
Герої не вмирають! Володимир Комісар Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.
Туга. Скорбота. Сльози… - Завтра Кіровоград прощатиметься зі спецпризначенцем Дмитром Придатком, 11.09.2014, 16:32
У Кіровограді провели в останню путь героя-розвідника Дмитра Придатком, 12.09.2014, 10:54 Архівовано 13.07.2015, у Wayback Machine.
Кіровоградці провели в останню путь ще одного героя що загинув на Сході // Канал «Кіровоград», 12 вересня 2014
Кіровоградський військовий загинув, коли вивозив своїх товаришів з-під обстрілів // «Правдоруб», 3 серпня 2015 Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine. - «Вгорі війна — а ми сміємось!» — кіровоградський Кіборг про «три дні народження», Іловайський котел та свій полон // «Перевесло», 16 січня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- У четвер Кіровоград попрощається із двома спецпризначенцями // «Новини Кіровограда», 3 лютого 2015 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.
Кривенко Максим Ігорович // МВС Розшук зниклих в зоні АТО, 14 січня 2015
Кіровоград попрощався з Героями, які влітку загинули під Іловайськом та Сніжним // «Акула», 5 лютого 2015 - В Первомайске похоронят бойца АТО погибшего в Иловайском «котле» // Первомайськ-Інфо, 15 січня 2015
Кіровоград: бійця 3-го полку, який загинув під Іловайськом, визначили по ДНК…(ФОТО) // «Гречка», 17 січня 2015 - Тіло ще одного спецпризначенця з Кіровоградщини ідентифікували по ДНК // «Гречка», 1 квітня 2015
6 квітня Кіровоградщина попрощається з воїном-спецпризначенцем Дмитром Панченком // «Перша електронна», 3 квітня 2015 Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine. - Тіло ще одного спецпризначенця з Кіровоградщини ідентифікували по ДНК // «Гречка», 1 квітня 2015
6 квітня Кіровоградщина попрощається з воїном-спецпризначенцем Дмитром Панченком // «Перша електронна», 3 квітня 2015 Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine.
Завтра Кіровоград проведе в останню путь Героя АТО. 23.07.2015, 10:37 - Бершадщина прощалася з героєм // Бершадська РДА, 9 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.
Попрощалися із Борисом Кифоренком і В'ячеславом Дремлюхом // «Місто», 9 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine. - Вантаж «200»: 6 загиблих героїв прийняла Вінниця // 33-й канал, 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Переможець «4-х весіль»… через рік загинув на війні // 33-й канал, 25 вересня 2014 Архівовано 15 вересня 2017 у Wayback Machine.
Ар'янов Сергій Сергійович Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine. - Заграничний Валентин Анатолійович
Помогите розыскать пропавшего без вести майора(капитана III ранга) Заграничного Валентина Анатольевича
У Очакові попрощалися з «морським котиком», загиблим в АТО під час виконання бойового завдання // «Злочинності. НІ», 6 травня 2015
У Миколаєві попрощалися з капітаном 2-го рангу, який загинув в зоні АТО під Дебальцеве ще в серпні 2014-го // «Новости-N», 5 травня 2015(рос.) - Одеса попрощалася з офіцерами, загиблими на сході (фото) 04.09.2014, 13:49
Офіцера з Одеси добили російські військовослужбовці 04.09.2014, 22:01
Траурний мітинг — пам'ять про Бориса Кифоренко назавжди залишиться в серцях одеситів 04.09.2014, 15:20 - Як загинув комбриг Кифоренко (рос.) 08.09.2014, 16:47
- Сегодня на Кушугумском кладбище под Запорожьем простились с 38-летним майором Андреем Гладковым. Он погиб 29 августа, выходя из «иловайского котла» // «Індустріалка», 28 січня 2015(рос.)
- Александр Светличный
- Сьогодні Ізмаїл прощається з військовим, загиблим в зоні АТО // «Бесарабія», 08 вересня 2014(рос.)]
Вантаж 200 прийшов на ізмаїльську землю // Портал Izmail.es, 10 вересня 2015
Світличний Олександр Григорійович - Триває ідентифікація бійців, загиблих під Іловайськом // 24tv, 16 січня 2015
Губа Яків Миколайович
Майор, Губа Яков Миколайович, 1984г.р. В/ч А1314
Ім'я твоє відоме, подвиг твій безсмертний // Міністерство оборони України, 17 січня 2015
Книга Пам'яті загиблих. Губа Яків Миколайович - Книга Пам'яті загиблих. Солодовник Євген Олегович
- Книга Пам'яті загиблих. Юрковець Ігор Володимирович
- Куденьчук Іван Миколайович
- Куденчук Іван Миколайович
- Лубенщина прощалася із загиблим у зоні АТО Артемом Розуменком // «Новини Полтавщини», 27 січня 2015
Розуменко Артем Олександрович // Книга пам'яті
Розуменко Артем Олександрович // Полтавська обласна рада Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine. - Упізнали ще одного силовика, похованого під Запоріжжям // «Укрінформ», 23 січня 2015 Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.
Траурний мітинг — прощання з двома загиблими в АТО молодими бійцями // Офіційний сайт Апостолівського району, 1 липня 2015
Трофімов Олексій Володимирович - Алексанич Олег Іванович
Мати дочекалася з передової меншого сина, а від старшого… принесли лише обгорілий воєнний білет Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.
Полевая почта "ФАКТОВ". Выпуск 46-й(рос.)
Указ Президента України №360/2020 - Кіровоградщина попрощається із військовим, який загинув під час виходу з Іловайського котла // «Рідний Кіровоград», 22 вересня 2015
Король Віталій Вікторович - Траурний мітинг — прощання з двома загиблими в АТО молодими бійцями // Офіційний сайт Апостолівського району, 1 липня 2015
Милащенко Василь Олексійович - Калакун Віталій Анатолійович
- Кузьмін Дмитро Вікторович08.04.2015 р. на Харківщині в смт Рогань в останню путь провели 27-річного Кузьміна ДмитраКузьмін Дмитро Вікторович, 04.10.1987 р.н. -с. Велика Рогань. Завтра прощаємося
- Кузьмін Дмитро Вікторович. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Вот мы и получили положительный ответ из военкомата на наше обращение(рос.)
- Матіос оприлюднив імена бійців, загиблих під Іловайськом
- Бадіченко Станислав Сергійович
Загиблі під час виходу з т. зв. Іловайського котла 29.08.2014 р
Розшукують пораненого під Іловайськом солдата з Кіровоградщини // «Гречка», 3 вересня 2014 - Петров Євген Анатолійович
У Попасній попрощалися з Євгеном Петровим, який загинув в бою в Іловайському котлі (фото). (рос.) 16.12.2018, 13:03 - Бражник Володимир Анатолійович
Бражник Володимир Анатолійович (пошук) Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.
На Донбасі мати загиблого героя АТО побили зі словами «народила нацика» // «Обозрєватєль», 19 серпня 2015
У рідному Лимані ігнорують пам'ять героя-вояка АТО. 14.08.2016, 23:07 - Про Устименка Сашка я пишу тільки, як про загиблого чоловіка… // facebook Юлії Смірнової, 26 січня 2015
З орденом, але без ордеру // «Реальний Вишгород», 8 березня 2015
Устименко Олександр Анатолійович - У Кременчуці завтра знову ховають військового, що загинув на війні // «Вісник Кременчука», 8 вересня 2014 Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.
Сьогодні в Кременчуці поховали Героя Дмитра Назаренка (рос.) 09.09.2014, 18:02 Архівовано 13.07.2015, у Wayback Machine.
За останні 4 дні в останню путь провели 3-х кременчужан, які загинули під Іловайськом. 10.09.2014 Архівовано 27.06.2015, у Wayback Machine. - У столиці з військовими почестями поховали загиблого бійця батальйону «Миротворець» (ФОТО) // ГУМВС України в Київській області офіційний вебсайт, 8 вересня 2014
- Мати платила за гуртожиток, бо вірила: син вернеться живим // Сайт gorod.cn.ua, 15 вересня 2014
- Завтра мы прощаемся с нашим другом — Максимом Сухенко // Георгій Тука, 20 вересня 2014 Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.(рос.)
Макс… Спи спокійно Трассер…(рос.)
Максим Сухенко прийшов добровольцем - На Житомирщині — знову траур та прощання із загиблими Героями. 23.09.2014, 21:29
- Завтра Кіровоградщина прощатиметься з Героєм — правоохоронцем (ФОТО). 23.09.2014, 21:15
- У зоні АТО загинув херсонець Роман Набєгов // Херсонщина офіційний сайт Херсонської ОДА, 25 вересня 2014 Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Ще один херсонець загинув під Іловайськом // ВТВ плюс, 25 вересня 2014
Блаженні миротворці: Херсон попрощався ще з одним своїм Героєм. 26.09.2014, 15:41 - Герої не вмирають! // Офіційний сайт Чечельницької районної ради, 5 вересня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
Халус Руслан Петрович - Комбат «Миротворця» Андрій Тетерук: Наша слабкість провокує Росію на агресію
- На вічний спокій у Хмельницький повертається боєць батальйону «Миротворець» // «Є», 24 Січня 2015 Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.
У Хмельницькому попрощалися із Олександром Співачуком, який загинув в Іловайському котлі // «Є», 25 Січня 2015 Архівовано 1 вересня 2016 у Wayback Machine. - Луцьк прощатиметься із п'ятьма загиблими бійцями «Світязя» // «Волинські новини», 24 грудня 2014
Лучани попрощалися з п'ятьма загиблими військовими з Іловайського котла (ФОТО) // «Четверта влада», 27 грудня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
«Невідомі солдати» роти «Світязь» повернулися на волинь у цинкових трунах // «Вісник+К», 31 грудня 2014 - Помінкевич Сергій Петрович. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- На Рівненщині поховали загиблого під Іловайськом бійця // «Четверта влада», 30 грудня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Локачі попрощались з загиблим на сході Віктором Шолухою // Локачинська РДА, 30 грудня 2014
- Сивий Олександр Анатолійович
- ["Він безмежно любив Україну". Лучани попрощалися з Героєм (10 фото) // «Під прицілом», 15 березня 2015]
- Антон Цедік. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
- Під Києвом провели в останню путь Владислава Стрюкова — бійця батальйону «Донбас» // «ТСН», 8 вересня 2014
Вечная память Владиславу Стрюкову из пос. Коцюбинское
Стрюков Владислав Геннадійович («Стаф») - Герой, який загинув під Іловайськом
- Шана герою
- Слово о друге // Портал Славутича slavutich.cn.ua, 3 вересня 2014(рос.)
29 августа в бою под Иловайском погиб славутчанин - У Кам'янці ховатимуть бійця батальйону «Донбас», який загинув під Іловайськом // «ВСІМ. Хмельницький», 11 вересня 2014
На Хмельниччині поховали командира розвідгрупи батальйону «Донбас». 12.09.2014, 19.42 - На Донеччині під Іловайськом загинув доброволець з Олександрії // «Олександрійські новини», 2 вересня 2014
В зоне АТО погиб александриец Гордей Киктенко // «Моя Александрия», 2 вересня 2014
Олександрія попрощалася з бійцем батальйону «Донбас» Гордієм Кіктенком // «Перша електронна газета», 22 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine. - Мій красень. Мій чоловік. Мій Герой
Книга пам'яті загиблих. Вовненко Богдан Володимирович («Варг»)
29 августа в Киеве простятся с бойцом Нацгвардии Богданом Вовненко, погибшим в боях за Иловайск // Цензор. НЕТ, 24 липня 2015
Україна прощатиметься з бійцем «Донбасу», який загинув рік тому під Іловайськом. 25.08.2015, 17:33 Архівовано 23.09.2016, у Wayback Machine. - Женя Харченко ты наш герой…(рос.)
Російські танки, як у тирі, розстріляли поранених: Іловайський котел очима тих, хто вижили. (рос.) 20.06.15, 17:08
Євгена Харченка рідні упізнали за частиною татуювання // ТСН, 1 жовтня 2015 - Тур. Командир моей первой роты(рос.)
Російські танки, як у тирі, розстріляли поранених: Іловайський котел очима тих, хто вижили. (рос.) 20.06.15, 17:08
Після бою росіяни зібрали три КамАЗи своїх «двосотих», - ветеран АТО про Іловайський котел. (рос.) 29.08.2018, 08:03 - Тендітник Ярослав Володимирович («Полтава»)
- Накануне расстрела колонны мы сами собирались уходить из-под Иловайска
- Слава героям
Завтра, 17 березня 2015 року, об 11.00 на площі Корольова відбудеться прощання з Ковешниковим Сергієм Івановичем
На військовому кладовищі у Житомирі ховають бійця батальйону «Донбас», який загинув під Іловайськом // Житомир.info, 17 березня 2015
Ковешников Сергей Иванович(рос.)
У Житомирі поховали добровольця батальйону «Донбас», який загинув під Іловайськом — Житомир.info - Джевага Сергій Олександрович («Серж»)
- Не маємо права зрадити мрію Дмитра // Газета «Вишгород», 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 3 вересня 2016.
- Вдова бойца: «Пропавших без вести героев должны признать участниками АТО!» // «КП в Україні», 18 грудня 2014
- Вічна пам'ять… // facebook Добровольческий батальон территориальной обороны Донецкой области «Донбасс», 15 січня 2015
Загиблий під Іловайськом полтавець сам зголосився поїхати на допомогу побратимам в котел // ПолтаваІнфо, 15 січня 2015 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
Полтавці провели в останній путь загиблого у Іловайському котлі Героя. 07.02.2014, 13:52 Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine. - Похованого в братській могилі бійця «Донбасу» перепоховають на батьківщині // «Соцпортал», 25 січня 2015
Загинув побратим // Офіційний сайт «Правий сектор», 26 січня 2015
Сумний день // Сайт Національної гвардії України, 28 січня 2015 Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine. - Завтра Чернівці попрощаються з офіцером, який загинув під час виходу з Іловайського котла // Чернівецька міська рада, 28 січня 2015
Він був бійцем добровольчого батальйону «Донбас» // «Від і До», 27 січня 2015
В четверг будут похороны еще одного нашего бойца батальона «Донбасс» Леонида Петихачного позывной Броня, совпало ДНК(рос.)
У Чернівцях відбулось прощання із загиблим у АТО Леонідом Петихачним // «Чернівецький промінь», 29 січня 2015 Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine. - У Чернівцях поховають Олексія Буравчикова, який загинув на Сході // «Чернівецький промінь», 20 лютого 2015 Архівовано 20 лютого 2015 у Wayback Machine.
Буравчиков Алексей Юрьевич(рос.)
У Чернівцях поховали загиблого під Іловайськом бійця «Донбасу» // «5 канал», 21 лютого 2015 - Обухівець з батальйону «Донбас» загинув під Іловайськом // Хроніки міста Обухова, 24 лютого 2015
Загиблого обухівця з батальйону «Донбас» поховають в суботу // Хроніки міста Обухова, 26 лютого 2015
Обухів провів в останню путь свого Героя // Хроніки міста Обухова, 1 березня 2015
Обухів попрощався з бійцем батальйону «Донбас» // 5 канал, 28 лютого 2015 - У Сумах перепоховають загиблого в АТО земляка // Муніципальний інформаційний портал Сум, 17 березня 2015 Архівовано 6 червня 2016 у Wayback Machine.
Cумчани попрощалися з Олександром Глуходідом, якого перепоховали на рідній землі // Сумська ОДТРК, 19 березня 2015
Глуходед Александр Викторович (пошук)(рос.) - У зоні АТО загинув Герой зі Здолбунова // «ОГО», 1 квітня 2015
Телефонно-військові шахраї // «Здолбунів City», 16 лютого 2015
На сході загинув боєць «Донбасу» з Рівненщини // ERVE.UA, 2 квітня 2015 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Прапори, квіти, живий коридор — у Здолбунові прощаються з бійцем «Донбасу» // «ЧаРівне», 4 квітня 2015 - Сьогодні відбулося прощання з Володимиром Ринкуном // «Правда Ірпеня», 17 квітня 2015 Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.
Прощання з нашим земляком-героєм Володимиром Ринкуном // «Правда Ірпеня», 17 квітня 2015 Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.
Ринкун Володимир Борисович - Книга пам'яті загиблих. Балакшей Микола Миколайович («Утьос»). Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- Книга пам'яті загиблих. Данілов Дмитро Анатолійович («Берег»)
- Книга пам'яті загиблих. Палига Володимир Михайлович («Череп»)
- Експертиза ДНК дозволила ідентифікувати загиблого бійця «Донбасу» // «Соцпортал», 25 квітня 2015(рос.)
29 апреля 2015 года состоятся похороны бойца батальона «Донбасс» Ваховского Андрея Николаевича позывной «Браво»(рос.)
В последний путь. На Харьковщине простились с бойцом батальона «Донбасс» // «Об'єктив», 29 квітня 2015(рос.)
Долучайтесь до нашої акції, не залишайтесь осторонь - На Київщині поховали бійця батальйону «Донбас» Олега Ульяницького // «5 канал», 13 червня 2015
Загиблого бійця «Донбасу» ідентифікували по ДНК // «Соцпортал», 13 червня 2015 - Бійця батальйону «Донбас» поховають через рік після загибелі (ФОТО). 20.07.2015
В зоне АТО расстреляли пожарную машину, в которой ехал запорожец // «ТВ5», 30 липня 2015[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
Похороны запорожского бойца: «Я выдержу, ведь я несу Героя!» // Z-City, 26 липня 23015 Архівовано 31.10.2016, у Wayback Machine.(рос.)
Данив Михаил Богданович(рос.)
Книга пам'яті: Данів Михайло Богданович, позивний "Ахім" // «Главное», 19 червня 2018 - Нововолинськ прощатиметься із загиблим Героєм Іваном Ганею // Буг, 20 серпня 2015
Свого героя ми зустріли на світанку // «Нововолинськ діловий», 22 серпня 2015 Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.
Нововолинець Іван Ганя з батальйону «Донбас» лишився під Іловайськом… // «Нововолинськ діловий», 18 січня 2015 Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.
Нововолинськ прощався із загиблим бійцем батальйону «Донбас» Іваном Ганею // Буг, 22 серпня 2015 - У зоні АТО загинув криворіжанин Руслан Рябов // «Перший Криворізький», 28 серпня 2015
Кривой Рог простился с погибшими в зоне АТО Андреем Гесингом и Русланом Рябовым // 0564.ua — Сайт Кривого Рогу, 29 серпня 2015(рос.)
Рябов Руслан Костянтинович («Руха») - Тімошенков Дмитро Сергійович («Мальборо»)
Солдат резерву Тімошенков Дмитро Сергійович // Національна гвардія України - Мартьянов Дмитро Андрійович («Сон»)
Під Запоріжжям перепоховають бійця «Донбасу», який загинув під Іловайськом. 05.09.2016, 16:43
У Запоріжжі в останню путь проводжали бійця, який загинув під час виходу з Іловайського котла // ТСН, 8 вересня 2016
Упізнаного бійця «Донбасу» в останню путь проводив майже весь запорізький Майдан // «Depo.Запоріжжя», 8 вересня 2016 - Коновалов Юрій Іванович («Чумак»)
- У зоні АТО загинув мешканець Великого Ключева Дмитро Кабалюк (відео) 05.09.2014, 17:11
Коломийщина попрощалася з Дмитром Кабалюком. ВІДЕО // ВІКНА, 9 вересня 2014 - Шевчук Андрій Сергійович («Орест»)
- У списках не значиться. Родина полеглого в АТО добровольця відстоює його честь у суді
- Маламуж Олександр В'ячеславович
П'ятниця у Черкасах оголошена днем трауру // «ПроЧерк», 23 березня 2016
Герої не вмирають! У Черкасах вшанували пам'ять загиблого воїна АТО // «ВиЧЕрпно», 25 березня 2016 - Чолокян Артур Ашотович («Кавказ»)
- Дятлов Сергій Володимирович («СВД»)
Указ Президента України №371/2021 від 18 серпня 2021 року "Про відзначення державними нагородами України" - Ушаков Едуард Анатолійович («Кейн»)
- Херсонщини мужні сини
- Про двох полеглих патріотів, які незабаром повернуться додому
- Указ Президента України №98/2018
- 24 травня 2017 року Урочисте нагородження знаками народної пошани "За мужність та милосердя" медиків АТО
«Прошу пробачення у рідних тих, кого не змогла врятувати. Це мій хрест. Мені з ним далі жити»... - Солов’йов Юрій Вікторович (пошук)
22 августа 2014 года. Год назад. Иловайск. Командный пункт 39-06(рос.) - У Гайсині хоронитимуть добровольця, який безвісти зник в Іловайському котлі. Тіло знайшли завдяки ДНК доньок Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.
Чекали додому чотири роки. У Гайсині поховали бійця АТО, який безвісти зник в Іловайському котлі
Гайсинщина попрощалася з добровольцем Андрієм Щербиною Архівовано 2018-03-29 у Wayback Machine. - В котле под Иловайском погибли 62 бойца батальонов «Донбасс» и «Днепр-1» Архівовано 30 березня 2017 у Wayback Machine.(рос.)
- 2 вересня батальйон ДНІПРО-1 попрощається ще з двома своїми бійцями // facebook Штаб Майдану. Дніпропетровськ, 1 вересня 2014
- На Львівщині поховали загиблого в зоні АТО міліціонера батальйону «Дніпро-1» Анатолія Митника // ZIK, 4 вересня 2014
- Монолог мами загиблого добровольця // Громадське, 19 листопада 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Разыскиваем Пошедин Максим Витальевич(рос.)
Судьба Максима Пошедина остается неизвестной // «Имеется мнение», 23 жовтня 2014 - У боях під Луганськом загинув 19-річний калушанин Павло Ліщинський // «ВІКНА», 1 вересня 2014
- Похорони Василя Івкуна // DNISTERUA, 9 вересня 2014. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 вересня 2016.
- Чортків знову у жалобі: у бою під Іловайськом поплатився своїм життям Роман Ільяшенко // «Золота пектораль», 6 вересня 2014 Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.
Сьогодні на Тернопільщині прощаються з красенем-спортсменом, який загинув під Іловайськом (фото) // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 9 вересня 2014 - Біля Донецька загинув військовослужбовець Микола Волков зі Снятинщини // «Коломийські вісті», 2 вересня 2014
Прикарпаття у жалобі 02.09. 2014, 19:06 - Через тяжкі поранення загинув боєць «Айдару» із Червоної Слободи // «Про головне», 31 серпня 2014[недоступне посилання з червня 2019]
- На Житомирщині провели в останню путь офіцера 30-Ї мехбригади // Житомирський інформаційний портал «Ваші Інтереси», 4 вересня 2014
- Завтра буковинці прощатимуться із загиблим у АТО героєм // «Чернівецький промінь», 31 жовтня 2015
Кіцманщина простилась із загиблим Героєм (фото). 01.11.2015, 17:02 Архівовано 03.06.2016, у Wayback Machine.
На Буковині прощалися із 21-річним солдатом, який загинув у бою більше року тому // ТСН, 2 листопада 2015
Моренюк Валер'ян Ярославович - Пакало Олексій Іванович
- Питають по загиблим наступне. Батьки інваліди…
Герої не вмирають // Новгородківська РДА офіційний вебсайт, 10 вересня 2014 - Задніпряний Олександр Миколайович
- Пропавший боєць АТО, сюжет 05.09.2014
Внимание!!!МАКСИМАЛЬНЫЙ ПЕРЕПОСТ!!! 01.09.2014 г. в Луганской области, пропал наш любимый муж и папочка(рос.) - У Шостці пройдуть похорони танкіста, який загинув в зоні АТО, (рос.) Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
У бою з терористами загинув військовослужбовець із Сумської області, (рос.), 11.09.2014
Шосткинці провели в останню путь героя-танкіста + Фото (рос.) 12.09.2014 20:02 Архівовано 13.07.2015, у Wayback Machine. - Весь Майдан був у траурі та сльозах // «Гриф», 4 жовтня 2014
Ще двом загиблим військовим із Білої Церкви присвоять звання Почесного громадянина міста // «БЦ News», 4 листопада 2014 - Ще одна втрата: у зоні АТО загинув підполковник зі Славути // Медіа-корпорація «Є», 2 вересня 2014 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
На Львівщині прощалися з героєм АТО — підполковником Вадимом Суским 05.09.2014, 14:12
Самбір попрощався з підполковником Суским // Самбірська міська рада, 6 вересня 2014 - Під Маріуполем загинуло четверо солдатів-строковиків з Львівщини // «Вголос», 1 вересня 2014
Надійшла оперативна достовірна інформація про загиблих земляків у зоні АТО // Вконтакте Самбір, 1 вересня 2014 - У Самборі попрощалися з трьома загиблими в зоні АТО Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Фото з похорон - Ідентифіковано тіла полеглих Героїв, які загинули 31 серпня 2014 року // «Варіанти», 25 березня 2015
- Просьба помолитись
- В зоне АТО погиб наш земляк из батальона «Хортица» // «Наш город», 2 вересня 2014
Під Маріуполем загинув солдат запорізького батальйону територіальної оборони (рос.) 01.09.2014, 10.54
При розвантаженні боєприпасів під Маріуполем загинули 12 солдатів ВСУ — мати загиблого бійця (рос.) 01.09.2014, 20:06 - Завтра Кіровоград попрощається з загиблим спецпризначенцем (фото) // «Гречка», 9 вересня 2014
Куля наздогнала одного з кращих кіровоградських бійців. Фото // «Рідний Кіровоград», 10 вересня 2014
Тисяча людей у Кіровограді прийшла попрощатися із загиблим в зоні АТО військовослужбовцем (рос.) 2014.09.10, 13:09:00 - Під Іловайськом загинув коломиянин Володимир Костюк // «Вікна», 1 серпня 2014
У зоні АТО загинув ще один наш краянин, капітан-лейтенанта Володимир Костюк // ТРК «Івано-Франківський обласний телеканал», 4 вересня 2014 - Герої не вмирають! // «Твій регіон», 24 вересня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Мама украинского бойца: «Когда открыли гроб, я сразу поняла — это не Дима» // КП в Україні, 7 вересня 2014(рос.)
Польський Дмитро Олександрович - В Васильевском районе открыли памятный знак офицеру, погибшему в АТО(рос.)
Зелінський Гавриіл Вікторович - В бою за свободу Украины погиб Игорь Комаров, замкомвзвода снайперской роты Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
Комаров Ігор Олексійович - Герої не вмирають
Куценов Олександр Сергійович - Сергєєв Олексій Віталійович
Сергєєв Олексій Віталійович - Загибель нашого земляка в Іловайському котлі
Лобов Дмитро Олексійович - Гелетей: 108 військових ЗСУ загинули біля Іловайська
- Під Іловайськом загинули понад 360 бійців — військовий прокурор // «УП», 16 березня 2015
- Під Іловайськом загинуло 459 українських військових, — головний військовий прокурор // «Еспресо», 17 квітня 2015
- Матіос оприлюднив імена бійців, загиблих під Іловайськом // 112, 20 серпня 2015
- Зниклими безвісти в боях під Іловайском залишаються 84 військових, ще 11 в полоні
- Самофалов Микола Миколайович
«Стіна невідомості»: Як в Україні шукають зниклих бійців батальйону «Азов» - Обстрел катеров Морской охраны: пропал офицер из Одессы // «Думська», 2 вересня 2014(рос.)
В Одессе лечат и хоронят пограничников из-под Мариуполя // «Южноукраинские новости», 4 вересня 2014(рос.)
Морской пограничник из Одессы получил орден посмертно, хотя его тело до сих пор не найдено // Думська, 10 квітня 2015(рос.) - Як на Сумщині прощалися з Вадимом Стеценко (фото, відео) 09.09.2014, 17:18
- У зоні АТО загинув житель Сумського району (рос.) 01.09.2014, 16:59
Ще одна втрата: загинув військовослужбовець із Сумського району (рос.) 01.09.2014, 15:24
На Сумщині попрощались із загиблим солдатом (фото) (рос.) 03.09.2014, 22:14 - В зоні АТО загинув контрактник з Бердичівського району // на Перший житомирський інформаційний портал, 2 вересня 2014
Житомирщина попрощається з героєм-військовим, який загинув у селі Сніжне на Луганщині // «Рупор Житомира», 3 вересня 2014 - Ще чотири чернігівських військових загинули у зоні проведення АТО 02.09.2014,15:09
«Десна» попрощалася з чотирма військовими, які загинули у зоні АТО 05.09.2014, 09:16 - Титок Дмитро
- Запорізький солдат загинув, знищивши сепаратистів, 23.09.2014. Архів оригіналу за 04.04.2015. Процитовано 29.06.2019.
- Під Іловайськом загинув кандидат у депутати Черкаської міськради 05.09.2014[недоступне посилання з червня 2019]
В АТО загинув кандидат у депутати Черкаської міськради 05.09.2014 14:31 Архівовано 07.07.2018, у Wayback Machine.
На «Таврії» проти танків. Під Іловайськом загинув колишній міліціонер з Черкас 05.09.2014, 11:00 Архівовано 13.07.2015, у Wayback Machine. - Під Іловайськом загинув 27-річний батько двох дітей. Сусіди: «Все село плаче» // «Сегодня», 2 вересня 2014
Чортківщина у жалобі, в зоні АТО загинув Денис Громовий // «Золота пектораль», 1 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.
Сьогодні жителі Чортківщини провели в останню путь Героя України Дениса Громова (ФОТО) // «Золота пектораль», 5 вересня 2014 Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine. - Співчуття родині загиблого у зоні АТО патріота-козятинчанина Віктора Ковальчука // Офіційний сайт Козятинської міської ради, 4 вересня 2014 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.
У Козятині попрощалися з 22-річним офіцером // Сайт «iVin», 4 вересня 2014 - На Вінниччині мама загиблого бійця відмовилася від допомоги, бо гроші потрібні пораненим // «Вінниця ОК», 5 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- Завтра, 7 вересня, Самбір попрощається з Тарасом Драбиком
Герой Самбірщини Тарас Драбик!!!
Геройська смерть Тараса Драбика - В боях за луганский аэропорт погибли более 20 бойцов сил АТО — военные // «Сегодня», 2 вересня 2014(рос.)
- 80 ОВМПБр — Книга пам'яті загиблих, Драбик Тарас Васильович
- ФОТОФАКТ: у дніпропетровському морзі рідні впізнали тіло львівського десантника, який загинув в АТО // 032.ua — Cайт міста Львова, 29 жовтня 2014
30.08.2014 року не вийшов на звязок наш десантник 80-ї бригади Попадик Назар - Cьогодні Стебник проведе в останню путь 21-річного свого краянина Тараса Зозулю // «Майдан» дрогобицька інтернет-газета, 7 вересня 2014
У Стебнику на Львівщині поховали 21-річного десантника Тараса Зозулю, полеглого під Луганськом // ZIK, 7 вересня 2014
Помер наш побратим, герой 80 аеромобільної бригади Зозуля Тарас // Вконтакте група 80 окремий аеромобільний полк, 6 вересня 2014
80 ОВМПБр — Книга пам'яті загиблих, Зозуля Тарас Васильович - Рівняни розшукують товариша по службі Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.
Кльоб Микола Іванович
Ідентифіковано останки бійця з Львівщини, який загинув в Луганському аеропорту // «Новий погляд», 20 вересня 2016 Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.
У Львові попрощалися із військовим, який загинув два роки тому у бою за Луганський аеропорт // «5 канал», 28 вересня 2016
У Львові попрощались з 19-річним кіборгом Миколою Кльобом, який загинув під Луганським аеропортом // ТСН, 28 вересня 2016
На заході України перепоховали десантника Миколу Кльобу, який загинув ще у 2014 році // «Вікна», 28 вересня 2016 - Допоможіть знайти
Дзюбан Максим Мирославович
У суботу львів'яни прощатимуться з двома бійцями АТО // Лвівська міська рада, 24 березня 2016 - У Львові попрощались з Русланом Янковським, який загинув під час оборони Луганського аеропорту. Фото. 23.12.2021, 13:34
У Львові попрощалися з десантником Русланом Янковським, який загинув під час оборони Луганського летовища. ФОТО. 23.12.2021, 19:25
Особу загиблого у 2014 році кіборга підтвердила експертиза ДНК: його перепоховали на батьківщині. Фото. 25.12.2021, 12:15 - Іванов Євген Вікторович
Капітан Іванов Євген Вікторович - Тимощук Сергій Володимирович (пошук)
В зоні АТО зник 18-річний десантник зі Славути Сергій Тимощук
Рада Федерації Росії відповіла меру Славути, який просив звільнити військового (лист)
Військове командування не знає де зниклий військовий Тимощук
Інші загиблі
Списки полонених. Момент істини
Бойовики передали тіло військового, який загинув 18 лютого та останки бійця, який загинув у 2014 році. 20.02.2020
Знайшли останки кіборга з Хмельниччини, що зник у 2014 році. 18.05.2020, 22:37
Указ Президента України №360/2020 - На Ковельщині попрощалися із загиблими в зоні АТО бійцями // «Слово Волині», 8 вересня 2014
Редькович Павло Миколайович - Пам'яті героя сучасної визвольної війни // Український погляд, 19 вересня 2014
- Мама зниклого під Іловайськом нововолинця Зоя Жук: “Вірю, мій син живий” // Буг, 7 березня 2016
- Розшук бійців 51 бригади. СПИСКИ. ОНОВЛЕННЯ 27.12 // Волинські новини, 27 грудня 2014
- Списки полонених. Момент істини // Український тиждень, 12 січня 2017
- Жук Сергій Володимирович
- каз Президента України № 316/2018
- Люди исчезающие. 25. Ременюк Сергей Сергеевич, 29.08.2014, Днепропетровская область. Попал в плен под Иловайском, был на видео НТВ(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.